Постанова від 09 липня 2026 р. у справі №761/5289/26 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2026 року місто Київ

єдиний унікальний номер справи: 761/5289/26

номер провадження: 33/824/2816/2026

Суддя Київського апеляційного суду Верланов С.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою адвоката Козій Дар`ї Олександрівни, подану в інтересах ОСОБА_1 , на постанову судді Шевченківського районного суду міста Києва від 06 квітня 2026 року,

В С Т А Н О В И В:

Постановою судді Шевченківського районного суду міста Києва від 06 квітня 2026 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винуватим у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, та його піддано адміністративному стягненню у вигляді штрафу у розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в сумі 850 грн 00 коп.

Цією ж постановою стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави в розмірі 605 грн 60 коп.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, адвокат Козій Д.О. в інтересах ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову судді Шевченківського районного суду міста Києва від 06 квітня 2026 року та прийняти нову постанову, якою закрити провадження у справі щодо притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 .

Апеляційна скарга мотивована тим, що суддя першої інстанції не дослідив всі обставини справи та проігнорував висновок експерта, в якому вказано, що з відеозапису не можливо встановити вину ОСОБА_1 посилається на те, що експерт виснував, що за наданими вихідними даними неможливо однозначно встановити механізм даної дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП). Однак у постанові немає жодного посилання на вказаний висновок експерта та на письмові пояснення адвоката Козій Д.О., а навпаки вказано, що вина ОСОБА_1 підтверджується відеозаписом, щодо якого експерт чітко зазначив, що з відеозапису неможливо встановити вину.

Зазначає, що суддя першої інстанції фактично самостійно змінив фабулу справи та послався на протокол про адміністративне правопорушення від 22 січня 2026 року, як на доказ, що є неприпустимим. При цьому посилається на те, що відповідно до постанови судді в судовому засіданні встановлено, що внаслідок слизької дороги та порушення водієм п.12.1, п.13.3, п.2.3 б) Правил дорожнього руху України (далі - ПДР), автомобіль ОСОБА_1 занесло в сторону зустрічної смуги, тобто при зустрічному роз`їзді він не дотримався бокового інтервалу, що призвело до зіткнення з автомобілем «Suzuki S4», д.н.з. НОМЕР_1 , а тому в його діях вбачається порушення п.12.1, п. 13.3, п.2.3 б) ПДР, внаслідок чого трапилась ДТП, однак цих обставин не вказано в протоколі про адміністративне правопорушення від 22 січня 2026 року. Зазанчає, що суд не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитись в судію Також суд не вправі самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином буде перебирати на себе функції обвинувачення, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст..6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Вказує, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які б підтверджували вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст.124 КУпАП, а протокол про адміністративне правопорушення сам по собі без підтвердження іншими доказами не є доказом щодо доведення вини у вчиненні адміністративного правопорушення. Таким чином, вважає, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.

