Постанова від 19 липня 2026 р. у справі №500/6553/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 500/6553/25 пров. № А/857/21339/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

Головуючого судді – Димарчук Т.М.,

суддів – Москаля Р.М., Сала П.І.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 18 березня 2026 року (суддя – Подлісна І.М., м. Тернопіль) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 у листопаді 2025 року звернувся в суд з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (далі – ГУПФУ в Тернопільській області), в якому просив: визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області викладене у формі листа №3671-3599/К-02/8- 1900/25 від 28.05.2025 та рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області викладене у формі листа №4522-4577/К-02/8-1900/25 від 14.07.2025 щодо відмови встановити надбавку до пенсії ОСОБА_1 , у зв`язку зі смертю особи, яка мала право на пенсію за особливі заслуги (матері - ОСОБА_2 ) відповідно до статті 6 Закону України "Про пенсії за особливі заслуги перед Україною"; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області встановити надбавку до пенсії ОСОБА_1 відповідно до статті 6 Закону України "Про пенсії за особливі заслуги перед Україною" у зв`язку зі смертю особи, яка мала право на пенсію за особливі заслуги (матері - ОСОБА_2 ); зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії (із врахуванням надбавки на підставі статті 6 Закону України "Про пенсії за особливі заслуги перед Україною" із дня подання заяви 05.05.2025).

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 30.06.2025 позивач (через свого представника) звернувся до пенсійного органу із зверненням щодо перерахунку пенсії (встановлення надбавки до пенсії відповідно до статті 6 Закону України “Про пенсії за особливі заслуги перед Україною” у зв`язку із смертю особи, яка мала право на пенсію за особливі заслуги). Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області №4522-4577/К-02/8-1900/25 від 14.07.2025 повідомлено позивача про відсутність підстав для перерахунку пенсії (встановлення надбавки до пенсії відповідно до статті 6 Закону України “Про пенсії за особливі заслуги перед Україною” у зв`язку із смертю особи, яка мала право на пенсію за особливі заслуги). Дане рішення відповідача мотивовано тим, що в матеріалах пенсійної справи відсутні відомості про настання інвалідності до досягнення 18-ти років ОСОБА_1 .

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 18.03.2026 позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області викладене у формі листа №3671-3599/К-02/8- 1900/25 від 28.05.2025 та рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області викладене у формі листа №4522-4577/К-02/8-1900/25 від 14.07.2025 щодо відмови встановити надбавку до пенсії ОСОБА_1 , у зв`язку зі смертю особи, яка мала право на пенсію за особливі заслуги (матері - ОСОБА_2 ) відповідно до статті 6 Закону України "Про пенсії за особливі заслуги перед Україною". Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області встановити надбавку до пенсії ОСОБА_1 відповідно до статті 6 Закону України "Про пенсії за особливі заслуги перед Україною" у зв`язку зі смертю особи, яка мала право на пенсію за особливі заслуги (матері - ОСОБА_2 ) та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про перерахунок та виплату пенсії (із врахуванням надбавки на підставі статті 6 Закону України "Про пенсії за особливі заслуги перед Україною» із дня подання заяви, з урахуванням висновків суду у даній справі. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із ухваленим судовим рішенням в частині задоволених позовних вимог, його оскаржив відповідач, який із покликанням на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову. В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що судом першої інстанції не враховано те, що визначальним для встановлення надбавки до пенсії по втраті годувальника відповідно до статті 6 Закону України "Про пенсії за особливі заслуги перед Україною" у зв`язку із смертю особи, яка мала право на пенсію за особливі заслуги є факт встановлення інвалідності до досягнення 18 років. Вказує, що за результатом розгляду пенсійної справи встановлено, що в матеріалах пенсійної справи відсутні відомості про настання інвалідності чітко до досягнення 18 років ОСОБА_1 .

Позивач подав письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити таку без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.

Враховуючи те, що апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні), апеляційний суд вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження відповідно до положень пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що ОСОБА_3 , який діє на підставі довіреності від 03.12.2024 року, зареєстрованої в реєстрі за №4-75, посвідченої старостою Голгочанськогостаростинського округу Підгаєцької міської ради Тернопільського району Тернопільської області - Щербій Галиною Василівною, звернувся до відповідача із заявою щодо перерахунку пенсії його довірителю - ОСОБА_1 .

