Рішення від 13 липня 2026 р. у справі №569/2876/26 — Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/2876/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2026 року м. Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області в складі судді О. Левчука,

за участі секретаря судового засідання А. Бугайчук,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом ОСОБА_1

до ОСОБА_2 ,

Товариства з обмеженою відповідальністю оптово-роздрібна торгова фірма "Едланд",

про визнання права власності на домоволодіння та земельні ділянки,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася в Рівненський міський суд Рівненської області з позовом до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю оптово-роздрібна торгова фірма "Едланд", згідно якого просить суд:

- визнати за ОСОБА_1 право власності на частину житлового будинку з надвірними будівлями АДРЕСА_1 ;

- визнати за ОСОБА_1 право власності на земельної ділянки кадастровий номер: 5610100000:01:061:0447, площею 0,0998га, що знаходиться в АДРЕСА_1 ;

- визнати за ОСОБА_1 право власності на земельної ділянки кадастровий номер: 5610100000:01:061:0448, що знаходиться в АДРЕСА_1 .

В обґрунтування своїх позовних вимог вказує, що вона проживає та зареєстрована у АДРЕСА_1 , з 10.06.1996.

12.11.2016 вона уклала шлюб з ОСОБА_3 та змінила прізвище з « ОСОБА_4 » на « ОСОБА_5 ».

Домоволодіння та земельна ділянка за вказаною адресою належало ОСОБА_6 . Земельна ділянка загальною площею 0,2591 га під будинком, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 належала на праві власності ОСОБА_6 на підставі державного акту на право приватної власності на землю від 27.07.1998 року, серії РВ 00679.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 04.01.2001 року, серії НОМЕР_1 . Після його смерті відкрилася спадщина до якої входило: домоволодіння за адресою АДРЕСА_1 та земельних ділянок: 0,0998 га від земельної ділянки передано для будівництва і обслуговування житлового будинку та господарських будівель; 0,1593 га земельної ділянки передано для ведення особистого підсобного господарства. Своє майно ОСОБА_6 заповів: - сину ОСОБА_7 та майна - своїй дружині, ОСОБА_8 . Даний факт стверджується матеріалами спадкової справи N?2/850, заведеної Другою Рівненською нотаріальною конторою 25.07.2001р. та встановлений рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 22.06.2009р. у справі N?2-6433 2009. Як вбачається з мотивувальної частини рішення (абзац 2 аркуш 2 рішення) ОСОБА_7 прийняв спадщину після смерті свого батька - ОСОБА_6 , та набув право власності на спадкове майно, яке зокрема складається із земельної ділянки площею 0,12955 га, розташованої по АДРЕСА_1 .

Зазначає, що рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 22.06.2009 у справі N?2-6433 за позовом ОСОБА_9 в інтересах малолітньої ОСОБА_10 до ОСОБА_11 про визнання права власності на спадкове майно, встановлено факт Прийняття ОСОБА_7 спадщини 1/2 земельної ділянки площею 0,2591 га по АДРЕСА_1 , яка належала на праві власності батькові - ОСОБА_6 . Визнано за позивачем, ОСОБА_10 право власності на земельну ділянку площею 0,12955 га по АДРЕСА_1 , як спадкове майно після смерті ОСОБА_7 . Вказане рішення не зареєстроване у встановленому порядку, оскільки на дату його ухвалення ОСОБА_10 була малолітньою, а її мама ОСОБА_9 поїхала за кордон на заробітки, оскільки потрібно було утримувати сім?ю (тато ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 ).

04.12.2008 року ОСОБА_2 успадкувала частини житлового будинку з надвірними будівлями АДРЕСА_1 , який належав померлій ОСОБА_8 , на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, видано Другою Рівненською Державною нотаріальною конторою 25 липня 2001 року за реєстровим N?2-850.

22.05.2025 року ОСОБА_2 успадкувала земельної ділянки кадастровий номер: 5610100000:01:061:0447, площею 0,1593 га, за адресою: Рівненська область Рівненський район, місто Рівне, вид цільового призначення 01.03 для ведення особистого селянського господарства, належної померлій ОСОБА_8 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, видано Другою Рівненською Державною нотаріальною конторою 25 липня 2001 року за реєстровим N?2-850.

