Постанова від 19 липня 2026 р. у справі №759/29392/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 759/29392/25 Головуючий у І інстанції Ул`яновська О.В.

Провадження №22-ц/824/9995/2026 Головуючий у 2 інстанції Таргоній Д.О.

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 липня 2026 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: Таргоній Д.О., Борисової О.В., Голуб С.А., розглянувши в приміщенні Київського апеляційного суду у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Затірки Людмили Петрівни на ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 09 березня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа ОСОБА_4 про стягнення аліментів,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Святошинського районного суду м. Києва перебувала справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа ОСОБА_4 про стягнення аліментів.

05 березня 2026 року до суду першої інстанції через систему «Електронний суд» представник ОСОБА_1 - адвокат Затірка Л.П. подала заяву про залучення її в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, оскільки відповідач є її чоловіком, а також їх спільних малолітніх дітей - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Крім того, у заяві зазначила, що з квітня 2022 року чоловік ОСОБА_1 - ОСОБА_3 є військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 та військовополоненим, а тому рішення у справі може вплинути на їх законні інтереси щодо належного виконання їхнім батьком - ОСОБА_7 , передбачених Сімейним кодексом України обов`язків щодо їхнього утримання, а також просила зупинити провадження.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 09 березня 2026 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору та зупинення провадження по цивільній справі за позовними вимогами ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: ОСОБА_4 про стягнення аліментів відмовлено.

Не погоджуючись з даною ухвалою, представник ОСОБА_1 - адвокат Затірка Л.П. подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, не встановлення судом дійсних обставин справи, просить скасувати ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 09 березня 2026 року та постановити нову ухвали про задоволення клопотання про залучення третіх осіб та зупинення провадження у даній справі.

В обгрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції, посилаючись на вимоги ч. 1 ст. 53 ЦПК України безпідставно виходив із необхідності встановлення того, що рішення у даній справі безпосередньо вирішуватиме питання про права та обов`язки особи, яка просить про її залучення до участі у справі.

Представник ОСОБА_1 - адвокат Затірка Л.П. вказує на те, що суд першої інстанції помилково поклав в основу оскаржуваної ухвали висновки, викладені в ухвалі Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 824/115/21, тоді як відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України та ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суди враховують висновки щодо застосування норм права, викладені саме у постановах Верховного Суду.

Адвокат Затірка Л.П. вважає, що рішення у справі про стягнення аліментів безпосередньо вплине на права та законні інтереси ОСОБА_1 та її малолітніх дітей, оскільки відповідач є їхнім чоловіком та батьком і має передбачений законом обов`язок щодо їх утримання, а стягнення аліментів на користь інших дітей відповідача вплине на обсяг коштів, які він зможе спрямовувати на утримання інших своїх дітей, саме тому існують правові підстави для залучення заявника та дітей до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.

Також представник ОСОБА_1 - адвокат Затірка Л.П. звертає увагу на те, що відповідач є військовослужбовцем Збройних Сил України та перебуває у полоні, що підтверджується поданими до суду доказами, посилаючись на положення п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України та правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 12 листопада 2025 року у справі № 754/947/22, вважає, що суд першої інстанції був зобов`язаний зупинити провадження у справі до припинення перебування відповідача у складі Збройних Сил України, оскільки його проходження військової служби та перебування у полоні позбавляють його можливості реалізувати процесуальні права відповідача та право на справедливий судовий розгляд.

Відзив на апеляційну скаргу у визначений судом апеляційної інстанції строк не надходив.

Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Ч. 13 ст. 7 ЦПК України передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

У зв`язку з цим, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору та зупинення провадження у даній справі, суд першої інстанції виходив з того, що рішення у даній справі про стягнення аліментів з відповідача не вплине безпосередньо на права чи обов`язки ОСОБА_1 , а тому підстави для його залучення до участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, відсутні.

Апеляційний суд погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч. 1 ст. 4 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 53 ЦПК України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї зі сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.

Згідно ч. ч. 3, 5 ст. 53 ЦПК України якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення суду може вплинути на права та обов`язки осіб, що не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.

