Постанова від 19 липня 2026 р. у справі №380/112/26 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

Суд: Восьмий апеляційний адміністративний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: осіб, звільнених з публічної служби

Дата: 19 липня 2026 р.

Справа: №380/112/26

Суддя: Калмикова Юлія Олександрівна

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 380/112/26 пров. № А/857/33497/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії :

судді-доповідача Калмикової Ю.О.,

суддів Затолочного В.С., Судової-Хомюк Н.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 08 травня 2026 року у справі №380/112/26 (головуючий І інстанції Желік О.М.) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, про визнання протиправним і скасування рішення та зобов`язання вчинити дії,

УСТАНОВИВ:

До Львівського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якому позивач просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 04.12.2025 № 133850021326, яким відмовлено ОСОБА_1 в переході на пенсію за віком відповідно до Закону України від 16.12.1993 № 3723-ХІІ «Про державну службу»;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу державної служби період роботи: з 01.06.1996 по 30.08.2007 в Дрогобицькому районному відділі земельних ресурсів на посадах: спеціаліста ІІ та спеціаліста І категорії Ріпчицької сільської ради; з 31.08.2007 по 30.12.2008 в Управлінні земельних ресурсів у Дрогобицькому районі Львівської області на посаді спеціаліста 1 категорії Ріпчицької сільської ради; з 31.12.2008 по 17.12.2012 в Управлінні Держкомзему у Дрогобицькому районі Львівської області на посадах: спеціаліста 1 категорія Ріпчицької сільської ради, спеціаліста ІІ категорії відділу державного земельного кадастру, провідного спеціаліста відділу землеустрою, моніторингу, охорони та ринку земель, з 18.12.2012 по 14.10.2015 в Управлінні Держземагенства у Дрогобицькому районі Львівської області на посаді головного спеціаліста відділу землеустрою, охорони та ринку земель, з 02.05.2016 по 26.01.2017 в управлінні Держгеокадастру у Дрогобицькому районі Львівської області на посаді головного спеціаліста відділу землеустрою, охорони та ринку земель, з 27.01.2017 по 30.05.2022 в Головному управлінні Держгеокадастру у Львівській області на посадах: головного спеціаліста відділу у Дрогобицькому районі Міжрайонного управління у Дрогобицькому районі та м. Дрогобичі, головного спеціаліста Відділу №1 Управління у Дрогобицькому районі, головного спеціаліста Відділу №3 Управління у Дрогобицькому районі, головного спеціаліста Відділу №2 Управління надання адміністративних послуг;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області перевести ОСОБА_1 на пенсію за віком відповідно до ст. 37 Закону України від 16.12.1993 № 3723-ХІІ «Про державну службу» п.п. 10, 12 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII, з дня звернення із заявою - 25.11.2025, з урахуванням довідки про інші складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, та яка на дату виходу на пенсію не займала посаду в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, яку було класифіковано, або працювала у державних органах, які не провели класифікацію посад державної служби № 68 від 25.11.2025, довідки про складові заробітної плати для державного службовця який до 1 січня 2024 працював та звільнився з державних органів, що провели класифікацію посад державної служби, або який працював у державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, посаду якого не було класифіковано, або який працював у державних органах , що не провели класифікацію посад державної служби (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) № 67 від 25.11.2025, виданих Головним управлінням Держгеокадастру у Львівській області та здійснити перерахунок і виплату пенсії, з урахуванням виплачених сум.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що у зв`язку з наявністю віку понад 60 років, наявного загального стажу та стажу державної служби, визначених статтею 37 Закону України від 16.12.1993 № 3723-ХІІ «Про державну службу», 25.11.2025 звернувся до Головного управління ПФУ у Львівській області із заявою № 8775 про переведення його на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» та надав відповідно до Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 вересня 2016 року № 622 «Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб», довідки про складові заробітної плати № 67 та № 68 від 25.11.2025, видані Головним управлінням Держгеокадастру у Львівській області. Вказав, що на заяву позивача про переведення на пенсію за віком відповідно до Закону України “Про державну службу” з врахуванням довідок відповідач відмовив спірним рішенням, мотивувавши відмову відсутністю необхідного стажу державної служби (зараховано лише 1 рік 9 місяців 19 днів — періоди, в які у трудовій книжці прямо зафіксовано ранг державного службовця). Не погоджуючись з таким рішенням, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Відповідач надіслав на адресу суду відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечив. В обґрунтування такого вказав, що позивач звернулась до територіальних органів Пенсійного фонду України із заявою про переведення на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу». Повідомив, що пенсії за Законом № 889 призначаються особам, які на день набрання чинності цим Законом: мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, визначених ст. 25 Закону № 3723 та актами Кабінету Міністрів України; займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст. 25 Закону № 3723 та актами Кабінету Міністрів України, та які: - досягли пенсійного віку; - мають страховий стаж; - не призначали пенсію відповідно до Закону № 3723. Згідно поданих документів до стажу державної служби позивача зараховано лише 1 рік 9 місяців 19 днів, а саме періоди, протягом яких у трудовій книжці прямо зафіксовано присвоєння рангу державного службовця (з 01.03.1995 по 01.06.1996 та з 13.10.2015 по 01.05.2016). Відтак, періоди роботи, у яких ранг державного службовця у трудовій книжці окремо не зафіксований, до стажу державної служби, на думку відповідача, не зараховуються. Враховуючи вищевикладене, право на переведення на пенсію державного службовця у позивача відсутнє. Просив у задоволенні позову відмовити.

