Суд: Шостий апеляційний адміністративний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: податку на додану вартість (крім бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, податку на додану вартість із ввезених на митну територію України товарів (продукції), зупинення реєстрації податкових накладних)
Дата: 13 липня 2026 р.
Справа: №640/18855/22
Суддя: Кобаль Михайло Іванович
ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 640/18855/22 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Головенко О.Д.,
Суддя-доповідач Кобаль М.І.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 липня 2026 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Кобаля М.І.,
суддів Бужак Н.П., Черпака Ю.К.,
при секретарі Литвин С.В.
за участю:
представника позивача: Шарнопільського В.Л.
представника відповідача: Дишко Ю.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Київського окружного адміністративного суду від 13 січня 2025 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АТ Каргілл» до Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
В С Т А Н О В И В:
Товариство з обмеженою відповідальністю «АТ Каргілл» (далі по тексту - позивач, ТОВ «АТ Каргілл») звернулося до суду з адміністративним позовом до Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (далі по тексту - відповідач) в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 18.02.2022 № 0934000701, № 0924000701 та № 09334000701.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 13 січня 2025 року значений позов задоволено повністю.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, які з`явилися у призначене судове засідання, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, виходячи з наступного.
Згідно із ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Частиною 1 ст. 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ТОВ «АТ Каргілл» зареєстровано 05.11.1993 № 10701450000044096 Печерською районною державною адміністрацією у м. Києві, має статус юридичної особи та являється платником податку на додану вартість, з 03.07.1997.
До основних видів діяльності позивача входить: основний (код КВЕД 46.21) оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; (код КВЕД 10.41) виробництво олії та тваринних жирів; (код КВЕД 20.13) виробництво інших основних неорганічних хімічних речовин; (код КВЕД 52.10) складське господарство; (код КВЕД 52.29) інша допоміжна діяльність у сфері транспорту.
Податковим органом було проведено дві документальні позапланові виїзні перевірки ТОВ «АТ Каргілл».
Так, на підставі наказу від 02.06.2022 № 35 Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, відповідно до п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України (далі - ПК України) проведено документальну позапланову виїзну перевірку «АТ Каргілл», з питання законності декларування від`ємного значення податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн по декларації з податку на додану вартість за грудень 2021 року, з урахуванням періодів декларування від`ємного значення та поданих уточнюючих розрахунків від`ємного значення з податку на додану вартість (далі - ПДВ), у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету.
За наслідками вказаної перевірки, контролюючим органом складено акт перевірки від 26.07.2022 № 75/34-00-07-01/20010397 та встановлено наступні порушення:
- п.п. «а» п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1, п. 200.4 ст. 200 ПК України, оскільки позивачем завищено суму ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню по рядку 20.2.1 «Cума від`ємного значення, що не перевищує суму, обчислену відповідно до п. 2001.3 ст. 2001 розділу V ПК України на момент подання податкової декларації (рядок 19 - рядок 19.1), яка підлягає бюджетному відшкодуванню (рядок 20.2.1 + рядок 20.2.2) (рядок 3 Д3): на рахунок платника у банку», податкової декларації з ПДВ за грудень 2021 року на суму 454 679,00 грн.
На підставі вказаних висновків податковим органом було прийнято податкове повідомлення - рішення від 18.08.2022: № 0934000701, яким ТОВ «АТ Каргілл» визначено податкове зобов`язання з ПДВ на загальну суму 568 349,00 грн (454 679,00 грн - сума завищення бюджетного відшкодування; 113 670,00 грн - сума штрафних санкцій у розмірі 25% від суми завищення бюджетного відшкодування).
Також, на підставі наказу Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 02.06.2022 № 35, відповідно до п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 ПК України, проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «АТ Каргілл», з питання законності декларування від`ємного значення податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн по декларації з податку на додану вартість за січень 2022 року, з урахуванням періодів декларування від`ємного значення та поданих уточнюючих розрахунків від`ємного значення з ПДВ, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету.
