Постанова від 14 липня 2026 р. у справі №420/1002/26 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 липня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/1002/26

Перша інстанція суддя Хурса О. О.

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача Яковлєва О.В.,

суддів Дегтярьової С.В. Крусяна А.В.,

при секретарі Модваловій Д.С.,

за участі:

представника апелянта Коперсака М.С.

представника позивача Пущенської О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11 травня 2026 року, у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЛЕНПОРТ ОДЕСА» до Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування рішення,-

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «ГЛЕНПОРТ ОДЕСА» звернулось до суду з позовом у якому заявлено вимоги Південному міжрегіональному управлінню ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень: від 15 жовтня 2025 року № 73134000702; від 15 жовтня 2025 року № 73234000702.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 12 травня 2026 року задоволено позов.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу з якої вбачається про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що суд першої інстанції безпідставно вийшов за межі доводів позовної заяви товариства, надавши правову оцінку обставинам проведення документальної перевірки товариства, які не були підставами позову у даній справі.

При цьому, надаючи правову оцінку обставинам проведення документальної перевірки товариства, суд першої інстанції застосував формальний підхід до оцінки виявлених процедурних порушень, без урахування їх впливу на права платника податків.

В свою чергу, апелянт зазначає, що права товариства у межах процедури проведення його документальної перевірки жодним чином не були порушеними.

З іншого боку, позивачем подано відзив на отриману апеляційну скаргу у якому зазначено, що судом першої інстанції прийнято законне та обґрунтоване рішення про задоволення позовних вимог, так як податковим органом не доведено правомірності оскаржуваних рішень.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що подана апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду – скасуванню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що на виконання наказу від 28 серпня 2025 року № 218 Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «ГЛЕНПОРТ ОДЕСА» за липень 2025 року, з питань законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та від`ємного значення з податку на додану вартість за липень 2025 (від 20 серпня 2025 року № 9251563768), з урахуванням періодів декларування від`ємного значення та поданих уточнюючих розрахунків.

За результатами перевірки відповідачем складено акт перевірки № 607/34-00-07-02/38721941 від 26 вересня 2025 року, яким зафіксовано наступні порушення:

- п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201, п. 200.1 ст. 200 ПК України, яке полягає у завищенні товариством суми від`ємного значення, що не перевищує суму обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 розділу V ПК України на момент подання податкової декларації (рядок 19 - рядок 19.1), яка підлягає бюджетному відшкодуванню (рядок 20.2.1 Декларації) на рахунок платника у банку за липень 2025 року на 3 404 880,00 грн;

- п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201, п. 200.1, пп. «в» п. 200.4 ст. 200 ПК України, яке полягає у завищенні товариством від`ємного значення з ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду по рядку 21 «Сума від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 19.1 + рядок 20.3 уточнюючого розрахунку) (переноситься до рядка 16.1 декларації наступного звітного (податкового) періоду)» на 12 654,20 грн.

За результатами розгляду матеріалів перевірки контролюючим органом прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 15 жовтня 2025 року № 73134000702, № 73234000702.

Не погоджуючись з прийняти податковими повідомленнями-рішеннями, товариство звернулось до суду з даним адміністративним позовом.

За наслідком з`ясування обставин справи судом першої інстанції зроблено висновок про необхідність задоволення позовних вимог у даній справі, з підстав порушення податковим органом порядку проведення перевірки товариства, з чим не погоджується колегія суддів, з огляду на наступне.

Так, згідно ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно ч. 3 ст. 9 КАС України, кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано позовну заяву, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності.

При цьому, згідно п. 4, п. 5 ч. 5 ст. 160 КАС України, в позовній заяві зазначаються зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів, а також виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

В свою чергу, згідно ч. 1 ст. 47 КАС України, крім прав та обов`язків, визначених у статті 44 цього Кодексу, позивач має право на будь-якій стадії судового процесу відмовитися від позову. Позивач має право змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання або не пізніше ніж за п`ять днів до першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Між тим, згідно ч. 5 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги та підстави позову, що не були заявлені в суді першої інстанції.

При цьому, згідно ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Згідно ч. 2 ст. 317 КАС України, неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Колегією суддів встановлено, що предметом спору у даній справі є перевірка правомірності податкових повідомлень-рішень Південного міжрегіонального управлінню ДПС по роботі з великими платниками податків від 15 жовтня 2025 року № 73134000702 та від 15 жовтня 2025 року № 73234000702.

Оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято за наслідком проведення позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ «ГЛЕНПОРТ ОДЕСА», висновки якої оформлено актом перевірки від 26 вересня 2025 року № 607/34-00-07-02/38721941.

При цьому, задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що на момент початку перевірки ТОВ «ГЛЕНПОРТ ОДЕСА», останньому не було вручено копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки, а як наслідок податковий орган не мав права розпочинати проведення такої перевірки.

Вказаний висновок суду першої інстанції став єдиною підставою для скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, оскільки вони, як виснував суд першої інстанції, прийняті за наслідками проведення незаконної перевірки.

Проте, колегія суддів вважає, що задовольняючи позовні вимоги на підставі зазначених висновків судом допущено порушення норм процесуального права.

Так, з аналізу вищевикладених норм процесуального права вбачається, що позовна заява повинна містити зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

Тобто, позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів, а саме предмета та підстави позову.

При цьому, під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

Між тим, позивач має право змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання або не пізніше ніж за п`ять днів до першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Так, зміна предмета позову означає зміну матеріальної вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.

Колегія суддів звертає увагу, що не вважаються зміною підстав позову уточнення, доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права. Водночас і посилання суду в рішенні на інші норми права, ніж зазначені у позовній заяві, не може розумітися як вихід суду за межі позовних вимог.

Зазначений правовий висновок узгоджується з правовими висновками викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року (справа № 924/1473/15).

В свою чергу, зі змісту позовної заяви ТОВ «ГЛЕНПОРТ ОДЕСА» вбачається, що підставою цього позову є обставини, що свідчать про фактичне здійснення господарських операцій товариства з його контрагентами та відсутність порушень податкового законодавства з боку позивача.

Натомість, порушення контролюючим органом порядку проведення податкової перевірки ТОВ «ГЛЕНПОРТ ОДЕСА», не були підставою позову в суді першої інстанції.

Крім того, як свідчать матеріали справи, позивач не скористався правом змінити підстави позову, шляхом подання відповідної заяви у встановлені КАС України порядку та строки до суду першої інстанції.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог лише з підстав порушення порядку проведення податкової перевірки позивача, оскільки такі порушення не є підставою позову у даній справі.

Вказаний висновок щодо застосування норм процесуального права відповідає висновкам Верховного Суду, що викладені у постанові від 06 травня 2025 року (справа № 420/15021/21).

В свою чергу, здійснюючи розгляд даної справи на підставі позовної заяви ТОВ «ГЛЕНПОРТ ОДЕСА», колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, згідно з пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Згідно п. 44.6 ст. 44 ПК України, у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в пункті 86.7 статті 86 цього Кодексу платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає в порядку пункту 86.7 статті 86 цього Кодексу документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки, такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

При цьому, згідно п. 180.2 ст. 180 ПК України, особою, відповідальною за нарахування та сплату податку до бюджету у разі постачання послуг нерезидентами, у тому числі їх постійними представництвами, не зареєстрованими як платники податку, якщо місце постачання послуг розташоване на митній території України, є отримувач послуг, крім випадків, встановлених статтею 208-1 цього Кодексу.

Згідно п. 185.1 ст. 185 ПК України, об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу у володіння та користування лізингоодержувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Згідно п. 186.3 ст. 186 ПК України, місцем постачання зазначених у цьому пункті послуг вважається місце, в якому отримувач послуг зареєстрований як суб`єкт господарювання або - у разі відсутності такого місця - місце постійного чи переважного його проживання. До таких послуг належать: а) надання майнових прав інтелектуальної власності, створення за замовленням та використання об`єктів права інтелектуальної власності, у тому числі за ліцензійними договорами, а також надання (передача) права на скорочення викидів парникових газів (вуглецевих одиниць); б) рекламні послуги; в) консультаційні, інжинірингові, інженерні, юридичні (у тому числі адвокатські), бухгалтерські, аудиторські, актуарні, а також послуги з розроблення та тестування програмного забезпечення, з оброблення даних та надання консультацій з питань інформатизації, надання інформації та інших послуг у сфері інформатизації, у тому числі з використанням комп`ютерних систем; г) надання персоналу, у тому числі якщо персонал працює за місцем здійснення діяльності покупця; ґ) надання в оренду, лізинг рухомого майна, крім транспортних засобів та банківських сейфів; д) телекомунікаційні послуги, а саме: послуги, пов`язані з передаванням, поширенням або прийманням сигналів, слів, зображень та звуків або інформації будь-якого характеру за допомогою дротових, супутникових, стільникових, радіотехнічних, оптичних або інших електромагнітних систем зв`язку, включаючи відповідне надання або передання права на використання можливостей такого передавання, поширення або приймання, у тому числі надання доступу до глобальних інформаційних мереж; е) послуги радіомовлення та телевізійного мовлення; є) надання посередницьких послуг від імені та за рахунок іншої особи або від свого імені, але за рахунок іншої особи, якщо забезпечується надання покупцю послуг, перерахованих у цьому пункті; ж) надання транспортно-експедиторських послуг; з) надання послуг з виробництва та компонування відеофільмів, кінофільмів, анімаційних (мультиплікаційних) фільмів, телевізійних програм, рекламних фільмів, фоторекламних матеріалів та комп`ютерної графіки; и) послуги з доступу до пропускної спроможності міждержавних перетинів (фізичні права на передачу) та допоміжні послуги, визначені Законом України «Про ринок електричної енергії».

