Рішення від 19 липня 2026 р. у справі №159/8720/24 — Ковельський міськрайонний суд Волинської області

Справа № 159/8720/24

Провадження № 2/159/57/26

КОВЕЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2026 року м. Ковель

Ковельський міськрайонний суд Волинської області у складі:

головуючого судді Губара В.Є.,

з участю:

секретаря судового засідання Щесюк Н.Й.,

представника позивача - адвоката Клімука В.С.,

представника відповідачів - адвоката Хомич А.В.,

відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження цивільну справу за первісним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про витребування майна з чужого незаконного володіння та скасування державної реєстрації,

ВСТАНОВИВ :

Позивач ОСОБА_2 звернувся у суд з позовною заявою до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , у якій просить:

- витребувати у ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 транспортний засіб марки Hyundai Santa FE, 2012 року випуску, колір сірий, VIN номер кузова НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 ;

- скасувати державну реєстрацію транспортного засобу марки Hyundai Santa FE, 2012 року випуску, колір сірий, VIN номер кузова НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 , за ОСОБА_3 , проведену 15.07.2023 у ТСЦ 0742 (на правах відділу, м.Ковель) РСЦ ГСЦ МВС у Волинській області;

- скасувати державну реєстрацію транспортного засобу марки Hyundai Santa FE, 2012 року випуску, колір сірий, VIN номер кузова НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 , за ОСОБА_1 .

Позов обґрунтовано тим, що 16.05.2022 позивач ОСОБА_2 придбав для власних потреб за власні кошти автомобіль марки Hyundai Santa FE, 2012 року випуску, колір сірий, VIN номер кузова НОМЕР_1 , який зареєстрував у територіальному сервісному центрі (0742) РСЦ МВС України у Волинській області (м.Ковель), отримавши свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу на його ім`я за № НОМЕР_3 та державний номерний знак НОМЕР_2 . У зазначений час він зустрічався з ОСОБА_3 , у зв`язку з чим транспортний засіб тимчасово зберігався по місцю її проживання за адресою: АДРЕСА_1 . Позивач 09.05.2023 виїхав на роботу за кордон, на даний час перебуває на території ЄС. Перед поїздкою позивач мав на меті забрати транспортний засіб, однак матір ОСОБА_3 - ОСОБА_1 не дозволила цього зробити. 15.07.2023 вказаний транспортний засіб за договором купівлі-продажу перереєстровано на ОСОБА_3 . Остання на підставі договору купівлі-продажу транспортного засобу продала його своїй матері ОСОБА_1 . Зазначає, що вказані дії вчинені поза волею позивача, власної згоди на відчуження належного йому автомобіля не надавав. Договір комісії та акт не підписував, присутнім при перереєстрації автомобіля не був.За наведених обставин, вважає, що належний йому транспортний засіб вибув з його володіння поза його волею, у зв`язку з чим він має право на захист свого порушеного права шляхом витребування майна з чужого незаконного володіння.

Ухвалою судді Ковельського міськрайонного суду Волинської області Лесика В.О. від 05.02.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

07.03.2025 відповідач ОСОБА_3 подала до суду відзив на позовну заяву, згідно з яким просила відмовити у задоволенні позову. Зазначає, що ОСОБА_2 в травні 2022 року особисто та добровільно надав їй оригінал свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу та ключі від автомобіля. З того часу вона постійно користувалася транспортним засобом. Коли вона проживала у м.Ковелі, то транспортний засіб знаходився біля будинку її матері, коли вона проживала в м.Києві, то був з нею. В травні 2023 року позивач їй повідомив, що їде на постійне місце проживання за межі України. В липні 2023 року вони погодили, що він продасть їй транспортний засіб. ОСОБА_2 повідомив їй про комісіонера ПП «Пелетон-Вест», куди вона звернулась за його вказівкою, сумнівів у комісіонері не було, оскільки його знайшов позивач, всю необхідну інформацію він передавав їм. Враховуючи, що кошти на придбання спірного транспортного засобу давала її мама, вона вирішила продати транспортний засіб ОСОБА_1 .

