Постанова від 19 липня 2026 р. у справі №380/7773/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 380/7773/25 пров. № А/857/20371/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

Головуючого судді – Димарчук Т.М.,

суддів – Москаля Р.М., Сала П.І.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2026 року у справі №380/7773/25 (суддя Гавдик З.В., м. Львів) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2025 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області в якому просила:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області № 913070197953 від 12.03.2025 про відмову у переході з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком відповідно Закону України «Про державну службу»;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу державної служби період роботи в органах державної податкової служби з 27.01.1998 по 25.01.2019;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області перевести ОСОБА_1 на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державу службу» з 05.03.2025.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 27.02.2026 позовні вимоги задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області № 913070197953 від 12.03.2025 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Харківській області зарахувати до стажу державної служби період роботи з 27.01.1998 по 25.01.2019 в органах державної податкової служби та перевести ОСОБА_1 з пенсії згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» згідно поданої заяви від 05.03.2025.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із ухваленим судовим рішенням, в частині задоволених позовних вимог, його оскаржило Головне управління Пенсійного фонду України у Харківській області, яке із покликанням на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду та прийняти нове, яким у задоволені позову відмовити.

В апеляційній скарзі вказує, що періоди роботи посадових осіб в органах державної податкової служби на посадах в період перебування на яких були присвоєні персональні чи спеціальні звання не зараховуються до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців. Згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 20.03.1997 позивачці 27.01.1998 присвоєно спеціальне звання «Інспектор податкової справи ІІІ рангу». Враховуючи наведене, рішенням ГУ ПФУ в Харківській області від 12.03.2025 правомірно відмовлено ОСОБА_1 в переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», оскільки заявниця не має необхідного стажу роботи на посадах віднесених до категорій посад державних службовців, передбачених Законом №889-VІІІ.

У відзиві на апеляційну скаргу позивачка вказує, що станом на 01.05.2016 у неї наявні 10 років стажу, так і на день звернення із заявою про переведення станом на 05.03.2025 наявні 20 років стажу державної служби у податкових органах, що відповідає приписам ст. 37 Закону №3723-XII, що дає право на пенсію за віком відповідно до Закону №889-VІІІ. Також позивач на день звернення до ГУПФУ у Львівській області досягла віку 61 рік, що відповідає приписам ст.26 Закону №1058-IV. За наведених обставин просить у задоволенні вимог апеляційної скарги відмовити, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27.02.2026 залишити без змін.

У відповідності до частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства (далі – КАС), суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, так як апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, що ухвалене в порядку письмового провадження (без повідомлення сторін) за наявними у справі матеріалами.

Переглянувши справу за наявними у ній матеріалами, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних мотивів та підстав.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що період роботи позивача в органах державної податкової служби підлягає зарахуванню до стажу державної служби з метою призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ. Таким чином, доводи відповідача про те, що посадові особи контролюючих органів, яким присвоєно спеціальні звання, не належать до категорій посад державної служби, є безпідставними та не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства. Враховуючи встановлені обставини та наведені правові норми, судом встановлено, що позивач з 27.01.1998 по 25.01.2019 безперервно працювала в органах державної податкової служби, 20.03.1997 прийняла присягу державного службовця, при цьому позивачу присвоювались спеціальні звання. Тому суд приходить до висновку, що всі періоди роботи (служби) позивача підлягають зарахуванню до стажу державної служби. З огляду на що похідна вимога про зобов`язання перевести позивача на пенсію на умовах Закону України «Про державну службу» також підлягає задоволенню.

Такі висновки суду першої інстанції, по суті спору відповідають встановленим обставинам справи, зроблені з додержанням норм матеріального і процесуального права, однак вказане рішення суду не може бути залишено без змін, з таких міркувань.

Відповідно до частини першої статті 308 КАС суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Апеляційним судом, з урахуванням встановленого судом першої інстанції, встановлено та підтверджено матеріалами справи те, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV, що не заперечується сторонами.

Згідно записів у трудовій книжці НОМЕР_1 позивач працювала:

- 20.03.1997 зарахована на конкурсній основі на посаду старшого податкового інспектора відділу примусового стягнення податків, на час відпустки по догляду за дитиною ОСОБА_2 у Державну податкову адміністрацію у Франківському районі м. Львова;

- 13.06.1997 переведена на постійну посаду старшого податкового ревізора-інспектора в відділ примусового стягнення податків;

- 20.03.1997 прийняла присягу державного службовця;

- з 27.01.1998 присвоєно спеціальне звання «Інспектор податкової служби ІІІ рангу;

- 01.11.2001 присвоєно спеціальне звання «Інспектор податкової служби ІI рангу»;

- 10.06.2004 переведена на посаду головного державного податкового ревізора-інспектора відділу стягнення податкового боргу на конкурсній основі;

