Постанова від 19 липня 2026 р. у справі №2а-60/2010 — Шостий апеляційний адміністративний суд

Суд: Шостий апеляційний адміністративний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: Справи щодо примусового виконання судових рішень і рішень інших органів

Дата: 19 липня 2026 р.

Справа: №2а-60/2010

Суддя: Мєзєнцев Євген Ігорович

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а-60/2010 Суддя (судді) першої інстанції: Заставенко М.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Мєзєнцева Є.І., суддів - Бужак Н.П., Файдюка В.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 30 квітня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_1 звернувся до Дарницького районного суду м.Києва з адміністративним позовом до Міністерства оборони України, Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якому просив:

- визнати протиправними дії Міністерства оборони України та зобов`язати Міністерство оборони України виплатити заборговане грошове забезпечення за період з 25 липня 2008 року по 07.08.2008 року та оформити відповідні документи для надання в структурні підрозділи Пенсійного фонду України для оформлення пенсії;

- стягнути з Міністерства оборони України невиплачену грошову компенсацію за неотримане речове майно на підставі довідок № 123 та № 124 від 11.08.2008 р. на загальну суму 7583,01 грн.;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві зробити перерахунок недоотриманої пенсії з дня її призначення, у зв`язку з неправильним обрахуванням процентної надбавки за вислугу років, середньомісячної суми додаткових видів грошового забезпечення за 24 місяці та основного розміру пенсії грошового забезпечення з розрахунку 76 відсотків та здійснити відповідну додаткову виплату.

Постановою Дарницького районного суду м. Києва від 05.02.2010 визнано протиправними дії Міністерства оборони України та зобов`язано Міністерство оборони України виплатити заборговане грошове забезпечення за період з 11.06.2008 року по 07.08.2008 року та оформити відповідні документи для надання в структурні підрозділи Пенсійного фонду України для оформлення пенсії. Стягнуто з Міністерства оборони України не виплачену грошову компенсацію за не отримане речове майно на підставі довідок № 123 та № 124 від 11.08.2008 року на загальну суму 7583,01 грн.

На виконання рішення Дарницького районного суду від 05.02.2010 судом 21.07.2023 було видано виконавчі листи.

27.01.2025 року додатковим рішенням суду у вказаній справі зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві зробити перерахунок недоотриманої пенсії з дня її призначення у зв`язку з неправильним обрахуванням процентної надбавки за вислугу років, середньомісячної суми додаткових видів грошового забезпечення за 24 місяці та основного розміру пенсії грошового забезпечення з розрахунку 76% та здійснити відповідну додаткову виплату.

19.11.2025 на адресу суду надійшла заява позивача про встановлення судового контролю, в якій останній просить суд зобов`язати Міністерство оборони України в особі Міністра оборони України протягом десяти календарних днів з дня отримання цієї ухвали подати звіт про виконання постанови Дарницького районного суду м. Києва від 05.02.2010 у справі № 2а-60/10; роз`яснити, що у разі неподання звіту у строк, встановлений судом, або у разі подання звіту з порушенням такого строку та за відсутності поважних причин, суд встановлює новий строк для подання звіту, а також накладає штраф на керівника такого суб`єкта владних повноважень.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 17.12.2025 заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю задоволено частково, зобов`язано Міністерство оборони України подати звіт про виконання судового рішення - постанови Дарницького районного суду м. Києва від 05.02.2010 у справі № 2а-60/10 протягом двох місяців з дня отримання ухвали.

12.02.2026 представником Міністерства оборони України до суду подано звіт про виконання рішення суду у справі № 2а-60/10.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 16.03.2026 відмовлено у прийнятті звіту Міністерства оборони України про виконання постанови Дарницького районного суду м. Києва від 05.02.2010 у справі № 2а-60/10. Встановлено Міністерству оборони України новий строк для подання звіту про виконання постанови Дарницького районного суду м. Києва від 05.02.2010 у справі № 2а-60/10 протягом одного місяця з дня отримання копії цієї ухвали.

Підставою для відмови стало подання звіту без додержання вимог частин другої та/або третьої статті 382-2 цього Кодексу.