Дана заява була мотивована тим, що ОСОБА_1 є інвалідом II групи з дитинства та має право на встановлення надбавки до пенсії за особливі заслуги за померлу матір, відповідно до Закону України «Про пенсії за особливі заслуги перед Україною».

Матір позивача отримувала пенсію за особливі заслуги перед Україною, оскільки народила і виховала до повноліття семеро дітей.

ОСОБА_1 отримано відповідь від відповідача на вказану заяву за №4522-4577/К-02/8- 1900/25 від 14.07.2025.

У вказаному листі відповідач зазначив, що у разі смерті особи, яка мала право на пенсію за особливі заслуги відповідно до статті 6 Закону України «Про пенсії за особливі заслуги перед Україною», непрацездатні члени сім`ї померлого, зазначені в статті 36 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", мають право на встановлення надбавки до пенсії у таких розмірах: за наявності одного непрацездатного члена сім`ї - 70 відсотків, двох і більше - 90 відсотків надбавки до пенсії померлого годувальника або надбавки до пенсії, що могла бути йому встановлена.

А також те, що ч. 2 ст. 36 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" непрацездатними членами сім`ї вважаються діти (у тому числі діти, які народилися до спливу 10 місяців з дня смерті годувальника) померлого годувальника, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років.

Також відповідач зазначив, що у матеріалах пенсійної справи відсутні відомості про настання інвалідності до досягнення 18-ти років ОСОБА_1 . Також у даному листі відповідач зауважує, що постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 травня 2024 року у справі №500/6109/23 зобов`язано ГУ ПФУ в Тернопільській області призначити ОСОБА_1 з 25.09.2023 року пенсію по втраті годувальника у відповідності до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Тобто відповідач підтверджує той факт, що він знайомий із постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 травня 2024 року у справі №500/6109/23 та виконує її.

Право на отримання пенсії по втраті годувальника та право на отримання надбавки до пенсії у смерті особи, яка мала право на пенсію за особливі заслуги мають особи зазначені в статті 36 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Відповідач, виплачуючи позивачу пенсію у зв`язку з втратою годувальника - матері ОСОБА_2 , на підставі п. 2 ч. 2 ст. 36 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" дитині годувальника старшій 18-ти річного віку, оскільки він став особою з інвалідністю до досягнення 18 років, водночас стверджує, що у матеріалах пенсійної справи відсутні документи, які підтверджують даний факт.

Так, постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 травня 2024 року у справі №500/6109/23 встановлено ту обставину, що позивач є особою з інвалідністю з дитинства. У вказаній постанові суд зазначає: «Частиною другою статті 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначено, що непрацездатними членами сім`ї вважаються, зокрема, діти померлого годувальника, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років. Встановлено, що згідно з випискою з акту огляду МСЕК серії КЄ №299302, яка видана позивачу з 07.01.1969, встановлено другу групу інвалідності (причина інвалідності інвалідність з дитинства) (а.с.11). Таким чином, випискою з акту огляду МСЕК підтверджено, що позивач є інвалідом з дитинства. Позивачу виплачується пенсія, як особі з інвалідністю 2 групи з дитинства відповідно до ЗУ «Про пенсійне забезпечення», що не заперечується пенсійним органом (а.с.18). Даний факт сам по собі є похідним підтвердженням настання інвалідності позивача до досягнення 18 років.

Відповідно до довідки №57 від 20.06.2023, позивач навчався в Теребовлянській спецшколі-інтернат для глухих дітей (зараз Теребовлянський навчально-реабілітаційний центр) (а.с.10).

Згідно акта №212 від 07.12.2023, складеного комісією Голгочанськогостаростинського округу, комісія встановила, що ОСОБА_1 глухонімий з дитинства (а.с. 46). Проаналізувавши наведені докази в сукупності, колегія суддів встановила, що ОСОБА_1 - особа з інвалідністю з дитинства, а тому відмова відповідача у призначенні позивачу пенсії по втраті годувальника є неправомірною».

Оскільки ту обставину, що позивач є особою з інвалідністю з дитинства встановлено постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10.05.2024 у справі №500/6109/23, то це не потрібно доказувати.

Не погодившись із відмовою відповідача щодо виплати йому надбавки до пенсії згідно ст. 6 Закону України «Про особливі заслуги перед Україною» позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що визначальним для встановлення надбавки до пенсії по втраті годувальника, відповідно до статті 6 Закону України “Про пенсії за особливі заслуги перед Україною” у зв`язку із смертю особи, яка мала право на пенсію за особливі заслуги є факт встановлення інвалідності до досягнення 18 років. Оскільки ту обставину, що позивач є особою з інвалідністю з дитинства встановлено постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10.05.2024 у справі №500/6109/23, то це не потрібно доказувати.