- 01.11.2004 присвоєно спеціальне звання «Інспектор податкової служби I рангу»;

- 07.11.2005 переведена на посаду головного державного податкового ревізора інспектора відділу погашення прострочених податкових зобов`язань;

- переведена на посаду заступника начальника відділу погашення прострочених податкових зобов`язань;

- 01.02.2008 присвоєно чергове спеціальне звання «Радник податкової служби ІІІ рангу»

- 16.03.2012 переведена на посаду головного державного податкового ревізора-інспектора відділу погашення податкового боргу;

- 01.07.2013 переведена на посаду головного державного ревізора-інспектора відділу з питань координації погашення заборгованостей управління обслуговування платників податків;

- 01.01.2014 присвоєне спеціальне звання посадової особи органів доходів і зборів «Радник податкової та митної справи» ІІІ рангу»;

- у зв`язку із введенням в дію організацію структури та штатного розпису переведена на посаду ревізора- інспектора заборгованостей;

- 04.02.2015 у зв`язку з реорганізацією ДПІ Франківському районі м.Львова ГУ Міндоходів у Львівській області шляхом приєднання до ДПУ у Франківському районі м. Львова ГУ ДФС у Львівській області, переведена на посаду заступника начальника відділу погашення заборгованостей як така, що була зарахована до кадрового резерву ДПІ у Франківському районі м. Львова;

- 08.02.2016 переведена на посаду головного державного ревізора-інспектора відділу погашення боргу;

- 28.04.2016- переведена на посаду головного державного ревізора-інспектора відділу погашення боргу Залізничної ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області;

-06.06.2017 звільнена із займаної посади у порядку переведення в Головне управління ДФС у Львівській області, п. 5 ст. 36 КЗпП України;

- 07.06.2017 прийнята в порядку переведення на посаду головного державного ревізора інспектора відділу стягнення та роботи з безхазяйним майном території обслуговування Залізничної ОДПІ управління погашення боргу головного управління ДФС у Львівській області, як така, що успішно пройшла за конкурсом;

- 01.08.2017 переведена на посаду заступника начальника відділу стягнення та роботи з безхазяйним майном території обслуговування Залізничної ОДПІ управління погашення боргу ГУ ДФС у Львівській області, як така, що пройшла за конкурсом;

- 19.09.2019 переведена на посаду заступника начальника відділу погашення боргу Залізничного управління Головного управління ДФС у Львівській області;

- 25.01.2019 відповідно до частини другої ст.86 Закону України від 10.12.2015 №889 -VIII «Про державну службу» припинена державна служба та звільнена із займаної посади за угодою сторін.

05.03.2025 позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою про переведення з пенсії по віку на пенсію за віком по іншому закону, а саме відповідно до ст.37 Закону України «Про державну службу».

Заяву позивача за принципом екстериторіальності було розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України у Харківській області.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області №913070197953 від 12.03.2025 відмовлено у переході пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу».

Підставою для відмови слугувало, те що ОСОБА_1 , в податкових органах працювала з 20.03.1997 но 06.06.2019. Посадовим особам контролюючих органів згідно ст.343 Податкового кодексу України присвоюються спеціальні звання (згідно записів трудової книжки заявниці присвоєно персональне звання державного податкового інспектора), відповідно .ці посади не належать до посад віднесених до категорій посад державної служби.

Враховуючи зазначене, до стажу державної служби не зараховано періоди роботи в державній податковій інспекції з 27.01.1998 по 06.06.2019, оскільки за вказаний період ОСОБА_1 присвоювалися спеціальні звання.

Таким чином, обчислений стаж роботи державної служби на посадах, віднесених до категорій посад державної служби для визначення права на призначення пенсії за віком відповідно до Закону №889 можливо зарахувати період з 20.03.1997 по 26.01.1998 (по дату’ присвоєння спеціального звання), що становить 10 місяців 07 днів.

Не погодившись із рішенням відповідача про відмову у переході на пенсію за іншим законом, позивач звернулася до суду із цим позовом.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення державної служби, зокрема порядок реалізації права на пенсійне забезпечення державних службовців, визначаються Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII (далі - Закон № 889-VIII).

Відповідно до Закону України «Про державну службу» № 889-VIII та постанови Кабінету Міністрів України № 622 від 14.09.2016 «Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб» пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до статті 10 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Згідно з п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» № 889-VIII втратив чинність Закон України «Про державну службу» № 3723-XII від 16 грудня 1993 року, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.

Відповідно до п. 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» № 889-VIII, державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст. 25 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., №52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., №52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України 1993 р., №52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., №52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Тобто, за наявності в особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII, але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-XII - на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абз. 1 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Дослідивши положення чинного законодавства, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що збереження права особи на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ після 01 травня 2016 року можливе лише за умови одночасного дотримання вимог, передбачених частиною першою зазначеної статті та пунктами Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» № 889-VIII, зокрема щодо віку, наявності страхового стажу та стажу державної служби.

