Рішення від 19 липня 2026 р. у справі №295/12555/26 — Богунський районний суд м. Житомира

Справа №295/12555/26

Категорія 30

2-о/295/233/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.07.2026 року м. Житомир

Богунський районний суд м. Житомира в складі головуючого судді Перекупки І.Г. за участю секретаря судових засідань Городнюк Є.П., представника заявника - адвоката Янчук М.О., заінтересованої особи ОСОБА_1 , представника заінтересованої особи адвоката Чайковської А.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_2 , заінтересована особа ОСОБА_1 про видачу обмежувального припису, -

В С Т А Н О В И В :

До Богунського районного суду м. Житомира звернулася ОСОБА_2 з заявою про видачу обмежувального припису щодо ОСОБА_1 . В обґрунтування заяви вказала, що вона ОСОБА_2 та ОСОБА_1 раніше перебували у зареєстрованому шлюбі.Рішенням Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 15.05.2023 р. у справі № 285/2474/23 шлюб між сторонами було розірвано. На цей час сторони спільно не проживають, спільного господарства не ведуть, мають окремий побут та окремі місця проживання.Сторони є батьками малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .Заявниця разом із малолітньою дитиною зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 але фактично постійно проживають за адресою: АДРЕСА_2 .Незважаючи на припинення шлюбу та окреме проживання, винесених термінових заборонних приписів від 01.06.2026 р. та 10.07.2026 р. ОСОБА_1 упродовж тривалого часу здійснює стосовно неї, ОСОБА_2 дії, які мають ознаки психологічного домашнього насильства, переслідування, залякування, нав`язливого контролю та систематичного втручання в її приватне життя. Просить видати обмежувальний припис стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , строком на шість місяців та заборонити ОСОБА_1 наближатися на відстань менше 200 метрів до зареєстрованого місця проживання ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 ; заборонити ОСОБА_1 наближатися на відстань менше 200 метрів до фактичного місця проживання та перебування ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2 ; заборонити ОСОБА_1 наближатися на відстань менше 200 метрів до місць тимчасового перебування та інших місць частого відвідування ОСОБА_2 ; заборонити ОСОБА_1 особисто або через третіх осіб розшукувати ОСОБА_2 , встановлювати місце її перебування, переслідувати її, стежити за нею та здійснювати інші дії, спрямовані на нав`язливе спостереження і психологічний тиск; заборонити ОСОБА_1 в будь-який спосіб спілкуватися та контактувати з ОСОБА_2 особисто або через третіх осіб, вести з нею телефонні переговори, надсилати їй повідомлення засобами мобільного чи електронного зв`язку, через месенджери, соціальні мережі, електронну пошту або інші засоби зв`язку.

В судовому засіданні представник заявниці наполягав на задоволені заявлених вимог. Звернув увагу суду, що незважаючи на винесення відносно ОСОБА_1 двох термінових заборонних приписів від 01.06.2026 р. та 10.07.2026 року, він ОСОБА_1 , продовжує переслідувати, залякувати, нав`язливо контролювати та втручатися в приватне життя ОСОБА_2 а тому для забезпечення дієвого і ефективного захисту, з огляду на ризики, що існують на даний час і можуть мати місце в наступному, до кривдника слід застосувати обмежувальний припис на строк 6 місяців.

Заінтересована особа, його представник заперечували проти заявлених вимог наполягаючи на тому, що ОСОБА_2 зловживає своїми правами в межах Закону України «Про запобігання та протидії домашньому насильству», провокує заінтересовану особу на неправомірні дії обмежуючи його право на спілкування з малолітньою донькою.

17.07.2026 р. ухвалою Богунського районного суду м. Житомира відкрито провадження у справі, призначено до розгляду на 16.00 год. 20.07.2026 р. (а. с. 24).