Потерпіла ОСОБА_2 подала заперечення на апеляційну скаргу, в яких просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову судді - без змін. Вказує, що вона 07 січня 2026 року, керуючи транспортним засобом «Suzuki S4», державний номерний знак (далі - д.н.з.) НОМЕР_1 , рухалась по вул.Хрещатик зі сторони Європейської площі в напрямку Поштової площі у крайній лівій смузі. На заокругленій ділянці дороги побачила попереду автомобіль, що рухався у зустрічному напрямку зі сторони Поштової площі в напрямку Європейської площі, який несподівано почало заносити на її смугу руху внаслідок втрати водієм керування автомобілем на слизькій дорозі. Зазначає, що вона в якийсь момент почула незначний звук з лівого боку, але сприйняла його за потрапляння в транспортний засіб мокрого снігу від коліс автомобіля, що рухався у зустрічному напрямку і тому продовжила свій рух далі. На той час вона не зрозуміла, що за її участю сталася ДТП і тому не умисно залишила місце пригоди. На її думку, вина водія автомобіля «Toyota», д.н.з. НОМЕР_2 , ОСОБА_1 у вчинені інкримінованого йому правопорушення підтверджується наявними у матеріалах справи доказами. Зокрема, відповідно до відеозапису з камери спостереження вбачається, що перед зіткненням, напрямок руху автомобіля «Toyota», д.н.з. НОМЕР_2 , на заокругленій ділянці дороги був зміщений в бік смуги зустрічного руху через відцентрову силу на слизькій дорозі. Натомість з того ж відеозапису вбачається, що керований потерпілою автомобіль «Suzuki S4», д.н.з. НОМЕР_1 , рухався у потоці інших транспортних засобів прямолінійно, взагалі без маневрів чи будь-якої зміни напрямку руху. Посилається на те, що з відеозапису також вбачається, що після зупинки автомобіля «Toyota», д.н.з. НОМЕР_2 , в кінцевій точці та увімкнення водієм аварійної світлової сигналізації, помітно, що водії автомобілів, які рухаються у зустрічному напрямку, зі сторони Європейської площі в напрямку Поштової площі у крайній лівій смузі (тобто у напрямку її руху) об`їжджають автомобіль «Toyota», д.н.з. НОМЕР_2 , який створює їм перешкоду для руху, що свідчить про те, що у цей момент автомобіль «Toyota», д.н.з. НОМЕР_2 , знаходився на смузі зустрічного руху. Крім того вказує, що характер і локалізація механічних пошкоджень обох транспортних засобів, які сконцентровані на лівій боковій частині керованого потерпілою автомобіля «Suzuki S4», д.н.з. НОМЕР_1 , і лівій передній частині автомобіля «Toyota», д.н.з. НОМЕР_2 , вказують на те, що в момент зіткнення автомобіль «Toyota», д.н.з. НОМЕР_2 , знаходився під кутом по відношенню до керованого нею автомобіля, який в цей час був розташованій перпендикулярно по відношенню до автомобіля «Toyota», д.н.з. НОМЕР_2 . Таким чином вважає, що зазначена обставина в поєднанні з іншими доводами, додатково підтверджує факт виїзду водієм автомобіля «Toyota», д.н.з. НОМЕР_2 , ОСОБА_1 у смугу зустрічного руху та вчинення ним даної ДТП.

Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , його захисник - адвокат Козій Д.О. та потерпіла ОСОБА_2 в судове засідання не з`явились, про місце і час розгляду справи повідомлялись судом апеляційної інстанції своєчасно у встановленому законом порядку.

Так, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 повідомлявся судом апеляційної інстанції про судові засідання, призначені на 19 червня 2026 року о 10 год 00 хв. та 10 липня 2026 року о 12 год 00 хв. шляхом направлення судової повістки про виклик на адресу місця його проживання: АДРЕСА_1 , яка міститься в матеріалах справи.

01 червня 2026 року ОСОБА_1 отримав судову повістку про виклик до Київського апеляційного суду на 19 червня 2026 року о 10 год 00 хв., що підтверджується трекінгом поштового відправлення (а.с.160). Судова повістка про виклик ОСОБА_1 в судове засідання призначене на 10 липня 2026 року о 12 год 00 хв. повернулася до Київського апеляційного суду з відміткою пошти «адресат відсутній» (а.с.161-162).

Захисник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвокат Козій Д.О. про місце і час розгляду справи була сповіщена судом апеляційної інстанції своєчасно, шляхом направлення судової повістки про виклик до її електронного кабінету, що підтверджується звітами про доставку вихідної кореспонденції Київського апеляційного суду (а.с.147, 151).

Потерпіла ОСОБА_2 повідомлялась судом апеляційної інстанції про в судові засідання призначені на 19 червня 2026 року о 10 год 00 хв. та 10 липня 2026 року о 12 год 00 хв. шляхом направлення судової повістки про виклик на адресу місця її проживання: АДРЕСА_2 , яка міститься в матеріалах справи. Судові повістки про виклик ОСОБА_2 у вказані судові засідання повернулися до Київського апеляційного суду з відміткою пошти «адресат відсутній» (а.с.148-149, 153-154).