Згідно п. 187.8 ст. 187 ПК України, датою виникнення податкових зобов`язань у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митної декларації для митного оформлення.

У випадках, передбачених статтею 191 цього Кодексу, дата виникнення податкових зобов`язань визначається з урахуванням положень статті 191 цього Кодексу.

Датою виникнення податкових зобов`язань за операціями з постачання нерезидентами суб`єктам господарювання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, є дата списання коштів з рахунку платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг в оплату послуг або дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг нерезидентом, залежно від того, яка з подій відбулася раніше.

Згідно п. 194.1 ст. 194 ПК України, операції, зазначені у статті 185 цього Кодексу, крім операцій, що не є об`єктом оподаткування, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка та 7 і 14 відсотків, оподатковуються за ставкою, зазначеною в підпункті “а” пункту 193.1 статті 193 цього Кодексу, яка є основною.

Згідно пп. 194.1.1 п. 194.1 ст. 194 ПК України, податок становить 20 відсотків, 7 і 14 відсотків бази оподаткування та додається до ціни товарів/послуг.

Згідно п. 198.1 ст. 198 ПК України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Згідно п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов`язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Датою збільшення податкового кредиту лізингоодержувача (орендаря) для операцій з фінансового лізингу (фінансової оренди) є дата фактичного отримання об`єкта фінансового лізингу (фінансової оренди) таким лізингоодержувачем (орендарем).

Датою віднесення сум до податкового кредиту замовника з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи; ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні засоби почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пп. «в» п. 200.4 ст. 20 ПК України, при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Між тим, Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні.

Згідно ч. 2 ст. 3 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно ч. 1 ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Крім того, згідно ч. 1 ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

В даному випадку, за наслідком проведення документальної перевірки ТОВ «ГЛЕНПОРТ ОДЕСА», податковим органом встановлено факт завищення ТОВ «ГЛЕНПОРТ ОДЕСА» від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного (звітного) податкового періоду, а саме за липень 2025 року.

При цьому, ТОВ «ГЛЕНПОРТ ОДЕСА» не погоджується з висновками податкового органу про те, що воно сформувало податковий кредит, за складеними суб`єктами господарювання на користь ТОВ «ГЛЕНПОРТ ОДЕСА» податковими накладними, за відсутності підтвердження факту придбання товарів від своїх контрагентів.

Між тим, задовольняючи позовні вимоги судом першої інстанції досліджено складені у межах здійснення господарської діяльності ТОВ «ГЛЕНПОРТ ОДЕСА» первинні бухгалтерські документи, які надавались податковому органу, зокрема у запереченнях до акту документальної перевірки, а як наслідок встановлено наступне.

В даному випадку, ТОВ «ГЛЕНПОРТ ОДЕСА» проведено господарські операції з придбання сільськогосподарської продукції у наступних контрагентів: ФГ «ЛІДЕР», ФГ «ГОРЯН», ФГ «КОЛОС-2», ТОВ «АГРОТРЕНД КОМПАНІ», ДП «ЛЕНД ФАРМ ЛОГІСТИК», ТОВ «ТАЙМ ОФ ТІМ».

Так, між ТОВ «ГЛЕНПОРТ ОДЕСА» (покупець) та ФГ «ЛІДЕР» (постачальник) укладено договори поставки № КГ 2505-0702 від 07 травня 2025 року, № КГ 2506-0501 від 05 червня 2025 року, згідно умов яких, постачальник зобов`язується поставити і передати у власність, а покупець прийняти та оплатити товар - пшеницю українського походження врожаю 2024 року.

На підтвердження реальності виконання умов укладених договорів надано наступні первинні бухгалтерські документи: видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, платіжні інструкції, податкові накладні, статистична звітність сільгоспвиробника.