Відповідач ОСОБА_1 07.03.2025 подала до суду відзив на позовну заяву, згідно з яким просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначає, що влітку 2022 року вона вирішила допомогти своїй дочці ОСОБА_3 з покупкою автомобіля. Вона знайшла потрібний автомобіль та вела переговори з брокером щодо оформлення документів та подарувала кошти дочці для придбання автомобіля. Спірний транспортний засіб зареєструвала на ОСОБА_2 , так як його батьки запевнили, що допоможуть зробити ремонт у квартирі, де мали проживати ОСОБА_3 та ОСОБА_2 . Даним автомобілем постійно з травня 2022 року користувалася її дочка ОСОБА_3 . Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу та ключі завжди перебували у ОСОБА_3 , так як ОСОБА_2 особисто їй їх віддав. В липні 2023 року позивач та її дочка погодили договір купівлі-продажу транспортного засобу. Далі дочка вирішила продати цей атомобіль їй. Вона є добросовісним набувачем, тому транспортний засіб не може бути витребуваний у неї. Щодо позовної вимоги про скасування державної реєстрації транспортного засобу, вважає, що така є безпідставною і неефективним способом захисту з огляду на її поєднання з вимогою про витребування транспортного засобу.

Ухвалою суду від 01.04.2025 у складі головуюючого судді Лесика В.О. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.10.2025 цивільну справу № 159/8720/24 розподілену судді Губару В.Є., яким розгляд справи розпочато зі стадії судового розгляду.

Представник позивача ОСОБА_4 у судовому засіданні 22.01.2026 суду пояснив, що він є представником мами ОСОБА_2 у кримінальному провадженні, із заявою про відкриття кримінального провадження зверталася ОСОБА_5 . Вимоги про визнання недійсними договорів щодо транспортного засобу не заявлялися.

Представник відповідачів ОСОБА_6 у судовому засіданні 22.01.2026 суду пояснила, що позивач ОСОБА_2 та ОСОБА_3 проживали разом з 2021 року. У 2023 році вони почали проживати у матері ОСОБА_3 .. У травні 2023 року ОСОБА_2 виїхав за кордон, ключі та техпаспорт на автомобіль залишилися у ОСОБА_3 , остання повідомила ОСОБА_2 щодо купівлі-продажу транспортного засобу. ОСОБА_1 є правомірним набувачем.

16.03.2026 у судовому засіданні відповідач ОСОБА_1 суду пояснила, що з 2019 року її дочка ОСОБА_3 перебувала у стосунках із ОСОБА_2 . З 2021 року вони разом мешкали у м.Києві. У 2022 році існувало пільгове розмитнення автомобілів. Не маючи коштів дочка та позивач до неї і вона надала кошти для придбання автомобіля. Вона ж домовилася із своїм сусідом ОСОБА_7 , який пригнав автомобіль з-за кордону, право власності на який зареєстрували на ОСОБА_2 . Вона купила квартиру у м. Києві і батьки ОСОБА_2 зголосилися зробити у ній ремонт. З осені 2022 року дочка ОСОБА_3 привезла автомобіль до її будинку та залишила. У травні 2023 року діти розішлися. Техпаспорт та ключі на транспортний засіб залишилися у доньки. Ремонт у квартирі так і не зробили. Стало питання перереєстрації, донька перереєструвала автомобіль на себе та вирішила продати, зараз авто на Покровському напрямку, ним користується її чоловік. У 2023 році сваха звернулася про правоохоронних органів із заявою про шахрайство. Підозр у кримінальному провадженні не було. Її дочка стала власницею автомобіля у законний спосіб. Зараз власником транспортного засобу є вона. Як здійснювалося відчуження від ОСОБА_2 їй не відомо. Від ОСОБА_3 транспортний засіб зареєстровано на неї.

Свідок ОСОБА_8 04.05.2026 в судому засіданні суду пояснила, що мешкає все життя у місті Ковелі. Із ОСОБА_2 знайома, він проживав у м.Ковелі, а зараз за кордоном. ОСОБА_3 знає давно, вона зараз проживає у м.Києві. Останні зустрічалися, потім жили разом у м.Києві до 2023 року, зараз стосунки між ними розірвані. Про авто її відомо, що його придбала ОСОБА_3 , за кошти, які надала її мама. ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ним користувалися, показували їй. В останньої були ключі та техпаспорт на транспортний засіб. Після того як позивач переїхав за кордон, відповідач ОСОБА_3 продовжувала користуватися автомобілем, позивач не заперечував. Як їй відомо автомобіль зареєстрований за позивачем, в них були домовленості, щодо здійснення ним компенсації, однак він так їх і не виконав.

