Постанова від 20 липня 2026 р. у справі №420/9329/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 липня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/9329/25

Головуючий І інстанції: Свида Л.І.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Осіпова Ю.В.,

суддів – Кравченка К.В., Скрипченка В.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Завод залізобетонних виробів №2 «Одесабуд» на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2025 року (м.Одеса, дата складання повного тексту рішення - 19.09.2025р.) у справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС в Одеській області до Приватного акціонерного товариства «Завод залізобетонних виробів №2 «Одесабуд» про надання дозволу на погашення загальної суми податкового боргу за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі,-

В С Т А Н О В И В:

31.03.2025р. ГУ ДПС в Одеській області звернулося до Одеського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Пр.АТ «Завод залізобетонних виробів №2 «Одесабуд», в якому просило суд про надання дозволу на погашення загальної суми податкового боргу за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що станом на 12.03.2025 року за ПАТ «Завод залізобетонних виробів №2 «Одесабуд» обліковується податковий борг у розмірі 1 086 493,26 грн., а платіжні інструкції на примусове списання (стягнення) повернуті банком «без виконання» з підстав відсутності коштів на рахунках «боржника», що є достатньою підставою для звернення до суду з даною позовною заявою про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна відповідача, що перебуває у податковій заставі згідно акту опису майна №352/15-32-13-02-35 від 25.06.2024 року.

Відповідач надав до суду 1-ї інстанції письмовий відзив, в якому позов не визнав та просив відмоити у його задоволенні. Так, відзив обґрунтований відповідачем тим, що податковим органом невірно зазначена загальна сума податкового боргу, яка існувала на момент подачі позову, твердження податкового органу про відсутність коштів на рахунках боржника теж не відповідають дійсності, як і сума по акту опису майна не відповідає сумі, зазначеній в позові та, окрім того, контролюючим органом п/вимога та інші документи направлялися на помилкову юридичну адресу відповідача.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2025 року (ухваленим в порядку спрощеного (письмового) провадження) позов ГУ ДПС в Одеській області - задоволено. Надано Головному управлінню ДПС в Одеській області дозвіл на погашення загальної суми податкового боргу за рахунок майна Приватного акціонерного товариства «Завод залізобетонних виробів №2 «Одесабуд», що перебуває у податковій заставі.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, відповідач 20.10.2025р. подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що судом, при винесенні оскаржуваного судового рішення, порушено норми матеріального і процесуального права, у зв`язку із чим, просив скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19.09.2025р. та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Ухвалою судді П`ятого апеляційного адміністративного суду від 29.10.2025р. вказану вище апеляційну скаргу відповідача залишено без руху.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 13.11.2025р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Пр.АТ «Завод залізобетонних виробів №2 «Одесабуд» на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19.09.2025р.

16.11.2025р. матеріали даної справи надійшли до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Ухвалами П`ятого апеляційного адміністративного суду від 22.12.2025р. апеляційну скаргу Пр.АТ «Завод залізобетонних виробів №2 «Одесабуд» призначено до розгляду в порядку письмового провадження та відмовлено у задоволенні клопотання щодо залучення до участі у справі в якості 3-х осіб Одеську міськраду та Департамент земельних ресурсів Одеської міськради.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України апеляційні скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, можуть бути розглянуті судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч.1 ст.308 КАС України).

Розглянувши матеріали даної справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення у межах заявлених позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів доходить наступних висновків.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

Відповідач – Приватне акціонерне товариство «Завод залізобетонних виробів №2 «Одесабуд» (код ЄДРПОУ 31768260, юридична адреса, м.Одеса, вул.Хімічна, буд.5) знаходиться на обліку як платник податків у Головному управлінні ДПС в Одеській області.

24.01.2024р. позивачем, з метою погашення вказаного вище податкового боргу, на адресу «боржника» - Пр. АТ «Завод залізобетонних виробів №2 «Одесабуд» було направлено податкову вимогу форми «Ю» №0000246-1305-1532 від 19.01.2024р. про наявну заборгованість у розмірі 876 084,03 грн., яка була отримана платником податків 27.03.2024 року.

А станом на 12.03.2025 року, відповідно до розрахунку податкового боргу, за відповідачем – Пр. АТ «Завод залізобетонних виробів №2 «Одесабуд» рахується податковий борг в загальному розмірі 1 086 493,26 грн.