Третя особа — Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області — у поясненнях на позовну заяву зазначила, що пенсія позивачу за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” призначена з 05.10.2025, заява про перехід на пенсію за віком відповідно до Закону України “Про державну службу” від 25.11.2025 розглянута Головним управлінням ПФУ в Харківській області за принципом екстериторіальності. Третя особа вказала, що у зв`язку з недостатністю стажу роботи на посадах державної служби, у позивача відсутнє право на призначення пенсії за віком відповідно до Закону України від 16.12.1993 № 3723-ХІІ “Про державну службу”. Просила у задоволення позиву відмовити.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 08 травня 2026 року позовні вимоги задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 04.12.2025 № 133850021326 про відмову у переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (ЄДРПОУ 14099344) перевести ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на пенсію державного службовця відповідно до ст. 37 Закону України від 16.12.1993 № 3723-ХІІ «Про державну службу», п.п. 10, 12 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 10.12.2015 № 889-VIII «Про державну службу», з 25.11.2025, зарахувавши до стажу роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії державного службовця, періоди роботи з 01.06.1996 по 30.08.2007, та здійснити виплату пенсії з урахуванням раніше виплачених сум.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Позивач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, просив скасувати рішення суду, прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову через порушення норм матеріального, процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що до заяви про переведення позивачки на пенсію державного службовця від 25.11.2025 подавались довідки за формою, затвердженою Порядком № 622, а саме: довідка про інші складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, та яка на дату виходу на пенсію не займала посаду в державних органах , що провели класифікацію посад державної служби, яку було кваліфіковано, або працювала у державних органах, які не провели класифікацію посад державної служби № 68 від 25.11.2025 року, довідка про складові заробітної плати для державного службовця який до 1 січня 2024 працював та звільнився з державних органів, що провели класифікацію посад державної служби, або який працював у державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, посаду якого не було класифіковано, або який працював у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) № 67 від 25.11.2025 року, які Відповідач взагалі безпідставно не врахував.

Позивач вважає, що є всі підстави для здійснення переведення Позивачки на пенсію за віком відповідно до ст. 37 Закону України від 16.12.1993 № 3723 «Про державну службу», п. п 10, 12 Закону України 10.12.2015 № 889 «Про державну службу» на підставі вищевказаних довідок № 68 від 25.11.2025 року, № 67 від 25.11.2025 року, оскільки це відповідає вимогам Порядку № 622 (в редакції Постанови №823) Позивач вважає, що суд першої інстанції помилково стверджує , що в тій частині не правильно вибрано спосіб захисту щодо врахування при переведенні довідок про складові заробітної плати № 67 та № 68 від 25.11.2025, оскільки на переконання суду це є передчасним і виключно дискреційним повноваженням Пенсійного органу. Позивач вважає такі твердження безпідставні, які спрямовані на створення ряд ризиків щодо затягування призначення пенсії Позивачу та для створення умов здійснення органом пенсійного фонду свавілля , чергової відмови з інших формальних підстав

