Постанова від 19 липня 2026 р. у справі №500/1817/26 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 500/1817/26 пров. № А/857/33906/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії :

судді-доповідача Калмикової Ю.О.,

суддів Затолочного В.С.,

Судової-Хомюк Н.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 27 травня 2026 року у справі № 500/1817/26 (головуючий І інстанції Грицюк Р.П.) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

До Тернопільського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі – позивач) з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо не проведення перерахунку пенсії шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії за 2016-2017 роки в розмірі 5377,90 грн., на коефіцієнти збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески у розмірах 1,17, 1,11, 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115, починаючи з 25.09.2025 та з 01.03.2025 на коефіцієнт у розмірі 1,115, для забезпечення індексації пенсії;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області провести з 25.09.2025 перерахунок та виплату пенсії шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії за 2016-2017 роки в розмірі 5377,90 грн., на коефіцієнт збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески у розмірах 1,17, 1,11, 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115, та починаючи з 01.03.2026 – на коефіцієнт збільшення 1,121 (враховуючи коефіцієнти збільшення 1,17, 1,11, 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115) із урахуванням раніше виплачених сум.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що позивач отримує пенсію за віком. Вважає, що відповідач протиправно відмовився проводити перерахунок пенсії позивача відповідно до частини другої статті 42 Закону №1058-IV, шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в України, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, на коефіцієнти збільшення, а отже, протиправні дії пенсійного органу порушують право позивача на належний розмір пенсії.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 27 травня 2026 року адміністративний позов задоволено повністю.

Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо не проведення з 25.09.2025 перерахунку пенсії ОСОБА_1 шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії за 2016-2017 роки в розмірі 5377,90 грн., на коефіцієнт збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески у розмірах 1,17, 1,11, 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115 та з 01.03.2026 - на коефіцієнт у розмірі 1,121, для забезпечення індексації пенсії.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області провести з 25.09.2025 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії за 2016-2017 роки в розмірі 5377,90 грн., на коефіцієнт збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески у розмірах 1,17, 1,11, 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115, та з 01.03.2026 – на коефіцієнт збільшення 1,121 (враховуючи коефіцієнти збільшення 1,17, 1,11, 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115) із урахуванням раніше виплачених сум.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти постанову, якою відмовити у задоволені позову у повному обсязі.

Свою апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що з 01.10.2017 було проведено осучаснення пенсій перерахунок пенсій за новою формулою з урахуванням показника середньої заробітної плати за три роки, а саме: 3 764,40 гри за 2014-2016 роки і нового коефіцієнта. Даний показник середньої заробітної плати індексувався із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, а саме: на 1,17% (2019 рік 4 404,35 грн), на 1,11% (2020 рік 4 888,83 грн), на 1,11% (2021 рік 5 426,60 грн), на 1,14 (2022 рік 6 186,32 грн), на 1,197 (2023 рік 7 405,03 грн), 1,0796 (2024 рік 7 994,47 грн), на 1,115 (2025 рік 8 913,83 грн). При призначенні пенсії позивачу при розрахунку середньомісячного заробітку для обчислення пенсії застосовано показник середньої заробітної плати за два роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за 2016-2017 роки 5 377,90 грн. При цьому, зауважено, що в 2019-2020 роках пенсія позивача не підлягала індексації, а за всі інші періоди позивача проведено перерахунки пенсії у зв`язку із індексацією, зокрема, з 01.03.2021, 01.03.2022, 01.03.2023, з 01.03.2024 та з 01.03.2025 з урахуванням вимог Постанови КМУ №127, Постанови КМУ №118, Постанови КМУ №168, Постанови КМУ №185 та Постанови КМУ №209. У вз`язку із цим, на думку скаржника, пенсія позивача обчислена та перераховується відповідно до норм законодавства.

Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалася, відповідно до частини 4 статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Відповідно до частини першої статті 311 КАС України суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, оскільки апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, що ухвалене в порядку письмового провадження (без повідомлення сторін) за наявними у справі матеріалами.

