Рішення від 19 липня 2026 р. у справі №135/705/26 — Ладижинський міський суд Вінницької області

Справа № 135/705/26

Провадження № 2/135/524/26

РІШЕННЯ

іменем України

20.07.2026 м. Ладижин Вінницька область

Ладижинський міський суд Вінницької області в складі головуючого судді Кривешко І.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) осіб цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, у якому просить стягнути з відповідача заборгованість за Договором № 010/0806/82/0150166 від 30.03.2017 у розмірі 30846,25 грн, понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2662,40 грн та витрати за надання правничої допомоги в розмірі 13 000 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 30.03.2017 між Акціонерним товариством «РАЙФФАЙЗЕН БАНК» та ОСОБА_1 укладено договір №010/0806/82/0150166. Відповідно до умов кредитного договору Банк зобов`язаний надати Клієнту Кредит в сумі 11100,00 грн. Строком на 48 місяців, з 30.03.2017 по 30.03.2021, банк надав Позичальнику грошові кошти відповідно до умов передбачених цим договором, а Позичальник зобов`язався повернути використану в строк зазначений вище та сплатити проценти за користування кредитними коштами в розмірі 42%.

20.09.2019 було укладено договір №114/2-19-F відповідно до якого АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК» відступило на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №010/0806/82/0150166..

10.01.2023 було укладено договір № 10-01/2023 відповідно до якого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №010/0806/82/0150166..

Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за Договором №010/0806/82/0150166 від 30.03.2017, що підлягає стягненню з позичальника станом на день формування позовної заяви відповідно до розрахунку заборгованості, становить 30846,25 грн., з яких: 18369,28грн. заборгованість за основним зобов`язанням; 10357,25грн. заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги, інфляційні збитки – 1619,98 грн., та нараховані 3% річних – 499,74 грн.

Заборгованість за договором відповідачем не погашається, проценти за користування кредитними коштами не сплачуються, у зв`язку з чим у відповідача обліковується прострочена заборгованість.

Вищевикладене й стало підставою для звернення до суду із вимогами про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором №010/0806/82/0150166 від 30.03.2017, в розмірі 30846,25 грн, а також судові витрати по сплаті судового збору та понесених витрат на правову допомогу.

Ухвалою Ладижинського міського суду Вінницької області від 15.05.2026 відкрито провадження у цивільній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.

Ухвала суду про відкриття провадження у справі надсилалася відповідачу ОСОБА_1 за місцем реєстрації АДРЕСА_1 , який повернувся до суду із відміткою поштової служби: «адресат відсутній».

Згідно п.4 ч.8 ст.128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Таким чином, оскільки відповідач ОСОБА_1 належним чином повідомлений про розгляд цивільної справи, суд згідно ч. 5 ст. 279 ЦПК України розглядає цивільну справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до вимог ч.5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутністю учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 30.03.2017 між АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №010/0806/82/0150166 від 30.03.2017, за умовами якого відповідач отримав кредит в розмірі 11100 грн, строк кредиту 48 місяців; дата повернення кредиту: 30.03.2021; дата надання кредиту 30.03.2017; комісія за надання кредиту: процентна ставка фіксована 42% річних.

Договір про надання банківських послуг та послуг у сфері страхування №010/0806/82/0150166 від 30.03.2017, додаток 1 до Договору про надання банківських послуг та послуг у сфері страхування №010/0806/82/0150166 від 30.03.2017 та кредитна картка заява на отримання кредиту за програмою кредитування «Кредитна картка», підписані відповідачем власноручним підписом.

Відповідно до умов Договору з Дати початку кредитування Клієнт має право отримати, а Банк зобов`язаний за умовами відсутності (недостатності) грошових коштів на КР надати Клієнту в межах поточного ліміту грошові кошти (надалі Кредит) у розмірі та на умовах, встановлених Договором. Кредит надається шляхом зарахування грошових коштів на КР одночасно з ініціюванням Клієнтом платіжних операцій за КР.(п. 1.1 Договору.)

Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором №010/0806/82/0150166 від 30.03.2017 виданою АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК», за відповідачем ОСОБА_1 рахується заборгованість на суму 18707,48грн, яка складається з: 17200 грн - суми заборгованості за дозволеним овердрафтом; 1169,28 грн - суми заборгованості за Недозволеним овердрафтом; та 338,20 грн. сума заборгованості за відсотками.

20.09.2019 було укладено договір №114/2-19-F відповідно до якого АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК» відступило на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №010/0806/82/0150166.