Свідок ОСОБА_9 04.05.2026 у судовому засіданні суду пояснила, що проживає у м. Ковелі, з ОСОБА_2 навчалася в одному класі, він зараз за кордоном. З ОСОБА_3 перебуває у дружніх стосунках. Останні раніше зустрічалися у період з 2019 року по 2023 рік, жили спільно біля 2-х років в м.Ковель та в м.Києві. Транспортний засіб купувала ОСОБА_3 за допомогою мами, так як остання надавала їй кошти. Транспортний засіб пригнали із-за кордону та на той час ОСОБА_2 та ОСОБА_3 проживали разом. В останньої були ключі та техпаспорт, вона ним користувалася. У свідоцтві власником зазначений ОСОБА_2 . На її погляд власником зазначили позивача, так як ОСОБА_3 боялася керувати автомобілем.

Свідок ОСОБА_10 02.06.2026 в судовому засіданні пояснила, що у липні 2025 року продавала у ПП «Пелетон-Вест» по договору купівлі-продажу транспортний засіб. До неї проходила дівчина та хлопець ОСОБА_11 , який привів її до неї. ОСОБА_12 керувала транспортним засобом, давала копію паспорта ОСОБА_2 , його самого не було, вона йому телефонувала, він сказав, що згоден на продаж. Ствердити, що це був ОСОБА_2 вона не може. Її функція технічно підготувати проєкти документів таких як, договір комісії, акт огляду технічного стану, договір купівлі-продажу, акт огляду реалізованого транспортного засобу. Проєкти цих документів є у неї в шаблонах. Після оформлення документів вона надає їх керівнику, який з підписом сторін їх повертає, потім вона їх віддає клієнтам. З цими документами клієнти йдуть в сервісний центр для перереєстрації. ОСОБА_2 вона не знає, допускає, що дівчина, яка прийшла з ОСОБА_11 , може бути ОСОБА_3 , так як остання назвалася ОСОБА_13 . Їй надавалися копії паспортів продавця та покупця, продавець був ОСОБА_14 , покупець ОСОБА_12 . Також їй надавали оригінал свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу.

Свідок ОСОБА_15 02.06.2026 в судовому засіданні пояснив, що ОСОБА_1 є його сусідкою, з ОСОБА_3 не знайомий, візуально її знає, являється дочкою його сусідки. У 2022 році вони звернулися до нього за допомогою в купівлі транспортного засобу, він їм допоміг та купив в інтернет-сайтях Німеччини підходяще авто, бюджет був у них 10000 доларів США. ОСОБА_1 повідомила, що транспортний засіб буде реєструватися на ім`я ОСОБА_2 . Коли він пригнав авто, при передачі автомобіля, ключів та документів вказані особи були втрьох, кому саме з них віддавав транспортний засіб не пам`ятає. Розмитнення здійснювалося на ім`я ОСОБА_2 . Кошти надавала йому на купівлю ОСОБА_1

06.07.2026 в судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав просив задовольнити.

Відповідач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_16 в судовому засіданні 06.07.2026 пояснили, що висновок почеркознавчої експертизи є недопустимим доказом, так не надано належні та повні зразки підпису ОСОБА_2 . Договір комісії та купівлі-продажу є чинними, тобто набувач є належним та добросовісним. Заявлені вимоги про скасування державної реєстрації права власності щодо відповідачів є неналежним способом захисту прав, узв`язку з чим просять відмовити у задоволенні позовних вимог.

Судом 06.07.2026 оголошено про перехід до стадії ухвалення судового рішення, у зв`язку зі складністю справи його складення відкладено, проголошення судового рішення призначено на 16 год. 45 хв. 20.07.2026.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши її матеріали, суд прийшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 станом на 04.08.2022 значився власником транспортного засобу Hyundai Santa FE, 2012 року випуску, колір сірий, VIN номер кузова НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 .

