Вирок від 20 липня 2026 р. у справі №552/6385/26 — Київський районний суд м. Полтави

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ПОЛТАВИ

Справа №552/6385/26

Провадження № 1-кп/552/898/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21.07.2026 м. Полтава

Київський районний суд м. Полтави у складі:

головуючого судді – ОСОБА_1 ,

при секретарі – ОСОБА_2 ,

прокурора – ОСОБА_3 ,

захисника обвинуваченого – адвоката ОСОБА_4 ,

обвинуваченого – ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні обвинувальний акт, який надійшов з угодою про визнання винуватості, у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025053510000361 від 29.12.2025 за обвинуваченням:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Іванків, Іванківського району, Київської області, громадянина України, із середньою- спеціальною освітою, учасника бойових дій, розлученого, який має на утриманні малолітню доньку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, старшого сапера 1 відділення інженерно-саперного взводу 3 аеромобільного батальйону військової частини НОМЕР_1 , молодшого сержанта, який зареєстрований та фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , м.т. НОМЕР_3 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 309 Кримінального кодексу України,

встановив:

До Київського районного суду м. Полтави 14.07.2026 надійшов обвинувальний акт з угодою про визнання винуватості у кримінальному за №12025053510000361 від 29.12.2025 за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України, та внаслідок автоматизованого розподілу справи між суддями надійшов до провадження судді ОСОБА_1 .

Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, обставини, встановлені судом відповідно до угоди про визнання винуватості.

Установлено, що молодший сержант ОСОБА_5 будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період та проходячи її на посаді старшого сапера 1 відділення інженерно-саперного взводу 3 аеромобільного батальйону військової частини НОМЕР_1 , у порушення ст.ст. 9, 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1 – 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України в порушення вимог Закону України «Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів» і ст.ст. 1, 4, 7 Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів», посягаючи на суспільні відносини в сфері обігу психотропних речовин, діючи умисно, реалізовуючи свій протиправний умисел, спрямований на незаконне придбання психотропної речовини без мети збуту, 25 грудня 2025 року, у денний час доби, перебуваючи за місцем розташування підрозділу військової частини НОМЕР_1 у АДРЕСА_2 , за допомогою свого мобільного телефону здійснив замовлення в мережі Інтернет, через «Telegram-бот» у мобільному додатку «Telegram», особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено – PVP (1-феніл-2-піролідин-1-іл-пентан-1-он), використовуючи при цьому послуги з доставки поштового оператора ТОВ «Нова пошта», вказавши свої анкетні дані, та отримавши номер товарно-транспортної накладної посилки №20451332382267 з вказаною вище психотропною речовиною, з доставкою до відділення № 1 ТОВ «Нова пошта», розташованого за адресою: Донецька обл., Краматорський р-н, м. Миколаївка, вул. Музична, 15.

29 грудня 2025 року молодший сержант ОСОБА_5 продовжуючи реалізовувати свій протиправний умисел, спрямований на придбання психотропної речовини, не маючи можливості отримати посилку №20451332382267, надав доручення на отримання посилки військовослужбовцю військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Надалі, 29 грудня 2025 року приблизно о 14 год 22 хв ОСОБА_6 прибув до відділення № 1 ТОВ «Нова пошта» за адресою: Донецька обл., Краматорський р-н, м. Миколаївка, вул. Музична, 15, та не володіючи інформацією про вміст відправлення, за дорученням ОСОБА_5 отримав посилку № 20451332382267 на ім`я останнього, у вигляді паперової коробки з особливо небезпечною психотропною речовиною, обіг якої заборонено – PVP (1-феніл-2-піролідин-1-іл-пентан-1-он), тим самим ОСОБА_5 незаконно придбав особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено – PVP (1-феніл-2-піролідин-1-іл-пентан-1-он), для особистого вживання без мети збуту.

