Постанова від 19 липня 2026 р. у справі №400/7103/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 липня 2026 р.м. ОдесаСправа № 400/7103/25

Суддя першої інстанції - Ярощук В.Г.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача – Дегтярьової С.В.,

суддів – Крусяна А.В., Яковлєва О.В.,

розглянув в порядку письмового провадження у місті Одеса апеляційні скарги Комунального некомерційного підприємства Миколаївської міської ради "Міська лікарня №5", Управління Південного офісу Держаудитслужби в Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2026 року у справі №400/7103/25 за адміністративним позовом Комунального некомерційного підприємства Миколаївської міської ради "Міська лікарня №5" до Управління Південного офісу Держаудитслужби в Миколаївській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Національна служба здоров`я України, про визнання протиправним та скасування вимоги від 06 червня 2025 року №151404-14/1249-2025, -

В С Т А Н О В И В:

07 липня 2025 року до Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Комунального некомерційного підприємства Миколаївської міської ради «Міська лікарня №5» до Управління Південного офісу Держаудитслужби в Миколаївській області про визнання протиправною та скасування вимоги відповідача від 06 червня 2025 року №151404-14/1249-2025.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2026 року позовні вимоги задоволені частково. Суд:

1) визнав протиправними та скасував вимогу Управління Південного офісу Держаудитслужби в Миколаївській області від 06 червня 2025 року №151404-14/1249-2025 в частині забезпечення відшкодування відповідно до норм статей 130-136 Кодексу законів про працю України на користь Комунального некомерційного підприємства Миколаївської міської ради «Міська лікарня №5» зайвих витрат, заподіяних внаслідок неправильного нарахування і виплати заробітної плати щодо нарахування та виплати:

- надбавки за складність, напруженість в роботі на загальну суму 24168948 (двадцять чотири мільйони сто шістдесят вісім тисяч дев`ятсот сорок вісім) гривень 11 копійок;

- надбавки, які непередбачені Колективним договором, на загальну суму 35338998 (тридцять п`ять мільйонів триста тридцять вісім тисяч дев`ятсот дев`яносто вісім) гривень 30 копійок;

- додаткових доплат у розмірі 300 відсотків до заробітної плати працівникам, які не входили до Переліку працівників-членів медичних команд, на загальну суму 6077225 (шість мільйонів сімдесят сім тисяч двісті двадцять п`ять) гривень 24 копійки.

2) відмовив у задоволенні позовних вимог про визнання протиправними та скасування вимог Управління Південного офісу Держаудитслужби в Миколаївській області від 06 червня 2025 року №151404-14/1249-2025 в частині:

- забезпечення відшкодування відповідно до норм статей 130-136 Кодексу законів про працю України на користь Комунального некомерційного підприємства Миколаївської міської ради «Міська лікарня №5» зайвих витрат, заподіяних внаслідок неправильного нарахування і виплати заробітної плати щодо нарахування та виплати двом сестрам медичним-анестезисткам відділення інтенсивної терапії та анастезіології протягом 2021-2024 років безпідставно підвищених посадових окладів шляхом завищення тарифних розрядів, що призвело до зайвих видатків на суму 60084 (шістдесят тисяч вісімдесят чотири) гривні 14 копійок;

- забезпечення відшкодування Національній службі здоров`я України безпідставно отриманих коштів за договорами про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій від 14 лютого 2023 року №2122-Е123-Р000, від 26 січня 2024 року №1483-Е124-Р000, від 09 лютого 2024 року №3494-Е124-Р000 в загальній сумі 21396537 (двадцять один мільйон триста дев`яносто шість тисяч п`ятсот тридцять сім) гривень 02 копійки;

- забезпечення відшкодування на користь Комунального некомерційного підприємства Миколаївської міської ради «Міська лікарня №5» зайвих витрат в сумі 287913 (двісті вісімдесят сім тисяч дев`ятсот тринадцять) гривень 19 копійок, внаслідок оплати завищеної вартості виконаних робіт за договорами, укладеними з Товариством з обмеженою відповідальністю «РЕМСЕРВІС-Н»;

- вжиття заходів щодо визнання недійсними додаткових угод від 02 червня 2021 року №5, від 26 липня 2021 року №6, від 30 серпня 2021 року №7, від 21 вересня 2021 року №8 до договору від 16 грудня 2020 року № 40/909/112-п, від 12 жовтня 2022 року №4 та від 21 жовтня 2022 року №5 до договору від 25 січня 2022 року № 40/909/7-п з Товариством з обмеженою відповідальністю «Миколаївська електропостачальна компанія» про постачання електричної енергії на загальну суму 352461 (триста п`ятдесят дві тисячі чотириста шістдесят одна) гривня 97 копійок.

До П`ятого апеляційного адміністративного суду надійшла апеляційна скарга Комунального некомерційного підприємства Миколаївської міської ради "Міська лікарня №5" на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2026 року у справі №400/7103/25.

Щодо забезпечення відшкодування НСЗУ безпідставно отриманих коштів за договорами про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій від 14 лютого 2023 року №2122-Е123-Р000, від 26 січня 2024 року №1483-Е124-Р000, від 09 лютого 2024 року №3494-Е124-Р000 в загальній сумі 21396537 гривень 02 копійки.

На думку апелянта, в порушення вказаних норм процесуального права, суд першої інстанції не врахував доказів наявності кухні та кухонних матеріалів для відновлення участі в інструментальній активності повсякденного життя (мийка, плита, мікрохвильова піч, холодильник, набір ерготерапевтичного посуду, чайник електричний), зокрема, змісту табелю матеріально-технічного оснащення відділення реабілітації, де у рядку 2 розділу ІІІ «Приміщення для проведення ерготерапії» вказано про наявність однієї кухні облаштованої з урахуванням універсального дизайну, в якій знаходяться, зокрема, мийка, електроплита, мікрохвильова піч, холодильник, чайник електричний, набір ерготерапевтичного посуду. Також суд першої інстанції не врахував, що наявність вказаного обладнання підтверджується також і фотографіями, відео відповідного приміщення та звітами за господарськими операціями.

Окрім цього, наявність цього обладнання на момент здійснення перевірки була підтверджена і директором позивача в судовому засіданні 03 лютого 2026 року, на що представник НСЗУ зазначив, що НСЗУ вважає, що в цій частині позивачем вимоги НСЗУ виконані в повній мірі. Більш того, сам відповідач будував свою позицію з цього питання на тому, що «згідно даних бухгалтерського обліку КПН ММР «Міська лікарня № 5», оборотно-сальдових відомостей медичного обладнання відділення медичної реабілітації відповідний комплект «кухня та кухонні матеріали для відновлення участі в інструментальній активності повсякденного життя (мийка, плита, мікрохвильова піч, холодильник, набір ерготерапевтичного посуду, чайник електричний)» протягом 2023-2024 років не обліковується, закупівля вказаного обладнання не здійснювалась, видатки не проводились». Отже, позиція відповідача полягала саме у тому, що дане обладнання відсутнє в бухгалтерському обліку, а не в тому, що його фактично немає. Позивач ніколи цього не заперечував, адже єдиний об`єкт під назвою «кухня та кухонні матеріали для відновлення участі в інструментальній активності повсякденного життя» не відображено в якості окремого об`єкту бухгалтерського обліку, натомість, це не означає, що відсутні всі його окремі компоненти (мийка, плита, мікрохвильова піч, холодильник, набір ерготерапевтичного посуду, чайник електричний).

Апелянт вважає, що суд першої інстанції не надав належної оцінки підтвердженим матеріалами справи обставинам, що у 2023 – 2024 роках на посаді психологів працювали ОСОБА_1 (прийнята 01.02.2023, наказ №72к від 31.01.2023), ОСОБА_2 (прийнята 04.09.2023, наказ №390к від 31.08.2023), ОСОБА_3 (прийнята 15.03.2021, перебувала у припиненні дії трудового договору 01.06.2022-01.03.2024), звільнена 01.03.2024), ОСОБА_4 (прийнята 05.03.2024, наказ №100к від 04.03.2024). Психологічна допомога пацієнтам надавалась зазначеними фахівцями, а психіатр ОСОБА_5 , яка працювала протягом 2022-2024 років постійно залучалась до надання психологічної допомоги на час відсутності психолога.

Щодо забезпечення відшкодування зайвих витрат в сумі 287913,19 грн, внаслідок оплати завищеної вартості виконаних робіт за договорами, укладеними з ТОВ «РЕМСЕРВІС-Н» апелянт зазначив наступне.

Договір №1-Р від 05 березня 2024 року було укладено до набуття чинності змін до Закону України «Про публічні закупівлі», зокрема, доповнення частини першої статті 41 такого змісту: "Невід`ємними додатками до договору про закупівлю послуг з поточного ремонту, робіт з нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту об`єкта будівництва є документи, що містять інформацію про ціни на матеріальні ресурси. Невід`ємними додатками до договору про закупівлю послуг з поточного ремонту з розробленням проектної документації, робіт з будівництва об`єктів з розробленням проектної документації є документи, що містять інформацію про ціни на матеріальні ресурси, що долучаються після складання договірної ціни, уточненої (узгодженої) відповідно до затвердженої проектної документації (затвердження проектної документації є обов`язковим, якщо це передбачено законодавством). У документах, що містять інформацію про ціни на матеріальні ресурси, обов`язково має зазначатися така інформація: найменування матеріального ресурсу (з характеристиками), одиниця його виміру, кількість, відпускна ціна, а також вартість транспортування та заготівельно-складські витрати, а також країна походження товару щодо кожної номенклатурної позиції. Такі документи можуть містити іншу інформацію)".

Ці зміни, які передбачають обов`язкове додавання до договору документів щодо матеріальних ресурсів для контролю цін, набули чинності лише у вересні 2024 року, а тому, на думку апелянта, відповідно до законодавства, чинного на момент укладення договору, замовник не мав правових підстав для вимоги або контролю вартості матеріальних ресурсів, що використовувалися у виконанні договору. Тому, відповідальність за обґрунтованість та достовірність цін на матеріали була покладена на підрядника, який виконував роботи за договором. Судом першої інстанції не враховано, що на виконання Вимоги, що оскаржується, позивач звернувся з претензією до ТОВ «РЕМСЕРВІС-Н», однак останнє відмовило в її задоволенні, що свідчить про незаконність вимог відповідача.

Щодо вжиття заходів про визнання недійсними додаткових угод від 02 червня 2021 року №5, від 26 липня 2021 року №6, від 30 серпня 2021 року №7, від 21 вересня 2021 року №8 до договору від 16 грудня 2020 року №40/909/112-п, від 12 жовтня 2022 року №4 та від 21 жовтня 2022 року №5 до договору від 25 січня 2022 року №40/909/7-п.

Законодавцем не обмежено будь-якими строками (періодичністю) можливість внесення сторонами договору про закупівлю бензину, дизельного пального, газу та електричної енергії, змін до такого договору в частині збільшення ціни за одиницю товару.

При цьому зберігається обмеження щодо можливості збільшення ціни за одиницю товару до 10% пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку, за умови, що ця зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю.

Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення до 10% пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку за наявності умов, встановлених пунктом 2 частини п`ятої статті 41 Закону №922-VIII (у разі коливання ціни такого товару на ринку; якщо така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю). При цьому, застосована законодавцем конструкція «за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю» передбачає inter alia, що у разі коливання ціни такого товару на ринку у бік збільшення сторони договору про закупівлю можуть збільшити ціну за одиницю товару до 10% пропорційно збільшенню його ціни на ринку з одночасним зменшенням обсягів закупівлі цього товару, що також вказує на неможливість збільшення ціни товару, якщо предметом договору про закупівлю є одна одиниця товару. Водночас, таке збільшення ціни за одиницю товару має відбуватися за умови доведення пропорційності збільшення ціни цього товару на ринку. Тобто внесення змін до договору про закупівлю повинно бути обґрунтованим та документально підтвердженим.

За таких підстав представник Комунального некомерційного підприємства Миколаївської міської ради «Міська лікарня №5» просить рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2026 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог – скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2026 року в частині задоволення позовних вимог – залишити без змін. Судові витрати покласти на відповідача.

До П`ятого апеляційного адміністративного суду надійшла апеляційна скарга Управління Південного офісу Держаудитслужби в Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2026 року у справі №400/7103/25.

Щодо встановлення та виплати працівникам протягом 2022 року та січня-лютого 2023 року надбавки за складність, напруженість в роботі в розмірах більших, ніж передбачено пунктом 4.15 до Колективного договору, а також встановлення та виплата працівникам протягом березня-грудня 2023 року надбавки, не передбаченої Колективним договором.

Згідно наказів позивача «Про встановлення надбавки за престижність праці медичним працівникам КНП ММР «Міська лікарня № 5» від 26 січня 2023 року №12-кф, від 24 лютого 2023 року №19-кф, від 27 березня 2023 року №32 кф, від 25 квітня 2023 року №37-кф, від 25 квітня 2023 року №39-кф, від 25 травня 2023 року №44-кф, від 13 червня 2023 року №50 кф, від 24 липня 2023 року №58-кф, від 25 серпня 2023 року №67-кф, від 25 вересня 2023 року №73-кф, від 25 жовтня 2023 року №79 кф, від 24 листопада 2023 року №86-кф і від 22 грудня 2023 року №91-кф медичним працівникам встановлена надбавка, що не передбачена ані Колективним договором, ані Розділом 4 Наказу №308/519.

На думку апелянта, нарахування та виплата медичним працівникам надбавки за складність, напруженість в роботі на загальну суму 24168948,11 грн та надбавки за престижність праці на загальну суму 35338998,30 грн здійснені позивачем в порушення пункту 4.15 Колективного договору, пп. 4.4 Розділу 4 Наказу №308/519.

