Рішення від 19 липня 2026 р. у справі №552/4296/26 — Київський районний суд м. Полтави

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ПОЛТАВИ

Справа №552/4296/26

Провадження № 2/552/2930/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20.07.2026 року Київський районний суд м. Полтави в складі:

головуючого судді Кузіної Ж.В.

секретаря судового засідання Гасанової Т.С.

розглянувши у підготовчому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права власності,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права власності посилаючись на те, що він є власником 12/25 частки житлового будинку з господарськими спорудами за адресою АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом на право особистої власності на житловий будинок № 244 від 05.12.1992 року.Інший співвласник 13/25 частки нерухомого майна ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . .

Крім того, позивачу та ОСОБА_4 на праві спільної сумісної власності належала земельна ділянка загальною площею 1000 кв.м. для будівництва та обслуговування житлового будинку (кадастровий номер 5310136400:11:001:0098) та земельна ділянка загальною площею 107 кв.м. для ведення особистого підсобного господарства (кадастровий номер 5310136400:11:001:0127) за цією ж адресою.

Спадкоємцями майна померлої ОСОБА_4 є відповідачі.

Постановою державного нотаріуса Першої Полтавської державної нотаріальної контори від 25 липня 2025 року відмовлено ОСОБА_3 та ОСОБА_2 у вчиненні нотаріальної дії – у видачі свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку з кадастровим номером 5310136400:11:001:0098, площею 0,1 га та земельну ділянку з кадастровим номером 5310136400:11:001:0127, площею 0,0107 га, з підстав не визначення розміру часток співвласників у праві спільної сумісної власності.

Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 23 лютого 2026 року визнано за кожною із спадкоємиць право власності на 13/50 часток земельної ділянки з кадастровим номером 5310136400:11:001:0098 площею 0,1000 га та на 13/50 часток земельної ділянки з кадастровим номером 5310136400:11:001:0127 площею 0,0107 га в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 .

Оскільки рішенням Київського районного суду м. Полтави від 23 лютого 2026 року визначено частки спадкоємців у праві власності на спірні земельні ділянки, однак питання щодо належної позивачу частки залишилося невирішеним, позивач звернувся до суду з даним позовом про визнання за ним права власності на 12/25 часток зазанчених земельних ділянок.

Ухвалою Київського районного суду від 28.05.2025 року відкрито провадження по справі та призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

У судове засідання позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_5 не з`явились, надали суду клопотання про розгляд справи за їх відсутності, не заперечували проти ухвалення судового рішення у підготовчому судовому засіданні та просили задовольнити позовні вимоги у повному обсязі з підстав, наведених у позовній заяві.

Відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 у судове засідання не з`явились, належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи , 30 червня 2026 року до суду надійшли заяви про визнання позову у повному обсязі, просили розглянути справу за їх відсутності, не заперечувала проти ухвалення судом рішення у підготовчому судовому засіданні.

Згідно ч.3 ст.200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Суд, дослідивши докази по справі, дійшов до наступних висновків.

У статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист своїх цивільних прав та інтересів у разі їх порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником 12/25 частки житлового будинку з належними до нього господарськими будівлями та спорудами, розташованого за адресою АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право особистої власності на житловий будинок № НОМЕР_1 від 05.12.1992 року, яке зареєстровано в установленому законом порядку

Відповідно до Архівного витягу з розпорядження голови № 248-р від 15.04.1998 року «Про передачу земельних ділянок у приватну власність громадян, а також про внесення змін в рішення міськвиконкому» (серія та номер О05.5-13/72, виданий 28.03.2025 року Виконавчим комітетом Полтавської міської ради) ОСОБА_1 та ОСОБА_4 на праві спільної сумісної власності належали земельна ділянка площею 0,1000 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 5310136400:11:001:0098, та земельна ділянка площею 0,0107 га для ведення особистого підсобного господарства, кадастровий номер 5310136400:11:001:0127, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Київського районного суду м. Полтави по цивільній справі № 552/7923/25 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про визнання права власності на частку в праві на земельні ділянки в порядку спадкування, за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування встановлено, що Другою полтавською державною нотаріальною конторою до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 16.05.2013 відкрито спадкову справу № 218/2013, з заявою про прийняття спадщини звернулися ОСОБА_3 та ОСОБА_2 . 22.07.2013 державним нотаріусом Другої полтавської державної нотаріальної контори на ім`я ОСОБА_2 та на ім`я ОСОБА_3 видано свідоцтво про право на спадщину за законом, згідно якого спадкоємцем майна ОСОБА_4 , 1927 року народження, є її дочка ОСОБА_3 , та дочка ОСОБА_2 в рівних частках.

