Постанова від 20 липня 2026 р. у справі №734/3960/25 — Чернігівський апеляційний суд

Справа № 734/3960/25 Головуючий у 1 інстанції Домашенко Ю. М.

Провадження № 33/4823/656/26

Категорія - ч. 1 ст. 130 КУпАП

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 липня 2026 року місто Чернігів

Суддя Судової палати з розгляду кримінальних справ Чернігівського апеляційного суду Гусач О.М.,

за участю особи, яка притягнута до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , його захисника адвоката Чикилевської О. В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні у м. Чернігові апеляційну скаргу захисника адвоката Чикилевської О. В. в інтересах ОСОБА_1 на постанову Козелецького районного суду Чернігівської області від 24 червня 2026 року,

В С Т А Н О В И В:

Цією постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, військовослужбовця, проживаючого по АДРЕСА_1 ,

визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 665 грн. 60 коп. судового збору.

Як встановив суд, 24 серпня 2025 року о 09 год. 00 хв. на 98 км автодороги М-01 Київ – Чернігів – Нові Яриловичі в с. Кіпті, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Mazda 3, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: звужені зіниці очей, які не реагують на світло; виражене тремтіння пальців рук; неприродна блідість обличчя. Від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння в установленому законом порядку в лікаря-нарколога відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху.

В апеляційній скарзі захисник адвокат Чикилевська О. В. просить постанову суду першої інстанції скасувати, а провадження у справі щодо ОСОБА_1 закрити у зв`язку з відсутністю в діях останнього складу адміністративного правопорушення.

Зазначає, суд першої інстанції не з`ясував усі обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення справи та не дослідив докази, які спростовують висновки, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення. Зокрема, судом було проігноровано обставину добровільного проходження ОСОБА_1 медичного огляду на стан наркотичного сп`яніння у закладі охорони здоров`я, яка має ключове значення для оцінки події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Також місцевим судом не взято до уваги покази свідка ОСОБА_2 , дружини ОСОБА_1 .

Вказує, як з матеріалів справи, так і з відеофіксації адміністративного правопорушення вбачається, що ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння, а просив працівників поліції належним чином супроводити такий огляд.

Звертає увагу суду на те, що місцевим судом безпідставно не взято до уваги той факт, що зняття бодікамери поліцейською, по-перше, надало можливість здійснити тиск на ОСОБА_1 з метою спонукання до відмови від проходження огляду, по-друге, унеможливлює встановлення реальної хронології подій. Працівники поліції використали застарілий бланк направлення на медичний огляд, який фактично є недійсним. Отже, порушення процедури направлення військовослужбовця ОСОБА_1 на огляд є істотним процесуальним порушенням. Працівники поліції схиляли ОСОБА_1 до відмови від проходження огляду. Водій неодноразово висловлював згоду на освідування, тож не є доведеним факт відмови від проходження огляду. Протокол слід визнати неналежним доказом.

Зазначає, суд першої інстанції, не задовольнив клопотання захисту та не викликав в якості свідків працівників патрульної поліції, з метою достеменного з`ясування обставин справи та зробив висновки про винуватість особи виключно на підставі матеріалів, складених працівниками поліції.

Під час апеляційного розгляду ОСОБА_1 та його захисник адвокат Чикилевська О. В. підтримали доводи апеляційної скарги, просили задовольнити її з викладених у ній підстав.

Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , аргументи захисника адвоката Чикилевської О. В., переглянувши відеозапис, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга захисника задоволенню не підлягає.

Відповідно ст.ст. 245, 251, 252, 280, 283 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.

Частина 1 статті 130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність, зокрема, за керування транспортними засобами в стані наркотичного сп`яніння, а так само за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння.

Відповідно до п. 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою КМУ за № 1306 від 10 жовтня 2001 року, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.

Згідно п. 6 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі-Інструкція), затвердженої Наказом МВС України та МОЗ України 09.11.2015 року № 1452/735, огляд на стан сп`яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом, а також лікарем закладу охорони здоров`я.

