Постанова від 20 липня 2026 р. у справі №461/2533/26 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 461/2533/26 пров. № А/857/27855/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Судової-Хомюк Н.М.,

суддів: Глушка І.В., Затолочного В.С.,

секретаря судового засідання Хоменчук В.Б.,

представник позивача: Мельник І.О.,

представника відповідача: Кигтей Ю.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Галицького районного суду м. Львова від 07 травня 2026 року у справі № 461/2533/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Львівської митниці про скасування постанови,

суддя в 1-й інстанції – Павлюк О.В.,

час ухвалення рішення – не зазначено,

місце ухвалення рішення – м. Львів,

дата складання повного тексту рішення – 07 травня 2026 року,

В С Т А Н О В И В:

08.04.2026 ОСОБА_1 (далі також позивач) звернувся до суду з позовом до Львівської митниці (далі також відповідач), у якому просить скасувати постанову Львівської митниці та закрити справу про порушення митних правил № 0085/UA209000/26 від 03.03.2026, якою його визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбачених ч.2 ст. 471 МК України, та накладене адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 30 відсотків вартості цих товарів на суму 342 226,00 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог вказує, 20.01.2026 відносно нього головний державний інспектор оперативного відділу управління боротьби з контрабандою та порушенням митних правил Львівської митниці Кіщак Б. І. склав протокол про порушення митних правил № 0085/UA209000/2026 за ознаками правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 471 МК України. Згідно з описовою частиною протоколу йому в провину ставиться те, що він здійснив недекларування товарів, що переміщуються громадянами через митний кордон України, оскільки ««20.01.2026 о 11 год. 08 хв. громадянин ОСОБА_1 прямував в якості водія т. з. марки «Renault Master», р.н. НОМЕР_1 , через пункт пропуску «Рава-Руська - Хребенне» митного поста «Рава Руська» Львівської митниці в напрямку в`їзд в Україну, обравши для слідування смугу спрощеного митного контролю «зелений коридор». У ході проведення візуального огляду вказаного т. з. виникла підозра, що в ньому наявні предмети або товари, які обмежені або заборонені до ввезення громадянами на митну територію України, або в обсягах, що перевищують неоподатковану норму переміщення. Під час проведення огляду в багажному відділі автомобіля був виявлений товар, який перевищує неоподатковану норму переміщення через митний кордон України, а саме: сушка для одягу з маркуванням «Livarno HG12786» в упаковці виробника по 4 шт. 60 шт.; садовий подрібнювач з маркуванням «PARKSIDE Garden Shredder PWH 2800» в упаковці виробника, з ознаками використання 44 шт.; холодильник з маркуванням «BOSCH KGN49LBCF» з ознаками користування 3 шт.; акумуляторна батарея з маркуванням «LiFePo12.8v 350Ah» зі зарядним пристроєм в упаковці виробника, нова, 8 шт.; гібридний сонячний інвертор з маркуванням «DEYE SUN-6K-SG05LP1-EU AM2-P» в упаковці виробника, новий 4 шт.; гібридний сонячний інвертор з маркуванням «DEYE SUN-12K-SG05LP3-EU-SM2» в упаковці виробника, новий 2 шт.; гібридний сонячний інвертор з маркуванням «DEYE SUN-20K-SG01HP3-EU-AM2» в упаковці виробника, новий 1 шт.; високовольтна акумуляторна батарея з маркуванням «DEYE RW-F16» зі зарядним пристроєм в упаковці виробника, нова, 2 шт. Товар знаходився у салоні автомобіля без ознак приховування. Зазначені дії мають ознаки порушення митних правил, передбаченого ч. 2 ст. 471 МКУ» .

