Постанова від 19 липня 2026 р. у справі №695/2400/26 — Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області

ЗОЛОТОНІСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

20 липня 2026 рокуСправа №: 695/2400/26

Номер провадження 3/695/1064/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 липня 2026 рокум. Золотоноша

Суддя Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області Бойко Н.В., за участю захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвоката Слободянюк А.І., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла з Золотоніського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції України в Черкаській області про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, РНОКПП в матеріалах справи відсутній, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122-2 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , 27.05.2026 о 13 год.10 хв. у с. Піщане, вул. В. Харини, керуючи автомобілем Renault Mascott, н.з. НОМЕР_1 , не виконав вимогу спеціальних сигналів червоного та синього кольору, а також звукового сигналу «Сирена» про зупинку транспортного засобу та продовжив подальший рух, ігноруючи вимоги поліцейського про зупинку.

Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 3.2 Правил дорожнього руху України, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.122-2 КУпАП.

У судовому засіданні 06.07.2026 захисник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвокат Слободянюк А.І. вказав, що ОСОБА_1 вину не визнає. Адвокат підтримав повністю письмові пояснення, адресовані суду 30.06.2026 та просив закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу інкримінованого правопорушення. У подальшому в судове засідання 20.07.2026 особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисник не з`явився з невідомих суду причин, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином.

У письмових поясненнях захисник зазначив, що ОСОБА_1 із порушеннями, вказаними у протоколі про адміністративне правопорушення не згідний, не визнає їх в повному обсязі, а тому вважає, що справа про притягнення його до адміністративної відповідальності підлягає закриттю, виходячи з наступного. Статтею 122-2 КУпАП передбачає відповідальність за невиконання водіями вимог про зупинку. Відповідно до диспозиції ч. 1 вказаної норми Закону відповідальність настає за невиконання водіями вимоги поліцейського, а водіями військових транспортних засобів - вимог посадової особи військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах.

Відповідно до п. 8.9 ПДР вимога про зупинку транспортного засобу подається поліцейським за допомогою: а) сигнального диска з червоним сигналом чи світлоповертачем або руки, що вказує на відповідний транспортний засіб та подальше місце його зупинки; б) увімкненого проблискового маячка синього і червоного або лише червоного кольору та (або) спеціального звукового сигналу; в) гучномовного пристрою; г) спеціального табло, на якому зазначається вимога про зупинку транспортного засобу. Водій повинен зупинити транспортний засіб у вказаному місці з дотриманням правил зупинки.

Відповідно до п. п. "б" п. 8.9 Правил дорожнього руху вимога про зупинку транспортного засобу, зокрема, подається поліцейським за допомогою увімкненого проблискового маячка синього і червоного або лише червоного кольору та (або) спеціального звукового сигналу.

Зміст положень п. п. "б" п. 8.9 та п. 3.2 Правил дорожнього руху свідчить про те, що сигналами водію про необхідність зупинити транспортний засіб є саме проблискові маячки синього і червоного або лише червоного кольору, які можуть використовуватись із спеціальним звуковим сигналом чи без такого.