За наслідками вказаної перевірки, контролюючим органом складено акт перевірки від 26.07.2022 № 81/94-00-07-01/20010397 та встановлено наступні порушення:
- п.п. «а» п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1, п. 200.4 ст. 200 ПК України, оскільки ним завищено суму ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню по рядку 20.2.1 «Cума від`ємного значення, що не перевищує суму, обчислену відповідно до п. 2001.3 ст. 2001 розділу V ПК України на момент подання податкової декларації (рядок 19 - рядок 19.1), яка підлягає бюджетному відшкодуванню (рядок 20.2.1 + рядок 20.2.2) (рядок 3 Д3): на рахунок платника у банку», податкової декларації з ПДВ за січень 2022 року на суму 1 421 995,00 грн;
- п. 69.29 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, оскільки ним завищено суму ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню по рядку 20.2.1 «Cума від`ємного значення, що не перевищує суму, обчислену відповідно до п. 2001.3 ст. 2001 розділу V ПК України на момент подання податкової декларації (рядок 19 - рядок 19.1), яка підлягає бюджетному відшкодуванню (рядок 20.2.1 + рядок 20.2.2) (рядок 3 Д3): на рахунок платника у банку», податкової декларації з ПДВ за листопад 2021 року на суму 14 950 123,00 грн.
На підставі вище вказаних актів перевірки, податковим органом було прийнято податкові повідомлення - рішення від 18.08.2022:
- № 0924000701, яким ТОВ «АТ Каргілл» визначено податкове зобов`язання з ПДВ на загальну суму 2 132 993,00 грн (1 421 995,00 грн - сума завищення бюджетного відшкодування; 710 998,00 грн - сума штрафних санкцій у розмірі 50% від суми завищення бюджетного відшкодування);
- № 09334000701, яким ТОВ «АТ Каргілл» відмовлено у бюджетному відшкодуванні на загальну суму 14 950 123,00 грн. (далі по тексту - оскаржувані ППР).
Вважаючи, протиправними оскаржувані ППР, а також відсутність підстав для притягнення позивача до відповідальності, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом за захистом своїх прав та законних інтересів.
Приймаючи рішення про задоволення адміністративного позову, судом першої інстанції дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів суду правомірність оскаржуваних ППР від 18.02.2022 № 0934000701, № 0924000701 та № 09334000701, а тому вони є протиправним та таким що підлягає скасуванню.
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи, з огляду на наступне.
Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Податковим кодексом України (далі по тексту - ПК України) та іншими законами України з питань оподаткування (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Згідно зі статтею 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає ПК України.
Згідно із підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Відповідно до п.185.1 ст.185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з:
а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;
б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;
в) ввезення товарів на митну територію України;
г) вивезення товарів за межі митної території України;
е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.
Відповідно до п.187.1 ст.187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Згідно з п.198.1 ст.198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Як передбачено п.198.2 ст.198 ПК України, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:
- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
- дата отримання платником податку товарів/послуг.
За змістом положень абз.1 п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У відповідності до абз. 2 п.198.6 ст.198 ПК України у разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Пунктом 200.1 ст.200 ПК України визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Положеннями п.200.4 ст.200 ПК України передбачено, що при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:
а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -
б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації,
в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Так, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від`ємне значення, то залишок від`ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.
Відповідно до змісту п.201.8 ст.201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.
Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 Податкового кодексу України.
Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11статті 201 цього Кодексу.
Таким чином, витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
Згідно із статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов`язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Тобто, здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.
Слід зазначити, що договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку. Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Отже, договір свідчить лише про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання.
Відтак, господарська операція пов`язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.
Дослідивши наявні в справі докази та обставини справи, заслухавши пояснення сторін, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, у листопаді 2021 року ТОВ «АТ Каргілл» мало взаємовідносини з ФГ «ФОРТУНА ПОДОЛЯКА» щодо придбання кукурудзи урожаю 2021 року українського походження на загальну суму 3 702 387, 23 грн., у тому числі ПДВ 454 679,13 грн.
Відповідно договору поставки від 07.12.2021 № 2100165045, укладеного між ФГ «ФОРТУНА ПОДОЛЯКА» (продавець) та ТОВ «АТ КАРГІЛЛ», продавець зобов`язується поставити і передати у власність, а покупець прийняти та оплатити кукурудзу урожаю 2021 року українського походження, надалі пойменований «Товар», на умовах «ЕХW ПАФ «Подоляка», , згідно Інкотермс 2020 в частині, що не суперечить умовам цього договору. Код Товару згідно УКТ ЗЕД 1005900000.
Відповідно до п. 3.1 договору поставки № 2100165045 ціна товару складає 6 900,00 грн за тонну, в тому числі ПДВ.