Частиною 1 ст. 308 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Тернопільській області та отримує пенсію за віком, призначену з 03.02.2018, відповідно до Закону №1058-IV.

Для обчислення розміру пенсії при її призначенні був застосований показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016-2017 роки в розмірі 5377,90 грн.

Суд зазначає, що спірними в цій справі є дії відповідача щодо відмови у проведення перерахунку пенсії позивача шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії позивача, на коефіцієнти у розмірі 1,17, у розмірі 1,11, у розмірі 1,11, у розмірі 1,14, у розмірі 1,197, у розмірі 1,0796, у розмірі 1,115 з 25.09.2025 та з 01.03.2026 на коефіцієнт збільшення 1,121 для забезпечення індексації пенсії.

Позивач, вважаючи, що під час перерахунку пенсії, відповідач не провів індексацію шляхом збільшення середньої заробітної плати по Україні, який враховується при обчисленні його пенсії у розмірі на коефіцієнти збільшення 1,17, 1,11, 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796 та 1,115 звернувся до відповідача з відповідною заявою.

Відповідач, розглянувши звернення позивача щодо перерахунку пенсії, зазначив, що розмір пенсії обчислено із середньомісячного заробітку за періоди роботи згідно з даними персоніфікованого обліку відповідно до наявного стажу із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) за 2016-2017 роки – 5377,90 грн. 3 01.03.2021 позивачу було встановлено щомісячну доплату до 100 гривень індексації в розмірі 72,00 грн. За результатами проведених перерахунків, з 01.03.2021, з 01.03.2022, з 01.03.2023, з 01.03.2024 та з 01.03.2025 проведено перерахунок пенсії із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленого як середній показник за 2014, 2015, 2016 роки, із застосуванням коефіцієнтів збільшення, з 01.03.2021 в розмірі 5426,60 грн., з 01.03.2022 в розмірі 6186,32 грн., з 01.03.2023 в розмірі 7405,03 грн., з 01.03.2024 в розмірі 7994,47 грн. та з 01.03.2025 в розмірі 8913,83 грн.

Ухвалюючи судове рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не здійснюючи індексацію пенсії позивача на підставі частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон № 1058-ІV), тобто з урахуванням коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2016-2017 роки, з якої сплачено страхові внески, який безпосередньо враховувався для обчислення пенсії позивача, у розмірі 1,17, 1,11, 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796 та 1,115, діяв не у відповідності до вимог чинного законодавства.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх правильними та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи з огляду на наступне.

Відповідно до частини 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Згідно з ст.1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом; пенсіонер - особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім`ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом.

Частиною 1 ст. 9 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до ч.2 ст.42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.

Показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, щороку збільшується на коефіцієнт, що відповідає 50 відсоткам показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.

У разі відсутності дефіциту коштів Пенсійного фонду для фінансування виплати пенсій у солідарній системі розмір щорічного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, передбачений абзацом другим цієї частини, може бути збільшений, але не повинен перевищувати 100 відсотків показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.

Розмір та порядок такого збільшення визначаються у межах бюджету Пенсійного фонду за рішенням Кабінету Міністрів України з урахуванням мінімального розміру збільшення, визначеного абзацом другим цієї частини.

Пунктом 4 розділу XV Прикінцеві положення Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що у разі якщо внаслідок перерахунку пенсії за нормами цього Закону її розмір зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України від 03.07.1991р. № 1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення» (далі - Закон № 1282-ХІІ).

В абз.2 ч.1 ст.2 Закону України «Про індексацію грошових доходів» населення видно, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії.

Економічною підставою для проведення індексації грошових доходів населення згідно з ст.4, 6 Закону України «Про індексацію грошових доходів» населення є факт, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Також ознаками, що характеризують індексацію доходів громадян, є місце отримання відповідних доходів, а також джерела їх фінансування (ч.1 ст.9 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення № 1282-XII).