03.03.2026 Львівська митниця винесла постанову у справі про порушення митних правил № 0085/UA209000/2026, за якою ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні порушення митних правил, передбачених ч. 2 ст. 471 МК України, та на нього накладене адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 30 відсотків вартості цих товарів на суму 342’226,00 грн. Вважає вказану постанову протиправною, провадження у справі неповним, розгляд необ`єктивним, висновки викладені у постанові такими, що не відповідають фактичним обставинам справи з таких підстав. По-перше, посадова особа митниці не в повній мірі з`ясувала обставини, що мають значення для правильного вирішення справи з огляду на те, що ОСОБА_1 не здійснював придбання товарів, тому не володів інформацією про їх реальну вартість, а тому обґрунтовано вважав, що товари, які перевозив, не перевищують еквівалент 500 євро, та не підлягають письмовому декларуванню та не є об`єктами оподаткування митними платежами. По-друге, вважає, що твердження посадової особи митниці про те, що ОСОБА_1 у своїх поясненнях визнав вину, не свідчить про наявність у його діях складу порушення митних правил, зважаючи на те, що склад правопорушення, передбачений митним законодавством, передбачає наявність вини у формі умислу або необережності, втім відсутні докази того, що він усвідомлював протиправний характер своїх дій, знав про реальну вартість товарів та бажав чи свідомо допускав настання негативних наслідків. По третє, покликається на те, що в основу оскаржуваної постанови Львівської митниці покладений висновок № 1420003400-0089 від 28.01.2026 Спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень Державної митної служби України, відповідно до якого загальна вартість вилучених предметів у справі про порушення митних правил становить 1’140’753,72 грн. Вважає згаданий висновок експертизи неналежним та недопустимим доказом з таких підстав: у висновку № 1420003400-0089 від 28.01.2026 відсутні дані про повідомлення експерта про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивого висновку та за відмову від проведення експертизи; проведена експертиза та її висновок не може вважатися судовою експертизою з огляду на суб`єкта її проведення, оскільки Спеціалізована лабораторія з питань експертизи та досліджень Державної митної служби України є органом, уповноваженим на встановлення характеристик товару, необхідних для його митного оформлення, митного контролю, натомість Спеціалізована лабораторія не уповноважена на визначення митної вартості переміщуваних речей у справах про порушення митних правил, що у подальшому є підставою для визначення розміру штрафу, який зараховується на рахунок Відповідача, що підтверджується витягом з ЄДРПОУ, згідно з яким видом основної економічної діяльності Спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень Державної митної служби України є державне управління загального характеру, до якого, відповідно до Коду КВЕД 84.11, не відноситься діяльність щодо проведення експертиз; висновок № 1420003400-0089 від 28.01.2026 містить припущення, що прямо вказані у п.3 Висновку СЛЕД «Результати дослідження (експертизи)», а саме експерт виходив з припущення про відсутність будь-яких прихованих факторів, що впливають на вартість досліджуваних об`єктів, що само по собі свідчить про неповноту проведеної експертизи. У висновку не наведені конкретні методи порівняння і врахування коригування відмінностей між такими і досліджуваним товаром. Достовірність висновку експерта фактично ґрунтується на припущеннях, що само по собі ставить під сумнів об`єктивність такого висновку. Окрім того, зазначає, що експерт взагалі не ідентифікував товар, не вказав код товару Українського класифікатора товарів зовнішньої економічної діяльності, не надані відомості з митних баз Держмитслужби щодо подібних (аналогічних) товарів, які імпортують в Україну. Вважає, що вказаний висновок взагалі не містить посилання на його достовірність, що виключає можливість його застосування як належного та допустимого доказу в справі.

Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 07 травня 2026 року відмовлено в задоволенні позовних вимог.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, позивач оскаржив його в апеляційному порядку, покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Зазначає, що суд першої інстанції фактично ототожнив «допустимість» доказу з «джерелом його походження», що є неправильним. Навіть якщо висновок складений уповноваженим органом, це не виключає необхідності перевірки методики його проведення, повноти дослідження, відсутності припущень та відповідності законодавству. У даному випадку висновок Спеціалізованої лабораторії містить припущення щодо стану товарів, базується на вибірковому огляді та використовує ринкові дані з мережі Інтернет замість визначення митної вартості, що прямо ставить під сумнів його об`єктивність і достовірність. Щодо посилання суду на те, що позивач не скористався правом на проведення незалежної експертизи, зазначає, що таке право не є обов`язком і не може тлумачитись як перекладення тягаря доказування на особу, яка притягається до відповідальності. Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Вказує, що висновок суду про те, що висновок Спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень Державної митної служби України №1420003400-0089 від 28.01.2026 року автоматично є належним і допустимим доказом, а відсутність альтернативної експертизи підтверджує його правильність, є юридично необґрунтованим.

Просить скасувати рішення Галицького районного суду м. Львова від 07.05.2026 року у справі №461/2533/26 та ухвалити нове рішення, яким позов задоволити повністю.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, відповідно до частини 4 статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Частиною 1 ст. 308 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, та підтверджується із матеріалів справи, що 20.01.2026 об 11:год. ОСОБА_1 прямував в якості водія транспортного засобу марки «Renault Master», р.н. НОМЕР_2 , через пункт пропуску «Рава-Руська – Хребенне» митного поста «Рава Руська» Львівської митниці в напрямку в`їзд в Україну, обравши для слідування смугу спрощеного митного контролю позначену символами «зелений коридор», чим заявив про відсутність в нього будь-яких товарів, які підлягають обов`язковому декларуванню та оподаткуванню або які належать до категорії товарів, на переміщення яких через митний кордон України встановлені заборони чи обмеження. У ході проведення візуального огляду вказаного транспортного засобу виникла підозра, що в ньому наявні предмети або товари, які обмежені або заборонені до ввезення громадянами на митну територію України, або в обсягах, що перевищують неоподатковувану норму переміщення через митний кордон України. Автомобіль був переведений зі смуги спрощеного митного контролю в місце поглибленого догляду транспортних засобів та товарів, де під час проведення огляду у багажному відділені автомобіля був виявлений товар, який відповідно до ст. 374 МК України перевищує неоподатковану норму переміщення через митний кордон України, а саме: 1) сушка для одягу з маркуванням «Livarno HG12786» в упаковці виробника по 4 шт., нові – 15 уп./60 шт.; 2) садовий подрібнювач з маркуванням «PARKSIDE Garden Shredder PWH 2800» в упаковці виробника, з ознаками використання – 44 шт.; 3) холодильник з маркуванням «Bosch KGN49LBCF» з ознаками користування – 3 шт.; 4) акумуляторна батарея з маркуванням «LiFePO4 12,8V 350 AH» зі зарядним пристроєм в упаковці виробника, нові – 8 шт.; 5) гібридний сонячний інвертор з маркуванням «DEYE SUN-6K-SG05LP1-EU-AM2-P» в упаковці виробника, нові – 4 шт.; 6) гібридний сонячний інвертор з маркуванням «DEYE SUN 12K-SG05LP3-EU-SM2» в упаковці виробника, нові – 2 шт.; 7) гібридний сонячний інвертор з маркуванням «DEYE SUN-20K-SG01HP3-EU-AM2» в упаковці виробника, новий – 1 шт.; 8) високовольтна акумуляторна батарея з маркуванням «DEYE RW F16» зі зарядним пристроєм в упаковці виробника, нові – 2 шт. Товар знаходився у салоні автомобіля без ознак приховування. Документів, що підтверджують факт придбання та вартість товару ОСОБА_1 до митного контролю не подав та у письмовому поясненні від 26.01.2026 повідомив, що виявлений товар визнає своєю власністю, документи про його придбання та вартість відсутні. Вину свою визнав.

З огляду на те, що в день вчинення порушення митних правил посадовій особі митниці позивач не надав будь-яких документів щодо вартості на переміщуваний товар, у порядку ст. 516 МК України у справі інспектор митниці призначив експертизу.