Щодо встановлення та виплати за період січня-червня 2021 року додаткової доплати у розмірі 300 відсотків до заробітної плати працівникам, які не входили до Переліку працівників-членів медичних команд, що залучалися для надання медичної допомоги з гостро респіраторної хвороби C0VID-19 апелянт вказав наступне.

Згідно звіту про надходження та використання коштів загального та спеціального фонду (форма №2м, 4м) фінансування за рахунок коштів місцевого бюджету видатків на виплату заробітної плати протягом 2021 року не здійснювалось, про що зазначено в акті ревізії від 07 травня 2025 року №15-14-11/77.

Крім того, в судовому засіданні 03 лютого 2026 року на питання суду директор КНП ММР «Міська лікарня №5» Терентьєва О.В. повідомила, що додаткові доплати у розмірі до 300 відсотків заробітної плати медичним та іншим працівникам, які безпосередньо зайняті на роботах з надання медичних послуг хворим на коронавірусну хворобу, здійснювалися в 2021 році виключно за рахунок коштів, отриманих за договорами з НСЗУ. З місцевого бюджету кошти на зазначену доплату не надходили.

Таким чином, позивачем за рахунок коштів, отриманих від НСЗУ за надані медичні послуги, протягом січня-червня 2021 року неправомірно виплачено додаткову доплату у розмірі до 300 відсотків заробітної плати працівникам, які відсутні в переліку працівників - членів медичних команд, які залучаються для надання медичної допомоги пацієнтам з гострої респіраторної хвороби COVID-19, що є порушенням абзацу 2 пункту 1 постанови №246, на загальну суму 6 077 225,24 гривень.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 06 березня 2026 року апеляційну скаргу Комунального некомерційного підприємства Миколаївської міської ради "Міська лікарня №5" на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2026 року у справі №400/7103/25 залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2026 року відкрите апеляційне провадження за апеляційною скаргою Управління Південного офісу Держаудитслужби в Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2026 року у справі №400/7103/25.

16 березня 2026 року недоліки, зазначені в ухвалі П`ятого апеляційного адміністративного суду від 06 березня 2026 року, усунуто.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2026 року відкрите апеляційне провадження за апеляційною скаргою Комунального некомерційного підприємства Миколаївської міської ради "Міська лікарня №5" на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2026 року у справі №400/7103/25.

У відзиві від 16 березня 2026 року на апеляційну скаргу Управління Південного офісу Держаудитслужби в Миколаївській області, представник Комунального некомерційного підприємства Миколаївської міської ради "Міська лікарня №5" надав пояснення, тотожні змісту своєї апеляційної скарги, та просив апеляційну скаргу Управління Південного офісу Держаудитслужби в Миколаївській області залишити без задоволення.

У відзиві від 23 березня 2026 року на апеляційну скаргу Комунального некомерційного підприємства Миколаївської міської ради "Міська лікарня №5" представник Управління Південного офісу Держаудитслужби в Миколаївській області зазначив, що згідно даних бухгалтерського обліку КНП ММР «Міська лікарня № 5», оборотно-сальдових відомостей медичного обладнання відділення медичної реабілітації відповідний комплект об`єкт «кухня та кухонні матеріали для відновлення участі в інструментальній активності повсякденного життя (мийка, плита, мікрохвильова піч, холодильник, набір ерготерапевтичного посуду, чайник електричний)» протягом 2023-2024 років не обліковується, закупівля вказаного обладнання не здійснювалась, видатки не проводились. Крім того, апелянт як в позовній заяві, так і в судовому засіданні підтвердив, що з 2023 року проводить пошук ергокухні для закупівлі у відділення медичної реабілітації. Тобто, від початку надання послуг за пакетом №53 «Реабілітаційна допомога дорослим і дітям у стаціонарних умовах» та протягом 2023-2024 років закупівля відповідного обладнання позивачем не проводилась.

Отже, відсутність у відділенні обладнання, яке передбачене вимогами до переліку обладнання за місцем надання послуг, свідчить про недотримання позивачем умов договорів про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій від 14 лютого 2023 року №2122-Е123-Р000, від 09 лютого 2024 року №3494-Е124-Р000 на 2023-2024 роки.

Окрім того, судом першої інстанції надана належна правова оцінка щодо фактичної кількості персоналу та умовам щодо мінімальної кількості спеціалістів за місцем надання послуг згідно пункту 8.1 Спеціальних умов за пакетами №№53 та 54.

Представник апелянта наводить в абзаці п`ятому на стор. 5 апеляційної скарги перелік спеціалістів ( ОСОБА_1 , Давиденко В.Ю., Яцкіна С.Л., Береславська О.В.), які працювали на посаді психолога в різні періоди у 2023-2024 роках. Разом з тим, ревізією встановлено, що психолог ОСОБА_3 , яка прийнята 15 березня 2021 року та звільнена 01 березня 2024 року, фактично не працювала, оскільки відповідно до наказу директора від 31 травня 2022 року №104 дію трудового договору з ОСОБА_3 призупинено з 01 червня 2022 року по 01 березня 2024 року у зв`язку з відсутністю працівника на робочому місці та неможливістю виконання нею трудових обов`язків, що підтверджує її відсутність за місцем надання послуг, та не відповідає п. 8.1 Спеціальних умов надання медичних послуг.

Таким чином, невідповідність фактичної кількості спеціалістів за місцем надання медичних послуг, свідчить про недотримання позивачем умов договорів про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій від 14 лютого 2023 року №2122-Е123-Р000, від 26 січня 2024 року №1483-Е124-Р000, від 09 лютого 2024 року №3494-Е124- Р000 на 2023-2024 роки.

Представник Управління Південного офісу Держаудитслужби в Миколаївській області зазначив, що апелянт маніпулятивно акцентує увагу на вимозі відшкодування безпідставно отриманих коштів в сумі 21396537,02 грн на підставі невідповідності Спеціальним умовам лише щодо кухні та кухонного обладнання. Разом з тим, невідповідність Спеціальним умовам за пакетами №№53 та 54 полягала і у недотриманні вимог до спеціалістів та кількості фахівців, що підтверджено наявними в справі доказами (зокрема, табелями обліку робочого часу по відділенню медичної реабілітації, наказами про прийняття на роботу, звільнення, призупинення дії трудового договору щодо психолога відділення медичної реабілітації). Недотримання позивачем умов договорів про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій від 14 лютого 2023 року №2122-Е123-Р000, від 09 лютого 2024 року №3494-Е124-Р000 в частині пакетів №№53 та 54 свідчить про безпідставне отримання позивачем коштів за цими пакетами, тому вимога забезпечення відшкодування НСЗУ безпідставно отриманих коштів в загальній сумі 21396537,02 грн є правомірною.

Щодо вимоги забезпечити відшкодування на користь позивача зайвих витрат в сумі 287913,19 грн, внаслідок оплати завищеної вартості виконаних робіт за договорами, укладеними з ТОВ «РЕМСЕРВІС-Н» представник Управління Південного офісу Держаудитслужби в Миколаївській області зазначив у відзиві, що в ході ревізії не підтверджений фактичний обсяг та вартість матеріалів, включених до актів виконаних робіт форми КБ-2в за договорами, укладеними позивачем з ТОВ «РЕМСЕРВІС-Н», в загальній сумі 287913,19 грн з ПДВ, що є порушенням вимог пунктів 6.3, 6.4 Кошторисних норм України «Настанова з визначення вартості будівництва», затверджених наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 01 листопада 2021 року №281.

Така ситуація виникла у зв`язку з нездійсненням позивачем, як замовником, контролю за вартістю та обсягами виконаних робіт, що імперативно унормовано частиною першою статті 849 Цивільного кодексу України та пунктом 79 Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 1 серпня 2005 року №668.

Натомість, представник апелянта посилається на частину першу статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» в редакції, яка набула чинності у вересні 2024 року, щодо обов`язкового додавання до договору документів щодо матеріальних ресурсів для контролю цін. Такі доводи ніяк не спростовують допущеного порушення.

Крім того, як вказує представник апелянта, на виконання оскаржуваної вимоги позивач звертався з претензією до ТОВ «РЕМСЕРВІС-Н», але відмова ТОВ «РЕМСЕРВІС-Н» в задоволенні претензії позивача не свідчить автоматично про незаконність вимоги щодо усунення порушень. Насамперед для сторони, яка отримала таку відмову, це свідчить про неможливість вирішення спору в претензійному порядку і не позбавляє права звернутися до суду для вирішення спору у судовому порядку.

Отже, вимога забезпечення відшкодування на користь позивача зайвих витрат в сумі 287913,19 грн, внаслідок оплати завищеної вартості виконаних робіт за договорами, укладеними з ТОВ «РЕМСЕРВІС-Н», є правомірною.

Щодо вимоги вжити заходи по визнанню недійсними додаткових угод до договорів з ТОВ «Миколаївська електропостачальна компанія» про постачання електричної енергії та забезпечити відшкодування на загальну суму 352461,97 грн представник Управління Південного офісу Держаудитслужби в Миколаївській області зазначив, що висновок про застосування норми пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 січня 2024 року у справі №922/2321/22: «У будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та пункті 2 частини п`ятої статті 41 Закону №922-VIII, проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладанні договору за результатами процедури закупівлі».

З огляду на те, що Комунальне некомерційне підприємство Миколаївської міської ради "Міська лікарня №5" уклало додаткові договори, які призвели до збільшення ціни за одиницю товару понад 10%, вимога щодо вжиття заходів по визнанню недійсними додаткових угод до договорів з ТОВ «МЕК» про постачання електричної енергії та забезпечення відшкодування на загальну суму 352461,97 грн є правомірною.

Додатково представник Управління Південного офісу Держаудитслужби в Миколаївській області зазначив, що апеляційна скарга позивача не містить обґрунтування протиправності вимоги забезпечити відшкодування зайвих витрат на суму 60084,14 грн, заподіяних внаслідок неправильного нарахування і виплати заробітної плати двом сестрам медичним-анестезисткам відділення інтенсивної терапії та анестезіології протягом 2021-2024 років внаслідок безпідставного підвищення окладів шляхом завищення тарифних розрядів, в частині якої також відмовлено у задоволенні позовних вимог.

16 березня 2026 року матеріали електронної справи надійшли до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

04 травня 2026 ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду витребувано додаткові докази.

02 липня 2026 року справу призначено до судового розгляду в порядку письмового провадження.

Ухвалою від 14 травня 2026 року строк розгляду справи продовжувався.

Колегія суддів перевірила матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, та дійшла висновку, що подані апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до пункту 1.1 Статуту Комунального некомерційного підприємства Миколаївської міської ради "Міська лікарня №5" (нова редакція), затвердженого рішенням Миколаївської міської ради від 30 травня 2023 року №19/69, позивач є закладом охорони здоров`я – комунальним унітарним некомерційним підприємством, що надає послуги спеціалізованої, екстренної, паліативної медичної допомоги населенню в порядку та на умовах, встановлених законодавством України та цим Статутом (дод. 2 до позову).

Відповідно до пункту 2.2.1 розділу ІІ Плану проведення заходів державного фінансового контролю Південного офісу Держаудитслужби на І квартал 2025 року, затвердженого наказом Південного офісу Держаудитслужби від 16 грудня 2024 року №250 (https://dasu.gov.ua/ua/plugins/userPages/1311), на лютий 2025 року було заплановано проведення ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Комунального некомерційного підприємства Миколаївської міської ради «Міська лікарня № 5».

Листом від 13 лютого 2025 року №151404-14/400-2025 відповідач повідомив позивача про те, що 25 лютого 2025 року буде розпочато ревізію фінансово-господарської діяльності позивача за період з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2024 року.

З 25 лютого 2025 року по 30 квітня 2025 року (із зупиненням з 06 березня 2025 року по 09 квітня 2025 року, що підтверджується листами відповідача від 05 березня 2025 року №151404-14/565-2025 і від 09 квітня 2025 року №151404-14/836-2025 (дод. 112, 113 до позову)) відповідач провів ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності позивача за період з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2024 року, за результатами якої відповідач склав Акт від 07 травня 2025 року №15-14-11/77 про результати ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності комунального некомерційного підприємства Миколаївської міської ради «Міська лікарня № 5» за період з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2024 року (далі – Акт ревізії) (дод. 114 до позову).