Вищевказане також підтверджується листом територіального сервісного центру МВС №0742 Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Волинській області Головного сервісного центру МВС вих. №31/3/2/16-А3-1156-18-2023 від 04.08.2023 на запит адвоката Клімука В.С., з якого вбачається, що згідно з ЄДР транспортних засобів станом на 04.08.2022 автомобіль Hyundai Santa FE, 2012 року випуску, колір сірий, VIN номер кузова НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 , належав ОСОБА_2 , 15.07.2023 перереєстрований за договором купівлі-продажу на ОСОБА_17 .

Між ПП «Пелетон-Вест» та ОСОБА_2 укладено договір комісії №12856 від 12.07.2023, за умовами якого ПП «Пелетон-Вест» за дорученням комітента зобов`язується вчинити за рахунок останнього від свого імені один/або декілька правочинів щодо продажу транспортного засобу Hyundai Santa FE, 2012 року випуску, колір сірий, VIN номер кузова НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 . Складено акт технічного стану транспортного засобу від 12.07.2023, який підписано сторонами.

Згідно з договором купівлі-продажу від 13.07.2023 ПП «Пелетон-Вест» на підставі договору комісії №12856 від 12.07.2023 зобов`язується передати у власність ОСОБА_3 транспортний засіб Hyundai Santa FE, 2012 року випуску, колір сірий, VIN номер кузова НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 . 13.07.2023 складено акт огляду реалізованого транспортного засобу.

Згідно договору купівлі продажу транспортного засобу № 0742/2023/4089110 від 05.10.2023 ОСОБА_3 передала у власність ОСОБА_1 спірний транспортний засіб.

Як убачається з матеріалів справи, перереєстрацію транспортного засобу на нового власника ОСОБА_3 , а згодом на її матір ОСОБА_1 здійснено у територіальному сервісному центрі № 0742 Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Волинській області, що підтверджується долученими відповідачами до відзивів копіями свідоцтв про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 та серії НОМЕР_5 .

Згідно із витягом з ЄДРДР, 05.09.2023 до Ковельського РУП ГУНП у Волинській області звернулася ОСОБА_5 із аявою про вчинення кримінального правопорушення, авдомості про яке 06.09.2023 за № НОМЕР_6 внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей за ч.1 ст.358 КК України.

Ухвалою слідчого судді Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 11.10.2023 у кримінальному провадженні №12023035550000348 на спірний транспортний засіб, який належить ОСОБА_1 , накладено арешт із забороною відчуження

З висновку експерта №5304 від 19.02.2024, поданого позивачем разом із позовною заявою, встановлено, що підписи від імені ОСОБА_2 у договорі комісії №12856 від 12.07.2023, договорі купівлі продажу транспортного засобу №12856 від 13.07.2023, акті огляду реалізованого транспортного засобу, акті технічного стану, заяві №1468932300 від 15.03.2023 виконані не ОСОБА_2 , а іншою особою.

Згідно з відповіддю Державної міграційної служби України вих.№19/56224-25 від 09.07.2025, надіслану на виконання ухвали суду від 07.2025, ОСОБА_2 перетнув державний кордон України 11.05.2023, пункт пропуску Маяки-Удобне на кордоні з Молдовою.

Позивач у позовній заяві зазначає, що спірний транспортний засіб вибув із його володіння поза його волею, жодних договорів щодо його відчуження він не укладав, був за кордоном, повноважень на вчинення таких дій іншим особам не надавав, а відтак зазначене рухоме майно підлягає витребуванню з чужого незаконного володіння, із одночасним скасуванням його державної реєстрації за ОСОБА_3 та ОСОБА_1 .

Згідно з ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ч.1 ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно з ч.1 ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (ч.1 ст.321 ЦК України).

Разом з тим, позивач звернувся до суду із позовом про витребування майна з незаконного володіння саме в порядку ст. 387 ЦК України.

Відповідно до частини першої ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Застосовуючи положення ст. 387 ЦК України, необхідно виходити з того, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним і в якої майно фактично знаходиться та є індивідуально визначеним.

Віндикаційний позов належить до речово-правових способів захисту; захищає право власності в цілому, оскільки він пред`являється у тих випадках, коли порушено права володіння, користування та розпорядження одночасно.

Сторонами у віндикаційному позові є власник речі, який не лише позбавлений можливості користуватися і розпоряджатися річчю, але вже й фактично нею не володіє, та незаконний фактичний володілець речі (як добросовісний, так і недобросовісний).