Отже, індексація має спеціальний статус виплати з боку держави у формі відшкодування знецінення грошових доходів громадян, зокрема, пенсії, яка має систематичний характер, а тому індексація є невід`ємною складовою сум при розрахунку пенсії.

Обов`язковий характер індексації визначається ст.18, ч.2 ст.19 Закону України від 05.10.2000р. № 2017-ІІІ «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» (далі - Закон № 2017-ІІІ), у якій визначено, що законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.

Державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Однак, у зв`язку із необхідністю вдосконалення пенсійного забезпечення громадян, визначення дати щорічної індексації пенсії та кола осіб, яким пенсії індексуються, 15.02.2022 прийнято Закон України № 2040-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення пенсійного законодавства (далі - Закон №2040-IX), яким, зокрема, ч.5 ст.2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» № 1282-XII, викладено в новій редакції.

Частиною 5 ст.2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» в редакції Закону № 2040-IX визначено, що індексація пенсій проводиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, із застосуванням коефіцієнта збільшення, що визначається відповідно до абз.2,3 ч.2 ст.42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV.

Отже, враховуючи положення ч.5 ст.2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та абз.4 ч.2 ст.42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV, колегія суддів зазначає, що Верховна Рада України уповноважила Кабінет Міністрів України визначати порядок здійснення індексації пенсій та розмір коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, але з урахуванням мінімального розміру збільшення, визначеного абз.2 ч.2 ст.42 Закону №1058-IV.

На виконання вимог ст.42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» Кабінет Міністрів України 20.02.2019р. затвердив Порядок №124, яким визначив механізм проведення перерахунку раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.

Відповідно до п.4 Порядку №124 коефіцієнт збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, визначається за такою формулою:

К= ((ЗСЦ + ЗСЗ) х 50% / 100%) + 1,

де ЗСЦ - показник зростання споживчих цін за попередній рік (у відсотках);

ЗСЗ - показник зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (у відсотках), що визначається за такою формулою:

ЗСЗ = Псзп (1) : Псзп (2) х 100% - 100%,

де Псзп (1) - показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення;

Псзп (2) - показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, за три календарні роки, що передують року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.

У разі відсутності дефіциту коштів Пенсійного фонду України для фінансування виплати пенсій у солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування коефіцієнт щорічного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, може бути збільшено, але він не повинен перевищувати 100 відсотків показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, за три календарних роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.

Розмір коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, визначається щороку Кабінетом Міністрів України у межах бюджету Пенсійного фонду України. При цьому в разі відсутності даних про заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка враховується для обчислення пенсії, для визначення розміру коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, враховується наявна заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка враховується для обчислення пенсії, з наступним перерахунком зазначеного коефіцієнта для підвищення пенсії відповідно до цього Порядку.

Перерахунок пенсій, відповідно до цього Порядку, проводиться щороку з 1 березня.

Отже, з 2019 року Порядком №124 з метою визначення механізму проведення перерахунку раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески впроваджено, зокрема, формулу обчислення коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески.

Пунктом 5 Порядку №124 встановлено, що у 2019 році перерахунок пенсій у зв`язку із збільшенням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, проводиться шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії, станом на 01.10.2017 р. на коефіцієнт, визначений згідно абз.1 п.4 цього Порядку.

Кожен наступний перерахунок у зв`язку із збільшенням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, проводиться з урахуванням збільшеного у попередніх роках показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.

Пенсії, які призначені відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та розмір яких не підвищено відповідно до пункту 4 цього Порядку, абзаців першого, другого цього пункту, з урахуванням абзаців першого, третього частини першої, частини другої статті 28, абзацу другого пункту 4-1 розділу XV Прикінцеві положення Закону №1058-IV, пункту 4 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 03.10.2017 № 2148-VIII Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій, а також з урахуванням щомісячної державної адресної допомоги до пенсії, що виплачується відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 26.03.2008р. № 265 Деякі питання пенсійного забезпечення громадян (Офіційний вісник України, 2008р., № 25, ст.785), щороку підвищуються за рішенням Кабінету Міністрів України в межах бюджету Пенсійного фонду України. Підвищення встановлюється в межах максимального розміру пенсії, визначеного законом, і враховується під час подальших перерахунків пенсії.