Пунктом 3.2. договору поставки № 2100165045 передбачено, що загальна вартість товару визначається як вартість товару згідно всіх видаткових накладних, підписаних сторонами на виконання цього договору.
На виконання умов договору поставки № 2100165045 ФГ «ФОРТУНА ПОДОЛЯКА» поставив, а ТОВ «АТ Каргілл» прийняв 536,578 тон кукурудзи, урожаю 2021 року, відповідно до видаткової накладної №-000005 від 08.12.2021.
Видаткова накладна №-000005 від 08.12.2021 оформлена у відповідності до вимог законодавства, чинного протягом періоду виникнення спірних правовідносин, та мають всі обов`язкові реквізити, передбачені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а також Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88.
Як вбачається із видаткової накладної №-000005 від 08.12.2021, кукурудзу урожаю 2021 року отримав ОСОБА_1 , повноваження на отримання вказаного товару підтверджуються довіреністю № 2021/24 від 15.06.2021, виданою ОСОБА_1 для отримання від ФГ «ФОРТУНА ПОДОЛЯКА» 536,578 тон кукурудзи за договором поставки № 2100165045.
Відповідно до п. 4.3 договору поставки № 2100165045 право власності на товар переходить від постачальника до покупця з моменту видачі зерновим складом складського документу на ім?я покупця (якщо зерновий склад видає складські документи на зерно) або підписання постачальником, покупцем та зерновим складом трьохстороннього акту приймання - передачі товару у формі, прийнятній для покупця (у разі, якщо зерновий склад не видає складські документи на зерно).
Перехід права власності на 536,578 тон кукурудзи за договором поставки № 2100165045 до ТОВ «АТ Каргілл» підтверджується складською квитанцією на зерно № 00000000235 від 08.12.2021 та актом приймання-передачі № 00000000020 від 08.12.2021.
У подальшому кукурудза, урожаю 2021 року, що була поставлена ТОВ «АТ Каргілл» ФГ «ФОРТУНА ПОДОЛЯКА» було експортовано.
На підтвердження експорту кукурудзи, урожаю 2021 року позивачем надано наступні документи:
- митну декларацію (EK10PP) №UA00130/2021/221099 від 31.12.2021, повідомлення про фактичне вивезення товарів за митною декларацією № 500130/2021/221099 від 31.12.2021 та митну декларацію (ЕК10ДР) №UA500130/2022/000879 від 11.01.2022;
- митну декларацію (EK10PP) №UA500130/2022/000036 від 02.01.2022, повідомлення про фактичне вивезення товарів за митною декларацією № 500130/2022/000036 від 02.01.2022, митну декларацію (ЕКІОДР) № 500130/2022/000880 від 11.01.2022.
В основі оскаржуваних ППР від 18.08.2022 № 0934000701 та № 0924000701, які прийняті у зв`язку з формуванням позивачем від`ємного значення, яке підлягає бюджетному відшкодуванню, містяться твердження податкового органу про те, що контрагенту ФГ «ФОРТУНА ПОДОЛЯКА» не достатньо площ земельних ділянок для вирощування кукурудзи, що поставлялась ТОВ «АТ Каргілл» на підставі господарських операцій.
Зокрема, відповідач вказує на те, що ФГ «ФОРТУНА ПОДОЛЯКА» здійснило декларування у податковій звітності земельних ділянок загальною площею 152,7919 га, що перебувають у власності/користуванні ФГ «ФОРТУНА ПОДОЛЯКА».
Також, що із зазначеної вище загальної площі ФГ «ФОРТУНА ПОДОЛЯКА» не мало права використовувати земельні ділянки площею 124,4101 га та відображати їх у податковій звітності, оскільки такі земельні ділянки було передано у користування фізичній особі - ОСОБА_2 (керівник ФГ «ФОРТУНА ПОДОЛЯКА»), а не ФГ «ФОРТУНА ПОДОЛЯКА».
Податковий орган дійшов висновку, що ФГ «ФОРТУНА ПОДОЛЯКА» має у володінні лише 28,3818 га землі, в той час як 124,4101 га землі використовуються ФГ «ФОРТУНА ПОДОЛЯКА» незаконно.
Вказані висновки зроблено податковим органом, ґрунтуючись на матеріалах судової справи № 575/656/17.
