Постанова від 20 липня 2026 р. у справі №240/2635/26 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/2635/26

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Черноліхов С.В.

Суддя-доповідач - Слободонюк М.В.

21 липня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Слободонюка М.В.

суддів: Кузьмишина В.М. Канигіної Т.С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 02 червня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулася до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 02 червня 2026 року адміністративний позов задоволено частково.

Зокрема, визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо розгляду заяви ОСОБА_1 від 12.03.2025 і призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника ОСОБА_2 відповідно до вимог статті 36 Закону України № 1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Зобов`язано Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 12.03.2025 про призначення ОСОБА_2 пенсії по втраті годувальника відповідно до норм Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб" та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду.

Не погодившись із судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні адміністративного позову, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість судового рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 є матір`ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 17.04.2002.

ОСОБА_2 має інвалідність з дитинства, перша група інвалідності встановлена 10.03.2019 безтерміново на підставі довідки до акта огляду МСЕК серії 12 ААБ № 537036 від 11.03.2019.

Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 10.04.2020 по справі № 296/2663/19 ОСОБА_2 визнано недієздатною, опікуном призначено її матір ОСОБА_1 .

Вказаним свідоцтвом про народження підтверджується, що батьком ОСОБА_2 є ОСОБА_3 .

Згідно з витягом з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин № ВГ-20251003-57 від 03.10.2025, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 19.05.2024 зник на території бойових дій (під час воєнних дій), з 24.06.2024 набув статус особи, зниклої безвісти за особливих обставин.

З 23.06.2024 ОСОБА_2 була призначена пенсія по втраті годувальника - батька відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Як вказує позивач, Головним управлінням Пенсійного фонду України при розгляді її заяви про призначення пенсії не було враховано, що зниклий безвісті батько доньки був військовослужбовцем та проходив військову службу у Збройних силах України. У зв`язку з невзяттям до уваги даного факту, відповідачем було розглянуто заяву позивача у порядку Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне забезпечення", а не Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб", як цього просила позивач, коли до заяви встановленого зразка долучила документи, які свідчать, що ОСОБА_3 є військовослужбовцем військової частини НОМЕР_2 і зник безвісті саме внаслідок бойових дій противника.

Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернулася до суду з цим позовом.

Приймаючи оскаржуване судове рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач неправомірно розглянув заяву позивачки про призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника за нормами Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», не врахувавши, що годувальник був військовослужбовцем, який зник безвісти під час бойових дій, а відтак наявні підстави для розгляду питання про призначення пенсії відповідно до Закону України № 2262-ХІІ, у зв`язку з чим дії відповідача є протиправними, а заява позивачки підлягає повторному розгляду з урахуванням висновків суду.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

У відповідності до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Враховуючи, що відповідач оскаржує рішення суду першої інстанції лише в частині задоволених позовних вимог, суд апеляційної інстанції здійснює перевірку законності та обґрунтованості цього рішення виключно в межах оскарженої частини та доводів апеляційної скарги.

Статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначені Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон № 1058-IV).

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 8 Закону № 1058-ІV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Статтею 9 Закону № 1058-IV встановлено види пенсійних виплат і соціальних послуг, зокрема в частині першій зазначено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів ПФУ в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до частин 1, 2 статті 36 Закону № 1058-IV, Пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті особи, яка виконала функцію донора анатомічних матеріалів людини, пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров`я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21.11.2013 по 21.02.2014 за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), та непрацездатним членам сім`ї особи, якій відповідно до Закону України "Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин" надано правовий статус особи, зниклої безвісти за особливих обставин, - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.

Непрацездатними членами сім`ї вважаються:

1) чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли віку 65 років, або пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону;

2) діти (у тому числі діти, які народилися до спливу 10 місяців з дня смерті годувальника) померлого годувальника, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років.

Частиною 3 статті 36 Закону № 1058-IV визначено, що до членів сім`ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони: 1) були на повному утриманні померлого годувальника; 2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.

Члени сім`ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до пункту 3 частини 1статті 45 Закону № 1058-IV, пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків: пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається з дня, що настає за днем смерті годувальника, якщо звернення про призначення такого виду пенсії надійшло протягом 12 місяців з дня смерті годувальника.

Згідно з частиною 3 статті 45 Закону № 1058-IV, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

Водночас умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Бюро економічної безпеки України чи Державній кримінально-виконавчій службі України визначаються Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-ХІІ (далі - Закон № 2262-ХІІ).

Відповідно до ст. 1 Закону № 2262-ХІІ, члени сімей військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли або пропали безвісти, мають право на пенсію в разі втрати годувальника.

Статтею 2 Закону № 2262-ХІІ передбачено, що військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають право на пенсійне забезпечення, пенсії відповідно до цього Закону призначаються і виплачуються після звільнення їх зі служби.

Військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом пенсії по інвалідності, а членам їх сімей пенсії в разі втрати годувальника призначаються незалежно від тривалості служби.

