Постанова від 19 липня 2026 р. у справі №758/4720/18 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 758/4720/18 Головуючий у І інстанції Захарчук С.С.

Провадження №22-ц/824/5814/2026 Головуючий у 2 інстанції Таргоній Д.О.

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 липня 2026 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Таргоній Д.О., Борисової О.В., Голуб С.А., розглянувши в приміщенні Київського апеляційного суду в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - адвоката Кухаренко Ольги Володимирівни на рішення Подільського районного суду м. Києва від 28 листопада 2025 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, додаткових витрат на утримання дітей,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2018 року ОСОБА_2 (далі - позивач) звернулася до суду з вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що з 29.07.2006 року перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано рішенням Подільського районного суду м. Києва від 11.12.2013.

Від шлюбу мають дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

З дня розірвання шлюбу - 10.12.2014 і до дня подання позовної заяви, діти проживають разом з позивачем.

Відповідач допомоги на утримання дітей не надає.

Посилаючись на зазначені обставини, просила стягнути з відповідача на її користь на утримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти у розмірі 9 150 грн 33 коп., починаючи з 31.10.2017 року і до досягнення нею повноліття, до ІНФОРМАЦІЯ_4 , на утримання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , аліменти у розмірі 9 150 грн 33 коп., починаючи з 31.10.2017 року і до досягнення ним повноліття, ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Заперечуючи проти заявлених позовних вимог, відповідач ОСОБА_1 звернувся до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів та додаткових витрат на утримання дітей.

Зазначав, що з 29.07.2006 року перебував з відповідачем у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано рішенням Подільського районного суду м. Києва від 11.12.2013 року.

Від шлюбу мають дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Після розлучення діти проживали як у матері, так і у батька, але переважно у батька.

Після розірвання шлюбу доньки проживають разом з ним постійно, а син фактично проживає з ним, у відповідачки лише ночує.

З моменту народження дітей, вони перебувають на його повному утриманні.

За останні декілька років ним було понесено лише документально підтверджених додаткових витрат на дітей у розмірі 997 945 грн 15 коп.

З моменту розірвання шлюбу відповідачка не приймає участі в утриманні дітей.

Посилаючись на зазначені обставини, просив стягнути з відповідачки на його користь аліменти на утримання дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 33% від усіх видів заробітку (доходу), починаючи з дня пред`явлення позову до досягнення дітьми повноліття, стягнути з відповідача на його користь 498 972 грн 58 коп. додаткових витрат, понесених на дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3

Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 20.09.2018 зустрічний позов ОСОБА_1 прийнято до спільного розгляду з первісним позовом.

Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 28 листопада 2025 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів - задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 3 196 грн щомісячно, починаючи з 24.02.2022 року до досягнення дитиною повноліття - ІНФОРМАЦІЯ_4 , та на утримання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 3 196 грн щомісячно, починаючи з 24.02.2022 до досягнення дитиною повноліття - ІНФОРМАЦІЯ_5 . У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено. Допущено негайне виконання рішення суду у межах суми платежу за один місяць. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, додаткових витрат на утримання дітей, - відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції в частині часткового задоволення первісного позову та відмови у задоволенні зустрічного позову, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду встановленим по справі обставинам, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати в частині задоволення первісного позову та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 ; скасувати рішення в частині відмови в задоволенні зустрічного позову та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог про стягнення аліментів та додаткових витрат.

В доводах апеляційної скарги, зокрема, зазначає, суд першої інстанції зробив висновки про те, що ОСОБА_4 та ОСОБА_7 у період з 31.10.2017 року по 24.02.2022 року проживали як разом із батьком, так і разом із матір'ю, в той час як будь-яких належних доказів проживання дітей з матір'ю в цей період матеріали справи не містять.

Крім того, вважає, що суд не мав законних підстав для висновків про те, що починаючи з 24.02.2022 року діти проживають разом із позивачем. Безпідставним також вважає посилання суду першої інстанції на те, що в ході розгляду справи відповідач визнав факт, що з 24.02.2022 року діти проживають разом із матір'ю.