Також відповідач, базуючись на середніх показниках урожайності кукурудзи у Сумській області вважає, що для вирощування 536,578 тонн кукурудзи ФГ «ФОРТУНА ПОДОЛЯКА» необхідно 76,87 га землі та зважаючи на те, що у законному володінні ФГ «ФОРТУНА ПОДОЛЯКА» перебуває начебто лише 28,3818 га (124,4101 нібито перебувають незаконно) ТОВ «АТ Каргілл» безпідставно включило до податкового кредиту суму 454 679,00 грн.
Відповідач вважає, що кукурудза поставлена відповідачу за господарськими договорами між ФГ «ФОРТУНА ПОДОЛЯКА» та ТОВ «АТ Каргілл» є товаром невідомого походження і, як наслідок, така операція з постачання відбулася тільки з її документальним оформленням, але без фактичного руху товарів.
Вказані висновки апелянта не заслуговують на увагу суду апеляційної інстанції, оскільки відповідач дає оцінку урожайності зерна кукурудзи та співставляє із задекларованими обсягами земельних ділянок контрагента позивача, а не самого позивача.
У свою чергу, право ТОВ «АТ Каргілл» на податковий кредит та відповідне бюджетне відшкодування у розмірі 454 679,13 грн. підтверджується зареєстрованою ФГ «ФОРТУНА ПОДОЛЯКА» податковою накладною № 1 від 08.12.2021 за наслідками здійснення реальної господарської операції з поставки кукурудзи, урожаю 2021 року.
На підтвердження зміни майнового стану у результаті здійснення господарських операцій з ФГ «ФОРТУНА ПОДОЛЯКА» ТОВ «АТ Каргілл» подано докази щодо перерахування коштів за договором поставки № 2100165045, а саме довідку АТ «Сітібанк» вих. № 220595/0401-1 від 05.07.2022, які є належними доказами та заслуговують на увагу суду.
Загальна сума сплачених ТОВ «АТ Каргілл» грошових коштів ФГ «ФОРТУНА ПОДОЛЯКА», на виконання договору поставки № 2100165045, становить 3 702 387,23 грн, включаючи ПДВ, що відповідає видатковій накладній №-000005 від 08.12.2021.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «АТ Каргілл» та ТОВ «ПРОГРЕС» було укладено договір поставки № 2100171952 від 14.01.2022.
Відповідно до п. 1.1. договору поставки № 2100171952 постачальник (ТОВ «ПРОГРЕС») зобов`язується поставити і передати у власність, а покупець ( ТОВ «АТ Каргілл») прийняти та оплатити кукурудзу, урожаю 2021 року, українського походження, на умовах DAP ТОВ «СІ РИСОЛ ТЕРМІНАЛ», 68000 м. Чорноморськ, вул. Центральна, 20А згідно Інкотермс 2020.
Згідно з п. 2.1. договору поставки № 2100171952 загальна кількість товару, складає 1 000 тонн +/-5%, за вибором покупця.
Відповідно до п. 3.1. договору поставки № 2100171952 ціна товару складає 8 400,00 грн. за тонну, в тому числі ПДВ з урахуванням формули, що наведена у п. 3.1 договору поставки № 2100171952.
Пунктом 3.2. договору поставки № 2100171952 передбачено, що загальна вартість товару визначається як вартість товару згідно всіх видаткових накладних, підписаних Сторонами на виконання цього договору.
На виконання умов договору поставки № 2100171952 ТОВ «ПРОГРЕС», зокрема у січні 2022, поставив, а ТОВ «АТ Каргілл» прийняв 899,84 тонн кукурудзи урожаю 2021 року відповідно до наступних видаткових накладних: від 17.01.2022 № 1, № 2, № 5, від 18.01.2022 № 6, № 8, № 9, № 10, № 12, № 14 разом кількість кукурудзи урожаю за 2021 року - 899,84 тон (загальна сума ПДВ 7 558 654,94 грн).
Саме вказаний обсяг поставки у розмірі 899,84 тонн кукурудзи, урожаю 2021 року був предметом податкової перевірки та був включений до декларації з ПДВ, за січень 2022 року, за відповідними зареєстрованими ТОВ «ПРОГРЕС» податковими накладними.
Видаткові накладні № 1 від 17.01.2022, № 2 від 17.01.2022, № 5 від 17.01.2022, № 6 від 18.01.2022, № 8 від 18.01.2022, № 9 від 19.01.2022, № 10 від 19.01.2022, № 12 від 20.01.2022, № 14 від 22.01.2022 оформлені у відповідності до вимог законодавства, чинного протягом періоду виникнення спірних правовідносин, та мають всі обов`язкові реквізити, передбачені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а також Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88.
