Постанова від 20 липня 2026 р. у справі №240/1862/26 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/1862/26

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Черноліхов С.В.

Суддя-доповідач - Слободонюк М.В.

21 липня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Слободонюка М.В.

суддів: Кузьмишина В.М. Канигіної Т.С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про:

- визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо відмови у нарахуванні та виплаті компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.12.2019 по день фактичної виплати донарахованої частини пенсії;

- зобов`язання відповідача здійснити нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії, нарахованої на підставі рішень Житомирського окружного адміністративного суду по справі №240/16743/22 від 25.10.2022 та №240/9993/23 від 25.07.2023 за період з 01.12.2019 по день фактичної виплати донарахованої частини пенсії.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2026 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.

До суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від представника відповідача, в якому останній просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

У свою чергу представником позивача подано відповідь на відзив, за змістом якого останній просить суд задовольнити апеляційну скаргу позивача.

Апеляційний розгляд справи відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України здійснюється судом в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість судового рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області та отримує пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Згідно з листом Головного управління від 14.01.2026 на виконання рішення суду у справі № 240/16743/22 від 25.10.2022 за період з 01.12.2019 по 31.12.2022 позивачу нарахована доплата в сумі 139809,86 грн, на виконання рішення суду у справі № 240/9993/23 від 25.07.2023 за період з 01.01.2023 по 31.08.2023 нарахована доплата в розмірі 16000,00 грн. Також відповідач повідомив, що з нарахованих коштів виплачено 562,05 грн, а залишок заборгованості буде виплачуватися відповідно до Порядку. Підстав для нарахування компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати пенсії відсутні.

Вважаючи таку відмову протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Приймаючи оскаржуване рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що право на компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії виникає лише за наявності двох обов`язкових умов: нарахування та фактичної виплати заборгованості по пенсії, тоді як у спірному випадку нараховані на виконання судових рішень суми пенсії позивачу фактично не виплачені, а тому вимоги про нарахування та виплату компенсації є передчасними.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

У відповідності до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання компенсації громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати передбачене Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" № 2050-III (далі - Закон № 2050-III).

Відповідно до ст. 1 Закону № 2050-III підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Статтею 2 Закону № 2050-ІІІ встановлено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру:

пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством);

соціальні виплати;

стипендії;

заробітна плата (грошове забезпечення)

сума індексації грошових доходів громадян;

суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.

Згідно зі статтею 3 Закону № 2050-III, сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100. Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом.

Відповідно до статті 4 Закону № 2050-III сума компенсації виплачується громадянам у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць, тому компенсація втрати частини доходів може бути нарахована лише на ту частину заборгованості, яка була фактично виплачена позивачу та в місяць виплати такої заборгованості. Компенсацію виплачують за рахунок коштів Пенсійного фонду України, а також коштів, що спрямовуються на їх виплату з бюджету (ст. 6Закону № 2050-III).

Основною умовою для виплати компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації громадянину частини доходу, в тому числі пенсії, у зв`язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер.

Дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (зокрема, пенсії).

Виплата компенсації втрати частини доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його (доходу) нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.

Аналогічний підхід до застосування вказаних норм права викладено Верховним Судом зокрема у постановах від 12.02.2019 по справі № 814/1428/18, від 18.07.2023 по справі № 200/10663/21 та від 21.08.2023 по справі № 460/6767/20.

З метою реалізації Закону № 2050-ІІІ Кабінет Міністрів України постановою від 21.02.2001 № 159 затвердив Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати.

Відповідно до пункту 3 Порядку № 159 компенсації підлягають грошові доходи, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру:

- пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством);

- соціальні виплати (допомога сім`ям з дітьми, державна соціальна допомога особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю, допомога по безробіттю, матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, матеріальна допомога по безробіттю, допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомога по вагітності та пологах, щомісячна грошова сума в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, страхові виплати дитині, яка народилася з інвалідністю внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності, тощо);

- стипендії;

- заробітна плата (грошове забезпечення);

- сума індексації грошових доходів громадян;

- суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

- суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.

Порядок № 159 у порівнянні із Законом № 2050-III деталізував види соціальних виплат як доходів громадян, при цьому їх перелік не є виключним у цьому Порядку.