У постанові Верховного Суду від 12 січня 2022 року у справі №703/1191/20 зазначено, що віндикаційний позов заявляється власником при порушенні його правомочності володіння, тобто тоді, коли майно вибуло з володіння власника: (а) фізично - фізичне вибуття майна з володіння власника має місце у випадку, коли воно в нього викрадене, загублене ним тощо; (б) «юридично» - юридичне вибуття майна з володіння має місце, коли воно хоч і залишається у власника, але право на нього зареєстровано за іншим суб`єктом.

З урахуванням специфіки речей в обороті, володіння рухомими та нерухомими речами відрізняється: якщо для володіння першими важливо встановити факт їх фізичного утримання, то володіння другими може бути підтверджене, зокрема, фактом державної реєстрації права власності на це майно у встановленому законом порядку.

Виникнення права на витребування майна від добросовісного набувача на підставі ч.1 ст. 388 ЦК України залежить від того, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Передання власником в користування іншій особі транспортного засобу не вважається вибуттям транспортного засобу з володіння власника (особи, якій він передав майно у користування) поза його волею в розумінні положень п. 3 ч. 1 ст. 388 ЦК України. Власник речі (у цьому випадку автомобіля) повинен нести ризик обрання контрагента, який може своєю недобросовісною поведінкою позбавити його права на витребування своєї речі. У такому разі власник може захистити своє право шляхом звернення з позовом про відшкодування збитків до особи, якій він передав річ у користування і володіння, оскільки спірне майно вибуло з його власності з його волі, а тому правовий механізм, передбачений вимогами 388 ЦК України, застосуванню до спірних правовідносин не підлягає. (постанова Верховного Суду від 11 грудня 2023 року у справі №752/5281/20).

За змістом п. 2.2 ПДР, власник транспортного засобу, а також особа, яка використовує такий транспортний засіб на законних підставах, можуть передавати керування транспортним засобом іншій особі, що має при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії. Власник транспортного засобу може передавати такий засіб у користування іншій особі, що має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, передавши їй реєстраційний документ на цей транспортний засіб.

Фактична передача транспортного засобу разом із реєстраційним документом на цей транспортний засіб є правомірним способом набуття володіння такою особою (фактичним володільцем) щодо набутого в такий спосіб автомобіля. Таке володіння вважатиметься правомірним навіть за відсутності будь-яких документів, виданих від імені власника (довіреності, договору тощо) допоки не буде встановлено протилежне. У випадку, коли річ вибуває з володіння власника за його бажанням, власник сам несе ризик вибору контрагента, якому вирішив довірити своє майно. Якщо воля на передачу володіння мала місце і потім відповідна річ була відчужена (неважливо особою, якій власник передав володіння, чи будь-якою іншою особою), то задоволення віндикаційного позову до добросовісного набувача цієї речі виключається.

Правила частини першої ст. 388 ЦК України стосуються випадків, коли набувач за відплатним договором придбав майно в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач). У такому випадку власник має право витребувати це майно від набувача лише в разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. У частині третій цієї ж статті передбачено самостійне правило: якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача в усіх випадках. За змістом частини п`ятої статті 12 ЦК України добросовісність набувача презюмується, тобто незаконний набувач вважається добросовісним, поки не буде доведено протилежне. Якщо судом буде встановлено, що набувач знав чи міг знати про наявність перешкод до вчинення правочину, в тому числі про те, що продавець не мав права відчужувати майно, це може свідчити про недобросовісність набувача й є підставою для задоволення позову про витребування у нього майна (пункти 28, 29 постанови Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 907/50/16).

Отже, з матеріалів справи та показань свідків судом встановлено, що спірний транспортний засіб фактично перебував у користуванні співмешканки позивача ОСОБА_3 , як до переїзду позивача за кордон, так і після перетину ним кордону України 11.05.2023, та останній було передано як сам транспортний засіб, так і ключі та реєстраційні документи на нього. Така передача відповідала положенням законодавства, зокрема ПДР, і свідчить про наявність волевиявлення власника на передання автомобіля у володіння іншій особі.

Факту добровільної передачі свідоцтва по реєстрацію транспортного засобу та ключів ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , позивач не заперечував.

