Постанова від 19 липня 2026 р. у справі №753/23232/23 — Київський апеляційний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 липня 2026 року місто Київ

справа № 753/23232/23

провадження № 22-ц/824/4603/2026

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Шкоріної О.І., суддів - Поливач Л.Д., Стрижеуса А.М., за участю секретаря судового засідання Хасанової А.Р.,

сторони:

позивач - Акціонерне товариство «КРЕДОБАНК»

відповідач - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Акціонерного Товариства «КРЕДОБАНК»

на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 6 листопада 2025 року, ухвалене у складі судді Осіпенко Л.М., -

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2023 року позивач звернувся до суду з позовом, в обґрунтування якого посилався на те, що 27 жовтня 2021 року сторони уклали договір про фінансовий лізинг № 4678.L.00.2536, який частково змінено договором про внесення змін № 1 від 20 липня 2022 року.

За умовами договору відповідач отримав від позивача автомобіль MERSEDES-BENZ G 500 вартістю 5 487 000, 00 грн. та зобов`язався в строк до 26 жовтня 2028 року щомісячно сплачувати позивачу лізингові платежі, до яких включено: суму, яка відшкодовує (компенсує) частину вартості об`єкта лізингу; проценти, комісії та інші платежі, передбачені договором.

Станом на 5 грудня 2023 року утворилась заборгованість за договором у розмірі 3 012 587,81 грн., з яких: 2 631 460,28 грн. - заборгованість по сплаті відшкодування вартості об`єкта лізингу; 246 447,53 грн. - прострочені проценти, 134 680,00 грн. - прострочені комісії, яку позивач просить стягнути з відповідача

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 6 листопада 2025 року у задоволенні позову АТ «КРЕДОБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, позивач АТ «КРЕДОБАНК» подав апеляційну скаргу в якій просив оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимог банку.

Вважає, що судом першої інстанції не взято до уваги той факт, що згідно із положеннями Закону України «Про фінансовий лізинг» (у редакції, чинній на час укладення договору) договір фінансового лізингу укладається в письмовій формі та не підлягає нотаріальному посвідченню, крім випадків, встановлених законом або домовленістю (вимогою) однієї із сторін. Відповідач ОСОБА_1 не заявляв вимог щодо нотаріального посвідчення договору лізингу, а тому позивач вважає, що суд першої інстанції дійшов неправильного висновку про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину та відмовив в задоволенні позову.

Правом на подання відзиву відповідач не скористався.

В судовому засіданні в режимі відеоконференції представник позивача Вус А.П. підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити

В судовому засіданні в режимі відеоконференції представник відповідача адвокат Ангелін І.І. проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив рішення суду залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді Шкоріної О.І., вислухавши пояснення учасників справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого у справі рішення, суд апеляційної інстанції дійшов наступних висновків.

Судом установлено, що 27 жовтня 2021 року між позивачем АТ "КРЕДОБАНК" (лізингдавець) та відповідачем ОСОБА_1 (лізингоодержувач) укладено договір № 4678.L.00.2536 про фінансовий лізинг, строком на 60 (шістдесят) місяців.

Відповідно до п. 1.1. зазначеного договору лізингодавець зобов`язується відповідно до умов договору на строк та за плату, визначені договором, передати лізингоодержувачу у володіння та користування як об`єкт фінансового лізингу майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов, а лізингоодержувач зобов`язується сплачувати встановлену плату (лізингові платежі), а також інші платежі, передбачені цим Договором.

Згідно розділу 2 договору, придбання лізингодавцем об`єкту лізингу та передання його лізингоодержувачу здійснюється на наступних умовах: об`єкт лізингу: автомобіль марки MERSEDES-BENZ, модель G 500, 2019 року випуску; умови лізингу: вартість об`єкту лізингу 5 487 000, 00 грн., авансовий платіж 2 743 500,00 грн., строк лізингу 60 (шістдесят) місяців, обсяг фінансування 2 743 500,00 грн., первинна процентна ставка 7,99 %; період дії первинної процентної ставки з моменту укладення договору до 31.10.2024 року, маржа 4,9%, адміністративна комісія 2,50%, комісія за управління 0,62%.

