Постанова від 14 липня 2026 р. у справі №607/15047/25 — Тернопільський апеляційний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 607/15047/25Головуючий у 1-й інстанції Якімець Т.І.

Провадження № 22-ц/817/828/26 Доповідач - Гірський Б.О.

Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 липня 2026 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючого - Гірського Б.О.

суддів - Костіва О.З., Храпак Н.М.

розглянув в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу №607/15047/25 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» від імені якого діє адвокат Гурський Герман Юрійович на заочне рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23 березня 2026 року (ухвалене суддею Якімцем Т.І.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

В липні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Кошельок» (далі - ТОВ «Кошельок») звернулось до суду із вказаним позовом.

В обґрунтування заявлених вимог зазначали, що 05.12.2021 року між сторонами було укладено Договір № 3339301852-537146, підписаний ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором 4879, шляхом направлення позичальнику на номер телефону НОМЕР_1 .

Стверджували, що товариство надало ОСОБА_1 кредит на суму 7 000 грн., однак відповідач не виконав свої зобов`язання за укладеним договором, не повернув кредит та не сплатив проценти, у зв`язку з чим станом на момент звернення до суду в останнього утворилась заборгованість за кредитним договором № 3339301852-537146 від 05.12.2021 року у розмірі 20 869, 80 грн., з яких: 7 000 грн. заборгованість за тілом кредиту та 13 869, 80 грн. заборгованість за відсотками.

Таким чином, просили стягнути з відповідача на свою користь вищезазначену заборгованість за кредитним договором.

Заочним рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23 березня 2026 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Кошельок» заборгованість за договором № 3339301852-537146 від 05 грудня 2021 року у розмірі 7 010 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Кошельок» судовий збір у розмірі 813, 66 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Кошельок» судові витрати на правничу допомогу у розмірі 3 358, 92 грн.

В апеляційній скарзі ТОВ «Кошельок» від імені якого діє адвокат Гурський Г.Ю. просить рішення суду першої інстанції в частині відмовлених позовних вимог скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.

Вважає, що оскаржуване рішення не відповідає засадам повноти та обґрунтованості, законності та об`єктивності, висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи та матеріалам справи.

Зазначає, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у стягненні процентів, нарахованих після закінчення 14-денного Лояльного періоду.

Посилається на те, що за пунктами 3.6-3.8 договору неповернення кредиту після спливу Лояльного періоду є відкладальною обставиною, яка зумовлює продовження строку кредитування до 104 днів та нарахування процентів за ставкою 2,2 % на день.

Вважає, що такі умови договору є чіткими, дійсними та обов`язковими для сторін, а проценти нараховані в межах строку кредитування, а не як відповідальність за прострочення.

Вказує на те, що суд не надав належної оцінки умовам договору та доводам позивача, відповідно неправильно застосував принцип contra proferentem.

Відзиву на апеляційну скаргу не надходило.

За змістом ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з особливостями встановленими цією главою.

В силу положень ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд переглядає справу за наявними і ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Фактичні обставини справи, встановленні судом.

05 грудня 2021 року між ТОВ «Кошельок» та ОСОБА_1 укладено Договір, який підписано відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором (а.с. 11 зворотна сторона - 16).

За Договором: кредитодавець зобов`язується надати позичальнику кредит у сумі 7 000 грн. на засадах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, визначених Договором (пункт 1.1); кредит надається строком на 14 днів, початком якого є дата підписання Договору, а закінченням є дата зарахування на поточний рахунок кредитодавця (пункт 2.1); сторони погодили, що встановлений в пункті 2.1 Договору строк лояльного періоду може бути продовжено позичальником шляхом оплати ним протягом лояльного періоду всіх процентів, фактично нарахованих за користування кредитом (пункт 2.2); датою отримання кредиту вважається дата списання відповідної суми з рахунку кредитодавця; вищезазначена дата отримання кредиту зазначається у Графіку розрахунків, що є додатком до Договору (пункт 2.5); сторони погодили, що факт користування позичальником сумою наданого кредиту після закінчення лояльного періоду користування кредитом є відкладальною обставиною, в розумінні статті 212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), що має наслідком подовження строку користування кредитом наступних умовах: зобов`язання щодо повернення основної суми переносяться на наступний день після закінчення лояльного періоду, але не більше ніж на 90 днів після закінчення лояльного періоду; з наступного дня після закінчення лояльного періоду позичальник зобов`язаний сплачувати кредитодавцю проценти з розрахунку 803 % річних, що становить 2.2 % на день від суми кредиту за кожен день користування ним; з наступного дня після закінчення лояльного періоду у відповідності до положень частини другої статті 625 ЦК України, позичальник зобов`язаний сплачувати кредитодавцю суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 3 (три) проценти річних від простроченої суми (пункти 3.6 - 3.9).

Матеріали справи містять паспорт споживчого кредиту до Договору, у якому зазначено суму кредиту у розмірі 7 000 грн., строк кредитування - 14 днів з можливістю продовження, мета отримання кредиту, інша інформація (а.с. 10, 11), Графік розрахунків як Додаток № 1 до Договору, у якому зазначено, що загальна вартість кредиту - 7010 грн. (а.с. 16 зворотна сторона, 17), лист ПАТ «МТБ БАНК» від 25.06.2025 № 06/642-06/134, яким підтверджено успішність операції через систему xPAY та зарахування на картку картодержателя з такими даними: дата та час платежу - 2021-12-05 12:55:43; сума платежу - 7 000 грн; номер картки НОМЕР_2 (а.с. 20), повідомлення про успішне зарахування 7 000 грн. на картку клієнта № НОМЕР_3 за Договором (а.с. 21), Правила надання грошових коштів в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «Кошельок», затверджених наказом директора ТОВ «Кошельок» від 19.08.2021 № 07/14/07/21 (а.с. 22 - 30).

