Постанова від 20 липня 2026 р. у справі №240/24133/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/24133/25

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Чернова Г.В.

Суддя-доповідач - Слободонюк М.В.

21 липня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Слободонюка М.В.

суддів: Кузьмишина В.М. Канигіної Т.С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 13 травня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 13 травня 2026 року адміністративний позов задоволено частково.

Зокрема, визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Івано-Франківській області від 30.05.2025 № 063550007206 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Івано-Франківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 21.05.2025 про призначення пенсії та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

У задоволення решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області 605 грн. 60 коп. понесених судових витрат.

Не погодившись із судовим рішенням, відповідач, Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні адміністративного позову, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Позивач не скористався правом на подання відзиву на апеляційну скаргу.

Апеляційний розгляд даної справи здійснюється відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість судового рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, позивач, досягнувши 55-річного віку, 21.05.2025 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із заявою з питання призначення пенсії за віком відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»

Після реєстрації заява позивача за принципом екстериторіальності була розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, яким прийнято рішення від 30.05.2025 № 063550007206 про відмову призначенні пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону № 796 у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу 25 років.

Зокрема, за результатами розгляду документів, доданих до заяви, до загального страхового стажу позивача не зараховано періоди трудової діяльності згідно трудової книжки від 19.07.1988 НОМЕР_1 , оскільки за висновками органу Пенсійного фонду на титульному аркуші трудової книжки відсутня дата народження позивача; період роботи за 1991-1992 згідно архівної довідки від 19.02.2025 № 49, оскільки зазначене ім`я не відповідає паспортним даним та по батькові зазначено у скороченій формі.

Про прийняте Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області рішення позивача було повідомлено листом Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 06.06.2025.

Позивач, вважаючи відмову у призначенні пенсії протиправною, звернувся до суду.

Приймаючи оскаржуване судове рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відмова у призначенні позивачу пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку є протиправною, оскільки відповідач безпідставно не зарахував до страхового стажу періоди роботи через формальні недоліки оформлення трудової книжки та архівної довідки, які не спростовують факту здійснення трудової діяльності, а також не врахував, що позивач підтвердив наявність необхідного страхового стажу і право на пенсійне забезпечення відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

У зв`язку з цим суд дійшов висновку про протиправність рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області та необхідність його скасування із покладенням на відповідача обов`язку повторно розглянути заяву позивача з урахуванням правової оцінки, наданої судом.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

У відповідності до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Враховуючи, що відповідач оскаржує рішення суду першої інстанції лише в частині задоволених позовних вимог, суд апеляційної інстанції здійснює перевірку законності та обґрунтованості цього рішення виключно в межах оскарженої частини та доводів апеляційної скарги.

Статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закон України від 28 лютого 1991 року № 796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі – Закон № 796-ХІІ).

Статтею 49 цього Закону визначено, що пенсії особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Приписами статті 55 вказаного Закону передбачені умови призначення пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення.

Зокрема, особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі – Закон № 1058-IV), за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.

Відповідно до абзацу 5 пункту 2 частини 1 статті 55 Закону № 796-XII потерпілі від Чорнобильської катастрофи особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони станом на 01.01.1993 прожили або відпрацювали у цій зоні не менше трьох років, мають право на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку на три роки та додатково на один рік за кожні два роки проживання чи роботи, але не більше шести років.

При цьому початкова величина зниження пенсійного віку (на три роки) встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначеній зоні з моменту аварії по 31.07.1986 незалежно від часу проживання або роботи в цей період.

Відповідно до частини третьої статті 55 Закону № 796-XII призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» і цього Закону.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що умовами виникнення у особи права на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до абзацу 5 пункту 2 частини першої статті 55 Закону № 796-XII є:

- наявність відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку;

- факт проживання та (або) роботи особи у зоні гарантованого добровільного відселення не менше трьох років станом на 01.01.1993;

- досягнення необхідного віку для призначення пенсії, зменшеного на відповідну кількість років відповідно до статті 55 Закону № 796-XII

Початкова величина зменшення пенсійного віку (три роки) встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначеній зоні з моменту аварії по 31.07.1986 незалежно від часу проживання або роботи в цей період.

Додатково такі особи мають право на зменшення пенсійного віку на один рік за кожні два роки проживання чи роботи на відповідній території.

Виходячи зі змісту правовідносин, які регулюються Законом № 796-ХІІ, обов`язковий для набуття особою статусу потерпілого від Чорнобильської катастрофи період проживання та (або) роботи починає свій перебіг з дати аварії на Чорнобильській АЕС, тобто з 26.04.1986. Отже, час проживання та (або) роботи особи у зоні гарантованого добровільного відселення, необхідний для набуття права на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону № 796-XII, обчислюється починаючи з 26.04.1986. Це пов`язано з тим, що виникнення відповідної зони законодавець пов`язує саме з моментом аварії на Чорнобильській АЕС.

Пунктом 4.7 розділу ІV Порядку № 22-1 передбачено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Згідно з абзацом 9 підпункту 5 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку № 22-1 документами, які засвідчують особливий статус особи є, зокрема, посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями) (при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи").