Відповідно до п. 4.7. договору поставки № 2100171952 право власності на товар переходить від постачальника до покупця з в момент приймання товару за якістю та кількістю в місці поставки.
Також, між ТОВ «АТ Каргілл» та ТОВ «ПРОГРЕС» було укладено договір поставки №2100172408 від 17.01.2022.
Відповідно до п. 1.1. договору поставки № 2100172408 постачальник (ТОВ «ПРОГРЕС») зобов`язується поставити і передати у власність, а покупець ( ТОВ «АТ Каргілл») прийняти та оплатити кукурудзу, урожаю 2021 року, українського походження, надалі пойменований «Товар» на умовах DAP доставлено до ТОВ «М.В. Карго».
Згідно з п. 2.1. договору поставки № 2100172408 загальна кількість товару, складає 500 тонн +/-5%, за вибором покупця.
Відповідно до п. 3.1. договору поставки № 2100172408 ціна товару складає 8 500,00 грн за тонну, в тому числі ПДВ з урахуванням формули, що наведена у п. 3.1 договору поставки № 2100172408.
Пунктом 3.2. договору поставки № 2100172408 передбачено, що загальна вартість товару визначається як вартість товару згідно всіх видаткових накладних, підписаних сторонами на виконання цього договору.
На виконання умов договору поставки № 2100172408, ТОВ «ПРОГРЕС», зокрема у січні 2022, поставив, а ТОВ «АТ Каргілл» прийняв 476,265 тонн кукурудзи, урожаю 2021 року відповідно до таких видаткових накладних: від 20.01.2022 № 11, № 13, від 21.01.2022 № 15, від 22.01.2022 № 16 та від 23.01.2022 № 17.
Саме вказаний обсяг поставки у розмірі 476,265 тонн кукурудзи, урожаю 2021 року був предметом податкової перевірки та був включений до декларації з ПДВ, за січень 2022 року, за відповідними зареєстрованими ТОВ «ПРОГРЕС» податковими накладними.
Видаткові накладні № 11 від 20.01.2022, № 13 від 20.01.2022, № 15 від 21.01.2022, № 16 від 22.01.2022, № 17 від 23.01.2022 оформлені у відповідності до вимог законодавства, чинного протягом періоду виникнення спірних правовідносин, та мають всі обов`язкові реквізити, передбачені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а також Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88.
Відповідно до п. 4.7 договору поставки № 2100172408 право власності на товар переходить від постачальника до покупця з в момент приймання Товару за якістю та кількістю в місці поставки.
У подальшому кукурудза, урожаю 2021 року, яка була поставлена ТОВ «АТ Каргілл» ТОВ «ПРОГРЕС» було експортована.
На підтвердження експорту кукурудзи, урожаю 2021 року позивач подав копії експортних документів:
- митну декларацію (EK1OPР) № UA500090/2022/001326 від 01.02.2022, повідомлення про фактичне вивезення товарів за митною декларацією № UA00090/2022/001326 від 01.02.2022 та митну декларацію (ЕК10ДР) № UA500090/2022/002448, митну декларацію (ЕК10ДР) № UA500090/2022/002449, митну декларацію (ЕК10ДР) № UA500090/2022/002451 від 07.03.2022;
- митну декларацію (EK10PP) № UA500090/2022/001503 від 07.02.2022, повідомлення про фактичне вивезення товарів за митною декларацією № UA500090/2022/001503 та митну декларацію (ЕК10ДР) № UA500090/2022/002453 від 07.03.2022.
Таким чином, право ТОВ «АТ Каргілл» на податковий кредит та відповідне бюджетне відшкодування у розмірі 1 421 995,32 грн підтверджується зареєстрованими ТОВ «ПРОГРЕС» податковими накладними за наслідками здійснення реальної господарської операції з поставки кукурудзи, урожаю 2021 року.
На підтвердження зміни майнового стану у результаті здійснення господарських операцій з контрагентом ТОВ «ПРОГРЕС», позивач до суду надано докази щодо перерахування коштів за договорами поставки № 2100171952 та № 2100172408, а саме довідку АТ «Сітібанк» вих. № 220566/0401-1 від 22.06.2022, яка є належним доказом.
