Постанова від 19 липня 2026 р. у справі №300/1571/23 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2026 рокуЛьвівСправа № 300/1571/23 пров. № А/857/26334/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючої судді - суддів: Хобор Р. Б., Бруновської Н. В., Шинкар Т. І.,

розглянувши у порядку письмового провадження у місті Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2026 року, що ухвалив суддя Кафарський В.В., у місті Івано-Франківську, у справі № 300/1571/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення суду.

Заява мотивована тим, що рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12.05.2023 у справі № 300/1571/23, яке набрало законної сили:

- визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо проведення з 01.12.2019 перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 , на підставі наданої Державною установою «Територіальне медичне об`єднання МВС України по Івано-Франківській області» оновленої довідки від 15.06.2022 № 2364 про розмір грошового забезпечення позивача, визначеного станом на листопад 2019 року;.

- зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити з 01.12.2019 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 із врахуванням основних та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, визначених станом на листопад 2019 відповідно до довідки наданої Державною установою «Територіальне медичне об`єднання МВС України по Івано-Франківській області» від 15.06.2022 №2364 про розмір грошового забезпечення позивача, з урахуванням виплачених сум.

На виконання цього рішення відповідач нарахував позивачу доплату пенсії у розмірі 162628,25 грн, проте таку суму не виплатив.

У зв`язку із невиплатою спірних у межах справи № 300/1571/23 сум, позивач вважає, що є підстави для зміни способу виконання рішення суду.

23 квітня 2026 року Івано-Франківський окружний адміністративний суд прийняв ухвалу, якою заяву ОСОБА_1 про зміну способу виконання судового рішення у справі № 300/1571/23 задовольнив.

Приймаючи оскаржену ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що застосування процесуального механізму, передбаченого абзацом другим частини третьої статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України, про зміну способу і порядку виконання судового рішення із зобов`язання вчинити дії на стягнення з пенсійного органу нарахованої суми є єдиним дієвим та ефективним заходом, спрямованим на реальне поновлення порушених соціальних прав громадянина, а не на формальне завершення виконавчого провадження.

Суд першої інстанції вважав, що зазначений спосіб зміни способу виконання судового рішення не є створенням нового грошового зобов`язання, оскільки сума заборгованості чітко визначена та нарахована самим пенсійним органом. Тобто, рішення суду, стосовно якого вирішується питання про зміну способу його виконання, стосується вже нарахованої та чітко визначеної суми доплати пенсії, а тому зміна способу і порядку виконання такого судового рішення не є створенням нового грошового зобов`язання, а є зміною невиконаного грошового зобов`язання у форму примусового грошового стягнення для ефективного забезпечення права позивача.

Не погодившись із цим рішенням, його оскаржив відповідач, подавши апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким в задоволенні заяви відмовити.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що відповідач добровільно виконав рішення суду у вказаній справі та вніс суму заборгованості до Реєстру судових рішень Пенсійного фонду України, виплата за яким буде здійснена при наявності фінансування з Державного бюджету у порядку черговості.

Апелянт зазначає, що позивач у заяві про зміну способу виконання рішення не обґрунтував наявність обставин, які ускладнюють або роблять неможливим виконання судового рішення раніше визначеним способом.

Крім того, відповідач наголошує на тому, що суд першої інстанції фактично змінив зміст судового рішення, перетворивши зобов`язання здійснити перерахунок та виплату пенсії на стягнення конкретної грошової суми, чим вийшов за межі інституту зміни способу виконання рішення, передбаченого статтею 378 КАС України.

Також апелянт звертає увагу на те, що зміна способу виконання судового рішення спричинить подвійне виконання рішення у разі видачі двох виконавчих листів: зобов`язального характеру та про стягнення коштів.

Заслухавши суддю – доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд при розгляді цієї справи виходить з наступних міркувань.

Суд першої інстанції встановив, що рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12.05.2023 позов задоволено повністю.

Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо проведення з 01.12.2019 перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 на підставі наданої Державною установою «Територіальне медичне об`єднання МВС України по Івано-Франківській області» оновленої довідки від 15.06.2022 № 2364 про розмір грошового забезпечення позивача, визначеного станом на листопад 2019 року.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити з 01.12.2019 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 із врахуванням основних та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, визначених станом на листопад 2019 відповідно до довідки наданої Державною установою «Територіальне медичне об`єднання МВС України по Івано-Франківській області» від 15.06.2022 № 2364 про розмір грошового забезпечення позивача, з урахуванням виплачених сум.

Вказане рішення не оскаржено відповідачем, відтак набрало законної сили 13.06.2023.