За змістом статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких, у визначеному законом порядку, орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Висновок судді про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується сукупністю зібраних і перевірених у судовому засіданні доказів, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №432586 від 24 серпня 2025 року, в якому викладені обставини вчинення правопорушення; направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану наркотичного сп`яніння; довідкою старшого інспектора ВАП УПП у Чернігівській області від 25.08.2025, згідно з якою ОСОБА_1 отримував посвідчення водія серії КВЕ від 06.07.2019; довідкою старшого інспектора ВАП УПП у Чернігівській області від 25.08.2025, згідно з якою ОСОБА_1 раніше не притягався до адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП; рапортом командира взводу № 2 роти № 4 БУПП в Чернігівській області ДПП старшого лейтенанта поліції Тарасевича Т. Г.; інформацією, яка розміщена на CD диску, на якому детально зафіксовано обставини, за яких було запропоновано особі пройти огляд на виявлення стану сп`яніння та причини відмови від його проходження /посилання на вказаний відеозапис міститься в протоколі/.

Наявний у справі протокол про адміністративне правопорушення відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, а також вимогам, передбаченим Інструкцією з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, містить усі необхідні реквізити та є належним і допустимим доказом.

Даний протокол є документом, що офіційно засвідчує факт учинення неправомірних дій, і є одним з джерел доказів, у силу положень ст. 251 КУпАП. Згідно даного протоколу, ОСОБА_1 його підписав, зазначивши: «пояснення надам в суді».

Зібрані у справі докази в їх сукупності відповідають критерію належності, допустимості та достатності для прийняття рішення про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП.

Відповідно до ст. 251 КУпАП відеофіксація є одним із доказів в справі про адміністративне правопорушення, тому з метою всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, апеляційним судом було досліджено відеозапис працівників поліції, на якому зафіксовано розвиток подій, що передували складенню протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 та зміст якого підтверджує обставини, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення, а також висновки місцевого суду про наявність в діях останнього складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Із переглянутого апеляційним судом відеозапису, доданому працівниками поліції до протоколу серії ЕПР1 №432586 від 24.08.2025 вбачається, керування ОСОБА_1 транспортним засобом та його зупинка працівником поліції. Надалі працівник поліції запитала, коли востаннє водій проходив огляд у лікаря нарколога та коли востаннє вживав наркотичні речовини. Водій відповів, що дуже давно, приблизно три місяці потому. Надалі поліцейська провела перевірку на наявність у ОСОБА_1 тремтіння пальців рук та реакцію його зіниць на світло, після чого повідомила про виявлені ознаки наркотичного сп`яніння: звужені зіниці, які не реагують на світло; виражене тремтіння пальців рук; неприродна блідість обличчя. ОСОБА_1 пояснив, що тремтіння рук пов`язане з отриманими контузіями, пораненнями та погодився пройти перевірку після того, як відвезе дівчину у м. Чернігів. На питання щодо можливості проходження огляду на стан сп`яніння в лікарні у м. Чернігові, поліцейським роз`яснено, що такий огляд проводиться в найближчому медичному закладі, розташованому у с-щі Козелець. Поліцейська виписала направлення на проведення огляду. Після цього ОСОБА_1 в відмовився від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння. Його було попереджено про настання відповідальності за такі дії. Надалі зафіксовано складання матеріалів про адміністративне правопорушення. Відеозапис є безперервним та не містить відомостей про можливе спілкування ОСОБА_1 з поліцейськими без відповідної фіксації.

Апеляційним судом не встановлено порушень вимог ст. 266 КУпАП та «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції».

Також, відсутні обставини, які б доводили упередженість або будь-яку зацікавленість працівників поліції у результатах розгляду справи або притягненні особи до адміністративної відповідальності.

Зі змістом протоколу ОСОБА_1 був ознайомлений, в якому зазначено, що йому роз`яснювалися права, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП.