В п.6 Порядку №124 видно, що під час перерахунку пенсій відповідно до цього Порядку враховуються суми доплат до попереднього розміру пенсій, підвищень, суми індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законодавством). Якщо внаслідок перерахунку розмір пенсії зменшується, пенсія перераховується під час наступного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.

Тобто, запровадивши механізм щорічної індексації пенсій, зокрема, особам, пенсія яким призначена за Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV, для сталості пенсійного забезпечення громадян та видатків на його фінансування, держава взяла на себе зобов`язання забезпечити підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін шляхом підвищення пенсій із застосуванням нового уніфікованого механізму через збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, і який враховувався для обчислення пенсії, який не є сталим, та підвищення рівня матеріального забезпечення найбільш вразливих верств населення з числа пенсіонерів, незалежно від умов, з якими Закон № 1282-ХІІ пов`язував підстави для проведення індексації доходів, зокрема, пенсій.

Пунктом 5 Порядку №124 визначено базовий показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії, а саме: станом на 01.10.2017р. (3764,40 грн.) до якого застосовується коефіцієнт, визначений за формулою, наведеною в абз.1 п.4 цього Порядку і в цій частині положення Порядку №124 суперечать ст.42 Закону № 1058-ІV з огляду на таке.

Згідно ч.2 ст.42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.

ст.27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» розмір пенсії за віком визначається за формулою:

П = Зп х Кс, де:

П - розмір пенсії, у гривнях;

Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, у гривнях;

Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи, визначений відповідно до статті 25 цього Закону.

Частиною 3 ст. 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначено, що заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується ПФУ за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики; Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз 1 + Кз 2 + Кз 3 + ... + Кз n); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.

Отже, розмір пенсії за віком визначається для кожного пенсіонера індивідуально і залежить від набутого ним страхового стажу, отримуваної заробітної плати, з якої сплачувалися страхові внески та, зокрема, показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.

Колегія суддів наголошує, що законодавець делегував Кабінету Міністрів України повноваження на встановлення порядку здійснення індексації пенсій та розміру коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, але з урахуванням мінімального розміру збільшення, визначеного абз.2 ч.2 ст.42 Закону №1058-IV.

При цьому, під порядком розуміється, що Кабінет Міністрів України має право на встановлення певної послідовності, черговості, способу виконання, методики здійснення перерахунку пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.

Розмір щорічного збільшення зазначеного показника, повинен встановлюватися Кабінетом Міністрів України з урахуванням мінімального розміру збільшення, визначеного абз.2 ч.2 ст.42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Разом з цим, апеляційний суд наголошує на тому, що Кабінет Міністрів України не уповноважений та не вправі установлювати базову розрахункову величину (показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії станом на 01.10.2017р., який становить 3764,40 грн.) до якої може бути застосований коефіцієнт збільшення, оскільки такий підхід нівелює основне призначення індексації грошових доходів населення - підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін та суперечить акту вищої юридичної сили Закону № 1058-IV, абз.1 ч.2 ст.42 якого чітко визначено, що для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії.

В контексті наведеного суд апеляційної інстанції зазначає, що юридична природа соціальних виплат, у тому числі пенсій, розглядається не лише з позицій права власності, але й пов`язує з ними принцип захисту законних очікувань (reasonable expectations) та принцип правової визначеності (legal certainty), що є невід`ємними елементами правової держави та принципу верховенства права.

У справі Кечко проти України (заява № 63134/00) ЄСПЛ наголосив, що в межах свободи дій держави перебуває право визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідних для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (пункт 23). Тобто коли соціальна чи інша подібна виплата закріплена законом, вона має виплачуватися на основі чітких і об`єктивних критеріїв, і якщо людина очевидно підходить під ці критерії - це породжує у такої людини виправдане очікування в розумінні статті 1 Першого протоколу.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12.03.2019р. у справі № 913/204/18, від 10.03.2020р. у справі № 160/1088/19).