Таким чином, вказаними вище положеннями Порядку № 22-1 чітко передбачено, які саме документи засвідчують особливий статус особи, що потерпіла внаслідок Чорнобильської катастрофи. Підтвердження іншими документами такого статусу, як і визначення права на призначення пенсії за віком із зниженням відповідного пенсійного віку з урахуванням інших відомостей не передбачено чинним законодавством.

Пунктом 20 Порядку № 637 визначено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Аналіз зазначених нормативно-правових актів свідчить про те, що надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20.02.2018 у справі № 234/13910/17 та від 07.03.2018 у справі № 233/2084/17, від 16.05. 2019 року в справі № 161/17658/16-а, від 27.02.2020 в справі № 577/2688/17, від 31.03.2020 в справі № 446/656/17, від 21.05.2020 в справі № 550/927/17, від 10.12.2020 в справі № 195/840/17.

Як зазначено в оскаржуваному рішенні про відмову у призначенні пенсії, відповідачем не враховано до страхового стажу позивача періоди трудової діяльності згідно трудової книжки від 19.07.1988 НОМЕР_1 , оскільки на титульному аркуші трудової книжки відсутня дата народження позивача, а також період роботи за 1991-1992 роки згідно архівної довідки від 19.02.2025 №49 через те, що зазначене в ній ім`я не відповідає паспортним даним, а по батькові наведено у скороченій формі.

Колегія суддів не погоджується із наведеними висновками відповідача, оскільки вони ґрунтуються виключно на формальних недоліках оформлення документів та не спростовують самого факту здійснення позивачем трудової діяльності у спірні періоди.

Так, відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та Порядку підтвердження наявного трудового стажу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. При цьому окремі недоліки її оформлення або помилки, допущені при заповненні документа роботодавцем, не можуть автоматично свідчити про відсутність у особи відповідного страхового стажу та не є достатньою правовою підставою для відмови у його зарахуванні.

Відсутність на титульному аркуші трудової книжки дати народження позивача сама по собі не ставить під сумнів належність цього документа позивачу, якщо інші відомості трудової книжки узгоджуються між собою та дають можливість ідентифікувати особу. Аналогічно, зазначення в архівній довідці скороченого по батькові чи відмінного написання імені без встановлення відповідачем неможливості ідентифікувати особу не є належною підставою для неврахування підтверджених нею періодів роботи.

При цьому колегія суддів враховує усталену правову позицію Верховного Суду, викладену, зокрема, у постановах від 06.03.2018 у справі № 754/14898/15-а та від 21.02.2018 у справі № 687/975/17, відповідно до якої недоліки ведення чи оформлення трудової книжки, допущені роботодавцем, не можуть позбавляти особу права на пенсійне забезпечення, а тягар негативних наслідків таких порушень не може покладатися на працівника. Визначальним є встановлення факту виконання особою трудових обов`язків, а не бездоганне оформлення документів, що підтверджують такий факт.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що відповідач безпідставно не зарахував до страхового стажу позивача періоди роботи з 19.07.1988 по 10.11.1988 та з 18.02.1991 по 01.12.1993, підтверджені трудовою книжкою, а також періоди роботи за 1991-1992 роки, підтверджені архівною довідкою від 19.02.2025 № 49.

Як встановлено матеріалами справи, позивач має посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (категорія 3) серії НОМЕР_2 від 24.01.1994, яке є чинним, не анульоване та не визнане недійсним, що підтверджує його статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Крім того, особою надано довідку від 11.02.2025 № 99, яка видана виконавчим комітетом Старосільського старостинського округу Лугинської селищної ради Коростенського району Житомирської області, в якій зазначено, що гр. ОСОБА_1 був зареєстрований та постійно проживав у зоні посиленого радіологічного контролю з 26.04.1986 по 09.11.1988 та з 25.11.1990 по 04.08.1993 у с. Нові Новаки Коростенського (Лугинського) району Житомирської області.

Як уже наголошувалося судом вище, положення статті 55 Закону України № 796-ХІІ визначають, що умовами призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку є наявність необхідного страхового стажу, досягнення відповідного віку та підтвердження проживання на відповідній радіоактивно забрудненій території у встановлений законом період.

У даному випадку зазначені обставини підтверджуються посвідченням потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідкою про періоди проживання, наданою уповноваженим органом.

Таким чином висновок суду першої інстанції про протиправність рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 30.05.2025 № 063550007206 є обґрунтованим, оскільки воно прийняте без урахування всіх обставин справи, з неправильним застосуванням норм матеріального права.

Захист порушеного права здійснено судом першої інстанції з урахуванням положень ст. 245 КАС України, який, на переконання колегії суддів, в межах спірних правовідносин є належним та достатнім, оскільки питання обчислення стажу та призначення пенсії відноситься до компетенції територіального органу Пенсійного фонду.

Отже, оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення в тій частині, в якій воно переглядається, відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 13 травня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.

Головуючий Слободонюк М.В.

Судді Кузьмишин В.М. Канигіна Т.С.