При цьому, заборгованість з орендної плати з юридичних осіб виникла на підставі податкових розрахунків: №9043115372 від 28.02.2024 року - на суму 745 703,13 грн., №9020848940 від 07.02.2025 року - на суму 117 722,77 грн. (загальна суму 863 425,90 грн.); податкових повідомлень-рішень: №20733/15-32-04-06 від 15.05.2024 року - на суму 1020 грн., №48693/15-32-04-06 від 06.11.2024 року - на суму 184763,39 грн. (загальна суму 185 783,39 грн.). Крім того, платнику податків нарахована пеня в розмірі 31 733,97 грн.

Заборгованість з податку на додану вартість виникла на підставі податкової декларації №9033477684 від 17.02.2025 року - на суму 5550 грн.

Вважаючи, що визначена сума податкового зобов`язання відповідача є «узгодженою» та набула статусу «податкового боргу», а на банківських рахунках підприємства відповідних коштів не має, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Вирішуючи справу по суті та повністю задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із обґрунтованості та доведеності позовних вимог та, відповідно, наявності належних і достатніх правових підстав для надання відповідного дозволу на погашення загальної суми податкового боргу.

Колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали даної справи та наявні в них докази, в цілому погоджується з такими висновками суду першої інстанції та вважає їх обґрунтованими, з огляду на наступне.

Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст.67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пп.14.1.156 п.14.1 ст.14 ПК України, «податкове зобов`язання» - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

За пп.14.1.162 п.14.1 ст.14 ПК України, «пеня» - це сума коштів у вигляді відсотків, нарахована на суми грошових зобов`язань у встановлених цим Кодексом випадках та не сплачена у встановлені законодавством строки.

Згідно з пп.14.1.175 п.14.1 вказаної статті, «податковим боргом» вважається сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Тобто, «узгоджена» сума податкового зобов`язання, не сплачена платником податків в строки, визнається сумою «податкового боргу» такого платника податків.

Відповідно до п.15.1 ст.15 ПК України, «платниками податків» визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Підпунктом 16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України передбачено, що платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Окрім того, як передбачено пп.16.1.11 п.16.1 ст.16 ПК України, платник податків зобов`язаний повідомляти контролюючі органи про зміну місцезнаходження юридичної особи та зміну місця проживання фізичної особи-підприємця.

Контролюючі органи мають право визначати у порядку, встановленому цим Кодексом, суми податкових та грошових зобов`язань платників податків (пп.20.1.18 п.20.1 ст.20 ПК України).

Згідно п. 36.1. ст. 36 ПК України, «податковим обов`язком» визнається обов`язок платника податків обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Виконанням податкового обов`язку згідно з п.38.1 ст.38 ПК України - є сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

У відповідності до пп.20.1.34 п.20.1 ст.20 ПК України, контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Як передбачено нормами п.59.1,59.5 ст.59 ПК України, у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

У разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Як свідчать матеріали справи та вже зазначалося вище, позивачем, з метою погашення податкового боргу, 24.01.2024 року на юридичну адресу «боржника» була направлена податкова вимога форми «Ю» №0000246-1305-1532 від 19.01.2024 року про наявну заборгованість у розмірі 876 084,03 грн., яка була отримана платником податків - 27.03.2024 року.

Так, як загально відомо, відповідно до приписів п.87.2 ст.87, п.88.1,88.2 ст.88 ПК України, джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

З метою забезпечення виконання платником податків своїх обов`язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу. Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення.

Згідно з п.п. 89.1.1, 89.1.2 п. 89.1, п. 89.3 ст. 89 ПК України, право податкової застави виникає: у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку; у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.

Майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису. До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу. Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, яке пред`являється платнику податків, що має податковий борг. Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, складається податковим керуючим у порядку та за формою, що затверджені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Так, як вбачається з матеріалів справи, що 19.01.2024 року Головним управлінням ДПС в Одеській області прийнято рішення №38/15-32-13-05 про опис майна у податкову заставу, яким вирішено здійснити опис майна, що перебуває у власності платника податків ПАТ «Завод залізобетонних виробів №2 «Одесабуд».

По справі встановлено, що 25.06.2024р. ГУ ДПС в Одеській області було здійснено опис майна ПАТ «Завод залізобетонних виробів №2 «Одесабуд», про що складено Акт опису майна №352/15-32-13-02-35 від 25.06.2024 року, а саме: нежитлові будівлі та споруди загальною площею 4960,40 кв. м., які розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Хімічна, 5.