В Акті ревізії відповідач вказав, що, зокрема:

- позивач безпідставно отримав від НСЗУ кошти державного бюджету в загальній сумі 21396537,02 грн за надані послуги за пакетом № 53 «Реабілітаційна допомога дорослим і дітям у стаціонарних умовах» (далі – Пакет № 53) і № 54 «Реабілітаційна допомога дорослим і дітям в амбулаторних умовах» (далі – Пакет № 54) (стор. 11- 15 Акта ревізії (дод. 114 до позову);

- двом сестрам медичним-анестезисткам відділення інтенсивної терапії та анастезіології протягом 2021-2024 років безпідставно підвищено посадові оклади шляхом завищення тарифних розрядів, що призвело до зайвих видатків на суму 60084,14 грн (стор. 18- 20 Акта ревізії (дод. 114 до позову);

- протягом 2022 року та січня-лютого 2023 року працівникам позивача було встановлено та виплачувалися надбавки за складність, напруженість в роботі в розмірах більших, ніж передбачено пунктом 4.15 до Колективного договору (додаток 3 – «надбавка встановлена у розмірі до 50 % посадового окладу (тарифної ставки)), що призвело до незаконної виплати заробітної плати, на яку нараховано єдиний внесок, і, як наслідок, до зайвих видатків на загальну суму 24168948,11 грн (стор. 21-22 Акта ревізії (дод. 114 до позову);

- працівникам позивача були встановлені та виплачені надбавки, які не передбачені Колективним договором, що призвело до незаконної виплати заробітної плати, на яку нараховано єдиний внесок, і, як наслідок, до зайвих видатків на загальну суму 35338998,30 грн (стор. 22 Акта ревізії (дод. 114 до позову);

- протягом січня-червня 2021 року позивач здійснював нарахування та виплату додаткових доплат у розмірі 300 % до заробітної плати працівникам, які не входили до Переліку працівників-членів медичних команд, що призвело до незаконної виплати заробітної плати, на яку нараховано єдиний внесок, і, як наслідок, до зайвих видатків на загальну суму на суму на суму 6077225,24 грн (стор. 25-26 Акта ревізії (дод. 114 до позову);

- завищено фактичний обсяг та вартість матеріалів при виконанні у 2022-2024 роках ТОВ «РЕМСЕРВІС-Н» договорів з капітального ремонту покрівлі та стоматологічних кабінетів у поліклініці, з поточного ремонту санітарного блоку кардіологічного відділення, що були включені до актів виконаних робіт форми КБ-2в, що призвело до завищення обсягів виконаних робіт на загальну суму 287913,19 грн з ПДВ (стор. 28-31 Акта ревізії (дод. 114 до позову);

- на стадії виконання договорів про постачання електричної енергії споживачу від 16 грудня 2020 року №40/909/112-п і від 25 січня 2022 року №40/909/112-п, укладеного між позивачем і ТОВ «Миколаївська електропостачальна компанія»), внаслідок безпідставної зміни істотних умов договору в частині підвищення ціни за одиницю товару більш, ніж на 10% від договірної ціни, позивач зайво перерахував ТОВ «Миколаївська електропостачальна компанія» бюджетні кошти в сумі відповідно у період з травня по вересень 2021 року в сумі 240996,83 грн і в період з вересня по листопад 2022 року в сумі 111465,14 грн (стор. 50-66 Акта ревізії (дод. 114 до позову);

У запереченнях до акту ревізії, доданих до листа від 19 травня 2025 року №2108 (дод. 115 до позову), позивач заперечив проти вищенаведених висновків відповідача, зазначивши, що:

- заняття з ерготерапії по відновленню побутових навичок повсякденної діяльності тимчасово у спірний період проводились в приміщенні буфету, який має оснащення кухні в ті години, коли не проводилась видача пацієнтам відділення їжі; заняття проводились в період з 10:00-12:00 та 14:00-16:00 ерготерапевтом і асистентом ерготерапевта; пацієнти закладу отримували всю необхідну мультидисциплінарну допомогу відповідно до стану та психологічних потреб, а також мали змогу відновляти практичні побутові навички в умовах, максимально наближених до реальних;

- у зв`язку із залишенням після початку бойових дій у місті Миколаєві багатьма працівниками робочих місць, їх виїздом за межі України, наявним браком фахівців у терміновому порядку був виданий наказ від 31 травня 2022 року №105 «Про затвердження Положення про оплату праці Комунального некомерційного підприємства «Міська лікарня №5», яким були передбачені виплати заробітної плати працівникам згідно з Постановою № 2;

- відповідно до законодавства, чинного на момент укладення договору від 05 березня 2024 року № 1-р замовник не мав правових підстав для вимоги або контролю вартості матеріальних ресурсів, що використовувалися у виконанні договору;

- законодавством не встановлено обмеження щодо кількості змін, які можна вносити до істотних умов договору про закупівлі електроенергії у зв`язку зі зміною її ціни; залежно від коливання ціни товару на ринку сторони протягом дії договору про закупівлю можуть вносити зміни декілька разів у частині зміни ціни за одиницю товару; протягом дії договорів сума не збільшувалась, а всі регулювання здійснювались виключно шляхом коригування обсягу споживання електричної енергії в кіловатах; підписання відповідних додаткових угод не було добровільним, а вимушеним кроком для забезпечення життєдіяльності закладу охорони здоров`я під час воєнних дій.

Відповідно до висновку від 29 травня 2025 року №151404-14/1175-2025 до заперечення до акту ревізії (дод. 116 до позову) заперечення відповідачем не прийняті з усіх питань.

На підставі акту ревізії відповідач пред`явив позивачу вимогу щодо усунення порушень законодавства від 06 червня 2025 року №151404-14/1249-2025 (дод. 90 до позову), в якій вимагав у позивача, зокрема:

1) забезпечити відшкодування відповідно до норм статей 130-136 Кодексу законів про працю України на користь позивача зайвих витрат, заподіяних внаслідок неправильного нарахування і виплати заробітної плати;

2) забезпечити відшкодування НСЗУ безпідставно отриманих коштів за договорами про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій від 14 лютого 2023 року №2122-Е123-Р000, від 26 січня 2024 року №1483-Е124-Р00, від 09 лютого 2024 року №3494-Е124-Р000 в загальній сумі 21396,53 тис. грн;

3) відповідно до норм статей 16, 203, 215, 217 Цивільного кодексу України вжити заходи щодо визнання недійсними додаткових угод від 02 червня 2021 року №5, від 26 липня 2021 року №6, від 30 серпня 2021 року №7, від 21 вересня 2021 року №8 до договору від 16 грудня 2020 року №40/909/112-п, від 12 жовтня 2022 року №4 та від 21 жовтня 2022 року №5 до договору від 25 січня 2022 року №40/909/7-п з ТОВ «Миколаївська електропостачальна компанія» про постачання електричної енергії споживачу в частині підвищення ціни за одиницю електричної енергії та забезпечити відшкодування на користь позивача вартості електричної енергії, отриманої по незаконно підвищеній ціні від ТОВ «Миколаївська електропостачальна компанія» в сумі 352,46 тис. грн відповідно до норм статті 1212 Цивільного кодексу України;

4) відповідно до норм статей 216-229 Господарського кодексу України, статей 22, 610-625 Цивільного кодексу України забезпечити відшкодування на користь позивача зайвих витрат в сумі 287,91 тис. грн, внаслідок оплати завищеної вартості виконаних робіт за договорами, укладеними з ТОВ «РЕМСЕРВІС-Н» на вказану суму.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» (далі – Закон № 2939-XII) здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади зі спеціальним статусом, уповноважений Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю (далі – орган державного фінансового контролю).

Орган державного фінансового контролю у своїй діяльності керується Конституцією України, Бюджетним кодексом України, цим Законом, іншими законодавчими актами, актами Президента України та Кабінету Міністрів України з дотриманням принципів, визначених Законом України «Про адміністративну процедуру».

Частинами першою і другою статті 2 Закону № 2939-XII встановлено, що головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов`язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов`язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб`єктах господарювання державного сектору економіки, в тому числі суб`єктах господарювання, у статутному капіталі яких 50 і більше відсотків акцій (часток) належить суб`єктам господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням бюджетного законодавства, дотриманням законодавства про закупівлі, діяльністю суб`єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за судовим рішенням, ухваленим у кримінальному провадженні.

Державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, інспектування, перевірки закупівель та моніторингу закупівлі.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2016 №43 (далі – Положення №43), Державна аудиторська служба України (Держаудитслужба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів та який реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю.

Згідно з підпунктом 3 пункту 4 Положення №43 Держаудитслужба реалізує державний фінансовий контроль через здійснення: державного фінансового аудиту; перевірки закупівель; інспектування (ревізії); моніторингу закупівель.

Пунктом 7 Положення №43 встановлено, що Держаудитслужба здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку міжрегіональні територіальні органи.

Відповідно до абзаців першого-третього пункту 1 Положення про Південний офіс Держаудитслужби, затвердженого наказом Державної аудиторської служби України від 02.06.2016 №23 (дод. 11 до відзиву), Південний офіс Держаудитслужби (далі – Офіс) підпорядковується Держаудитслужбі та є її міжрегіональним органом.

У складі Офісу утворюються як структурні підрозділи управління в Миколаївській, Херсонській областях, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі (далі – управління).

Управління здійснюють свої повноваження на території адміністративно-територіальної одиниці за їх місцезнаходженням відповідно.

Пунктом 3 Положення про управління Південного офісу Держаутислужби в Миколаївській області, затвердженого наказом Південного офісу Держаудитслужби від 12.10.2016 №8 (дод. 12 до відзиву), встановлено, що основним завданням Управління є реалізація повноважень Офісу на території Миколаївської області.

Управління відповідно до покладених на нього завдань реалізує державний фінансовий контроль через здійснення державного фінансового аудиту, перевірки закупівель, інспектування (ревізії), моніторингу закупівель (підпункт 2 пункту 4 вищенаведеного Положення).

Таким чином, відповідач мав повноваження щодо проведення інспектування (ревізій) бюджетних установ, місцезнаходженням яких є Миколаївська область.

Згідно з частиною третьою статті 2 Закону №2939-XII порядок проведення органом державного фінансового контролю державного фінансового аудиту, інспектування установлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 4 Порядку проведення інспектування Державною аудиторською службою, її міжрегіональними територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2006 №550 закріплено, що планові та позапланові виїзні ревізії проводяться органами державного фінансового контролю відповідно до Закону та цього Порядку.

Згідно з частиною першою статті 4 Закону № 2939-ХІІ інспектування здійснюється органом державного фінансового контролю у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб. Результати ревізії викладаються в акті.

Відповідно до пункту 2 Порядку №550 інспектування полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності об`єкта контролю і проводиться у формі ревізії, яка повинна забезпечувати виявлення фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб.

Згідно з пунктом 7 статті 10 Закону №2939-XII органу державного фінансового контролю надається право пред`являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Якщо вжитими в період ревізії заходами не забезпечено повне усунення виявлених порушень, органом державного фінансового контролю у строк не пізніше ніж 10 робочих днів після реєстрації акта ревізії, та у разі надходження заперечень до нього – не пізніше ніж 10 робочих днів після надсилання висновків на такі заперечення об`єкту контролю надсилається вимога щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства із зазначенням строку зворотного інформування (абзац перший пункту 46 Порядку №550).

У частині другій статті 15 Закону №2939-XII закріплено, що законні вимоги службових осіб органу державного фінансового контролю є обов`язковими для виконання службовими особами об`єктів, що контролюються.

Пунктом 19 частини першої статті 4 КАС України визначено, що індивідуальний акт – акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

За своєю природою ненормативні правові акти, на відміну від нормативних, встановлюють не загальні правила поведінки, а конкретні приписи, звернені до окремого індивіда чи юридичної особи, застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію (абзац четвертий пункту 1 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 23.06.1997 №2-зп).

У пункті 5 рішення Конституційного Суду України від 22.04.2008 №9-рп/2008 вказано, що при визначенні природи «правового акта індивідуальної дії» правова позиція Конституційного Суду України ґрунтується на тому, що «правові акти ненормативного характеру (індивідуальної дії)» стосуються окремих осіб, «розраховані на персональне (індивідуальне) застосування» і після реалізації вичерпують свою дію.

Таким чином, вимога органу державного фінансового контролю, спрямована на коригування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства, є обов`язковою до виконання. Стосовно відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об`єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги, оскільки такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

Отже, правова природа письмової вимоги контролюючого органу породжує правові наслідки, зокрема обов`язки для свого адресата, а відтак наділена рисами акту індивідуальної дії з урахуванням її змістовної складової, незалежно від форми документа, в якому вона міститься, і такий акт може бути предметом судового контролю в порядку адміністративного судочинства у разі звернення із відповідним позовом.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 29.03.2023 у справі №160/17775/21.

Колегія суддів дослідила матеріали справи, доводи апеляційних скарг, відзиви на апеляційні скарги, додатково витребувані документи та надані пояснення, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, та вважає необхідним зазначити наступне.

Щодо встановлення та виплату працівникам протягом 2022 року та січня-лютого 2023 року надбавки за складність, напруженість в роботі в розмірах більших, ніж передбачено пунктом 4.15 до Колективного договору, що призвело до видатків в сумі 24168948,11 грн, а також встановлення та виплату працівникам протягом березня-грудня 2023 року надбавки за престижність праці, не передбаченої Колективним договором, що призвело до видатків на загальну суму 35338998,30 грн колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до частини четвертої статті 43 Основного Закону України кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Частинами другою-четвертою статті 97 Кодексу законів про працю України встановлено, що форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. Якщо колективний договір на підприємстві, в установі, організації не укладено, роботодавець зобов`язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом.

Конкретні розміри тарифних ставок (окладів), відрядних розцінок, посадових окладів працівникам, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються роботодавцем з урахуванням вимог, передбачених частиною другою цієї статті.

Роботодавець (роботодавець - фізична особа) не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.

Відповідно до частин першої та другої статті 2 Закону України «Про оплату праці» основна заробітна плата - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата – це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Згідно з частиною першою статті 5 Закону України «Про оплату праці» організація оплати праці здійснюється на підставі: законодавчих та інших нормативних актів; генеральної угоди на національному рівні; галузевих (міжгалузевих), територіальних угод; колективних договорів; трудових договорів; грантів.

Форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною, галузевими (міжгалузевими) і територіальними угодами. У разі, коли колективний договір на підприємстві не укладено, роботодавець зобов`язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво органом.

Конкретні розміри тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок робітникам, посадових окладів службовцям, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються з урахуванням вимог, передбачених частиною першою цієї статті (частини перша і друга статті 15 Закону України «Про оплату праці»).

Відповідно до частини першої статті 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Згідно з частинами першою та другою статті 5 Закону України «Про колективні договори і угоди» умови колективних договорів і угод, укладених відповідно до чинного законодавства, є обов`язковими для підприємств, на які вони поширюються, та сторін, які їх уклали.

Умови колективних договорів або угод, що погіршують порівняно з чинним законодавством становище працівників, є недійсними, і забороняється включати їх до договорів і угод.