Зазначає, що в жодній із заяв по суті справи відповідач не визнавав факту проживання дітей разом із позивачем, а з досліджених судом першої інстанції доказів вбачається, що відповідач цей факт всіляко заперечував та подавав відповідні докази на підтвердження того, що діти проживають з ним.

Вказує також, що судом не були враховані наявні в матеріалах справи документи, які підтверджують, що увесь тягар забезпечення дітей з моменту розірвання шлюбу лежить саме на ОСОБА_1 . З оскаржуваного рішення не вбачається, що позивач надавала суду чи судом досліджувались докази, які б підтверджували факт здійснення утримання дітей саме нею, а не відповідачем.

Крім того, вважає, що суд не мав права присуджувати аліменти на користь позивача у мінімальному рекомендованому розмірі на кожну дитину, оскільки позивачем суду не подано та матеріали справи не містять належних доказів, які давали б суду підстави стверджувати про те, що ОСОБА_1 має змогу оплачувати такий розмір аліментів.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції не врахував, що відповідач є непрацездатною особою з мінімальною пенсією, у зв`язку із чим його скрутне матеріальне становище не дозволяє йому сплачувати аліменти на користь дітей у визначеному судом розмірі.

Судом також не було враховано наявність у ОСОБА_1 тяжкого захворювання, про яке останній повідомляв суд першої інстанції та наявність якого підтверджується лікарською довідкою, яка додається до апеляційної скарги.

Вважає, що рішення суду в частині визначення розміру присуджених аліментів не ґрунтується на досліджених в ході розгляду справи доказах, висновки суду не відповідають обставинам справи, у зв`язку із чим рішення в цій частині є незаконним.

Крім того, скаржник вказує, що суд першої інстанції безпідставно не задовольнив заяву ОСОБА_1 про розстрочення або відстрочення сплати заборгованості по аліментам.

Зокрема, судом присуджено стягнення з відповідача на користь позивача аліменти з 24.02.2022 року. Таким чином, на момент ухвалення рішення фактично виникла заборгованість по сплаті аліментів в сумі 259 299,42 грн. Можливості погасити зазначену заборгованість відповідач не має, оскільки є особою непрацездатного віку, ніякого доходу крім пенсії за віком не має, має серйозні проблеми зі здоров`ям.

Вказує також не безпідставну відмову суду у задоволенні вимог за зустрічним позовом в частині стягнення з позивача додаткових витрат на утримання дітей.

Скаржник зазначає, що в ході розгляду справи він надав суду належні докази на підтвердження понесення ним таких додаткових витрат на утримання дітей на загальну суму 1 528 524 грн, зокрема подано чеки і квитанції. Такі витрати були спрямовані на оздоровлення дітей, а також їхній розвиток, пов`язаний з особливими потребами дітей.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції в частині визначення судом розміру аліментів та періоду їх стягнення, які підлягають до стягнення з ОСОБА_1 , з апеляційною скаргою в інтересах позивачки ОСОБА_2 звернулась її представник - адвокат Кухаренко О.В. Просить рішення суду змінити та викласти резолютивну частину рішення Подільського районного суду міста Києва від 28 листопада 2025 року в такій редакції: «Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів - задовольнити повністю. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти: на утримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 9 150 грн 33 коп. щомісячно, починаючи з 18.04.2018 року до досягнення дитиною повноліття - ІНФОРМАЦІЯ_4 , та на утримання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 9 150 грн 33 коп. щомісячно, починаючи з 18.04.2018 року до досягнення дитиною повноліття - ІНФОРМАЦІЯ_5 ».

В доводах апеляційної скарги зазначає, що визначаючи розмір аліментних платежів, позивачка виходила з віку дітей та особливостей організації життя, витрат позивача для духовного, фізичного та естетичного розвитку, нормального харчування та підтримання стану здоров`я, придбання одягу, товарів для забезпечення потреб дітей, відвідування закладів та зон відпочинку, забезпечення їх підручниками та розвиваючими іграми, канцтоварами та літературою, які є виправданими та відповідають інтересам дітей.

