Постанова від 24 березня 2026 р. у справі №752/23782/24 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

03680 м. Київ , вул. Солом`янська, 2-а

Номер апеляційного провадження: 22-ц/824/2448/2026

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2026 року м. Київ

Справа № 752/23782/24

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді-доповідача Ящук Т.І.,

суддів Кирилюк Г.М., Рейнарт І.М.

за участю секретаря судового засідання Слив`юк С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 15 липня 2025 року, постановлену у складі судді Слободянюк А.В.,

у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання договору недійсним та застосування наслідків недійсності правочину,

встановив:

В листопаді 2024 року позивач ОСОБА_2 звернулася до Голосіївського районного суду міста Києва з позовом до відповідача ОСОБА_1 про визнання договору недійсним та застосування наслідків недійсності правочину, в якому просила:

1) визнати недійсним договір грошової позики від 20 лютого 2014 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на суму 15 000 доларів США;

2) застосувати наслідки недійсності вказаного договору шляхом стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 майнової шкоди пропорційно вартості реалізованого майна в розмірі 125 319 грн.

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 15 липня 2025 року клопотання представника позивача про призначення комплексної судової експертизи - задоволено.

Призначено у справі судову комплексну трасологічну експертизу та технічну експертизу документа, проведення якої доручено експертам Державного науково-дослідного криміналістичного центру МВС України.

На вирішення експертів поставлено наступні запитання:

1) в якій послідовності виконувались реквізити «Договора денежного займа» від 20 лютого 2014 року, а саме друкований текст «Договор денежного займа», рукописний запис «(розписка»; друкований текст, що починається зі слів: «Я, ОСОБА_2 …» та закінчується словами «… через вісімнадцять місяців»; друкований текст « ОСОБА_2 »; «рукописні (цифрові) записи та підписи»?

2) чи виготовлено друкований текст «Договор денежного займа»; друкований текст, що починається зі слів: «Я, ОСОБА_2 …» та закінчується словами «… через вісімнадцять місяців»; друкований текст « ОСОБА_2 » на одному або різних знакодрукувальних пристроях (принтерах, багатофункціональних пристроях)»?

3) який механізм пошкодження верхньої частини аркуша паперу «Договора денежного займа (розписка)» від 20 лютого 2014 року, що починається зі слів: «Я, ОСОБА_2 …» та закінчується словами «… через вісімнадцять місяців»?

Не погоджуючись з ухвалою суду, відповідач ОСОБА_1 звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні клопотання про призначення комплексної судової експертизи.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначила, що у провадженні Дніпровського районного суду міста Києва перебувала цивільна справа № 755/11652/18, яка розглядалася в період з 2018 по 2020 роки і наразі матеріали справи перебувають в архіві суду першої інстанції. Питання про достовірність підпису ОСОБА_2 у спірному договорі вже вирішене експертом Київського науково-дослідного інституту судових експертиз за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи, призначеної в рамках зазначеної цивільної справи. Результати експертного дослідження якої оформлені відповідним висновком від 21 січня 2020 року № 32240/32241/19-32, не були оскаржені позивачем, вона з ними погодилася.

У 2024 році позивач вигадала новий факт підробки договору позики, пред`явивши позов з інших підстав, а саме, нібито представник відповідача - ОСОБА_3 - змусив її підписати договір позики. На сьогоднішній день представник помер і не може спростувати підстави позову.

Крім цього, у провадженні Голосіївського районного суду міста Києва перебувала цивільна справа № 752/23845/20 за позовом ОСОБА_2 , про визнання договору недійсним. Підстави позову зводилися до того, що нібито було використано половину аркуша з підписом, однак ухвалою цього суду відмовлено в задоволенні її клопотання про призначення експертизи, після чого ОСОБА_2 заявила про залишення позову без розгляду.