Відповідно до п.4.15. Колективного договору на 2018-2021 роки, затвердженого на загальних зборах трудового колективу згідно протоколу від 03.09.2018 №2 (із змінами, далі - Колективний договір), що діяв до моменту укладання Колективного договору на період 2024-

2029 роки, схваленого на загальних зборах трудового колективу згідно протоколу від 24.01.2024 №1 (із змінами), роботодавець зобов`язується встановлювати надбавки, доплати за роботу у шкідливих умовах праці, суміщення професій, виконання обов`язків тимчасово відсутніх працівників, високу якість і інтенсивність роботи, відповідно до чинного законодавства за погодженням з профспілковим комітетом ( додаток № 3).

Додатком №3 до Колективного договору на 2018-2021 роки визначені надбавки, зокрема, надбавку за складність, напруженість та високу якість в роботі, граничний розмір якої встановлено до 50%.

Пунктом 4.3 Колективного договору на 2018-2021 роки визначено, що розміри і схеми посадових окладів (тарифних ставок), їх підвищення, окремі доплати, надбавки проводяться в порядку і на умовах згідно діючого законодавства МОЗ України.

Згідно п.4.4. Розділу 4 Умов оплати праці працівників закладів охорони здоров`я та установ соціального захисту населення, затверджених наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства охорони здоров`я України від 05 жовтня 2005 року №308/519 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 жовтня 2005 року за №1209/11489 (далі за текстом - Умови №308/519), працівникам можуть установлюватись надбавки в розмірі до 50 відсотків посадового окладу (тарифної ставки):

- за високі досягнення у праці;

- за виконання особливо важливої роботи (на строк її виконання);

- за складність, напруженість у роботі.

Граничний розмір зазначених надбавок для одного працівника не повинен перевищувати 50 відсотків посадового окладу.

Працівникам закладу, установи надбавки установлюються керівником, а керівнику - органом вищого рівня, у межах фонду оплати праці.

З огляду на системний аналіз викладених норм, розмір надбавки за складність, напруженість в роботі не повинен перевищувати 50% посадового окладу (тарифної ставки).

Колегія суддів звертає увагу на те, що п.п.1 п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 12.01.2022 №2 «Деякі питання оплати праці медичних працівників закладів охорони здоров`я» (у первинній редакції) (далі – Постанова №2) та п.п.1 п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 13.01.2023 № 28 «Деякі питання оплати праці працівників державних та комунальних закладів охорони здоров`я» (далі – Постанова №28) з метою збереження кадрового потенціалу для надання медичної допомоги населенню установлено мінімальні розміри плати праці медичних, фармацевтичних працівників та фахівців з реабілітації за виконану у повному обсязі місячну (годинну) норму праці.

Згідно абзаців 6-9 п.п.1 п.1 Постанови №28 під час обчислення розміру заробітної плати працівника для забезпечення її мінімального розміру враховуються основна, додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати.

Граничний розмір надбавок, передбачених у підпункті “а” підпункту 2 пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2002 р. № 1298 “Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери” (Офіційний вісник України, 2002 р., № 36, ст. 1699), може бути збільшений медичним, фармацевтичним працівникам та фахівцям з реабілітації державних та комунальних закладів охорони здоров`я для досягнення розміру нарахованої заробітної плати, передбаченого абзацами третім і четвертим цього підпункту, та диференціації заробітної плати в межах наявного фонду оплати праці.

Надбавки, установлені з урахуванням положень абзацу шостого цього підпункту, не враховуються під час установлення доплат та інших надбавок медичним, фармацевтичним працівникам та фахівцям з реабілітації державних та комунальних закладів охорони здоров`я.

Диференціація заробітної плати медичним, фармацевтичним працівникам, фахівцям з реабілітації та молодшому медичному персоналу державних та комунальних закладів охорони здоров`я здійснюється у межах фонду оплати праці шляхом встановлення доплат та надбавок з урахуванням складності, відповідальності та умов виконуваної роботи, кваліфікації працівника, результатів його роботи.

Тотожні норми містила і первинна редакція п.п.1 п.1 Постанови №2, яка діяла до 01 січня 2023 року.

Відповідно до наказів позивача від 28.01.2022 № 6-кф, від 28.02.2022 № 9-кф, від 23.03.2022 № 14-кф, від 25.04.2022 № 15-кф, від 23.05.2022 № 20-кф, від 25.05.2022 № 21-кф, від 12.06.2022 № 25-кф, від 25.07.2022 № 36-кф, від 25.08.2022 № 48-кф, від 26.09.2022 № 58-кф, від 25.10.2022 № 74-кф, від 25.11.2022 № 86-кф і від 23.12.2022 № 94-кф (дод. 41-53 до позову) медичним працівникам була встановлена за відповідні місяці 2022 року на підставі Постанови №2 надбавка за складність, напруженість у роботі у диференційованих розмірах, що перевищували 50 відсотків.

Згідно з наказами позивача від 26.01.2023 № 12-кф, від 24.02.2023 № 19-кф, від 27.03.2023 № 32-кф, від 25.04.2023 № 37-кф, від 25.04.2023 № 39-кф, від 25.05.2023 № 44-кф, від 13.06.2023 № 50-кф, від 24.07.2023 № 58-кф, від 25.08.2023 № 67-кф, від 25.09.2023 № 73-кф, від 25.10.2023 № 79-кф, від 24.11.2023 № 86-кф і від 22.12.2023 № 91-кф (дод. 54-66 до позову) медичним працівникам була встановлена за відповідні місяці 2023 року на підставі Постанови № 28 надбавка за престижність праці у диференційованих розмірах, що перевищували 50 відсотків.

Посилання в наказах на норми Умов № 308/519, як підстави для призначення виплат, відсутні.

Норми Постанови №2 і Постанови №28 щодо мінімальних розмірів оплати праці медичних, фармацевтичних працівників та фахівців з реабілітації за своїм змістом не є нормами, що закріплюють встановлення надбавок в розумінні пункту 4.4 глави 4 Умов №308/519, а є нормами, що визначають загальний мінімальний розмір оплати праці, що охоплює, в тому числі, і надбавки, граничним розміром для всіх виплат у сукупності є "мінімальний", що закріплений нормами Постанови №2 і Постанови №28.

Ухвалою від 04 травня 2026 року колегія суддів зобов`язувала Управління Південного офісу Держаудитслужби в Миколаївській області в письмовій формі вказати чи є спір між сторонами в частині перевищення максимального розміру заробітних плат (суми), визначених постановами КМУ від 13 січня 2023 р. № 28 «Деякі питання оплати праці медичних, фармацевтичних працівників та фахівців з реабілітації державних та комунальних закладів охорони здоров`я» та від 12 січня 2022 р. № 2 «Деякі питання оплати праці медичних працівників закладів охорони здоров`я», як можливої умови перевищення видатків на оплату праці, що призвело до зайвих видатків у відповідній сумі.

Начальник Управління Південного офісу Держаудитслужби в Миколаївській області в письмовій формі повідомив апеляційний суд про відсутність спору в цій частині через те, що такі обставини в ході ревізії не знайшли свого підтвердження.

Суд вважає, що виконуючи вимоги законодавства та встановлюючи доплати до мінімального розміру оплати праці медичних працівників на підставі вимог Постанови №2 і Постанови №28 позивач не припустився порушень, що призвели до зайвих видатків коштів бюджету з огляду на наступне.

Одним із головних завдань органу державного фінансового контролю є здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, ефективним використанням коштів. З огляду на те, що перевищення видатків на оплату праці контролюючим органом встановлено не було, помилкове визначення позивачем доплати до мінімального розміру оплати праці медичних працівників на виконання вимог Постанови №2 і Постанови №28 як "надбавку за складність, напруженість у роботі" та "надбавку за престижність праці" не можна розцінити як порушення, що призвело до зайвих видатків у сумі 24168948,11 грн та 35338998,30 грн відповідно.

Посилання Управління Південного офісу Держаудит служби у Миколаївській області на те, що виконання вимог постанов №2 та №28 не звільняє роботодавця від обов`язку дотримання положень Колективного договору, не спростовує висновків суду першої інстанції, оскільки положення Колективного договору, які не відповідають чинному законодавству та погіршують становище працівника застосовані бути не можуть.

Відтак вимога відповідача щодо забезпечення відшкодування відповідно до норм статей 130-136 Кодексу законів про працю України на користь позивача зайвих витрат, заподіяних внаслідок неправильного нарахування і виплати заробітної плати в частині виплати працівникам надбавки за складність, напруженість в роботі протягом 2022 року та січня-лютого 2023 року на загальну суму 24168948,11 грн та за престижність праці протягом березня-грудня 2023 року на загальну суму 35338998,30 гривні є протиправною.

Щодо встановлення та виплату за період січня-червня 2021 року додаткової доплати у розмірі 300 відсотків до заробітної плати працівникам, які не входили до Переліку працівників-членів медичних команд, що залучалися для надання медичної допомоги з гострої респіраторної хвороби COVID-19.

Відповідно до підпункту 2 пункту 5 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» Кабінетом Міністрів України зобов`язано протягом тижня з дня набрання чинності цим Законом встановити додаткові, до встановлених законодавством, доплати до заробітної плати медичним та іншим працівникам, які безпосередньо зайняті на роботах з ліквідації захворювання серед людей на коронавірусну хворобу (COVID-19), у розмірі до 300 відсотків заробітної плати на період виконання заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій коронавірусної хвороби (COVID-19), визначений у рішенні Кабінету Міністрів України про встановлення карантину, до завершення виконання цих заходів.

Пунктами 1 і 2 постанови Кабінету Міністрів України від 23 березня 2020 року №246 «Деякі питання оплати праці медичних та інших працівників, які безпосередньо зайняті на роботах з ліквідації гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (далі – Постанова № 246) установлено, що на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі – коронавірусна хвороба (COVID-19), визначений Кабінетом Міністрів України в акті про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), до завершення здійснення зазначених заходів встановлюється додаткова доплата у розмірі до 300 відсотків заробітної плати (посадового окладу (з підвищеннями) з урахуванням передбачених законодавством обов`язкових доплат та надбавок:

- у закладах охорони здоров`я, що надають медичну допомогу хворим на коронавірусну хворобу (COVID-19) та уклали договір про медичне обслуговування населення за програмою державних гарантій медичного обслуговування населення за відповідним переліком та обсягом медичних послуг з Національною службою здоров`я, медичним та іншим працівникам, які безпосередньо зайняті на роботах з надання медичних послуг хворим на коронавірусну хворобу (COVID-19);

- медичним та іншим працівникам центрів екстреної медичної допомоги та медицини катастроф, які задіяні до реагування на випадки коронавірусної хвороби (COVID-19), та уклали договір про медичне обслуговування населення за програмою державних гарантій медичного обслуговування населення за відповідним переліком та обсягом медичних послуг з Національною службою здоров`я;

- у державних закладах охорони здоров`я, що визначені у рішеннях відповідних центральних органів виконавчої влади для надання стаціонарної медичної допомоги хворим на коронавірусну хворобу (COVID-19), медичним та іншим працівникам, які безпосередньо зайняті на роботах з надання медичної допомоги хворим на коронавірусну хворобу (COVID-19).

Конкретний перелік посад працівників, яким встановлюється доплата, затверджується керівником відповідного закладу охорони здоров`я.

Доплати, визначені абзацами другим і третім пункту 1 цієї постанови, здійснюються за рахунок коштів, отриманих закладами охорони здоров`я відповідно до договорів про медичне обслуговування населення за програмою державних гарантій медичного обслуговування населення за відповідним переліком та обсягом медичних послуг, укладених з Національною службою здоров`я, та з місцевих бюджетів.

Управління Південного офісу Держаудитслужби у Миколаївській області в апеляційній скарзі стверджувало про те, що суд першої інстанції помилково дійшов висновку, що у матеріалах справи відсутні докази того, що ці виплати проводились за рахунок коштів, отриманих позивачем від НСЗУ на підставі договору про медичне обслуговування населення за програмою державних гарантій медичного обслуговування населення за відповідним переліком та обсягом медичних послуг, а не за рахунок коштів місцевих бюджетів, зокрема місцевого бюджету Миколаївської міської територіальної громади. Вважає, що помилковим є також посилання суду першої інстанції у рішенні на відсутність в акті ревізії та його додатках відомостей про те, за рахунок яких коштів (НСЗУ чи місцевих бюджетів) виплачувалась у 2021 році додаткова доплата у розмірі 300 відсотків заробітної плати, установлена Постановою № 246, медичним та іншим працівникам позивача, які не входили до Переліку працівників-членів медичних команд, що залучалися для надання медичної допомоги з гостро респіраторної хвороби COVID-19.

Ухвалою від 04 травня 2026 року колегія суддів зобов`язувала Управління Південного офісу Держаудитслужби в Миколаївській області в письмовій формі вказати документальні докази того, що виплата додаткової доплати в 300% здійснювалась за рахунок коштів НСЗУ.

Начальник Управління Південного офісу Держаудитслужби в Миколаївській області в письмовій формі повідомив апеляційний суд, що документальним доказом виплати додаткової доплати в 300% за рахунок коштів НСЗУ є фіксація вказаного факту в констатуючій частині акту ревізії від 07.05.2025 № 15-14-11/77, в якому відображено, за якими документами перевірено це питання, зокрема Звітами про надходження та використання коштів загального (за формою № 2м) та спеціального фонду (за формою № 4-3м), а також іншими документами об`єкту контролю, перелік яких викладений у Додатку 1 до акту ревізії.

Колегія суддів бере до уваги той факт, що в акті ревізії від 07.05.2025 № 15-14-11/77 (стор.45-47), відповідно до звітів в 2021 році з місцевого бюджету видатки здійснювались лише на оплату комунальних послуг, енергоносіїв та інших поточних видатків, що позивачем спростовано не було.