На виконання судового рішення Головне управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області провело перерахунок пенсії ОСОБА_1 , що не заперечується сторонами.

Різницю між фактично сплаченою та належною до сплати сумою пенсії у сумі 163 190,30 грн внесено до Реєстру судових рішень ПФУ, що також не заперечується сторонами та підтверджується листом Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 11.02.2026 та розрахунком на доплату (виплату, утримання) пенсії (а.с. 83).

Водночас, частину вказаної суми виплачено позивачу та сума недоплати становить 162 525,25 грн.

Отже, Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області виконало рішення суду в частині проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 .

Однак, рішення суду від 12.05.2023 у справі № 300/1571/23, яке набрало законної сили 13.06.2023, на даний час відповідачем не виконано в повному обсязі, оскільки позивачу не здійснено виплату суми доплати у розмірі 165 525,25 грн.

Надаючи правову оцінку правильності вирішення судом першої інстанції даного публічно – правового спору, суд апеляційної інстанції виходить із такого.

Порядок та підстави зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення в адміністративному судочинстві врегульовані статтею 378 КАС України.

Положеннями абзацу першого частини першої статті 378 КАС України встановлено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Згідно з частиною третьою статті 378 КАС України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Водночас, з 19 грудня 2024 року положення частини третьої статті 378 КАС України на підставі Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень” від 21 листопада 2024 року № 4094-IX (далі - Закон № 4094-IX) були доповнені абзацом другим такого змісту: “Невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб`єкта владних повноважень відповідних виплат.”.

Ця норма встановлює самостійну та достатню підставу для зміни способу виконання після двомісячного строку невиконання рішення про пенсійні виплати.

Однак, як передбачено абзацом першим частини першої статті 378 КАС України, із заявою про зміну способу виконання судового рішення може звернутись, виключно стягувач чи виконавець.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний суд у постанові від 28 жовтня 2025 року у справі № 380/7706/22 зробив такі висновки щодо застосування норм ч. 3 ст. 378 КАС України:

“…Отже, у даній ситуації наявний факт частково невиконання відповідачем рішення Львівського окружного адміністративного суду від 05 липня 2022 року у справі № 380/7706/22, яке набрало законної сили, щодо виплати на користь позивача перерахованої пенсійної виплати, протягом більш ніж двох місяців.

75. Таким чином, застосування процесуального механізму, передбаченого абзацом другим частини третьої статті 378 КАС України, про зміну способу і порядку виконання судового рішення із зобов`язання вчинити дії на стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області нарахованої суми (313587,00 грн) є єдиним дієвим та ефективним заходом, спрямованим на реальне поновлення порушених соціальних прав громадянина, а не на формальне завершення виконавчого провадження.

76. Суд відхиляє доводи Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, викладені у касаційній скарзі, щодо неможливості заміни зобов`язання вчинити дії на стягнення коштів, оскільки такий підхід є застарілим та таким, що не враховує змін, які відбулися у статті 378 КАС України згідно Законом №4094-IX.

77. Суд вважає неправомірним будь-який формалістичний підхід до тлумачення статті 378 КАС України, який дозволяє суб`єкту владних повноважень зловживати процесуальними правами шляхом затягування виконання рішення, особливо у випадках, коли такий підхід нівелює реальне поновлення прав заявника.

78. Водночас позиція Верховного Суду, відображена, зокрема, в ухвалі від 03 березня 2025 року у справі № 160/5259/20, послідовно підкреслює, що формальне виконання зобов`язань без реального відновлення прав особи є неприпустимим, особливо у справах щодо пенсійних виплат. Судовий контроль має гарантувати ефективний захист соціальних прав.

79. Вищенаведений правовий підхід Верховного Суду полягає в тому, що метою судового контролю за виконанням рішення суду є не лише перевірка звіту боржника, а й забезпечення фактичного поновлення прав. Якщо виконання рішення про зобов`язання вчинити дії блокується неправомірною бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, суд зобов`язаний обрати інший спосіб виконання, який забезпечить безумовне і реальне поновлення прав, а саме - стягнення коштів.

80. У свою чергу зміна способу виконання судового рішення не є створенням нового грошового зобов`язання, оскільки сума заборгованості у розмірі 313587,00 грн є чітко визначеною та нарахованою самим відповідачем. Відтак, суди обґрунтовано здійснили заміну невиконаного зобов`язання нарахувати та виплатити грошові кошти на стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області цих коштів для забезпечення належної реалізації права позивача.”

