Постанова від 19 липня 2026 р. у справі №400/3970/26 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 липня 2026 р.м. ОдесаСправа № 400/3970/26

Головуючий І інстанції: Птичкіна В.В.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Осіпова Ю.В.,

суддів - Голуб В.А., Скрипченка В.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 травня 2026 року (м.Миколаїв, дата складання повного тексту ухвали - 12.05.2026р.) про повернення адміністративного позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, стягнення середнього заробітку, -

В С Т А Н О В И В:

10.04.2026р. ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив суд визнати бездіяльність відповідача протиправною та стягнути на його користь суму середнього заробітку.

Ухвалою судді Миколаївського окружного адміністративного суду від 18.11.2024р. позовну заяву - залишено без руху у зв`язку із відсутністю доказів сплати судового збору.

Одночасно, позивачу надано 10-денний строк з моменту отримання копії ухвали для усунення виявлених недоліків поданої ним позовної заяви.

Вказана ухвала направлялася на поштову адресу позивача, зазначену ним у позовній заяві, а саме: АДРЕСА_1 . Однак, на адресу суду першої інстанції повернувся конверт з відміткою відділення поштового зв`язку про причини повернення - «адресат відсутній за вказаною адресою».

Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 травня 2026 року позовну заяву ОСОБА_1 - повернуто на підставі п.1 ч.4 ст.169 КАС України.

Не погоджуючись із вищевказаним судовим рішенням, позивач 21.05.2026р. подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що судом, при винесенні оскаржуваного судового рішення, було порушено норми процесуального права, у зв`язку із чим просив скасувати ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 12.05.2026р. та направити дану справу для продовження її розгляду по суті.

Ухвалами П`ятого апеляційного адміністративного суду від 22.05.2026р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою позивача та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження.

01.06.2026р. матеріали справи надійшли до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Відповідач, належним чином повідомлений про розгляд даної справи, правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

У відповідності до ч.1 ст.312 КАС України, апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч.1 ст.308 КАС України).

У відповідності до п.3 ч.1 ст.294 та ч.2 ст.312 КАС України, апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції про повернення заяви позивачу розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення у межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів доходить висновку про відсутність належних і достатніх підстав для її задоволення.

Так, як передбачено п.6 ч.1 ст.171 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи немає підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

За правилами ч.ч.1,2 ст.169 КАС України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених ст.ст.160,161 цього Кодексу, протягом 5 (п`яти) днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Аналіз наведених норм свідчить, що залишення позовної заяви без руху - це тимчасовий захід, який застосовується судом з метою усунення позивачем недоліків позовної заяви та дотримання порядку її подання. Недоліки можуть стосуватися як позовної заяви (змісту та форми), так і порядку подання.

При цьому, слід зазначити, що оцінка позовної заяви та констатація певних недоліків у ній є суб`єктивною. Водночас, беручи до уваги завдання суду забезпечити розгляд і вирішення справи в розумний строк, суд може не залишати позовну заяву без руху, якщо ці недоліки є неістотними, можуть бути усунуті в процесі підготовки справи до судового розгляду і не впливають на оцінку обставин, які є підставою для відкриття провадження у справі. Подання ж доказів можливе на наступних стадіях процесу, а тому суд не вправі через неподання доказів при пред`явленні позову залишати заяву без руху та повертати заявнику.

Такої ж правової позиції дотримується і Верховний Суд у своїй постанові від 27.07.2022р. у справі №320/7112/21.

У свою чергу, позовна заява повертається позивачу, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк (п.1 ч.4 ст.169 КАС України).

Приймаючи спірну ухвалу та повертаючи позов позивачу на підставі п.1 ч.4 ст.169 КАС України, суддя Одеського окружного адміністративного суду послався на те, що позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали справи, погоджується із такими висновками суду першої інстанції та, в свою чергу, зазначає наступне.

Частиною 11 ст.126 КАС України чітко встановлено, що у разі повернення поштового відправлення з повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Водночас, необхідно зазначити, що вказаною статтею не врегульовано порядку вручення інших судових документів, зокрема, судових рішень.