В акті ревізії на стор. 17 вкзано: «Ревізією виділення коштів на оплату праці, нарахувань на заробітну плату та фактичного їх використання встановлено, що оплата праці працівників Підприємства проводилась за рахунок коштів, які надійшли від НСЗУ, та власних надходжень Підприємства».

Колегією суддів встановлено, що позивач уклав з НСЗУ договори про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій від 13 жовтня 2020 року №5687-M020-P000 із змінами та №5004-E521-P000 із змінами (пакет послуг № 31) з метою здійснення нарахувань та виплат додаткових доплат у розмірі до 300% за рахунок отриманих коштів від НСЗУ.

Колегією суддів встановлено, що в ході ревізії Управлінням Південного офісу Держаудитслужби в Миколаївській області позивачеві надано запит №15 від 22 квітня 2025 року для з`ясування питання розрахунків за договорами про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій та законності витрат на плату праці.

У відповіді на цей запит Комунальне некомерційне підприємство Миколаївської міської ради "Міська лікарня №5" повідомило, що виплата додаткової доплати за роботу по обслуговуванню та наданню допомоги хворим з гострою респіраторною хворобою COVID-19 працівникам, які не увійшли до складу медичних команд по наданню медичної допомоги хворим нам (СOVID-19), проводилась відповідно до абзаців 2 та 5 пункту 1 Постановою №246 та на підставі наказу № 23 від 22.01.2021 року «Про залучення працівників лікарні під час надання допомоги хворим з гострою респіраторною хворобою COVID-19». Пояснень та доказів в обґрунтування з приводу того, що договори, укладені ним з НСЗУ, про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій від 13 жовтня 2020 року №5687-M020-P000 із змінами та №5004-E521-P000 із змінами (пакет послуг № 31), залишились не реалізованими, позивач не надав.

Заперечення на акт ревізії, апеляційна скарга, відзив на апеляційну скаргу Комунального некомерційного підприємства Миколаївської міської ради "Міська лікарня №5" не містять пояснень, а матеріали справи відповідних доказів в обґрунтування того, що такі виплати здійснювались за рахунок коштів місцевого бюджету. Заперечень з приводу змісту констатуючої частини акту ревізії від 07.05.2025 № 15-14-11/77 та даних про надходження та використання коштів загального (за формою № 2м) та спеціального фонду (за формою № 4-3м) в підтвердження виплати додаткової доплати в 300% саме за рахунок коштів НСЗУ, представник Комунального некомерційного підприємства Миколаївської міської ради "Міська лікарня №5" не висловив.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції вважає безпідставним висновок суду першої інстанції про те, що виплати проводились за рахунок коштів, отриманих позивачем з місцевих бюджетів, зокрема місцевого бюджету Миколаївської міської територіальної громади.

Оскаржувана вимога в частині відшкодування витрат на додаткову доплату у розмірі 300 відсотків до заробітної плати працівникам, що залучалися для надання медичної допомоги з гострої респіраторної хвороби COVID-19, мотивована порушенням абзаців 1-2 пункту 1 Постанови № 246 та п.8.4. Спеціальних умов надання медичних послуг (Додаток 31 до договору із змінами).

Відповідно до Спеціальних умов надання медичних послуг (Додаток 31 до договору, далі - Додаток 31 або пакет №31) розрахунок вартості медичної послуги складався виходячи з кількості медичних команд, залучених для надання медичної послуги (згідно Додатку 31 – 10 медичних команд). Також, пунктом 8.1 Додатку 31 Спеціальних умов до договору надання

медичних послуг визначено:

1) умови надання послуг - стаціонарно;

2) підстави надання послуг - підтверджене захворювання на короновірусну хворобу СOVID-19;

3) вимоги до організації надання допомоги:

- наявність у надавача внутрішнього наказу щодо переліку медичних та інших працівників, які безпосередньо працюють з пацієнтами з підозрою або діагнозом COVID-19;

- здійснення додаткових доплат (винагород) співробітникам закладу, які безпосередньо задіяні до лікування пацієнтів з коронавірусною хворобою (COVID-19) у розмірі до 300% заробітної плати (посадового окладу (з підвищеннями) з урахуванням обов`язкових доплат, надбавок) відповідно до законодавства.

Колегія суддів наголошує на тому, що вимоги до організації надання допомоги, треба аналізувати у системному аналізі. При цьому належить врахувати, що Спеціальні умови не передбачають того, що внутрішні накази щодо переліку медичних та інших працівників, які безпосередньо працюють з пацієнтами з підозрою або діагнозом COVID-19 це виключно накази про створення медичних команд. Визначальним фактором для виплати додаткової доплати за роботу по обслуговуванню та наданню допомоги хворим з гострою респіраторною хворобою COVID-19 за абзацом 5 пункту 1 Постановою № 246, є включення посад таких осіб до переліку, який обов`язково повинен бути затверджений керівником відповідного закладу охорони здоров`я.

Так, пункт 3 вимог до організації надання допомоги Спеціальних умов передбачає наявність у надавача внутрішнього наказу щодо переліку медичних та інших працівників, які безпосередньо працюють з пацієнтами з підозрою або діагнозом COVID-19, без обов`язкової вказівки про те, що такими наказами є лише накази про створення медичних команд.

Колегією суддів встановлено, що разом з відповіддю на запит №15 від 22 квітня 2025 року Комунальне некомерційне підприємство Миколаївської міської ради "Міська лікарня №5" надало в ході ревізії копію наказу №23 від 22 січня 2021 року, який містить перелік посад, працівників за якими належить, за необхідності, залучати до роботи по обслуговуванню, наданню медичної, іншої допомоги хворим на СOVID-19 працівників лікарні (обслуговування, обстеження, транспортування, надання медичної допомоги, проведення розтинів тіл померлих, проведення гістологічних, лабораторних та рентгенологічних досліджень тощо), які не ввійшли до складу медичних команд по наданню медичної допомоги хворим на COVID-19 (лікарям, медичним сестрам, молодшому медичному персоналу, фахівцям, іншим працівникам). Зайнятість таких працівників у обслуговувані, наданні медичної, іншої допомоги хворим на СOVID-19, за вказаними посадами визначається згідно наданих табелів обліку робочого часу, за фактично відпрацьований час з хворим на COVID-19. Пунктом 3 наказу №23 від 22 січня 2021 року зобов`язано керівників структурних підрозділів забезпечити своєчасне подання табелів обліку робочого часу працівників, які безпосередньо брали участь в обслуговуванні, обстеженні, транспортуванні, наданні медичної допомоги, проведенні розтинів тіл померлих, проведенні гістологічних, лабораторних та рентгенологічних досліджень тощо, та не увійшли до складу медичних команд по наданню медичної допомоги хворим на COVID-19.

В акті ревізії Управління Південного офісу Держаудитслужби в Миколаївській області вказало, що наданий наказ директора КНП ММР «Міська лікарня №5» від 22.01.2021 № 23 «Про залучення працівників лікарні під час надання допомоги хворим з гострою респіраторною хворобою COVID-19», не містить переліку працівників, а лише можливість їх залучення, що не відповідає вимогам до організації надання допомоги визначених Спеціальними умовами надання медичних послуг (пакет №31) в частині «наявності у надавача внутрішнього наказу щодо переліку медичних та інших працівників, які безпосередньо працюють з пацієнтами з підозрою або діагнозом COVID-19».

Ухвалою від 13 липня 2026 року суд зобов`язував Комунальне некомерційне підприємство Миколаївської міської ради "Міська лікарня №5" подати до П`ятого апеляційного адміністративного суду письмове пояснення в частині того чи затверджувались перед виплатою додаткової доплати в сумі 300% наказом керівника позивача списки працівників, які, згідно отриманих табелів обліку робочого часу, працювали з хворими на COVID-19 (фактично відпрацьований час).

До матеріалів справи Комунальне некомерційне підприємство Миколаївської міської ради "Міська лікарня №5" надало копії наказів про встановлення додаткової доплати від 26 січня 2021 року №9-кф, від 24 лютого 2021 року №11-кф, від 26 березня 2021 року №16-кв, від 26 квітня 2021 року №20-кф, від 25 травня 2021 року №24-кф та від 22 червня 2021 року №27-кф, якими визначені прізвища працівників, які залучались до роботи із пацієнтами з підозрою або діагнозом COVID-19, та яким встановлено додаткову доплату у відповідному місяці.

При цьому колегія суддів бере до уваги той факт, що Інформація щодо виплаченої додаткової доплати працівникам, складена Управлінням Південного офісу Держаудитслужби в Миколаївській області в якості додатку до акту ревізії, містить посилання на вказані накази як на підставу для проведеної виплати (Додаток 21 до акту ревізії).

Як встановлено зі змісту оскаржуваної вимоги, Управління Південного офісу Держаудитслужби в Миколаївській області вважає безпідставним нарахування та виплату додаткових доплат у розмірі 300 відсотків до заробітної плати працівникам, через те, що такі працівники не включені до наказів про створення медичних команд.

Колегія суддів звертає увагу відповідача на те, що ні абзац 5 пункту 1 Постановою №246, ні Спеціальні умови до договорів про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій, не передбачають того, що виплата додаткової доплати в 300% можлива лише задіяним для роботи із пацієнтами з підозрою або діагнозом COVID-19 працівникам, що визначені обов`язково наказами про створення медичних команд. Визначальним для такої виплати є лише наявність у надавача послуги внутрішнього наказу щодо переліку медичних та інших працівників, які безпосередньо працюють з пацієнтами з підозрою або діагнозом COVID-19, яким не обов`язково повинен бути наказ про створення медичних команд, що Управлінням Південного офісу Держаудитслужби в Миколаївській області враховано не було. Такими наказами у даному випадку є накази від 26 січня 2021 року №9-кф, від 24 лютого 2021 року №11-кф, від 26 березня 2021 року №16-кв, від 26 квітня 2021 року №20-кф, від 25 травня 2021 року №24-кф та від 22 червня 2021 року №27-кф, що опрацьовувались в ході ревізії.

Не досліджуючи нарахувань та виплати додаткової доплати, суд першої інстанції обмежився лише висновком про те, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що спірні виплати здійснювались саме за рахунок коштів НСЗУ, а не коштів місцевого бюджету.

Більш того, дійшовши такого висновку, суд першої інстанції не встановив беззаперечного факту, що такі виплати здійснені за рахунок коштів місцевого бюджету, що призвело до безпідставних мотивів ухвалення рішення в цій частині.

Щодо надання позивачем послуг за пакетом №53 «Реабілітаційна допомога дорослим і дітям у стаціонарних умовах» і №54 «Реабілітаційна допомога дорослим і дітям в амбулаторних умовах».

Згідно з частиною шостою статті 18 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» реабілітаційна допомога у сфері охорони здоров`я надається за рахунок бюджетних коштів у реабілітаційних закладах, закладах охорони здоров`я з реабілітаційним відділенням чи підрозділом, інших суб`єктах господарювання, які мають право на надання реабілітаційної допомоги згідно із законодавством та з якими головні розпорядники бюджетних коштів уклали договори про медичне обслуговування населення.

Частиною першою статті 3 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» установлено, що:

- реабілітаційна допомога у сфері охорони здоров`я (далі – реабілітаційна допомога) – діяльність фахівців з реабілітації у сфері охорони здоров`я, що передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на оптимізацію функціонування осіб, які зазнають або можуть зазнати обмеження повсякденного функціонування у їхньому середовищі;

- реабілітаційна послуга – послуга, що надається пацієнту реабілітаційним закладом, реабілітаційною установою, закладом охорони здоров`я, соціального захисту або іншим суб`єктом господарювання, які мають право надавати реабілітаційну допомогу згідно із законодавством, та оплачується її замовником. Замовником реабілітаційної послуги можуть бути держава, орган місцевого самоврядування, юридична або фізична особа, у тому числі пацієнт.

Відповідно до частин восьмої та одинадцятої статті 18 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» вимоги до надавача послуг з медичного обслуговування населення, з яким головними розпорядниками бюджетних коштів укладаються договори про медичне обслуговування населення, порядок укладання таких договорів та типова форма договору затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Порядок укладення договорів про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій та порядок визначення тарифів для оплати медичних послуг і лікарських засобів встановлюються Законом України «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення».

У частині першій статті 3 Закону України «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення» визначено, що відповідно до цього Закону держава гарантує повну оплату згідно з тарифом за рахунок коштів Державного бюджету України надання громадянам необхідних їм медичних послуг та лікарських засобів, що передбачені програмою медичних гарантій.

Програма державних гарантій медичного обслуговування населення (програма медичних гарантій) – програма, що визначає перелік та обсяг медичних послуг, медичних виробів та лікарських засобів, повну оплату надання яких пацієнтам держава гарантує за рахунок коштів Державного бюджету України згідно з тарифом, для профілактики, діагностики, лікування та реабілітації у зв`язку з хворобами, травмами, отруєннями і патологічними станами, а також у зв`язку з вагітністю та пологами (пункт 1 частини першої статті 2 Закону України «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення»).

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 4 Закону України «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення» у межах програми медичних гарантій держава гарантує громадянам, іноземцям, особам без громадянства, які постійно проживають на території України, та особам, яких визнано біженцями або особами, які потребують додаткового захисту, повну оплату за рахунок коштів Державного бюджету України необхідних їм медичних послуг та лікарських засобів, пов`язаних з наданням реабілітації у сфері охорони здоров`я.