Відповідно до детального розрахунку заборгованості за Договором залишок заборгованості становить 20 869,80 грн., що складається з: 7 000,00 грн. - заборгованість за кредитом; 13 869,80 грн. - заборгованість за відсотками за користування позикою (а.с. 18, 19).

На виконання ухвали Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12 грудня 2025 року за результатами детальної перевірки АТ «Універсал Банк» встановлено, що на ім`я ОСОБА_1 , банком було емітовано банківську картку № НОМЕР_2 . Згідно з випискою про рух коштів за період з 04 грудня 2021 року по 18 березня 2022 року по цій картці 05.12.2021 було здійснено зарахування у сумі 7 000 грн.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції вважав обґрунтованою позовну вимогу щодо стягнення заборгованості за основним зобов`язанням у розмірі 7 000 грн., водночас стосовно стягнення заборгованості за несплаченими відсотками за користування кредитом вважав, що первісний кредитор мав право нараховувати відсотки лише у межах погодженого сторонами строку кредитування у 14 днів, відтак виснував про те, що загальна заборгованість за основним зобов`язанням та відсотками складає 7 010 грн.

Рішення суду першої інстанції переглядається лише в межах доводів апеляційної скарги, тобто в частині відмовлених позовних вимог та в частині задоволених позовним вимог не переглядається.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи апеляційний суд виходить з наступного.

Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч.4 ст.203 ЦК України).

Відповідно до ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За змістом ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

У відповідності до ст.6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст.627 ЦК України).

За змістом ст.ст.626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст.638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч.2 ст.639 ЦК України).

Абзац другий ч.2 ст.639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 732/670/19, від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 07.10.2020 у справі №127/33824/19.

У ст.526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 ст.1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон).

Згідно із п.6 ч.1 ст.3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших, електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пунктом 12 частини 1 статті 3 Закону).

Відповідно до частини 3 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч.4 ст.11 Закону).

Згідно із ч.6 ст.11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини 8 статті 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору, щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

На виконання приписів Закону України «Про електронні довірчі послуги» в Україні діють декілька способів електронної ідентифікації особи, які дозволяють однозначно її встановити, а саме:

1) використання кваліфікованого електронного підпису особи, який розміщений у вигляді приватного ключа на матеріальному носії інформації;

2) використання систем BankID, зокрема Національного банку України, який регулюється постановою правління цього банку від 17 березня 2020 року №32.

Відповідно до пунктів 1, 2, 6 частини другої розділу I Загальні положення постанови правління Національного банку України від 17 березня 2020 року №32 визначено:

1) абонент-ідентифікатор - банк України, який є абонентом Системи BankID Національного банку та безпосередньо виконує функції ідентифікації, автентифікації та верифікації клієнтів (банку), які є користувачами Системи BankID Національного банку;

2) абонент - надавач послуг - абонент Системи BankID Національного банку, який з її використанням отримує від абонента-ідентифікатора дані користувача Системи BankID Національного банку з метою надання йому послуг;

6) автентифікація - електронна процедура, яка дає змогу встановити та підтвердити особу користувача Системи BankID Національного банку.

Статтею 23 Закону України «Про платіжні послуги» передбачено, що надавачі платіжних послуг, визначені в пункті 9 частини першої статті 10 цього Закону, зобов`язані здійснювати ідентифікацію та верифікацію користувачів відповідно до вимог законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення.

Так, звертаючись до суду з позовом ТОВ «Кошельок» посилалося на те, що що 05.12.2021 року між сторонами було укладено Договір № 3339301852-537146, підписаний ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором 4879, шляхом направлення позичальнику на номер телефону НОМЕР_1 . Крім того, посилались на те, що ОСОБА_1 ідентифіковано та верифіковано шляхом отримання через систему BankID НБУ ідентифікаційних даних позичальника.

Разом з тим, суд першої інстанції не звернув увагу на те, що кредитний договір № 3339301852-537146 від 05.12.2021 року не містить відомостей про його підписання позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором, який би відповідав вимогам закону «Про електронну комерцію» та закону «Про електронні документи та електронний документообіг», тобто в договорі відсутня відмітка про скріплення електронним підписом і його укладення дистанційно. Не містить кредитний договір також відомостей про підписання його електронним підписом і самим кредитодавцем.

Також матеріали справи не містять візуальної форми послідовності дій клієнта в Інформаційно-телекомунікаційній системі.

Таким чином, наявні підстави вважати, що кредитний договір № 3339301852-537146 від 05.12.2021 року не підписаний позичальником, тому визначені в ньому проценти не були погоджені сторонами, як і не погоджено строк кредитування та інші істотні умови кредитного договору.

Апеляційний суд вважає, що оскільки відсутні докази укладення сторонами вищевказаного кредитного договору, тому відсутні правові підстави для задоволення позову ТОВ «Кошельок» в повному обсязі.

Оскільки ОСОБА_1 апеляційну скаргу на заочне рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 17 жовтня 2022 року не подавав, тому суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції лише в межах доводів та вимог апеляційної скарги ТОВ «Кошельок» (ч.1 ст.367 ЦПК України).

За таких обставин, оскільки суд апеляційної інстанції обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а заочне рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23 березня 2026 року в оскаржуваній частині, слід залишити без змін.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Згідно зі ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи, що за результатами апеляційного перегляду справи, результат вирішення справи залишився незмінним, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389, 390, 141 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» - залишити без задоволення.

Заочне рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23 березня 2026 року в оскаржуваній частині - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню у касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України.

Повна постанова складена 15 липня 2026 року.

Головуючий Гірський Б.О.

Судді: Храпак Н.М.

Костів О.З.