22.05.2025 року ОСОБА_2 (відповідач 1) успадкувала земельної ділянки кадастровий номер: 5610100000:01:061:0448, площею 0,0998 га, за адресою: Рівненська область, Рівненський район, місто Рівне, вид цільового призначення 02.01 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), належної померлій ОСОБА_8 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, видано Другою Рівненською Державною нотаріальною конторою 25 липня 2001 року за реєстровим N?2-850.

Вказує, що 01.02.2025р. вона разом з ОСОБА_2 (яка є її рідною тіткою по лінії батька та співвласницею спірного домоволодіння) звернулася до органів ЦНАП у м. Рівне з метою зареєструвати Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 22 червня 2009 року у справі N?2-6433, але документи у неї не прийняли оскільки з дати ухвалення рішення пройшло понад 15 років. Окрім того, з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно N? інформаційної довідки 410976492 стало відомо в реєстрі прав власності на нерухоме майно у розділі: «Відомості про права власності» 28.07.2008р. внесено запис про власника домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер майна 24146845, власник Товариство з обмеженою відповідальністю «оптово-роздібна торгова фірма «ЕДЛАНД» (код ЄДРПОУ 23595332), підстава виникнення права власності: свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, ВКК N?461570р, N?848, 26.05.2008р. Приватний нотаріус Юган Г.І. Рівненського міського нотаріального округу.

Зазначає, що про продаж домоволодіння позивачці та її мамі, ОСОБА_9 нічого не відомо, майно ніколи не вибувало з її володіння та користування.

Про вказані торги позивачці та її матері не було відомо, на день видачі акта про проведення торгів - ОСОБА_7 помер (дата смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ).

Стверджує, що з 10.06.1996 року по даний час проживає у даному будинку, користується ним, здійснює поточний ремонт, сплачує комунальні послуги. Фактично, вона прийняла спадщину після смерті свого батька, але не оформила її у встановленому порядку, оскільки була малолітня. Як наслідок, позивач вимушена звернутися з даним позовом до суду, щоб захистити своє право користуватися, володіти та розпоряджатися нерухомим майном.

Ухвалою суду від 10.03.2026 прийнято до розгляду та відкрито загальне позовне провадження у справі, призначено підготовче судове засідання з повідомленням (викликом) сторін.

02.04.2026 від відповідача ОСОБА_2 надійшла заява про визнання позову.

Ухвалою суду від 10.12.2025 підготовче провадження у справі закрито, призначено справу до судового розгляду по суті.

У судове засідання представник позивача не з`явилася, подала заяву про розгляд справи без їхньої участі.

Відповідачі у судове засідання не з`явилися, хоч про час, дату та місце судового розгляду справи були повідомлені належним чином.

Дослідивши письмові докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, судом встановлено таке.

Позивач зареєстрована у АДРЕСА_1 , з 10.06.1996 року, що підтверджується витягом з реєстру територіальних громад від 06.02.2025.

12.11.2016 позивач уклала шлюб з ОСОБА_3 та змінила прізвище з « ОСОБА_4 » на « ОСОБА_5 », що стверджується актовим записом про шлюб N?1666 складений Рівненським міським Відділом ДРАЦ ГТУЮ у Рівненській області.

Домоволодіння та земельна ділянка за вказаною адресою належало ОСОБА_6 . Земельна ділянка загальною площею 0,2591 га під будинком, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 належала на праві власності ОСОБА_6 на підставі державного акту на право приватної власності на землю від 27.07.1998 року, серії РВ 00679.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 помер, що стверджується свідоцтвом про смерть від 04.01.2001 року, серії НОМЕР_1 . Після його смерті відкрилася спадщина до якої входило: домоволодіння за адресою АДРЕСА_1 та земельних ділянок: 0,0998 га від земельної ділянки передано для будівництва і обслуговування житлового будинку та господарських будівель; 0,1593 га земельної ділянки передано для ведення особистого підсобного господарства.

Своє майно ОСОБА_6 заповів: - сину ОСОБА_7 та майна - своїй дружині, ОСОБА_8 , що стверджується матеріалами спадкової справи N?2/850, заведеної Другою Рівненською нотаріальною конторою 25.07.2001р. та встановлений рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 22.06.2009р. у справі N?2-6433 2009.

