Постанова від 19 липня 2026 р. у справі №400/2113/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 липня 2026 р.м. ОдесаСправа № 400/2113/25

Головуючий І інстанції: Величка А.В.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Осіпова Ю.В.,

суддів - Кравченка К.В., Скрипченка В.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АВІАФІНСЕРВІС» на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2025 року (м.Миколаїв, дата складання повного тексту рішення - 07.11.2025р.) по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АВІАФІНСЕРВІС» до Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

03.03.2025р. ТОВ «АВІАФІНСЕРВІС» звернулося до Миколаївського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до ГУ ДПС у Миколаївській області, в якому просило суд визнати протиправним та скасувати:

- податкове повідомлення-рішення від 14.10.2024р. №00210880406 – про застосування штрафу на суму 252 873,33 грн. за затримку реєстрації податкових накладних;

- податкову вимогу від 10.01.2025р. №0000007-1302-1429 про сплату боргу в розмірі 252 871,33 грн.

Позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що за результатами камеральної перевірки щодо своєчасності реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних в ЄРПН за жовтень-грудень 2022 року прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Так, як зазначає позивач, перевіряючі у спірному акті перевірки помилково встановили, що ТОВ АВІАФІНСЕРВІС" порушено терміни подачі на реєстрацію податкових накладних в ЄРП, жовтень, грудень 2022 року. Позивач не погоджується з такими висновками контролюючого органу та зазначає, що податкове правопорушення у вигляді несвоєчасної реєстрації податкових накладних в ЄРПН є триваючим порушенням, початком якого є наступний день за останнім (граничним) днем реєстрації податкової накладної, а припиняється таке порушення в день фактичної реєстрації податкової накладної. Водночас, ДПС України в установлений законом строк не надала відповідь на скаргу керівника Товариства, а тому, представник позивача вважає, що така скарга повинна вважатися повністю задоволеною, а прийняте ППР та податкова вимога повинні бути скасовані. Отже, підстави для застосування штрафу відсутні.

Відповідач, в свою чергу, надав свої письмові заперечення проти позову, в яких мотивовано просив у задоволенні позову відмовити, оскільки оскаржувані рішення були прийняті правомірно та у відповідності до чинного законодавства і відповідно, скасуванню не підлягають.

Так, в обґрунтування своєї позиції представник відповідача зазначає, що Законом України від 12.01.2023р. №2876-ХІ «Про внесення змін до розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України щодо відновлення обмеження перебування грального бізнесу на спрощеній системі оподаткування», який опубліковано у газеті «Голос України» від 07.02.2023р. №26, доповнено підрозділ 2 розділу ХХ Кодексу пунктами 89,90, згідно з якими, на період дії «воєнного стану» та протягом 6 (шести) місяців після місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано, збільшено граничні строки реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних у ЄРПН, встановлені п.201.10 ст.201 ПКУ, та зменшено розміри штрафних санкцій за їх порушення, які встановлені п.120.1 ст.120 цього Кодексу.

При цьому, як вказує відповідач, визначені пунктом 89 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» ПКУ строки реєстрації податкових накладних/ розрахунків коригування до податкових накладних у ЄРПН застосовуються до податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, граничний термін реєстрації яких припадає на період з дати набрання чинності Законом України №2876 (т.б. з датою складання, починаючи з 16.01.2023р.). Тимчасово, протягом дії «воєнного стану» в Україні та 6 (шести) місяців після місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано, реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у ЄРПН здійснюється з урахуванням граничних строків, визначених пунктом 89 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, зокрема: для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, до 5 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені; - для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, до 18 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.

Відповідно до п.п.69.9 п.69 підрозд. 10 розд. ХХ ПК України, тимчасово, до 1 серпня 2023 року, для платників податків та контролюючих органів зупиняється перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, крім, зокрема: дотримання строків реєстрації податкових накладних, розрахунків коригування до них в ЄРПН (абз. 2 п.п. 69.9 п. 69 підрозд. 10 розд. ХХ ПК України). Отже, граничним терміном реєстрації в ЄРПН податкових накладних/розрахунків коригування періоду складання: - з 16 по 30 жовтня 2022 року - є 15 листопада 2022 року; з 16 по 31 листопада 2022 року - є 15 грудня 2022 року; - з 16 по 31 грудня 2022 року - 15 січня 2023 року.

Відповідальність платника за ці порушення чітко передбачена п.120-1.1 ст.120-1 ПК України. Таким чином, на переконання відповідача, позовні вимоги є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2025 року (ухваленому в порядку письмового провадження) у задоволенні адміністративного позову ТОВ «АВІАФІНСЕРВІС» – відмовлено у повному обсязі.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду 1-ї інстанції, представник позивача 04.12.2025р. подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що судом, при винесенні оскаржуваного рішення порушено норми матеріального і процесуального права, та просив скасувати рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 07.11.2025р. та прийняти нове – про задоволення позову у повному обсязі.