Також особу, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та потерпілу ОСОБА_2 26 червня 2026 року було повідомлено про судове засідання, призначене на 10 липня 2026 року на 12 год 00 хв., засобами телефонного зв`язку, що підтверджується відповідною телефонограмою (а.с.152).

03 липня 2026 року від потерпілої ОСОБА_2 надійшли заперечення на апеляційну скаргу, в яких вона, зокрема, просить розглядати справу у її відсутність.

Суд апеляційної інстанції враховує, що у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Враховуючи наведене вище та приймаючи до уваги, що судом апеляційної інстанції були вжиті всі можливі заходи для належного і своєчасного повідомлення всіх учасників справи про судове засідання, яке призначене 10 липня 2026 року, а також приймаючи до уваги, що клопотань про відкладення розгляду справи до апеляційного суду від ОСОБА_1 і його захисника - адвоката Козій Д.О. не надходило, а потерпіла ОСОБА_2 просить розглядати справу у її відсутність, суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , його захисника - адвоката Козій Д.О. та потерпілої ОСОБА_2 .

Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, перевіривши законність і обґрунтованість постанови судді першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, враховуючи доводи, наведені у запереченнях на апеляційну скаргу, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Згідно з ч.2 ст.7 КУпАПпровадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

У відповідності до положень ст.245 КУпАПзавданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Незважаючи на встановлені та наведені в оскаржуваній постанові судді обставини адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, за вчинення якого на водія автомобіля «Toyota Camry», д.н.з. НОМЕР_2 , ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення, суд апеляційної інстанції не може визнати це судове рішення законним та обґрунтованим, з огляду на таке.

Статтею 251 КУпАП визначено, що доказами по справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Як зазначено в оскаржуваній постанові, вина ОСОБА_1 у скоєному адміністративному правопорушенні підтверджується:

даними протоколу про адміністративне правопорушення від 22 січня 2026 року серії ЕПР1 №572603, згідно з яким 07 січня 2026 року о 22 год 20 хв. в місті Києві по вул. Хрещатик, 2, водій ОСОБА_1 керуючи автомобілем «Toyota», д.н.з. НОМЕР_2 , під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху не врахував дорожньої обстановки, щоб мати змогу безпечно керувати транспортним засобом і постійно контролювати його рух, при зустрічному роз`їзді не дотримався бокового інтервалу, що призвело до зіткнення із автомобілем «Suzuki S4», д.н.з. НОМЕР_1 , котрий в подальшому місце ДТП залишив. Внаслідок ДТП автомобілі учасників пошкоджені, чим водій порушив п.п.12.1, 13.3 та 2.3 б) ПДР, за що відповідальність передбачена за ст.124 КУпАП (а.с.2);

схемою місця ДТП, яка містить графічно зображені та зафіксовані об`єкти про обставини ДТП (ділянка дороги, де сталася ДТП; сталі орієнтири, до яких на схемі здійснена прив`язка об`єктів; транспортний засіб «Toyota», д.н.з. НОМЕР_2 ; координати його розміщення відносно елементів проїзної частини та інше). На зворотному боці схеми зазначено характеризуючі дані транспортного засобу та відомості про його пошкодження, а саме, у автомобіля «Toyota», д.н.з. НОМЕР_2 , пошкоджено передню ліву частину автомобіля (а.с.6);

поясненнями ОСОБА_1 від 07 січня 2026 року, з яких слідує, що 07 січня 2026 року він, управляючи автомобілем «Toyota», д.н.з. НОМЕР_2 , рухаючись по вул. Володимирський узвіз в сторону Європейської площі відчув удар у ліве крило свого транспортного засобу. Він зупинився, відстебнув ремінь безпеки та вийшов на вулицю щоб зрозуміти, що сталося. Таксист на зустрічній смузі йому повідомив, що він поїхав в сторону Поштової площі (мається на увазі автомобіль, який їхав на зустріч і скоїв удар в його автомобіль) про те ОСОБА_1 не бачив номер, марку та колір даного автомобіля. Чи знаходився водій в стані алкогольного чи наркотичного сп`яніння він не знає, так як з ним він не спілкувався, оскільки він зник з місця події. Вказав, що він рухався зі швидкістю не більше ніж 20 км/год, так як погодні умови не дозволяли добре бачити дорогу, а також перед ним було червоне світло (а.с.7);