Відповідач також не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, просив скасувати рішення суду, прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову через порушення норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що Прикінцевими та перехідними положеннями Закону №889-VIII передбачено, що за наявності у особи станом на 01.05.2016 певного стажу держслужби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на держслужбі), у такої особи зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Відповідно записів трудової книжки НОМЕР_2 , стаж державної служби ОСОБА_1 зараховано з моменту присвоєння рангу державного службовця, а саме: з 01.03.1995 по 01.06.1996 - 13 ранг та з 13.10.2015 по 01.05.2016- 13 ранг. Стаж державної служби складає 1 рік 9 місяців 19 днів. В зв`язку з вищезазначеним, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області рішенням від 04.12.2025 № 133850021326 відмовлено ОСОБА_1 в переході на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» у зв`язку з відсутністю права.

Відповідно до частини першої статті 311 КАС України суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, оскільки апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, що ухвалене в порядку письмового провадження (без повідомлення сторін) за наявними у справі матеріалами.

Частиною 1 ст. 308 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_2 та долучених до матеріалів справи наказів (розпоряджень), ОСОБА_1 здійснювала трудову діяльність на посадах в державних органах земельних ресурсів, зокрема:

- з 01.03.1995 по 01.06.1996 — інженер-землевпорядник Ріпчицької сільської ради народних депутатів; при призначенні присвоєно 13 ранг, 7 категорію державного службовця та прийнято присягу державного службовця (наказ № 2 від 01.03.1995);

- з 01.06.1996 по 12.12.2001 — спеціаліст ІІ категорії Ріпчицької сільської ради у Дрогобицькому районному відділі земельних ресурсів (наказ № 5-к від 01.06.1996 з присвоєнням 13 рангу);

- з 13.12.2001 по 30.08.2007 — спеціаліст І категорії Ріпчицької сільської ради у Дрогобицькому районному відділі земельних ресурсів;

- з 31.08.2007 по 30.12.2008 — спеціаліст 1 категорії Ріпчицької сільської ради в Управлінні земельних ресурсів у Дрогобицькому районі Львівської області (наказ № 1-к від 31.08.2007 з присвоєнням 13 рангу);

- з 31.12.2008 по 30.11.2009 — спеціаліст 1 категорії Ріпчицької сільської ради в Управлінні Держкомзему у Дрогобицькому районі Львівської області;

- з 01.12.2009 по 21.05.2012 — спеціаліст ІІ категорії відділу державного земельного кадастру в Управлінні Держкомзему у Дрогобицькому районі;

- з 22.05.2012 по 17.12.2012 — провідний спеціаліст відділу землеустрою, моніторингу, охорони та ринку земель в Управлінні Держкомзему у Дрогобицькому районі;

- з 18.12.2012 по 14.10.2015 — головний спеціаліст відділу землеустрою, охорони та ринку земель в Управлінні Держземагенства у Дрогобицькому районі Львівської області (наказ № 3-к від 18.12.2012 з присвоєнням 13 рангу);

- з 15.10.2015 по 26.01.2017 — головний спеціаліст відділу землеустрою, охорони та ринку земель в Управлінні Держгеокадастру у Дрогобицькому районі Львівської області (наказ № 1-к від 13.10.2015 з присвоєнням 9 рангу державного службовця);

- з 27.01.2017 по 30.05.2022 — у Головному управлінні Держгеокадастру у Львівській області на різних посадах категорії «В» (головний спеціаліст), де 27.01.2020 присвоєно 8 ранг державного службовця (наказ № 41-к від 26.01.2017);

- 30.05.2022 звільнена з займаної посади відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону України «Про державну службу» та п. 1 ст. 40 КЗпП України (наказ № 375-к від 27.05.2022).