Відповідно до статті 29 Закону № 2262-ХІІ, пенсії в разі втрати годувальника сім`ям військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом призначаються, якщо годувальник помер у період проходження служби або не пізніше 3 місяців після звільнення зі служби чи пізніше цього строку, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних у період проходження служби, а сім`ям пенсіонерів з числа цих військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом якщо годувальник помер у період одержання пенсії або не пізніше 5 років після припинення її виплати. При цьому сім`ї військовослужбовців, які пропали безвісти в період бойових дій, прирівнюються до сімей загиблих на фронті.

Положеннями статті 30 Закону № 2262-ХІІ визначено, що право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні (стаття 31).

Незалежно від перебування на утриманні годувальника пенсія призначається: непрацездатним дітям; непрацездатним батькам і дружині (чоловікові), якщо вони після смерті годувальника втратили джерело засобів до існування, а також непрацездатним батькам і дружині (чоловікові) військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли або пропали безвісти в період проходження служби або пізніше внаслідок поранення, контузії, каліцтва чи захворювання, що мали місце під час служби.

Непрацездатними членами сім`ї вважаються, зокрема, діти, брати, сестри та онуки, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років. При цьому братам, сестрам та онукам право на пенсію надається у тих випадках, якщо у них немає працездатних батьків.

На виконання вимог Закону № 2262-ХІІ прийнято Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затверджений постановою правління Пенсійного фонду України 30.01.2007 № 3-1 (далі - Порядок № 3-1).

Цей Порядок регулює питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», крім пенсій військовослужбовцям строкової служби та членам їх сімей, та постанови Кабінету Міністрів України від 02.11.2006 № 1522 «Про передачу органам Пенсійного фонду України функцій з призначення і виплати пенсій деяким категоріям громадян».

Згідно з пунктом 2 Порядку № 3-1, заява про призначення пенсії в разі втрати годувальника подається членом сім`ї військовослужбовця, особи, яка має право на пенсію згідно із Законом, якому на дату смерті не було призначено пенсію, до органів, що призначають пенсії, через уповноважений орган (структурний підрозділ). У такому самому порядку подається заява про призначення пенсії в разі втрати годувальника членом сім`ї померлого годувальника, який має право на пенсійне забезпечення відповідно до міжнародних договорів у галузі пенсійного забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей, а також у разі відсутності в органах, що призначають пенсії, пенсійної справи померлого годувальника.

Відповідно до п. 5 Порядку № 3-1, за малолітніх або неповнолітніх осіб, недієздатних осіб, осіб, дієздатність яких обмежено, заяви подаються законними представниками (батьками, усиновлювачами, батьками-вихователями, прийомними батьками, патронатними вихователями, опікунами, піклувальниками, представниками закладів (органів опіки і піклування), які виконують функції опікунів і піклувальників).

Згідно з п. 11 Порядку № 3-1, днем звернення за призначенням пенсії є день подання до органу, що призначає пенсію, заяви про призначення пенсії з усіма необхідними для вирішення цього питання документами, а в разі пересилання заяви і документів поштою - дата їх відправлення уповноваженим органом (структурним підрозділом).

У разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, заявнику (посадовій особі уповноваженого органу (структурного підрозділу)) роз`яснюється, які документи необхідно подати додатково. При поданні цих документів до закінчення тримісячного строку з дня отримання роз`яснення днем звернення за призначенням пенсії вважається день подання заяви або дата відправлення документів уповноваженим органом (структурним підрозділом) поштою, або дата реєстрації заяви на вебпорталі або засобами Порталу Дія.

Відповідно до п. 3 Розділу ІІ Порядку № 3-1, до заяви про призначення пенсії в разі втрати годувальника додаються такі документи:

1) подання про призначення пенсії, підготовлене уповноваженим органом (структурним підрозділом) (якщо пенсія померлому годувальнику органом, що призначає пенсію, не призначалась);

2) витяг з наказу про виключення годувальника зі списків особового складу у зв`язку зі смертю / з визнанням судом безвісно відсутнім (якщо годувальник помер (загинув) / пропав безвісти у період проходження служби) або його копія;

3) свідоцтво про смерть годувальника або рішення суду про визнання його безвісно відсутнім чи оголошення його померлим;

4) документи, що засвідчують родинні відносини непрацездатних членів сім`ї з померлим годувальником, які передбачені пунктом 12 цього розділу;

5) документи про перебування непрацездатних членів сім`ї на утриманні померлого (загиблого) годувальника (крім непрацездатних дітей; непрацездатних батьків і дружини (чоловіка) військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли або пропали безвісти в період проходження служби або пізніше внаслідок поранення, контузії, каліцтва чи захворювання, що мали місце під час служби), які передбачені пунктом 13 цього розділу;

6) документи померлого годувальника, які передбачені підпунктом 4 пункту 2 цього розділу;