Положення Закону № 2050-III та Порядку № 159, а також правові висновки Верховного Суду, викладені, зокрема, у постановах від 03.07.2018 у справі № 521/940/17, від 08.08.2019 у справі № 638/19990/16-а, від 11.02.2021 у справі № 540/3742/18, від 05.07.2022 у справі № 420/7633/20, від 04.12.2024 у справі № 380/24300/23, вказують на те, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, зокрема мають компенсаторний характер, спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи та пов`язані з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 11.04.2025 у справі № 280/8933/24.

Як встановлено апеляційним судом матеріалами справи, на виконання рішень Житомирського окружного адміністративного суду у справах № 240/16743/22 та № 240/9993/23 відповідачем здійснено нарахування доплати до пенсії позивача, однак на момент звернення до суду та розгляду цієї справи основна сума нарахованої заборгованості фактично не виплачена.

Аналіз положень Закону № 2050-ІІІ та Порядку № 159 свідчить, що компенсація втрати частини доходів має похідний характер від основного доходу та є способом відшкодування знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів у період їх несвоєчасної виплати. При цьому законодавець прямо визначив, що така компенсація виплачується у тому ж місяці, в якому здійснюється виплата відповідної заборгованості, а її розмір визначається виходячи із фактично виплаченого доходу.

Отже, хоча підставою для компенсації є порушення строків виплати нарахованого доходу, реалізація права на її виплату нерозривно пов`язана з фактом погашення відповідної заборгованості. До моменту фактичної виплати нарахованих сум пенсії відсутні правові підстави для визначення та виплати компенсації втрати частини доходів, оскільки така компенсація не може існувати окремо від основного доходу.

Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постановах від 14.05.2025 у справі № 160/672/24 та від 19.06.2025 у справі № 580/11000/23, у яких зазначено, що компенсація втрати частини доходів виплачується одночасно з виплатою відповідної суми заборгованості, а за відсутності фактичної виплати нарахованого доходу вимоги про її стягнення є передчасними.

Таким чином доводи апелянта про те, що право на компенсацію виникає незалежно від фактичної виплати нарахованої пенсії, ґрунтуються на помилковому тлумаченні положень Закону № 2050-ІІІ та Порядку № 159 і не враховують встановленого законодавцем механізму реалізації такого права.

Посилання апелянта на постанови Верховного Суду від 08.09.2022 у справі № 200/5213/20-а, від 05.07.2022 у справі № 420/7633/20, від 31.08.2021 у справі № 264/6796/16, від 24.07.2024 у справі № 600/1941/22-а, від 15.10.2020 у справі №240/11439/19 не спростовують наведених висновків, оскільки зазначені рішення ухвалені за інших фактичних обставин, коли предметом оцінки було право на компенсацію після фактичної виплати заборгованості або за обставин, що не є тотожними спірним правовідносинам. Натомість у цій справі встановлено, що основна сума нарахованої на виконання судових рішень пенсії позивачу фактично не виплачена.

Також колегія суддів відхиляє посилання апелянта на окремі постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду, оскільки відповідно до статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» під час застосування норм права суд враховує насамперед правові висновки Верховного Суду щодо їх застосування.

Крім того, обставини здійснення відповідачем часткової виплати у розмірі 562,05 грн не впливають на правильність висновків суду першої інстанції, оскільки така виплата не свідчить про фактичне погашення нарахованої пенсійної заборгованості.

Отже, враховуючи, що основна сума нарахованих на виконання судових рішень коштів залишається невиплаченою, тому визначені Законом № 2050-ІІІ умови для нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів у заявленому позивачем обсязі не настали. А відтак висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог у зв`язку з їх передчасністю є правильним.

Відповідно до статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Оцінивши доводи апеляційної скарги в їх сукупності, перевіривши правильність встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та застосування норм матеріального і процесуального права, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції повно та всебічно з`ясував обставини справи, правильно визначив характер спірних правовідносин, надав належну оцінку зібраним у справі доказам та ухвалив законне й обґрунтоване рішення.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не свідчать про неправильне застосування ним норм матеріального чи порушення норм процесуального права, які відповідно до статті 317 КАС України могли б бути підставою для скасування оскаржуваного рішення.

За таких обставин апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.

Головуючий Слободонюк М.В.

Судді Кузьмишин В.М. Канигіна Т.С.