Між ТОВ «ГЛЕНПОРТ ОДЕСА» (покупець) та ФГ «КОЛОС-2» (постачальник) укладено договір поставки № КГ-2507-0304 від 03 липня 2025 року, згідно умов якого, постачальник зобов`язується поставити і передати у власність, а покупець прийняти та оплатити товар - пшеницю українського походження врожаю 2025 року.

На підтвердження реальності виконання умов укладеного договору надано наступні первинні бухгалтерські документи: видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, платіжні інструкції, податкові накладні, статистична звітність сільгоспвиробника.

Між ТОВ «ГЛЕНПОРТ ОДЕСА» (покупець) та ТОВ «ГОРЯН» (постачальник) укладено договір поставки «№ КГ2506-0301 від 03 червня 2025 року, згідно умов якого, постачальник зобов`язується поставити і передати у власність, а покупець прийняти та оплатити товар - пшеницю українського походження врожаю 2024 року.

На підтвердження реальності виконання умов укладеного договору надано наступні первинні бухгалтерські документи: видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, платіжні інструкції, податкові накладні, статистична звітність сільгоспвиробника.

Між ТОВ «ГЛЕНПОРТ ОДЕСА» (покупець) та ТОВ «АГРОТРЕНД КОМПАНІ» (постачальник) укладено договір поставки № КГ2507-1502 від 15 липня 2025 року, згідно умов якого, постачальник зобов`язується поставити і передати у власність, а покупець прийняти та оплатити товар - кукурудзу українського походження врожаю 2024 року.

На підтвердження реальності виконання умов укладеного договору надано наступні первинні бухгалтерські документи: видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, платіжні інструкції, податкові накладні, статистична звітність сільгоспвиробника.

Між ТОВ «ГЛЕНПОРТ ОДЕСА» (покупець) та ДП «ЛЕНД ФАРМ ЛОГИСТИК» (постачальник) укладено договори поставки № КГ2507-03061 від 03 липня 2025 року; № КГ2507-1004П від 10 липня 2025 року, згідно умов яких, постачальник зобов`язується поставити і передати у власність, а покупець прийняти та оплатити товар - пшеницю українського походження врожаю 2025 року.

На підтвердження реальності виконання умов укладених договорів надано наступні первинні бухгалтерські документи: видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, платіжні інструкції, податкові накладні, статистична звітність сільгоспвиробника.

Між ТОВ «ГЛЕНПОРТ ОДЕСА» (покупець) та ТОВ «ТАЙМ ОФ ТІМ» (постачальник) укладено договори поставки № КГ-2506-260511 від 26 червня 2025 року, № КГ2506-30011 від 30 червня 2025 року, згідно умов яких, постачальник зобов`язується поставити і передати у власність, а покупець прийняти та оплатити товар: ячмінь 3 класу українського походження врожаю 2025 року, пшеницю українського походження врожаю 2025 року.

На підтвердження реальності виконання умов укладених договорів надано наступні первинні бухгалтерські документи: видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, платіжні інструкції, податкові накладні, статистична звітність сільгоспвиробника.

В свою чергу, колегія суддів, дослідивши зібрані у матеріалах справи документи, погоджується з доводами ТОВ «ГЛЕНПОРТ ОДЕСА» про те, що зазначені документи відповідають вимогам ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», встановленим до первинних документів, підтверджують факт здійснення господарських операцій, розкривають їх зміст та обсяг у достатньому для формування бухгалтерського обліку об`ємі.

Крім того, колегія суддів вважає, що такі операції узгоджуються з господарською діяльністю позивача.

З іншого боку, колегія суддів, надаючи правову оцінку доводам податкового органу про те, що спірні операції не мали реального характеру, колегія суддів зазначає наступне.

В даному випадку, податковий орган не має зауважень до повноти (номенклатури) наданих первинних бухгалтерських документів, у яких відображено зміст проведених господарських операцій із зазначеними контрагентами.

Крім того, податковим органом не заперечується, що контрагенти позивача ФГ «ЛІДЕР», ФГ «ГОРЯН», ФГ «КОЛОС-2», ТОВ «АГРОТРЕНД КОМПАНІ», ДП «ЛЕНД ФАРМ ЛОГІСТИК», ТОВ «ТАЙМ ОФ ТІМ» є платниками податків реального сектору економіки.