Ухвалами П`ятого апеляційного адміністративного суду від 11.12.2025р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою позивача та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження.

22.12.2025р матеріали справи надійшли до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

26.12.2025р. до суду апеляційної інстанції надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому представник відповідача категорично заперечував проти її задоволення, посилаючись на безпідставність викладених у ній доводів та просив оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін, вважаючи його законним та обґрунтованим.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України, апеляційні скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, можуть бути розглянуті судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч.1 ст.308 КАС України).

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги позивача, колегія суддів приходить до висновку про відсутність належних підстав для її задоволення.

Судом 1-ї інстанції встановлені наступні обставини справи.

Позивач - ТОВ «АВІАФІНСЕРВІС» (код ЄДРПОУ 36959633, юридична адреса: м.Миколаїв, пр.Артилерійська,18) 12.02.2010р. зареєстроване як юридична особа, з 17.02.2010р. перебуває на податковому обліку в ДПІ у м.Миколаєві ГУ ДПС в Миколаївській області, та з 27.02.2010р. є платником ПДВ.

У вересні 2024р. посадовими особами ГУ ДПС у Миколаївській області було проведено «камеральну» перевірку ТОВ "АВІАФІНСЕРВІС" щодо своєчасності реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних в ЄРПН за жовтень, грудень 2022 року.

За результатами вказаної перевіркою встановлено порушення підприємством вимог п.201.10 ст.201 розділу V ПК України в частині порушення термінів реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування, про що складено Акт від 18.09.2024р. №15352/14-29-04-06-08/36954963.

Далі, т.б. 14.10.2024р., на підставі вказаного вище акту камеральної перевірки, уповноваженою особою ГУ ДПС у Миколаївській області винесено податкове повідомлення-рішення від 14.10.2024р. №00210880406 - про застосування до ТОВ "АВІАФІНСЕРВІС" штрафу у сумі 252 873,33 грн.

В той же день, т.б. 14.10.2024р., вказане вище податкове повідомлення-рішення від 14.10.2024р. №00210880406 було направлено поштою на юридичну адресу позивача, який отримав його 16.10.2024р. (а.с.105).

06.11.2024р. керівником ТОВ "АВІАФІНСЕРВІС" вказане вище податкове повідомлення-рішення від 14.10.2024р. було оскаржено в адміністративному порядку до ДПС України.

28.11.2024р. уповноваженою особою ДПС України, за результатами розгляду вказаної вище скарги ТОВ "АВІАФІНСЕРВІС" від 06.11.2024р. прийнято рішення – про залишення цієї скарги без розгляду у зв`язку з недотриманням скаржником встановленого п.56.3 ст.56 ПКУ 10-ти денного строку на оскарження ППР.

Вказане вище рішення ДПС України від 28.11.2024р. було направлено поштою на юридичну адресу позивача, однак 16.12.2024р. повернулося на адресу відправника з відміткою «за закінченням терміну зберігання» (а.с.102-107).

В подальшому, т.б. 10.01.2025р., контролюючим органом на адресу підприємства позивача також було сформовано податкову вимогу від 10.01.2025р. №0000007-1302-1429 з вимогою про сплату боргу у розмірі 252 871,33 грн.

В той же день, т.б. 10.01.2025р., контролюючим органом також було прийнято рішення №3/14-29-13-21-02 про опис майна ТОВ "АВІАФІНСЕРВІС" у податкову заставу.

Вважаючи спірні повідомлення-рішення та податкову вимогу відповідача протиправними, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Вирішуючи справу по суті та повністю відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, виходив з необґрунтованості та недоведеності позовних вимог та, відповідно, з правомірності дій та спірних рішень контролюючого органу.

Колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, в цілому погоджується з такими висновками суду 1-ї інстанції і вважає їх обгрунтованими та заснованими на законі, з огляду на наступне.

Частиною 2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб визначений Конституцією та законами України.

Згідно із ст.67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку та розмірах, встановлених законом.

Як чітко визначено ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Тож, адміністративний суд, здійснюючи судовий розгляд справи, перевіряє, зокрема, оскаржувані рішення суб`єкта владних повноважень на відповідність вищенаведеним, закріпленим процесуальним законом критеріям.