На запитання судді в судовому засіданні 15 липня 2025 року представник позивача повідомив, що в архіві суду йому просто видали оригінал договору позики (розписки), після чого відповідач вирішила ознайомитися з матеріалами архівної справи та виявила, що в ній відсутній оригінал зазначеного документа; про видачу оригіналу договору позики (розписки) суд ухвалу не постановляв, з 2020 року справа не розшивалася, про що свідчать підписи працівників суду, натомість вбачаються сліди того, що оригінал боргового документа був вирваний. При цьому, представник позивача двічі ознайомлювався з матеріалами справи та в одній зі своїх заяв проставив відмітку про отримання оригіналу договору позики.

З приводу зазначених обставин відповідач звернулася до правоохоронних органів з повідомленням про кримінальне правопорушення, а також звернулася до голови Дніпровського районного суду міста Києва із заявою про втрату (викрадення) документа з архіву та клопотанням про перевірку.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_4 просить відмовити в її задоволенні, ухвалу суду першої інстанції - залишити без змін, оскільки при розгляді цієї справи істотне значення мають обставини, пов`язані з укладенням договору позики, зокрема, чи відповідало вчинення цього правочину внутрішній волі сторін, оскільки зазначена обставина входить до предмету доказування при розгляді цієї справи.

09 лютого 2026 року до Київського апеляційного суду надійшли письмові пояснення відповідача ОСОБА_1 , в яких вона зазначає, що підстави позову у цій справі суперечать підставам позову у справі № 755/11652/18. У цій справі позивач посилалася на те, що 28 квітня 2016 року ОСОБА_3 запросив гроші за свою роботу, проте у ОСОБА_2 не було всієї суми, на що ОСОБА_3 запропонував позивачу написати розписку про начебто позику в його дружини ОСОБА_1 , на що ОСОБА_2 погодилася і підписала відповідну розписку. Представник (позивача) навмисне не зробив запит стосовно того, що відповідач не є дружиною ОСОБА_3 і таким чином вводить суд в оману.

Зрештою, позивач посилається на те, що розписку було підписано під примусом, однак доказів на підтвердження цієї обставини матеріали справи не містять.

Суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі самостійно сформулював версію подій, зазначивши, що аркуш було відірвано, а підпис відповідача нібито належав іншому документу, тоді як такі обставини не були доведені позивачем, відповідні докази відсутні в матеріалах справи, а місцевий суд вийшов за межі змагальності сторін та порушив вимоги статтей 13, 81 і 89 ЦПК України.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з підстав, які не заявлялися позивачем у даній справі і стосувалися інших правовідносин, що свідчить про неправильне з`ясування обставин справи; судом не було встановлено, яку саме обставину належить досліджувати при проведенні експертизи, та обґрунтував експертизу підставами, які не відповідають заявленій у цьому позові версії подій.

У даній справі позивач посилається як на підставу позову на ту обставину, що її змусили підписати розписку, тоді як у справі, що розглядалася, підставами позову слугувала та обставина, що вона взагалі нічого не підписувала.

Вважає недопустимим як доказ оригінал документа, який було надано на експертне дослідження, оскільки позивач не направила клопотання про приєднання доказів на адресу відповідача, зміст зазначеного документа в судовому засіданні від 15 липня 2025 року не оголошувався, питання допустимості доказів не вирішувалося, а ухвала про його приєднання не була постановлена.

В судовому засіданні 11.02.2026 року відповідач ОСОБА_1 підтримала доводи апеляційної скарги та просила задовольнити, наголошуючи на тому, що представник позивача в незаконний спосіб отримав оригінал розписки.

В судове засідання 25.03.2026 року відповідач ОСОБА_1 не з`явилася про дату, час і місце судового розгляду повідомлена належним чином, що не перешкоджає апеляційному перегляду ухвали суду відповідно до частини другої статті 372 ЦПК України.

Представник позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_4 заперечив проти доводів і вимог апеляційної скарги, просив відмовити в її задоволенні з підстав, викладених у відзиві.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення відповідача та представника позивача, з`ясувавши обставини справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Призначаючи у справі судову комплексну трасологічну експертизу та технічну експертизу документа, суд першої інстанції виходив з того, що обставини укладання договору позики входять до предмету доказування у справі, вони є істотними, оскільки можуть підтвердити або спростувати наявність підстав для визнання договору позики недійсним, а з`ясування питання про те, чи підписувала ОСОБА_2 вказаний договір та чи дійсно вказаний договір був складений і підписаний 20 лютого 2014 року, відноситься до компетенції експерта і без з`ясування цього питання неможливо вирішити спір по суті.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки він відповідає фактичним обставинам і нормам процесуального права.

