Постанова від 20 липня 2026 р. у справі №300/1528/24 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 300/1528/24 пров. № А/857/15272/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Глушка І.В.,

суддів: Затолочного В.С., Судової-Хомюк Н.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2026 року, ухвалене суддею Остап`юком С.В. у м.Івано-Франківську у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження у справі № 300/1528/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування дій та наказів, зобов`язання до вчинення дій,-

ВСТАНОВИВ:

01 березня 2024 року позивач - ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача - Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області (далі – ГУНП в Івано-Франківській області), у якому просив:

- скасувати наказ за № 40 о/с від 01.02.2024;

- зобов`язати здійснити повний розрахунок та провести всі виплати грошового забезпечення станом по 13.02.2024, враховуючи перебування на стаціонарному лікуванні;

- зобов`язати виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01.02.2024 по момент винесення рішення та провести виплату по лікарняних листах; визнання дій протиправними щодо ненадання додаткової оплачуваної відпустки у кількості 14 календарних днів відповідно до статті 16-2 ЗУ «Про відпустки» та статті 77-2 Кодексу законів про працю України за 2023 рік, як учаснику бойових дій, не надання чергової відпустки за 2023 рік та не проведення виплат по даних відпустках;

- визнати дії протиправними щодо надання довідки №597/108/10-2024 від 29.02.2023 та щодо надання направлення для проходження військово лікарської комісії в ДУ «ТМО МВС України по Івано-Франківській області» не як працівнику поліції.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2026 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вищевказаним рішенням суду, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що прийняте судом першої інстанції рішення є незаконним, необґрунтованим, та таким, що підлягає скасуванню. Просить скасувати оскаржуване рішення та позов задовольнити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції не враховано, що наказом відповідача за №164 о/с від 20.04.2022 позивача звільнено зі служби в поліції. Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02.09.2022 у справі № 300/2795/22 його поновлено на службі в поліції на посаді старшого інспектора конвойної служби управління превентивної діяльності. В подальшому внесено зміни у штатах Національної поліції та скорочено посаду старшого інспектора конвойної служби управління превентивної діяльності. Наказом відповідача за № 528 від 20.12.2023 позивача призначено на посаду старшого інспектора відділу охорони публічного порядку, масових і охоронних заходів управління превентивної діяльності. Постановою Верховного Суду від 31.01.2024 скасовано рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02.09.2022 у справі № 300/2795/22. Відповідач оскаржуваним наказом за № 40 о/с від 21.02.2024 скасував накази від 06.09.2022 № 384 о/с щодо поновлення позивача на посаді старшого інспектора конвойної служби управління превентивної діяльності, № 522 о/с від 20.12.2023 щодо його призначення на посаду старшого інспектора відділу охорони публічного порядку, масових і охоронних заходів управління превентивної діяльності та звільнив зі служби в Національній поліції з 20 квітня 2022 року. Позивач вважає, що наказ відповідача за № 528 від 20.12.2023 не охоплювався рішенням суду у справі № 300/2795/22, відповідно його протиправно оскаржуваним наказом за № 40 о/с від 21.02.2024 звільнено з іншої посади, на яку його призначено у зв`язку з скороченням посади.

Також скаржник просить постановити окрему ухвалу в порядку статей 249, 324 Кодексу адміністративного судочинства, покликаючись на неправильне застосування суддею Івано-Франківського окружного адміністративного суду Остап`юком С.В. норм матеріального права і порушення норм процесуального права.

Відповідач подав до суду відзив на апеляційну скаргу, у якому заперечив щодо її доводів та просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та відзиву на неї, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити.

Так, судом першої інстанції достовірно встановлено, матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 проходив службу в органах Національній поліції України з 07.11.2015, при цьому з 12.04.2019 перебував на посаді старшого інспектора конвойної служби управління превентивної діяльності Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області.