Так, як видно з положень п.1.1 ст.1 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI, з 01.01.2011р. він регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

А як передбачено пп.20.1.4 п.20.1 ст.20 ПК України, контролюючий орган має право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім НБУ), у т.ч. після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

У відповідності ж до положень п.75.1 ст.75 ПК України, контролюючі мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Як слідує зі змісту норм п.75.1.1 ст.75 ПК України, «камеральною» вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, даних СОД РРО, даних Єдиного реєстру ліцензіатів та місць обігу пального та Єдиного реєстру ліцензіатів з виробництва та обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини та рідин, що використовуються в електронних сигаретах.

Як загально відомо, «податкова накладна» (ПН) - це обов`язковий електронний документ платника ПДВ, який підтверджує факт постачання товарів/послуг та є підставою для формування податкового кредиту. Вона складається в електронній формі на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг або на суму авансу (попередня оплата) на дату виникнення податкових зобов`язань, яка визначається за правилом "першої події" та повинна бути в обов`язковому порядку зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) в межах законодавчо встановлених строків (ст.187, п.201.1,201.7,201.10 ст.201 ПКУ).

Як вбачається зі змісту норм ст.201 ПК України, існують базові «граничні» строки реєстрації ПН в ЄРПН.

Так, як визначено пунктом 201.10 ст.201 розділу V ПКУ, реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у ЄРПН повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків, зокрема: - для податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; - для податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені; - для зведених податкових накладних та/або розрахунків коригування таких зведених податкових накладних, складених за операціями, визначеними пунктом 198.5 ст.198 та пунктом 199.1 ст.199 цього Кодексу, - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем місяця, в якому вони складені; - для розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, - протягом 15 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем).

Але, при цьому слід зазначити, що під час дії «воєнного стану» граничні строки для реєстрації ПН можуть змінюватися згідно з підрозділом 2 розділу XX ПКУ.

За порушення ж платником податків «граничних» строків реєстрації ПН приписами п.120-1.1 ст.121 ПК України передбачена відповідальність у вигляді штрафу, розмір якого залежить від кількості днів затримки (від 2% до 25% суми ПДВ під час воєнного стану).

Як слідує зі змісту положень ст.58 ПК України, «податкове повідомлення-рішення» (ППР) - це офіційний письмовий документ, який складається протягом 15 робочих днів (у деяких випадках 10 робочих днів) контролюючим органом (податковою службою) за результатами податкової перевірки. Вручається ППР особисто під підпис або надсилається поштою з повідомленням про вручення (в електронній формі - через Електронний кабінет платника податків).

Як загально відомо, «податкове повідомлення-рішення» може бути оскаржено платником податків протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання ППР (ст.ст.56,58 ПКУ) в адміністративному порядку (т.б. контролюючого органу вищого рівня) або протягом 6 місяців судовому порядку (т.б. до окружного адміністративного суду).

Так, як вбачається зі змісту позовної заяви, ТОВ «АВІАФІНСЕРВІС» фактично не погоджується із застосуванням штрафних санкцій за порушення термінів реєстрації податкової накладної №3 від 22.12.2022 року на суму ПДВ 620 833,33 грн., посилаючись на те, що при направленні цієї податкової накладної на реєстрацію 19.01.2023 року контролюючий орган списав кошти які направлялись платником на поповнення реєстраційного ліміту в Системі електронного адміністрування ПДВ, що не дало змоги платнику зареєструвати податкову накладну через недостатню суму реєстраційний ліміту.

Проте, судова колегія, як і суд 1-ї інстанції, вважає таку позицію позивача необгрунтованою, з наступних підстав.

Так, процедура адміністрування ПДВ безпосередньо регламентована «Порядком електронного адміністрування податку на додану вартість», затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України №569 «Деякі питання електронного адміністрування податку на додану вартість» та ПК України.

Згідно з вимогами п.200-1.5. ст.200-1 ПК України, з рахунку у системі електронного адміністрування ПДВ платника перераховуються кошти до державного бюджету в сумі податкових зобов`язань з податку на додану вартість, що підлягає сплаті за наслідками звітного податкового періоду, та на рахунок у банку/небанківському надавачу платіжних послуг платника податку за його заявою, яка подається до контролюючого органу у складі податкової звітності з податку на додану вартість, у розмірі суми коштів, що перевищує суму задекларованих до сплати до бюджету податкових зобов`язань та суми податкового боргу з податку. При цьому, перерахування коштів на рахунок у банку/небанківському надавачу платіжних послуг платника може здійснюватися у разі відсутності перевищення суми податку, зазначеної у складених податкових накладних, складених у звітному періоді та зареєстрованих у Єдиному реєстрі податкових накладних, над сумою податкових зобов`язань з податку за операціями з постачання товарів/послуг, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість у цьому звітному періоді.