Відповідно до п. 6.1. договору, кожний лізинговий платіж включає: частину від обсягу фінансування (сума, яка відшкодовує частину вартості об`єкта лізингу); проценти (винагорода лізингодавця за отримання та використання лізингоодержувачем об`єкту лізингу); комісія.

Відповідно до п. 12.6.1 загальних умов фінансового лізингу, лізингодавець має право в односторонньому порядку розірвати цей договір/відмовитися від договору, та також серед іншого, право на повернення об`єкта лізингу у разі, якщо лізингоодержувач не сплатив 1(один) наступний лізинговий платіж у повному обсязі або частково, і строк невиконання зобов`язання зі сплати перевищує 30 (тридцять) календарних днів.

Відповідно до п. 12.8. загальних умов фінансового лізингу, негайно після розірвання/відмови від договору, лізингодавець має право скористатися всіма отриманими гарантіями для одержання повної суми всіх непогашених лізингових платежів, незалежно від дати їх здійснення.

Сторони договору погодили між собою графік лізингових платежів, що є додатком № 3 до договору про фінансовий лізинг, у відповідності до якого разовий платіж становить 89 786,00 грн.

20 липня 2022 року сторони уклали договір про внесення змін № 1 до договору про фінансовий лізинг № 4678.L.00.2536 від 27 жовтня 2021 року, за умовами якого змінили строк лізингу до 26 жовтня 2028 року та погодили новий графік лізингових платежів.

5 квітня 2023 року позивачем на адресу відповідача направлено повідомлення-вимогу № 85-14873479/23 про відмову (про розірвання) договору про фінансовий лізинг від 27 жовтня 2021 року, повернення об`єкту лізингу та погашення заборгованості у розмірі 3 016 692,59 грн., з яких 2 631 460,28 грн. - неповернута частина від обсягу фінансування, 250 552,31 грн. - проценти, 134 680,00 грн. - несплачені щомісячні комісії.

19 травня 2023 року за зверненням позивача приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Барбуляк Х.М. вчинено виконавчий напис № 1921 про повернення лізингоодержувачем ОСОБА_1 на користь лізингодавця АТ «КРЕДОБАНК» об`єкта фінансового лізингу: автомобіля марки - MERCEDES-BENZ, модель - G500, 2019 року випуску, номер шасі/кузова/рами НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , що був переданий в користування на підставі договору № 4678.L.00.2536 про фінансовий лізинг, укладений 27 жовтня 2021 року, до якого були внесені зміни 20 липня 2022 року та підлягає поверненню за невиплачені лізингові платежі за користування об`єктом лізингу, за період з 27 липня 2022 року по 5 квітня 2023 року в сумі: 2 631 460,28 грн. - заборгованість по сплаті вартості об`єкта лізингу; 252 888,46 грн. - прострочені проценти; 161 616,00 грн. - прострочені комісії; 4 150,00 грн. - плата нотаріусу за вчинення виконавчого напису, що становить загальну суму 3 050 114,74 грн.

Для примусового виконання вказаного виконавчого напису постановою приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Павлюка Н.В. від 21 червня 2023 року відкрито виконавче провадження № 72095141.

За розрахунком позивача заборгованість відповідача за договором за період з 27 жовтня 2021 року по 5 грудня 2023 року, з урахуванням частково здійснення платежів, становить 3 012 587,81 грн., з яких: 2 631 460,28 грн. - заборгованість по сплаті відшкодування вартості об`єкта лізингу; 246 447,53 грн. - прострочені проценти, 134 680,00 грн. - прострочені комісії.

Відмовляючи у задоволенні позову суд виходив з того, щодоговір, який є підставою позову, є нікчемним, оскільки договір не був нотаріально посвідчений, а тому не створив будь-яких правових наслідків, окрім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Проте, з висновками суду першої інстанції щодо підстав відмови у задоволенні позову не може погодитись колегія суддів, з урахуванням наступного.