З матеріалів справи вбачається, що в листопаді 2024 року ОСОБА_2 звернулася до Голосіївського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 про визнання договору недійсним та застосування наслідків недійсності правочину, в якому просила:

3) визнати недійсним договір грошової позики від 20 лютого 2014 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на суму 15 000 дол. США;

4) застосувати наслідки недійсності вказаного договору шляхом стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 майнової шкоди пропорційно вартості реалізованого майна в розмірі 125 319 грн.

Позов мотивовано тим, що у 2010 році між ОСОБА_2 та її родичами виник спір з приводу нерухомого майна, у зв`язку з чим вона звернулася до ОСОБА_3 за правовою допомогою, оскільки не володіла юридичними знаннями з вирішення майнових спорів.

05 червня 2012 року у приватного нотаріуса ОСОБА_2 оформила довіреність на представництво ОСОБА_3 її інтересів строком до 05 червня 2015 року.

За порадою ОСОБА_3 вона звернулася до Радомишльського районного суду Житомирської області з адміністративним позовом, в якому просила визнати неправомірними дії державного реєстратора Державної реєстраційної служби Радомишльського районного управління юстиції та скасувати реєстрацію права власності на 1/2 частини будинку і земельної ділянки по АДРЕСА_1 . Представництво її інтересів у вищезазначеному судовому провадженні здійснював ОСОБА_3 . Надалі, за порадою ОСОБА_3 вона погодилася звернутися до Радомишльського районного суду Житомирської області з позовною заявою щодо визнання правочину недійсним.Розгляд справи № 289/625/16-ц відбувався за участю представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 .

Оскільки ОСОБА_2 не володіла юридичними знаннями, вона прислухалася до порад ОСОБА_3 , який рекомендував їй звертатися до судів для вирішення спорів, які позивач не розуміла до кінця про їх мету та доцільність, проте довіряла юристу і не «ставила зайвих запитань». Зважаючи на те, що ОСОБА_3 був її юристом у декількох справах, вона йому довіряла цілком, тому іноді документи, які їй надавав ОСОБА_3 , підписувала від свого імені та передавала юристу назад для відправлення, що він їй радив робити.

З часом кількість справ, які від імені ОСОБА_2 вів ОСОБА_3 , зросла з огляду на поради юриста на звернення до судів з метою оскарження рішень та правочинів.

За свої послуги ОСОБА_3 просив грошові кошти, які ОСОБА_2 йому періодично сплачувала.

28 квітня 2016 року ОСОБА_3 повторно запросив грошові кошти за свою роботу, проте у ОСОБА_2 не було всієї суми, тому ОСОБА_3 запропонував їй написати розписку про начебто позику в його дружини - ОСОБА_1 - та з авансом оплати роботи наперед, яку запропонував викласти у вигляді розписки про позику коштів, на що ОСОБА_2 погодилася і написала відповідну розписку.

На початку 2019 року ОСОБА_2 зателефонував ОСОБА_3 та повідомив її про наявність заочного рішення Дніпровського районного суду міста Києва у справі № 755/11652/18, яким позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики задоволено частково і стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договорами позики від 20 лютого 2014 року в сумі 441 642,93 грн. і від 28 квітня 2016 року в сумі 154 875 грн.

Позивач погоджується, що «писала» власноручно «договор денежного займа» (розписку) від 28.04.2016 року, проте категорично заперечує про укладення 20 лютого 2014 року «договір денежного займа».