Зазначені витрати є щомісячними, та не є такими, що викликані особливими здібностями дітей та не є витратами, які визначені статтею 185 Сімейного кодексу України, а пов`язані з забезпеченням дітей всім необхідним для їх утримання, а також фізичного, психологічного та гармонійного розвитку.

Вказує, що відповідач станом на момент подання позову має матеріальну можливість допомогти позивачеві належно утримувати спільних дітей, забезпечувати належні умови для розвитку, навчання та виховання, але вчиняє бездіяльність, не бере участі у їх вихованні та належному утриманні.

Відповідач станом на момент пред`явлення позову здійснював нотаріальну діяльність, мав у власності значну кількість нерухомого та рухомого майна.

Скаржник зазначає, що під час розгляду справи, за сприянням суду, відповідач розпродав всі об`єкти, задля ухилення від обов`язку утримувати дітей та задля спотворення свого дійсного матеріального становища. Позивачка зверталася із заявою про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на 3 квартири. Так, 07 лютого 2019 року ухвалою Подільського районного суду міста Києва у задоволені заяви про вжиття заходів забезпечення позову було відмовлено.

Проте, за переконанням позивача, незважаючи на ці дії, відповідач залишається матеріально спроможним сплачувати аліменти на утримання дітей. Так, сторона відповідача надає суду в якості доказів - підтвердження оплати за деякі товари та послуги, вартість яких значно перевищує офіційно задекларований дохід, а відтак, в суду апеляційної інстанції є всі правові підстави для застосування частини 3 статті 182 Сімейного кодексу України.

Таким чином, скаржник вважає заявлений позивачем розмір аліментів виправданим, адекватним та пропорційним потребам дітей, а також співмірним із матеріальними можливостями відповідача.

Апелянт не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що сторонами не доведено, що основним місцем проживання дітей: ОСОБА_5 та ОСОБА_4 у період з 31.10.2017 року по 24.02.2022 року було разом із матір`ю, так і разом з батьком.

Зазначені обставини були підтверджені актом опитування дитини ОСОБА_4 , якій відомі фактичні обставини від 14.11.2023 року, проведеним на підставі пункту 7 частини 1 статті 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Відповідно до вимог процесуального закону, опитування є належним та допустимим доказом у справі, проте, судом не було враховано при ухвалені судового рішення

Крім того, звертає увагу апеляційного суду на те, що у судовому засіданні 01 липня 2024 року відповідач ОСОБА_1 визнав обставину, що діти постійно з 2017 року проживали разом із матір`ю, він вже не надавав матеріальну допомогу та не спілкувався з дітьми, оскільки, на його думку, мати налаштовувала дітей проти нього. А відтак, відповідні обставини, в розумінні частини 1 статті 82 ЦПК України не потребували доказування, тому суд безпідставно їх не врахував.

Вважає також, що судом першої інстанції не враховано документи, які підтверджують часті звернення відповідача до Служби у справах дітей та сім`ї Подільської РДА щодо нібито неналежного виконання позивачем своїх батьківських обов`язків, що свідчить про те, що діти постійно проживали разом із позивачем та вона мала право на пред`явлення позову про стягнення аліментів.

Також звертає увагу суду апеляційної інстанції, що відповідач протягом 2016-2018 рр. не знав який навчальний заклад відвідувала його дочка, що стало ще однією з підстав для звернення до Служби у справах дітей Подільської РДА.

Таким чином, частково задовольняючи позовну вимогу про стягнення аліментів, суд першої інстанції, на думку скаржника, порушив вимоги матеріального права, в частині визначення дня з якого присуджуються аліментні платежі, а відтак, в цій частині рішення суду підлягає зміні.

Відзивів на апеляційні скарги в порядку, передбаченому положеннями статті 360 ЦПК України, до суду апеляційної інстанції не надійшло.