Зазначена правова позиція узгоджується з висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 822/524/18 та постанові Верховного Суду від 02.04.2020 у справі № 687/545/17.

Аналізуючи оскаржуване рішення, суд зазначає, що Головним управлінням Пенсійного фонду у Харківській області відмовлено у зарахуванні стажу роботи позивача на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, у зв`язку з присвоєння позивачу у цей період спеціальних звань.

Відповідно до п. 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону від 10.12.2015 №889-VIII, стаж державної служби за період роботи (служби) до набрання чинності цим Законом (до 01.05.2016) обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.

У зв`язку з цим, для обчислення такого стажу застосовується Порядок № 283, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994.

Відповідно до п. 1 Порядку № 283 цим Порядком визначаються посади і органи, час роботи в яких зараховуються до стажу державної служби.

Згідно з п. 2 Порядку № 283 до стажу державної служби зараховується робота (служба) (в тому числі): на посадах державних службовців у державних органах, передбачених у статті 25 Закону України Про державну службу, а також на посадах, віднесених КМУ до відповідної категорії посад державних службовців; на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв`язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів; на посадах керівних працівників і спеціалістів державних органів колишніх УРСР та інших республік, а також колишнього СРСР згідно з додатком; на посадах суддів, слідчих, прокурорів, інших службових осіб, яким присвоєно персональні звання;

Відповідно до п. 4 Порядку №283 документом для визначення стажу державної служби є трудова книжка та інші документи, які відповідно до чинного законодавства підтверджують стаж роботи.

Додатком до Порядку № 283 передбачено Перелік державних органів колишньої УРСР, інших союзних республік, а також колишнього СРСР, період роботи в яких на керівних посадах та посадах спеціалістів підлягає зарахуванню до стажу державної служби.

Згідно з додатком до Порядку №283 до стажу державної служби зараховується період роботи на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті державної податкової служби та на посадах суддів, слідчих, прокурорів, інших службових осіб, яким присвоєно персональні звання

Відповідно до ч. 17 ст. 37 Закону № 3723-ХІІ період роботи посадових осіб в органах державної податкової та митної служб на посадах, на яких відповідно до закону присвоювалися спеціальні та/або персональні звання, зараховується до стажу державної служби, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Правовий статус, функції та засади діяльності державної податкової служби України в період роботи позивача на відповідних посадах визначалися спеціальним законом — Законом України від 04 грудня 1990 року № 509-XII «Про державну податкову службу в Україні» (далі — Закон № 509-XII), а з 12 серпня 2012 року — Податковим кодексом України.

Відповідно до п 342.4 ст. 342 Податкового кодексу України посадові особи контролюючих органів є державними службовцями.

Згідно з абз. 1, 2 п. 344.1 ст.344 Податкового кодексу України пенсійне забезпечення посадових осіб контролюючих органів, крім діючих у них підрозділів податкової міліції, здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу». При цьому період роботи зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) у контролюючих органах зараховується до стажу державної служби та стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом.

У постанові від 22 жовтня 2013 року у справі № 21-340а13 (ЄДРСР № 35667359) Верховний Суд України, посилаючись на положення Закону № 509-XII, зазначив, що посадові особи державної податкової служби, яким за результатами атестації присвоєно спеціальні звання, обіймають посади в державних органах, здійснюючи практичне виконання завдань і функцій держави (зокрема у сфері податкової політики), отримують заробітну плату з державного бюджету, а відтак є державними службовцями.

В зазначеній постанові колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що посадові особи державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження такої служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до ст. 37 Закону № 3723-ХІІ.

Також Верховний Суд України в постанові зазначив, що розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 вересня 1997 року №503-р «Про віднесення посад працівників місцевих державних податкових адміністрацій до відповідних категорій посад державних службовців» не є підставою для відмови у зарахуванні до стажу державної служби періоду служби у податкових органах посадових осіб, які мають спеціальне звання, оскільки зазначений акт виданий для врегулювання правового статусу працівників цих органів, що не мають спеціальних звань, та не змінює правового статусу посадових осіб податкових органів, які такі звання мають.

Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 46 Закону № 889-VIII та Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2016 року № 229 (далі — Порядок № 229) що діють з 01 травня 2016 року, до стажу державної служби зараховується, зокрема, час перебування на посадах, на яких присвоюються військові або спеціальні звання.

Згідно з п. 5 Порядку № 229 обчислення стажу державної служби здійснюється в днях, місяцях і роках.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що період роботи позивача в органах державної податкової служби підлягає зарахуванню до стажу державної служби з метою призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ.

Таким чином, доводи відповідача про те, що посадові особи контролюючих органів, яким присвоєно спеціальні звання, не належать до категорій посад державної служби, є безпідставними та не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.