Як слідує з норм п.200-1.7. ст.200-1 ПК України, кошти, зараховані на рахунок платника в системі електронного адміністрування ПДВ, є коштами, які використовуються виключно у цілях, визначених пунктом 200-1.5 ст.200-1 ПК України та погашення податкового боргу з ПДВ.

Так, з матеріалів справи та з аналізу даних Єдиного реєстру податкових накладних судами обох інстанцій встановлено наступне.

18.01.2023р. підприємством сплачено на електронний рахунок в СЄА ПДВ 620 000 гривень, у зв`язку з чим, було збільшено реєстраційний ліміт, який після поповнення складав 673 661,44 гривень.

19.01.2023 року (вих. №9300416593) ТОВ «АВІАФІНСЕРВІС» подає до контролюючого органу податкову декларацію з ПДВ за грудень 2022 року, в якій платником відображено в р.1 декларації «Операції на митній території України, що оподатковуються за основною ставкою та ставками 7 % і 14 %, крім ввезення товарів на митну територію України:» в обсязі 3 148 167 гривень, у т.ч. 629633 гривень, в яку включено «незареєстровану» податкову накладну від 22.12.2022 року №3 на суму ПДВ 620 833,33 гривень, що, в свою чергу, й призвело до виникнення в системі електронного адміністрування ПДВ суми перевищення на 629 242 гривень.

Відповідно до п.200-1.3 ст. 200-1 ПКУ: ЕПеревищ - загальна сума перевищення податкових зобов`язань, зазначених платником у поданих податкових деклараціях з урахуванням поданих уточнюючих розрахунків до них, над сумою податку, що міститься в складених таким платником податкових накладних та розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних. Показники формули, визначеної цим пунктом, обраховуються з 1 липня 2015 року.

Під час обрахунку показників ЕНаклОтр та ЕНаклВид також використовуються розрахунки коригування, складені починаючи з 1 липня 2015 року та зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, до податкових накладних, складених до 1 липня 2015 року, що підлягали наданню покупцям - платникам податку. Для обрахунку показників ЕНаклОтр, ЕНаклВид та ЕМитн використовуються документи (податкові накладні, розрахунки коригування, митні декларації, аркуші коригування та додаткові декларації), складені починаючи з 1 липня 2015 року.

Зазначена сума перевищення бере участь у формулі реєстраційного ліміту відповідно до п.200-1.3 ст.200-1 ПК України платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в ЄРПН на суму податку (ЕНакл), обчислену за такою формулою: ЕНакл = ЕНаклОтр + ЕМитн + ЕПопРах + ЕОвердрафт - ЕНаклВид - ЕВідшкод ЕПеревищ. Що стосується реєстрації податкових накладних № 2 від 28.10.2022 та №1 від 28.11.2022.

Крім того, судами встановлено, що в позовній заяві ТОВ «АВІАФІНСЕРВІС» також зазначає про свою незгоду із застосуванням штрафних санкцій за порушення термінів реєстрації інших податкових накладних №2 від 28.10.2022 року на суму ПДВ 12800 грн.та №1 від 28.11.2022 року на суму ПДВ 7000 грн., у зв`язку з тим, що підприємство мало брак коштів на поточному рахунку та в Системі електронного адміністрування ПДВ не мало достатнього реєстраційного ліміту для реєстрації зазначених податкових накладних.

Однак, судова колегія, як і суд 1-ї інстанції, вважає й цю позицію позивача необгрунтованою, з наступних підстав.

Так, як визначено абз. 20 п. 201.10 ст. 201 ПК України, платник податку має право зареєструвати в ЄРПН податкову накладну та/або розрахунок коригування, складені починаючи з 1 липня 2015 року, в яких загальна сума податку не перевищує суму, обчислену відповідно до п. 200-1.3 ст. 200-1 ПК України.

А відповідно до норм п.200-1.3 ст.200-1 ПК України, платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в ЄРПН на суму податку (ЕНакл), обчислену за такою формулою: ЕНакл = ЕНаклОтр + ЕМитн + ЕПопРах + ЕОвердрафт - ЕНаклВид - ЕВідшкод ЕПеревищ. Відповідно до абз. 21 п. 201.10 ст. 201 ПК України, сума, визначена відповідно до п. 200-1.3 ст. 200-1 ПК України, є меншою, ніж сума податку в податковій накладній та /або розрахунок коригування, які платник повинен зареєструвати в ЄРПН, то платник зобов`язаний перерахувати потрібну суму коштів із свого поточного рахунку на свій рахунок в системі електронного адміністрування податку на додану вартість.