Відповідно до частини третьої статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

Відповідно до частини першої статті 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

За правилами пункту 1 частини четвертої статті 274 ЦПК України, в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів та поділ майна подружжя.

Згідно частиною 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що сторони у справі перебували у зареєстрованому шлюбі з 29.07.2006, який було розірвано рішенням Подільського районного суду м. Києва від 11.12.2013 року.

Від шлюбу сторони мають дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Звертаючись до суду з даним позовом, позивачка ОСОБА_2 посилалась на те, що з моменту розірвання шлюбу і на день звернення до суду із цим позовом, малолітні діти: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживають разом із матір'ю за адресою: АДРЕСА_1 , про що свідчить Акт обстеження умов проживання , складений 28 лютого 2017 року та затверджений начальником служби у справах дітей та сім'ї Подільської районної в місті Києві Державної адміністрації.

Так, відповідно до актів обстеження умов проживання від 28.02.2017 та від 18.01.2018 службою у справах дітей Подільської районної у м. Києві державної адміністрації за заявою ОСОБА_2 були обстежені умови проживання дітей за адресою: АДРЕСА_1 за заявами ОСОБА_2 та встановлені належні умови для проживання дітей (а.с. 22-23 т. 1)

Позивачка також зазначала, що на день подання позову до суду, неповнолітня донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає з батьком, за адресою: АДРЕСА_2 .

Як вбачається з рішення Подільського районного суду м. Києва від 31 жовтня 2017 року, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі частини від усіх видів заробітку (доходів) відповідача, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 22 травня 2017 року і до досягнення повноліття. (том 1 а.с. 32-35)

Обґрунтовуючи вимоги щодо стягнення з ОСОБА_1 аліментів на утримання дітей в розмірі по 9150,33 грн на кожного, позивачка вказувала на наявність у відповідача матеріальної можливості, наявність у нього на праві власності рухомого та нерухомого майна, задовільний стан здоров'я, які дозволятимуть відповідачу сплачувати на утримання дітей грошові кошти у визначеному позивачем розмірі.

На підтвердження вказаних обставин позивачем долучено до позову Інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 12.01.2018 року, згідно якої відповідачу ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на праві власності належить:

- двокімнатна квартира загальною площею 179,2 кв.м., житлова - 41,5 кв.м., за адресою: АДРЕСА_3 ;

- двокімнатна квартира загальною площею 52,40 кв.м., житловою - 30,70 кв.м., за адресою: АДРЕСА_4 ;

- трикімнатна квартира загальною площею 64,40 кв.м., житловою - 39,50 кв.м., за адресою: АДРЕСА_2 . (том 1 а.с. 24-26)

ОСОБА_2 на обґрунтування тієї обставини, що діти проживають разом з нею надані акти обстеження проживання умов дітей.

Відповідно до акту обстеження умов проживання від 11.01.2019 службою у справах дітей Подільської районної у м. Києві державної адміністрації встановлено те, що ОСОБА_3 , 2001 року народження, ОСОБА_4 , 2007 року народження, ОСОБА_7 , 2009 року народження, проживають разом з матір`ю за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 195 т. 2).

ОСОБА_1 на підтвердження обставини того, що діти проживають разом з ним також надані акти обстеження проживання умов дітей.

Відповідно до акту обстеження умов проживання від 25.06.2020 службою у справах дітей Подільської районної у м. Києві державної адміністрації встановлено те, що ОСОБА_4 , 2007 року народження, з її слів з березня 2020 року проживає разом з батьком ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 під час огляду ОСОБА_7 , 2009 року народження, був відсутній, зі слів батька син проживає з ним, але 23.06.2020 пішов до матері (а.с. 218 т. 3).

ОСОБА_1 надано наказ Головного територіального управління юстиції у м. Києві Міністерства юстиції України від 15.11.2018 № 716/6, яким припинено нотаріальну діяльність ОСОБА_1 (а.с. 121 т. 2).

