Постанова від 20 липня 2026 р. у справі №278/1212/26 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 278/1212/26

Головуючий у 1-й інстанції: Мокрецький В.І.

Суддя-доповідач: Драчук Т. О.

21 липня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Драчук Т. О.

суддів: Смілянця Е. С. Полотнянка Ю.П.

за участю:

секретаря судового засідання: Решкатюк Л.О.

представника відповідача: Яремчука О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 10 червня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Житомирській області про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,

В С Т А Н О В И В :

в березні 2026 року позивач, - ОСОБА_1 , звернувся до Житомирського районного суду Житомирської області з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Житомирській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 6729875 від 26 лютого 2026 року відносно притягнення до адміністративно відповідальності ОСОБА_1 за ч. 5 ст. 121 КУпАП та закриття справи про адміністративне правопорушення.

Рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 10.06.2026 позов задоволено частково.

Визнано протиправною та скасовано постанову серії ЕНА № 6729875 від 26 лютого 2026 року в частині накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 121 КУпАП.

Постанову серії ЕНА № 6729875 від 26 лютого 2026 року в частині накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП, залишено без змін.

Стягнуто з Головного управління Національної поліції у Житомирській області (вул. Старий бульвар, 5/37, м. Житомир, код ЄДРПОУ 40108625) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , код платника податків НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань судовий збір в сумі 266 (двісті шістдесят шість) гривень 24 копійок.

Не погодившись з прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування всіх обставин справи що призвело до неправильного її вирішення.

Позивач в судове засідання не з`явився, повноважного представника не направив, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

Відповідно до частини 3 статті 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив щодо задоволення апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши, суддю-доповідача, представника відповдіача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а рішення суд першої інстанції змінити.

Як встановлено судом першої інстанції, підтверджується матеріалами справи, 06 березня 2026 року об 01 годині 28 хвилин інспектором відділу поліції № 1 (м. Житомир) Житомирського РУП № 1 ГУНП в Житомирській області старшим лейтенантом поліції Буханевичем Д.О. складена постанова про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 6775335. Із тексту постанови вбачається, що ОСОБА_1 , рухаючись на автомобілі BMW 118D д.н.з. НОМЕР_2 , керував транспортним засобом обладнаним засобами пасивної безпеки та був не пристебнутий ременем безпеки. Окрім цього, у ОСОБА_1 був відсутній поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності транспортних засобів. У порядку ч. 2 ст. 36 КУпАП протоколи про вчинення ОСОБА_1 вищевказаних адміністративних правопорушень об`єднані й останнього притягнено до адміністративної відповідальності за вчинення більш тяжкого адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 121 КУпАП, а саме через відсутність пристебнутого ременю безпеки (а.с. 36).

Із наданих відповідачем відеозаписів вбачається, що близько 01 години 12 хвилин 06 березня 2026 року поліцейські під`їхали до автомобіля у якому сидів ОСОБА_1 . Після спілкування із працівниками поліції останній покинув своє авто і пішов за працівником поліції. Аудіозвукове супроводження цього відео відсутнє і відомостей стосовно того на який записувальний пристрій знятий цей відеозапис матеріали справи не містять.

Відповідно до запису з відеореєстратора № 859027 працівниками поліції роз`яснено ОСОБА_1 суть складеної відносно нього постанови, порядок її оскарження, а також ознайомлено останнього із його правами та обов`язками.

Не погоджуючись з вказаною постановою, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що у оскаржуваній постанові зазначено, що фіксація правопорушення відбувалася за допомогою відеореєстратора №85907, однак на відео з цього відеореєстратора зафіксовано лише ознайомлення ОСОБА_1 із оскаржуваною постановою та роз`яснення останньому його прав.

Отже, у зв`язку із відсутністю доказів на підтвердження факту керування ОСОБА_1 06 березня 2026 року транспортним засобом без використання ременів безпеки, суд першої інстанції вважає, що у діяннях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 121 КУпАП, а постанова відповідача в цій частині є неправомірною і підлягає до скасування.

Однак, в частині притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП, а саме керування транспортним засобом за відсутності поліса (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ця постанова заявником не оскаржується, тобто не входить до предмету розгляду цієї справи. Відтак, суд першої інстанції не вправі перегляди оскаржувану постанову в іншій частині за власною ініціативою й через це залишає її без змін, а позов задовольняє частково.