Відповідно до висновку № 1420003400-0089 від 28.01.2026 Спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень Державної митної служби України, загальна вартість вилучених предметів у справі про порушення митних правил № 0085/UA209000/2026, становить 1 140 753,72 грн.

Відповідно до пункту 3 Положення про СЛЕД Держмитслужби, затвердженого наказом Держмитслужби від 23.10.2019 №18, у редакції наказу від 12.11.2019 № 29 (зі змінами), на СЛЕД Держмитслужби покладено завдання з проведення досліджень та здійснення експертної діяльності у митній сфері, а також здійснення відповідно до законодавства попередньої оцінки майна, вилученого, конфіскованого за порушення митного законодавства.

Таким чином, встановлено, що ОСОБА_1 вчинив дії, які мають ознаки порушення митних правил, передбаченого ч. 2 статті 471 Митного кодексу України.

На підставі наведеного вище, керуючись нормами статей 522-527 Митного кодексу України, митниця у постанові № 0085/UA209000/2026 постановила: громадянина ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ч. 2 ст. 471 Митного кодексу України; на гр. ОСОБА_1 накласти адміністративне стягнення у вигляді штрафу розміром 30 відсотків вартості цих товарів, на суму 342 226,12 грн; товари, тимчасово вилучені відповідно до протоколу про порушення митних правил № 0085/UA20900/2026 – повернути ОСОБА_1 ; стягнути зі ОСОБА_1 на користь Львівської митниці 25 715,63 грн витрат за зберігання товару на складі митниці.

Під час розгляду 03.03.2026 справи про порушення митних правил № 0085/UA209000/2026 був присутній представник особи, що притягається до відповідальності, адвокат Шокало В.С., який отримав постанову, що підтверджується підписом про отримання постанови. Позивач ОСОБА_1 16.03.2026 добровільно сплатив штраф та витрати за зберігання товарів на складі митниці.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, позивач звернувся із позовом до суду.

Відмовляючи у задоволенні позовних ввимог, суд першої інстанції зазначив, що Львівська митниця правомірно притягнула ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення митних правил та наклала на останнього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 30 відсотків вартості цих товарів, на суму 342 226,12 грн.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції та зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Перевіривши правомірність винесеної відповідачем постанови згідно вимог частини другої статті 2 КАС України, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що така вказаним вище критеріям відповідає, відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 458 МК України порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред`явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

Згідно зі статтею 486 МК України завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону.

Відповідно до частини першої статті 489 МК України посадова особа при розгляді справи про порушення митних правил зобов`язана з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Водночас, відповідно до частини першої статті 531 МК України підставами для скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил або про припинення провадження у справі про порушення митних правил є: 1) відсутність у діях особи, яка притягується до відповідальності, ознак порушення митних правил; 2) необ`єктивність або неповнота провадження у справі або необ`єктивність її розгляду; 3) невідповідність викладених у постанові висновків фактичним обставинам справи; 4) винесення постанови неправомочною особою, безпідставне недопущення до участі в розгляді справи особи, притягнутої до відповідальності, або її представника, а також інше обмеження прав учасників провадження у справі про порушення митних правил та її розгляду; 5) неправильна або неповна кваліфікація вчиненого правопорушення; 6) накладення стягнення, не передбаченого цим Кодексом.

Згідно зі статтею 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у випадку, зокрема, відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Таким чином, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення (порушення митних правил) та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними і допустимими доказами, а також об`єктивного та повного встановлення усіх фактичних обставин справи, які мають суттєве значення для правильного прийняття рішення.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, на які накладено електронний підпис декларанта або уповноваженої ним особи (частина перша статті 257 МК України).

Відповідно до частини другої статті 471 МК України недекларування товарів (крім зазначених у частинах першій та/або третій цієї статті), що переміщуються через митний кордон України громадянами, тягне за собою накладення штрафу в розмірі 30 відсотків вартості цих товарів.