Задовольняючи частково первісний позов ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , починаючи з 24.02.2022 і до досягнення кожним з дітей повноліття, суд першої інстанції виходив із того, що обов`язковою умовою для стягнення аліментів на дитину на користь одного з батьків є факт проживання з ним самої дитини, на утримання якої і стягуються аліменти. Поряд із цим, з наданих сторонами доказів вбачається те, що діти: ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , у період з 31.10.2017 по 24.02.2022 проживали як разом з батьком, так і разом з матір`ю. Належних та допустимих доказів, підтверджуючих основне місце проживання дітей: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 у вказаний період - суду надано не було. З урахуванням визнання відповідачем ОСОБА_1 тієї обставини, що з часу повномасштабного вторгнення росії в Україну діти проживають та перебувають на утриманні матері, суд першої інстанції вважав за можливе стягнути з відповідача на користь позивача аліменти на утримання обох дітей з 24.02.2022 року до досягнення ними повноліття.

Колегія суддів апеляційного суду з такими висновками погоджується, оскільки вони відповідають встановленим по справі обставинам та ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.

Згідно зі ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 8 Закону України "Про охорону дитинства" кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Пунктом 1 статті 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Стаття 27 Конвенції ООН про права дитини дає кожній дитині право на рівень життя, необхідній для її фізичного, розумового, духовного, морального та соціально розвитку. Батьки або інші особи які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Частиною другою статті 51 Конституції України закріплено обов`язок батьків по утримуванню дітей до досягнення ними повноліття.

Відповідно до статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до частин 1, 2, 3 статті 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю сторін. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Виходячи із наведеної норми закону, питання про стягнення аліментів має право ставити той з батьків, з яким проживає дитина або діти.

З матеріалів даної справи та пояснень, наданих сторонами у суді першої інстанції, вбачається, що кожен з них обґрунтовував вимоги за позовом, як первісним, так і зустрічним, тим, що діти: ОСОБА_4 та ОСОБА_7 , фактично проживають з ними.

Позивачка ОСОБА_2 стверджувала, що після розірвання шлюбу діти, крім старшої доньки, проживають з нею за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач ОСОБА_1 , пред`являючи у вересні 2018 року зустрічний позов про стягнення аліментів та додаткових витрат, обґрунтовував свої вимоги тим, що обидві доньки постійно проживають із ним з 2015 року, син також фактично проживає з ним, проводить з ним увесь час, а у матері лише ночує.

За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до частин першої, другої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що стандарт доказування є важливим елементом змагального процесу. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведення.

У постанові Великої Палати Верховного від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, зазначено, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (див. постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18(пункт 41)).

На підтвердження факту проживання дітей із матір'ю ОСОБА_2 надала суду акти обстеження умов проживання від 28.02.2017 р. та від 18.01.2018 р., складені спеціалістами Служби у справах дітей Подільської районної у м. Києві державної адміністрації, які суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги. Зазначені акти не можна вважати належними доказами, оскільки не доводять факт проживання дітей разом із матір'ю станом на дату звернення до суду із позовом. Крім того, в акті від 18.01.2018 р. про обставини проживання дітей за адресою: АДРЕСА_1 , зазначено зі слів матері.

В свою чергу, подані відповідачем ОСОБА_1 докази (акти обстеження умов проживання від 02.12.2015 р., 19.05.2017 р., копії квитанцій, чеків, довідок служби у справах дітей та поліції) також не містять інформацію щодо предмета доказування та не підтверджують факт постійного проживання дітей: ОСОБА_4 та ОСОБА_5 з батьком у спірний період.

Апеляційний суд також критично оцінює акт обстеження умов проживання від 25.06.2020 службою у справах дітей Подільської районної у м. Києві державної адміністрації, яким встановлено те, що ОСОБА_4 , 2007 року народження, з її слів з березня 2020 року проживає разом з батьком ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 ; під час огляду ОСОБА_7 , 2009 року народження, був відсутній, зі слів батька син проживає з ним, але 23.06.2020 пішов до матері.