Загальна сума сплачених ТОВ «АТ Каргілл» грошових коштів ТОВ «ПРОГРЕС» на виконання договорів поставки № 2100171952 та 2100172408 становить 11 579 104,56 грн, включаючи ПДВ, що відповідає видатковим накладним № 1 від 17.01.2022, № 2 від 17.01.2022, № 5 від 17.01.2022, № 6 від 18.01.2022, № 8 від 18.01.2022, № 9 від 19.01.2022, № 10 від 19.01.2022, № 12 від 20.01.2022, № 14 від 22.01.2022 та видатковим накладним № 11 від 20.01.2022, № 13 від 20.01.2022, № 15 від 21.01.2022, № 16 від 22.01.2022, № 17 від 23.01.2022.
У свою чергу, відповідачем зазначено, що ТОВ «АТ Каргілл» при декларуванні взаємовідносин з ТОВ «ПРОГРЕС» порушено вимоги п. 198.1, 198.2, 198.3 ст. 198, п. 200.1, 200.4 ст. 200 ПК України, оскільки позивачем завищено суму від`ємного значення, яка підлягає бюджетному відшкодуванню, у розмірі 1 421 995,00 грн.
Податковий орган вказує на недостатність у ТОВ «ПРОГРЕС» площ земельних ділянок для вирощування кукурудзи, що поставлялася ТОВ «АТ Каргілл».
Зазначає, що відповідно до декларації платника єдиного податку 4-ї групи ТОВ «ПРОГРЕС», за 2021 рік, площа земельних ділянок (рілля), що знаходиться на праві власності/користуванні, становить 3 720,07 га.
Водночас, згідно з державними реєстрами у користуванні ТОВ «ПРОГРЕС» знаходяться лише орендовані земельні ділянки загальною площею 1 156,44 га.
Базуючись на даних щодо постачання сільськогосподарських культур у 2021 році (згідно з ЄРПН) та середній врожайності сільськогосподарських культур з відкритих джерел, Відповідач вказує на те, що ТОВ «ПРОГРЕС» необхідно було мати у володінні 5 929,95 га землі для реалізації на користь ТОВ «АТ Каргілл» 20 779,6 тонн сільськогосподарської продукції (кукурудза, соняшник, пшениця, ріпак, ячмінь).
Контролюючий орган приходить до висновку, що з огляду на невідповідність інформації з державних реєстрів та невідповідність даних про земельні ділянки згідно з декларації платника єдиного податку 4-ї групи за 2021 рік неможливо підтвердити та встановити фактичну кількість землі, на якій було вирощено сільськогосподарські культури реалізовані ТОВ «ПРОГРЕС».
Суд апеляційної інстанції зазначає, що інформацію про середню урожайність не можна застосовувати для визначення необхідної кількості земельних ділянок, оскільки родючість землі є індивідуальною, а показник урожайності розраховується шляхом ділення показників з найкращою та найгіршою урожайністю, що дає велику похибку в розрахунках.
Також, на збільшення або зменшення врожайності впливає багато факторів, зокрема: використання підприємством гібридів та елітних сортів зернових культур, які адаптовані до географічних умов, стійкі до природних явищ та хвороб і мають високу врожайність. А відтак, цей показник різнитися по кожному господарству в два, три рази.
Аналогічного висновку щодо неналежності як доказу статичної інформації про середню урожайність висловив Верховний Суд в постанові від 12.10.2020 у справі № 815/7529/16.
Як зазначила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07.07.2022 у справі № 160/3364/19, норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат чи податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не було встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.
Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що рахунки, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, складені сторонами на виконання договорів поставки та надані позивачем при перевірці відповідачу і долучені до цієї позовної заяви є первинними документами, які складені для бухгалтерського обліку господарських операцій.
Крім того, слід звернути увагу, що відповідно до п. 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за № 128/2568, товарно-транспортна накладна - це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу.
У постанові від 12.06.2018 № 826/11879/13-а суд дійшов висновку, що наявність транспортних документів на перевезення товарно - матеріальних цінностей за наслідками формування бази оподаткування податком на прибуток та на додану вартість не є визначальними при оподаткуванні операцій за договором поставки, вони є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами саме перевезення. Крім того, товарно-транспортні накладні є доказом факту перевезення (переміщення) товару, натомість факт передання товару та, відповідно, набуття права власності на нього має підтверджуватись видатковою накладною.