Відповідно до Реєстру боржників від 12.12.2019 до Договору відступлення № 114/2-19-F від 20.09.2019 ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 у сумі 18707,48грн, яка складається з: 18369,28 грн - суми заборгованості за основною сумою боргу; 338,20 грн - суми заборгованості за відсотками.

Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором №010/0806/82/0150166 від 30.03.2017 виданою ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ», за відповідачем ОСОБА_1 рахується заборгованість на суму 30846,25грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням – 18369,28 грн, суми заборгованості за відсотками на дату відступлення права вимоги 338,20 грн, заборгованість за нарахованими відсотками згідно кредитного договору 10019,05 грн. нарахування 3% річних за користування грошовими коштами у відповідності до ст. 625 ЦК України – 499,74 грн. та інфляційні збитки за користування грошовими коштами у відповідності до ст. 625 ЦК України 1619,98 грн.

10.01.2023 укладено договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги №10-01/2023, відповідно до якого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №010/0806/82/0150166 від 30.03.2017.

04.02.2025 між ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» та ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» укладено додаткову угоду № 10/6 до Договору №10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 10.01.2023, відповідно до якої у зв`язку із виявленими технічними помилками Сторони вирішили внести зміни в Реєстр Боржників, що є Додатками до Договору №10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 10.01.2023.

Відповідно до Реєстру боржників (Додаток №3 до Договору факторингу № 10-01/2023 від 10.01.2023) ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 у сумі 30846,25 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням - 17200 грн, сума заборгованості за основним зобов`язанням - 18369,28грн., заборгованість за нарахованими процентами 10357,25 грн., відповідальність за порушення грошового зобов`язання згідно ст. 625 ЦК України 2119,72 грн.

Таким чином, між сторонами виник спір з приводу повернення грошових коштів.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір ). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Отже 30.03.2017 між АТ АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №010/0806/82/0150166 від 30.03.2017.

Статтею 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом п.п. 10,11 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування», споживче кредитування - правовідносини щодо надання, обслуговування та повернення споживчого кредиту; споживчий кредит (кредит) - грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Згідно з ч. 1 ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування», договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки.

У статті 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, встановлені договором.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відступлення права вимоги за своєю суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

За статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За частиною першою статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до статті 1080 ЦК України договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження. У цьому разі клієнт не звільняється від зобов`язань або відповідальності перед боржником у зв`язку із порушенням клієнтом умови про заборону або обмеження відступлення права грошової вимоги.

Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (частини перша та друга статті 203 ЦК України).

Відповідно до статті 1079 ЦК України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Згідно з ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Верховний Суд в постанові від 07.02.2018 в справі № 2-2035/11 виснував, що тлумачення статті 516, частини другої статті 517 ЦК України свідчить, що боржник, який не отримав повідомлення про відступлення права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення боргу, а лише має право на сплату боргу первісному кредитору і таке виконання є належним.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 14 листопада 2018 року в справі № 2-1383/2010 зазначила, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто, таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли унаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Згідно статей 526, 530, 536, 629 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу; якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. За користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти; розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Отже, судом встановлено, що відповідач не виконав свого зобов`язання, платежів для погашення заборгованості не здійснив ні на рахунки ТОВ «Коллект центр», ні на рахунки первісного кредитора АТ « РАЙФФАЙЗЕН БАНК».

Договір, укладений між сторонами у встановленому порядку недійсним не визнаний, тобто, в силу положень статті 204 ЦК України діє презумпція правомірності указаного правочину.

Отже судом встановлено, що відповідач допустив неналежне виконання зобов`язання за кредитним договором, у зв`язку з чим виникла заборгованість, яка добровільно відповідачем не погашена.

Суд погоджується із визначеним позивачем розміром заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) в розмірі 18369,28грн., процентів у розмірі 338,20 грн.. Дана сума заборгованості встановлена судом на підставі наданих доказів, а тому сума заборгованості по тілу кредиту, відсотків підлягає стягненню. Щодо стягнення відсотків в сумі 10019,05 грн суд зауважує, що позивачем ненадано належних та допустимих доказів, отже в даній частині позивачу слід відмовити.

Що стосується заборгованість за нарахованою сумою штрафу в розмірі 1619,98 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог та на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 1, 6ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених ЦПК України. Докази не можуть ґрунтуватися на припущеннях.

Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжено і триває по теперішній час.