Обставини встановлені вказаним актом суперечать поясненнями, наданими ОСОБА_4 14 листопада 2023 року, які зафіксовані в Акті опитування дитини в порядку статті 171 СК України, складеного адвокатом Кухаренко О.В. (а.с. 159 т. 3) Так, в зазначених поясненнях ОСОБА_4 вказала, що після розірвання шлюбу між батьками вона разом із братом і сестрою залишилась проживати із матір'ю; спочатку проживали по АДРЕСА_3 , а потім переїхали до квартири дідуся з бабусею, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 і проживали в цій квартирі до повномасштабного вторгнення. Потім всією сім`єю (мама, сестра, брат) отримали тимчасовий прихисток закордоном.

Таким чином, з огляду на наявний між батьками спір щодо фактичного місця проживання дітей, відсутність належних доказів постійного їх місця проживання, відсутність рішення суду про визначення місця проживання дітей, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що жодним з батьків не доведено факту постійного проживання дітей разом із ними на момент звернення до суду із позовами.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про безпідставність висновків суду про визнання відповідачем факту,що з 24.02.2022 року діти проживають разом із матір'ю. Зазначені обставини були визнані відповідачем особисто під час надання пояснень по суті зустрічного позову в судовому засіданні у суді першої інстанції 28 травня 2025 року, що зафіксовано у протоколі судового засідання та технічним звукозаписом. Так, ОСОБА_1 пояснив суду про те, що до початку війни діти перебували повністю на його утриманні та проживали з ним з березня 2020 року і до початку війни, що підтверджено актом обстеження умов проживання.

Відповідно до частини першої статті 82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Аналіз змісту вказаної статті свідчить про те, що суд може вважати встановленими обставини, які визнані учасником справи не лише в письмових заявах по суті справи, а і в поясненнях, наданих суду безпосередньо у судовому засіданні.

Матеріалами справи також підтверджується, що позивачка ОСОБА_2 разом із дітьми після початку повномасштабного вторгнення росії в Україну 28.02.2022 року виїхала за межі України та 10.02.2023 року вони (позивачка разом із дітьми) отримали посвідки на тимчасове проживання у Швеції. (а.с. 2-10, 84-88 том 3)

Щодо розміру аліментів, які підлягають до стягнення з відповідача ОСОБА_1 на утриманні дітей.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у п. 17 постанови від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен урахувати: стан здоров`я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно з ч. 1 ст. 184 СК України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

Вирішуючи питання щодо розміру аліментів, які підлягають до стягнення з ОСОБА_8 , суд першої інстанції виходив із того, що позивачкою не надано суду доказів, підтверджуючих, що ОСОБА_1 за своїм матеріальним станом може сплачувати аліменти у розмірі 9150,33 грн на кожну дитину.

Судом встановлено, зокрема, що з 15.11.2018 року ОСОБА_1 припинено здійснення нотаріальної діяльності.

Враховуючи, що відповідач ОСОБА_1 має пенсійний вік, незадовільний стан здоров'я, матеріальний стан відповідача, положення частини другої ст. 182 СК України, якими визначено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову про стягнення з відповідача на корить позивача аліментів на утримання дітей у розмірі 3 196 грн на кожну дитину щомісячно, тобто урозмірі прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку .

Колегія суддів апеляційного суду з такими висновками погоджується.

Доводи позивачки про наявність підстав для стягнення аліментів у більшому розмірі не підтверджені належними доказами, а тому відхиляються апеляційним судом.

В свою чергу, колегія суддів також критично ставиться до доводів відповідача щодо неможливості забезпечити утримання дітей у визначеному судом розмірі.

Матеріали справи не містять належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження скрутного матеріального становища відповідача або його неспроможності сплачувати аліменти у визначеному судом розмірі.

Апелянтом не надано суду актуальних довідок про доходи, документів щодо наявності значних витрат на лікування, доказів тяжкого стану здоров`я, підтвердження витрат на медикаменти, доказів перебування на утриманні інших осіб чи інших обставин, які б об`єктивно свідчили про неможливість виконання ним батьківського обов`язку щодо утримання дітей.