Згідно примітки до статті 471 МК України недекларуванням у цій статті вважається незаявлення громадянином за встановленою формою точних та достовірних відомостей, перелік яких визначений цим Кодексом, про товари, які переміщуються (пересилаються) таким громадянином через митний кордон України (у тому числі при проходженні (проїзді) ним каналом, позначеним символами зеленого кольору («зелений коридор»).

Згідно зі статтею 366 МК України канал, позначений символами зеленого кольору («зелений коридор»), призначений для декларування шляхом вчинення дій громадянами, які переміщують через митний кордон України товари в обсягах, що не підлягають оподаткуванню митними платежами та не підпадають під встановлені законодавством заборони або обмеження щодо ввезення на митну територію України або вивезення за межі цієї території і не підлягають письмовому декларуванню (частина друга цієї статті).

Канал, позначений символами червоного кольору («червоний коридор»), призначений для всіх інших громадян (частина третя згаданої статті).

Громадянин самостійно обирає відповідний канал («зелений коридор» або «червоний коридор») для проходження митного контролю за двоканальною системою (частина четверта вказаної статті).

Відповідно до статті 374 МК України товари (за винятком підакцизних), сумарна фактурна вартість яких не перевищує еквівалент 1000 євро, що ввозяться громадянами на митну територію України у ручній поклажі та/або у супроводжуваному багажі через пункти пропуску через державний кордон України, відкриті для повітряного сполучення, та товари (крім підакцизних), сумарна фактурна вартість яких не перевищує еквівалент 500 євро та сумарна вага яких не перевищує 50 кг, що ввозяться громадянами на митну територію України у ручній поклажі та/або у супроводжуваному багажі через інші, ніж відкриті для повітряного сполучення, пункти пропуску через державний кордон України, не підлягають письмовому декларуванню (за винятком товарів, на які відповідно до статті 197 цього Кодексу встановлено обмеження щодо переміщення громадянами через митний кордон України, і випадків, передбачених частиною другою цієї статті) та не є об`єктами оподаткування митними платежами (частина перша цієї статті).

Товари (крім підакцизних), що ввозяться громадянами у ручній поклажі та/або у супроводжуваному багажі, сумарна фактурна вартість та/або загальна вага яких перевищують обмеження, встановлені частиною першою цієї статті, але загальна фактурна вартість яких не перевищує еквівалент 10000 євро, підлягають письмовому декларуванню в порядку, встановленому для громадян, з поданням документів, що видаються державними органами для здійснення митного контролю та митного оформлення таких товарів, та оподатковуються ввізним митом за ставкою 10 відсотків і податком на додану вартість за ставкою, встановленою Податковим кодексом України, в частині, що перевищує еквівалент 1000 євро (при ввезенні товарів на митну територію України через пункти пропуску через державний кордон України, відкриті для повітряного сполучення) та еквівалент 500 євро або вартість товарів, обчислена пропорційно до ваги, що перевищує 50 кг (при ввезенні через інші пункти пропуску через державний кордон України). Базою оподаткування таких товарів є частина їх сумарної фактурної вартості, що перевищує еквівалент 1000 євро (при ввезенні товарів на митну територію України через пункти пропуску через державний кордон України, відкриті для повітряного сполучення) та еквівалент 500 євро або вартість товарів, обчислена пропорційно до ваги, що перевищує 50 кг (при ввезенні через інші пункти пропуску через державний кордон України).

За змістом пункту 2.9 Порядку заповнення митної декларації для письмового декларування товарів, що переміщуються через митний кордон України громадянами для особистих, сімейних та інших потреб, не пов`язаних з провадженням підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 614 від 28.05.2012, у пункті 4 такої декларації зазначається: точні дані про товари (назви, характеристики товарів, відмітні ознаки тощо), необхідні для їх ідентифікації; вага або кількість задекларованих товарів за кожним найменуванням (цифрами та словами); фактурна вартість задекларованих товарів.