Як слідує з мотивувальної частини рішення (абзац 2 аркуш 2 рішення) ОСОБА_7 прийняв спадщину після смерті свого батька - ОСОБА_6 , та набув право власності на спадкове майно, яке зокрема складається із земельної ділянки площею 0,12955 га, розташованої по АДРЕСА_1 .

Крім того, рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 22.06.2009 у справі N?2-6433 за позовом ОСОБА_9 в інтересах малолітньої ОСОБА_10 до ОСОБА_11 про визнання права власності на спадкове майно, встановлено факт Прийняття ОСОБА_7 спадщини 1/2 земельної ділянки площею 0,2591 га по АДРЕСА_1 , яка належала на праві власності батькові - ОСОБА_6 . Визнано за позивачем, ОСОБА_10 право власності на земельну ділянку площею 0,12955 га по АДРЕСА_1 , як спадкове майно після смерті ОСОБА_7 .

Позивач стверджує, що таке рішення не було зареєстроване у встановленому порядку, оскільки на дату його ухвалення ОСОБА_10 була малолітньою, а її мама ОСОБА_9 поїхала за кордон на заробітки, оскільки потрібно було утримувати сім?ю (тато ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 ).

04.12.2008 року ОСОБА_2 успадкувала частини житлового будинку з надвірними будівлями АДРЕСА_1 , який належав померлій ОСОБА_8 , на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, видано Другою Рівненською Державною нотаріальною конторою 25 липня 2001 року за реєстровим N?2-850. Факт прийняття спадщини стверджується: свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 04.12.2008р. виданого ОСОБА_12 державним нотаріусом Другої рівненської державної нотаріальної контори Рівненської області та зареєстрованим в реєстрі за N?1-3289.

22.05.2025 року ОСОБА_2 успадкувала земельної ділянки кадастровий номер: 5610100000:01:061:0447, площею 0,1593 га, за адресою: Рівненська область Рівненський район, місто Рівне, вид цільового призначення 01.03 для ведення особистого селянського господарства, належної померлій ОСОБА_8 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, видано Другою Рівненською Державною нотаріальною конторою 25 липня 2001 року за реєстровим N?2-850. Факт прийняття спадщини стверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 22.05.2025р. виданого ОСОБА_13 державним нотаріусом Рівненської державної нотаріальної контори Рівненської області та зареєстрованим в реєстрі за N?1-326.

22.05.2025 року ОСОБА_2 (відповідач 1) успадкувала земельної ділянки кадастровий номер: 5610100000:01:061:0448, площею 0,0998 га, за адресою: Рівненська область, Рівненський район, місто Рівне, вид цільового призначення 02.01 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), належної померлій ОСОБА_8 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, видано Другою Рівненською Державною нотаріальною конторою 25 липня 2001 року за реєстровим N?2-850. Факт прийняття спадщини стверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 22.05.2025р. виданого Костюковою 0.0 державним нотаріусом Рівненської державної нотаріальної контори Рівненської області та зареєстрованим в реєстрі за N?1-327.

Як стверджує позивач, 01.02.2025 вона разом з ОСОБА_2 (яка є її рідною тіткою по лінії батька та співвласницею спірного домоволодіння) звернулася до органів ЦНАП у м. Рівне з метою зареєструвати Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 22 червня 2009 року у справі N?2-6433, але документи у неї не прийняли оскільки з дати ухвалення рішення пройшло понад 15 років. Окрім того, з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно N? інформаційної довідки 410976492 стало відомо в реєстрі прав власності на нерухоме майно у розділі: «Відомості про права власності» 28.07.2008р. внесено запис про власника домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер майна 24146845, власник Товариство з обмеженою відповідальністю «оптово-роздібна торгова фірма «ЕДЛАНД» (код ЄДРПОУ 23595332), підстава виникнення права власності: свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, ВКК N?461570р, N?848, 26.05.2008р. Приватний нотаріус Юган Г.І. Рівненського міського нотаріального округу.

