Постанова від 14 липня 2026 р. у справі №604/383/26 — Тернопільський апеляційний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 604/383/26Головуючий у 1-й інстанції Сіянко В.М.

Провадження № 22-ц/817/882/26 Доповідач - Гірський Б.О.

Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 липня 2026 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючого — Гірського Б.О.

суддів — Костіва О.З., Храпак Н.М.

розглянув у письмовому провадженні без повідомлення учасників цивільну справу №604/383/26 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Підволочиського районного суду Тернопільської області від 29 квітня 2026 року (ухвалене суддею Сіянко В.М., повне судове рішення складено 29 квітня 2026 року) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

В березні 2026 року товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» (далі — ТОВ «Укр Кредит Фінанс») звернулось до суду із вказаним позовом.

Позовні вимоги обґрунтовувались тим, що 18 лютого 2024 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії №1350-9985 за допомогою веб-сайту (https://navse.in.ua). Кредитний договір, у відповідності до Закону України «Про споживче кредитування», укладений в письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію». Позичальнику надано одноразовий ідентифікатор C7823 для підписання кредитного договору №1350-9985 від 18 лютого 2024 року, підтвердження ознайомлення з Правилами та інших супутніх документів. Відповідно до умов договору відповідачка отримала кредит у розмірі 20 400 грн.; строк кредитування 300 днів; базовий період 14 днів; комісія за видачу кредиту — 15,00 % від суми кредиту; знижена відсоткова ставка – 1,20 % в день; стандартна відсоткова ставка – 1,50% в день.

Вказували, що позивач (через партнера АТ КБ “ПриватБанк” з яким укладено договір №4010 про надання послуг в системі LiqPay від 02.12.2019 р.) видав відповідачці кредитні кошти на картковий рахунок вказаний відповідачкою в особистому кабінеті, чим виконав свої зобов`язання за договором своєчасно та в повному обсязі.

ОСОБА_1 здійснила часткову оплату в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №1350-9985 від 18 лютого 2024 року, шляхом здійснення платежів, зазначених у розрахунку заборгованості за кредитним договором. Сплачуючи кредит, відповідачка вчинила конклюдентні дії, що свідчать про прийняття укладеного кредитного договору, який створив для неї певні цивільні права та обов`язки, частину з яких було реалізовано.

Через неналежне виконання відповідачкою своїх зобов`язань за договором, станом на 17 лютого 2026 року утворилась загальна сума заборгованості в розмірі 68 731,36 грн.

У зв`язку з наведеним, просили суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №1350-9985 від 18 лютого 2024 року в розмірі 68 731,36 грн., з яких: 15 614,96 грн. - заборгованість за кредитом, 53 116,40 грн. - заборгованість за нарахованими процентами.

Рішенням Підволочиського районного суду Тернопільської області від 29 квітня 2026 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії №1350-9985 від 18 лютого 2024 року в розмірі 59 675, 19 грн., що складається із заборгованості за тілом кредиту — 15 614,96 грн. та заборгованості за нарахованими процентами — 44 060,23 грн., а також суму судового збору в розмірі 2 316, 29 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити частково та стягнути з неї заборгованість за кредитним договором у розмірі 37 814,74 грн., посилаючись на те, що судом неповно з`ясовано обставини справи та неправильно застосовано норми матеріального права.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що оскільки кредитний договір був укладений після набрання чинності Законом України від 22 листопада 2023 року №3498-ХІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», максимальна денна процентна ставка за кредитом для неї не могла перевищувати 1 %.

Вважає, що суд першої інстанції на вказане уваги не звернув, тому наявні підстави для здійснення перерахунку суми заборгованості за кредитним договором.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ТОВ “Укр Кредит Фінанс” Богданова В.С. зазначає, що сторонами було погоджено умови щодо розміру процентів та строку кредитування і ОСОБА_1 погодилась з такими умовами, шляхом електронного підпису договору одноразовим ідентифікатором C7823, тому позивач має законне право на нарахування процентів, які визначені п.4.9 кредитного договору, протягом строку дії договору.

Щодо посилання відповідачки на те, що денна процентна ставка не може перевищувати 1%, вказують, що денна процентна ставка розраховується саме на дату укладення договору про споживчий кредит з урахуванням законодавчих обмежень, встановлених на дату укладання такого договору.

Відповідно до Закону України «Про споживче кредитування» розділу 4 Прикінцевих та перехідних положень, частиною 17 “Тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", установлено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів -1,5 %.

Крім того, звертають увагу суду на те, що позивачем жодних штрафних санкцій (пені, штрафу, процентів за ст.625 ЦК України) відповідачці не нараховувалось.

Згідно із ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з особливостями встановленими цією главою.