Так, апеляційний суд встановив, що вказана позиція Верховного Суду викладена у справі, у якій суд встановив такі обставини:

- рішення суду щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат не виконується протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням;

- у справі відкрито виконавче провадження і здійснення виконавчих дій не призвело до фактичного виконання рішення суду.

Також апеляційний суд встановив, що відомості про відкриття (наявність) виконавчого провадження, та про здійснення примусового виконання судового рішення у справі № 300/1571/23, як у заяві про зміну способу виконання судового рішення так, і у апеляційній скарзі відсутні.

У цьому контексті апеляційний суд вважає, що висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 28 жовтня 2025 року у справі № 380/7706/22 є нерелевантними до обставин справи за заявою ОСОБА_1 .

Зміна способу і порядку виконання рішення є процесуальним інститутом стадії виконання судового рішення.

На переконання апеляційного суду, можливість зміни способу виконання рішення суду без попереднього звернення до органів виконання суперечить чинній концепції регулювання процедури виконання судових рішень в цілому.

Інститут виконання судових рішень передбачає активні дії стягувача щодо ініціювання виконання. Органи виконавчої служби наділені механізмами примусового виконання рішення суду та повноваженнями щодо застосування санкцій за невиконання судового рішення.

Таким чином зміна способу виконання без використання цих механізмів нівелює зміст інституту виконання судових рішень, передбачений законодавством.

Апеляційний суд також зазначає, що звернення боржника (Пенсійного фонду України) до органу казначейського обслуговування, спроби виконання боржником рішення, намагання боржника виконати рішення суду чи часткове виконання боржником рішення, не позбавляють стягувача права ініціювати процедуру примусового виконання рішення, у випадку, якщо такі дії боржника є неефективними.

Також апеляційний суд звертає увагу на те, що як зазначено у пункті 3 "Суть проекту Закону" пояснювальної записки до проєкту Закону № 4094-ІХ (на яку покликається Верховний Суд у справі № 380/7706/22 https://itd.rada.gov.ua/billinfo/Bills/pubFile/1861803), проектом Закону запропоновано доповнити ГПК України, ЦПК України та КАС України такими положеннями:

1) встановити, що невиконання боржником рішення суду про зобов`язання вчинити певні дії щодо майна стягувача або майна, присудженого на користь стягувача, протягом двох місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з боржника вартості відповідного майна.

3) встановити, що в адміністративному судочинстві відсутність виконавчого провадження з примусового виконання рішення суду не перешкоджає суду застосувати заходи судового контролю.

Стаття 381-1 КАС України "Судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах" складається з таких норм.

1. Судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції.

2. Суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому статтями 287, 382-382-3 і 383 цього Кодексу.

Отже, встановлення чи зміна способу або порядку виконання рішення суду, що регламентовано статтею 378 КАС України не є формою судового контролю за виконанням судових рішень, а належить до інших процесуальних питань, пов`язаних із виконанням судових рішень у адміністративних справах.

Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що законодавець не мав на меті замінювати процедури примусового виконання рішення судів у вказаній категорії справ процедурами, пов`язаними із зміною способу чи порядку виконання судових рішень.

За таких обставин, на переконання апеляційного суду, частину третю статті 378 КАС України необхідно розуміти так, що застосування визначеною цією нормою підстави для зміни способу виконання рішення суду можливе після неефективності виконавчих процедур (враховуючи їх обов`язковість) протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням.

Вказаний висновок узгоджується із висновками Верховного Суду у справі № 380/7706/22, які викладені вище.

Так, на переконання апеляційного суду, відсутність активних дій ОСОБА_1 , спрямованих на примусове виконання рішення суду у справі № 300/1571/23, свідчить про те, що ОСОБА_1 не скористався усіма передбаченими законодавством засобами для виконання рішення суду у власній справі, а тому застосування процесуального механізму, передбаченого абзацом другим частини третьої статті 378 КАС України, в даному випадку, є передчасним.

При цьому, вказані висновки апеляційного суду не є перешкодою для звернення до суду із заявою про зміну способу виконання рішення суду, у випадку неможливості виконання рішення органами державної виконавчої служби.

Відповідно до частини 1 статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:

1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Отже, суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, оскільки висновки суду першої інстанції, не відповідають фактичним обставинам, що є підставою для скасування оскарженої ухвали та ухвалення нової постанови.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 317, 321, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області задовольнити.

Ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2026 року у справі № 300/1571/23 скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні заяви ОСОБА_1 про зміну способу виконання судового рішення у справі № 300/1571/23 відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуюча суддя Р. Б. Хобор

судді Н. В. Бруновська

Т. І. Шинкар