Підставою для висловлення ОСОБА_1 вимоги про необхідність проходження огляду на стан сп`яніння стало суб`єктивне припущення поліцейського про перебування зазначеної особи у стані сп`яніння, яке ґрунтувалося на наявності у неї передбачених п. 3, 4 розділу 1 Інструкції ознак наркотичного сп`яніння.

Згідно з відеозаписом вимога поліцейського про необхідність проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння була чіткою і зрозумілою для сприйняття, а відповідь ОСОБА_1 була такою, що свідчила про відмову від проходження огляду.

Його намір щодо проходження огляду в закладі охорони здоров`я, розташованому в м. Чернігові, не узгоджується з вимогами п. 9 розділу ІІ Інструкції, поліцейський забезпечує доставку осіб до найближчого закладу охорони здоров`я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення. Найближчим закладом охорони здоров`я, якому надано право проведення огляду на стан наркотичного сп`яніння, є КНП «Козелецька ЛІЛ», про що ОСОБА_1 повідомляв працівник поліції.

Суд першої інстанції правильно не взяв до уваги наданий захисником висновок КНП «Київська міська клінічна лікарня № 10» щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану наркотичного сп`яніння від 30.08.2025, оскільки огляд ОСОБА_1 проведено через тривалий час (після спливу понад доби) з моменту виникнення підстав для огляду та за відсутності поліцейського, що порушує вимоги п. 7 розділу 1 Інструкції, п. 9 розділу ІІ Інструкції та ст. 266 КУпАП.

Також, не встановлено обставин, які б доводили упередженість або будь-яку зацікавленість працівників поліції у результатах розгляду справи або притягненні особи до адміністративної відповідальності.

Щодо тверджень захисника про безпідставну відмову судом першої інстанції в задоволенні клопотання про виклик та допит у якості свідка поліцейського який складав матеріали про адміністративне правопорушення апеляційний суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 272 КУпАП як свідок у справі про адміністративне правопорушення може бути викликана кожна особа, про яку є дані, що їй відомі які-небудь обставини, що підлягають установленню по даній справі.

Свідком може бути будь-яка особа, стосовно якої в уповноваженого органу (посадової особи), в провадженні якого перебуває справа про адміністративне правопорушення, є дані, що їй відомі обставини, які стосуються справи, що підлягають установленню. При цьому суд наголошує на тому, що жодних обов`язкових вимог про виклик та допит свідків чи інших осіб по справі у суді положення КУпАП не передбачають. Виклик свідків є правом, а не обов`язком суду та здійснюється лише на розсуд суду при необхідності встановлення додаткових обставин справи.

Крім того, варто зауважити, що патрульні поліцейські, які скали відносно ОСОБА_1 протокол про адміністративне правопорушення, виклали свою позицію у відповідних документах, які долучені до матеріалів справи. Уся процедура оформлення матеріалів зафіксована на долучених до адміністративних матеріалів носіях інформації.

Суд зазначає, що цінність свідка полягає в його безпосередньому об`єктивному сприйнятті обставини справи за допомогою органів чуттів і відсутності юридичної зацікавленості у вирішенні справи. І саме з огляду на своє нейтральне становище людина здатна об`єктивно та правильно засвідчити події і факти так, як вони дійсно відбувалися для можливості уникнення формалізму та зловживання процесуальними правами.

Натомість, на підставі показань свідків не можуть встановлюватися факти, які з огляду на закон або звичай установлюються в документах.

Оскільки поліцейськими події вчинення адміністративного правопорушення , зафіксовані на боді-камеру, відеозапис якої долучено до справи, в матеріалах справи є достатні дані щодо обставин адміністративного правопорушення, які узгоджуються між собою, є чіткими, несуперечливими суд вважає, що виклик співробітників патрульної поліції , якими складені відповідні документи не був необхідним.

Твердження захисника про те, що під час розгляду даної справи судом не з`ясовано всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, а також те, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи і не доводять наявність в діях ОСОБА_1 складу вчинених правопорушень, повністю спростовуються дослідженими у судовому засіданні доказами.