Як передбачено п.12 «Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних» №1246, після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДПС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки, зокрема:- наявності суми податку на додану вартість відповідно до п.п.200-1.3 і 200-1.9 ст.200-1 ПК України (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015р.).

Отже, реєстрація податкових накладних в ЄРПН здійснюється в межах реєстраційного ліміту в Системі електронного адміністрування ПДВ.

Що ж стосується позовних вимог щодо скасування податкової вимоги № 0000007-1302-1429, то судова колегія з цього приводу вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, як свідчать матеріали справи, 30.12.2024р. у платника податків виникла заборгованість по податковим повідомленням-рішенням за платежем податок на додану вартість (код сплати 14060100) в сумі 252 871,33 гривень.

У зв`язку із вказаною заборгованістю, податковий керуючий, у відповідності до вимог ст.59 ПК України та на підставі даних ІС «Податковий блок», 10.01.2024 року сформував податкову вимогу №0000007 1302-1429 та Рішення про опис майна у податкову заставу № 3/14-29-13-21-02 (яке не оскаржується у цьому провадженні), які були надіслані платнику податків рекомендованим листом та отримані ним 17.01.2024 року.

Відповідно до вимог п. 89 підрозд. 2 розд. XX ПК України, тимчасово, протягом дії воєнного стану в Україні та шести місяців після місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано, реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється з урахуванням таких граничних строків: для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до 5 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені; для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 18 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.

А як слідує з п.90 підрозд. 2 розд. XX ПК України тимчасово, протягом дії «воєнного стану» в Україні та 56 (шести) місяців після місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано, штраф за порушення платниками ПДВ граничного строку, передбаченого для п. 89 цього розд. для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлюється у розмірі: 2 відсотки суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування,- у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів; 5 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 16 до 30 календарних днів; 10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/ розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 31 до 60 календарних днів; 15 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 61 до 365 календарних днів; 25 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації на 366 і більше календарних днів.

Як зазначив Конституційний Суд України у своєму рішенні від 13 травня 1997 року №1зп/1997, ст.58 Конституції України закріплює один з найважливіших загальновизнаних принципів сучасного права - закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Це значить, що вони поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності.

Так, як беззаперечно свідчать матеріали справи, позивачем було несвоєчасно проведено реєстрацію податкових накладних та/або розрахунків коригування», згідно з якою встановлено порушення терміну реєстрації по податковим накладним/розрахункам коригування періоду складання жовтень, грудень 2022 року.

Отже, враховуючи вищевикладені обставини, судова колегія, оцінивши наявні у справі докази, вважає, що суд 1-ї інстанції дійшов вірного висновку про те, що за таку несвоєчасну реєстрацію позивачем вказаних вище податкових накладних, яка була виявлена спірним актом камеральної перевірки, п.120-1.1 ст.120-1 ПК України і передбачена відповідальність у вигляді визначеного оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням від 14.10.2024р. №002108800406, яке в свою чергу, як і податкова вимога від 10.01.2025р., є правомірними та відповідно, скасуванню не підлягають.

Решта доводів та заперечень позивача висновків суду 1-ї інстанції не спростовують.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до аналогічного, що і суд 1-ї інстанції висновку про те, що даний адміністративний позов дійсно задоволенню не підлягає.

До того ж, ще слід зазначити й про те, що відповідно до приписів ст.ст.9,77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст.90 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

А відповідно до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене, судова колегія доходить висновку, що суд 1-ї інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, в цілому вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм належної правової оцінки.

Наведені ж в апеляційній скарзі позивача доводи, правильність висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на припущеннях та невірному трактуванні норм матеріального права, в зв`язку із чим, суд 2-ї інстанції не знаходить підстав для скасування судового рішення з мотивів, наведених в цій апеляційній скарзі.

Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів також керується ст.322 КАС України, ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (п.58 рішення у справі «Серявін та інші проти України»).

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у даній справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші зазначені в апеляційній скарзі аргументи відповідача, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

Відповідно до вимог п.1 ч.1 ст.315 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції має право залишити апеляційну скаргу - без задоволення, а судове рішення - без змін.

Отже, за таких обставин, колегія суддів апеляційного суду, діючи виключно в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, згідно зі ст.316 КАС України, залишає апеляційну скаргу відповідача - без задоволення, а оскаржуване рішення суду 1-ї інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст.195,308,311,315,316,321,322,325,328,329 КАС України, апеляційний суд, –

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АВІАФІНСЕРВІС» – залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2025 року – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено: 20.07.2026р.

Головуючий у справі

суддя-доповідач: Ю.В. Осіпов

Судді: К.В. Кравченко

В.О. Скрипченко