Дослідивши повно, всебічно та об`єктивно обставини справи, заслухавши учасників процесу, оцінивши безпосередньо в судовому засіданні всі зібрані у справі докази в їх сукупності, суд, керуючись своїм внутрішнім переконанням, дійшов висновку що заявлені вимоги не підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлено.

Рішенням Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 15.05.2023 р. у справі № 285/2474/23 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано. (а. с. 7).

Згідно Свідоцтва про народження ОСОБА_3 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 . Батьками дитини вказані ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . (а. с. 8).

Зі змісту довідки Станишівської сільської ради № 302 від 09.06.2026 р. ОСОБА_2 разом із малолітньою дитиною зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 але фактично постійно проживають за адресою: АДРЕСА_2 . (а. с. 8).

Терміновими заборонними приписами стосовно ОСОБА_1 від 01.06.2026 р. та 10.07.2026 р., йому накладено обмеження у спілкуванні з ОСОБА_2 протягом десяти днів. (а. с. 10-11).

Зі змісту повідомлення Служби (управління) у справах дітей Житомирської міської ради на адресу ОСОБА_1 від 11.06.2026 р. свідчить, що «… ОСОБА_2 08 червня 2026 р. при спілкуванні з працівниками служби (управління) у справах дітей Житомирської міської ради в телефонному режимі (моб.: НОМЕР_2 ) повідомила, що з 22 травня 2026 р. разом з малолітньою дочкою ОСОБА_4 проживає за адресою: АДРЕСА_2 . ОСОБА_2 зазначила, що має намір в судовому порядку вирішувати питання спілкування батька з дочкою ОСОБА_4 , оскільки відсутня можливість вирішити це питання шляхом домовленості.

ОСОБА_2 роз`яснено, що позбавлення батька можливості бачитися та спілкуватися з дитиною є порушенням законодавства, оскільки у відповідності до статті 141 Сімейного кодексу України, батьки мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Відповідно до статті 153 Сімейного кодексу України батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою.

ОСОБА_2 попереджено про правові наслідки за вчинення перешкод у спілкуванні батька з дитиною (а. с. 27-28).

Згідно з копією позовної заяви ОСОБА_1 01.07.2026 звернувся до Богунського районного суду м. Житомир з позовом до ОСОБА_2 , третя особа орган опіки та піклування в особі Виконавчого комітету Житомирської міської ради про усунення перешкод у спілкуванні з малолітньою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 38-40 )

Дана справа розглядається в рамках цивільного судочинства. Положеннями процесуального закону, який регулює правила розгляду таких справ, визначено, що розглядаючи цивільні справи суд керується принципом диспозитивності та змагальності, які визначають, що кожна сторона повинна самостійно подавати докази та доводити ті обставини на які посилається, в тому числі, шляхом подання доказів, заявлення клопотань і несе ризик настання наслідків пов`язаних із вчиненням або не вчиненням нею процесуальних дій. Доказування заявлених вимог не може перебирати на себе суд або інша сторона. (ст. ст. 12, 13 та 81 ЦПК України).

Відповідно до ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона, повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд розглядає справу не інакше як за зверненням особи поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ст.13 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ст. 77 ЦПК України).

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст.78 ЦПК України).

Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

Відповідно до приписів ч. ч. 1, 2 ст. 350-5 ЦПК України справа про видачу обмежувального припису розглядається судом за участю заявника та заінтересованих осіб. Неявка належним чином повідомлених заінтересованих осіб не перешкоджає розгляду справи про видачу обмежувального припису. Суд розглядає справу про видачу обмежувального припису не пізніше 72 годин після надходження заяви про видачу обмежувального припису до суду.

Відповідно до ст. 294 ЦПК України, справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 350-2 ЦПК України, заява про видачу обмежувального припису може бути подана особою, яка постраждала від домашнього насильства, або її представником - у випадках, визначених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

Главою 13 розділу IV ЦПК України визначено порядок розгляду судом справ про видачу і продовження обмежувального припису.