Суд апеляційної інстанції також враховує, що станом на дату ухвалення рішення судом першої інстанції, ОСОБА_1 на праві власності має лише одну квартиру: трикімнатна квартира загальною площею 64,40 кв.м., житловою - 39,50 кв.м., за адресою: АДРЕСА_2 .

Зазначене може свідчити про те, що протягом розгляду даної справи у суді першої інстанції ОСОБА_1 відчужив належне йому на праві власності інше нерухоме майно, а саме: двокімнатну квартиру загальною площею 179,2 кв.м., житловою - 41,5 кв.м., за адресою: АДРЕСА_3 ; двокімнатну квартиру загальною площею 52,40 кв.м., житловою - 30,70 кв.м., за адресою: АДРЕСА_4 (том 1 а.с. 24-26).

Доказів, підтверджуючих підстави відчуження майна, розмір отриманих від продажу нерухомого майна коштів, збереження коштів на банківських рахунках, або ж наявності значних матеріальних витрат у період з квітня 2018 року по дату ухвалення рішення у даній справі відповідач суду не надав.

Сам по собі факт досягнення пенсійного віку або відсутності офіційного працевлаштування не звільняє особу від обов`язку утримувати власну дитину та не є безумовною підставою для зменшення розміру аліментів.

Колегія суддів враховує, що на відповідача, як на батька неповнолітніх дітей, законом покладено обов`язок брати участь у їх матеріальному забезпеченні. Відсутність належних доказів неможливості виконання такого обов`язку виключає підстави для зменшення визначеного судом розміру аліментів.

Апеляційний суд також відхиляє доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 щодо безпідставного не вирішення судом його заяви про відстрочення або розстрочення заборгованості по аліментам, оскільки вирішення вказаного питання не входить до предмету розгляду у даній справі. При цьому відповідач не позбавлений права звернутися до суду із відповідною заявою в порядку статті 435 ЦПК України.

Суд першої інстанції обґрунтовано відмовив відповідачу у задоволенні клопотання про долучення доказів, підтверджуючих стан здоров'я відповідача, яке було заявлено у судовому засіданні 18.11.2025 року, оскільки таке клопотання подано з порушенням процесуального порядку. Доказів поважності причин неподання вказаних доказів у встановлений законом строк ОСОБА_1 суду не подано та про продовження такого строку клопотань не заявлено.

Обґрунтованими є також висновки суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення зустрічного позову ОСОБА_1 як в частині стягнення аліментів, так і в частині стягнення додаткових витрат на дітей.

У зв`язку із не доведенням ОСОБА_1 обставин постійного проживання дітей: ОСОБА_9 'та ОСОБА_5 , разом із батьком, відсутні підстави для стягнення на його користь аліментів з матері.

Відповідно до ст. 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).

Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення.

Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.

Це положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається цією статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат, у тому числі у зв`язку з розвитком певних її здібностей. Визначення таких особливих обставин належить до компетенції суду, і вони є індивідуальними в кожному конкретному випадку.

В силу норм ст. 185 СК України законодавець відносить до додаткових витрат на дитину, витрати, що викликані особливими обставинами, зокрема витрати, пов`язані з розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у п. 18 постанови від 15.05.2006 № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» до передбаченої ст. 185 СК участі в додаткових витратах на утримання дитини, викликаних особливими обставинами (розвитком її здібностей, хворобою, каліцтвом тощо), можна притягати лише батьків. У цих випадках ідеться про фактично зазнані або передбачувані витрати, тому їх необхідно визначати у твердій грошовій сумі.

При одночасному розгляді вимог про стягнення аліментів і додаткових витрат їх має бути визначено у рішенні окремо.

Наявність додаткових витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про їх стягнення. Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним з батьків на утримання дитини (постанова Верховного Суду від 21.02.2018 року у справі № 127/16614/15-ц (провадження № 61-2371св18)).