Відповідно до ч.1 ст.369 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без призначення судового засідання та без повідомлення учасників справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення виходячи із наступного.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Проте таким вимогам закону рішення суду першої інстанції в повній мірі не відповідає.

Судом встановлено наступні обставини.

18 лютого 2024 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 за допомогою веб-сайту (https://navse.in.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем Товариства в межах якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний Договір про відкриття кредитної лінії №1350-9985, шляхом підписання кредитного договору електронним підписом з одноразовим ідентифікатором С7823.

Згідно з умовами кредитного договору кредитодавець взяв на себе зобов`язання надати відповідачці кредит для задоволення особистих потреб на наступних умовах:

- сума кредиту 20 400 грн;

- строк кредитування - 300 днів;

- базовий період - 14 днів;

-комісія за видачу кредиту - 15,00 % від суми кредиту;

-знижена % ставка — 1,20 % в день;

- стандартна % ставка - 1,50 % в день.

За умовами договору №1350-9985 від 18 лютого 2024 року, зокрема п.2.2, кредитодавець відкрив кредитну лінію для позичальника шляхом надання позичальнику кредиту на умовах строковості, зворотності, платності для задоволення особистих потреб позичальника, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити нараховані кредитодавцем проценти за користування кредитом, передбачені цим Договором.

Відповідно до п.4.1 Договору загальний розмір кредиту становить 20 400 грн. Дата надання/видачі кредиту 18 лютого 2024 року.

Базовий період користування кредитом складає 14 календарних днів з дати надання кредиту (п.4.4 Договору).

Строк кредитування, тобто строк, на який надається кредит позичальнику, 300 календарних днів з моменту перерахування кредиту позичальнику. Дата повернення (виплати) кредиту 13 грудня 2024 року (п.4.9 Договору).

Згідно із п.4.10 Договору реальна річна процентна ставка на дату укладення договору складає 27138,11 %.

Орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення договору (за весь строк кредитування) складає 105 345,48 грн. та включає в себе: суму кредиту, комісію за видачу кредиту, проценти за користування кредитом (п.4.11 Договору).

Пунктом 4.12 Договору передбачено, що денна процентна ставка на дату укладення договору складає 1,388 %.

Відповідно до п.8.5 Договору у разі прострочення позичальником сплати процентів за користування кредитом та/або комісії за видачу кредиту на строк понад один календарний місяць, кредитодавець має право вимагати від позичальника повернення кредиту в повному обсязі та сплати процентів за весь строк фактичного користування кредитом, а також у повному розмірі комісії за видачу кредиту (якщо п.4.7. Договору передбачає сплату комісії за видачу кредиту).

Зі змісту договору вбачається, що такий договір підписаний електронним підписом відповідачки, якій було надано одноразовий ідентифікатор С7823, зазначено номер особистого електронного платіжного засобу: НОМЕР_1 .

Факт укладення кредитного договору ОСОБА_1 не заперечується.

Відповідно до розрахунку заборгованості за вказаним договором станом на 17.02.2026 р. загальна заборгованість склала 68 731,36 грн.; а саме: основний борг — 15 614,96 грн.; залишок відсотків — 53 116,40 грн.

Відповідачкою частково сплачувались грошові кошти в рахунок погашення кредиту, а саме сплачено грошові кошти у розмірі 25 451,34 грн, які розподілено позивачем на погашення заборгованості за комісією, частково на оплату тіла кредиту та часткового погашення заборгованості за нарахованими відсотками.

Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (частина 4 статті 203 ЦК України).

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно із ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до ч. 3 ст. 1049 ЦК України позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон).

Згідно із пунктом 6 частини 1 статті 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пунктом 12 частини 1 статті 3 Закону).

Відповідно до частини 3 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини 4 статті 11 Закону).

Згідно із частиною 6 статті 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини 8 статті 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

22 листопада 2023 року прийнято Закон України № 3498-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», який набрав чинності 24 грудня 2024 року. Вказаним Законом внесено зміни та доповнення і до Закону України №1734-VIII від 15 листопада 2016 року «Про споживче кредитування». Зокрема, статтю 8 Закону України №1734-VIII від 15 листопада 2016 року «Про споживче кредитування» доповнено частиною п`ятою, якою визначено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Задовольняючи частково позов ТОВ «Укр Кредит Фінанс» про стягнення заборгованості за кредитним договором, суд першої інстанції, врахувавши п.17 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про споживче кредитування» дійшов правильного висновку щодо визначення періодів, у межах яких підлягали застосуванню відповідні відсоткові ставки, вірно застосував їх до спірних правовідносин та обгрунтовано зазначив, що умови щодо обмеження максимального розміру денної процентної ставки застосовуються автоматично і не вимагають внесення змін до договору, так як характер цих правових норм є імперативним і не передбачає можливості відхилення від них при укладенні чи зміні договорів про надання споживчого кредиту.