Колегія суддів частково не погоджується з резолютивною частиною рішення суду першої інстанції та деякими мотивами, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст.23 Закону України "Про Національну поліцію" поліція відповідно до покладених на неї завдань виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення.

До основних повноважень поліції входить регулювання дорожнього руху та здійснення контролю за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. У випадках, визначених законом, поліція здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Відповідно до ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Відповідно до ст.245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно з ст.280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Відповідно до ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Відповідно до п.11 ч.1 ст.23 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух" від 30 червня 1993 року № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (із змінами та доповненнями, ПДР України).

Пунктами 1.3 та 1.9. ПДР України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Згідно з пп."ґ" п.2.1 ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі чинний страховий поліс (договір) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (на електронному або паперовому носії), відомості про який підтверджуються інформацією, що міститься в Єдиній централізованій базі даних щодо обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, або страховий сертифікат “Зелена картка” (на електронному або паперовому носії), виданий іноземним страховиком відповідно до правил міжнародної системи автомобільного страхування “Зелена картка”.

Як передбачено пп."в" п.2.3 ПДР України для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний на автомобілях, обладнаних засобами пасивної безпеки (підголовники, ремені безпеки), користуватися ними і не перевозити пасажирів, не пристебнутих ременями безпеки. Дозволяється не пристібатися в населених пунктах водіям і пасажирам з інвалідністю, фізіологічні особливості яких унеможливлюють користування ременями безпеки, водіям і пасажирам оперативних та спеціальних транспортних засобів.

Згідно з ч.5 ст.121 КУпАП порушення правил користування ременями безпеки або мотошоломами - тягне за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Частиною 1 ст. 126 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), або не пред`явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

В свою чергу, згідно з ч.1 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ч.1 ст.76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Разом з тим, як вірно вказано судом першої інстанції, у п. 7 оскаржуваної постанови міститься вказівка на те, що до неї додається відео із нагрудного відеореєстратора.

Колегія суддів звертає увагу, що статтею 77 КАС України у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

В свою чергу, як встановлено з наданих відповідачем доказів, а саме відеофайлів "WhatsApp Video 2026-03-06 at 08.27.05", "WhatsApp Video 2026-03-06 at 08.27.05 (1)", "export-lgovw" доказів того, що позивач не був пристебнутий ременями безпеки відеофайли не містять. З даних відео можливо встановити, що позивач перебував на водійському місці, однак чи був позивач пристебнутий ременем безпеки встановити не можливо.

З урахуванням вказаного відповідачем не доведено порушення позивачем пп."в" п.2.3 ПДР України та подальшу санкцію в межах ч.5 ст.121 КУпАП.

Крім того, колегія суддів зазначає, що всупереч ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для скасування оскаржуваної постанови в частині порушення пп."в" п.2.3 ПДР України, оскільки відповідачем не доведено факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч.5 ст.121 КУпАП.

Разом з цим, колегія суддів зауважує, що постанова серії ЕНА № 6729875 від 26 лютого 2026 року також містить посилання на порушення позивачем пп."ґ" п.2.1 ПДР України.

Колегія суддів звертає увагу на висновок Верховного Суду, зроблений у справі №127/19283/17 від 25.09.2019 про те, що право органів Національної поліції перевіряти наявність посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб та полісу обов`язкового страхування кореспондується із обов`язком водія мати при собі та на вимогу працівника поліції пред`явити такі документи.

Тобто, порушення в частині не пред`явлення відповідних документів є окремим порушенням.

Крім того, право органів Національної поліції перевіряти наявність зазначених у п. 2.1 ПДР України документів кореспондується із обов`язком водія мати при собі та на вимогу працівника поліції пред`явити такі документи. На вимогу поліцейського, зокрема на місці здійснення спеціального поліцейського контролю водій транспортного засобу зобов`язаний пред`являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб та чинний страховий поліс, оскільки жодною нормою законодавства не надано право водію відмовитися від виконання згаданих обов`язків, в тому числі з підстав безпідставної зупинки його транспортного засобу. За загальним правилом водій має спочатку виконати відповідні вимоги, а потім не позбавлений права оскаржити дії працівника поліції.

В свою чергу, колегія суддів зауважує, що ні адміністративний позов, ні апеляційна скарга не містять доводів в частині, що у позивача на час прийняття оскаржуваної постанови був наявний чинний страховий поліс (договір) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Також, позивач не наводить жодних доводів в частині протиправності щодо його притягнення за порушення пп."ґ" п.2.1 ПДР України.