У постановах від 21.01.2022 у справі № 925/1545/20 та від 13.05.2025 № 910/8025/24 Верховний Суд зазначив, що програма державних гарантій медичного обслуговування населення (програма медичних гарантій), передбачена Законом України «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення» – це програма, що визначає перелік та обсяг медичних послуг (включаючи медичні вироби) та лікарських засобів, повну оплату надання яких пацієнтам держава гарантує за рахунок коштів Державного бюджету України згідно з тарифом, для профілактики, діагностики, лікування та реабілітації у зв`язку з хворобами, травмами, отруєннями і патологічними станами, а також у зв`язку з вагітністю та пологами. Програма медичних гарантій реалізується за принципом, що пацієнт отримав чіткий перелік медичних послуг, які можна отримати безоплатно, а також можливість обирати лікування у кращих, на його погляд, закладах охорони здоров`я, враховуючи не лише територіальну близькість закладу, а й якість медичних послуг. Все це завдяки принципу універсального охоплення медичними послугами, що покладено в основу програми медичних гарантій.

Згідно з частиною першою статті 8 Закону України «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення» договір про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій укладається між Уповноваженим органом та закладом охорони здоров`я незалежно від форми власності чи фізичною особою - підприємцем, яка в установленому законом порядку одержала ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики, що відповідають встановленим Кабінетом Міністрів України вимогам до надавача медичних послуг за програмою медичних гарантій, та має відповідати умовам закупівлі, специфікаціям до медичних послуг, а також враховувати визначений у програмі медичних гарантій обсяг забезпечення медичними послугами відповідно до потреб у межах кожного госпітального округу.

Відповідно до підпункту 4 пункту 4 Положення про Національну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2017 № 1101, НСЗУ відповідно до покладених на неї завдань укладає, змінює та припиняє договори про медичне обслуговування населення та договори про реімбурсацію.

Типова форма договору про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій, порядок його укладення, зміни та припинення затверджуються Кабінетом Міністрів України (частина сьома статті 8 Закону України «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення»).

Відповідно до пункту 41 Типової форми договору про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 № 410 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 06.10.2021 № 1067), у разі надання надавачем медичних послуг, що не відповідають умовам цього договору, надавач зобов`язаний повернути замовнику кошти, сплачені замовником за надання таких медичних послуг. Повернення замовнику коштів, сплачених за надання медичних послуг, що не відповідають умовам цього договору, не звільняє надавача від відшкодування шкоди, заподіяної пацієнту.

Колегією суддів встановлено, що позивачем укладено з НСЗУ договори про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій від 14 лютого 2023 року №2122-E123-Р000, від 26 січня 2024 року №1483-Е124-P000, від 09 лютого2024 року №3494-E124-P000, додатками до яких є Спеціальні умови надання медичних послуг за пакетами №53 «Реабілітаційна допомога дорослим і дітям у стаціонарних умовах» (далі - Пакет № 53) та №54 «Реабілітаційна допомога дорослим і дітям в амбулаторних умовах» (далі - Пакет №54).

Відповідно до Пакету № 53 встановлено, що спеціальними умовами надання медичних послуг вищезазначених додатків на 2023 та 2024 роки передбачено вимоги до спеціалістів та кількості фахівців у сфері охорони здоров`я, які працюють на посадах, а також наявність обладнання, зокрема:

- за місцем надання послуг: лікар-психолог та/або лікар психотерапевт, та/або психолог – щонайменше 2 особи із зазначеного переліку, які працюють за основним місцем роботи або за сумісництвом;

- у закладі охорони здоров`я: лікар-психіатр та/або лікар-психіатр дитячий - щонайменше 1 особа додатково до основного переліку, яка працює за основним місцем роботи або за сумісництвом (згідно специфікації).

- кухня та кухонні матеріали для відновлення участі в інструментальній активності повсякденного життя (мийка, плита, мікрохвильова піч, холодильник, набір ерготерапевтичного посуду, чайник електричний) (для закладів, які надають реабілітаційну допомогу за напрямом нейрореабілітація).

Водночас вимогами щодо надання послуги за пакетом № 54 «Реабілітаційна допомога дорослим і дітям в амбулаторних умовах» за місцем надання вказаної послуги є, зокрема, наявність лікаря-психолога та/або лікаря-психотерапевта, та/або психолога – щонайменше 2 особи із зазначеного переліку, які працюють за основним місцем роботи в цьому ЗОЗ або за сумісництвом.

Відповідно до п.2 договори про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій від 14 лютого 2023 року №2122-E123-Р000, від 26 січня 2024 року №1483-Е124-P000, від 09 лютого2024 року №3494-E124-P000, місце надання медичних послуг ? місце провадження надавачем або його підрядниками господарської діяльності з медичної практики, в якому особам, на яких поширюються державні гарантії медичного обслуговування населення згідно із Законом України “Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення” (далі - пацієнти), надаються медичні послуги.

Тобто місцем надання медичних послуг в розумінні договору є місце провадження Комунальним некомерційним підприємством Миколаївської міської ради "Міська лікарня №5" господарської діяльності з медичної практики. В свою чергу термін "місце провадження медичної практики" включає в собі не тільки медичні відділення, а й інші пункти обслуговування в межах закладу охорони здоров`я, що виключає підстави стверджувати про протиправність використання позивачем для надання послуги за Пакетом №53 приміщення буфету, який має оснащення кухні (мийка, микрохвильова піч, холодильник, посудомийна машина, набір ерготерапевтичного посуду, чайник електричний), через проведення планових ремонтних робіт приміщення, де планувалось проведення ерготерапії.

Більш того, Спеціальними умовами надання медичних послуг за Пакетом №53 «Реабілітаційна допомога дорослим і дітям у стаціонарних умовах» передбачена "наявність приміщення для проведення ерготерапії - зал ерготерапії та кабінет (кабінеті) для надання індивідуальної реабілітаційної допомоги з ерготерапії.

Із відеозаписів, що додані до матеріалів справи, встановлено, що медична послуга надавалась в належних умовах, з використанням кухонних матеріалів для відновлення участі в інструментальній активності повсякденного життя, а тому стверджувати про те, що така послуга надавалась в неналежному для ерготерапії приміщенні, підстави відсутні.

Управлінням Південного офісу Держаудитслужби в Миколаївській області ні до суду першої інстанції, ні до апеляційної не надано документальних доказів того, що послуга за Пакетом №53, що надавалась позивачем з використанням приміщення буфету була неналежної якості або була надана не у повному обсязі в розумінні договорів на медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій.

В акті ревізії вказано, що станом на 03 березня 2025 року проведено обстеження відділення медичної реабілітації за результатами якого встановлена відсутність у відділенні обладнання, яке передбачено вимогами до переліку обладнання за місцем надання послуг, визначеного спеціальними умовами договору за пакетом №53.

Окрім цього вказано, що за даними бухгалтерського обліку, оборотних відомостей, відповідне обладнання протягом 2023-2024 років відсутнє, видатки на його закупівлю КНП ММР «Міська лікарня № 5» не здійснювались.

В ході ревізії директор Комунального некомерційного підприємства Миколаївської міської ради "Міська лікарня №5" на вимогу Управління Південного офісу Держаудитслужби в Миколаївській області надав пояснення та вказав, що у зв`язку з розширенням відділення медичної реабілітації та проведенням планових ремонтних робіт, приміщення де розташована кухня підготовлене до ремонту. Тому заняття з ерготерапії по відновленню побутових навичок повсякденної діяльності тимчасово проводились в приміщенні буфету, який має оснащення кухні (мийка, микрохвильова піч, холодильник, посудомийна машина, набір ерготерапевтичного посуду, чайник електричний), в ті години, коли не проводилась видача їжі (період 10.00-12.00 та 14.00-16.00).

Управління Південного офісу Держаудитслужби в Миколаївській області в акті ревізії вказало, що актом обстеження КНП ММР «Міська лікарня №5» від 03 березня 2025 року встановлена відсутність документованого придбання об`єкту "кухня та кухонні матеріали для відновлення участі в інструментальній активності повсякденного життя" у спірний період, тобто в період з 2023-2024 роки.

Посилання на те, що додатковим доказом відсутності кухонного обладнання є намагання позивача знайти постачальників відповідного обладнання, суд оцінює критично, оскільки метою такого пошуку було розширення відділення медичної реабілітації через проведення планових ремонтних робіт та необхідність облаштування додаткових залів для ерготерапії, що не є порушенням укладених договорів з боку позивача.

Документальних доказів того, чи досліджувалось в ході ревізії питання придбання позивачем кухонного обладнання до 2023 року та облікованості його у встановленому порядку, матеріали справи не містять. Управління Південного офісу Держаудитслужби в Миколаївській області наявності за даними бухгалтерського обліку, оборотних відомостей, відповідного обладнання, придбаного до 2023 року та закріпленого за іншими відділами, а також їх подальших передач в межах внутрішніх переміщень, не перевіряло. Не обстежувало також воно на предмет наявності обладнання і інші відділи, в тому числі, і буфет, після отриманих від позивача пояснень, натомість зробило висновок про його відсутність.

До суду першої інстанції позивач надав звіти за господарськими операціями внутрішнього переміщення, відповідно до яких переміщене кухонне обладнання в межах Комунального некомерційного підприємства Миколаївської міської ради "Міська лікарня №5" для використання його в порядку, передбаченому Спеціальними умовами надання медичних послуг за Пакетом №53 «Реабілітаційна допомога дорослим і дітям у стаціонарних умовах».

Колегія суддів зауважує, що відсутність придбання "кухні та кухонного обладнання" в 2023-2024 роках та фактична його наявність в періоді проведення ревізії беззаперечно не свідчить про його відсутність в періоді надання послууг.

При цьому посилання на відсутність в бухгалтерському обліку єдиного об`єкту "кухня та кухонні матеріали для відновлення участі в інструментальній активності повсякденного життя" не свідчить про відсутність обліку елементів та засобів, що входять до такого об`єкту, що обліковувались би окремо, а у своїй сукупності могли би застосовуватись як кухня та кухонні матеріали в розумінні договорів.

Окрім цього, матеріали справи не містять тверджень НСЗУ, третьої особи по справі, в з приводу того, що Комунальне некомерційне підприємство Миколаївської міської ради "Міська лікарня №5" свої зобов`язання за договорами виконувало неналежним чином, несвоєчасно та не у повному обсязі.

Суд першої інстанції свій висновок про відсутність кухні та кухонного приладдя обґрунтовував лише змістом акту обстеження КНП «Міська лікарня № 5» ММР від 03 березня 2025 року, відповідно до якого встановлена відсутність кухні та кухонних матеріалів для відновлення участі в інструментальній активності повсякденного життя у відділенні медичної реабілітації.

Не взявши до уваги пояснення позивача, суд не перевірив наявності такого кухонного обладнання та можливості його використання в межах місця провадження Комунальним некомерційним підприємством Миколаївської міської ради "Міська лікарня №5" господарської діяльності з медичної практики, в розумінні договору, тобто не встановив наявності іншого приміщення для проведення ерготерапії та надання індивідуальної реабілітаційної допомоги з ерготерапії, в тому числі, і в приміщенні буфету, як вказував позивач, що призвело до помилкового висновку в цій частині.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає висновок суду першої інстанції про те, що у 2023-2024 роках за місцем надання послуги № 53 «Реабілітаційна допомога дорослим і дітям у стаціонарних умовах» були відсутні кухня та кухонні матеріали для відновлення участі в інструментальній активності повсякденного життя (мийка, плита, мікрохвильова піч, холодильник, набір ерготерапевтичного посуду, чайник електричний) таким, що не базується на доказах, наявних у матеріалах справи, а тому вимоги про відшкодування Комунальним некомерційним підприємством Миколаївської міської ради "Міська лікарня №5" НСЗУ коштів в сумі 9922928,02 грн.

Додатковою підставою стверджувати про безпідставне отримання коштів в сумі 11473609 грн стала позиція Управління Південного офісу Держаудитслужби в Миколаївській області в частині невідповідності фактичної кількості спеціалістів за місцем надання медичних послуг, що не відповідає умовам договорів про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій від 14 лютого 2023 року №2122-Е123-Р000, від 26 січня 2024 року №1483-Е124-Р000, від 09 лютого 2024 року №3494-Е124- Р000 на 2023-2024 роки.

Відповідно до наказів, табелів обліку робочого часу, розрахунково-платіжних відомостей фактично у 2023-2024 роках кількість психологів у позивача становила:

- з 01.02.2023 по 15.08.2023 – один ( ОСОБА_1 );

- з 16.08.2023 по 03.09.2023 – 0;

- з 04.09.2023 по 01.03.2024 – один ( ОСОБА_2 );

- з 02.03.2024 по 04.03.2024 – 0;

- з 05.03.2024 по 31.12.2024 – один ( ОСОБА_4 ).

Відповідно до наказів відповідача від 01 червня 2022 року № 106/1 і від 15 серпня 2023/1 лікаря-психіатра поліклінічного відділення ОСОБА_5 було покладено виконання обов`язків надання психологічної допомоги з 01.06.2022 та з 15.08.2023.

Суд першої інстанції вказав, що психолог і психіатр – це особи, які здобули освіту у різних галузях знань, що виключає як таку можливість взаємозаміщення один одного, зокрема належним чином виконання психіатром посадових обов`язків психолога.

При цьому суд першої інстанції посилався на п.6.1 посадової інструкції лікаря-психіатра поліклініки, затвердженого директором позивача 01.06.2023 та Перелік галузей знань і спеціальностей, за якими здійснюється підготовка здобувачів вищої та фахової передвищої освіти, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2015 №266.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції в зв`язку з наступним.

Перелік галузей знань і спеціальностей, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2015 №266, використовується лише для визначення напрямків за якими здійснюється підготовка здобувачів вищої та фахової передвищої освіти, а тому застосований для визначення напрямів використання персоналу згідно з фахом і кваліфікацією, в тому числі, і при виконанні договорів про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій, застосований бути не може.