Протоколом № 1 засідання комісії Управління Держземагенства у Дрогобицькому районі Львівської області від 28.02.2015 підтверджено, що станом на 01.03.2015 стаж державної служби позивача становив 20 років.

Згідно з довідкою Головного управління Держгеокадастру у Львівській області від 25.11.2025 № 44/59-25 позивачу присвоєно 8 ранг державного службовця в межах категорії «В», а стаж державної служби за сукупний період роботи з 01.03.1995 по 30.05.2022 становить 27 років 03 місяці 01 день.

Головним управлінням Держгеокадастру у Львівській області видано позивачу довідки про складові заробітної плати № 67 та № 68 від 25.11.2025 — для призначення пенсії державного службовця відповідно до Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 № 622.

25.11.2025 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою, в якій просив призначити йому пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» з врахуванням довідок № 67 та № 68 від 25.11.2025.

Таке рішення мотивоване тим, що у позивача відсутній необхідний стаж роботи на посадах державної служби (зараховано лише 1 рік 9 місяців 19 днів періоди, у яких у трудовій книжці прямо зафіксовано присвоєння рангу державного службовця).

Апеляційний суд надає правову оцінку спірним правовідносинам та враховує наступне.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Частиною 3 статті 46 Конституції України передбачено, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Пенсійне забезпечення державних службовців до 01.05.2016 врегульоване Законом України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-XII (далі — Закон № 3723-XII).

Згідно з ч. 1 ст. 37 Закону № 3723-ХІІ на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченому абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

З 01.05.2016 набрав чинності Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII (далі — Закон № 889-VIII).

Підпунктом 1 пункту 2 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII визнано таким, що втратив чинність, Закон України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами), крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.

Згідно з пунктом 10 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності вказаним Законом України займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України № 3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Відповідно до пункту 11 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII перелік посад державної служби, які займали особи з числа колишніх державних службовців, що належать до певної категорії посад, передбачених вказаним Законом, визначається Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII визначено, що для осіб, які на день набрання чинності вказаним Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Тобто, «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII від 10.12.2015 передбачено, що за наявності в особи станом на 01.05.2016 певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону України № 3723-XII.

Водночас, обов`язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених частиною 1 статті 37 вказаного Закону України і «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.

Отже, після 01.05.2016 (дата набрання чинності Законом України № 889-VIII) право на призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону України № 3723-XII набувають лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений пунктами 10, 12 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII та мають передбачені частиною 1 статті 37 Закону № 3723-XII вік і страховий стаж.

Аналогічні висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 822/524/18 та у постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 676/4235/17.

Абзацом першим частини першої статті 28 Закону № 1058-IV встановлено, що мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. У разі виплати застрахованій особі довічної пенсії, передбаченої цим Законом, пенсії або аналогічної виплати, встановленої в інших державах, мінімальний розмір пенсії за віком у солідарній системі встановлюється з урахуванням зазначених сум.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що стаж державної служби за періоди роботи до 01.05.2016 обчислюються згідно з законодавством, яке діяло раніше, і на тих умовах і в порядку, що були ним передбачені (п. 8 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII).

Стаж державної служби до 01.05.2016 обчислювався відповідно до Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 283 від 03.05.1994 (далі — Порядок № 283), та додатка до нього.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 04.12.2025 № 133850021326, прийнятим за принципом екстериторіальності, позивачу відмовлено у переведенні на пенсію відповідно до Закону України “Про державну службу”. В спірному рішенні зазначено, що відповідно записів трудової книжки НОМЕР_2 , стаж державної служби ОСОБА_1 зараховано з моменту присвоєння рангу державного службовця, а саме: з 01.03.1995 по 01.06.1996 - 13 ранг та з 13.10.2015 по 01.05.2016- 13 ранг. Стаж державної служби складає 1 рік 9 місяців 19 днів.