Отже, з огляду на визначені в ч.3 ст.7 КАС України правила, апеляційний суд зазначає, що під час перерахунку пенсії, який здійснюється з метою забезпечення її індексації, положення Порядку №124 підлягають застосуванню виключно в частині, яка не суперечить положенням Закону № 1058-IV, у зв`язку з чим під час такого перерахунку використовуватись має той показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який безпосередньо враховувався для обчислення такої пенсії в момент її призначення.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу апелянта, що при проведенні перерахунку пенсій, призначених у 2020-2025 роках згідно Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у зв`язку з щорічною індексацією, збільшенню підлягає показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, як це передбачено ч.2 ст.42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», зокрема:

у 2019 році 1,17 згідно Постанови № 124

у 2020 році 1,11 згідно Постанови № 251

у 2021 році 1,11 згідно Постанови №127.

у 2022 році - 1,14 згідно Постанови №118.

у 2023 році - 1,197 згідно Постанови №168;

у 2024 році - 1,0796 згідно Постанови №185.

У 2025 р.- 1,115 згідно Постанови № 209.

Порядок № 124 підлягає застосуванню виключно в частині, яка не суперечить положенням Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

З огляду на визначення загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, застосування при проведенні індексації пенсій, починаючи з 2020 року, відповідно до ч.2 ст.42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» положень п.5 Порядку №124 є протиправним.

Враховуючи зазначене, абз.1 в сукупності абз.2 п.5 Порядку №124 повинні застосовуватися лише у відповідності ч.2 ст.42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Тобто, під час проведення індексації повинен застосовуватися показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення вказаної пенсії.

Такі висновки щодо застосування норм права викладені у постановах Верховного Суду від 13.01.2025р. у справі №160/28752/23 (провадження №К/990/23359/24) та постанові Верховного Суду від 27.01.2025р. у справі №620/7211/24 (провадження №К/990/44314/24), які в силу вимог ч.5 ст.242 КАС України є обов`язковими для врахуванням судом.

У постановах Верховного Суду від 13.01.2025 у справі №160/28752/23 та від 27.01.2025 у справі №620/7211/24, вказано, що право громадян на індексацію не є абсолютним і його захист може бути обмеженим строком звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 № 209 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році" : установлено, що з 1 березня 2025 року перерахунок пенсій згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до ч.2 ст.42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 року № 124 "Питання проведення індексації пенсій у 2019 році", проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (далі - коефіцієнт збільшення), у розмірі 1,115 (п.1 постанови).

Суд апеляційної інстанції зазначає, що пенсійний орган здійснюючи перерахунки пенсії позивача на підставі ч.2 ст.42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV, встановивши щомісячні доплати до пенсії у відповідному розмірі, замість застосування коефіцієнтів збільшення 1,14, 1,197 та 1,0796 до показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який безпосередньо враховувався для обчислення пенсії позивача, діяв не у відповідності до вимог чинного законодавства.

У п.п.6 п.2 Постанови Кабінету Міністрів України №209 установлено, що з 1 березня 2025 року з метою зменшення диспропорцій у розмірах пенсій, призначених у різні роки, пенсії, призначені відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування за зверненнями, що надійшли до 31 грудня 2024 року включно, які не підвищені згідно з пунктом 1 цієї постанови, перераховуються шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який використовувався для призначення/перерахунку їх пенсії, на коефіцієнт збільшення, зокрема для пенсій, призначених/перерахованих із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для призначення пенсії у 2021 році, - 1,0575.

В абз.2 ч.2 ст.42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV коефіцієнт збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, не може бути меншим суми доданків, що відповідають 50 відсоткам показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.