Враховуючи встановлені обставини та наведені правові норми, судом першої інстанції встановлено, що позивач з 27.01.1998 по 25.01.2019 безперервно працювала в органах державної податкової служби, 20.03.1997 прийняла присягу державного службовця, при цьому позивачу присвоювались спеціальні звання. Тому суд дійшов висновку, що всі періоди роботи (служби) позивача, тобто з 27.01.1998 по 25.01.2019 підлягають зарахуванню до стажу державної служби.

Колегія суддів погоджується з висновками суду щодо зарахування позивачу до стажу державної служби періоду з 27.01.1998 по 30.04.2016 (включно) на підставі вищевикладених норм чинного законодавства та встановлених обставин справи.

Водночас апеляційний суд вказує, що не підлягає зарахуванню до стажу державної служби стаж позивача набутий після 01 травня 2016 року з огляду на те, що при призначенні пенсії на підставі пунктів 10 і 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII (відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ) після 01 травня 2016 року необхідно враховувати три критерії: вік особи, страховий стаж та стаж державної служби. При цьому до стажу державної служби може бути враховано лише стаж, набутий на посадах державної служби або прирівняних до них посад до 01 травня 2016 року та обрахований у відповідності до положень Порядку № 283. Водночас стаж, набутий після 01 травня 2016 року на посадах державної служби зараховується до страхового стажу і відповідно до статті 90 Закону № 889-VІІІ слугує підставою для призначення пенсії та обрахунку її розміру у відповідності до Закону №1058-IV.

Вказаний висновок узгоджується з позицією Конституційного Суду України, що висловлена у рішенні від 23.12.2022 № 3-р/2022. Конституційний Суд України у цій справі зазначив, що підпункт 1 пункту 2 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону № 889-VІІІ не дає можливості враховувати стаж державної служби, набутий після 01.05.2016, як такий, що відповідає вимогам пунктів 10, 12 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону № 889-VІІІ, та для набуття у зв`язку із цим права на призначення пенсії державного службовця на підставі статті 37 Закону № 3723-ХІІ.

Такі висновки суду відповідають правовим позиціям Верховного Суду, які викладені у постанові від 22.05.2024 у справі № 500/1404/23.

Відтак у вказаній справі суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо необхідності зарахування до стажу державної служби позивача період роботи з 01.05.2016 по 25.01.2019 в органах державної податкової служби.

Водночас колегія суддів зазначає, що зарахування позивачці до стажу державної служби дещо меншого періоду роботи (з 27.01.1998 по 30.04.2016) вцілому не впливає на її право щодо переведення на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» згідно поданої заяви від 05.03.2025, зважаючи на ту обставину, що станом на 01.05.2016 ОСОБА_1 займала посаду державної служби та мала необхідних 10 років стажу на посаді держслужбовця, що повністю відповідає приписам ст. 37 Закону №3723-XII і дає право на пенсію за віком відповідно до Закону №889-VІІІ

Отже, з урахуванням наведених правових норм період роботи позивача на посадах в органах державної податкової служби, підлягає зарахуванню до стажу державної служби саме з 27.01.1998 по 30.04.2016 (включно).

Приймаючи оскаржуване рішення Головне управління Пенсійного фонду України у Харківській області необгрунтовано дійшло висновку про відсутність правових підстав для зарахування вказаного періоду до стажу державної служби та відмову у переведенні позивача на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу».

Разом з тим, апеляційний суд вважає за необхідне зауважити, що не зважаючи на релевантну позицію Верховного Суду у справі № 500/1404/23, суд першої інстанції зарахував до стажу державної служби ОСОБА_1 період її роботи після 01.05.2016. Водночас стаж, набутий після 01.05.2016 на посадах державної служби зараховується до страхового стажу і відповідно до статті 90 Закону №889-VІІІ слугує підставою для призначення пенсії та обрахунку її розміру у відповідності до Закону №1058-IV.

Відтак, рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає зміні враховуючи вище наведені обставини.

Згідно з приписами пункту другого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Відповідно до статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини четвертої статті 317 КАС зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову, однак, не в повній мірі правильно застосував норми матеріального права та неповно з`ясував обставини, що мають значення у справі, що відповідно до частини четвертої статті 317 КАС України є підставою для зміни судового рішення.

Керуючись статтями 308, 311, 315-317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області задовольнити частково.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2026 року, змінити, виклавши абзац третій резолютивної частини рішення суду, у такій редакції:

«Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Харківській області зарахувати до стажу державної служби період роботи з 27.01.1998 по 30.04.2016 (включно) в органах державної податкової служби та перевести ОСОБА_1 з пенсії згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» згідно поданої заяви від 05.03.2025».

В решті рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС.

Головуючий суддя Т. М. Димарчук

судді Р. М. Москаль

П. І. Сало