Наказом начальника Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівника УПД Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області» №289 від 19.04.2022 за вчинення дисциплінарного проступку, що виразилось у порушенні вимог підпунктів 1, 2 частини 1 статті 18, частини 1 статті 64, пункту 24 частини 1 статті 23, частини 2 статті 24 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 за №580-VІII, підпунктів 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 11, 14 пункту 3 статті 1 розділу І Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 за №2337-VIII, пункту 2 частини 1, частини 2 розділу І, пунктів 1, 2, 4, 6, 7, 8, 9 частини 1, пункту 6 частини 2 розділу II, пункту 3 розділу IV Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 за №1179; підпунктів “б”, “д” пункту 2.3, підпункту “а” пункту 2.9 Розділу II Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 за №1306, наказу Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області від 24.02.2022 за №67 «Про переведення особового складу ГУНП в Івано-Франківській області на посилений варіант службової діяльності та ситуаційного центру в надзвичайний (позаплановий) режим діяльності»; Інструкції про порядок переведення органів Національної поліції України на посилений варіант службової діяльності, затвердженої наказом МВС України від 10.12.2015 за №1560; наказу Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області за №68дск, яким введено в дію оперативний план посилення охорони адмінбудівель Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області – «Фортеця»; абзацу 3 частини 5 статті 14, пункту 5 частини 2 статті 16 розділу III Закону України «Про дорожній рух», до старшого інспектора конвойної служби управління превентивної діяльності Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області майора поліції ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02.09.2022 у справі № 300/2795/22 позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування наказу №289 від 19.04.2022, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та зобов`язання провести виплату по лікарняних листах, задоволено. Скасовано наказ № 289 від 19.04.2022 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівника Управління превентивної діяльності ГУНП в Івано-Франківській області». Скасовано наказ №164о/с від 20.04.2022 про звільнення зі служби в поліції майора поліції ОСОБА_1 (0103338), старшого інспектора конвойної служби управління превентивної діяльності з 20.04.2022 згідно з частиною 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» за пунктом 6 (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби). Поновлено ОСОБА_1 на службі в поліції на посаді старшого інспектора конвойної служби управління превентивної діяльності Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області. Зобов`язано Головне управління Національної поліції в Івано-Франківській області виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з моменту звільнення позивача – 20.04.2022 по дату винесення рішення суду – 02.09.2022 відповідно до вимог абзацу 3 пункту 2 розділу ІІ Порядку №100, із вирахуванням податків та обов`язкових платежів. Зобов`язано Головне управління Національної поліції в Івано-Франківській області провести виплату ОСОБА_1 по лікарняному листу за період з 04.04.2022 по 06.04.2022. Допущено до негайного виконання рішення суду в частині поновлення на посаді ОСОБА_1 та стягнення на його користь середнього заробітку в межах суми стягнення за один місяць з вирахуванням податків та обов`язкових платежів.

На виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02.09.2022 у справі № 300/2795/22, наказом Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області за № 384 о/с від 06.09.2022 старшого інспектора конвойної служби управління превентивної діяльності Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області, майора поліції ОСОБА_1 поновлено на посаді.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20.12.2022 апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області задоволено частково. Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2022 року у справі № 300/2795/22 скасовано в частині зобов`язання Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області провести виплату ОСОБА_1 по лікарняному листу за період з 04 квітня 2022 року по 06 квітня 2022 року та в цій частині прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову. В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 31.01.2024 у справі №300/2795/22, адміністративне провадження № К/990/3206/23, касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області задоволено частково. Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2022 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2022 року у справі №300/2795/22 скасовано. Ухвалено нове рішення. В задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування наказу №289 від 19 квітня 2022 року, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та зобов`язання провести виплату по лікарняних листах – відмовлено.

Наказом Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області «По особовому складу» за № 40 о/с від 21.02.2024 скасовано накази Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області: від 06.09.2022 № 384 о/с щодо поновлення на посаді старшого інспектора конвойної служби управління превентивної діяльності майора поліції ОСОБА_1 (0103338); № 522 о/с від 20.12.2023 щодо призначення на посаду старшого інспектора відділу охорони публічного порядку, масових і охоронних заходів управління превентивної діяльності майора поліції ОСОБА_1 (0103338). Вважати звільненим зі служби в Національній поліції за пунктом 6 частини 1 статті 77 ЗУ «Про Національну поліцію» (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служба), з 20 квітня 2022 року на підставі наказу Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області від 20.04.2022 № 164 о/с. Підстава: постанова Касаційного адміністративного суду у справі №300/2795/22 від 31 січня 2024 року, доповідна записка начальника відділу правового забезпечення О. Микитин від 01.02.2024.

Вважаючи протиправними такі дії відповідача, позивач звернувся до суду за захистом свого права.

Надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального та процесуального права, з огляду на таке.

Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.

Наведені норми означають, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Згідно вимог статті 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Як передбачено статтями 14, 370 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) та з статтею 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами; невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Вимогами частин 2, 4 статті 372 КАС України передбачено, що судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Як правильно визначено судом першої інстанції, спірні правовідносини регулюються Законом України від 02 липня 2015 року № 580-VIII «Про Національну поліцію», Дисциплінарним статутом Національної поліції України, затвердженим Законом України від 15 березня 2018 року № 2337-VIII «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України», Порядком проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2018 року № 893 та іншими нормативно-правовими актами.

