Постанова від 20 липня 2026 р. у справі №620/1144/26 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 620/1144/26 Суддя першої інстанції: Ольга ТКАЧЕНКО

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача: Файдюка В.В.,

суддів: Бужак Н.П., Мєзєнцева Є.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною та скасування постанови, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

У січні 2026 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач, ГУ ПФ в Черкаській області), в якому просив:

- визнати протиправною та скасувати постанову військово-лікарської комісії Військової частини НОМЕР_1 , викладену у довідці військово-лікарської комісії від 04.04.2023 №2388;

- зобов`язати військово-лікарську комісію Військової частини НОМЕР_1 повторно розглянути документи відносно ОСОБА_1 з урахуванням вимог законодавства та висновків суду.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2026 року позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною та скасування постанови, зобов`язання вчинити певні дії повернуто позивачу на підставі п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України.

Такий висновок суду обґрунтований тим, що будь-яких доказів про існування причин, які об`єктивно перешкоджали своєчасному зверненню до суду із вказаним позовом, позивачем не надано.

Не погоджуючись із ухваленим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати повністю ухвалу суду, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В обґрунтування своїх доводів зазначає, що в оскаржуваній довідці ВЛК були відсутні захворювання, отримані позивачем під час захисту Батьківщини в період з 24.02.2022 по 05.04.2023. Медична документація, яку позивач надав суду за період 2023-2025 роки, а саме: копія виписки від 20.06.2025, копія результату огляду від 28.11.2025 та копія рентгенографії 28.11.2025, копія результату УЗД щитовидної залози від 16.12.2025 підтверджують, що зазначені хвороби прогресують, що стало підставою для звернення до суду. Вказує, що саме з 16 грудня 2025 року слід відраховувати строк звернення до суду, у зв`язку з чим просить визнати поважними причини пропуску процесуального строку та поновити його.

За приписами ч. 2 ст. 312 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 5-7, 11, 14, 26 частини першої статті 294 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).

За наведеного, колегія суддів дійшла висновку щодо наявності підстав для розгляду справи в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.05.2026 відкрито апеляційне провадження у справі, встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу та витребувано матеріали справи з суду першої інстанції.

Відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.07.2026 продовжено строк розгляду справи та призначено її до розгляду у порядку письмового провадження з 21.07.2026.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, з 09.01 2023 по 01.02.2023 позивач проходив ВЛК амбулаторно у Військовій частині НОМЕР_1 (Чернігівській військовій шпиталь).

Згідно з довідкою військово-лікарської комісії від 04.04.2023 №2388 позивачу проведено медичний огляд гарнізонною ВЛК в/ч НОМЕР_2 та встановлено причинний зв`язок захворювання: Цукровий діабет ІІ ст., середнього ступеню важкості, декомпенсований стан. Діабетична полінейропатія вегетосенсорна форма, помірно виражена. Гіпертонічна хвороба II ст., ступінь 3, ризик високий. Дифузний кардіосклероз СН І ст., ФК ІІ. Хронічна двобічна сенсоневральна приглуховатість при сприйнятті шепітної мови на відстані 3,5 м на ліве вухо, 5 м на праве вухо. Міжхребцевий остеохондроз поперекового відділу хребта, ретролістез L2, хребця І ст., з протрузією L5-S1, стеноз міжхребцевого отвора L4-L5 зліва, з помірним порушенням функції. Хронічна вертеброгенна люмбалгія, ремісія. Сечокам?яна хвороба. Гіперплазія передміхурової залози ІІ ст. з помірним порушенням функції. Діабетична мікроангіопатія II ст. нижніх кінцівок. Дисгідроз ступнів, ТАК, пов`язані з проходженням військової служби. Наслідки ЗЧМТ (1997 рік) струсу головного мозку, у вигляді посттравматичного церебрального арахноїдиту, цефалгічного синдрому помірно вираженого, Ні, не пов`язані з проходженням військової служби.

Як зазначено в позовній заяві, у ході виконання службових обов`язків, пов`язаних з захистом Батьківщини, у позивача розвинулося серозне захворювання опорно-рухового апарату. Захворювання призвело до обмеження рухливості, стійкого больового синдрому та порушення функцій опорно-рухового апарату.

Проте, у спірній довідці були відсутні зазначені вище захворювання, отримані позивачем під час захисту Батьківщини в період з 24.02.2022 по 05.04.2023, тобто в період активної фази збройного протистояння з агресором під час захисту міста Чернігова та встановлення територіальної цілісності держави.