поясненнями ОСОБА_2 від 14 січня 2026 року, з яких слідує, що 07 січня 2026 року приблизно о 22 год 30 хв. вона керувала транспортним засобом «Suzuki S4», д.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись зі сторони Європейської площі в напрямку Поштової площу у лівій смузі на заокругленій ділянці дороги побачила невідомий автомобіль, який рухався зі сторони поштової площі в бік Європейської площі на заокругленій ділянці дороги, його почало зносити на смугу руху, по якій рухалась ОСОБА_2 (смугу зустрічного руху з частковим виїздом на неї) та після чого вона почула звук зі сторони водія. Після цього вона продовжила рух, тому що вважала, що це потрапив сніг чи можливо щебінь з дороги на її автомобіль у зв`язку з погодними умовами. Що трапилося ДТП вона не зрозуміла. Також додала, що ПДР вона не порушувала та рухалася згідно з ПДР (а.с.12);

відеозаписом з камери спостереження (а.с.21).

Суддею першої інстанції також враховано пояснення у судовому засіданні інспектора поліції ОСОБА_3 , який зазначив, що при встановленні факту порушення ПДР, він виходив із траєкторії напрямку руху автомобіля ОСОБА_1 , характеру пошкоджень автомобілів, а також пояснень учасників ДТП.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції вважає, що висновки судді першої інстанції щодо доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, не ґрунтуються на всебічному, повному і об`єктивному з`ясуванні обставин даної справи та її вирішенні в точній відповідності з законом, що потягло за собою безпідставне притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, через неправильну оцінку наявних у справі доказів.

За змістом ст.ст. 245, 252, 280, 283 КУпАП при розгляді справи про адміністративні правопорушення забезпечується всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи, підлягають для з`ясування питання про те, чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа в його вчинені, рішення приймається на підставі доказів досліджених у суді і оцінених суддею за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженню всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Цих вимог закону при прийняті рішення щодо ОСОБА_1 суддею першої інстанції дотримано не було.

Відповідно до ст.23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

У рішеннях ЄСПЛ у справах «Malofeyeva v. Russia» та «Karelin v. Russia» вказано, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).

Так, зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення від 22 січня 2026 року серії ЕПР1 №572603 вбачається, що 01 січня 2026 року о 22 год 20 хв. в місті Києві по вул. Хрещатик, 2, водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «Toyota», д.н.з. НОМЕР_2 , під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху не врахував дорожньої обстановки, щоб мати змогу безпечно керувати транспортним засобом і постійно контролювати його рух, при зустрічному роз`їзді не дотримався бокового інтервалу, що призвело до зіткнення із автомобілем «Suzuki S4», д.н.з. НОМЕР_1 , котрий в подальшому місце ДТП залишив. Внаслідок ДТП автомобілі учасників пошкоджені, чим водій порушив п.п.12.1, 13.3 та 2.3 б) ПДР, за що відповідальність передбачена за ст.124 КУпАП.

Пунктом 12.1 ПДР передбачено, що під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.

Відповідно до п.13.3 ПДР під час обгону, випередження, об`їзду перешкоди чи зустрічного роз`їзду необхідно дотримувати безпечного інтервалу, щоб не створювати небезпеки для дорожнього руху.

Пунктом 2.3 б) ПДРвстановлено, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний: бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.

Статтею 124 КУпАП передбачено, що порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна тягне за собою накладення штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від шести місяців до одного року.

Суд апеляційної інстанції враховує, що вказаний вище протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №572603 від 22 січня 2026 року, який складений щодо ОСОБА_1 , не містить у собі будь-яких об`єктивних даних, які б підтверджували факт того, що він, керуючи автомобілем «Toyota», д.н.з. НОМЕР_2 , під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху не врахував дорожньої обстановки, щоб мати змогу безпечно керувати транспортним засобом і постійно контролювати його рух, при зустрічному роз`їзді не дотримався бокового інтервалу, що призвело до зіткнення із автомобілем «Suzuki S4», д.н.з. НОМЕР_1 .