Як встановлено судом першої інстанції та не заперечується сторонами, під час проведення огляду в багажному відділі автомобіля був виявлений товар, який перевищує неоподатковану норму переміщення через митний кордон України, а саме: сушка для одягу з маркуванням «Livarno HG12786» в упаковці виробника по 4 шт. 60 шт.; садовий подрібнювач з маркуванням «PARKSIDE Garden Shredder PWH 2800» в упаковці виробника, з ознаками використання 44 шт.; холодильник з маркуванням «BOSCH KGN49LBCF» з ознаками користування 3 шт.; акумуляторна батарея з маркуванням «LiFePo12.8v 350Ah» зі зарядним пристроєм в упаковці виробника, нова, 8 шт.; гібридний сонячний інвертор з маркуванням «DEYE SUN-6K-SG05LP1-EU AM2-P» в упаковці виробника, новий 4 шт.; гібридний сонячний інвертор з маркуванням «DEYE SUN-12K-SG05LP3-EU-SM2» в упаковці виробника, новий 2 шт.; гібридний сонячний інвертор з маркуванням «DEYE SUN-20K-SG01HP3-EU-AM2» в упаковці виробника, новий 1 шт.; високовольтна акумуляторна батарея з маркуванням «DEYE RW-F16» зі зарядним пристроєм в упаковці виробника, нова, 2 шт. Товар знаходився у салоні автомобіля без ознак приховування. Зазначені дії мають ознаки порушення митних правил, передбаченого ч. 2 ст. 471 МКУ» .

Враховуючи наведене, колегія суддів зазначає, що зібраними у справі доказами підтверджуються, що позивач вчинив дії спрямовані на переміщення через митний кордон України товарів шляхом недекларування, тобто не заявив за встановленою формою точних та достовірних відомостей, перелік яких визначений МК України, про товари, які переміщуються громадянином через митний кордон України, чим порушив встановлений ст.ст.257-258 цього Кодексу порядок декларування переміщуваних через митний кордон товарів.

Відповідно до ч.2 ст.471 МК України, недекларування товарів (крім зазначених у частинах першій та/або третій цієї статті), що переміщуються через митний кордон України громадянами, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі 30 відсотків вартості цих товарів.

Під час складання протоколу про порушення митних правил відносно ОСОБА_1 , останнім не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження вартості товару, який ним переміщувався через митний кордон України, відтак митним органом обґрунтовано призначено товарознавчу експертизу, проведення якої було доручено експертам СЛЕД Держмитслужби.

Порядок призначення та проведення експертиз у справах про порушення митних правил врегульований нормами МК України.

Відповідно до частин другої та третьої статті 357 МК України дослідження (аналізи, експертизи) проводяться експертами спеціалізованого органу з питань експертизи та досліджень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, чи його відокремленого підрозділу або інших експертних установ (організацій), призначених митним органом. Зазначені дослідження (аналізи, експертизи) проводяться з метою забезпечення здійснення митного контролю та митного оформлення і не є судовими експертизами.

Приписами частин першої та другої статті 515 МК України встановлено, що експертиза призначається, якщо для з`ясування питань, що виникають у справі про порушення митних правил, виникла потреба у спеціальних знаннях з окремих галузей науки, техніки, мистецтва, релігії тощо. Зазначена експертиза не є судовою експертизою.

Згідно з частиною другою статті 515 МК України експертиза проводиться експертами спеціалізованого органу з питань експертизи та досліджень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, його відокремлених підрозділів та інших установ або окремими спеціалістами, які призначаються посадовою особою митного органу, у провадженні якої знаходиться справа про порушення митних правил. Особа, щодо якої порушено зазначену справу, має право на проведення за її рахунок незалежної експертизи.