Згідно із відомостями у трудовій книжці серії НОМЕР_2 , наказами про призначення, переведення та звільнення, Протоколом № 1 засідання комісії від 28.02.2015 та довідкою Головного управління Держгеокадастру у Львівській області № 44/59-25 від 25.11.2025, ОСОБА_1 безперервно працювала у системі державних органів земельних ресурсів на посадах державної служби з 01.03.1995 по 30.05.2022, а саме:

Статтею 46 Закону № 889-VIII визначені особливості стажу державної служби, зокрема у частині 2 зазначено, що до стажу державної служби зараховуються, зокрема: час перебування на посаді державної служби відповідно до цього Закону; час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування».

Відповідно до пункту 6 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 № 229, стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII обчислюється відповідно до п. 8 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII.

Згідно з пунктом 8 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII, стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.

Отже, в даному випадку слід керуватися Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 № 283.

Відповідно до пункту 2 вказаного Порядку, до стажу державної служби зараховується робота (служба), зокрема: на посадах державних службовців у державних органах, передбачених у статті 25 Закону України «Про державну службу» 3723-12, а також на посадах, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад державних службовців.

Статтею 25 Закону № 3723-XII встановлено категорії посад державних службовців. Зокрема, до сьомої категорії віднесено посади спеціалістів районних державних адміністрацій, їх управлінь і відділів та інші прирівняні до них посади. Посади спеціалістів та головних спеціалістів районних відділів і управлінь земельних ресурсів (Управлінь Держкомзему, Держземагенства, Держгеокадастру) також віднесено до сьомої категорії посад державних службовців відповідно до актів Кабінету Міністрів України.

Судом першої інстанції встановлено, що всі посади, які обіймала позивач протягом спірних часових проміжків, є посадами в державних органах земельних ресурсів - системі, утвореній Указом Президента України від 06.01.1996 № 34/96 в єдину ієрархію від Державного комітету до районних відділів. Зазначені органи безперервно реорганізовувались шляхом перетворення впродовж 2003– 2016 років.

Протягом усіх цих перетворень позивач продовжував роботу в реорганізованих органах на аналогічних посадах державної служби, статус якої не змінювався.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що при кожній організаційній зміні (перетворенні/переведенні) позивачу присвоювався відповідний ранг державного службовця це підтверджується наказами № 5-к від 01.06.1996, № 1-к від 31.08.2007, № 3-к від 18.12.2012, № 1-к від 13.10.2015, № 41-к від 26.01.2017. Та обставина, що не кожне присвоєння рангу зафіксоване окремим записом у трудовій книжці, не означає відсутності у позивача статусу державного службовця у відповідні періоди, оскільки ранг є похідним від посади, а не навпаки.

У постанові Верховного Суду від 25.02.2020 у справі № 826/4943/17, у постанові від 20.01.2021 у справі № 200/7175/19-а та у низці інших рішень сформулював правову позицію, що при вирішенні питання про зарахування до стажу державної служби належить враховувати характер роботи та орган, в якому вона здійснювалась, а не лише факт присвоєння рангу, оскільки відповідно до чинного на той час законодавства ранги присвоювались залежно від категорій посад, а посади, у свою чергу, визначались відповідно до переліків у статті 25 Закону № 3723-XII та актів Кабінету Міністрів України.

Верховний Суд у постанові від 13.02.2019 у справі № 822/524/18 (зразкова справа Великої Палати) підтвердив, що особи, які мають 20 і більше років стажу роботи на посадах державних службовців і не займають на дату виходу на пенсію посаду державної служби, мають беззаперечне право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII, якщо відповідають умовам пунктів 10 або 12 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону № 889-VIII.

Посилання відповідача на критерій присвоєного у трудовій книжці рангу як єдиного підтвердження статусу державного службовця суперечить нормам Порядку № 283, який прямо встановлює, що до стажу державної служби зараховується робота на посадах державних службовців у державних органах, передбачених статтею 25 Закону № 3723-XII, а не лише періоди, у які особі присвоєно ранг.