Враховуючи, що кредитний договір укладено 18 лютого 2024 року, тобто після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», до спірних правовідносин підлягає застосуванню частина п`ята статті 8 Закону України «Про споживче кредитування».

Разом з цим пунктом 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» встановлено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів 2.5 %; протягом наступних 120 днів 1.5 %.

Отже, на підставі частини п`ятої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» починаючи з 241 дня з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», тобто з 20 серпня 2024 року максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої статті 8 не може перевищувати 1%.

Однак, визначаючи розмір заборгованості за кредитним договором, суд першої інстанції безпідставно не врахував те, що положення кредитного договору щодо обов`язку ОСОБА_1 сплачувати комісію за надання кредиту є нікчемними, у зв`язку з чим підстави для нарахування банком такої комісії є безпідставними і вказані кошти не підлягали сплаті останньою.

Нарахування комісії за видачу кредиту у розмірі 15% від суми виданого кредиту встановлено п. 4.7 Договору.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця для отримання, обслуговування та повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і повернення кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Згідно із частинами 1, 2, 5, 7 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. Якщо до положення вносяться зміни, такі зміни вважаються чинними з моменту їх внесення.

Відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Аналіз умов договору №1350-9985 від 18 лютого 2024 року свідчить про те, що комісія за надання кредиту в розмірі 15 % від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту, є платою безпосередньо за надання кредитних коштів позичальнику.

Умови договору не містять переліку інших додаткових та супутніх послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються відповідачу та за які позивачем встановлена комісія за обслуговування кредиту.

Надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком фінансової установи, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов`язок фінансової установи за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь фінансової установи. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самої фінансової установи та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії фінансової установи не є послугами, що об`єктивно надаються позичальнику.

Подібні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року в справі № 524/5152/15.

Умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту, відсотків за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь, що є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства.

Подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду, від 21 квітня 2021 року в справі № 677/1535/15, від 21 липня 2021 року в справі № 751/4015/15, від 15 грудня 2021 року в справі № 209/789/15, від 12 квітня 2022 року в справі № 640/14229/15 та від 20 липня 2022 року у справі № 343/557/15-ц.

З огляду на зазначене, враховуючи, що кошти сплачені ОСОБА_1 в рахунок комісії за видачу кредиту, повинні були бути зараховані позивачем на погашення нарахованих відсотків та тіла кредиту, колегія суддів вважає за необхідне здійснити перерахунок заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії №1350-9985 від 18 лютого 2024 року наступним чином.

Так, за період з 18 лютого 2024 року по 03 березня 2024 року відсотки підлягали нарахуванню на тіло кредиту в розмірі 20 400 грн. та становили 3 733,20 грн. (14 днів х 1,2 % (244,80 грн. на день) + 1 день х 1,5 % (306 грн. на день)). 03 березня 2024 року ОСОБА_1 здійснила платіж у розмірі 5 000 грн., з яких 3 733,20 грн. підлягали зарахуванню в рахунок погашення відсотків, а 1 266,80 грн. — у рахунок погашення тіла кредиту, у зв`язку з чим залишок тіла кредиту зменшився до 19 133,20 грн.

За період з 04 березня 2024 року по 08 березня 2024 року на залишок тіла кредиту 19 133,20 грн. були нараховані відсотки у розмірі 1 434,99 грн. (5 днів х 1,5 % (286,998 грн. на день)). 08 березня 2024 року відповідачкою сплачено 1 289,36 грн., які підлягали повному зарахуванню в рахунок погашення нарахованих відсотків.

За період з 09 березня 2024 року по 16 березня 2024 року на тіло кредиту у розмірі 19 133,20 грн. нараховано відсотки у сумі 1 982,43 грн. (8 днів х 1,2 % (229,60 грн. на день)). 16 березня 2024 року ОСОБА_1 сплатила 3 794,40 грн., а 17 березня 2024 року — ще 197,84 грн. Після зарахування зазначених платежів насамперед у рахунок погашення відсотків, а залишку в рахунок погашення тіла кредиту, розмір тіла кредиту зменшився до 17 123,39 грн.

За період з 17 березня 2024 року по 30 березня 2024 року на залишок тіла кредиту у розмірі 17 123,39 грн. були нараховані відсотки у сумі 2 876,72 грн. (14 днів х 1,2 % (205,48 грн. на день)). 30 березня 2024 року відповідачкою здійснено платіж у розмірі 4 660,44 грн., після зарахування якого залишок тіла кредиту зменшився до 15 339,67 грн.

За період з 31 березня 2024 року по 13 квітня 2024 року на тіло кредиту у розмірі 15 339,67 грн. нараховано відсотки у сумі 2 577,12 грн. (14 днів х 1,2 % (184,08 грн. на день)). 13 квітня 2024 року відповідачкою здійснено платіж у розмірі 241,72 грн., який підлягав зарахуванню в рахунок погашення відсотків.