Колегія суддів апеляційного суду вважає такі висновки суду першої інстанції обґрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Статтею 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV (далі Закон № 1058), визначено, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 36 Закону № 1058, пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті особи, яка виконала функцію донора анатомічних матеріалів людини, пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров`я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), та непрацездатним членам сім`ї особи, якій відповідно до Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» надано правовий статус особи, зниклої безвісти за особливих обставин, - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.

Батьки і чоловік (дружина) померлого, які не були на його утриманні, мають право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника, якщо втратили джерело засобів до існування.

Відповідно до статті 6 Закону України "Про пенсії за особливі заслуги перед Україною" у разі смерті особи, яка мала право на пенсію за особливі заслуги відповідно до статті 1 цього Закону, непрацездатні члени сім`ї померлого, зазначені в статті 36 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", мають право на встановлення надбавки до пенсії у таких розмірах: за наявності одного непрацездатного члена сім`ї - 70 відсотків, двох і більше - 90 відсотків надбавки до пенсії померлого годувальника або надбавки до пенсії, що могла бути йому встановлена.

Частиною 2 статті 36 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" непрацездатними членами сім`ї вважаються: діти (у тому числі діти, які народилися до спливу 10 місяців з дня смерті годувальника) померлого годувальника, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років.

Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.

Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності (ч. 3 ст. 44 Закону № 1058-IV).

Питання щодо подання та оформлення документів для призначення пенсій врегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846 (далі Порядок № 22-1).

Згідно п. 2.18 Порядку визнання особи інвалідом з дитинства або дитиною-інвалідом засвідчується випискою з акта огляду в МСЕК, медичним висновком закладів охорони здоров`я, посвідченням одержувача допомоги, довідкою органу, що призначає допомогу, про період призначення допомоги. У разі якщо дитина визнана дитиною-інвалідом після досягнення шестирічного віку або інвалідом з дитинства після досягнення вісімнадцятирічного віку, надається відповідно висновок лікарсько-консультаційної комісії про те, що вона мала медичні показання для визнання її дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку, та/або висновок МСЕК про можливість настання інвалідності до досягнення особою 18-ти років (висновок про час настання інвалідності).

Як вірно вказує суд першої інстанції, визначальним для встановлення надбавки до пенсії по втраті годувальника, відповідно до статті 6 Закону України “Про пенсії за особливі заслуги перед Україною” у зв`язку із смертю особи, яка мала право на пенсію за особливі заслуги є факт встановлення інвалідності до досягнення 18 років.

Відповідно до пункту 4 статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Дана норма визначає преюдиційні підстави звільнення осіб, які беруть участь у справі, від доказування обставин з метою досягнення процесуальної економії – за наявності цих підстав у суду не буде необхідності досліджувати докази для встановлення певних обставин (постанова Верховного Суду України від 15 жовтня 2019 року по справі №813/8801/14).

Преюдиційні факти – це факти, встановлені рішенням чи вироком суду, що набрали законної сили. Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і означається його суб`єктивними і об`єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у розгляді справи, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини. Преюдиційні обставини є обов`язковими для суду, який розглядає справу навіть у тому випадку, коли він вважає, що вони встановлені неправильно. Таким чином, законодавець намагається забезпечити єдність судової практики та запобігти появі протилежних за змістом судових рішень

Обставина встановлення позивачу інвалідності до досягнення 18 років підтверджена постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10.05.2024 у справі №500/6109/23, тому не потребує доказування.

Колегія суддів констатує, що факт встановлення інвалідності позивача до досягнення 18 років є підтвердженим, відтак він має право на надбавку до пенсії по втраті годувальника, відповідно до статті 6 Закону України “Про пенсії за особливі заслуги перед Україною” у зв`язку із смертю особи, яка мала право на пенсію за особливі заслуги.

Оскільки сторони рішення суду першої інстанції в частині відмовлених позовних вимог не оскаржують, то в силу приписів ст. 308 КАС України таке не є предметом апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду першої інстанції.

Щодо розподілу судових витрат, то такий у відповідності до ст.139 КАС України не здійснюється.

Керуючись ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 18 березня 2026 року у справі №500/6553/25 – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя Т. М. Димарчук

судді Р. М. Москаль

П. І. Сало