7) документи, що підтверджують право на призначення пенсії незалежно від віку відповідно до частини третьої статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", на дострокову пенсію за віком, пенсію за віком на пільгових умовах чи пенсію із зменшенням пенсійного віку відповідно до закону, які передбачені підпунктами 5 - 7 пункту 2.1 розділу II Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (для призначення пенсії непрацездатним членам сім`ї, зазначеним у пункті "в" статті 30 Закону);

8) документи про обставини загибелі чи смерті годувальника внаслідок поранення, контузії, каліцтва, одержаних під час проходження служби при виконанні службових обов`язків (обов`язків військової служби) (висновок військово-лікарської комісії, витяг з наказу про виключення годувальника зі списків особового складу у зв`язку зі смертю / визнанням судом безвісно відсутнім або його копія) (для призначення пенсії непрацездатним членам сім`ї, зазначеним у пункті "в" статті 30 Закону);

9) документи, що підтверджують право на встановлення надбавок, підвищень та інших доплат (за наявності), які передбачені пунктом 4 цього розділу.

Орган, що призначає пенсію, додає до заяви одержані ним від МСЕК виписки з актів огляду МСЕК непрацездатних членів сім`ї, які досягли 18-річного віку та яким право на пенсію в разі втрати годувальника надається внаслідок їх інвалідності.

Для призначення пенсії в разі втрати годувальника непрацездатним членам сім`ї, зазначеним у пункті "а" статті 30 Закону, додатково подаються такі документи:

висновок МСЕК про час настання інвалідності (для призначення пенсії дитині годувальника, яка досягла 18-річного віку та якій право на пенсію в разі втрати годувальника надається внаслідок її інвалідності);

свідоцтво про смерть батьків або інші документи, що підтверджують відсутність батьків (для призначення пенсії братам, сестрам, онукам);

довідка про те, що пасинок або падчерка не одержують аліментів від батьків;

довідки закладів освіти про навчання, в тому числі за кордоном, членів сім`ї за денною формою (для призначення пенсії особам, зазначеним у частині шостій статті 30 Закону);

довідка закладу освіти про перебування на повному державному утриманні (якщо в закладі освіти передбачено таке утримання).

Як встановлено матеріалами справи, ОСОБА_2 є особою з інвалідністю з дитинства, при цьому інвалідність І групи їй встановлено до досягнення 18-річного віку безстроково. Її батько - ОСОБА_3 проходив військову службу у Збройних Силах України та з 24.06.2024 набув статусу особи, зниклої безвісти за особливих обставин під час бойових дій. Зазначені обставини сторонами не спростовані та підтверджуються належними і допустимими доказами, наявними в матеріалах справи.

За наведених обставин ОСОБА_2 належить до кола осіб, на яких поширюється дія положень Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», оскільки є непрацездатною дитиною військовослужбовця, який пропав безвісти в період бойових дій. Водночас статтею 29 Закону № 2262-ХІІ прямо передбачено, що сім`ї військовослужбовців, які пропали безвісти в період бойових дій, прирівнюються до сімей загиблих на фронті, а стаття 30 цього Закону надає непрацездатним дітям таких військовослужбовців право на пенсію у разі втрати годувальника незалежно від перебування на його утриманні.

Колегія суддів звертає увагу, що звертаючись із заявою від 12.03.2025, позивач просила призначити пенсію саме відповідно до Закону № 2262-ХІІ та подала документи, які свідчили про проходження годувальником військової служби і набуття ним статусу особи, зниклої безвісти за особливих обставин. Незважаючи на це, відповідач фактично розглянув заяву виключно крізь призму положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», призначивши пенсію відповідно до статті 36 цього Закону, не надавши належної правової оцінки обставинам, які свідчили про можливість застосування спеціального Закону № 2262-ХІІ.

Такий підхід не відповідає вимогам законодавства, оскільки орган Пенсійного фонду, отримавши заяву та документи, що підтверджують можливість призначення пенсії за спеціальним законом, був зобов`язаний перевірити наявність усіх передбачених ним умов та, у разі необхідності, вчинити дії, визначені Порядком № 3-1, зокрема щодо отримання та оцінки необхідних документів для вирішення питання про призначення відповідного виду пенсії. Натомість відповідач фактично не здійснив розгляд заяви у порядку, визначеному Законом № 2262-ХІІ, чим допустив порушення прав позивача на належний розгляд її звернення.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про протиправність дій Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо розгляду заяви ОСОБА_1 від 12.03.2025 і призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника ОСОБА_2 відповідно до вимог статті 36 Закону № 1058-IV. Як наслідок, з метою захисту порушених прав поклав на відповідача обов`язок повторно розглянути заяву від 12.03.2025 про призначення ОСОБА_2 пенсії у зв`язку з втратою годувальника відповідно до Закону України № 2262-ХІІ та прийняти за результатами її розгляду мотивоване рішення з урахуванням висновків суду.

Таким чином, враховуючи, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення в тій частині, в якій воно переглядається, відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 02 червня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.

Головуючий Слободонюк М.В.

Судді Кузьмишин В.М. Канигіна Т.С.