21.04.2026 до суду представником Міністерства оборони України подано повторний звіт про виконання рішення суду у справі № 2а-60/10, в якому зазначено про те, що 06.11.2023 Державною казначейською службою України було безспірно стягнуто з Міноборони не виплачену грошову компенсацію за не отримане речове право на суму 7583,01 грн. Також Департаментом соціального забезпечення Міноборони здійснено доплату грошового забезпечення за період з 11.06.2008 по 07.08.2008. Головним управлінням військової юстиції листом від 06.05.2024 за № 220/74/806 ОСОБА_1 було надіслано копію платіжної інструкції від 02.05.2024 за № 248/1/1237 та грошовий атестат від 22.02.2024 за № 220/13/1535. Крім того, листом від 22.05.2024 за № 220/74/922 ОСОБА_1 було повідомлено щодо необхідності надання вищезазначених документів до структурних підрозділів Пенсійного фонду України разом із відповідною заявою для оформлення пенсії.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 30 квітня 2026 року було прийнято звіт Міністерства оборони України про виконання постанови Дарницького районного суду м. Києва від 05.02.2010 року у справі №2а-60/2010, поданий до суду 21.04.2026 року.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання прийняття звіту, просить скасувати оскаржувану ухвалу, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Згідно із статтею 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Згідно з ч. ч. 2, 3 ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Положеннями ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або - тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, - коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя.

Європейський суд з прав людини у справі «Горнсбі проти Греції» наголосив, що, відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію.

Отже, для цілей ст. 6 Конвенції стадія виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду».

З аналізу рішень Європейського суду з прав людини (остаточні рішення у справах «Алпатов та інші проти України», «Робота та інші проти України», «Варава та інші проти України», «ПМП «Фея» та інші проти України»), якими було встановлено порушення п. 1 ст. 6, ст. 13 Конвенції та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, вбачається однозначна позиція про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення, а також констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з нормою ст. 129-1 Конституції України.

Отже, обов`язковою складовою судового процесу є фактичне втілення судових присуджень у певні матеріальні блага, яких особа була протиправно позбавлена до отримання судового захисту.

Таким чином, судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок.

Це означає, що особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.

За правилами ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 382 КАС України в адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.

Приписи ч. 2 ст. 382-2 КАС України визначають, що звіт суб`єкта владних повноважень про виконання судового рішення має містити, зокрема, відомості про виконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, строк, порядок та спосіб його виконання; у разі невиконання судового рішення: орієнтовні строки виконання такого рішення та їх обґрунтування; відомості про обставини, які ускладнюють виконання судового рішення суб`єктом владних повноважень, які заходи вжито та вживаються ним для їх усунення; перелік документів та інших матеріалів, що додаються до звіту та підтверджують обставини, зазначені у ньому.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 382-3 КАС України за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п`ятої статті 382-1 цього Кодексу.

Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб`єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення.

Суд також відмовляє у прийнятті звіту, якщо звіт подано без додержання вимог частин другої та/або третьої статті 382-2 цього Кодексу.

Положеннями ч. ч. 3-5 ст. 382-3 КАС України передбачено, що у разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб`єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення.

Половина суми штрафу стягується на користь заявника, інша половина - до Державного бюджету України.

Суд за клопотанням суб`єкта владних повноважень може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, що підтверджують здійснення керівником такого суб`єкта владних повноважень дій, які спрямовані на виконання судового рішення та які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними.

Якщо судове рішення стосується здійснення виплат (пенсійних, соціальних тощо), суд може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, які підтверджують відсутність бюджетних асигнувань у суб`єкта владних повноважень та вжиття його керівником всіх необхідних заходів для встановлення таких бюджетних асигнувань, які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними.

У свою чергу ч. 11 ст. 382-3 КАС України передбачено, що якщо суд прийняв звіт про виконання судового рішення, але суб`єктом владних повноважень відповідне судове рішення виконано не в повному обсязі, суд одночасно встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу.

Викладене свідчить, що законодавець фактично наділив суд повноваженнями контролю за виконанням того, що для суб`єкта владних повноважень передбачив у своєму рішенні адміністративний суд. Такий контроль здійснюється саме після ухвалення судового рішення.

