Постанова від 19 липня 2026 р. у справі №460/5430/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2026 рокуСправа № 460/5430/25 пров. № А/857/22409/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі головуючого судді Москаля Р. М., суддів Димарчук Т. М.,Сала П. І., розглянув в порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 25 березня 2026 року (головуючий суддя Н.О. Дорошенко, м. Рівне) у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про зобов`язання вчинити певні дії, -

Короткий зміст позовних вимог

До Рівненського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивачка) до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - відповідач) з такими вимогами:

- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про нарахування та виплату ОСОБА_1 відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» компенсації за втрату частини пенсії у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії в сумі 1278765,13 грн. (один мільйон двісті сімдесят вісім тисяч сімсот шістдесят п`ять гривень тринадцять копійок), які виплачені 18 жовтня 2024 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням Строків їх виплат» компенсацію за втрату частини пенсії у зв`язку з порушенням строків виплати пенси за період 13.12.2018 року по 17.10.2024 року на суму 1278765,13 грн. (один мільйон двісті сімдесят вісім тисяч сімсот шістдесят п`ять гривень тринадцять копійок).

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Суд першої інстанції постановив рішення, яким задоволено повністю адміністративний позов, а саме суд: - визнав протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії у розмірі 1278765,13 грн; - зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 згідно з Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» компенсацію за втрату частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 13.12.2018 по 18.10.2024 на суму пенсії у розмірі 1278765,13 грн.

Приймаючи оскаржене рішення, суд першої інстанції керувався нормами Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 № 2050-ІІІ (далі – Закон № 2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159 (далі - Порядок № 159), а також практикою Верховного Суду та дійшов висновку, що основною умовою для виплати фізичній особі компенсації втрати частини доходів є порушення встановлених законом строків виплати нарахованих доходів. Нарахування та виплата компенсації втрати частини доходів повинна здійснюватися в місяці виплати основної суми доходу та розраховуватися по день виплати. Оскільки пенсія є щомісячним періодичним платежем, а її виплату у належному розмірі позивачу було здійснено із порушенням установлених законом строків, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність у позивача підстав для виплати компенсації втрати частини доходів за весь період затримки виплати пенсії до дня фактичного проведення розрахунку.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Відповідач оскаржив рішення суду першої інстанції до Восьмого апеляційного адміністративного суду, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення ним норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, про відмову у задоволенні позову.

На обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт покликається на те, що підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких умов: 1) нарахування громадянину належних йому доходів (заробітної плати, пенсії, соціальних виплат, стипендії); 2) порушення встановлених строків їх виплати (як з вини так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання); 3) затримка виплати доходів один і більше календарних місяців; 4) зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги 5) доходи не повинні носити разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата). Вказує на відсутність підстав для обчислення компенсації, оскільки на виконання рішення суду перерахунок пенсії позивача проведено у повному обсязі. Стверджує, що виплата коштів по рішенню суду носить разовий характер та не підпадає під дію Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків їх виплати".

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи:

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу зазначив, що оскаржене рішення прийняте з дотриманням норм законодавства, на підставі повно встановлених обставин справи. Доводи апеляційної скарги, на його переконання, є безпідставними. Просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Обставини справи, які встановив суд першої інстанції та перевірив суд апеляційної інстанції:

Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Рівненській області та отримує пенсію за вислугу років..

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 08.05.2020 у справі №460/1931/20, залишеного без змін Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22.09.2020, позов ОСОБА_1 задоволено повністю, суд зобов`язав ГУ ПФУ в Рівненській області здійснити перерахунок та виплату з 13.12.2019 ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697-VII в первинній редакції, виходячи з розрахунку 90% від суми місячної заробітної плати визначеної на підставі інформаційної довідки Прокуратури Рівненської області від 13 лютого 2020 року за № 18-14вн-20 без обмеження її граничного розміру, з урахуванням раніше проведених виплат та виплатити різницю в розмірі пенсії за минулі 12 місяців, за період з 13.12.2018 по 13.12.2019 року.

Окремою ухалою Рівненського окружного адміністративного суду від 05 липня 2023 року заяву ОСОБА_1 про визнання дій та рішення протиправними на виконання рішення суду у справі №460/1931/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинення певних дій задоволено. Визнано протиправними дії та рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо неналежного виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 08.05.2020. Головному управлінню Пенсійного фонду України в Рівненській області вжити заходи щодо проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 у відповідності до резолютивної частини рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 08.05.2020 у справі №460/1931/20, та виплатити заборгованість недоотриманої пенсії за попередній період, а також провести належні заходи стосовно недопущення в подальшому таких дій посадовими особами Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області.

18.10.2024 відповідач на виконання рішення суду та окремої ухвали здійснив перерахунок розміру пенсії та виплатив позивачу заборгованість за період із 13.12.2018 по 31.07.2021 у розмірі 1278765,13 грн., що підтверджується витягом з відомості ГУ ПФУ в Рівненській області.

Норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини

Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 № 2050-ІІІ (далі – Закон № 2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159 (далі - Порядок № 159).

Статтею 1 Закону № 2050-ІІІ визначено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Згідно зі статтею 2 Закону № 2050-ІІІ компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: - пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством); - соціальні виплати; - стипендії; - заробітна плата (грошове забезпечення); - сума індексації грошових доходів громадян; - суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; - суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.