Згідно свідоцтва від 26.05.2008, виданого приватним нотаріусом Юган Г.І. Рівненського міського нотаріального округу, на підставі акту про проведення прилюдних торгів, затвердженого відділом державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції 15.05.2008, Товариству з обмеженою відповідальністю «оптово-роздібна торгова фірма «ЕДЛАНД» (код ЄДРПОУ 23595332) належить на праві власності майно, яке складається з: 1/2 частки домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , яке придбане Товариством з обмеженою відповідальністю «оптово-роздібна торгова фірма «ЕДЛАНД» за 200 000, 00 грн, що раніше належало ОСОБА_7 на підставі свідоцтва пр оправо на спадщину за законом, яке видано Другою рівненською державною нотаріальною конторою 25.07.2001 за реєстровим №2-850.

Згідно з частиною першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

У частині першій та другій статті 2 ЦПК України закріплено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

У частині першій статті 11 ЦПК України передбачено, що суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Отже, захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем.

Стосовно вимоги позивача про визнання за ОСОБА_1 права власності на земельної ділянки кадастровий номер: 5610100000:01:061:0447, площею 0,0998га та земельної ділянки кадастровий номер: 5610100000:01:061:0448, що знаходяться в АДРЕСА_1 , суд зазначає таке.

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 22.06.2009 у справі N?2-6433 за позовом ОСОБА_9 в інтересах малолітньої ОСОБА_10 до ОСОБА_11 про визнання права власності на спадкове майно, зокрема, визнано за позивачем, ОСОБА_10 право власності на земельну ділянку площею 0,12955 га по АДРЕСА_1 , як спадкове майно після смерті ОСОБА_7 .

За приписами ч.4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Доводи позивача про не прийняття у неї в органах ЦНАП документів з метою зареєструвати Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 22 червня 2009 року у справі N?2-6433, є необґрунтованими, оскільки будь-яких належним та допустимих доказів на підтвердження зазначених обставин матеріали справи не містять.

Суд наголошує, що у порядку цивільного судочинства підлягають захисту лише порушені права, однак, суд позбавлений можливості задовольняти вимоги на майбутнє для захисту прав особи від можливих негативних дій у подальшому, оскільки, на час розгляду справи таких не існує.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Як неодноразово звертав увагу Верховний Суд, відсутність порушеного права є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

У постанові ВП ВС від 02.02.2021 №925/642/19 зроблені такі висновки: порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилось або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити реалізувати своє право повністю або частково. При цьому позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюється судом у кожній конкретній справі за результатом розгляду позову.

Суд наголошує, що у порядку цивільного судочинства підлягають захисту лише порушені права, однак, суд позбавлений можливості задовольняти вимоги на майбутнє для захисту прав особи від можливих негативних дій відповідача у подальшому, оскільки, на час розгляду справи таких не існує.

Враховуючи те, що Рівненського міського суду Рівненської області від 22.06.2009 у справі N?2-6433 визнано за позивачем, ОСОБА_10 право власності на земельну ділянку площею 0,12955 га по АДРЕСА_1 , як спадкове майно після смерті ОСОБА_7 та відсутність належних та допустимих доказів порушення її прав в цій частині, суд дійшов висновку про необґрунтованість та безпідставність вимоги про про визнання за ОСОБА_1 права власності на земельної ділянки кадастровий номер: 5610100000:01:061:0447, площею 0,0998га та земельної ділянки кадастровий номер: 5610100000:01:061:0448, що знаходяться в АДРЕСА_1 .

Стосовно вимоги про визнання за ОСОБА_1 права власності на частину житлового будинку з надвірними будівлями АДРЕСА_1 слід зазначити, що згідно свідоцтва від 26.05.2008, виданого приватним нотаріусом Юган Г.І. Рівненського міського нотаріального округу, на підставі акту про проведення прилюдних торгів, затвердженого відділом державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції 15.05.2008, Товариству з обмеженою відповідальністю «оптово-роздібна торгова фірма «ЕДЛАНД» (код ЄДРПОУ 23595332) належить на праві власності майно, яке складається з: 1/2 частки домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , яке придбане Товариством з обмеженою відповідальністю «оптово-роздібна торгова фірма «ЕДЛАНД» за 200 000, 00 грн, що раніше належало ОСОБА_7 на підставі свідоцтва пр оправо на спадщину за законом, яке видано Другою рівненською державною нотаріальною конторою 25.07.2001 за реєстровим №2-850.