Водночас у податковому обліку понесені витрати на придбання товарів/послуг та доходи від реалізації товарів/послуг мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення. До первинних документів бухгалтерського обліку, що підтверджують показники, відображені платником податків у податковій звітності, належать усі документи в їх сукупності, складені щодо господарської операції, які за змістом відповідають вимогам закону та які відображають реальні господарські операції.
Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 04.11.2020 у справі № 910/9739/19, від 28.08.2020 у справі № 922/2081/19, від 20.07.2020 y справі №916/922/19.
Наведене свідчить про те, що господарські операції для податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку.
У той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні витрат чи податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі платника у зв`язку з його господарською діяльністю.
Аналогічна правова позиція знайшла своє відображення у постанові Верховного Суду від 07.04.2021 y справі № 808/3782/14.
З огляду на зазначені правові норми та встановлені обставини справи, колегія суддів апеляційної інстанції доходить висновку, що оскаржувані ППР від 18.08.2022 № 0934000701 та № 0924000701 є протиправними та підлягають скасуванню.
Щодо оскаржуваного ППР від 18.08.2022 № 09334000701, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.
Так, в акті перевірки № 81/94-00-07-01/20010397 контролюючим органом зазначено, що перевіркою достовірності і правильності суми від`ємного значення, яка підлягає бюджетному відшкодуванню (показник рядка 20.2 Декларації з податку на додану вартість) встановлено його завищення на загальну суму 14 950 123,00 грн.
На думку податкового органу, завищення ТОВ «АТ Каргілл» від`ємного значення, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на суму 14 950 123,00 грн є недотримання платником податків п.п. 69.29 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України (у редакції чинній на момент проведення перевірки).
В акті перевірки №81/94-00-07-01/20010397 відповідач вказує на податкові накладні по господарським операціям з контрагентами ТОВ «АТ Каргілл», зареєстрованими за наслідками постачання насіння соняшника ТОВ «АТ Каргілл», за якими позивач сформувало податковий кредит та відповідно заявило суму бюджетного відшкодування, за січень 2022 року, на загальну суму 14 950 123,00 грн.
Також, як зазначено а акті перевірки № 81/94-00-07-01/20010397 на сторінках 17-21, постачання насіння соняшника за відповідними операціями з постачання здійснювалося за такими адресами (згідно з товаротранспортними накладними): вул. Південна, буд. 1, м. Каховка, Херсонська область, 74800; та пр. Великий Шлях, 42А, с. Новоайдар, Луганська область, 93400.
Станом на момент проведення податкової перевірки території м. Каховки, Херсонська області та с. Новоайдар, Луганської області (відповідні територіальні громади), відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25.04.2022 № 75, були включені до переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні).
У даному випадку, відповідач, встановлюючи завищення суми від`ємного значення, яка підлягає бюджетному відшкодуванню (показник рядка 20.2 Декларації) у розмірі 14 950 123,00 грн. не ставив під сумнів реальність господарських операцій ТОВ «АТ Каргілл», за якими останнім заявлено суму бюджетного відшкодування на загальну суму 14 950 123,00 грн.
Натомість податковий орган, відмовляючи ТОВ «АТ Каргілл» у бюджетному відшкодуванні на загальну суму 14 950 123,00 грн, при винесенні податкового повідомлення - рішення 09334000701 керувався виключно правовою нормою п.п. 69.29 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України (у редакції чинній на момент проведення перевірки).
Відповідно до Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 на всій території України введено воєнний стан, що продовжує свою безперервну дію і станом на дату розгляду давної справи.
Законом України № 2260-IХ від 12.05.2022 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану» (далі - Закон № 2260) було внесено зміни, зокрема, п.п. 69.1. п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України викладено у новій редакції, а п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України доповнено новим п.п. 69.29. Закон № 2260 в частині вищеописаних змін набув чинності 27.05.2022.
Відповідно до п.п. 69.29 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України суми податку на додану вартість, включені до складу податкового кредиту при здійсненні операцій з придбання товарів, які у подальшому були знищені (втрачені) внаслідок дії обставин непереборної сили у період дії воєнного стану, не включаються до обрахунку суми бюджетного відшкодування та зараховуються до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду до її повного погашення. Вказана правова норма почала діяти з 27.05.2022.