В свою чергу, доводи податкового органу про безтоварність проведених операцій ґрунтуються на аналізі інформації щодо обсягів землі, сільськогосподарської техніки, трудових ресурсів у контрагентів позивача, які є виробниками поставленого товару (ФГ «ЛІДЕР», ФГ «ГОРЯН», ФГ «КОЛОС-2»), а також виробників поставленого позивачу товару по дослідженим податковим органом ланцюгам постачання (ТОВ «ЖУРАВСЬКЕ», ФГ «КС-РІЧ ЛЕНД», ФГ «ПЧЕЛА»).

Так, податковим органом встановлено, що відповідні контрагенти першої та другої ланок у ланцюгах постачання спірного товару, попри наявну у них землю, основні засоби та трудові ресурси, ймовірно завищили обсяги вирощеної сільськогосподарської продукції, з метою реалізації необлікованих с/г культур, які могли бути придбані у фізичних осіб без відображення в бухгалтерській звітності.

Проте, колегія суддів вважає, що відповідні припущення податкового органу, які ґрунтуються на висновках про можливі порушення контрагентів позивача першої та другої ланок, не є підставою для невизнання господарських операцій позивача, оскільки останній придбав відповідний товар у платників податків реального сектору економіки, а також належним чином задокументував відповідне придбання.

Можливі порушення контрагентів позивача вимог податкового та іншого законодавства, про які зазначає податковий орган у даній справі, на переконання колегії суддів, не є підставою для нарахування позивачу спірних зобов`язань.

З іншого боку, неістотні недоліки в документах, зокрема товарно-транспортних документах, на які посилається податковий орган, також не є підставою для невизнання господарської операції, оскільки такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що податковим органом не доведено своїх висновків про допущення ТОВ «ГЛЕНПОРТ ОДЕСА» порушень податкового законодавства у межах досліджених правовідносин, а як наслідок колегія суддів вважає наявними підстави для задоволення позову.

З іншого боку, враховуючи доводи апеляційної скарги податкового органу, колегія суддів вважає за необхідне додатково зазначити, що згідно п. 78.4 ст. 78 ПК України, про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Згідно п. 79.2 ст. 79 ПК України, документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

У разі надіслання (вручення) відповідно до статті 42 цього Кодексу платнику податків (його представнику) копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення позапланової невиїзної перевірки, шляхом надсилання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення документальна позапланова невиїзна перевірка (крім перевірки, визначеної статтею 200 цього Кодексу) розпочинається не раніше 30 календарного дня з дати надсилання такого повідомлення та копії наказу.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

З аналізу зазначених положень ПК України вбачається, що право на проведення документальної позапланової невиїзної перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у встановленому порядку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки та письмове повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Тобто, лише після виконання зазначених вимог у посадових осіб контролюючого органу виникає право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Вказаний висновок викладено в постановах Верховного Суду від 15 лютого 2024 року (справа № 640/9016/20), від 19 квітня 2024 року (справа № 440/4696/18), від 26 вересня 2023 року (справа № 400/1664/21), від 19 листопада 2024 року (справі № 640/10280/20), від 16 травня 2025 року (справа № 140/2750/24).

У зазначених судових рішеннях Верховний Суд зазначав, що невиконання контролюючим органом вимог п. 79.2 ст. 79 ПК України є істотним порушенням процедури проведення податкової перевірки, а як наслідок підставою для скасування податкових повідомлень-рішень та інших рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки.

В свою чергу, як встановлено судом першої інстанції та не заперечується податковим органом, перевірка ТОВ «ГЛЕНПОРТ ОДЕСА» тривала з 01 вересня 2025 року по 19 вересня 2025 року, а наказ про призначення перевірки вручено представнику товариства лише 03 вересня 2025 року.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що апелянтом не спростовано зазначеного порушення порядку проведення перевірки ТОВ «ГЛЕНПОРТ ОДЕСА», але таке порушення не могло бути самостійною підставою для задоволення позову у даній справі.

Тому, враховуючи допущені судом першої інстанції порушення норм процесуального права при вирішенні справи, колегія суддів вважає за необхідне скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити у справі нове рішення про задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків – задовольнити частково.

Скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11 травня 2026 року, з ухваленням у справі нового рішення про задоволення позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЛЕНПОРТ ОДЕСА».

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків № 73134000702 від 15 жовтня 2025 року, № 73234000702 від 15 жовтня 2025 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЛЕНПОРТ ОДЕСА» понесені судові витрати зі сплати судового збору, розміром 33 280,00 грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повний текст судового рішення складено 20 липня 2026 року.

Суддя-доповідач О.В. Яковлєв

Судді С.В. Дегтярьова А.В. Крусян