Відчуження майна з електронних торгів належить до угод купівлі-продажу і така угода може визнаватися недійсною в судовому порядку з підстав недодержання в момент її вчинення вимог, установлених ч.ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК. Для застосування наслідків недотримання вказаних вимог, при оскарженні торгів та визнанні торгів недійсними судам необхідно встановити чи мало місце порушення вимог встановленого порядку та інших норм законодавства при проведенні торгів; чи вплинули ці порушення на результати електронних торгів; чи мало місце порушення прав і законних інтересів позивачів, які оспорюють результати торгів.

Згідно постанов ВПВС від 21.11.2018 р. N?465/650/16-ц та від 23.01.2019 р. N?522/10127/14-ц, правова природа процедури реалізації майна на прилюдних торгах полягає у продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернуто стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів.

Ураховуючи особливості щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта проведення прилюдних торгів - це оформлення договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, тобто правочин.

За ч. 4 ст. 656 ЦК України до договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.

Правова природа продажу майна з публічних торгів дає підстави для можливості визнання торгів недійсними за правилами визнання недійсними правочинів, зокрема за ст.ст. 203, 215 ЦК України, у разі невиконання вимог щодо процедури та/чи порядку проведення торгів, передбачених «Порядком реалізації арештованого майна», наказ МОУ від 29.09.2016 р. N?2831/5.

Електронні торги породжують правові наслідки у виді виникнення права власності в переможця на придбане майно лише у випадку, коли є проведеними, що підтверджується актом виконавця, а не на стадії закінчення аукціону чи зупинення торгів.

При цьому, наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Як наявність підстав для визнання оспорюваного правочину недійсним, так і порушення суб`єктивного цивільного права або інтересу особи, яка звернулася до суду, має встановлюватися саме на момент вчинення оспорюваного правочину.

Недійсність правочину, договору, акта органу юридичної особи чи документа як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність правочину, договору, акта органу юридичної особи чи документу не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим (Постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 27 січня 2020 року у справі N? 761/26815/17 (провадження N? 1-16353cво18)).

Тобто, для визнання судом електронних торгів недійсними необхідним є: наявність підстав для визнання прилюдних торгів недійсними (порушення правил проведення електронних торгів); встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.

Підставою для пред`явлення позову про визнання прилюдних торгів недійсними є наявність порушення норм закону при проведенні торгів водночас із порушенням прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010 (провадження № 14-308цс18) зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Суд наголошує, що позивачем не спростовано презумпцію правомірності акта про проведення прилюдних торгів, затвердженого відділом державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції 15.05.2008, на підставі якого Товариством з обмеженою відповідальністю оптово-роздрібна торгова фірма "Едланд" належить на праві власності майно, яке складається з: 1/2 частки домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 ,

При цьому позивачем не було заявлено, зокрема, позовної вимоги щодо визнання таких прилюдних торгів недійсними.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з положеннями статей 12, 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Таким чином, з сукупності викладеного вище слідує, що позовні вимоги є необґрунтованими, обставини покладенні в основу позову не підтверджуються долученими до позову доказами, а позивачем не надано суду інших доказів на підтвердження обґрунтованості позову, тобто позов є необґрунтованим, а відтак не підлягає задоволенню

При цьому інші доводи, викладені позивачем у позовній заяві не спростовують висновків суду про необґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для відмови у задоволенні позові.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, витрати по сплаті судового збору необхідно залишити за позивачем.

Керуючись ст. 12, 13, 76-89, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 279, 354-355 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю оптово-роздрібна торгова фірма "Едланд" про визнання права власності на домоволодіння та земельні ділянки - відмовити.

Витрати по сплаті судового збору покласти на позивача.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, безпосередньо до Рівненського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування учасників справи:

позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 );

відповідач: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 );

відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю оптово-роздрібна торгова фірма "Едланд" (вул. І. Неходи, буд. 5, м. Київ, 03110, ІК 19261756).

Повне судове рішення складене та підписане 21.07.2026.

Суддя О. Левчук