Як вже зазначалося вище, відповідно до пп. 20.1.34-1 п.20.1 ст.20 ПК України, контролюючий орган має право звертатися до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу або його частини за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Згідно положеннями п. 95.1, 95.2, 95.3, 95.5 ст. 95 ПК України, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Стягнення коштів з рахунків/електронних гаманців платника податків у банках, небанківських надавачах платіжних послуг/емітентах електронних грошей, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих у центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу. Рішення контролюючого органу підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу та скріплюється гербовою печаткою контролюючого органу. Перелік відомостей, які зазначаються у такому рішенні, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

У разі якщо податковий борг виник у результаті несплати грошових зобов`язань та/або пені, визначених платником податків у податкових деклараціях або уточнюючих розрахунках, що подаються контролюючому органу в установлені цим Кодексом строки, стягнення коштів за рахунок готівки, що належить такому платнику податків, та/або коштів з рахунків/електронних гаманців такого платника у банках, небанківських надавачах платіжних послуг/емітентах електронних грошей здійснюється за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу без звернення до суду, за умови якщо такий податковий борг не сплачується протягом 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку його сплати, та відсутності/наявності у меншій сумі непогашеного зобов`язання держави щодо повернення такому платнику податків помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов`язань, та/або бюджетного відшкодування податку на додану вартість. У разі наявності непогашеного зобов`язання держави перед платником податків у сумі, що є меншою за суму податкового боргу, ця норма застосовується в межах різниці між сумою податкового боргу та сумою зобов`язання держави.

Так, як вбачається з матеріалів справи, позивачем 15.03.2024 року, 13.09.2024 року, 08.01.2025 року приймалися рішення про стягнення коштів з рахунків платника податків у банках у рахунок погашення «податкового боргу» та направлялися до банківської установи протягом квітня 2024 року - лютого 2025 року відповідні платіжні інструкції про стягнення податкового боргу з ПАТ «Завод залізобетонних виробів №2 «Одесабуд», які, в свою чергу, поверталися банком «без виконання», оскільки страхові кошти, зараховані на окремий рахунок, не можуть бути спрямовані на задоволення вимог кредиторів, на стягнення на підставі виконавчих та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до закону.

Станом на час розгляду справи у суду 1-ї інстанції були відсутні відомості про сплату в повному обсязі відповідачем податкового боргу, зазначеного в розрахунку податкового боргу станом на 12.03.2025 року.

Податковим кодексом України визначено черговість вжиття контролюючим органом заходів щодо погашення податкового боргу, а саме спочатку приймаються заходи для стягнення коштів з платника податків, та лише у разі їх недостатності погашення податкового боргу здійснюється за рахунок майна платника податку, що перебуває у податковій заставі.

Тобто, звертаючись до суду із позовом про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі, контролюючий орган має надати суду докази вчинення дій щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів з рахунків у банках, які обслуговують даного платника.

В даному випадку, як вже вказувалося вище, позивач звертався до банківської установи (АБ «Південний») з платіжними інструкціями про стягнення податкового боргу з ПАТ «Завод залізобетонних виробів №2 «Одесабуд», однак ці платіжні документи були повернуті «без виконання» і сума боргу залишилася не стягнутою.

Таким чином, враховуючи вищевикладені обставини, судова колегія, як і суд 1-ї інстанції, вважає, що позивач, в даному випадку, здійснив усі необхідні заходи, що передують зверненню контролюючого органу до суду щодо надання дозволу на погашення суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

З урахуванням зазначеного, судова колегія вважає, суд 1-ї інстанції, за таких обставин, дійшов обгрунтованого висновку про необхідність надання позивачу дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна відповідача, що перебуває у податковій заставі.

Що стосується тверджень представника відповідача у відзиві на позовну заяву про нібито невідповідність суми податкового боргу станом на дату подання позовної заяві 25.03.2025 року із сумою боргу, розрахованого податковим органом станом на 12.03.2025 року та відсутність боргу з ПДВ станом на дату подання позовної заяви до суду, що, на його думку, є достатньою підставою для відмови в задоволенні цього позову ГУ ДПС в Одеській області про надання дозволу на погашення загальної суми податкового боргу за рахунок майна відповідача, що перебуває у податковій заставі, то судова колегія, як і суд 1-ї інстанції, не погоджується з такими доводами відповідача, оскільки до 11.03.2025 року сума боргу розрахованого податковим органом, згідно облікової картки платника податків, повністю збігалася з сумою податкового боргу відповідача в розмірі 1 080 943,26 грн. (орендна плата з юридичних осіб з врахуванням штрафних санкцій та пені) та 5550 грн. (ПДВ) і тільки 11.03.2025 року цей борг в розмірі 5 550 грн. (з ПДВ) та 15 615,40 грн. (з орендної плати) був частково погашений відповідачем.