Вважаючи таку постанову ВЛК Військової частини НОМЕР_1 протиправною, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 03.03.2026 позовну заяву залишено без руху, зокрема, з підстав пропуску останнім строку звернення до суду, передбаченого ч. 2 ст. 122 КАС України, та запропоновано подати обґрунтовану заяву щодо поновлення пропущеного строку на звернення до суду з наведеним поважних причин його пропуску та надати докази щодо фактів і обставин, які об`єктивно перешкодили йому своєчасно звернутися в суд із позовом.

На виконання вимог ухвали суду позивачем було направлено на адресу суду першої інстанції заяву, в якій зазначив, що, він звернувся до суду в шестимісячний строк з дня, коли він дізнався про порушення своїх прав.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 09.04.2026 позовну заяву повернуто з підстав, наведених вище.

Надаючи оцінку відповідним висновкам суду першої інстанції, колегія суддів з урахуванням доводів апеляційної скарги, вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до ч. ч. 1-2 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Приписи п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України визначають, що позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

Отже, підставою для повернення позовної заяви відповідно до п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України є неподання особою в зазначений строк заяви або визнання неповажними підстав для поновлення строку звернення до адміністративного суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Приписи абз. 1 ч. 2 ст. 122 КАС України визначають, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. ч. 1-2 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

З наведених норм вбачається, що за загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення. Водночас, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

Указана позиція висловлена Верховним Судом у постано від 03.11.2021 у справі № 240/8934/19 в аналогічних за своїм змістом правовідносинах.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору є незгода ОСОБА_1 з постановою ВЛК Військової частини НОМЕР_1 від 04.04.2023 №2388.

При цьому, як свідчать матеріали справи, початок перебігу строку звернення до суду ОСОБА_2 пов`язує з моментом, коли в останнього зазначена ним хвороба почала прогресувати, що підтверджується медичною документацією, яку позивач надав суду за період 2023-2025 роки, а саме: копією виписки від 20.06.2025, копією результату огляду від 28.11.2025 та копією рентгенографії від 28.11.2025, копією результату УЗД щитовидної залози від 16.12.2025.

У постанові Верховного Суду від 21.02.2020 у справі №340/1019/19 підкреслено, що при вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття дізнався та повинен був дізнатись.

Так, під поняттям дізнався необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів. Суд вважає, що особа може дізнатися, що її права порушені, зокрема, при отриманні від органу, що здійснює виплату одноразової грошової допомоги відповіді (листа-відповіді, листа-роз`яснення) на надісланий запит щодо розміру допомоги, нормативно-правових документів, на підставі яких був здійснений саме такий розрахунок допомоги.

Поняття повинен був дізнатися необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.

З урахуванням наведеного колегія суддів приходить до висновку, що отримання ОСОБА_1 , зокрема результату УЗД щитовидної залози від 16.12.2025 не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатися про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли він почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується та не змінює початок перебігу строку звернення до суду.

Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне підкреслити, що Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував на тому, що право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним; воно може бути обмеженим, оскільки за своєю природою це право вимагає регулювання з боку держави, яка щодо цього користується певними межами самостійного оцінювання (рішення від 18.10.2005 у справі «МШ «Голуб» проти України»).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України» визначено, що нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.

Судовою колегією враховується, що причини пропуску строку є поважними, якщо обставини, які зумовили такі причини, є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17.03.2021 у справі №160/6430/20.

За таких обставин подання ОСОБА_1 27.01.2026 позовної заяви за відсутності належного обґрунтування причин зволікання із оскарженням постанови ВЛК від 04.04.2023 №2388 свідчить про правильність висновків суду першої інстанції про пропуск позивачем встановленого ч. 2 ст. 122 КАС України шестимісячного строку звернення до суду із вказаним позовом.

За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви, оскільки позов подано із пропуском строку звернення до адміністративного суду, встановленого Кодексом, а підстави, наведені у заяві про поновлення цього строку, не є поважними.

Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Таким чином, оспорювана ухвала відповідає вимогам процесуального закону, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями ст. ст. 122-123, 242-244, 250, 308, 311, 312, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2026 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені статтями 328-331 КАС України.

Суддя-доповідач В.В. Файдюк

Судді Н.П. Бужак

Є.І. Мєзєнцев

Повне судове рішення виготовлено 21 липня 2026 року.