Спадщина, на яку видано свідоцтво, складається з 13/25 частин житлового будинку з частиною господарських споруд за адресою: АДРЕСА_1 .

Ч. 4 статті 82 ЦПК України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Цим же рішенням, яке набрало законної сили, визнано за ОСОБА_2 право власності на 13/50 частки земельної ділянки кадастровий номер 5310136400:11:001:0098 загальною площею 0,1 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 .

Визнано за ОСОБА_2 право власності на 13/50 частки земельних ділянок кадастровий номер загальною площею 0,0107 га для ведення особистого селянського господарства за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 .

Визнано за ОСОБА_3 право власності на 13/50 частки земельної ділянки кадастровий номер 5310136400:11:001:0098 загальною площею 0,1 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 .

Визнано за ОСОБА_3 право власності на 13/50 частки земельних ділянок кадастровий номер загальною площею 0,0107 га для ведення особистого селянського господарства за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 .

Таким чином, після визначення рішенням суду часток спадкоємців у праві власності на спірні земельні ділянки право власності позивача на належні йому 12/25 часток цих земельних ділянок залишилося невизнаним та не зареєстрованим, що унеможливлює державну реєстрацію його речового права.

Згідно зі ст. 1 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, кожна фізична та юридична особа має право володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

У відповідності до ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майно на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Згідно з ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Частиною першою статті 368 ЦК України визначено, що спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

За змістом статті 81 Земельного кодексу України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; прийняття спадщини; виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Відповідно до статті 86 Земельного кодексу України земельна ділянка може знаходитись у спільній власності з визначенням частки кожного з учасників спільної власності (спільна часткова власність) або без визначення часток учасників спільної власності (спільна сумісна власність).

Відповідно до частини 2 статті 89 Земельного кодексу України у спільній сумісній власності перебувають земельні ділянки: а) подружжя; б) членів фермерського господарства, якщо інше не передбачено угодою між ними; в) співвласників жилого будинку; г) співвласників багатоквартирного будинку.

Відповідно до статті 87 Земельного кодексу України право спільної часткової власності на земельну ділянку виникає при добровільному об'єднанні власниками належних їм земельних ділянок; при набутті у спільну часткову власність земельної ділянки за цивільно-правовими угодами; при прийнятті спадщини на земельну ділянку; г) за рішенням суду; ґ) в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.

Згідно до ч.1 ст. 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником 12/25 частки житлового будинку з належними до нього господарськими будівлями та спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . Також судом встановлено, що спірні земельні ділянки передані ОСОБА_1 та ОСОБА_4 на праві спільної сумісної власності, а рішенням Київського районного суду м. Полтави від 23 лютого 2026 року у справі № 552/7923/25 визначено частки спадкоємців померлої ОСОБА_4 у праві власності на зазначені земельні ділянки. Водночас питання щодо визнання права власності позивача на належні йому 12/25 часток земельних ділянок у межах зазначеної справи не вирішувалося.

З огляду на те, що позивач є співвласником житлового будинку у розмірі 12/25 частки, а його право власності на відповідну частку земельних ділянок виникло в силу закону та підтверджується належними і допустимими доказами, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для визнання за ОСОБА_1 права власності на 12/25 часток земельної ділянки кадастровий номер 5310136400:11:001:0098 площею 0,1000 га та 12/25 часток земельної ділянки кадастровий номер 5310136400:11:001:0127 площею 0,0107 га, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 .

Враховуючи викладене, оскільки заявлені позовні вимоги ґрунтуються на вимогах закону, підтверджені належними та допустимими доказами, а їх визнання відповідачами не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд дійшов до висновку, що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання права власності підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 41 Конституції України, статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статтями 15, 16, 316, 319, 321, 328, 368, 377 ЦК України, статтями 81, 86, 87, 89, 120 Земельного кодексу України, статтями 12, 13, 81, 141, 200, 206, 259, 263–265 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права власності задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 12/25 часток земельної ділянки з кадастровим номером 5310136400:11:001:0098 загальною площею 0,1 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 12/25 часток земельної ділянки з кадастровим номером 5310136400:11:001:0127, загальною площею 0,0107 га для ведення особистого селянського господарства, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення суду може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , місце реєстрації та проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .

Відповідач: ОСОБА_3 , місце проживання: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 .

Повний текст судового рішення виготовлений 20 липня 2026 року.

Головуючий Ж.В. Кузіна