Таким чином, на переконання позивача, ОСОБА_3 діяв недобросовісно, оскільки зловживаючи довірою, використав інформацію позивача, її скрутне матеріальне становище і допоміг ОСОБА_1 в укладенні оскаржуваного правочину, а також представляв інтереси іншої сторони ОСОБА_1 у справі № 755/11652/18, тоді як була ще чинна довіреність ОСОБА_2 від 05 червня 2015 року, оформлену у приватного нотаріуса Мельниченко Н.М., строком до 05 червня 2020 року, яка не скасована і не відкликана.

11 лютого 2019 року ОСОБА_2 звернулася до Дніпровського районного суду міста Києва із заявою про перегляд заочного рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 03 грудня 2018 року, яку ухвалою цього суду від 12 березня 2019 року залишено без задоволення.

23 липня 2020 року Київським апеляційним судом апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.

Заочне рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 03 грудня 2018 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики від 20 лютого 2014 року скасовано й ухвалено в цій частині нове судове рішення.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики від 20 лютого 2014 року в сумі 16 329,04 дол. США, що складається із суми боргу в розмірі 15 000 дол. США та 3% річних за прострочення виконання грошового зобов`язання в розмірі 1329,04 дол. США.

Ухвалою Верховного Суду від 27 жовтня 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Київського апеляційного суду від 23 липня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики вирішено вважати неподаною та повернуто заявнику.

При розгляді справи № 755/11652/18 ОСОБА_2 , від імені якої діяв ОСОБА_5 , в обґрунтування клопотання про призначення судової експертизи зазначала, що розписку від 20 лютого 2014 року ОСОБА_2 не писала та підпис на ній їй не належить, а тому вважала, що для підтвердження цих обставин необхідно призначити почеркознавчу експертизу.

У даній позовній заяві ОСОБА_2 заявила клопотання про призначення судової комплексної технічної експертизи документів та судової трасологічної експертизи, на вирішення експертам поставити наступні запитання:

1) в якій послідовності виконувались реквізити «Договора денежного займа» від 20 лютого 2014 року, а саме друкований текст «Договор денежного займа», рукописний запис «розписка»; друкований текст, що починається зі слів: «Я, ОСОБА_2 …» та закінчується словами «… через вісімнадцять місяців»; друкований текст « ОСОБА_2 »; «рукописні (цифрові) записи та підписи»?

2) чи виготовлено друкований текст «Договор денежного займа»; друкований текст, що починається зі слів: «Я, ОСОБА_2 …» та закінчується словами «… через вісімнадцять місяців»; друкований текст « ОСОБА_2 » на одному або різних знакодрукувальних пристроях (принтерах, багатофункціональних пристроях)»?

3) який механізм пошкодження верхньої частини аркуша паперу «Договора денежного займа (розписка)» від 20 лютого 2014 року, що починається зі слів: «Я, ОСОБА_2 …» та закінчується словами «… через вісімнадцять місяців»?

Встановивши вищенаведені обставини, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до частини першої, третьої і четвертої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з частиною третьою статті 102 ЦПК України висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.

За змістом частин першої і другої статті 103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:

1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;

2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.

У разі необхідності суд може призначити декілька експертиз, додаткову чи повторну експертизу.

За змістом частин першої і другої статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За пунктом 3.2. розділу І Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 08.10.1998 № 53/5, технічна експертиза документів поділяється на експертизу реквізитів документів, експертизу друкарських форм та експертизу матеріалів документів.

Основними завданнями технічної експертизи реквізитів документів є:

установлення фактів і способів унесення змін до документів (підчистка, травлення, дописка, переклеювання фотокарток, літер тощо) та виявлення їх первинного змісту. Для проведення дослідження щодо встановлення факту внесення змін у первинний зміст документів надаються оригінали документів;

виявлення залитих, замазаних, вицвілих та інших слабо видимих або невидимих текстів (зображень) на різних матеріалах, а також текстів (зображень) на обгорілих та згорілих документах за умови, що папір, на якому вони зображені, не перетворився на попіл;

установлення виду та ідентифікація приладів письма за штрихами;

визначення відносної давності виконання документа або його фрагментів, а також послідовності нанесення штрихів, що перетинаються;

установлення цілого за частинами документа;

установлення документа, виготовленого шляхом монтажу із застосуванням копіювально-розмножувальної та комп`ютерної техніки;

ідентифікація особи, яка надрукувала машинописний текст, виготовила зображення відтиску печатки за особливостями навичок виконавця.

