Постанова від 19 липня 2026 р. у справі №420/24944/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 липня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/24944/25

Суддя першої інстанції - Бабенко Д.А.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача – Дегтярьової С.В.,

суддів – Крусяна А.В., Яковлєва О.В.,

розглянув в порядку письмового провадження у місті Одеса апеляційну скаргу Фермерського господарства “КОЛОС-2021” на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02 червня 2026 року у справі №420/24944/25 за адміністративним позовом Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Фермерського господарства “КОЛОС-2021” про стягнення адміністративно-господарських санкцій, -

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Фермерського господарства «КОЛОС-2021» про стягнення адміністративно-господарських санкцій, в якій позивач просив стягнути з Фермерського господарства «КОЛОС-2021» на користь Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції у розмірі 88388,03 грн та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 3977,10 грн. Банк – ГУ ДКСУ в Одеській області, Біляївська міська ТГ, ГУК в Од.обл./ м.Біляївка/50070000, ЄДРПОУ 37607526, Казначейство України (ел. адм. подат.), UA068999980313121230000015578, Код класифікації доходів бюджету 50070000. Бюджетне кодування в призначенні платежу: *;101; код ЄДРПОУ підприємства; платежі до Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю за 2024 рік.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 02 червня 2026 року позовні вимоги задоволені.

До П`ятого апеляційного адміністративного суду надійшла апеляційна скарга Фермерського господарства “КОЛОС-2021” на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02 червня 2026 року у справі №420/24944/25.

Апелянт серед іншого, зазначив, що протягом 2024 року керівництво ФГ «КОЛОС-2021» здійснювало пошук відповідного фахівця серед осіб з інвалідністю для його офіційного працевлаштування. Проте, лише в вересні 2024 року був знайдений відповідний фахівець, та згідно наказу №5 від 24 вересня 2024 року громадянин ОСОБА_1 , що є інвалідом 2 групи, був працевлаштований на посаду водія автотранспортних засобів.

Таким чином, ФГ «КОЛОС-2021» виконало вимоги законодавства та працевлаштовало 1 особу з інвалідністю в 2024 році.

Крім того, є абсолютно безпідставними обґрунтування суду в оскарженому судовому рішенні щодо того, що середньооблікова кількість штатних працівників, яким встановлена інвалідність у ФГ «КОЛОС-2021» в 2024 році складає 0 осіб, що є менше, ніж встановлено нормативом. Особа з інвалідністю в 2024 році працювала в ФГ «КОЛОС-2021» 4 місяці, а тому, у вказаний період часу, норматив виконувався в повному обсязі. За таких підстав покладення на відповідача відповідальності з аргументацією, що чисельність осіб з інвалідністю склала 0 осіб не відповідає дійсності та спростовується самим позивачем в позовній заяві.

Просить скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02 червня 2026 року в повному обсязі та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю в повному обсязі.

03 липня 2026 року до П`ятого апеляційного адміністративного суду від Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю надійшов відзив, у якому вказано, що рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02 червня 2026 року є законним і обґрунтованим, не підлягає скасуванню.

Просить апеляційну скаргу ФГ "КОЛОС-2021" на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02 червня 2025 року по справі №420/24944/25 залишити без задоволення.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2026 року відкрите апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фермерського господарства “КОЛОС-2021” на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02 червня 2026 року у справі №420/24944/25.

09 липня 2026 року матеріали справи надійшли до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

20 липня 2026 року справу призначено до судового розгляду в порядку письмового провадження.

Колегія суддів перевірила матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, та дійшла висновку, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Суд першої інстанції встановив, що відповідно до Розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2024 рік: середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу склала – 13 осіб, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність – 0 осіб, Норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю (4 відсотки середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, – у кількості одного робочого місця, округлені до цілого значення), одиниць – 1 особа, фонд оплати праці штатних працівників – 2298088,7 грн, середньорічна заробітна плата штатного працівника – 176776,05 грн, сума адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю – 88388,03 грн.

Згідно з квитанцією від 04 березня 2025 року вищевказаний розрахунок розміщено в електронному кабінеті роботодавця на вебпорталі електронних послуг Пенсійного фонду України.