Сам протокол про адміністративне правопорушення за своєю суттю є процесуальним документом, яким уповноважений орган засвідчує певне порушення, допущене особою, яке містить склад адміністративного правопорушення, передбаченого відповідними нормами КУпАП і який є підставою для подальшого провадження у справі.

Зважаючи на викладене та враховуючи позицію ЄСПЛ щодо протоколу про адміністративне правопорушення, висловлену в рішенні у справі «Карелін проти Російської Федерації», суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що протокол не може бути доказом у справі про адміністративне правопорушення.

Також з наявної у матеріалах справи схеми місця ДТП вбачається, що вона містить графічно зображені та зафіксовані об`єкти про обставини ДТП (ділянка дороги, де сталася ДТП; сталі орієнтири, до яких на схемі здійснена прив`язка об`єктів; транспортний засіб «Toyota», д.н.з. НОМЕР_2 ; координати його розміщення відносно елементів проїзної частини). На зворотному боці схеми зазначено характеризуючі дані транспортного засобу та відомості про його пошкодження, а саме, у автомобіля «Toyota», д.н.з. НОМЕР_2 , пошкоджено передню ліву частину автомобіля (а.с.6).

При цьому, на вказаній схемі місця ДТП зафіксовано, що автомобіль «Toyota», д.н.з. НОМЕР_2 , знаходиться на своїй смузі руху чітко по центру, паралельно його напрямку руху без зміщення, а місце зіткнення відображено біля його передньої лівої частини.

Тобто місцезнаходження автомобіля «Toyota», д.н.з. НОМЕР_2 , а також місце зіткнення на вказаній схемі місяця ДТП зафіксовано саме у смузі руху водія ОСОБА_1 , що суперечить обставинам вчинення ДТП, які викладені у протоколі про адміністративне правопорушення від 22 січня 2026 року, та не доводить вчинення ОСОБА_1 порушень вимог п.п.12.1, 13.3 та 2.3 б) ПДР.

Також зі змісту постанови судді першої інстанції вбачається, що у судовому засіданні інспектор поліції ОСОБА_3 зазначив, що при встановленні факту порушення ПДР він виходив із траєкторії напрямку руху автомобіля ОСОБА_1 , характеру пошкоджень автомобілів, а також пояснень учасників ДТП.

Проте вказані покази поліцейського у судовому засіданні першої інстанції не можуть бути доказом винуватості ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, виходячи з такого.

Вичерпний перелік процесуальних джерел доказів, а саме, будь-яких фактичних даних, на основі яких орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, визначений у ч.1 ст.251 КУпАП.

Аналіз указаної правової норми дає підстави стверджувати про те, що покази поліцейського не є джерелом доказів у справі про адміністративне правопорушення.

При цьому, апеляційний суд враховує те, що старший інспектор з ОД ВРОМ ДТП УПП у місті Києві ДПП капітан поліції ОСОБА_3. не був безпосереднім очевидцем ДТП, яка сталася 07 січня 2026 року за участю автомобіля «Toyota», д.н.з. НОМЕР_2 , та автомобіля «Suzuki S4», д.н.з. НОМЕР_1 .

Крім того, апеляційний суд враховує, що долучені до протоколу про адміністративне правопорушення рапорти поліцейських від 07 січня 2026 року (а.с.8) та від 22 січня 2026 року (а.с.5). не можуть бути доказом винуватості ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП. Вичерпний перелік процесуальних джерел доказів, а саме, будь-яких фактичних даних, на основі яких орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, визначений у ч.1 ст.251 КУпАП. Аналіз указаної правової норми дає підстави стверджувати про те, що рапорт поліцейського не є джерелом доказів у справі про адміністративне правопорушення.