Таким чином, сторона захисту констатує, що посадовою особою, яка порушила провадження у справі про адміністративне правопорушення не доведено, що під час слідування за автомобілем Renault Mascott, д.н.з. НОМЕР_1 на патрульному автомобілі було увімкнено проблискові маячки червоного кольору, а тому стверджувати, що поліцейськими подавалися сигнали про зупинку у передбачений Правилами дорожнього руху спосіб не можна. Фактичні обставини вказують на відсутні дані про наявність у діях ОСОБА_1 умислу на невиконання законної вимоги працівників поліції про зупинку транспортного засобу, що є обов`язковою ознакою складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-2 КУпАП, а тому провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП. Працівником поліції не надано належних, допустимих та достатніх доказів того, що вимога про зупинку транспортного засобу, за кермом якого перебував ОСОБА_1 , була законною та здійснена з дотриманням ПДР. Відеозапис не містить жодних відомостей про особу, яка перебувала за кермом, жодних ідентифікуючих ознак чи обличчя такої особи не встановлено, доказів того, що за кермом перебував саме ОСОБА_1 відеозапис не містить. Натомість відеозапис містить фрагмент подій, коли водій ТЗ RENAULT MASCOTT марки НОМЕР_1 рухався по автомобільній дорозі, що є недостатнім для кваліфікації діянь за ст. 122-2 КУпАП. Таким чином, протокол про адміністративне правопорушення, складений відносно ОСОБА_1 за ст. 122-2 КУпАП, не може бути підставою для притягнення його до адміністративної відповідальності, у зв`язку з недоведеністю та недостатністю належних, об`єктивних та обґрунтованих доказів, що підтверджують його вину, а обставини викладені у протоколі працівником поліції, не відповідають фактичним обставинам справи, що й не відповідає вимозі достатності доказів.

Вислухавши пояснення адвоката, дослідивши наявні в справі докази в їх сукупності, суд дійшов до наступного.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.

Згідно із ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Згідно з ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У рішенні по справі «OHalloran and Francis v. The United Kingdom» [GC] no. 15809/02 і 25624/02ECHR 29 червня 2007 року, постановлено, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 122-2 КУпАП передбачено відповідальність за невиконання водіями вимог поліцейського, а водіями військових транспортних засобів - вимог посадової особи військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України про зупинку транспортного засобу.

Пунктом 3.2 ПДР України встановлено, що в разі наближення транспортного засобу з увімкненим синім проблисковим маячком та (або) спеціальним звуковим сигналом водії інших транспортних засобів, які можуть створювати йому перешкоду для руху, зобов`язані дати йому дорогу і забезпечити безперешкодний проїзд зазначеного транспортного засобу (і супроводжуваних ним транспортних засобів).

На транспортних засобах, які рухаються в супроводжуваній колоні, повинне бути ввімкнено ближнє світло фар.

Якщо на такому транспортному засобі увімкнено проблискові маячки синього і червоного або лише червоного кольору, водії інших транспортних засобів зобов`язані зупинитися біля правого краю проїзної частини (на правому узбіччі). На дорозі з розділювальною смугою цю вимогу зобов`язані виконати водії транспортних засобів, що рухаються в попутному напрямку.

Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 221 КУпАП судді районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів розглядають справи про адміністративні правопорушення, вчинені особами віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років.

Згідно з вимогами ст.245 КУПАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Винуватість особи, яка притягається до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122-2 КУпАП, підтверджується сукупністю зібраних по справі доказів, а саме:

-протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД №309133 від 27.05.2026;

-рапортом поліцейського офіцера громади сектору превенції Золотоніського РВП ГУНП в Черкаській області від 27.05.2026 ОСОБА_2 ;

-копією постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №7267172 від 27.05.2026.

-відеозаписом, який приєднаний до протоколу про адміністративне правопорушення, - використання яких передбачено ст. 40 Закону України «Про національну поліцію» та Інструкцію про порядок зберігання, видачі, приймання, використання нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) працівниками патрульної поліції та доступ до відеозаписів з них», затвердженої наказом Департаменту патрульної поліції від 03.02.2016 року №100, що був досліджений у судовому засіданні, на якому зафіксовано обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення: невиконання вимоги працівників поліції поданої за допомогою маячка синього і червоного кольору та спеціального звукового сигналу, після чого відбулося збільшення швидкості водієм та його переслідування працівниками поліції. Після зупинки транспортного засобу на водія складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.122-2 та постанова за ч.2 ст.122 КУпАП.

Тобто зазначений відеозапис підтверджує обставини, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення.