Протоколом № 1 засідання комісії Управління Держземагенства у Дрогобицькому районі Львівської області від 28.02.2015, підтверджено, що станом на 01.03.2015 стаж державної служби позивача становив 20 років, а станом на 01.05.2016 — понад 21 рік. Крім того, на 01.05.2016 позивач займав посаду головного спеціаліста відділу землеустрою, охорони та ринку земель Управління Держгеокадастру у Дрогобицькому районі Львівської області, тобто посаду державної служби.

Виходячи з наведеного, матеріалами справи підтверджено, що на час звернення позивача до Головного управління ПФУ в Харківській області (25.11.2025), у неї були наявні всі умови, які необхідні для призначення пенсії державного службовця відповідно до ст. 37 Закону № 3723-ХІІ, п.п. 10, 12 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII, а саме: позивач досяг 60-річного віку (04.10.2025), набув страховий стаж понад 32 роки, а стаж роботи на посадах державного службовця станом на 01.05.2016 становив понад 21 рік.

Таким чином, відмова відповідача у переведенні позивача на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу» є протиправною, а тому рішення від 04.12.2025 № 133850021326 також є протиправним і підлягає скасуванню.

Поряд з цим, колегія суддів зауважує, що адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим у статті 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - ключовим завданням якого є здійснення правосуддя. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішення.

Статтею 5 КАС України визначені способи захисту порушених прав, свобод та інтересів, та зазначено, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до п.4 та п.10 ч.2 ст.245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Відповідно до Рекомендацій №К(80)2 щодо здійснення дискреційних повноважень адміністративними органами, прийнятих Комітетом Міністрів Ради Європи 11.03.1980, термін «дискреційне повноваження» означає повноваження, яке надає адміністративному органу певний ступінь свободи під час прийняття рішення, таким чином даючи йому змогу вибрати з кількох юридично допустимих рішень те, яке буде найбільш прийнятним.

Отже, дискреційними є повноваження, які залишають державному органу чи його посадовій особі свободу розсуду після з`ясування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Наділивши державні органи дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу держави певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення на підставі звернення зацікавленої особи та за результатами аналізу поданих нею документів.

Колегія суддів зауважує, що суд не може підміняти пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з призначення, перерахунку пенсій громадянам. Саме територіальний орган Пенсійного фонду України уповноважений на виконання функцій з призначення, перерахунку пенсій громадянам. Оскільки рішення про призначення, перерахунок пенсії приймається органом Пенсійного фонду в залежності від результатів розгляду поданих заявником документів, прийняття такого рішення є дискреційними повноваженнями пенсійного органу, втручання до яких з боку суду не відповідатиме завданням адміністративного судочинства і є неприпустимим.

В спірному випадку відмова пенсійного органу у переведенні позивачки з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» ґрунтувалась на відсутності підстав для такого переведення. Тобто, орган Пенсійного фонду України взагалі заперечував право позивачки на переведення її на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», питання щодо врахування довідок від № 67 та № 68 від 25.11.2025 пенсійним органом не вирішувалось, тобто в цій частині дискреційні повноваження пенсійним органом не реалізовано.

За цих обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що належним способом захисту порушеного права позивачки є саме зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області перевести ОСОБА_1 на пенсію державного службовця відповідно до ст. 37 Закону України від 16.12.1993 № 3723-ХІІ «Про державну службу», п.п. 10, 12 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 10.12.2015 № 889-VIII «Про державну службу», з 25.11.2025, зарахувавши до стажу роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії державного службовця, періоди роботи з 01.06.1996 по 30.08.2007, та здійснити виплату пенсії з урахуванням раніше виплачених сум.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судом першої інстанції повно з`ясовано обставини справи, що мають значення для справи та правильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів доходить висновку, що оскаржуване рішення ухвалене відповідно до норм матеріального та процесуального права, а висновки суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному з`ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, які не спростовані доводами апеляційної скарги, у зв`язку з чим відсутні підстави для її задоволення.

Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають.

Керуючись ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області та ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 05 травня 2026 року у справі № 380/112/26 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач Ю. О. Калмикова

судді В. С. Затолочний

Н. М. Судова-Хомюк

Повне судове рішення складено 20.07.26

Оригінал: reyestr.court.gov.ua