Порядок вручення судового рішення безпосередньо визначено ст.251 КАС України, п.4 ч.6 якої встановлено, що днем вручення судового рішення - є день поставлення в поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення або ж відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Згідно із ч.6 ст.7 КАС України, у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).

Проте, судова колегія зазначає, що положення ст.251 КАС України також не врегульовують усіх випадків належного вручення рекомендованої поштової кореспонденції, у тому числі, судових рішень, не вручених адресату з незалежних від суду причин.

Деякі з них врегульовано «Правилами надання послуг поштового зв`язку» (затв. постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009р. №270).

Так, п.99 вказаних Правил №270 встановлено, що рекомендовані поштові відправлення, у тому числі рекомендовані листи з позначкою «Судова повістка», адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою або під час вручення в об`єкті поштового зв`язку вручаються адресату, а у разі його відсутності - повнолітньому члену сім`ї за умови пред`явлення документа, що посвідчує особу, а також документа, що посвідчує родинні зв`язки із адресатом (свідоцтво про народження, свідоцтво про шлюб тощо), або рішення органу опіки і піклування про призначення їх опікунами чи піклувальниками. При цьому, у разі відсутності адресата або ж повнолітніх членів його сім`ї до абонентської поштової скриньки адресата вкладається повідомлення про надходження вказаного реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу.

За змістом п.110 Правил №270, у разі, коли адресат не з`явився за одержанням реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу протягом 3 робочих днів після доставки першого повідомлення про надходження зазначеного поштового відправлення, поштового переказу, йому (адресату) під розписку вручається повторне повідомлення (крім повторних повідомлень про надходження рекомендованих поштових відправлень, які можуть вкладатись до абонентської поштової скриньки адресата).

Положення ст.126 КАС України, так і положення ст.251 КАС України, регулюють порядок вручення судових документів (судових повісток, судових рішень) та передбачають однакові юридичні наслідки, які полягають в тому, що повідомлення про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами поштового зв`язку з позначками «адресат відсутній за вказаною адресою», з врахуванням конкретних обставин справи, можуть вважатися належними доказами виконання адміністративним судом обов`язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

До подібного правового висновку Верховний Суд дійшов у постанові від 23.11.2023р. у справі №215/7312/20.

Окрім того, ч.2 ст.44 КАС України покладає на учасників справи обов`язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні обов`язки, визначені законом чи судом (п.7 ч.5 ст.44 КАС України).

Частиною 1 ст.131 КАС України визначено, що учасники судового процесу зобов`язані під час провадження у справі повідомляти суд про зміну місця проживання (перебування, знаходження), роботи, служби.

У разі неповідомлення про зміну адреси повістка надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, і за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку в порядку, визначеному с.т129 цього Кодексу, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Судова колегія зауважує, що до повноважень судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або ж місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, а відповідно до ч.2 ст.44 КАС України учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції зазначає, що позивач мав цікавитися результатами розгляду свого позову та враховувати процесуальні строки його розгляду.

Як встановлено судом і підтверджено матеріалами справи, ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 20.04.2026р. ОСОБА_1 було надіслано засобами поштового зв`язку рекомендованим листом з повідомленням про вручення за адресою, вказаною ним у позовній заяві, яка 04.05.2026р. повернулась на адресу суду із зазначенням причини повернення (згідно з відміткою відділення пошти від 30.04.2026р. на довідці про причини повернення «адресат відсутній за вказаною адресою»).

У цьому контексті, слід врахувати правову позицію сформовану в ухвалі Верховного Суду від 24.03.2021р. в адміністративному провадженні №К/9901/35851/20 про те, що до повноважень адміністративних судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв`язку з позначками «За закінченням терміну зберігання», «Адресат вибув», «Адресат відсутній», із урахуванням конкретних обставин справи, можуть вважатися належними доказами виконання адміністративним судом обов`язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом і в постанові від 25.06.2025р. у справі №215/1719/24.