Встановлюючи вину ОСОБА_1 суддя першої інстанції взяв за основу пояснення потерпілої ОСОБА_2 , яка вказала, що 07 січня 2026 року вона, керуючи транспортним засобом «Suzuki S4», д.н.з. НОМЕР_1 , рухалась по вулиці Хрещатик зі сторони Європейської площі в напрямку Поштової у крайній лівій смузі. На заокругленій ділянці дороги ОСОБА_2 побачила попереду автомобіль, що рухався у зустрічному напрямку, зі сторони Поштової площі в напрямку Європейської площі, який несподівано почало заносити на її смугу руху, внаслідок втрати водієм керування автомобілем на слизькій дорозі. В якийсь момент ОСОБА_2 почула незначний звук з лівого боку, але сприйняла його за потрапляння в її транспортний засіб мокрого снігу від коліс автомобіля, що рухався у зустрічному напрямку і тому вона продовжила свій рух далі.

Однак вказаний механізм ДТП, на який вказала потерпіла ОСОБА_2 , не підтверджений наведеними вище доказами, які були долучені працівником поліції до протоколупро адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №572603 від 22 січня 2026 року, складеного відносно ОСОБА_1 .

Крім того, з дослідженого судом апеляційної інстанції наявного в матеріалах справи відеозапису з камери спостереження (а.с.21) вбачається, що автомобіль «Toyota», д.н.з. НОМЕР_2 , та автомобіль «Suzuki S4», д.н.з. НОМЕР_1 , рухаються в зустрічному напрямку одне одному. Проте через об`єктивну обмежену оглядовість неможливо встановити точний механізм ДТП та місце зіткнення вказаних транспортних засобів.

При цьому з долученого захисником ОСОБА_1 - адвокатом Козій Д.О. у суді першої інстанції висновку експерта №069/26 за результатами проведення автотехнічного дослідження обставин та механізму ДТП, складеного 17 березня 2026 року судовим експертом Ковалем І.М. за заявою адвоката Козій Д.О., слідує, що для аналізу механізму даної ДТП необхідно точно визначити місцезнаходження місця зіткнення автомобілів «Toyota» та «Suzuki», оскільки вихідні дані містять протиріччя щодо його розташування. Так, згідно показів водія «Toyota» та схеми місця ДТП, місце зіткнення автомобілів «Toyota» та «Suzuki» знаходиться в межах смуги руху автомобіля «Toyota», а згідно показів водія автомобіля «Suzuki» - в межах смуги руху автомобіля «Suzuki». Усунути дане протиріччя шляхом дослідження наданого відеозапису з камери спостереження не вбачається за можливе з огляду на ракурс зйомки та обмежену оглядовість з місця зйомки в момент зіткнення автомобілів «Toyota» та «Suzuki». Усунути дане протиріччя розрахунковим шляхом також не вбачається за можливе з огляду на відсутність необхідних просторово-часових характеристик руху автомобілів «Toyota» та «Suzuki». Розташування місця зіткнення перед автомобілем «Toyota» в його кінцевому після ДТП положенні, згідно схеми місця ДТП не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки згідно дослідженого відеозапису з камери спостереження, після контактування та роз`їзду з автомобілем «Suzuki» автомобіль «Toyota» проїхав певну відстань до зупинки. Таким чином, за наданими вихідними даними неможливо однозначно встановити механізм даної ДТП (а.с.87-101А).

Вказаний висновок експерта потерпілою ОСОБА_2 належними доказами не спростований і суддя першої інстанції цьому висновку при розгляді справи будь-якої оцінки на надав.

Тому доводи потерпілої ОСОБА_2 про те, що звідеозапису з камери спостереження вбачається, що перед зіткненням напрямок руху автомобіля «Toyota», д.н.з. НОМЕР_2 , на заокругленій ділянці дороги був зміщений в бік смуги зустрічного руху через відцентрову силу на слизькій дорозі, а відтак вона вважає, що вказаний доказ підтверджує факт виїзду водієм автомобіля «Toyota», д.н.з. НОМЕР_2 , ОСОБА_1 у смугу зустрічного руху та вчинення ним даної ДТП, є необґрунтованими, оскільки вказаний відеозапис не підтверджує наведених ОСОБА_2 обставин щодо механізму ДТП.