Відповідно до статті 516 МК України, визнавши за необхідне проведення експертизи, посадова особа митного органу, у провадженні якої знаходиться справа про порушення митних правил, виносить постанову, у якій визначаються підстави для призначення експертизи, прізвище експерта або найменування спеціалізованого органу з питань експертизи та досліджень центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, його відокремленого підрозділу чи іншої відповідної установи, в якій має проводитися експертиза. У цій же постанові ставляться конкретні питання, які мають бути вирішені під час проведення експертизи, а також визначаються матеріали, що передаються у розпорядження експерта.

Відповідно до пункту 3 Положення про Спеціалізовану лабораторію з питань експертизи та досліджень Держмитслужби, затвердженого наказом Держмитслужби від 23.10.2019 № 18, у редакції наказу 29 від 12.11.2019 № (із змінами), на СЛЕД Держмитслужби покладено завдання з проведення досліджень та здійснення експертної діяльності у митній сфері, а також здійснення відповідно до законодавства попередньої оцінки майна, вилученого, конфіскованого за порушення митного законодавства.

Повноваження СЛЕД Держмитслужби на проведення експертизи в справах про порушення митних правил, в тому числі проведення товарознавчої експертизи із визначенням вартості вилученого майна, що є предметом правопорушення, закріплено Положенням про СЛЕД Держмитслужби, що відповідає вимогам МК України, з урахуванням особливостей, визначених Законом України від 12.07.2001 № 2658-ІІІ «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».

Нормативне врегулювання форми висновку, складеного експертами СЛЕД Держмитслужби за результатами експертизи предметів правопорушення з метою визначення їх вартості, визначено підзаконним нормативно-правовим актом головного органу у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію єдиної державної митної політики, а саме наказом Міністерства фінансів України від 02.12.2016 № 1058.

Відповідно до пункту 4 розділу III «Формування документації для проведення досліджень (аналізів, експертиз)» Порядку взаємодії структурних підрозділів та територіальних органів Державної фіскальної служби України із Спеціалізованою лабораторією з питань експертизи та досліджень ДФС під час проведення досліджень (аналізів, експертиз), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 02.12.2016 № 105, посадовою особою митниці було призначено експертизу; зазначені завдання для дослідження (аналізу, експертизи) відповідали меті призначення експертизи та не виходили за межі компетенції та спеціальних знань експерта, оскільки передбачали лише визначення вартості предметів правопорушення.

Відповідно до висновку № 1420003400-0089 від 28.01.2026 Спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень Державної митної служби України, загальна вартість вилучених предметів у справі про порушення митних правил № 0085/UA209000/2026, становить 1 140 753,72 грн.

Відповідно до статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно із статтею 368 МК України для цілей оподаткування товарів, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України, застосовується фактурна вартість цих товарів, зазначена в касових або товарних чеках, ярликах, інших документах роздрібної торгівлі, які містять відомості щодо вартості таких товарів. Особа, яка декларує товари, вправі довести достовірність відомостей, представлених для визначення їх фактурної вартості. У разі наявності доказів недостовірності заявленої фактурної вартості товарів митні органи визначають їх вартість самостійно, на підставі ціни на ідентичні або подібні (аналогічні) товари відповідно до вимог цього Кодексу.

Частина друга статті 515 МК України передбачає, що експертиза проводиться експертами спеціалізованого органу з питань експертизи та досліджень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, його відокремлених підрозділів та інших установ або окремими спеціалістами, які призначаються посадовою особою митного органу, у провадженні якої знаходиться справа про порушення митних правил. Особа, щодо якої порушено зазначену справу, має право на проведення за її рахунок незалежної експертизи.

Щодо посилань скаржника на те, що навіть якщо висновок складений уповноваженим органом, це не виключає необхідності перевірки методики його проведення, повноти дослідження, відсутності припущень та відповідності законодавству. У даному випадку висновок Спеціалізованої лабораторії містить припущення щодо стану товарів, базується на вибірковому огляді та використовує ринкові дані з мережі Інтернет замість визначення митної вартості, що прямо ставить під сумнів його об`єктивність і достовірність, колегія суддів зазначає наступне.

