Постанова від 20 липня 2026 р. у справі №240/26015/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/26015/25

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Приходько О.Г.

Суддя-доповідач - Слободонюк М.В.

21 липня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Слободонюка М.В.

суддів: Кузьмишина В.М. Канигіної Т.С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулася до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про:

- визнання протиправними дії відповідача щодо відмови у проведенні перерахунку та виплати пенсії із збільшенням на 1 % заробітку за кожен рік роботи понад стаж 15 років відповідно до положень пункту 2 статті 56 Закону України від 28.02.1991 № 796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в редакції, чинній до 01.10.2017, а саме без застосування частини другої статті 27 Закону України від 09.09.2003 № 1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", починаючи з 01.11.2025;

- зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії із збільшенням на 1 % заробітку за кожен рік роботи понад стаж 15 років відповідно до положень пункту 2 статті 56 Закону № 796-ХІІ в редакції, чинній до 01.10.2017, а саме без застосування частини другої статті 27 Закону № 1058-IV, починаючи з 01.11.2025, з урахуванням проведених виплат.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2026 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивачкою подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.

У своєму відзиві відповідач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість судового рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов наступних висновків.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 3), що підтверджується посвідченням за № НОМЕР_1 , виданим 18.01.1994 Житомирською облдержадміністрацією.

Позивачка перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду в Житомирській області та з 09.01.2001 їй було призначено пенсію по інвалідності на умовах Закону України "Про пенсійне забезпечення"; з 28.02.2011 позивачці призначено пенсію за віком, обчислену відповідно до Закону України "Про державну службу", а з 04.05.2020 переведено на пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-ІV.

На звернення позивачки із заявою від 17.10.2025 щодо перерахунку пенсії Головне управління Пенсійного фонду в Житомирській області листом від 03.11.2025 № 36700-37012/С-02/8-0600/25 повідомило, що відповідно до частини третьої статті 55 Закону № 796-ХІІ в редакції з 01.01.2004 призначення та виплата пенсій потерпілим від Чорнобильської катастрофи провадиться відповідно до Закону № 1058-ІV, статтею 28 якого передбачено збільшення на 1 % пенсії, обчисленої відповідно до статті 27 цього Закону. Оскільки з 11.10.2017 до пункту 2 статті 56 Закону № 796-ХІІ внесено зміни, згідно з якими на 1 % заробітку збільшуються пенсії, призначені на умовах частини другої статті 27 Закону № 1058-ІV, підстав для перерахунку пенсії позивачки без застосування двоскладової формули згідно з редакцією пункту 2 статті 56 Закону № 796-ХІІ до цих змін, - немає.

Наведені вище обставини слугували підставою для звернення позивачки до суду.

Приймаючи оскаржуване судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачка не набула права на збільшення пенсії на 1 % заробітку за кожен рік роботи понад установлений стаж відповідно до пункту 2 статті 56 Закону України № 796-ХІІ у редакції, чинній до 01.10.2017, оскільки до внесення змін Законом № 2148-VIII пенсія на умовах зазначеного Закону їй не призначалася, а вона перебувала на пенсійному забезпеченні як державний службовець. Відтак суд дійшов висновку, що відповідач правомірно відмовив у проведенні спірного перерахунку пенсії, діючи в межах наданих повноважень та відповідно до вимог чинного законодавства.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.

Згідно з статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закон України від 28.02.1991 №796-ХІІ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон № 796-ХІІ).

Згідно з первинною редакцією пункту 2 статті 56 Закону № 796-ХІІ право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4, за умови стажу роботи не менш як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років, із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 процентів заробітку, а громадянам, які відпрацювали за списком № 1, чоловіки - 10 років і більше, жінки - 7 років 6 місяців і більше - не вище 85 процентів заробітку.

У подальшому Законом України від 03.10.2017 № 2148-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" (далі - Закон № 2148-VIII), який набрав чинності 11.10.2017, зокрема до пункту 2 статті 56 Закону № 796-ХІІ внесено зміни, згідно з якими право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4, за умови стажу роботи не менш як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років, із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 процентів заробітку, а громадянам, які відпрацювали за списком № 1, чоловіки - 10 років і більше, жінки - 7 років 6 місяців і більше - не вище 85 процентів заробітку, у разі призначення пенсії на умовах частини другої статті 27 Закону № 1058-IV.

Відповідно до частини другої статті 27 Закону № 1058-IV за бажанням застрахованої особи частина розміру пенсії за віком за період страхового стажу, набутого до дня набрання чинності цим Законом, може бути визначена відповідно до раніше діючого законодавства, а частина розміру пенсії за період страхового стажу, набутого після набрання чинності цим Законом, - відповідно до цього Закону.