Відповідно до норм статей 3,4 Закону № 2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться). Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Відповідно до абзацу четвертого статті 6 Закону № 2050-III компенсацію виплачують за рахунок - власних коштів - підприємства, установи і організації, які не фінансуються і не дотуються з бюджету, а також об`єднання громадян; - коштів відповідного бюджету - підприємства, установи і організації, що фінансуються чи дотуються з бюджету; - коштів Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування України, Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, інших цільових соціальних фондів, а також коштів, що спрямовуються на їх виплату з бюджету.

З метою реалізації Закону № 2050-ІІІ Кабінетом Міністрів України прийнято Порядок №159. Відповідно до пункту 2 цього Порядку компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.

Як визначено в пункті 3 Порядку № 159 компенсації підлягають грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, в тому числі пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат).

Згідно з пунктом 4 Порядку № 159 сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Позиція суду апеляційної інстанції

Суд апеляційної інстанції, перевіряючи в межах доводів та вимог апеляційної скарги законність і обґрунтованість рішення, погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на такі мотиви:

суд першої інстанції при прийнятті рішення виходив із того, що у спірних правовідносинах наявні визначені Законом № 2050-ІІІ умови для виплати компенсації втрати частини доходів, а саме порушення строків виплати доходу, який не має разового характеру, у зв`язку з чим позивач набув право на отримання такої компенсації.

Аргументи апелянта фактично зводяться до незгоди із висновками суду першої інстанції щодо застосування положень Закону № 2050-ІІІ та Порядку № 159 при визначенні права позивача на компенсацію втрати частини доходів і періоду, за який така компенсація підлягає нарахуванню.

Обставини справи встановлені судом першої інстанції на підставі наявних в матеріалах справи доказів правильно, сторонами визнаються. Отже, спірним у цій справі є застосування положень Закону № 2050-ІІІ та Порядку № 159 при визначенні підстав та періоду нарахування компенсації втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків їх виплати.

Аналіз норм Закону № 2050-ІІІ та Порядку № 159 дає підстави вважати, що:

- основною умовою для виплати підприємством (установою, організацією) фізичній особі компенсації втрати частини доходів є порушення встановлених законом строків виплати нарахованих доходів;

- під доходами розуміють грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, в тому числі пенсії;

- компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування підприємством, установою чи організацією (у цій справі - органом ПФУ): самостійно (добровільно) чи на виконання судового рішення, яким зобов`язано провести нарахування/перерахунок доходу;

- нарахування та виплата компенсації втрати частини доходів повинна здійснюватися в місяці виплати основної суми доходу та розраховуватися по день виплати, адже цей день є останнім днем періоду, за який нараховується компенсація;

- нарахування і виплата компенсації втрати частини доходів у випадку порушення строку їх виплати, проводиться у чітко визначений Законом № 2050-ІІІ строк - у тому ж місяці, в якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць;

- невиплата компенсації у вказаний період свідчить про відмову виплатити таку згідно із Законом № 2050-ІІІ і не потребує оформлення відмови окремим рішенням.

За обставинами цієї справи відповідач на виконання рішення суду перерахував розмір пенсії та 18.10.2024 виплатив позивачу заборгованість за період із 13.12.2018 по 31.07.2021 у сумі 1278765,13 грн. Оскільки пенсія є щомісячним періодичним платежем, яку отримує особа в разі досягнення пенсійного віку чи відповідної вислуги років, то з вини відповідача позивач в період з 13.12.2018 по 31.07.2021 не отримував істотну частину пенсії. Протиправність дій відповідача щодо виплати пенсії позивачу за вказаний період в заниженому розмірі встановлена в рішенні суду у справі № 460/1931/20 між тими ж сторонами та на підставі ст. 78 КАС України не потребує доказування.

Остаточний розрахунок з позвачем за період з 13.12.2018 по 31.07.2021 проведено лише 18.10.2024, отже з пропуском встановлених законом строків виплати пенсії як періодичного платежу, що виплачується щомісяця. З цих мотивів колегія суддів відхиляє як помилкові доводи апелянта про те, що доплата до пенсії позивача на виконання рішення суду не є доходом в розумінні статті 2 Закону № 2050-ІІІ, а має характер разової виплати.

Таким чином, апеляційний суд констатує, що суд першої інстанції при вирішенні спору належно встановив фактичні обставини справи, правильно визначив характер спірних правовідносин та надав їм правову оцінку, що відповідає усталеній практиці касаційного суду щодо застосування в аналогічних спорах положень Закону № 2050-ІІІ та Порядку №159. З огляду на це суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що дії відповідача, що полягали в ухиленні від нарахування та виплати позивачу компенсації втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків виплати пенсії, яка була нарахована та виплачена на підставі рішення суду у справі № 460/1931/20 за період із 13.12.2018 року по дату фактичної виплати – 18.10.2024 року, є протиправними та призводять до порушення законних інтересів особи, за захистом яких вона звернулася до суду.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Оскільки апеляційний суд визнав доводи апеляційної скарги помилковими та такими, що не спростовують висновки суду першої інстанції, то апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.

З огляду на висновок по суті апеляційної скарги суд покладає понесені апелянтом судові витрати на нього.

Керуючись статтями 139, 229, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 25 березня 2026 року у справі № 460/5430/25 – без змін.

Понесені апелянтом судові витрати покласти на нього.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України протягом тридцяти днів з дня складення постанови.

Головуючий суддя Р. М. Москаль

судді Т. М. Димарчук

П. І. Сало

Повне судове рішення складено 20.07.26