Колегія суддів також поділяє висновок суду першої інстанції, що в даній адміністративній справі, ключовим для вирішення цього спору є відповідь на питання про правові наслідки скасування судового рішення про поновлення на роботі, оскільки, постановою Верховного Суду від 31.01.2024 у справі №300/2795/22, скасовано рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2022 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2022 року про поновлення ОСОБА_1 на службі в поліції на посаді старшого інспектора конвойної служби управління превентивної діяльності Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області, та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування наказу №289 від 19 квітня 2022 року, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та зобов`язання провести виплату по лікарняних листах.

На виконання постанови Верховного Суду від 31.01.2024 у справі № 300/2795/22 Головне управління Національної поліції в Івано-Франківській області видало наказ «По особовому складу» за № 40 о/с від 21.02.2024, яким скасовано накази Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області: від 06.09.2022 № 384 о/с щодо поновлення на посаді старшого інспектора конвойної служби управління превентивної діяльності майора поліції ОСОБА_1 (0103338); № 522 о/с від 20.12.2023 щодо призначення на посаду старшого інспектора відділу охорони публічного порядку, масових і охоронних заходів управління превентивної діяльності майора поліції ОСОБА_1 (0103338). Вважати звільненим зі служби в Національній поліції за пунктом 6 частини 1 статті 77 ЗУ «Про Національну поліцію» (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служба), з 20 квітня 2022 року на підставі наказу Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області від 20.04.2022 № 164 о/с.

Тобто, як правильно зазначив суд першої інстанції, що якщо судовий акт скасовано, то він не породжує жодних правових наслідків з моменту його ухвалення.

В межах спірних правовідносин дата звільнення позивача залежала від наслідків вирішення публічно-правового спору у справі № 300/2795/22, оскільки саме в межах цієї справи вирішувалося питання правомірності наказу про звільнення позивача з органів Національної поліції.

Отже, якщо суд касаційної інстанції скасував рішення судів першої та апеляційної інстанції і визнав звільнення позивача правомірним, рішення про поновлення на роботі втрачає свою силу, а працівник вважається звільненим з дати, зазначеної в наказі про звільнення.

Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що в спірних правовідносинах днем звільнення ОСОБА_1 зі служби в Національній поліції є 20 квітня 2022 року.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов правильного висновку, що за період з дня поновлення позивача на роботі на підставі рішення суду, яке за наслідками касаційного перегляду було скасоване, тобто з 20 квітня 2022 року, позивач не є таким, що має статус особи начальницького/рядового складу органів внутрішніх справ, не вважається таким, що проходив службу в органах внутрішніх справ, а тому й не має права на гарантії для таких осіб, зокрема на компенсацію всіх видів грошового забезпечення, в тому числі на середній заробіток за час вимушеного прогулу, виплату по лікарняних листах; додаткової оплачуваної відпустки у кількості 14 календарних днів як учаснику бойових дій, чергової відпустки за 2023 рік, що заявлені ним в позовній заяві в даній адміністративній справі.

Такі висновки суду відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладених у постановах від 31.10.2023 в справі №460/10065/21 та від 12.08.2021 у справі № 2а-8044/09/1370, у яких Верховний Суд дійшов висновку, що у разі скасування судового акта, він не породжує жодних правових наслідків з моменту його ухвалення, а тому враховуючи обов`язковість судового рішення, яке набрало законної сили, у суб`єкта владних повноважень відсутні законні підстави для невиконання остаточного судового рішення, що в цьому випадку має наслідком визнання правомірності звільнення позивача і відсутність підстав для застосування відповідальності відповідача за виконання негайно скасованого рішення суду першої інстанції про поновлення на посаді у виді стягнення середнього заробітку за час затримки виконання такого рішення.

Враховуючи наведені обставини, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що відсутні підстави для задоволення позову.

Слід зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами і перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції зазначає, що такі були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції та їм була надана належна правова оцінка. Доводами апеляційної скарги не спростовуються висновки, викладені судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні.

Слід також зазначити, що твердження, викладені в апеляційній скарзі, що, на думку позивача, є неправильним застосуванням норм матеріального права і порушенням норм процесуального права та підставами для постановлення окремої ухвали, не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи.

Відповідно до частини першої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Суд першої інстанції повністю виконав вказані вимоги процесуального закону, оскільки до спірних правовідносин вірно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення законного рішення, яке скасуванню не підлягає.

Судові витрати розподілу не підлягають з огляду результат вирішення апеляційної скарги, характер спірних правовідносин та виходячи з вимог ст. 139 КАС України

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційну скаргу розглянуто судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).

Керуючись статтями 139, 242, 308, 309, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2026 року у справі № 300/1528/24 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І. В. Глушко

судді В. С. Затолочний

Н. М. Судова-Хомюк