Водночас, пунктом 5.1. Інструкції визначено, що основними завданнями трасологічної експертизи є ідентифікація або визначення родової (групової) належності індивідуально визначених об`єктів за матеріально фіксованими слідами - відображеннями їх слідоутворювальних поверхонь; діагностика (установлення властивостей, станів) об`єктів; ситуалогічні завдання (установлення механізму слідоутворення тощо).

Трасологічною експертизою можна також установлювати факти, які належать до просторових, функціональних, структурних, динамічних і деяких інших характеристик процесу слідоутворення, а також особливостей слідоутворювальних об`єктів.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що предметом судового розгляду у цій справі є питання про дійсність або недійсність договору позики, оформленого розпискою від 20.02.2014 року, на підставі якої між сторонами виникло зобов`язання з позики.

Позивач стверджує, що під час здійснення представництва її інтересів ОСОБА_3 в судових справах він давав їй документи на підписання, а коли виникли фінансові труднощі з оплатою його послуг, вона погодилася на пропозицію укласти розписку. Позивач визнає, що писала власноручно «договор денежного займа» (розписку) від 28 квітня 2016 року, проте заперечує факт укладення такого ж договору 20 лютого 2014 року.

Обґрунтовуючи підстави позову, позивач ОСОБА_2 посилається на те, що вона підписувала документи, надані їй ОСОБА_3 , проте документи були зовсім іншого змісту, ніж «договір денежного займа» ( розписка) від 20.02.2014 року. Стверджує, що договору з таким змістом вона не підписувала та не укладала.

Зважаючи на вищевикладене, призначаючи у справі експертизу, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що зазначена експертиза вирішує питання, що входять до предмету доказування у справі про визнання недійсним договору позики, адже поставлені на вирішення експертизи питання стосуються обставин укладення договору, що безпосередньо входить до предмету доказування у цій справі, а відмова в призначенні цієї експертизи становитиме порушення права позивача на змагальну процедуру та свободи в доведенні обґрунтованості обставин, на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги про те, що Дніпровським районним судом міста Києва у справі № 755/11652/18 на підставі висновку експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз вирішувалося питання про достовірність підпису ОСОБА_2 суд апеляційної інстанції відхиляє.

З Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що постановою Київського апеляційного суду від 23 липня 2020 року у справі № 755/11652/18 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.

Заочне рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 03 грудня 2018 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики від 20 лютого 2014 року - скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення .

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики від 20 лютого 2014 року в сумі 16 329,04 дол. США, що складається із суми боргу в розмірі 15 000 доларів США та 3% річних за прострочення виконання грошового зобов`язання в розмірі 1329,04 дол. США.

Згідно з мотивувальною частиною вказаного судового рішення, суд апеляційної інстанції відхилив доводи ОСОБА_2 про те, що підпис у розписці не їй належить, оскільки судово-почеркознавчою експертизою встановлено, що підпис від імені ОСОБА_2 в «Договоре денежного займа», що датований 20.02.2014, у рядку «ОСОБА_2 » - виконано рукописним способом без попередньої технічної підготовки і технічних засобів. Рукописний запис «20.02.2014 в «Договоре денежного займа», що датований 20.02.2014, виконано ОСОБА_2 .Підписи від імені ОСОБА_2 в «Договоре денежного займа», що датований 20.02.2014, у рядку «ОСОБА_2 » - виконано ОСОБА_2 .

Натомість, на вирішення експертів в цій справі поставлено наступні запитання:

1) в якій послідовності виконувались реквізити «Договора денежного займа» від 20 лютого 2014 року, а саме друкований текст «Договор денежного займа», рукописний запис «(розписка»; друкований текст, що починається зі слів: «Я, ОСОБА_2 …» та закінчується словами «… через вісімнадцять місяців»; друкований текст « ОСОБА_2 »; «рукописні (цифрові) записи та підписи»?