Судом першої інстанції не взято до уваги, що згідно із статтею15 Закону України «Про фінансовий лізинг» (у редакції, чинній на час укладення договору) договір фінансового лізингу укладається в письмовій формі. Договір фінансового лізингу не підлягає нотаріальному посвідченню, крім випадків, встановлених законом або домовленістю сторін.

Договір фінансового лізингу транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню на вимогу однієї із сторін такого договору. Доказів, на підтвердження факту того, що ОСОБА_1 заявляв вимогу щодо нотаріального посвідчення договору лізингу, матеріали справи не містять, відповідачем також цей факт не доведено, а тому висновки суду щодо відмови у задоволенні позову з наведених підстав є помилковими.

Згідно зі статтею 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є, зокрема, справедливий розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Статтею 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. При цьому, суд має сприяти учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, у процесуальному та матеріальному законодавстві передбачено обов`язок доказування, який слід розуміти як закріплену міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах. Цей склад фактів визначається нормою права, що регулює спірні правовідносини.

Відповідно, звертаючись із позовом на захист свого порушеного права в зобов`язальних правовідносинах, позивач повинен довести належними, допустимими та достовірними доказами підстави виникнення в боржника обов`язку та зміст цього обов`язку згідно з нормами права, що регулюють спірні правовідносини.

У свою чергу процесуальні обов`язки відповідача полягають також у здійснені ним активних процесуальних дій, наведенні доводів та наданні доказів, що спростовують існування цивільного права позивача як кредитора у зобов`язанні. Тож виходячи з принципу змагальності сторін у процесі на позивача за загальним правилом розподілу тягаря доказування не може бути покладено обов`язок доведення обставин, за які відповідає боржник, зокрема, щодо вчинення боржником дій, які мають наслідком припинення зобов`язання, у випадку, якщо відповідач нехтує своїми процесуальними обов`язками.

За правилами статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

За частиною першою статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина перша статті 530 цього Кодексу).

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), є порушенням зобов`язання (стаття 610 ЦК України). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (частина перша статті 611 цього Кодексу).

Відповідно до частин першої та третьої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Правовідносини сторін у цій справі виникли з договору фінансового лізингу.

Частиною першою статті 292 Господарського кодексу України (далі - ГК України) визначено, що лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів. Правове регулювання лізингу здійснюється відповідно до цього Кодексу та інших законів.

За приписами частин другої та третьої статі 806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених параграфом 6 глави 58 ЦК України та законом. До відносин, пов`язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

Відповідно до частини першої статті 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Аналогічне визначення договору лізингу міститься у статті 1 Закону України «Про фінансовий лізинг». За статтею 4 цього Закону лізингоодержувач - фізична або юридична особа, яка отримує право володіння та користування предметом лізингу від лізингодавця.

За частинами другою, третьою статті 10 Закону України «Про фінансовий лізинг» обов`язками лізингодавця є: у передбачені договором строки надати лізингоодержувачу предмет лізингу у стані, що відповідає його призначенню та умовам договору; попередити лізингоодержувача про відомі йому особливі властивості та недоліки предмета лізингу, що можуть становити небезпеку для життя, здоров`я, майна лізингоодержувача чи інших осіб або призводити до пошкодження самого предмета лізингу під час користування ним; відповідно до умов договору своєчасно та у повному обсязі виконувати зобов`язання щодо утримання предмета лізингу; відшкодовувати лізингоодержувачу витрати на поліпшення предмета лізингу, на його утримання або усунення недоліків у порядку та випадках, передбачених законом та/або договором; прийняти предмет лізингу в разі дострокового розірвання договору лізингу або в разі закінчення строку користування предметом лізингу. Лізингодавець може мати інші права та обов`язки відповідно до умов договору лізингу, цього Закону та інших нормативно-правових актів.

Лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів (частина друга статті 7 Закону України «Про фінансовий лізинг»).