Наявність у такої особи правового зв`язку зі стороною встановлюється через обґрунтування трьох критеріїв: вирішення судом питання про її (1) право, (2) інтерес, (3) обов`язок. Такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним. Судове рішення має стосуватись безпосередньо прав, інтересів та обов`язків такої особи.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25 червня 2019 року у справі № 910/17792/17 вказала, що підставою для вступу (залучення) в судовий процес такої третьої особи є її заінтересованість у результатах вирішення спору ймовірність виникнення в майбутньому в неї права на позов або пред`явлення до неї позовних вимог зі сторони позивача чи відповідача.

На підставі викладеного, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що рішення у даній справі не впливатиме на права та обов`язки ОСОБА_1 , як дружини відповідача, та їх спільних дітей.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції, вирішуючи питання про залучення третьої особи, безпідставно врахував правові висновки, викладені в ухвалі Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 824/115/21, а не в постанові, колегія суддів відхиляє, оскільки вирішуючи питання про наявність підстав для залучення третьої особи, суд керувався насамперед положеннями ст. 53 ЦПК України, якою визначено умови участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.

Апеляційний суд звертає увагу, що ч. 4 ст. 263 ЦПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Коли ведеться мова про правові висновки, які є обов`язковими для врахування судами нижчих інстанцій, то йдеться саме про висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені судом касаційної інстанції у своїх рішеннях.

При цьому, висновки, викладені у судових рішеннях найвищої судової інстанції, належить кваліфікувати як застосування норм закону, що має обов`язків характер, а не створення нових норм права як обов`язкових правил поведінки.

Отже, правовим висновком Верховного Суду є висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, сформульований внаслідок казуального тлумачення цієї норми при касаційному розгляді конкретної справи, та викладений у мотивувальній частині постанови Верховного Суду, прийнятої за наслідками такого розгляду.

В даному конкретному випадку, зроблене послання судом першої інстанції на ухвалу Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 824/115/21 мало допоміжний характер під час розгляду клопотання про залучення третьої особи у даній справі.

Крім того, саме по собі посилання суду на ухвалу Верховного Суду не свідчить про неправильне застосування норм процесуального права і не є підставою для скасування оскаржуваної ухвали.

Доводи апеляційної скарги про те, що задоволення позову може вплинути на фактичний обсяг коштів, які відповідач у подальшому зможе спрямовувати на утримання інших дітей, свідчить лише про можливий економічний інтерес заявника, однак не підтверджує наявності безпосереднього юридичного впливу рішення суду на права самої ОСОБА_8 , її дітей, чи обов`язки у розумінні ст. 53 ЦПК України.

Також апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги щодо обов`язковості зупинення провадження у справі у зв`язку з перебуванням відповідача на військовій службі та у полоні, з огляду на таке.

П. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України передбачено обов`язкове зупинення провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України чи інших утворених відповідно до закону військових формувань, переведених на воєнний стан або залучених до виконання відповідних завдань.

Разом із тим предметом апеляційного перегляду є ухвала суду першої інстанції про відмову у залученні третьої особи та відмову у зупиненні провадження, постановлена за наслідками розгляду відповідного клопотання ОСОБА_1 .

Враховуючи ту обставину, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для залучення ОСОБА_1 до участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, саме по собі посилання заявника на проходження відповідачем, який є її чоловіком, військової служби та його перебування у полоні не могло бути підставою для задоволення поданого останньою клопотання.

Судова колегія зазначає, що питання застосування ст. 251 ЦПК України підлягає вирішенню судом з урахуванням процесуального статусу особи, яка звернулася з відповідним клопотанням, та конкретних обставин справи.

Отже, суд першої інстанції повно і всебічно дослідив обставини, що мають значення для правильного вирішення заявленого клопотання, правильно застосував норми процесуального права та дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для залучення ОСОБА_1 до участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, а також про відсутність правових підстав для задоволення поданого нею клопотання про зупинення провадження.

Доводи апеляційної скарги фактично зводяться до незгоди представника ОСОБА_1 - адвоката Затірки Л.П. з ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 09 березня 2026 року та не спростовують встановлених судом першої інстанції обставин.

Згідно ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а ухвали суду першої інстанції - без змін як такої, що є законною та обґрунтованою.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Затірки Людмили Петрівни залишити без задоволення.

Ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 09 березня 2026 року залишити без змін

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає згідно п. 2 ч.1 ст. 389 ЦПК України.

Судді: Д.О. Таргоній

О.В. Борисова

С.А. Голуб