При цьому, інша сума боргу залишилася не сплаченою та дозвіл на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна відповідача, що перебуває у податковій заставі надається судом з метою погашення суми боргу в повному обсязі без визначення конкретної суми, яка може бути меншою через сплату відповідачем коштів в добровільному порядку.

Щодо інших доводів відповідача про те, що позивачем нібито не було доведено факт відсутності коштів на рахунках платника податків у банках, то судова колегія, як і суд 1-ї інстанції, вважає їх безпідставними, оскільки податковий орган вчиняв активні дії щодо стягнення коштів відповідача шляхом неодноразового направлення платіжних інструкцій до банківської установи (АТ «Південний») на примусове списання (стягнення), які були повернути «без виконання», а часткове стягнення коштів на суму 64 501,49 грн., про що зазначає відповідач, не свідчить про наявність у відповідача коштів на рахунках в межах загальної суми боргу.

Щодо невідповідності в акті опису майна суми боргу з сумою боргу, розрахованою податковим органом при поданні позовної заяви, то з цього приводе слід зазначити, що сума боргу з часом збільшилася.

Як вже зазначалося вище, відповідно до положень п. 89.2, 89.5, 89.6 ст. 89 ПК України, право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.

У разі якщо балансова вартість майна, на яке поширюється податкова застава, є меншою ніж сума податкового боргу платника податків, право податкової застави поширюється на таке майно.

У разі збільшення суми податкового боргу складається акт опису до суми, відповідної сумі податкового боргу платника податків.

У разі якщо на момент складення акта опису майно відсутнє або його балансова вартість менша від суми податкового боргу, право податкової застави поширюється на інше майно, на яке платник податків набуде право власності у майбутньому до погашення податкового боргу в повному обсязі.

Платник податків зобов`язаний не пізніше робочого дня, наступного за днем набуття права власності на будь-яке майно, повідомити контролюючий орган про наявність такого майна. Контролюючий орган зобов`язаний протягом трьох робочих днів з дня отримання зазначеного повідомлення прийняти рішення щодо включення такого майна до акта опису майна, на яке поширюється право податкової застави та балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, або відмовити платнику податків у включенні такого майна до акта опису.

Якщо майно платника податків є неподільним і його балансова вартість більша від суми податкового боргу, таке майно підлягає опису у податкову заставу у повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи, в даному випадку, в податкову заставу позивачем було описано майно в повному обсязі, а саме: нежитлові будівлі та споруди загальною площею 4960,40 кв. м., які розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Хімічна, 5.

Щодо тверджень відповідача про направлення податкової вимоги та рішень на помилкову адресу підприємства, оскільки індекс в цих повідомленнях про вручення поштових відправлень був зазначений невірно, то судова колегія, як і суд 1 -ї інстанції, також вважає їх необгрунтованими та взагалі безпідставними, оскільки вимога про сплату боргу за даними наявного у справі повідомлення про вручення поштового відправлення «Укрпошти» було вручено адресату 27.03.2024 року, а рішення про стягнення коштів з рахунків у банку повернуті «Укрпоштою» з підстав «закінчення терміну зберігання», а не невірного зазначення адреси. При цьому, слід звернути увагу на те, що юридична адреса відповідача: м. Одеса, вул. Хімічна, буд.5, була зазначена податковим органом у всіх поштових відправленнях вірно.

Враховуючи вищезазначене та оцінюючи надані сторонами докази в їх сукупності, апеляційний суд вважає, що позовні вимоги ГУ ДПС в Одеській області обґрунтовані, відповідають вимогам законодавства та відповідно, дійсно підлягають задоволенню.

До того ж, слід також зазначити й про те, що за правилами ст.ст.9,77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно зі ст.90 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів керується ст.322 КАС України, ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (п.58 рішення у справі «Серявін та інші проти України»).

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у даній справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші зазначені в апеляційній скарзі аргументи відповідача, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

Відповідно до вимог п.1 ч.1 ст.315 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції має право залишити апеляційну скаргу - без задоволення, а судове рішення - без змін.

Отже, за таких обставин, колегія суддів апеляційного суду, діючи виключно в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, згідно зі ст.316 КАС України, залишає апеляційну скаргу відповідача - без задоволення, а оскаржуване рішення суду 1-ї інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст.308,311,315,316,321,322,325,328, 329 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Завод залізобетонних виробів №2 «Одесабуд» – залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2025 року – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено: 21.07.2026р.

Головуючий у справі

суддя-доповідач: Ю.В. Осіпов

Судді: К.В. Кравченко

В.О. Скрипченко