Разом з тим, сума 14 950 123,00 грн., була заявлена до бюджетного відшкодування у межах подачі податкової звітності з ПДВ (включаючи заяву на бюджетне відшкодування) за січень 2022 року - 28.02.2022 (враховуючи подані ТОВ «АТ Каргілл» уточнюючі розрахунки до податкової звітності з ПДВ за січень 2022 року).
Тобто, вказана сума бюджетного відшкодування у розмірі 14 950 123,00 грн була заявлена ТОВ «АТ Каргілл» до бюджетного відшкодування до 27.05.2022, відповідно до набрання чинності Законом № 2260.
Так, п. 200.7 ст. 200 ПК України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.
Таким чином, ТОВ «АТ Каргілл» звернулося до податкового органу, у встановленому ПК України порядку, до моменту офіційного набрання чинності Закону № 2260 про здійснення бюджетного відшкодування, у свою чергу, податковий орган мав керуватися нормами ПК України, які були чинні на 28.02.2022, оскільки законодавець у тексті ПК України прямо не зазначає про зворотню дію у часі правової норми п.п. 69.29 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України.
З огляду на зазначені правові норми та встановлені обставини справи, колегія суддів апеляційної інстанції доходить висновку, що оскаржуване ППР від 18.08.2022 № 09334000701 є протиправним та підлягає скасуванню.
Також, суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, що висновки апелянта про порушення позивачем норм податкового законодавства базується виключно на інформації, яка одержана з власних інформаційних систем податкового органу, яка не оформлена рішенням суб`єкта владних повноважень і не є юридичним фактом, а тому може бути лише підставою для перевірки такої інформації, однак не є беззаперечним доказом того факту, що в дійсності фінансово-господарські операції між позивачем та вище зазначеними контрагентами не відбулись.
Окрім того, відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не надано суду жодних належних та допустимих доказів щодо відсутності підстав для включення сум з придбання наведених товарів до податкового кредиту та завищення суми від`ємного значення позивачем.
Також судом враховано і правосуб`єктність сторін на час укладення спірних правочинів, зокрема, контрагенти позивача на момент укладення договору та оформлення первинних документів, як і позивач, були належними учасниками цивільних та господарських правовідносин та були платниками податку на додану вартість.
Аналогічна позиція містить в рішеннях Верховного Суду від 27.02.2018 у справі № К/9901/1391/17 та від 07.02.2018 у справі № К/9901/3360/17.
Отже, висновки контролюючого органу про порушення ТОВ «АТ Каргілл» норм податкового законодавства є помилковими та такими, що непідтверджені належними доказами, з огляду на зазначене оскаржувані ППР від 18.02.2022 № 0934000701, № 0924000701 та №09334000701 є протиправними та підлягають скасуванню.
Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.
Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
У рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються, а в рішенні від 27.09.2010 по справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» - що ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.
Як зазначено в п. 4.1 Рішення Конституційного суду України від 02.11.2004 р. N 15-рп/2004 суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях визначив окремі ознаки принципу верховенства права у розбудові національних систем правосуддя та здійсненні судочинства, яких мають дотримуватись держави - члени Ради Європи, що підписали Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги правову позицію Європейського суду з прав людини, яка викладена в справі «Пономарьов проти України» (пункт 40 мотивувальної частини рішення від 3 квітня 2008 року), в якому Суд наголосив, що «право на справедливий судовий розгляд», яке гарантовано п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду.
У справі «Сокуренко і Стригун проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що «стаття 6 Конвенції не зобов`язує держав - учасників Конвенції створювати апеляційні чи касаційні суди. Однак там, де такі суди існують, необхідно дотримуватись гарантій, визначених у статті 6» (пункт 22 мотивувальної частини рішення від 20 липня 2006 року).
Аналіз наведених положень дає підстави колегії суддів апеляційної інстанції дійти висновку, що даний адміністративний позов підлягає задоволенню, оскаржувані ППР скасуванню, а доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу суду.
Колегія суддів апеляційної інстанції доходить до висновку, що інші доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.
Обставини, викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки є необґрунтованими та не є підставами для скасування рішення суду першої інстанції.
В зв`язку з цим, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 242, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків - залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 13 січня 2025 року - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.
Головуючий суддя: М.І. Кобаль
Судді: Н.П. Бужак
Ю.К. Черпак
Повний текст виготовлено 20.07.2026 року
Оригінал: reyestr.court.gov.ua