Дослідивши висновок СЛЕД Держмитслужби від 28.01.2026 №1420003400-0089, колегія суддів зазначає, що експертом обґрунтовано використання порівняльного підходу, що передбачає аналіз цін продажу, пропонування подібних товарів з відповідним коригуванням відмінностей між об`єктом та досліджуваними об`єктами. При визначенні ринкової вартості об`єктів враховано цінову інформацію щодо пропозицій продажу ідентичного товару, наявну в мережі Інтернет.

Таким чином, апеляційний суд вважає, що висновок СЛЕД Держмитслужби від 28.01.2026 №1420003400-0089 у даній адміністративній справі виконано із дотриманням процедури, передбаченоїнаказом Міністерства фінансів України «Про затвердження порядку взаємодії структурних підрозділів та територіальних органів Державної фіскальної служби України із Спеціалізованою лабораторією з питань експертизи та досліджень ДФС під час проведення досліджень (аналізів, експертиз)» від 02.12.2016 № 1058.

Крім цього, колегія суддів зазначає, що експертиза для визначення вартості незадекларованих товарів проводиться в межах справи про адміністративне правопорушення і є доказом по справі. Така експертиза не є судовою експертизою, а тому на неї не поширюються вимоги, зокрема, про попередження про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Водночас, згідно із цими нормами, особа, яка притягається до відповідальності за порушення митних правил вправі провести незалежну експертизу за власний рахунок.

Тому, апеляційний суд відхиляє доводи позивача про те, що висновок СЛЕД Держмитслужби від 28.01.2026 №1420003400-0089 є неналежним доказом у справі.

Щодо наданих позивачем доказів на підтвердження вартості товару, а саме Рахунку АR-202601-1315CT від 12.01.2026, із підтвердженням вартості товару та інформацію, що сукупна вартість вилучених речей становить 16 800 євро (842 425,92 грн), колегія суддів зазначає наступне.

Як зазначалось вище, під час складання протоколу про порушення митних правил відносно позивача, останнім не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження вартості товару, який ним переміщувався через митний кордон України, відтак митним органом обґрунтовано призначено товарознавчу експертизу, проведення якої було доручено експертам СЛЕД Держмитслужби.

Крім цього, суд апеляційної інстанції погоджується із висновком сужу першої інстанції, що копія Рахунку АR-202601-1315CT від 12.01.2026 не є належним та допустимим доказом по справі, адже така не є доказом оплати за товари, з її змісту неможливо встановити дані про покупця та продавця, позивач не надав фіскального чеку оплати вказаних товарів.

Враховуючи вищенаведене, апеляцйний суд вважає, що відповідачем доведено факт недекларування товарів, що підпадали під встановлені законодавством заборони та/або обмеження щодо ввезення на митну територію України, а також визначено його дійсну вартість, а тому дії позивача містять склад порушення митних правил, передбачений частиною другою статті 471 МК України.

Отже, відповідачем правомірно притягнуто позивача до адміністративної відповідальності за порушення митних правил згідно частиною другою статті 471 МК України, правильно обраховано суму штрафу, а відтак заявлений позов про визнання протиправною і скасування спірної постанови в справі про порушення митних правил є безпідставним та необґрунтованим, а тому не підлягає до задоволення.

Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 1 ст.77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За змістом частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення – без змін.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв`язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. 243, ст. 286, ст. 308, ст. 310, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ч. 1 ст. 321, ст. 322, ст. 325, ст. 328 КАС України, суд –

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Галицького районного суду м. Львова від 07 травня 2026 року у справі № 461/2533/26 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Н. М. Судова-Хомюк

судді І. В. Глушко

В. С. Затолочний

Повне судове рішення складено 21.07.26