2) чи виготовлено друкований текст «Договор денежного займа»; друкований текст, що починається зі слів: «Я, ОСОБА_2 …» та закінчується словами «… через вісімнадцять місяців»; друкований текст « ОСОБА_2 » на одному або різних знакодрукувальних пристроях (принтерах, багатофункціональних пристроях)»?

3) який механізм пошкодження верхньої частини аркуша паперу «Договора денежного займа (розписка)» від 20 лютого 2014 року, що починається зі слів: «Я, ОСОБА_2 …» та закінчується словами «… через вісімнадцять місяців»?

Таким чином, за результатами експертизи можливо буде встановити обставини вчинення спірного правочину, оскільки на вирішення експертизи поставлено питання щодо послідовності виконання реквізитів договору, а саме - друкованого тексту, рукописних записів, підпису. Тоді як питання про те, чи підписаний договір ОСОБА_2 чи іншою особою, не є предметом експертного дослідження, призначеного оскаржуваною ухвалою суду.

Також колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги відповідача про те, що оригінал розписки було вирвано з матеріалів справи № 755/11652/18 і що документ було втрачено.

Як вбачається з матеріалів даної справи, разом з позовною заявою представник позивача ОСОБА_4 подав до суду клопотання про витребування доказів, з огляду на необхідність проведення комплексної судової технічної експертизи документа, просив витребувати в Дніпровському районному суді м. Києва оригінал розписки ( договору позики) ОСОБА_2 від 20.02.2014 року, що зберігається в матеріалах цивільної справи № 755/11652/18 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики.

Даних щодо ухвалення судом першої інстанції процесуального рішення про вирішення зазначеного клопотання про витребування оригіналу розписки - матеріали справи не містять.

Разом з тим, 24.04.2025 року до Голосіївського районного суду м. Києва представником позивача ОСОБА_4 було подано клопотання про долучення доказів, у якому зазначено, що 19 березня 2025 року він подав до Дніпровського районного суду м. Києва заяву про проведення вилучення документів зі справи № 755/11652/18, а саме - «договор денежного займа» від 20.02.2014 року. В подальшому, в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва ним було наручно отримано оригінал вказаного документу та на місці поміщено в конверт разом з клопотанням про долучення доказів та передано кур`єру для відправлення до Голосіївського районного суду м. Києва ( а.с. 41, т. 2).

За повідомленням керівника апарату Дніпровського районного суду м. Києва від 01.10.2025 року, дійсно з матеріалів справи № 755/11652/18 вилучено оригінал договору від 20.02.2014 року, замість нього у справу підшито копію, а оригінал передано під розписку представнику ОСОБА_2 - ОСОБА_4 22.04.2025 року ( а.с. 153, т. 2).

Відповідно до протоколу судового засідання Голосіївського районного суду м. Києва від 15.07.2025 року, клопотання представника позивача про долучення до матеріалів справи вказаного доказу - задоволено.

На запит Київського апеляційного суду від 03.03.2026 щодо місцезнаходження оригіналу боргової розписки від 20.02.2014 року Голосіївський районний суд міста Києва своїм листом від 19.03.2026 повідомив, що оригінал «договору денежного займа» від 20 лютого 2014 року по цивільній справі № 752/23782/24 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання договору недійсним та застосування наслідків недійсності правочину знаходиться на зберіганні в апараті судді Слободянюк А.В.

Посилання апелянта на справу № 752/23845/20 апеляційний суд відхиляє, оскільки обставини розгляду зазначеної справи не мають значення при вирішенні питання про доцільність призначення експертизи у цій справі, адже клопотання позивача було задоволено.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні, у зв`язку з чим ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 15 липня 2025 року слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 268, 367, 368, 374 - 375, 381 - 383 ЦПК України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 15 липня 2025 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повний текст постанови складено 21 липня 2026 року.

Суддя - доповідач: Ящук Т.І.

Судді: Кирилюк Г.М.

Рейнарт І.М.