Також, Верховний Суд у своїй постанові від 31.01.2024 року №183/7850/22 зазначив тлумачення п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, що свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч.2 ст.625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Отже, стягнення неустойки у період дії воєнного стану не відповідає вимогам закону, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Таким чином, суд вважає недоведеними та безпідставними вимоги позивача щодо відповідача в частині стягнення штрафу в розмірі 1619,98 грн.

Що стосується заборгованість за нарахованою сумою 3% річних в розмірі 499,74 грн, суд зазначає наступне.

Позивачем розрахунок нарахування кредитором 3% річних за кредитним договором №010/0806/82/0150166 від 30.03.2017, суду не наданий.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог та на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених ЦПК України. Докази не можуть ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, суд вважає недоведеними та безпідставними вимоги позивача щодо відповідача в частині стягнення 3% річних в розмірі 499,74 грн..

Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» про стягнення заборгованості підлягають задоволенню частково в розмірі 18707,48грн, в тому числі: 18369,28грн сума заборгованості за основною сумою боргу, заборгованість за нарахованими процентами 338,20 грн.

Також, згідно з положеннями ч.3 ст.141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін.

У відповідності до ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, витрат на професійну правничу допомогу (п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України) та витрат, пов`язаних з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду (п.4 ч.3 ст.133 ЦПК України).

Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів.

Аналізуючи викладені вище норми права, слід зазначити, що підставою для відшкодування відповідних судових витрат - в даному випадку, витрат на професійну правничу допомогу - є детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, а також відповідні докази на підтвердження таких витрат. Дані розрахунки повинні бути надані суду до закінчення судових дебатів. За відсутністю таких доказів, сторона має право подати їх до суду протягом п`яти днів після ухвалення рішення, за умови наявності відповідної заяви, яка зроблена стороною до закінчення судових дебатів.

Вирішуючи питання щодо стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат за заявленими позовними вимогами в частині відшкодування витрат на правничу допомогу, суд приходить до наступних висновків.

Так, з матеріалів позовної заяви вбачається, що між ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» та АО «ЛІГАЛ АССІСТАНС» укладено Договір №01-07/2024 від 01.07.2024 про надання правової допомоги, копія якого міститься в матеріалах справи.

Відповідно до ч.3 ст.137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 4).

Позивачем на підтвердження понесених судових витрат на професійну правничу допомогу надано наступні документи: Договір 01-07/2024 від 01.07.2024 про надання правової допомоги; витяг з акту №20 про надання юридичної допомоги від 31.03.2026, заявка на надання юридичної допомоги №106 від 02.03.2026, прайс-лист АО «Ліга Ассістанс» затверджений Рішенням Загальних зборів № 01-12/2025 від 01.12.2025.

Суд враховує практику Європейського суду з прав людини, згідно якої заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір – обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04).

Так, у рішенні ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також – чи була їх сума обґрунтованою.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Враховуючи категорію та складність справи, яка відноситься до малозначних, а також те, що розмір витрат є не співмірним відповідно до вимог ч. 4 ст. 137 ЦПК України, суд вважає, при цьому наявність квитанції, що підтверджує реальності таких витрат, що заявлена сума витрат в сумі 13000 грн. за надані адвокатом послуги, що фактично зводяться до підготовки позовної заяви, є завищеними та не відповідають критерію розумності.

Враховуючи викладене, суд вважає за можливе вимогу щодо стягнення витрат на правничу допомогу задовольнити частково у розмірі 2000 грн, що з огляду на характер та обсяг виконаної адвокатом роботи, співмірність витрат зі складністю справи та виконаною роботою, часом, який необхідний для виконання такої роботи адвокатом, буде відповідати засадам цивільного законодавства щодо розумності та справедливості.

На підставі ч.1 ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним та документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору пропорційно задоволених позовних вимог (розмір заявлених позовних вимог 30846,25 грн (100%), розмір задоволених позовних вимог 18707,48 грн (60,65%) розмір судового збору, що підлягає стягненню з відповідача складає 1614,75 грн.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-82, 89, 141, 259, 263-265, 273, 280-284, 289, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» заборгованість за договором № 010/0806/82/0150166 від 30.03.2017 в розмірі 18707 (вісімнадцять тисяч сімсот сім) гривень 48 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» судовий збір в сумі 1614 (одна тисяча шістсот чотирнадцять) гривень 75 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» витрати на правову допомогу в сумі 2000 (дві тисячі) гривень 00 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складання. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (ЄДРПОУ 44276926, місцезнаходження: 01133, м. Київ, вул. Мечнікова, буд.3, оф.306);

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Суддя Кривешко Ірина Володимирівна