Виходячи з темпів зростання споживчих цін у 2024 році (12%) і зростання середньої заробітної плати (11%) за останні три роки (2022 - 2024 роки) порівняно з попередніми трьома роками (2021 - 2023 роки) Постановою КМУ №209 встановлено для підвищення пенсії коефіцієнт 1,115, що відповідає приписам абзацу 2 частини 2 статті 42 Закону №1058-IV.

Водночас Закон №1058-IV не передбачає випадків зменшення коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії та не уповноважує Кабінет Міністрів України на визначення розміру такого зменшеного коефіцієнта.

Отже, приписи п.п.6 п.2 Постанови КМУ №209 в частині визначення коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, для цілей індексації пенсій, призначених у 2021 році, не відповідають положенням ч.2 ст.42 Закону №1058-IV, а тому не підлягають врахуванню.

Суд апеляційної інстанції наголошує, що оскільки в матеріалах справи відсутні належні, достовірні та допустимі докази здійснення з індексації пенсії позивача із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та який враховується для обчислення пенсії, відповідно, пенсійний орган протиправно не провів індексації пенсії позивача із застосуванням вказаних вище коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка враховується для обчислення пенсії, чим порушив право позивача на належне пенсійне забезпечення.

Таким чином, індексація пенсій позивача в 2019-2025 роках мала проводитися відповідно до постанов КМУ №№ 124, 251, 127, 118, 168, 185 та 209, Порядку № 124 та з урахуванням приписів ч.2 ст.42 Закону № 1058-IV шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який безпосередньо враховувався для обчислення пенсії 5377,90 грн з послідовним застосуванням коефіцієнтів збільшення 1,17 х 1,11 х 1,11 х 1,14 х 1,197 х 1,0796 х 1,115.

Отже, суд першої інстанції дійшов вірних висновків, що не відповідає вимогам ч.2 ст.42 Закону № 1058-IV та вищенаведеній позиції Верховного Суду у справі № 160/28752/23, застосування відповідачем під час індексації пенсії позивача базової середньої заробітної плата станом на 01.10.2017р. 3764,40 грн. збільшеної шляхом послідового застосуванням коефіцієнтів збільшення 1,17 х 1,11 х 1,11 х 1,14 х 1,197 х 1,0796 х 1,115, замість середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який безпосередньо враховувався для обчислення пенсії 5377,90 грн з послідовним застосуванням коефіцієнтів збільшення 1,17 х 1,11 х 1,11 х 1,14 х 1,197 х 1,0796 х 1,115.

Тому, враховуючи висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 27.01.2025р. у справі №620/7211/24 та обраний Верховним Судом у справі №620/7211/24 спосіб захисту порушеного права, суд першої інстанції вірно зазначив, що з метою захисту порушених прав позивача слід зобов`язати пенсійний орган здійснити індексацію пенсії починаючи з 08.03.2025р. із застосуванням для обчислення розміру пенсії збільшеного показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, а саме розмір середньої заробітної плати за 2016 - 2017 роки у розмірі 5377,90 грн, з урахуванням коефіцієнтів збільшення 1,17, 1,11, 1,11, 1,14, 1,197, 1.0796 та 1,115 за 2019 - 2025 роки, у зв`язку з чим провести перерахунок та виплату пенсії.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову, оскільки суб`єкт владних повноважень в особі Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області діяв не у спосіб визначений законами та Конституцією України.

Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією.

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також, п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судом першої інстанції повно з`ясовано обставини справи, що мають значення для справи та правильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів доходить висновку, що оскаржуване рішення ухвалене відповідно до норм матеріального та процесуального права, а висновки суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному з`ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, які не спростовані доводами апеляційної скарги, у зв`язку з чим відсутні підстави для її задоволення.

Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають.

Керуючись ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області - залишити без задоволення.

Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 27 травня 2026 року у справі № 500/1817/26 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач Ю. О. Калмикова

Судді В. С. Затолочний

Н. М. Судова-Хомюк

Повне судове рішення складено 20.07.26