Отже правове регулювання щодо права на пенсію в повному розмірі із доплатою за понаднормовий стаж змінилось і у зв`язку із цими змінами Закон № 796-ХІІ пов`язує збільшення пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад стаж, встановлений пунктом 2 статті 56 цього Закону з призначенням пенсії на умовах, визначених частиною другою статі 27 Закону № 1058-IV.

Визначаючись у цьому спорі слід врахувати правові висновки судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 25 червня 2024 року у справі № 300/3435/21, які зводяться до такого:

(1) держава гарантувала зокрема, учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС особливі норми та умови пенсійного забезпечення як компенсацію особам, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, за втрачене здоров`я, моральні і фізичні страждання, обмеження в реалізації своїх здібностей та можливостей забезпечити собі гідний життєвий рівень, тому за особами, які набули право на призначення пенсії з урахуванням спеціального Закону № 796-XII, редакцією пункту 2 статі 56 якого було визначено, що право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4, за умови стажу роботи не менш як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років, із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 процентів заробітку, а громадянам, які відпрацювали за списком № 1, чоловіки - 10 років і більше, жінки - 7 років 6 місяців і більше - не вище 85 процентів заробітку, таке право зберігається й у разі зміни нормативно-правового регулювання цих правовідносин.

У разі зміни правового регулювання набуті такими особами права на пільги, компенсації і гарантії повинні бути збережені із забезпеченням можливості їх реалізації або шляхом запровадження рівноцінних чи більш сприятливих умов соціального захисту.

(2) до осіб, яким на час призначення пенсії з урахуванням Закону № 796-XII її розрахунок мав здійснюватися згідно із пунктом 2 статті 56 Закону № 796-XII за кожний повний рік стажу роботи понад установлений для них мінімальний трудовий стаж для призначення пенсії (15 років - для жінок і 20 років - для чоловіків) шляхом збільшення пенсії на один процент заробітку за рік, вказана норма повинна застосуватися у тій редакції, яка діяла на час призначення пенсії (окрім випадку покращення становища особи). Розповсюдження на таких осіб нових правил виплати надбавки за понаднормовий стаж в залежності від призначення пенсії на умовах частини другої статі 27 Закону № 1058-IV, запроваджених у зв`язку із внесенням до цієї норми змін Законом № 2148-VIII, свідчило б про звуження змісту та обсягу існуючих прав таких осіб, що в силу статті 22 Конституції України, є неприпустимим.

Так, матеріалами справи підтверджено, що до набрання чинності Законом України від 03.10.2017 № 2148-VIII позивачка не перебувала на пенсійному забезпеченні на умовах Закону № 796-ХІІ. З 28.02.2011 вона отримувала пенсію, призначену відповідно до Закону України «Про державну службу», а пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-IV їй призначено лише з 04.05.2020. Отже, станом на момент зміни правового регулювання спірних правовідносин позивачка не набула права на збільшення пенсії на один відсоток заробітку за кожний рік роботи понад встановлений стаж відповідно до пункту 2 статті 56 Закону № 796-ХІІ у редакції, чинній до 11.10.2017.

При цьому сама наявність у позивачки статусу особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, не є самостійною та достатньою підставою для застосування зазначеної редакції пункту 2 статті 56 Закону № 796-ХІІ. Визначальним у цьому випадку є факт набуття особою відповідного права до зміни законодавства, що передбачає призначення пенсії саме на умовах спеціального Закону № 796-ХІІ та виникнення права на відповідне збільшення пенсії. Однак таких обставин у цій справі не встановлено.

Колегія суддів також враховує правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 25.06.2024 у справі № 300/3435/21, відповідно до якої гарантії щодо застосування редакції пункту 2 статті 56 Закону № 796-ХІІ, чинної до внесення змін Законом № 2148-VIII, поширюються на осіб, які вже набули відповідне право до зміни правового регулювання. Натомість зазначений правовий висновок не може бути застосований до спірних правовідносин, оскільки позивачка такого права до 11.10.2017 не набула, а тому відсутні підстави вважати, що внаслідок законодавчих змін було звужено обсяг її вже існуючих пенсійних прав.

За таких обставин колегія суддів доходить висновку, що після переведення позивачки з 04.05.2020 на пенсію відповідно до Закону № 1058-IV правові підстави для визначення її пенсійного забезпечення підлягають оцінці виключно з урахуванням законодавства, чинного на момент призначення такої пенсії. Відтак застосування до спірних правовідносин редакції пункту 2 статті 56 Закону № 796-ХІІ, яка втратила чинність до виникнення у позивачки відповідного права, є безпідставним.

Інші доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з правовою оцінкою суду першої інстанції та не містять нових обставин, які б спростовували його висновки.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010, заява 4909/04, відображено принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспані" від 01.12.1994, серія A, № 303-A, пункт 29).

Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.

Головуючий Слободонюк М.В.

Судді Кузьмишин В.М. Канигіна Т.С.