Що стосується посилання ОСОБА_2 на те, що характер і локалізація механічних пошкоджень обох транспортних засобів, які сконцентровані на лівій боковій частині керованого потерпілою автомобіля «Suzuki S4», д.н.з. НОМЕР_1 , і лівій передній частині автомобіля «Toyota», д.н.з. НОМЕР_2 , вказують на те, що в момент зіткнення автомобіль «Toyota», д.н.з. НОМЕР_2 , знаходився під кутом по відношенню до керованого нею автомобіля, який в цей час був розташованій перпендикулярно по відношенню до автомобіля «Toyota», д.н.з. НОМЕР_2 ., то вони не заслуговують на увагу, оскільки у даному випадку визначальним для встановлення наявності чи відсутності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення є встановлення місця зіткнення автомобілів «Toyota» та «Suzuki», а не характер та локалізація їх пошкоджень.

За таких обставин, висновки судді першої інстанції про те, що внаслідок слизької дороги автомобіль ОСОБА_1 занесло в сторону зустрічної смуги, тобто при зустрічному роз`їзді він не дотримався бокового інтервалу, що призвело до зіткнення з автомобілем «Suzuki S4», д.н.з. НОМЕР_3 , внаслідок чого трапилась ДТП, не відповідають наявним у матеріалах справи доказах та ґрунтуються на припущеннях.

Отже, наявні у матеріалах справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 докази, на які послався суддя першої інстанції в оскаржуваній постанові, а саме: протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №272603 від 22 січня 2026 року, схема місця ДТП, пояснення учасників ДТП, відеозапис з камери спостереження, а також пояснення у судовому засіданні інспектора поліції ОСОБА_3 , не містять будь-яких об`єктивних даних, які б підтверджували факт того, що ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «Toyota», д.н.з. НОМЕР_2 , під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху не врахував дорожньої обстановки, щоб мати змогу безпечно керувати транспортним засобом і постійно контролювати його рух, при зустрічному роз`їзді не дотримався бокового інтервалу, що призвело до зіткнення із автомобілем «Suzuki S4», д.н.з. НОМЕР_1 , тому відсутні підстави для висновку про порушення ОСОБА_1 вимог п.п.12.1, 13.3 та 2.3 б) ПДР, які б перебували у причинно-наслідковому зв`язку з виникненням ДТП.

Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку, що матеріали справи не містять належних доказів того, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст.124 КУпАП, за обставин викладених у протоколі про адміністративне правопорушення від 22 січня 2026 року серії ЕПР1 №272603, і таких доказів при апеляційному розгляді справи не встановлено.

У відповідності до п.43 рішення ЄСПЛ від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey, п. 282) доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.

Згідно з ст.62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Приймаючи до уваги наведене вище, апеляційний суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, не доведена у поза розумний сумнів.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Враховуючи наведені вище встановлені обставини, а також зважаючи на висновки, зроблені в рішеннях ЄСПЛ у справах «Malofeyeva v. Russia», «Karelin v. Russia», «Kobets v. Ukraine, Avsar v. Turkey, які згідно з ст.17Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року №3477-IV застосовуються при розгляді справ як джерело права, суд апеляційної інстанції вважає, що постанова судді Шевченківського районного суду міста Києва від 06 квітня 2026 року, відповідно до якої ОСОБА_1 визнано винним увчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, не може бути визнана законною та обґрунтованою, тому ця постанова підлягає скасуванню, а провадження у справі - закриттю на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу зазначеного правопорушення.

На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст.247, ст.294 КУпАП, суддя апеляційного суду,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргуадвоката Козій Дар`ї Олександрівни, подану в інтересах ОСОБА_1 , задовольнити.

Постанову судді Шевченківського районного суду міста Києва від 06 квітня 2026 року, відповідно до якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП- скасувати, а провадження у справі щодо нього - закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.

Постанова апеляційного суду є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Суддя Київського

апеляційного суду С.М.Верланов