Вказаний відеозапис надає можливість повно та об`єктивно дослідити обставини вчиненого правопорушення, детально відновити послідовність подій та конкретизувати поведінку поліцейських та особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Відеозапис є належним та допустимим доказом, оскільки згідно з приписами п.1 ст.40 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 року №580-VIII поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою, зокрема, попередження, виявлення або фіксування правопорушення.

Доданий до протоколу про адміністративне правопорушення відеозапис відповідає вимогам ст.251 КУпАП, оскільки є показаннями технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису.

Наявний в матеріалах справи відеозапис є послідовними, безперервним, цілісними та повністю відображає обставини вчинення правопорушення.

Будь-яких даних, які б спростовували обставини, що підтверджуються вказаними вище доказами, які були безпосередньо досліджені в судовому засіданні, суду не надано.

Досліджені докази послідовні і логічні, а тому не викликають сумнівів суду у правильності їхнього розуміння обставин, з приводу яких вони отримані, добровільності та істинності позиції, оскільки вони достатньо вагомі (переконливі), чіткі (точні), узгоджені між собою (без суперечностей), а тому достовірні, і підстав їм не довіряти у суду немає.

Даючи оцінку вищевказаним доказам як окремо, так і в їх сукупності, які на переконання суду є належними та допустимими, повністю взаємоузгоджуються між собою та відповідають дійсним фактичним обставинам справи, встановленим у судовому засіданні, з урахуванням вимог ст. 252 КУпАП, суд дійшов висновку, що в діях водія ОСОБА_1 вбачається порушення Правил дорожнього руху, які були зафіксовані в протоколі про адміністративне правопорушення, а саме - п. 3.2 ПДР України, та наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122-2 КУпАП.

У судовому засіданні було встановлено, що з боку працівників поліції відсутні будь-які ознаки впливу на водія та упередженості до нього з боку зазначених осіб. Дії працівника поліції в частині правомірності складання протоколу про адміністративні правопорушення не оскаржував в передбаченому законом порядку.

Суд зазначає, що підстави для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.1 ст.122-2 КУпАП, обґрунтовані та визначені законом.

Даючи оцінку вищевказаним доказам як окремо, так і в їх сукупності, які на переконання суду є належними та допустимими, повністю узгоджуються між собою та відповідають дійсним фактичним обставинам справи, встановленим у судовому засіданні, з урахуванням вимог ст. 252 КУпАП, суд дійшов висновку, що в діях водія ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122-2 КУпАП, та вину його у вчиненому доведено поза розумним сумнівом.

Всі доводи захисника під час розгляду справи були зведені до того, що відсутні докази законності вимоги працівників поліції про зупинку транспортного запису під керуванням ОСОБА_1 ; відсутні були причини вимоги про зупинку. Однак захисником не надано суду жодних доказів на спростування обставин, викладених в протоколі та які б свідчили про недопушення його підзахисним порушень Правил дорожнього руху, які ставляться йому в провину. Будь-які докази, які б могли переконати суд у відсутності події та складу адміністративного правопорушення в матеріалах справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності відсутні та суду не надані, а доводи з боку сторони захисту сприймаються судом як спроба уникнути відповідальності, оскільки безспірних та переконливих доказів, які б могли об"єктивно спростувати винність ОСОБА_1 у вчиненні вказаного правопорушення, суду не надано. Натомість, доводи з боку сторони захисту мають ознаки формалізму і не спростовують встановлені у справі фактичні обставини, зводячись до власного тлумачення закону, оцінки доказів, а отже не є підставою для закриття провадження по справі на підставі ст.247 ч.1 п.1 КУпАП.

В ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» вказано, що стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов`язкова до застосування як джерело права.

Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема, по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002 неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.

Стандарт доказування «поза розумним сумнівом» активно використовується Європейським судом з прав людини.

Зокрема, у рішенні ЄСПЛ від 21.07.2011 по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих не спростованих презумпцій факту.