За період з 14 квітня 2024 року по 22 квітня 2024 року на залишок тіла кредиту у розмірі 15 339,67 грн. були нараховані відсотки у сумі 2 070,90 грн. (9 днів х 1,5 % (230,10 грн. на день)). 22 квітня 2024 року ОСОБА_1 здійснила платіж у розмірі 4 616,56 грн., після зарахування якого залишок тіла кредиту зменшився до 15 129,41 грн.

За період з 23 квітня 2024 року по 27 квітня 2024 року на тіло кредиту у розмірі 15 129,41 грн. нараховано відсотки у сумі 907,75 грн. (5 днів х 1,2 % (181,55 грн. на день)). 27 квітня 2024 року відповідачкою сплачено 5 552,72 грн., після зарахування яких залишок тіла кредиту зменшився до 10 484,44 грн.

За період з 28 квітня 2024 року по 11 травня 2024 року на залишок тіла кредиту у розмірі 10 484,44 грн. були нараховані відсотки у сумі 1 761,34 грн. (14 днів х 1,2 % (125,81 грн. на день)). 11 травня 2024 року відповідачкою здійснено платіж у розмірі 98,30 грн., який підлягав зарахуванню в рахунок погашення відсотків, відповідно залишок заборгованості по відсотках зменшився до 1663,04 грн.

За період з 12 травня 2024 року по 19 серпня 2024 року на тіло кредиту у розмірі 10 484,44 грн. підлягали нарахуванню відсотки у сумі 15 727 грн. (100 днів х 1,5 % (157,27 грн. на день)), а за період з 20 серпня 2024 року по 13 грудня 2024 року — відсотки у сумі 12 161,44 грн. (116 днів х 1 % (104,84 грн. на день)).

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що з ОСОБА_1 на користь ТОВ “Укр Кредит Фінанс” підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором у розмірі 40 035,92 грн., з яких: 10 484,44 грн. заборгованість за тілом кредиту та 29 551,48 грн. - заборгованість за відсотками за користування кредитом.

У відповідності до статтей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно частини другої статті 89 ЦПК України, жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч.4 ст. 367 ЦПК України).

Відповідно до статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у сукупності, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги та зміни рішення суду, зменшивши розмір стягнення заборгованості за кредитним договором з 59 675,19 грн. до 40 035,92 грн.

Щодо вирішення питання судових витрат.

Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судом встановлено, що ціна позову у даній справі становила 68 731,36 грн.

Судом апеляційної інстанції частково задоволено скаргу відповідача та зменшено розмір стягнення, задоволено позовні вимоги ТОВ «Укр Кредит Фінанс» на суму 40 035,92 грн., що становить 58 % ціни позову.

Ставки, що підлягали сплаті при поданні позовної заяви та апеляційної скарги, становили 2 662,40 грн. та 4 065,48 грн.

Отже з відповідачки на користь позивача слід стягнути судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 1 544,19 грн. (2662,40/100*58 %).

Також зважаючи на те, що апеляційним судом скаргу задоволено частково, в силу статті 141 ЦПК України, слід стягнути з позивача на користь відповідача судовий збір за подання апеляційної скарги, пропорційно розміру позовних вимог, в задоволенні яких відмовлено (42 % від 4 065,48 грн.), що в сумі становить 1 707,50 грн.

Отже різниця між понесеним судовим збором позивача та відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам становить 163,31 грн. (1 707,50 грн. — 1 544,19 грн.).

За таких обставин, колегія суддів вважає, що різницю судових витрат, які пов`язані зі сплатою судового збору за розгляд даної справи, слід стягнути з позивача на користь відповідача.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 369, 374, 376, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Рішення Підволочиського районного суду Тернопільської області від 29 квітня 2026 року — змінити, зменшивши суму стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» заборгованості за кредитним договором №1350-9985 від 18 лютого 2024 року з 59 675, 19 грн. до 40 035, 92 грн., з яких: 10 484, 44 грн. - сума заборгованості за тілом кредиту; 29 551, 48 грн. - сума заборгованості за відсотками.

Рішення Підволочиського районного суду Тернопільської області від 29 квітня 2026 року в частині стягнення сплаченого судового збору – скасувати.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» (бульвар Лесі Українки, 26 офіс 407, м. Київ, код ЄДРПОУ 38548598) на користь ОСОБА_1 (с. Хмелиська Тернопільська область, рнокпп НОМЕР_2 ) судовий збір за розгляд даної справи в розмірі 163, 31 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню у касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України.

Повна постанова складена 15 липня 2026 року.

Головуючий Гірський Б.О.

Судді: Костів О.З.

Храпак Н.М.