Щодо доводів апеляційної скарги про порушення порядку відеофіксації, неповноту відеозапису та неможливість його використання як доказу, апеляційний суд вважає їх необґрунтованими.

Матеріали справи містять диск з відеозаписами події. Апеляційний суд не має сумнівів щодо достовірності наявних у матеріалах справи відеозаписів, оскільки апелянтом не надано жодних доказів їх монтажу, підробки або невідповідності фактичним обставинам справи. Наведені ним міркування з цього приводу мають суб`єктивний характер.

Відеозаписи як докази отримані в порядку, визначеному законом, зокрема ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» та ст. 251 КУпАП, відповідно до яких доказами є, зокрема, показання технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису. Їх зміст з точки зору належності та допустимості оцінюється судом не ізольовано, а в сукупності з усіма іншими доказами у справі.

Долучений до матеріалів справи відеозапис дає можливість дослідити обставини події, перебіг спілкування ОСОБА_1 з працівниками поліції, наявність вимоги пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння та відмову водія від такого огляду. При цьому відеозапис не є єдиним доказом у справі, а узгоджується з протоколом про адміністративне правопорушення, направленням на медичний огляд, рапортом поліцейського та іншими матеріалами справи.

Підстав для визнання відеозапису недопустимим доказом апеляційний суд не встановив. На переконання апеляційного суду, відеозапис події містить достовірні дані про відмову водія ОСОБА_1 від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння, складання протоколу, роз`яснення наслідків такої відмови, що має істотне значення для правильного вирішення даної справи та є допустимим доказом згідно положень ст. 251 КУпАП. Більш того, інформація, що міститься на відеозаписі, є достатньою для того, щоб зробити висновок про те, що в діях водія є склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Безпідставними є твердженнями захисника, про те що суд першої інстанції не взяв до уваги показання свідка ОСОБА_2 . Так у постанові суддя виклав пояснення надані свідком та дав їм належну оцінку з урахуванням інших доказів наявних у матеріалах справи. З такою оцінкою показань свідка погоджується і суд апеляційної інстанції.

Відтак, доводи захисника про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення є необґрунтованими і не заслуговують на увагу. Таку позицію слід розцінювати, як намагання її довірителем уникнути встановленої Законом відповідальності за скоєне.

Інші доводи, наведені в апеляційній скарзі, висновку суду першої інстанції не спростовують, оскільки є необґрунтованими, спростовуються матеріалами справи та оцінюються судом як такий спосіб захисту, що має на меті безпідставне уникнення від відповідальності за вчинене правопорушення.

Істотних та переконливих доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції викладені в оскаржуваній постанові про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та були підставою для її скасування або зміни, скаржником не наведено та під час апеляційного розгляду не встановлено.

Отже, викладені обставини вказують на те, що місцевий суд повно і всебічно дослідив матеріали справи, дав правильну оцінку доказам та обґрунтовано визнав ОСОБА_1 винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки він, керуючи транспортним засобом, відмовився від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у закладі охорони здоров`я, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху, з чим погоджується і апеляційний суд.

Відповідно до ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов`язкова до застосування судами як джерело права.

У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Адміністративне стягнення накладено судом першої інстанції у відповідності до вимог ст. 33 КУпАП, з урахуванням характеру вчиненого правопорушення, особи ОСОБА_1 , ступеня його вини та в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, що є достатнім для виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчиненню нових правопорушень як ОСОБА_1 , так і іншими особами.

Враховуючи, що при розгляді справи судом першої інстанції не допущено порушень вимог ст. 280 КУпАП, які могли б істотно вплинути на висновки суду про винність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності у вчиненому правопорушенні, кваліфікацію дій та необґрунтованість накладеного стягнення, підстав для скасування, або зміни постанови суду не вбачається.

На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу захисника адвоката Чикилевської О. В. залишити без задоволення, а постанову Козелецького районного суду Чернігівської області від 24 червня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Чернігівського апеляційного судуО. М. Гусач