Постанова від 07 липня 2026 р. у справі №757/21222/16-ц — Київський апеляційний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

8 липня 2026 року місто Київ

справа № 757/21222/16-ц

провадження № 22-ц/824/5826/2026

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Шкоріної О.І., суддів - Поливач Л.Д., Стрижеуса А.М., за участю секретаря судового засідання Хасанової А.Р.

сторони:

позивач - ОСОБА_1

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт»

відповідач - Акціонерне товариство «Райффайзен Банк»

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Райффайзен Банк»

на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 26 листопада 2025 року, постановлену суддею Остапчук Т.В., -

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2016 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача про визнання недійсними договорів поруки від 23 травня 2008 року № 010/08-11/1872/П-4, від 3 вересня 2009 року № 12/08-03/1872/82/1 та від 3 вересня 2009 року № 12/08-03/1872/82/2, заперечуючи їх підписання. У зв`язку з чим було поставлено питання про призначення судової почеркознавчої експертизи, на вирішення якої поставити питання оригінальності її підпису на вказаних договорах, її проведення просила доручити Київському науково-дослідному інституту судових експертиз.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 26 листопада 2025 року клопотання ОСОБА_1 про призначення судової почеркознавчої експертизи задоволено.

Призначено судову почеркознавчу експертизу, на вирішення якої поставлено наступні питання:

1. Чи виконано підписи від імені ОСОБА_1 саме ОСОБА_1 чи іншою особою в договорі поруки між Відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 від 23.05.2008 № 010/08-11/1872/П-4?

2. Чи виконано підписи від імені ОСОБА_1 саме ОСОБА_1 чи іншою особою в договорі поруки між Відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 від 03.09.2009 № 12/08-03/1872/82/1?

3. Чи виконано підписи від імені ОСОБА_1 саме ОСОБА_1 чи іншою особою в договорі поруки між Відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 від 03.09.2009 № 12/08-03/1872/82/2?

Проведення експертизи доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз, якому для проведення експертизи направлено матеріали цивільної справи №757/21222/16-ц.

Для проведення експертного дослідження зобов`язано ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» виконати ухвалу суду від 14 травня 2025 року та надати суду для проведення експертного дослідження наступні документи:

Договір поруки між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 від 3 вересня 2009 року № 12/08-03/1872/82/1, договір поруки між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 від 3 вересня 2009 року № 12/08-03/1872/82/2.

Постановляючи ухвалу про призначення експертизи, суд першої інстанції виходив із того, що для правильного розгляду справи та з`ясування питань, що потребують спеціальних знань, необхідно призначити судову почеркознавчу експертизу у вказаних позивчачем договорах, підписання яких заперечує.

Не погоджуючись з зазначеною ухвалою, представник АТ «Райффайзен Банк» подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу, відмовити у задоволенні клопотання про призначення експертизи. Апелянт зазначає про те, що при винесенні оскаржуваної ухвали судом першої інстанції не надано належної і достатньої оцінки обставинам, які мають значення для правильного вирішення справи, в оскаржуваній ухвалі відсутні жодні висновки, яких дійшов суд за результатами оцінки доказів, та аргументи на користь прийнятого рішення, наявні порушення та неправильне застосування норм процесуального права з боку суду першої інстанції.

В апеляційній скарзі зазначає про те, що позивачем не наведено переконливих доводів щодо необхідності призначення у даній справі судової почеркознавчої експертизи та не аргументовано, яким чином питання, які вона просить поставити на її вирішення, співвідносяться, як із предметом заявлених позовних вимог (недійсність правочинів з підстав їх не підписання позивачем), так і фактом підписання відповідних договорів поруки, що підтверджується судовими рішеннями, які набрали законної сили за рішенням Апеляційного суду міста Києва від 1 березня 2017 року у справі № 757/2830/14-ц (провадження № 22-ц/796/1286/2017). Також з долучених до відзиву Банку №140/5/5/318 від 2 липня 2018 року доказів, зокрема копією журналу судового засідання від 3 листопада 2014 року у справі №2-3226/11 та компакт-диском із звукозаписом у справі №2/3226/11 з 22 серпня 2011 року по 11 листопада 2011 року підтверджується факт огляду договорів поруки судом та позивачем.

Вважає, що у матеріалах даної справи наявні докази, на підставі яких суд має встановити обставини спору, надати їм оцінку та ухвалити рішення за результатами розгляду справи по суті без проведення судової почеркознавчої експертизи.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 та її представник заперечують проти доводів апеляційної скарги, просять апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.

В судове засідання представник ТОВ «ФК «Форінт» не з'явився, будучи повідомленим про місце, день і час засідання суду шляхом направлення судового повідомлення до його електронного кабінету, що підтверджується звітом про доставку вихідної кореспонденції, причини своєї неявки суду не повідомив, у зв'язку з чим колегія суддів вважала за можливе розглянути справу у його відсутність відповідно до вимог ч.2 ст.372 ЦПК України.

