Постанова від 20 липня 2026 р. у справі №580/7647/25 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 580/7647/25 Суддя (судді) першої інстанції: Віталіна ГАЙДАШ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Мєзєнцева Є.І., суддів - Бужак Н.П., Файдюка В.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 18 липня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання рішень протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_1 звернулась до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 в якому просила:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати позивачці грошового забезпечення безвісті зниклого ОСОБА_2 на неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за період з 16.09.2023 по 01.01.2024;

- зобов`язати відповідача виплатити позивачці на її неповнолітню дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , належне йому грошове забезпечення безвісті зниклого ОСОБА_2 , за період з 16.09.2023 по 01.01.2024 в сумі 267170 грн.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 18 липня 2025 року адміністративний позов було повернуто позивачці.

В апеляційній скарзі позивачка, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання, просить скасувати оскаржувану ухвалу, а справу направити до суду першої інстанції на продовження розгляду.

За приписами ч. 2 ст. 312 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 5-7, 11, 14, 26 частини першої статті 294 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).

За наведеного, колегія суддів дійшла висновку щодо наявності підстав для розгляду справи в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, приймаючи рішення про повернення позовної заяви, суд першої інстанції виходив з того, що позовна заява була подана із пропуском строку звернення до суду.

Так, статтями 5, 160 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси і просити про їх захист шляхом пред`явлення позову. Позов пред`являється шляхом подання позовної заяви в суд першої інстанції, який має відповідати вимогам встановленим ст. 160, 161 КАС України.

Частиною 1 ст. 171 КАС України передбачено, що суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Частина перша статті 118 КАС України визначає, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.

Відповідно до частин першої та другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 31.03.2021 у справі №240/12017/19 щодо застосування строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 КАС України: "…для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів. Відтак, Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що отримання позивачем листа відповідача від 08.11.2019 у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку.".

З адміністративного позову вбачається, що позивачка оскаржує дії відповідача щодо невиплати грошового забезпечення безвісті зниклого ОСОБА_2 на неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за період з 16.09.2023 по 01.01.2024.

Судом встановлено, що 17.01.2025 ОСОБА_1 вже зверталася до Черкаського окружного адміністративного суду з аналогічними позовом, у якому просила визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення безвісти зниклого ОСОБА_2 на неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за період з 16.09.2023 по 01.01.2024 та зобов`язати військову частину НОМЕР_1 виплатити ОСОБА_1 на її неповнолітню дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , належне йому грошове забезпечення безвісти зниклого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за період з 16.09.2023 по 01.01.2024 в сумі 267170 грн.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду (суддя Рідзель О.А.) від 22.01.2025 позовну заяву ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії - залишено без руху та надано строк на усунення недоліків.

27.01.2025 представником позивача подано до суду заяву про поновлення строку звернення в суд у якій зазначено, що позивач фактично дізналася про протиправну невиплату належного їй грошового забезпечення на неповнолітнього ОСОБА_3 з 24.02.2024, так як за місяць грошове забезпечення надходило двома виплатами, що підтверджується банківською випискою банківського рахунку.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду (суддя Рідзель О.А.) від 03.02.2025 залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.06.2025, відмовлено у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 від 27.01.2025 (вх. від 28.01.2025 №4068/25) про поновлення строку звернення в суд, а позовну заяву ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії повернуто позивачу.

Водночас, судом встановлено, що із позовом у цій справі позивачка звернулась лише 03.07.2025 року.

З наявних у матеріалах справи доказів вбачається, що будь-яких обставин і фактів, які об`єктивно перешкодили позивачці своєчасно звернутися до суду з даним позовом у т. ч. протягом розумного строку до відповідача позовна заява не містять, а тому, на переконання суду, позивачка пропустила строк звернення в суд з даним позовом

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наполягає на тому, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (рішення Європейського суду у справі «Перез де Рада Каванілес проти Іспанії» від 28.10.1998, заява № 28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

У рішенні «Міраґаль Есколано та інші проти Іспанії» Європейський суд встановив, що строки позовної давності, яких заявники мають дотримуватися при поданні скарг, спрямовані на те, щоб забезпечити належне здійснення правосуддя і дотримання принципів правової певності. Сторонам у провадженні слід очікувати, що ці норми будуть застосовними (рішення від 25.01.2000, пункт 33).

Як було підкреслено вище, поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

За загальним правилом, поважними причинами визнаються ті обставини, існування яких є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного звернення до суду з даним позовом.

Водночас, позивачем не було наведено жодних обґрунтованих причин і не подано доказів, які б підтверджували реальну відсутність у нього можливості підготувати та подати позовну заяву у строк, встановлений Законом.

Вказане в сукупності дає підстави стверджувати про відсутність обставин, які б об`єктивно унеможливили звернення позивача чи його представника до суду за захистом прав протягом визначеного законом строку.

Оскільки судом не встановлено фактичних обставин, які б свідчили про дійсні істотні перешкоди чи труднощі для своєчасного звернення позивача до суду за захистом своїх прав, суд фактично позбавлений правових підстав для визнання поважними вказаних позивачем причини пропуску строку звернення до суду з даним позовом.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема у постанові від 10.10.2024 по справі №200/5937/23.

Чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. А для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного поновлення судами пропущеного строку.

З наведених обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про повернення позовної заяви.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Решта тверджень та посилань сторін судовою колегією апеляційного суду не приймається до уваги через їх неналежність до предмету позову або непідтвердженість матеріалами справи.

За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 18 липня 2025 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена безпосередньо до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду у тридцятиденний строк в порядку, встановленому статтями 329-331 КАС України.

Головуючий суддя Є.І.Мєзєнцев

cуддя Н.П.Бужак

суддя В.В.Файдюк