Колегія суддів бере до уваги той факт, що відповідно до Пакету № 53 та №54 Спеціальними умовами надання медичних послуг на 2023 та 2024 роки передбачена наявність за місцем надання послуг лікаря-психолога та/або лікаря психотерапевта, та/або психолога - щонайменше 2 особи із зазначеного переліку, які працюють за основним місцем роботи або за сумісництвом.

Кваліфікаційні характеристики професій з метою вирішення питань раціонального розподілу праці та правильного використання персоналу згідно з фахом і кваліфікацією, визначає Довідник кваліфікаційних характеристик професій працівників ВИПУСК 78 Охорона здоров`я, затверджений наказом Міністерства охорони здоров`я України від 29 березня 2002 р. № 117 та погоджений Міністерством праці та соціальної політики України, який побудовано відповідно до структури Класифікатора професій (ДК 003:2005) (далі за текстом - Довідник) та до якого увійшли кваліфікаційні характеристики керівників, професіоналів, фахівців, технічних службовців та робітників, які є специфічними для галузі охорони здоров`я.

До Довідника наказом від 25 січня 2023 № 138 Міністерства охорони здоров`я України внесені зміни.

Так, відповідно до п.64 Довідника розділу "Професіонали в галузі лікувальної справи (крім стоматології)" в редакції змін, лікар-психотерапевт визначає мету та планує психотерапевтичне лікування. Застосовує сучасні методи профілактики, діагностики, лікування та реабілітації пацієнтів з різними видами психічних, психосоматичних і поведінкових розладів, а також особам, які знаходяться в життєвих кризових станах, надає їм швидку та невідкладну психотерапевтичну і медико-психологічну допомогу, в тому числі телемедичне консультування, здійснює профілактику тривожних та депресивних станів.

Кваліфікаційними вимогами лікаря-психотерапевта вищої кваліфікаційної категорії, I та ІІ кваліфікаційних категорій та лікаря-психотерапевта є вища освіта другого (магістерського) рівня у галузі знань "Охорона здоров`я" за спеціальністю "Медицина" або "Педіатрія", або освітньо-кваліфікаційного рівня спеціаліст (магістр) у галузі знань "Медицина" за спеціальністю "Лікувальна справа" або "Педіатрія". Проходження інтернатури за спеціальністю "Психіатрія" або "Неврологія", або "Внутрішні хвороби" або "Загальна практика - сімейна медицина" з наступною спеціалізацією за фахом "Психотерапія". У разі здобуття вищої освіти другого (магістерського) рівня у галузі знань "Охорона здоров`я" за спеціальністю "Медична психологія" або "Медична та психологічна реабілітація", або освітньо-кваліфікаційного рівня спеціаліст (магістр) у галузі знань "Медицина" за спеціальністю "Медична психологія" вимагається проходження інтернатури за спеціальністю "Медична психологія", спеціалізації за фахом "Психіатрія" з наступною спеціалізацією за фахом "Психотерапія".

Відповідно до п.57 Довідника розділу "Професіонали в галузі лікувальної справи (крім стоматології)" кваліфікаційними вимогами до лікаря-психіатра вищої кваліфікаційної категорії, І та ІІ вищої категорії та лікаря-психіатра є повна вища освіта (спеціаліст, магістр) за напрямом підготовки "Медицина", спеціальністю "Лікувальна справа". Спеціалізація за фахом "Психіатрія" (інтернатура, курси спеціалізації).

Таким чином, колегія суддів вважає, що спеціаліст за спеціалізацією за фахом "Психіатрія" міг бути залучений для виконання обов`язків психотерапевта з надання медичних послуг за Пакетами № 53 та №54, спеціальними умовами щодо яких на 2023 та 2024 роки була передбачена можливість залучення крім психолога, лікаря психотерапевта.

Таким чином, фактично у 2023-2024 роках кількість психологів у позивача становила:

- з 01.02.2023 по 15.08.2023 – один психолог та один психотерапевт;

- з 16.08.2023 по 03.09.2023 – один психотерапевт;

- з 04.09.2023 по 01.03.2024 – один психолог та один психотерапевт;

- з 02.03.2024 по 04.03.2024 – один психотерапевт;

- з 05.03.2024 по 31.12.2024 – один психолог та один психотерапевт.

Дійсно, в зв`язку зі звільненням психолога, з 16 серпня 2023 року по 03 вересня 2023 року (19 календарних днів), та з 02 березня 2024 року по 04 березня 2024 року (3 календарні дні) виконання обов`язків з надання медичних послуг за Пакетами № 53 та №54 здійснював один психотерапевт.

Натомість матеріали справи не містять доказів того, що такі послуги за цей період виконані неналежним чином, несвоєчасно та не у повному обсязі. Не містять вони також і позиції НСЗУ (третьої особи по справі), з приводу того, що Комунальне некомерційне підприємство Миколаївської міської ради "Міська лікарня №5" свої зобов`язання за договорами в цей період виконувало неналежно або не виконувало взагалі.

Однак, за можливості, з урахуванням умов воєнного стану, позивач без зайвих зволікань прийняв на роботу психолога з 04 вересня 2023 року та з 05 березня 2024 року.

Згідно умов договорів про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій від 14 лютого 2023 року №2122-E123-Р000, від 26 січня 2024 року №1483-Е124-P000, від 09 лютого2024 року №3494-E124-P000 надавач зобов`язаний повернути замовнику кошти, сплачені замовником за надання таких медичних послуг, лише у разі надання надавачем медичних послуг, що не відповідають переліку, обсягу або якості медичних послуг, передбачених цим договором.

Матеріали справи не містять документальних доказів того, що надані позивачем медичні послуги не відповідають переліку, обсягу або якості медичних послуг, передбачених договорами. Спір відносно того, чи були надані фактично вказані медичні послуги між сторонами відсутній.

Згідно із звітами НСЗУ Підприємством за надані послуги протягом 2023-2024 років отримано за Пакетами №№ 53 та 54 кошти в сумі 21396537,02 грн, в тому числі, і 9922928,02 (визнані отриманими безпідставно через відсутність кухні, що описано вище).

Суд першої інстанції, не взявши до уваги умову договорів про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій щодо можливості залучення для надання медичної допомоги крім психолога лікаря-психотерапевта, обов`язки якого може виконати дипломований лікар-психіатр, дійшов безпідставного висновку про надання позивачем відповідних послуг неналежної якості через те, що за пакетами № 53 і № 54 протягом 2023-2024 року не працювали одночасно два психологи, а тому рішення суду належить в цій частині скасувати та прийняти нове, про задоволення позовних вимог.

Щодо того, що після ухвалення рішення судом першої інстанції позивач здійснив перерахунок коштів у сумі 21396537,02 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №986 від 17 квітня 2026 року, то така обставина не позбавляє його права підтримувати позовні вимоги в цій частині та права на судовий захист у спосіб оцінки такої вимоги на предмет правомірності.

Щодо фактичного обсягу та вартості матеріалів при виконанні у 2022-2024 роках ТОВ «РЕМСЕРВІС-Н» договорів з капітального і поточного ремонту об`єктів позивача.

Протягом періоду з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2024 року між ТОВ «РЕМСЕРВІС-Н» (Підрядник) та КНП ММР «Міська лікарня № 5» (Замовником), було укладено договори на загальну суму 2 040 300,24 грн (в тому числі: у 2022 році виконання робіт з капітального ремонту покрівлі по пр. Богоявленському, 336, саме: їдальні - на суму 56 838,00 грн; господарчого блоку - на суму 165 009,60 грн; пральні — на суму 152 260,80 грн; у 2023 році - на виконання робіт з капітального ремонту кабінету в стоматологічній поліклініці Лікарні, за адресою: вул. Океанівська, 30-а на суму 1 178 293,94 грн; з поточного ремонту санітарного блоку кардіологічного відділення Лікарні – на суму 388 496,06 грн; у 2024 році - капітального ремонту кабінету в стоматологічній поліклініці Лікарні за адресою: вул. Океанівська, 30-а - на суму 99 401,84 гривень).

Управління Південного офісу Держаудитслужби в Миколаївській області провело зустрічну звірку.

Проведеним порівнянням вартості окремих будівельних матеріалів, виробів та комплектів, внесених до підсумкових відомостей ресурсів, актів приймання виконаних будівельних робіт (форми КБ-2в) згідно договорів, укладених ТОВ «Ремсервіс -Н» з КНП ММР «Міська лікарня №5» за період 2021 - 2024 роки з даними первинних документів, наданих в ході зустрічної звірки ТОВ «Ремсервіс -Н», не підтверджено фактичний обсяг та вартість матеріалів, включених до актів виконаних робіт форми КБ-2в, з огляду на те, що такі показники були явно завищеними, що призвело до завищення обсягів виконаних робіт на загальну суму 287 913,19 грн з ПДВ (ст.28-31 акту ревізії).

Аргументів того, що висновок ревізії з приводу завищення обсягів виконаних робіт на загальну суму 287 913,19 грн з ПДВ є безпідставним та необґрунтованим, Комунальне некомерційне підприємство Миколаївської міської ради "Міська лікарня № 5" не навело.

В зв`язку з цим, ухвалою від 04 травня 2026 року колегія суддів зобов`язувала Комунальне некомерційне підприємство Миколаївської міської ради "Міська лікарня №5" надати обґрунтування позиції по суті з поданням доказів з приводу скасування вимоги від 06 червня 2025 року №151404-14/1249-2025 в частині завищення обсягів виконаних робіт на загальну суму 287 913,19 грн з ПДВ через не підтвердження фактичного обсягу та вартості матеріалів, включених до актів виконаних робіт форми КБ-2. Належало навести свої арифметичні розрахунки з посиланням на первинні документи та надати відповідні докази в обґрунтування, з огляду на те, що в акті ревізії містяться розрахунки про завищення як обсягів робіт, так і завищення вартості використаних матеріалів під час ремонту.

Комунальне некомерційне підприємство Миколаївської міської ради "Міська лікарня №5" документально висновків акту ревізії в цій частині не спростувало.

Єдиною позицією стало те, що Комунальне некомерційне підприємство Миколаївської міської ради "Міська лікарня №5" не мало правових підстав для вимоги або контролю вартості матеріальних ресурсів, що використовувалися у виконанні договору підрядником. В зв`язку з цим позивач вважає, що відповідальність за обґрунтованість та достовірність цін на матеріали покладається на ТОВ «Ремсервіс -Н», яке виконувало роботи за договором.

Апелянт вказав, що суд першої інстанції не врахував також того, що позивач звернувся з претензією до ТОВ «Ремсервіс-Н», але отримав відмову в її задоволенні, що свідчить про незаконність вимог Управління Південного офісу Держаудитслужби в Миколаївській області.

Згідно з частиною першою статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Пунктом 79 Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 серпня 2005 року №668, передбачено, що замовник здійснює контроль за ходом, якістю, вартістю та обсягами виконання робіт відповідно до частини першої статті 849 Цивільного кодексу України та у порядку, передбаченому договором підряду.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини першої статті 849 Цивільного кодексу України замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника.

Як встановлено судом, за умовами договору передача робіт здійснюється за актами приймання виконаних робіт (форма КБ-2) та довідок про вартість виконаних робіт та витрати (форма КБ-3), які передаються замовнику, представник якого протягом п`яти робочих днів перевіряє надані послуги згідно представленого акту та підписує його в частині фактично наданих послуг, в межах виділених бюджетних асигнувань.

Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 05.07.2013 № 293 «Про прийняття національного стандарту ДСТУ Б Д.1.1-1:2013» встановлені типові форми документів, необхідних для передання - приймання робіт: 1) «Акт приймання виконаних підрядних робіт» (ф. № КБ-2в); 2) «Довідка про вартість виконаних підрядних робіт» (ф. № КБ-3).

В листі №12/19-3-9-14- 295 від 16.03.2010 Міністерством регіонального розвитку та будівництва України надано роз`яснення про те, що зазначені типові форми підлягають обов`язковому застосуванню при проведенні взаєморозрахунків за виконані роботи між замовниками та виконавцями робіт з будівництва, що здійснюється за рахунок бюджетних коштів та коштів підприємств, установ і організацій державної власності.

Вказані документи, в силу вимог законодавства, повинні містити інформацію про вартість виконаних робіт, зданих замовнику, а також про витрати, пов`язані з виконанням цього обсягу робіт.

Тобто, визначальними обставинами для настання обов`язку у замовника оплатити виконані підрядником роботи в даному випадку є надання підрядником акту виконаних робіт для прийняття замовником, відсутність будь-яких зауважень зі сторони останнього та, відповідно, прийняття виконаних робіт шляхом підписання акту з боку замовника.

Відповідно до абзацу першого пункту 6.3 Настанови з визначення вартості будівництва, затвердженого наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 01 листопада 2021 року №281 (далі – Настанова № 281), за динамічної договірної ціни прямі витрати при визначенні вартості робіт розраховуються на підставі нормативних витрат трудових і матеріально-технічних ресурсів, виходячи з фізичних обсягів виконаних робіт та цін ресурсів, прийнятих в договірній ціні. Компенсація підряднику витрат, спричинених зростанням вартості матеріально-технічних ресурсів здійснюється у складі вартості цих ресурсів за поточними цінами відповідно до умов, передбачених договором підряду.

При динамічній договірній ціні вартість матеріальних ресурсів у складі прямих витрат при проведенні розрахунків за обсяги виконаних робіт визначається на підставі виконаних обсягів робіт, нормативних витрат матеріальних ресурсів, визначених за КНУ РЕКН, та їх уточненої вартості (пункт 6.4 Настанови № 281).

Отже, якщо договором підряду встановлено динамічну ціну, то прямі витрати при визначенні вартості робіт розраховуються на підставі, зокрема, матеріально-технічних ресурсів, виходячи з фізичних обсягів виконаних робіт та цін ресурсів.