Також, Верховний Суд у своїй постанові від 18.03.2021р. у справі №911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, адже отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018р. у справі №800/547/17 (П/9901/87/18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019р. у справі №913/879/17, від 21.05.2020р. у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020р. у справі №24/260-23/52-б).

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 20.01.2023р. у справі №465/6147/18, від 30.11.2022р. у справі №759/14068/19 та №725/486/22, суд, який комунікує з учасником за допомогою повідомлених ним засобів, діє правомірно і добросовісно. Тому, варто виходити з «презумпції обізнаності»: особа, якій адресовано повідомлення суду через такі засоби комунікації, знає або принаймні повинна була дізнатися про повідомлення.

Верховний Суд в ухвалі від 17.11.2022р. у справі №560/5541/20 висловив правову позицію, що суд, який добросовісно інформує учасника справи з наміром забезпечити здійснення правосуддя, не повинен нести «ризик незнання» учасника, який надав суду свої номери та адреси, але не користується чи не стежить за ними. Попри те, що конституційне право на суд є правом, його реалізація покладає на учасників справи певні обов`язки. Практика ЄСПЛ визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Як зазначено у рішенні ЄСПЛ у справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008р., сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що його стосуються безпосередньо, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних з зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення ЄСПЛ у справі «Юніон Аліментарія Сандерс С. А. проти Іспанії» від 07.07.1989р.).

Відповідно до п.п.22-23 рішення від 28.03.2006р. у справі «Мельник проти України» право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним, воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги; однак право доступу до суду не може бути обмежено таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність; ці обмеження повинні мати законну мету та бути пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями. При цьому, правила регулювання строків подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення відправлення правосуддя та дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані. У той же час, такі правила в цілому або їх застосування не повинні перешкоджати сторонам використовувати доступні засоби захисту.

Таким чином, у суду попередньої інстанції були наявність підстави вважати, що позивач був повідомлений належним чином про залишення його позову без руху.

Враховуючи зазначене, зважаючи на надання судом достатнього часу для усунення недоліків позовної заяви та часу, наданого судом першої інстанції стосовно можливого отримання заяви про виправлення недоліків позовної заяви засобами поштового зв`язку, колегія суддів цілком подідяє висновки суду першої інстанції про застосування правових наслідків, передбачених п.1 ч.4 ст.169 КАС України.

Разом з тим, суд 1-ї інстанції слушно зазначено, що повернення позовної заяви, згідно з ч.8 ст.169 КАС України, не позбавляє права позивача для повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

При цьому, надаючи оцінку доводам апеляційної скарги про те, що у період з 01.04.2026р. по 03.05.2026р. позивач фактично не мав можливості отримувати будь-яку поштову кореспонденцію у зв`язку з виконанням бойових (спеціальних) завдань у складі діючих угруповань військ (сил) Сил оборони відповідно до бойових наказів командира Військової частини НОМЕР_1 , колегія суддів, не заперечуючи самого факту виконання позивачем таких завдань, критично оцінює наведені доводи.

Як вбачається з матеріалів справи, 10.04.2026р., тобто у межах зазначеного ним періоду, позивач особисто подав позовну заяву через відділення оператора поштового зв`язку «Укрпошта» №54002, розташоване за адресою: вул. Архітектора Старова, 6. При цьому, адресою для листування самим позивачем визначено: вул. Архітектора Старого, 10/Г, м.Миколаїв, що свідчить про територіальну наближеність зазначеного відділення поштового зв`язку до адреси, повідомленої позивачем суду. Наведене, на переконання колегії суддів, спростовує твердження апелянта про повну та об`єктивну неможливість користування поштовим зв`язком у відповідний період.

Тобто, відповідні доводи позивача мають декларативний характер і не підтверджені жодними належними, достатніми та достовірними доказами.

Згідно з п.1 ч.1 ст.315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст.169,308,311,315,316,321,322,325,328,382 КАС України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а ухвалу судді Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 травня 2026 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст.328 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено: 20.07.2026р.

Головуючий у справі

суддя-доповідач: Ю.В. Осіпов

Судді: В.А. Голуб

В.О. Скрипченко