19 травня 2023 року за зверненням позивача приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Барбуляк Х.М вчинено виконавчий напис № 1921 про повернення лізингоодержувачем ОСОБА_1 на користь лізингодавця АТ «КРЕДОБАНК» об`єкта фінансового лізингу: автомобіля марки - MERCEDES-BENZ, модель - G500, 2019 року випуску, номер шасі/кузова/рами НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , що був переданий в користування на підставі договору № 4678.L.00.2536 про фінансовий лізинг, укладений 27 жовтня 2021 року, до якого були внесені зміни 20 липня 2022 року та підлягає поверненню за невиплачені лізингові платежі за користування об`єктом лізингу, за період з 27 липня 2022 року по 5 квітня 2023 року в сумі: 2 631 460,28 грн. - заборгованість по сплаті вартості об`єкта лізингу; 252 888,46 грн. - прострочені проценти; 161 616,00 грн. - прострочені комісії; 4 150,00 грн. - плата нотаріусу за вчинення виконавчого напису, що становить загальну суму 3 050 114,74 грн.

Для примусового виконання вказаного виконавчого напису постановою приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Павлюка Н.В. від 21 червня 2023 року відкрито виконавче провадження № 72095141 (а.с. 102-104).

Виконавчий напис нотаріуса - це нотаріальна дія, що підтверджує право стягувача на стягнення грошової суми, витребування від боржника майна або про витребування об`єкта довірчої власності у довірчого власника.

Вчинення виконавчого напису нотаріусом є процедурою захисту цивільних прав на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до глави 16 Розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок), для стягнення грошових сум, витребування від боржника майна або про витребування об`єкта довірчої власності у довірчого власника, нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів.

Отже, позивачем здійснені дії для захисту свого порушеного права у зв`язку з невиконанням лізингоодержувачем ОСОБА_1 умов договору № 4678.L.00.2536 про фінансовий лізинг, а саме звернення до нотаріуса, яким вчинено виконавчий напис на підставі якого, у червні 2023 року відкрито виконавче провадження про стягнення з відповідача заборгованості по сплаті вартості об`єкта лізингу, простроченої комісії та процентів, а також плати нотаріусу за вчинення нотаріальних дій на загальну суму 3050114,74 грн..

У позовній заяві позивач просив стягнути з відповідача заборгованість по сплаті вартості об`єкта лізингу, простроченої комісії та процентів на загальну суму 3012587,81 грн..

Позивач звернувся з цим позовом до суду у грудні 2023 року, тобто за наявності уже відкритого виконавчого провадження.

З аналізу наведеного вбачається, що позивачем заявлені одні і ті ж вимоги, за якими уже відкрито виконавче провадження.

Відповідно до статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Цією конституційною нормою встановлено заборону саме «подвійного», а не «повторного» притягнення до відповідальності. Застосування зазначеного конституційного положення не залежить від того, за яким рішенням особу було притягнуто до відповідальності раніше.

Крім того, як зазначив у судовому завдані позивач, право власності на об`єкт лізингу автомобіль MERCEDES-BENZ, модель - G500, 2019 року випуску, зареєстрований за позивачем та знаходиться у розшуку за відкритим кримінальним провадженням.

З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, однак з підстав, що не відповідають обставинам справи.

Доводи апеляційної скарги за наявності відкритого та діючого виконавчого провадження за аналогічними позовним вимогам аргументам, не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, як підстава для задоволення позову, оскільки таке рішення спричинить ситуацію, коли у особи виникне подвійне зобов`язання з одних і тих же правовідносин.

Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення Дарницького районного суду м. Києва від 6 листопада 2025 року підлягає зміні з викладенням його мотивувальної частини в редакції цієї постанови.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, у разі відмови у позові судовий збір покладається на позивача.

Керуючись ст.ст. 141, 367, 368, 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Акціонерного Товариства «КРЕДОБАНК» задовольнити частково.

Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 6 листопада 2025 року змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

В іншій частині рішення Дарницького районного суду м. Києва від 6 листопада 2025 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.

Суддя-доповідач: О.І. Шкоріна

Судді: Л.Д. Поливач

А.М. Стрижеус