За приписами частини першої статті 853 ЦК України замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

При цьому доводи Комунального некомерційного підприємства Миколаївської міської ради "Міська лікарня №5" з приводу того, що обов`язкове додавання до договору документів щодо матеріальних ресурсів для контролю цін, набули чинності лише у вересні 2024 року, не заслуговують на увагу, оскільки спірним питанням є не форма договору чи обов`язковість оприлюднення відомостей про ціни на матеріальні ресурси, а правомірність включення до актів виконаних робіт матеріалів та робіт, без документального підтвердження їх використання (виконання) у відповідному обсязі, та/або через завищення їх обсягів та вартості.

Твердження позивача про те, що відповідальність за достовірність цін несе виключно підрядник, не звільняє замовника від обов`язку належного та ефективного використання бюджетних коштів, а також перевірки документів, на підставі яких їх належить витратити.

В ході розгляду справи Комунальним некомерційним підприємством Миколаївської міської ради "Міська лікарня №5" не надано доказів на підтвердження обставин, які б свідчили про звільнення його від обов`язку належної перевірки обсягів виконаних ТОВ «Ремсервіс-Н» робіт, використаних ним матеріалів, їх вартості, що призвело до зайвого витрачання коштів бюджету на загальну суму 287 913,19 грн з ПДВ, а тому висновок суду першої інстанції в цій частині є мотивованим та обґрунтованим.

Щодо внесення змін до договорів про постачання електричної енергії щодо підвищення ціни за одиницю товару більш, ніж на 10 відсотків від договірної ціни.

В ході розгляду справи встановлено, що за результатами процедури закупівлі між Комунальним некомерційним підприємством Миколаївської міської ради "Міська лікарня №5" (далі - Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Миколаївська електропостачальна компанія" укладений договір про постачання електричної енергії споживачу від 16.12.2020 № 40/909/112-п (далі - договір № 40/909/112-п, договір).

До ревізії надані додаткові угоди, яким вносились зміни в договір про постачання електричної енергії позивачу від 16.12.2020 № 40/909/112-п, зокрема, додаткова угода від 02.06.2021 № 5, додаткова угода від 26.07.2021 №6, додаткова угода від 30.08.2021 № 7, додатковою угодою від 21.09.2021 № 8.

За результатами укладення:

- додаткової угоди від 02.06.2021 №5 відбулось збільшення ціни за одиницю товару на 22,4% від первісної договірної ціни електричної енергії;

- додаткової угоди від 26.07.2021 №6 відбулось збільшення ціни за одиницю товару на 30,4% від первісної договірної ціни електричної енергії;

- додаткової угоди від 30.08.2021 №7 відбулось збільшення ціни за одиницю товару на 52,6% від первісної договірної ціни електричної енергії;

- додаткової угоди від 21.09.2021 №8 відбулось збільшення ціни за одиницю товару на 57,70% від первісної договірної ціни електричної енергії.

Аргументів того, що висновок ревізії з приводу збільшення ціни від первісної вартості в діапазоні від 22,4% до 57,70% від первісної договірної ціни електричної енергії є безпідставним та необґрунтованим, Комунальне некомерційне підприємство Миколаївської міської ради "Міська лікарня № 5" не навело.

В зв`язку з цим, ухвалою від 04 травня 2026 року колегія суддів зобов`язувала Комунальне некомерційне підприємство Миколаївської міської ради "Міська лікарня №5" надати обґрунтування позиції по суті з поданням доказів з приводу скасування вимоги від 06 червня 2025 року №151404-14/1249-2025 в частині висновку безпідставного укладення Додаткових угод про узгодження ціни енергії електричної в бік збільшення понад 10% вартості та навести свої арифметичні розрахунки з посиланням на первинні документи та надати відповідні докази в обґрунтування з огляду на те, що в акті ревізії містяться розрахунки про збільшення ціни від первісної вартості в діапазоні від 22,4% до 57,70% від первісної договірної ціни електричної енергії.

Матеріали справи містять єдину позицію Комунального некомерційного підприємства Миколаївської міської ради "Міська лікарня № 5" з приводу того, що протягом дії договорів загальна сума не збільшувалась. Усі регулювання здійснювалися виключно шляхом коригування обсягу споживання електричної енергії в кіловатах.

Тобто Комунальне некомерційне підприємство Миколаївської міської ради "Міська лікарня № 5" за рахунок підвищення ціни за одиницю товару зменшувало обсяги отримання електричної енергії, а тому вважає свої дії такими, що вчинені в межах правового поля.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 1 цього Закону України «Про публічні закупівлі» договір про закупівлю – господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару.

Відповідно до частини першої статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із частиною першою статті 652 ЦК України разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Частиною четвертою статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» визначено, що умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

Відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю/внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії.

У пунктах 139 і 140 мотивувальної частини постанови від 21 листопада 2025 року у справі № 920/19/24 Верховний Суд зазначив:

« 139. Філологічне тлумачення пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону №922-VIII свідчить, що зміна істотних умов договору про закупівлю після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі допускається лише у випадках, прямо передбачених цією нормою. Одним із цих випадків є збільшення ціни товару, але за умови, що таке збільшення не може перевищувати нормативно визначеного відсоткового значення суми, встановленої в договорі про закупівлю, яке у пункті 2 частини п`ятої статті 41 Закону №922-VIII унормовано на рівні не більше 10%.

140. До того ж визначене законодавцем відсоткове значення обмеження суми є граничним (пороговим) і відповідний ліміт зміни ціни слід враховувати при кожному внесенні змін до договору про закупівлю, а не застосовувати щоразу до кожного окремого випадку внесення змін. Іншими словами, це означає, що сукупне значення збільшення ціни при послідовних змінах до договору (у разі коливання ціни товару на ринку) не може перевищувати нормативно закріпленого 10% значення для зміни ціни, визначеної в договорі про закупівлю.»

Розбираючи конструкцію норми пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», колегія суддів зазначає, що вона містить декілька умов, необхідних для дотримання при внесенні змін до договору з метою узгодження збільшення ціни на одиницю товару:

- збільшення ціни за одиницю товару можливе лише до 10 відсотків;

- таке збільшення ціни за одиницю товару повинне бути пропорційним збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю;

- така зміна збільшення ціни за одиницю товару можлива не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю/внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару.

Не заперечуючи позиції Комунального некомерційного підприємства Миколаївської міської ради "Міська лікарня № 5" в частині того, що збільшення ціни за одиницю товару не повинне призвести до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, колегія суддів звертає увагу позивача на те, що ним не дотримана умова неможливості збільшення ціни за одиницю товару понад 10 відсотків, а також умова неможливості такого збільшення частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю/внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару.

Формулюючи зміст пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» законодавець передбачив можливість безпідставного витрачання коштів бюджету через придбання дороговартісної одиниці товару надавши дозвіл зменшення загальної його кількості до отримання лише в межах вартісної десятивідсоткової суми та недопустивши суттєвого зменшення в зв`язку з цим отримуваної кількості товару за загальним результатом, що відповідає меті недопущення безпідставного витрачання бюджетних коштів.

Доводи позивача про те, що зміна ціни були обумовлені необхідністю безперебійного електропостачання лікарні під час воєнного стану та забезпеченням надання медичної допомоги населенню колегія суддів відхиляє, оскільки наведені обставини самі по собі не звільняли сторони договору від обов`язку дотримуватись умов укладеного договору та вимог Закону України «Про публічні закупівлі», а спеціальні норми статті 41 цього Закону не передбачають можливості необмеженого збільшення ціни за одиницю товару та зменшення загальної його кількості з мотивів суспільної необхідності чи безперебійного функціонування закладу.

Крім того, суд першої інстанції обґрунтовано врахував, що внаслідок укладення спірних додаткових угод позивачем було здійснено оплату електричної енергії за завищеними цінами, що призвело до зайвого витрачання бюджетних коштів у сумі 352461,97 грн через те, що значення для зміни ціни становило від 22,4% до 57,7%, що позивачем жодним чином не спростовано.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає рішення у цій частині обґрунтованим та мотивованим.

Щодо підвищення посадових окладів сестрам медичним-анестезисткам відділення інтенсивної терапії та анастезіології протягом 2021-2024 років

В ході ревізії встановлено, що сестрам медичним - анестезисткам відділення інтенсивної терапії та анестезіології ОСОБА_6 та ОСОБА_7 посадові оклади визначені відповідно до кваліфікаційних вимог сестер - медичних анестезисток за 7 - 10 тарифними розрядами, тоді як кваліфікація за вказаною спеціальністю відповідно до Наказу № 742, а саме, передбачає наявність посвідчення із спеціальності «Сестринська справа (операційна) та документи про проходження курсів підвищення кваліфікації зі спеціалізації за фахом "Анестезіологія та реаніматологія" відповідно до Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників випуск №78 «Охорона здоров`я», затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 29.03.2002 № 117, у них відсутні.

Згідно пп. 1 п. 2.2.8 наказу Міністерства праці та соціальної політики України та Міністерства охорони здоров`я України від 05 жовтня 2005 року № 308/519 «Про впорядкування умов оплати праці працівників закладів охорони здоров`я та установ соціального захисту населення» передбачена посада сестри медичної: операційних, перев`язувальних, відділень анестезіології та інтенсивної терапії, які, при наявності кваліфікаційної категорії, відповідно до наказу Міністерства охорони здоров`я України від 23.11.2007 № 742 «Про атестацію молодших спеціалістів з медичною освітою» повинні мати посвідчення зі спеціальності «Сестринська справа (операційна)» мають відповідні тарифні розряди від 8 до 10 (I, II або вищої кваліфікаційної категорії відповідно) та при відсутності атестації (б/к) – 7 тарифікаційний розряд.

Згідно пп.2 п. 2.2.8 Наказу № 308/519 передбачена посада сестри медичної: поліклінік

і стаціонарів, які мають відповідне посвідчення зі спеціальності «Сестринська справа» та відповідні тарифні розряди від 7 до 9 (I, II або вищої кваліфікаційної категорії відповідно) та при відсутності атестації (б/к) — 6 тарифікаційний розряд.

Перевіркою особових справ медичного персоналу встановлено, що сестри медичні - анестезистки відділення інтенсивної терапії та анестезіології, атестовані та мають посвідчення:

- ОСОБА_6 із спеціальності «Сестринська справа» вищої кваліфікаційної категорії (посвідчення від 21.04.2021 №262),

- ОСОБА_7 із спеціальності «Сестринська справа» першої кваліфікаційної категорії (посвідчення від 19.05.2021 №372).

Апеляційна скарга та інші подані Комунальним некомерційним підприємством Миколаївської міської ради "Міська лікарня № 5" заяви, не містили обґрунтувань крім того, що у період дії воєнного стану заклад охорони здоров`я продовжував роботу в умовах постійної небезпеки, кадрового дефіциту та значного навантаження на працівників. Медичні працівники забезпечували безперервне надання медичної допомоги населенню, а адміністративний та бухгалтерський персонал — функціонування закладу та своєчасну виплату заробітної плати.

Документальних доказів наявності у вказаних медичних сестер анестезисткам відділення інтенсивної терапії та анестезіології ОСОБА_6 та ОСОБА_7 посвідчень із спеціальності «Сестринська справа (операційна) та документів про проходження курсів підвищення кваліфікації зі спеціалізації за фахом "Анестезіологія та реаніматологія" матеріали справи не містять.

Така обставина призвела до зайвих видатків на суму 60084,14 грн, а тому висновок суду першої інстанції в цій частині є обґрунтованим.

З огляду на викладене, рішення суду першої інстанції з урахуванням мотивувальної частини постанови належить скасувати у відповідній частині через те, що суд першої інстанції припустився порушення норм матеріального права, що призвело до безпідставних висновків та ухвалення помилкового рішення у відповідній частині.

Керуючись статтями 242-244, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційні скарги Комунального некомерційного підприємства Миколаївської міської ради "Міська лікарня №5", Управління Південного офісу Держаудитслужби в Миколаївській області задовольнити частково.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 січня 2026 року щодо визнання протиправною та скасування вимоги Управління Південного офісу Держаудитслужби в Миколаївській області від 06 червня 2025 року № 151404-14/1249-2025 про забезпечення відшкодування відповідно до норм статей 130-136 Кодексу законів про працю України на користь Комунального некомерційного підприємства Миколаївської міської ради "Міська лікарня № 5" зайвих витрат, заподіяних внаслідок неправильного нарахування і виплати заробітної плати щодо нарахування та виплати додаткових доплат у розмірі 300 відсотків до заробітної плати працівникам, які не входили до переліку працівників-членів медичних команд, на загальну суму 6077225 (шість мільйонів сімдесят сім тисяч двісті двадцять п`ять) гривень 24 копійки, змінити в мотивувальній частині з урахуванням змісту цієї постанови.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 січня 2026 року в частині відмови у задоволені позовних вимог про визнання протиправною та скасування вимоги Управління Південного офісу Держаудитслужби в Миколаївській області від 06 червня 2025 року №151404-14/1249-2025 в частині забезпечення відшкодування Національній службі здоров`я України безпідставно отриманих коштів за договорами про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій від 14 лютого 2023 року № 2122-Е123-Р000, від 26 січня 2024 року № 1483-Е124-Р000, від 09 лютого 2024 року №3494-Е124-Р000 в загальній сумі 21396537 (Двадцять один мільйон триста дев`яносто шість тисяч п`ятсот тридцять сім) гривень 02 копійки, скасувати, позовні вимоги в цій частині задовольнити.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених ст.328 КАС України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Суддя доповідач С.В. Дегтярьова

Судді А.В. Крусян

О.В. Яковлєв