У справі «Ушаков проти України» (рішення від 18.06.2015, заява № 10705/12) ЄСПЛ відзначив таке: «Суд при оцінці доказів керується критерієм «поза розумним сумнівом». Згідно з його усталеною практикою, така доведеність може випливати із сукупності ознак чи не спростованих презумпцій стосовно фактів, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою».

Європейський суд з прав людини у складі Великої палати у рішенні по справі «OHalloran and Francis v. The United Kingdom» [GC] no. 15809/02 і 25624/02ECHR 29 червня 2007 року, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

У рішенні «Шмауцер протии Австрії» від 23.10.1995 року ЄСПЛ зазначив, що дорожньо-транспортні правопорушення, за які може бути накладено стягнення у виді штрафу чи обмеження у користуванні водійськими правами, підпадають під визначення «кримінального обвинувачення».

Поряд з цим, ЄСПЛ відносить до кримінально-правової санкції й позбавлення прав на управління транспортним засобом, оскільки право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності, що вимагає додержання процедурних гарантій, визначених Конвенцією і викладених у Рекомендації No R (91), зокрема: забезпечення права особи на захист, в тому числі: знати про можливість застосування адміністративної санкції та про факти, які ставляться їй в провину, мати достатньо часу для підготовки свого захисту, отримати інформацію про характер доказів, зібраних проти неї, обов`язок адміністративного органу нести тягар доказування є складовою презумпції невинуватості і звільняє особу від обов`язку доводити свою непричетність до вчинення порушення (рішення ЄСПЛ у справі «Маліге проти Франції» від 23.09.1998 року).

Системний аналіз вищезазначеної практики ЄСПЛ свідчить про те, що гарантії ст.6 Конвенції поширюються також на осіб, які вчинили діяння, що відповідно до національного законодавства хоч і не є злочинами, але визнаються кримінальними у конвенційному значенні.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122-2 КУпАП, а винуватість його у вчиненому доведено поза розумним сумнівом.

При накладенні стягнення, суддя відповідно до ст. 33 КУпАП враховує характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого правопорушення та особу правопорушника, ступінь вини, майновий стан, обставини, що обтяжують і пом`якшують відповідальність.

Обставин, що згідно ст. 34 КУпАП пом`якшують відповідальність та обставин, що обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення, згідно зі ст. 35 КУпАП, не встановлено.

Відповідно до положень ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчинення нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

На підставі вищевикладеного, з урахуванням особи та ступеню вини, характеру та суспільної небезпеки вчиненого правопорушення, суд вважає, що до ОСОБА_1 необхідно застосувати стягнення у виді штрафу в межах санкції ст. 122-2 ч.1 КУпАП, що є достатньою мірою відповідальності з метою його виховання, а також запобігання вчиненню нових правопорушень.

Положеннями ст. 40-1 КУпАП передбачено, що у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується судовий збір особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення з правопорушника підлягає стягненню судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що з 01.01.2026 року складає 665,60 грн.

Доказів того, що ОСОБА_1 відноситься до осіб, які підлягають звільненню від сплати судового збору суду не надано, а відтак, з нього належить стягнути судовий збір у сумі 665,60 грн. (шістсот шістдесят п`ять гривень шістдесят копійок).

Керуючись статтями 9, 33-35, 122-2, 221, 276, 277, 283, 284 КУпАП та ст. 4 Закону України «Про судовий збір» , суддя

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122-1 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 9 (дев`яти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що в грошовому еквіваленті становить 153 (сто п`ятдесят три) грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у розмірі 665,60 грн. (шістсот шістдесят п`ять гривень шістдесят копійок).

Відповідно до ч. 1 ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення особі постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

У випадку несплати накладеного штрафу у передбачений законом строк, може бути застосовано подвійне стягнення штрафу в порядку ст. 308 КУпАП, тобто у випадку примусового виконання постанови суду.

Постанова може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду через Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області протягом 10 днів.

Суддя Бойко Н.В.