Того ж дня, ОСОБА_6 , перебуваючи біля приміщення відділення № 1 ТОВ «Нова пошта», розташованого за адресою: Донецька обл., Краматорський р-н, м. Миколаївка, вул. Музична, 15, маючи при собі вищевказану паперову коробку (посилку) з психотропною речовиною, був зупинений працівником поліції Краматорського РУП ГУНП в Донецькій області з метою перевірки документів особи та поверхневої перевірки речей згідно ст. ст. 32, 34 Закону України «Про Національну поліцію», під час чого останній самостійно відкрив посилку та показав її вміст, при огляді якої було виявлено зіп-пакет з кристалічною речовиною зеленого кольору. У подальшому, 29 грудня 2025 року в період часу з 16 години 16 хвилин по 16 годину 27 хвилини, з письмового дозволу ОСОБА_6 , у присутності двох понятих, був проведений огляд місця події, в ході якого останній, самостійно надав для огляду паперову коробку (посилку № 20451332382267) в середині якої знаходився зіп-пакет з кристалічною речовиною масою 4,9364 г, яка містить особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено – PVP (1-феніл-2-піролідин-1-іл-пентан-1-он). Маса PVP (1-феніл-2-піролідин-1-іл-пентан-1-он) становить 3,8805г, що є великим розміром, яку молодший сержант ОСОБА_5 незаконно придбав для власного вживання без мети збуту.

Кваліфікація дій обвинуваченого органами досудового розслідування, відповідно до угоди про визнання винуватості.

Дії ОСОБА_5 кваліфіковані за частиною 2 статті 309 КК України, як незаконне придбання психотропних речовин у великих розмірах без мети збуту.

Позиції сторін у підготовчому судовому засіданні.

У підготовчому судовому засіданні прокурор повідомив, що 30 червня 2026 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025053510000361 від 29.12.2025 укладена угода про визнання винуватості між обвинуваченим ОСОБА_5 та прокурором ОСОБА_3 , за участю захисника ОСОБА_4 .

Згідно з угодою ОСОБА_5 повністю та беззастережно визнав себе винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України, щиросердно розкаявся, у разі затвердження угоди про визнання винуватості, зобов`язався виконати призначене покарання. При укладанні даної угоди враховано обставини, що під час досудового розслідування обвинувачений надав детальні показання про події злочину, що мають значення для кримінального провадження та підлягають встановленню (доказуванню), чим активно сприяв у проведенні кримінального провадження щодо себе. Крім того, враховано характер та тяжкість обвинувачення, наявність суспільного інтересу в забезпеченні швидкого досудового розслідування і судового провадження кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_5 , а також дані про особу обвинуваченого, який раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, його щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, беззастережне визнання своєї винуватості, характеристику за місцем проживання та місцем служби, його стан здоров`я.

Сторонами узгоджено, що при затвердженні угоди ОСОБА_5 буде призначено покарання за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого за ч. 2 ст. 309 КК України у виді штрафу в розмірі двох тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 34000 грн.

Обвинуваченому ОСОБА_5 роз`яснено зміст статей 473, 476 КПК України щодо обмеження права на оскарження вироку та наслідків невиконання угоди.

Прокурор вважав, що угоду укладено відповідно до вимог закону, а тому просив цю угоду затвердити і призначити обвинуваченому узгоджену у ній міру покарання.

Захисник просив затвердити угоду про визнання винуватості від 30 червня 2026 року.

У підготовчому судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою вину у зазначеному кримінальному правопорушенні визнав повністю за обставин, що викладені в обвинувальному акті та угоді про визнання винуватості, запевнив суд про своє виправлення та неповторення подібних випадків у майбутньому. Просив суд затвердити угоду та призначити узгоджене покарання. Крім того, пояснив, що він цілком розуміє, що має право на судовий розгляд, під час якого прокурор зобов`язаний довести кожну обставину щодо кримінального правопорушення, у вчиненні якого його обвинувачують, цілком розуміє наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені статтею 473 КПК України, характер обвинувачення, щодо якого він визнає себе винуватим, вид та міру покарання.

Мотиви затвердження угоди судом та призначення узгодженого сторонами покарання.

Розглядаючи питання про затвердження угоди, суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим чи підозрюваним.

Згідно з пунктом 1 частини 4 статті 469 КПК України, угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо: кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів (крім кримінальних проваджень щодо корупційних кримінальних правопорушень та кримінальних правопорушень, пов`язаних з корупцією).

Угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв`язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, а також у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.

Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 309 КК України, у вчиненні якого обвинувачений визнав себе винним, відповідно до частини 4 статті 12 КК України віднесене до нетяжкого злочину.

Судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_5 цілком розуміє положення частини 5 статті 474 КПК України, відповідно до якої:

1) має право на справедливий судовий розгляд, під час якого сторона обвинувачення зобов`язана довести кожну обставину щодо кримінального правопорушення, у вчиненні якого його обвинувачують, а він має такі права: мовчати, і факт мовчання не матиме для суду жодного доказового значення; мати захисника, у тому числі на отримання правової допомоги безоплатно у порядку та випадках, передбачених законом, або захищатися самостійно; допитати під час судового розгляду свідків обвинувачення, подати клопотання про виклик свідків і подати докази, що свідчать на його користь;

2) наслідки укладення та затвердження угод, передбачені статтею 473 цього Кодексу;

3) характер кожного обвинувачення;

4) вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.

Розуміючи це, він погоджується на призначення узгодженого покарання, а також на застосування інших заходів, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.

Судом встановлено, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Призначаючи покарання ОСОБА_5 , суд обставиною, що пом`якшує покарання, вважає щире каяття.

Обставини, які обтяжують покарання відсутні.

Умови угоди не суперечать вимогам Кримінального процесуального кодексу України та Кримінального кодексу України, інтересам суспільства, а кримінальне провадження свідчить про наявність фактичних підстав для визнання винуватості.

З урахуванням усіх даних в їх сукупності, виходячи з загальних засад призначення покарання, суд вважає, за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_5 узгоджене угодою про визнання винуватості покарання за ч. 2 ст. 309 КК України у виді штрафу в розмірі двох тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 34000 грн.

Таке покарання, на переконання суду, відповідає положенням статей 65-68 КК України та буде необхідним для виправлення обвинуваченого, запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень, відповідатиме особі обвинуваченого та є достатнім, для досягнення встановленої ст. 50 КК України мети покарання.

Висновок суду про відповідність угоди вимогам закону та мотиви ухвалення інших рішень, що вирішуються судом при ухваленні вироку.

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для затвердження угоди про визнання винуватості між підозрюваним (обвинуваченим) та прокурором.

Суд встановив відсутність порушення угодою прав, свобод чи інтересів сторін або інших осіб.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений, у зв`язку із чим підстави для його вирішення судом відсутні.

Процесуальні витрати на залучення експерта на проведення судової експертизи складають 2228,50 грн.

Суд вважає за необхідне стягнути з обвинуваченого процесуальні витрати на користь держави згідно з частиною 2 статті 124 КПК України, оскільки їх розмір підтверджений довідкою експертної установи та не вбачає підстав для їх зменшення.

Запобіжний захід до обвинуваченого не обирався, підстав для його обрання до набрання вироком законної сили суд не вбачає. Відповідних клопотань стороною обвинувачення не заявлено.

Речовими доказами суд вважає за необхідне розпорядитися відповідно до статті 100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 368-371, 373-374, 376, 468-469, 471, 473-475 КПК України,

ухвалив:

Угоду від 30 червня 2026 року у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025053510000361 від 29.12.2025 про визнання винуватості між обвинуваченим ОСОБА_5 та прокурором ОСОБА_3 , за участю захисника ОСОБА_4 , затвердити.

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 309 Кримінального кодексу України, та призначити узгоджене покарання у виді штрафу в розмірі двох тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 34000 (тридцять чотири тисячі) грн.

До набрання вироком законної сили запобіжний захід щодо ОСОБА_5 не обирати.

Речові докази, а саме: порошкоподібну речовину (отриману в результаті пробопідготовки) масою 4,9064 г, знищити.

Стягнути з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь держави судові витрати за проведення експертизи в розмірі 2228,50 (дві тисячі двісті двадцять вісім) гривень 50 копійок.

Вирок може бути оскаржений до Полтавського апеляційного суду через Київський районний суд м. Полтави обвинуваченим, його захисником, законним представником виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами четвертою, шостою, сьомою статті 474 цього Кодексу, в тому числі не роз`яснення йому наслідків укладення угоди; прокурором виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з частиною четвертою статті 469 цього Кодексу угода не може бути укладена, - протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору та не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім у судовому засіданні.

У разі невиконання затвердженої судом угоди про визнання винуватості прокурор має право звернутися до суду, який затвердив таку угоду, з клопотанням про скасування вироку протягом встановленого законом строку давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 309 Кримінального кодексу України.

Умисне невиконання угоди є підставою для притягнення особи до відповідальності за статтею 389-1 КК України.

Вирок суду набирає законної сили через тридцять днів з дня його проголошення, якщо на нього не буде подана апеляційна скарга учасниками судового провадження. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Резолютивна частина вироку проголошена судом на підставі частини 15 статті 615 КПК України.

Головуючий суддя ОСОБА_1