Листом від 14 лютого 2025 року №86/2-25 Біляївський відділ Одеської філії Одеського обласного центру зайнятості повідомив, що, зокрема, Фермерське господарство «КОЛОС-2021», код 43734072, у 2024 році не інформувало про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця осіб з інвалідністю та не подавали до Біляївського відділу Одеської філії Одеського обласного центру зайнятості звітність «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» за Формою №3-ПН з поміткою «особи з інвалідністю, які не досягли пенсійного віку, встановленого ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Враховуючи вищевикладене особи з інвалідністю на вищевказані підприємства не направлялися.

Позивач звернувся до Південного міжрегіонального управління Держпраці з листом від 09 червня 2025 року, в якому просив включити Фермерське господарство «КОЛОС-2021» до переліку позапланових перевірок Держпраці у 2025 році.

Листом від 09 липня 2025 року Південне міжрегіональне управління Держпраці повідомило, що воно не має можливості провести позапланові заходи державного нагляду (контролю) на підставі листа Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю, з питань дотримання вимог статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні».

Згідно з наказом ФГ «КОЛОС-2021» від 24 вересня 2024 року №5 «Про прийняття на роботу» прийнято ОСОБА_1 на посаду водія автотранспортних засобів з 25 вересня 2024 року за основним місцем роботи на умовах повного робочого дня (тижня) - 40 годин 00 хвилин на тиждень з посадовим окладом 8300,00 грн.

ОСОБА_1 є особою з інвалідністю 2 групи (безстроково), що підтверджується довідкою до акта огляду МСЕК серії 10 ААВ №740076.

Позивачем направлено на адресу відповідача претензію, в якому висловлено прохання до відповідача самостійно сплатити вказану суму штрафу.

Відповідачем заборгованість не сплачена, що і стало підставою для звернення до суду.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Нормативно-правовим актом, який визначає основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами, є Закон України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» від 21 березня 1991 року №875-XII (далі Закон №875-XII).

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що на даний час стаття 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" від 21 березня 1991 року №875-XI діє в редакції Закону №4219-IX від 15 січня 2025 року, стаття 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" від 21 березня 1991 року №875-XI - виключена на підставі Закону №4219-IX від 15 січня 2025 року, при цьому, Господарський кодекс України втратив чинність 28 серпня 2025 року. Водночас, вказані норми були діючими у 2024 році.

В силу п.5 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення права осіб з інвалідністю на працю» від 15 січня 2025 року №4219-IX:

«Нарахування і сплата адміністративно-господарських санкцій підприємствами, які не забезпечили виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю в періодах до дати введення в дію цього Закону, здійснюються у порядку, що діяв до дати введення в дію цього Закону.

Адміністративно-господарські санкції та пеня за їх несвоєчасну сплату зараховуються до державного фонду соціального захисту осіб з інвалідністю та використовуються відповідно до статті 11 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні».

Нараховані, але не сплачені роботодавцями до дати введення в дію цього Закону адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю та пеня адмініструються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, зараховуються до державного фонду соціального захисту осіб з інвалідністю та підлягають використанню відповідно до статті 11 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні»».

Відповідно до частини першої статті 19 Закону №875-XII, для підприємств, установ, організацій, у тому числі, підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі 4 відсотки середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Частиною другої статті 19 Закону №875-XII передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі, підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті та з урахуванням вимог статті 18 цього Закону, і здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативу робочих місць. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичною особою, яка використовує найману працю, осіб з інвалідністю, для яких це місце роботи є основним.

До виконання підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, нормативу робочих місць, визначеного згідно з частиною першою цієї статті, зараховується забезпечення роботою осіб з інвалідністю на підприємствах, в організаціях громадських об`єднань осіб з інвалідністю шляхом створення господарських об`єднань підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, та підприємствами, організаціями громадських об`єднань осіб з інвалідністю з метою координації виробничої, наукової та іншої діяльності для вирішення спільних економічних та соціальних завдань.

Пенсійний фонд України у порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом України за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, надає Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю інформацію: про працевлаштованих осіб з інвалідністю; про створення підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, робочих місць для осіб з інвалідністю, про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю; необхідну для обчислення кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті.

Отримана від Пенсійного фонду України інформація про працевлаштованих осіб з інвалідністю використовується в Централізованому банку даних з проблем інвалідності для визначення в автоматичному режимі осіб з інвалідністю, які можуть бути працевлаштовані.

Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю щороку до 10 березня в автоматизованому режимі з використанням даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності здійснює визначення підприємств, установ та організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, які не забезпечили виконання у попередньому році нормативу робочих місць, визначеного згідно з частиною першою цієї статті, та надсилає їм розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за попередній рік, обчислених відповідно до статті 20 цього Закону.

Розрахунок надсилається у формі електронного документа через електронні кабінети підприємств, установ та організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю, на вебпорталі електронних послуг Пенсійного фонду України у формі та порядку, визначених Фондом соціального захисту осіб з інвалідністю спільно з Пенсійним фондом України.

Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю в автоматизованому режимі з використанням даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності здійснює визначення осіб з інвалідністю, які можуть бути працевлаштовані, та надсилає інформацію про таких осіб до Державного центру зайнятості для проведення роботи з їх працевлаштування.

Згідно частини першої статті 20 Закону №875-XII, підприємства, установи, організації, у тому числі, підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Частиною другою статті 20 Закону №875-XII передбачено, що порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється, виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Згідно частини четвертої статті 20 Закону №875-XII, адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

Згідно частини п`ятої статті 20 Закону №875-XII, у разі несплати адміністративно-господарських санкцій або пені чи неможливості їх сплати за рішенням суду їх стягнення в примусовому порядку може бути звернено на майно підприємства, установи, організації, у тому числі, підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичної особи, яка використовує найману працю, в порядку, передбаченому законом.

Наказом Державного комітету статистики України від 28 вересня 2005 року №286 затверджено Інструкцію зі статистики кількості працівників, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 30 листопада 2005 року за №1442/11722 (далі Інструкція), яка містить основні методологічні положення щодо визначення показників кількості працівників у формах державних статистичних спостережень з метою одержання об`єктивної статистичної інформації щодо зайнятості працівників та розмірів їхньої оплати праці.

Дія Інструкції поширюється на всіх юридичних осіб, їхні філії, представництва та інші відокремлені підрозділи, а також на фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю.

Відповідно до пункту 3.2. Інструкції середньооблікова кількість штатних працівників розраховується на підставі щоденних даних про облікову кількість штатних працівників, які повинні уточнюватись відповідно до наказів про прийом, переведення працівника на іншу роботу та припинення трудового договору. Облікова кількість штатних працівників за кожен день має відповідати даним табельного обліку використання робочого часу працівників, на підставі якого визначається кількість працівників, які з`явились або не з`явились на роботу.

Підпунктом 3.2.1. пункту 3.2. розділу 3 Інструкції встановлено, що середньооблікова кількість штатних працівників за місяць обчислюється шляхом підсумовування кількості штатних працівників облікового складу за кожний календарний день звітного місяця, тобто з 1 по 30 або 31 число (для лютого - по 28 або 29), включаючи вихідні, святкові та неробочі дні, і ділення одержаної суми на число календарних днів звітного місяця.

Кількість штатних працівників облікового складу за вихідний, святковий і неробочий день приймається на рівні облікової кількості працівників за попередній робочий день. У випадку двох або більше вихідних чи святкових і неробочих днів підряд кількість штатних працівників облікового складу за кожний з цих днів приймається на рівні кількості працівників облікового складу за робочий день, що їм передував.

Згідно підпункту 3.2.5. пункту 3.2. розділу 3 Інструкції, середньооблікова кількість штатних працівників за період з початку року (у тому числі, за квартал, півріччя, 9 місяців, рік) обчислюється шляхом підсумовування середньооблікової кількості штатних працівників за всі місяці роботи підприємства, що минули за період з початку року до звітного місяця включно, та ділення одержаної суми на кількість місяців у цьому періоді, тобто відповідно на 2, 3, 4, ... 12.

Постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року №70 на реалізацію статей 19, 20 Закону №875-XII затверджено Порядок сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю (далі Порядок №70), який визначає процедуру сплати підприємствами, установами, організаціями, у тому числі, підприємствами, організаціями громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичними особами, що використовують найману працю, в яких за основним місцем роботи працює вісім і більше осіб (далі роботодавці), суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю (далі сума адміністративно-господарських санкцій).

