Постанова від 20 липня 2026 р. у справі №560/18176/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/18176/25

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Михайлов О.О.

Суддя-доповідач - Савицька Н.В.

21 липня 2026 року м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Савицької Н.В.

суддів: Драчук Т. О. Томчука А.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 31 березня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, і просила:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо не зарахування періоду ведення підприємницької діяльності з 02.02.2005 по 31.05.2012 та з 01.06.2012 по 12.05.2017 у страховий стаж у повному обсязі;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області здійснити перерахунок та виплату пенсії за віком з 01.06.2025 року, зарахувавши періоди ведення підприємницької діяльності з 02.02.2005 по 31.05.2012 та з 01.06.2012 по 12.05.2017 у страховий стаж у повному обсязі (один місяць страхового стажу за один місяць, за який здійсненні виплати страхових внесків незалежно від сплаченого розміру) у відповідності до п.3-1 Розділу XV "Прикінцевих положень" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

В обґрунтування позовних вимог вказує, що до страхового стажу включаються періоди, зокрема, з 1 липня 2000 року то 31 грудня 2017 року включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску). У листі Головного управління Пенсійного фонду в Хмельницькій області від 06.10.2025 повідомлено, що період здійснення підприємницької діяльності з 02.02.2005 по 31.05.2012 зараховано не у повному обсязі, пропорційно сплаченим страховим внескам, а період здійснення підприємницької діяльності з 01.06.2012 по 12.05.2017 не зараховано до стажу взагалі, через несплату внесків.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 31 березня 2026 року позов задоволено частково.

Визнано протиправним дії Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області у відмові перерахунку та виплати пенсії із зарахуванням страхового стажу періоду здійснення підприємницької діяльності з 01.03.2005 по 31.12.2015, з 01.07.2016 по 31.12.2016 та з 01.04.2017 по 12.05.2017 згідно п. 3-1 розділу XV "Прикінцевих положень" Закону України "Про загальнобов`язкове державне пенсійне страхування".

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період підприємницької діяльності з 01.03.2005 по 31.12.2015, з 01.07.2016 по 31.12.2016 та з 01.04.2017 по 12.05.2017 у повному обсязі у відповідності до п. 3-1 розділу XV "Прикінцевих положень" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та здійснити перерахунок та виплату пенсії з 22.08.2025.

У задоволенні інших вимог відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідачі подали апеляційні скарги, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з`ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованого рішення.

Позивач правом на подання письмового відзиву н апеляційну скаргу не скористався.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 з 02.06.2012 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Хмельницькій області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003.

23.09.2025 позивач звернулася із заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо врахування до страхового стажу періоду здійснення підприємницької діяльності, а саме з 02.02.2005 по 12.05.2017.

У відповідь на заяву від 23.09.2025 Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області листом № 13026-12026/Т-03/8-2200/25 від 06.10.2025 повідомило позивачку, що період підприємницької діяльності з квітня 2005 по травень 2012 зараховано згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу відповідно до сплачених страхових внесків, а період з лютого 2005 по березень 2005 та з червня 2012 по травень 2017 не враховано до страхового стажу, оскільки в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відсутні відомості про нараховані суми заробітної плати та сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Вважаючи таку відмову відповідача протиправною, позивач звернулася до суду з вказаним позовом.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з обгрунтованості вимог позивача, відтак і наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору та, відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідача.

Згідно з частиною першої статті 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-ІV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (абзац перший частини другої статті 24 Закону №1058-ІV).

Щодо зарахування до страхового стажу періоду ведення підприємницької діяльності з 01.03.2005 по 31.12.2015, з 01.07.2016 по 31.12.2016 та з 01.04.2017 по 12.05.2017, суд враховує наступне.

За приписами пункту 3-1 розділу XV Закону №1058-IV до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 цього Закону включаються періоди ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку:

з 1 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно, що підтверджуються довідкою про реєстрацію як суб`єкта підприємницької діяльності;

з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2017 року включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску).

Отже, конструкція цієї норми свідчить про те, що для зарахування періоду ведення підприємницької діяльності до страхового стажу відповідно до цього пункту така діяльність повинна вестись або із застосуванням спрощеної системи оподаткування, або із застосуванням фіксованого податку, отже ці умови є рівнозначними.

У спірний період діяв Декрет Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 № 13-92 "Про прибутковий податок з громадян" (втратив чинність на підставі Закону України від 04.11.2011 № 4014-VI), який надавав громадянам, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи, право самостійно обрати спосіб оподаткування доходів, одержаних від цієї діяльності, за фіксованим розміром податку (далі - фіксований податок) шляхом придбання патенту. Фіксований податок сплачувався громадянином - платником податку до відповідного місцевого бюджету.

Також у спірний період діяла Інструкція про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю, затверджена наказом Головної державної податкової інспекції України від 21.04.1993 №12 (наказ втратив чинність на підставі наказу Міністерства фінансів від 20.12.2011 № 1675). Пункт 14.2 цієї Інструкції містить аналогічні вищенаведеним положення щодо права фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи, самостійно обрати спосіб оподаткування доходів, одержаних від цієї діяльності, за фіксованим розміром податку (далі - фіксований податок) шляхом придбання патенту. Так само передбачено, що фіксований податок сплачується громадянином платником податку до відповідного місцевого бюджету за місцем його реєстрації у податкових органах. Документ, що засвідчує сплату фіксованого податку, є підставою для видачі податковим органом за місцем реєстрації у податкових органах фізичної особи - суб`єкта підприємницької діяльності патенту.