В судовому засіданні представник АТ «Райффайзен Банк» адвокат Семеняка В.В. підтримав подану апеляційну скаргу в повному обсязі, просив її задовольнити, оскаржувану ухвалу суду першої інстанції скасувати та відмовити ОСОБА_1 у призначенні експертизи.

В судовому засіданні ОСОБА_1 та її представник адвокат Костинчук П.М. заперечують проти доводів апеляційної скарги в повному обсязі, просять відмовити в її задоволенні, ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді Шкоріної О.І., пояснення осіб, які з`явилися в судове засідання, перевіривши законність і обґрунтованість постановленої у справі ухвали, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є, зокрема, справедливий розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

За вимогами статей 263, 264 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Статтею 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. При цьому, суд має сприяти учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасника справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці данні встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

При використанні засобів доказування учасник судового процесу з одного боку має дотримуватися вимоги про отримання інформації лише з визначених в законі засобів доказування та з дотриманням встановленого порядку; з іншого - використання лише певних засобів доказування з числа передбачених законом (позитивна допустимість) або неможливість використання певних засобів доказів (негативна допустимість).

Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Відповідно до положень частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях

Відповідно до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Висновок експерта відноситься до засобів доказування відповідно до частини другої статті 76 ЦПК України.

Так, відповідно до частини першої статті 102 ЦПК, висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.

Частиною другою статті 102 ЦПК встановлено, що предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права.

Відповідно до частини першої ст.103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивач не навів достатнього обґрунтування необхідності призначення почеркознавчої експертизи, колегія суддів відхиляє як безпідставні.

Із матеріалів справи вбачається, що позивач послідовно заперечує факт виконання нею підписів у всіх трьох договорах поруки, що і стало підставою звернення до суду з позовом про визнання цих правочинів недійсними. За таких обставин саме встановлення особи, яка виконала спірні підписи, є ключовою фактичною обставиною, від якої залежить правильне вирішення спору по суті. Поставлені судом першої інстанції питання безпосередньо стосуються предмета доказування, є чіткими, зрозумілими, не містять правової оцінки та спрямовані виключно на встановлення фактичних обставин справи, що повністю відповідає процесуальному призначенню судової експертизи.

Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 01 березня 2017 року було встановлено саме факт виконання підписів у спірних договорах особисто позивачем на підставі проведеного експертного дослідження чи що відповідне питання було предметом безпосереднього судового розгляду та вирішення. Саме по собі дослідження судом договорів поруки, їх огляд у судовому засіданні або констатація факту існування таких документів не є тотожними встановленню належності підпису конкретній особі та не виключають необхідності проведення спеціального експертного дослідження.

Посилання апелянта на журнал судового засідання, технічний запис судового засідання та інші матеріали попередніх судових справ також не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, оскільки зазначені докази лише підтверджують факт дослідження судом відповідних документів, однак жодним чином не встановлюють виконавця підписів, що є спеціальним питанням, вирішення якого потребує спеціальних знань.

Колегія суддів також враховує, що відповідно до статті 89 ЦПК України оцінка доказів здійснюється судом після їх дослідження під час ухвалення рішення у справі. На стадії вирішення питання про призначення судової експертизи суд не вирішує спір по суті, не надає остаточної оцінки доказам та не встановлює доведеність чи недоведеність позовних вимог. Суд лише перевіряє, чи існує необхідність у спеціальних знаннях для встановлення обставин, що мають значення для справи. Саме такий процесуальний підхід був дотриманий судом першої інстанції.

Зміст оскаржуваної ухвали свідчить, що суд першої інстанції належним чином мотивував необхідність призначення судової почеркознавчої експертизи, зазначив обставини, для встановлення яких вона призначається, визначив експертну установу, сформулював питання, що потребують спеціальних знань, та поклав витрати на проведення експертизи на позивача.

Доводи апеляційної скарги фактично зводяться до незгода апелянта із процесуальним рішенням суду про необхідність отримання доказу у справі та спрямовані на переоцінку процесуальної доцільності призначення експертизи, однак не містять посилань на порушення судом норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для скасування ухвали.

Суд, постановляючи ухвалу про призначення експертизи достатньо мотивував прийняте ним судове рішення, доводи апеляційної скарги таких висновків не спростовують і на їх правильність не впливають.

Відповідно до статті 367 ЦПК України, перевіряючи під час розгляду справи в апеляційному порядку законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів не вбачає підстав для скасування оскаржуваної ухвали.

Керуючись статтями 367, 369, 371, 374, 375, 381, 382-384 ЦПК України, суд ,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» залишити без задоволення.

Ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 26 листопада 2025 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повна постанова складена 21 липня 2026 року.

Суддя-доповідач: О.І. Шкоріна

Судді: Л.Д. Поливач

А.М. Стрижеус