У даній категорії справ однією з ключових умов є вибуття майна з володіння власника поза його волею. Водночас у даному випадку така умова відсутня.

Позивач, як власник майна, несе ризик наслідків обрання особи, якій він довірив транспортний засіб та документи на нього. У разі порушення його прав належним способом захисту є звернення з вимогами до особи, якій майно було передано, зокрема про відшкодування завданих збитків, а не витребування майна у добросовісного набувача.

Крім того, на час відчуження транспортного засобу спочатку ОСОБА_3 , потім ОСОБА_1 , спірне рухоме майно не було арештоване, реєстрація транспортного засобу та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, відповідно, були дійсними, як за договором комісії, так і за договором купівлі-продажу транспортного засобу.

Доводи позивача, що він не укладав договір комісії, не підписував його, не був присутнім, не є слушними.

У кримінальному провадженні №12023035550000348 підозру про вчинення кримінального правопорушення жодній особі, в тому числі відповідачам по справі ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , не повідомлено.

Вимоги про визнання договору комісії та договору купівлі-продажу транспортного засобу недійсними, позивачем не заявлялися.

Тобто, позивачем не доведено, що фізичне вибуття з його володіння транспортного засобу у володіння іншої (невстановленої особи) відбулося у незаконний спосіб (до прикладу, викрадене) чи було загублене ним.Сам по собі факт подальшого відчуження транспортного засобу третіми особами, навіть за відсутності належного оформлення відповідних повноважень, не змінює правової природи первісного вибуття майна з володіння власника. Таким чином, у цьому випадку автомобіль вибув з володіння позивача ОСОБА_2 не шляхом викрадення чи іншого протиправного заволодіння всупереч його волі, а внаслідок добровільної передачі у користування іншій особі.

Зважаючи на вище наведене, та відсутності доказів вибуття майна з володіння позивача поза його волею, законом не передбачені підстави для витребування спірного майна у кінцевого набувача відповідача ОСОБА_1 у порядку передбаченому ст. 388 ЦК України.

Таким чином, позовна вимога про витребування транспортного засобу задоволенню не підлягає.

Щодо позовних вимог про скасування реєстрації (перереєстрації) спірного транспортного засобу здійснених на відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_18 , суд зазначає наступне.

За загальним правилом, право власності на рухому річ виникає з моменту передання майна (ч. 1 ст. 334 ЦК України).

Державна реєстрація транспортного засобу, на відміну від державної реєстрації прав на нерухомість, не має правотвірного характеру (постанова Верховного Суду від 13 вересня 2023 року в справі № 638/9047/19).

В постанові Верховного Суду від 24 лютого 2021 року у справі №487/6183/18 зроблено висновок, що «позовні вимоги про скасування реєстрації та свідоцтва про реєстрацію автомобіля є неефективними способами захисту прав позивача, оскільки не відновлюють прав позивача і жодним чином не нівелюють негативні наслідки такого порушення, тому у їх задоволенні суди мали відмовити саме з цих мотивів».

Правова мета віндикаційного позову полягає у поверненні певного майна законному власнику як фактично, тобто у його фактичне володіння, так і у власність цієї особи, тобто шляхом відновлення відповідних записів у державних реєстрах (постанова Верховного Суду від 14 грудня 2023 року в справі № 211/7262/21).

Зважаючи на те, що реєстрація (перереєстрація) транспортного засобу не породжує у нового власника права власності на таке майно, вимоги про скасування таких реєстрацій (перереєстрацій) за новими власниками не підлягають задоволенню з підстав неналежності обраного позивачем способу захисту в цій частині.

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що у задоволенні вимог позову відмовлено, сплачений позивачем судовий збір за подання позовної заяви та витрати на правничу допомогу слід залишити за ним.

Керуючись, ст. 13, 81, 141,259, 263-265, 268, 354, 355, ЦПК України, ст. 316-321, 334, 387, 388 ЦК України,

УХВАЛИВ :

У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про витребування майна з чужого незаконного володіння та скасування державної реєстрації - відмовити.

Судові витрати залишити за позивачем.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Волинського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування сторін:

Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_7 , місце проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_8 , місце проживання: АДРЕСА_3 .

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_9 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повне рішення складено 20.07.2026.

Головуючий:В. Є. ГУБАР