З урахуванням вказаного, колегія суддів приходить до висновку, що дане порушення мало місце, а доводи позивача по суті спору не знайшли свого підтвердження.

В свою чергу, як передбачено ч.2 ст.36 КУпАП якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.

Також, колегія суддів звертає увагу, що санкція за ч.5 ст.121 КУпАП тягне за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а санкція за ч.1 ст.126 КУпАП тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Тобто, фактично відрізняються санкції між вказаними правопорушеннями.

Дана обставина судом першої інстанції не врахована.

Разом з цим, довід апелянта, що скасування базового (більш тяжкого) правопорушення має наслідком скасування всієї постанови в повному обсязі, без можливості «залишення в силі» менш тяжкого правопорушення, не є релевантним, оскільки законодавець передбачив, як можливість надіслання справи на новий розгляд до компетентного органу, так і зміну заходу стягнення.

Крім того, колегія суддів зазначає, що ч.3 ст.286 КАС України передбачає, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:

1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;

2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);

3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;

4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Враховуючи вказане, колегія суддів приходить до висновку про процесуальну помилковість рішення суду першої інстанції, оскільки належним наслідком розгляду справи по суті за наявних обставин є зміна заходу стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення з ч.5 ст.121 КУпАП (за порушення пп."в" п.2.3 ПДР України) на ч.1 ст.126 КУпАП (за порушення пп."ґ" п.2.1 ПДР України).

Таким чином, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що постанову про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 6729875 від 26 лютого 2026 року необхідно скасувати в частині правопорушення пп."в" п.2.3 ПДР України. Однак вважає, що вказану постанову, також, необхідно змінити в частині застосування до позивача заходу адміністративного стягнення, передбаченого ч.5 ст.121 КУпАП в сумі 510 грн (за порушення пп."в" п.2.3 ПДР України) на ч.1 ст.126 КУпАП (за порушення пп."ґ" п.2.1 ПДР України), оскільки відповідальність за ч.1 ст. 126 КУпАП передбачена в розмірі 425 грн, а позивач не спростував оскаржувану постанову в частині порушення пп."ґ" п.2.1 ПДР України.

Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Отже, ст.2 КАС України та ч.4 ст.242 КАС України вказують, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до ч.2 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Відповідно до п.4 ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для зміни мотивувальної та резолютивної частин рішення суду першої інстанції.

Згідно з ч.6 ст.139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до ч.3 ст.139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

При зверненні з позовом до суду першої інстанції позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 532,48 грн (квитанція про сплату №0073-6646-0937-7987 від 10.03.2026 (а.с.5)), а при зверненні з апеляційною скаргою сплачено судовий збір у розмірі 798,72 грн (квитанція про сплату №8463-1781-9205-2935 від 15.06.2026).

Враховуючи вказане, задоволенні вимоги адміністративного позову та вимоги апеляційної скарги, колегія суддів вважає, за можливе стягнути судовий збір на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Житомирській області підлягає сума сплаченого судового збору у розмірі 532 грн 48 коп (сплачений при поданні адміністративного позову, оскільки він є неподільним). В свою чергу, за подання апеляційної скарги судовий збір стягненню не підлягає, оскільки суд апеляційної інстанції фактично лише змінив рішення суду першої інстанції задля можливого його виконання.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 10 червня 2026 року змінити в мотивувальній частині з урахуванням висновків суду апеляційної інстанції, викладених в даній постанові.

Рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 10 червня 2026 року змінити в межах абзацу 3 резолютивної частини рішення.

Викласти абзац 3 резолютивної частини рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 10 червня 2026 року наступним чином: "Постанову серії ЕНА № 6729875 від 26 лютого 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 121 КУпАП змінити в частині заходу адміністративного стягнення з ч.5 ст.121 КУпАП на ч.1 ст.126 КУпАП та зменшити розмір адміністративного стягнення (штрафу), накладеного на ОСОБА_1 , з 510 гривень до 425 гривень.".

В решті рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 10 червня 2026 року залишити без змін.

Стягнути з Головного управління Національної поліції в Житомирській області (ЄДРПОУ - 40108625) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 532 грн 48 коп (п`ятсот тридцять дві гривні сорок вісім копійок).

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, згідно з ч.3 ст.272 КАС України.

Головуючий Драчук Т. О.

Судді Смілянець Е. С. Полотнянко Ю.П.