На виконання п. 2 розділу II Закону України від 13.02.1998 №129/98-ВР "Про внесення змін до Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" наказом Міністерства фінансів України від 10.11.1998 № 233 (втратив чинність на підставі наказу Міністерства фінансів України від 04.11.2013 № 917) затверджений Порядок перерахування до Пенсійного фонду України 10 відсотків від сум фіксованого податку, що надходять до відповідних місцевих бюджетів. Цей Порядок визначав механізм відрахування коштів до Пенсійного фонду України від сум фіксованого податку, що сплачується громадянами, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і які обрали спосіб оподаткування доходів, одержаних від цієї діяльності, за фіксованим розміром податку.

Відповідно до пункту 3 цього Порядку, фіксований податок сплачується громадянином - платником податку до відповідного місцевого бюджету за місцем його проживання і зараховується на рахунок N2542 "Кошти районних, міських, селищних та сільських бюджетів", відкритий в установах банків на ім`я органу, що здійснює виконання відповідного бюджету. За пунктом 4 цього Порядку міськфінвідділи в містах, які не мають районного поділу, райфінвідділи в містах, які мають районний поділ, сільські та селищні ради до 13 години наступного (робочого) дня після отримання з установи банку виписки, в якій відображені надходження на їх рахунки коштів від сплати фіксованого податку, 10 відсотків від сум цих надходжень перераховують платіжними дорученнями (або в системі електронних платежів) на рахунки відповідних відділів Пенсійного фонду України.

За такого правового регулювання, чинного у період провадження позивачкою підприємницької діяльності (2007 рік), суд виходить з того, що для зарахування спірного періоду до страхового стажу достатньо встановити сплату позивачем фіксованого податку у спірний період, оскільки від сум фіксованого податку 10 відсотків повинні були перераховуватись до Пенсійного фонду, причому таке перерахування повинна була здійснювати не позивач, а зазначені вище суб`єкти.

Відповідач у рішенні посилається на відсутність в індивідуальних відомостях про застраховану особу даних про сплату позивачем страхових внесків за спірний період.

У той же час, відсутність таких відомостей не є результатом дій або бездіяльності позивача, і її вина у цьому належними доказами не доведена і судом не встановлена.

Як зазначено вище, обов`язок з перерахування до Пенсійного фонду 10 % від сум фіксованого податку був покладений не на платників фіксованого податку, а на уповноважені органи.

З огляду на це, позивач не може бути позбавлена права на пенсійне забезпечення у разі неперерахування відповідальними особами (органами) частини фіксованого податку до Пенсійного фонду або у разі невідображення у індивідуальних відомостях про застраховану особу даних про перерахування Пенсійному фонду 10 % сум фіксованого податку.

Відповідно до п. 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.10.2005 №22-1, період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності, крім осіб, які здійснювали підприємницьку діяльність за спрощеною системою оподаткування, з 01 липня 2000 року підтверджується довідкою із бази даних реєстру зарахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01 січня 2004 року підтверджується спеціальним торговим патентом, або свідоцтвом про сплату єдиного податку, або патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про сплату страхових внесків, а з 01 січня 2004 року - довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку.

Відповідно до довідки Головного управління ДПС у Хмельницькій області від 17.09.2025 №752/Т/22-01-24-01-03-08 ОСОБА_1 перебувала на обліку в Головному управління ДПС у Хмельницькій області у період з 02.02.2005 по 12.05.2017.

Як встановлено зі змісту листа Головного управління ДПС у Хмельницькій області від 17.09.2025 №752/Т/22-01-24-01-03-08 ОСОБА_1 за період перебування на обліку як фізична особа - підприємець обрала:

- з 02.02.2005 по 01.02.2005 загальну систему оподаткування;

- з 01.03.2005 по 31.12.2005 - сплачувала фіксовану суму податку (фіксований патент);

- з 01.01.2006 по 31.12.2006 - сплачувала фіксовану суму податку (фіксований патент);

- з 01.01.2007 по 31.12.2007 - сплачувала фіксовану суму податку (фіксований патент);

- з 01.01.2008 по 31.12.2008 - сплачувала фіксовану суму податку (фіксований патент);

- з 01.01.2009 по 31.12.2009 - сплачувала фіксовану суму податку (фіксований патент);

- з 01.01.2010 по 31.12.2010 - сплачувала фіксовану суму податку (фіксований патент);

- з 01.01.2011 по 31.12.2011 - сплачувала фіксовану суму податку (фіксований патент);

- з 01.01.2012 по 31.12.2012 - спрощену систему оподаткування;

- з 01.01.2013 по 31.12.2013 - спрощену систему оподаткування;

- з 01.01.2014 по 31.12.2014 - спрощену систему оподаткування;

- з 01.01.2015 по 31.12.2015 - спрощену систему оподаткування;

- з 01.01.2016 по 30.06.2016 - загальну систему оподаткування;

- з 01.07.2016 по 31.12.2016 - спрощену систему оподаткування;

- з 01.01.2017 по 31.03.2017 - загальну систему оподаткування;

- з 01.04.2017 по 12.05.2017 - спрощену систему оподаткування.

Таким чином, позивач у період з 01.03.2005 по 31.12.2015, з 01.07.2016 по 31.12.2016 та з 01.04.2017 по 12.05.2017 здійснювала підприємницьку діяльність, сплачуючи фіксований податок та страхові внески, а тому висновки органів Пенсійного фонду щодо неможливості зарахування цих періодів до страхового стажу є необґрунтованими.

Враховуючи встановлені у справі обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку і, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Щодо інших доводів скаржників, колегія суддів зазначає, що у рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії», заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення без змін.

Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.6 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому відповідно до п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу судове рішення за результатами її розгляду судом апеляційної інстанції в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 31 березня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Савицька Н.В.

Судді Драчук Т. О. Томчук А.В.