Як зазначив Верховнии? Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у своїй Постанові від 26.08.2020 року у справі N 336/1488/19, провадження N 61-19103св19, особливі обставини можуть бути зумовлені, як негативними (хвороба), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструменту, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті). Наявність таких обставин підлягає доведенню особою, яка пред`явила такий позов.

Отже, з аналізу судової практики, яка склалась, до додаткових витрат відносять:

а) навчання у спеціалізованому закладі освіти, технікумі, коледжі, при умові погодження з батьком/матір`ю навчального закладу та доведеності існування особливих обставин, які зумовлені необхідністю платного навчання дитини у цьому закладі адже дитині гарантовано державою безоплатне навчання у загальноосвітній школі,

б) розвиток здібностей дитини, а саме витрати на гуртки, заняття, які розвивають конкретні здібності дитини, придбання спортінвентарю, музичного інструменту, витрати на участь у змаганнях та конкурсах, витрати на вивчення іноземних мов, підтверджені відповідними нагородами, які одержували діти або характеристиками,

в) оздоровлення (санаторно-курортне або відпочинок біля моря або на гірському курорті при умові доведеності, що для покращення стану здоров`я дитини вона потребувала відпочинок та оздоровлення саме там),

г) лікування (систематичні витрати, понесені у зв`язку з постійною хворобою дитини, фізичними травмами).

Батьки зобов`язані брати участь у додаткових витратах на свою дитину, лише при обов`язковій умові, якщо це обумовлено розвитком її здібностей, хворобою тощо.

Цей перелік не є вичерпним - сюди входять усі потреби дитини, які не покриваються аліментами на її утримання.

Якщо розмір аліментів, які сплачує боржник, не покриває половини витрат на оплату матеріальних потреб дитини, то слід звертатися до суду із заявою про збільшення розміру аліментів, а не про стягнення додаткових витрат на дитину.

Більш того, при подачі позову про стягнення додаткових витрат на дитину - судовий збір не сплачується.

Для задоволення даної категорії спорів особливо важливим є те, щоб сторона надала незаперечні докази на підтвердження додаткових витрат.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні вимог в цій частині, правильно виходив з того ОСОБА_1 , визначаючи розмір додаткових витрат на дітей у розмірі 764 262 грн, які просив стягнути з ОСОБА_2 на його користь, у позові не вказав якими особливими обставинами викликані ці додаткові витрати на дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Відповідно до вимог ст. 185 СК України та правового висновку від 13.09.2017 р. у справі № 6-1489цс17 ВС, у витратах, понесених при звичайному способі життя, хоча вони і будуть додатковими, але не викликаними особливими обставинами, участь другого з батьків не є обов`язковою.

Такі витрати по суті є виконанням обов`язку батьків, передбаченого ч. 3 ст. 150 СК України.

Крім того, витрати, пов`язані з відпочинком не можуть бути додатковими витрати в силу норм СК України, оскільки доказів того, що такий відпочинок був зумовлений особливими обставинами у житті дітей та що діти потребували оздоровлення та відпочинку біля моря за рекомендацією лікаря чи стану здоров`я, позивачем надано не було.

Виходячи з вищевикладеного, відсутні правові підстави для задоволення зустрічного позову ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_2 на його користь додаткових витрат на дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 764 262 грн.

З огляду на вказане, доводи апеляційних скарг як позивача, так і відповідача, фактично зводяться до незгоди з ухваленим рішенням та не містять посилань на порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції повно та всебічно з`ясував обставини справи, правильно визначив характер спірних правовідносин, надав належну правову оцінку зібраним доказам та ухвалив законне й обґрунтоване рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

За змістом ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, що відповідно до ст.375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. ст. 259, 268, 367, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 та представника ОСОБА_2 - адвоката Кухаренко Ольги Володимирівни - залишити без задоволення.

Рішення Подільського районного суду м. Києва від 28 листопада 2025 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків передбачених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України.

Суддя-доповідач Д.О. Таргоній

Судді: О.В. Борисова

С.А. Голуб