Відповідно до п.2 Порядку №70 роботодавці самостійно сплачують суму адміністративно-господарських санкцій відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (далі відділення Фонду) за своїм місцезнаходженням (для юридичних осіб) або місцем проживання (для фізичних осіб - підприємців) на рахунки, відкриті в органах Казначейства, до 15 квітня року, що настає за роком, в якому відбулося порушення нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю. Сума адміністративно-господарських санкцій, що сплачується роботодавцем за попередній рік, розраховується Фондом соціального захисту осіб з інвалідністю на підставі показників звітності з Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та зазначається у розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій (далі розрахунок).

До того ж, частиною третьою статті 18 Закону №875-XII чітко визначені обов`язки підприємства, що використовує найману працю: виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі, спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 07 лютого 2018 року у справі П/811/693/17, від 02 травня 2018 року у справі №804/8007/16, від 13 червня 2018 року у справі №819/639/17.

У Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду по справі №280/3642/23 від 24 квітня 2025 року Суд висловив позицію, в якій зазначено наступне.

«… з 06 листопада 2022 року, з набранням чинності Законом України від 18 жовтня 2022 року №2682-IX, Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю отримав повноваження застосовувати адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю (4% від середньооблікової чисельності штатних працівників або одне місце для підприємств із 8-25 працівниками) на основі автоматизованого аналізу даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності, без необхідності проведення позапланових перевірок Держпраці, що робить правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 21 листопада 2022 року у справі №400/3957/21, неактуальною для спірних правовідносин через зміни в правовому регулюванні…».

Колегія суддів дослідила матеріали справи, доводи апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає необхідним зазначити наступне.

Відповідно до п.3.2.5 Інструкції зі статистики кількості працівників №286 середньооблікова кількість штатних працівників за період з початку року (у тому числі, за квартал, півріччя, 9 місяців, рік) обчислюється шляхом підсумовування середньооблікової кількості штатних працівників за всі місяці роботи підприємства, що минули за період з початку року до звітного місяця включно, та ділення одержаної суми на кількість місяців у цьому періоді, тобто відповідно на 2, 3, 4, ... 12.

Саме тому при визначенні виконання нормативу враховується не лише факт працевлаштування особи з інвалідністю, а й тривалість її роботи протягом календарного року.

Посилання апелянта на те, що норматив був виконаний хоча б протягом чотирьох місяців звітного року, колегія суддів вважає помилковими.

Закон №875-ХІІ не передбачає поняття часткового виконання нормативу або його визначення окремо за кожний календарний місяць.

Натомість, норматив визначається за результатами календарного року на підставі середньооблікової кількості працівників.

Таким чином, факт прийняття особи з інвалідністю на роботу наприкінці звітного року не свідчить про виконання встановленого законом нормативу.

Колегія суддів також відхиляє доводи апелянта про необхідність визначення адміністративно-господарських санкцій пропорційно кількості місяців, протягом яких особа з інвалідністю фактично не працювала.

Статтею 20 Закону №875-ХІ, серед іншого, передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі, підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі, на підприємстві, в організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю.

Наведена норма є імперативною та не передбачає можливості визначення адміністративно-господарських санкцій пропорційно кількості місяців невиконання нормативу.

Посилання апелянта те, що він самостійно здійснював пошук працівника та лише у вересні 2024 року знайшов відповідного кандидата, не може свідчити про виконання усіх залежних від нього заходів.

Пошук працівника без виконання інших встановлених законом обов`язків, зокрема, без своєчасного повідомлення державної служби зайнятості про наявність вакансії, не свідчить про належне виконання роботодавцем вимог Закону №875-ХІІ.

Інші доводи апеляційної скарги зводяться фактично до незгоди з висновком суду першої інстанції та не спростовують їх.

З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність достатніх правових підстав для задоволення адміністративного позову.

Суд першої інстанції повно та всебічно встановив фактичні обставини справи, надав належну оцінку зібраним доказам та правильно визначив правову природу спірних правовідносин, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції та не є підставою для скасування чи зміни рішення суду.

За правилами ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 242-244, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Фермерського господарства “КОЛОС-2021” залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02 червня 2026 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. В інших випадках постанова не підлягає касаційному оскарженню.

Суддя доповідач С.В. Дегтярьова

Судді А.В. Крусян

О.В. Яковлєв