Основним нормативно-правовим актом, яким регулюються спірні правовідносини, є Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству». Даний Закон визначає організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів - осіб, які постраждали від такого насильства.

Як визначено п. п. 3, 6, 7, 8, 14, 17 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.

Кривдник - особа, яка вчинила домашнє насильство у будь-якій формі.

Обмежувальний припис стосовно кривдника - встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов`язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.

Особа, яка постраждала від домашнього насильства (далі - постраждала особа), - особа, яка зазнала домашнього насильства у будь-якій формі.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству, серед іншого, належить обмежувальний припис стосовно кривдника.

Частинами 2, 3, 4 ст. 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» передбачено, що обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов`язків: 1) заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою; 2) усунення перешкод у користуванні майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи; 3) обмеження спілкування з постраждалою дитиною; 4) заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою; 5) заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею; 6) заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб.

Рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.

Обмежувальний припис видається на строк від одного до шести місяців.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», оцінка ризиків - оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 350-4 ЦПК України, у заяві про видачу обмежувального припису повинно бути зазначено обставини, що свідчать про необхідність видачі судом обмежувального припису, та докази, що їх підтверджують (за наявності).

При цьому суд зауважує, що надані заявником копії термінових заборонних приписів стосовно ОСОБА_1 не можуть бути належним доказом вчинення насильства в сім`ї, оскільки вони тільки підтверджують факт звернення ОСОБА_2 до правоохоронних органів. Будь-яких інших доказів скоєння ОСОБА_1 , домашнього насильства щодо заявника матеріали справи не містять.

Згідно з правовими позиціями, викладеними Верховним Судом, зокрема, в Постановах від 27 листопада 2019 р. (справа № 753/23624/18 від 09 грудня 2019 р.), справа № 756/11732/18 від 18 грудня 2019 р., справа № 754/9263/19, від 14 січня 2019 року, справа № 754/6995/19 від 06 лютого 2020 р., справа № 753/8626/19 від 09 вересня 2020 р., під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві. Також у цих постановах Верховний суд виходив з того, що звернення заявника до органів поліції самі по собі не підтверджують факт вчинення насильства, що є необхідною умовою застосування судом до відповідної особи спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству, які визначені Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

Згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У зв`язку з викладеним, суд дійшов висновку про відсутність достатніх доказів на підтвердження підстав для видачі заявленого обмежувального припису, оскільки заявником не надано достатньо доказів на підтвердження вчинення домашнього насильства.

Не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні і ризики, які можуть настати у разі незастосування відносно заінтересованої особи обмежувального припису.

Отже, суд приходить до висновку, що докази, надані заявником в обґрунтування заявлених вимог, не підтверджують факту домашнього насильства щодо заявника, та на даний час не визначають ризиків продовження чи повторного вчинення фізичного, психологічного чи матеріального насильства та чинників і умов, які створюють або можуть створювати небезпеку для цієї особи. В судовому засіданні ОСОБА_1 , запевнив суд, що ніяких погроз та зухвалих дій до заявниці не застосовував та не має наміру застосовувати, що є необхідною умовою для застосування судом до відповідної особи спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству, які визначені Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», а свідчать лише про наявність тривалих неприязних конфліктних відносин між сторонами, після розірвання шлюбу та у зв`язку з не наданням побачень батька з дитиною.

Таким чином, зважаючи на відсутність правових підстав для видачі обмежувального припису, суд приходить до висновку, що в задоволенні заяви необхідно відмовити.

Керуючись ст. 141 Сімейного Кодексу України, ст. ст. 1, 24, 26 Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», ст. ст. 12, 13, 81, 89, 133, 141, 247, 259, 263, 264 - 265, 273, 350-5, 350-6, 350-8 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Заяву ОСОБА_2 , заінтересована особа ОСОБА_1 про видачу обмежувального припису - залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Житомирського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи :

Заявник: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Заінтересована особа: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Суддя Богунського районного

суду міста Житомира І.Г. Перекупка