Так, під час перевірки виконання відповідачем судового рішення, було встановлено, що у повторному звіті, поданому відповідачем через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» 21.04.2026, зазначено, що 06.11.2023 на підставі виконавчого листа Дарницького районного суду м. Києва за рішенням суду від 05.02.2010 по справі № 2а-60/10 Державною казначейською службою України було безспірно стягнуто з Міноборони не виплачену грошову компенсацію за не отримане речове майно на загальну суму 7583,01 грн, що підтверджується копією виписки з рахунку за 07.11.2023. Департаментом соціального забезпечення Міноборони здійснено доплату грошового забезпечення за період з 11.06.2008 року по 07.08.2008 року відповідно до вищезазначеного рішення суду що підтверджується копією платіжної інструкції № 248/1/1237 від 02.05.2024, про що ОСОБА_1 було повідомлено листом від 22.05.2024 № 220/13/3844. Головним управлінням військової юстиції листом від 06.05.2024 № 220/74/806 ОСОБА_1 було надіслано копію платіжної інструкції від 02.05.2024 № 248/1/1237 та грошовий атестат від 22.02.2024 № 220/13/1535. Листом Головного управління військової юстиції від 22.05.2024 № 220/74/922 було повідомлено ОСОБА_1 щодо необхідності надання вищезазначених документів до структурних підрозділів Пенсійного фонду України разом із відповідною заявою для оформлення пенсії.

Враховуючи, що постановою Дарницького районного суду м. Києва від 05.02.2010 було зобов`язано Міністерство оборони України виплатити заборговане грошове забезпечення за період з 11.06.2008 року по 07.08.2008 року та оформити відповідні документи для надання в структурні підрозділи Пенсійного фонду України для оформлення пенсії, а також стягнуто з Міністерства оборони України не виплачену грошову компенсацію за не отримане речове майно на підставі довідок № 123 та № 124 від 11.08.2008 року на загальну суму 7 583,01 грн, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо наявності підстав для прийняття звіту Міністерства оборони України про виконання постанови Дарницького районного суду м. Києва від 05.02.2010 у справі № 2а-60/2010.

Суд критично ставиться до посилання позивача на неправдивість зазначених у грошовому атестаті від 22.02.2024 рік та довідці від 22.05.2024 відомостей про розміри окладів та надбавок, оскільки в даному випадку суд перевіряє лише наявність грошового атестату (як доказ виконання рішення), а не правильність нарахувань у ньому. Якщо позивач вважає, що грошовий атестат оформлений неправильно або суми занижені, він має право оскаржити ці дії шляхом звернення з окремим позовом, а не в межах процедури прийняття звіту.

Щодо незгоди позивача зі здійсненим Міністерством доплати грошового забезпечення за період з 11.06.2008 по 07.08.2008, то як вбачається постанови суду від 05.02.2010, в ній зазначено про те, що відповідно до грошового атестату № 413110 виплата додаткових видів грошового забезпечення була зупинена 11.06.2008, вимоги про врахування під час розрахунку заборгованого грошового забезпечення ОСОБА_1 здійснення нарахування виплат які включають в себе посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія, вислуга років), одноразові додаткові види грошового забезпечення судом при розгляді справи № 2а-60/10 не вирішувались. Тобто йшлося лише про додаткові види грошового забезпечення.

Вимогу щодо стягнення заборгованості зі сплати грошового забезпечення за період з 11.06.2008 по 07.08.2010, а разом з урахуванням штрафних санкцій згідно ст. 625 ЦК України, суд відхиляє, оскільки нарахування інфляційних витрат та 3% річних за прострочення виконання зобов`язання, вирішується виключно шляхом подання нового позову.

Суд також відхиляє твердження позивача про те, що Міністерством оборони України не надано до Пенсійного фонду України для оформлення пенсії відповідних документів, оскільки порядок перерахунку пенсій врегульований розділом VIII "Порядок перерахунку пенсій" Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб", згідно із частинами першою та другою статті 63 вказаного Закону перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв`язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку.

З матеріалів справи вбачається, що 22.02.2024 Департаментом соціального забезпечення Міністерства оборони України було видано грошовий атестат на ім`я ОСОБА_1 для обчислення пенсії, який у подальшому 06.05.2024 було направлено на його адресу рекомендованим листом з описом вкладення.

Таким чином, судом встановлено, що рішення Дарницького районного суду від 05.02.2010 у справі №2а-60/2010 виконано відповідачем в межах покладених судом зобов`язань.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про прийняття звіту Міністерства оборони України про виконання постанови Дарницького районного суду м. Києва від 05.02.2010 року у справі №2а-60/2010, поданий до суду 21.04.2026 року.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Решта тверджень та посилань сторін судовою колегією апеляційного суду не приймається до уваги через їх неналежність до предмету позову або непідтвердженість матеріалами справи.

За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 30 квітня 2026 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Є.І.Мєзєнцев

cуддя Н.П.Бужак

суддя В.В.Файдюк

Оригінал: reyestr.court.gov.ua