Постанова від 13 липня 2026 р. у справі №496/3371/26 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 33/813/1362/26

Номер справи місцевого суду: 496/3371/26

Головуючий у першій інстанції Горяєв І. М.

Доповідач Комлева О. С.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.07.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі судді - Комлевої О.С.,

за участю секретаря судового засідання Козлової В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 на постанову Біляївського районного суду Одеської області від 20 травня 2025 року,

в с т а н о в и в :

Короткий зміст оскаржуваної постанови суду першої інстанції.

ПостановоюБіляївського районного суду Одеської області від 20.05.2025 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік. Звільнено ОСОБА_1 від сплати судового збору.

Вимоги наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи, яка її подала.

Не погоджуючись із вказаною постановою Біляївського районного суду Одеської області від 20.05.2025, особою, яка притягується до адміністративної відповідальності подано апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову скасувати та закрити провадження у справі за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Апеляційна скарга мотивована порушенням працівниками поліції порядку огляду на стан сп`яніння, а саме не запропоновано пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та відразу звернулися із вимогою щодо проходження огляду в медичному закладі. При цьому, скаржником стверджується, що наявність фіксації відмови не підтверджує факту перебування особи у стані наркотичного сп`яніння та висновок про наявність наркотичного сп`яніння ґрунтується виключно на суб`єктивних ознаках працівників поліції та не є медичним доказом, а тому не є належним доказом в даному випадку.

В обґрунтування апеляційної скарги також заначено, що наявність виявлення невеликої кількості речовини сам по собі не доводить приналежність такої особі, яка притягується до адміністративної відповідальності, факту зберігання такої та мети використання.

Також апеляційна скарга містить клопотання особи, яка притягується до адміністративної відповідальності про поновлення пропущеного строку апеляційного оскарження, зазначаючи, що в судовому засідання особа присутня не була, копію постанови фактично отримано особою 06.06.2026 через мобільний додаток «Дія».

Висновки за результатами розгляду клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження

В судове засідання 14.07.2026 особа, яка притягується до адміністративної відповідальності не з`явилася, про дату, час та місце судового розгляду повідомлялася належним чином (а.с. 34).

Від особи, яка притягується до адміністративної відповідальності на адресу апеляційного суду надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.

З огляду на викладене, апеляційний суд вважає за можливим здійснити розгляд справи за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.

Дослідивши клопотання особи, яка притягується до адміністративної відповідальності про поновлення строку на апеляційне оскарження та матеріали справи про адміністративне правопорушення, апеляційний суд дійшов до наступних висновків.

Відповідно до положень ст. 294 КУпАП, постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених ч. 5 ст. 7 та ч. 1 ст. 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Вирішуючи питання щодо можливості поновлення пропущеного процесуального строку, суд має зважати на причини, які слугували перешкодами у реалізації особою права на апеляційне оскарження. Поважними причинами слід вважати лише ті обставини, які були об`єктивно непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, яка подала апеляційну скаргу, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили або ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк. Обов`язок доведення поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження судового рішення покладено на особу, яка звертається з апеляційною скаргою.

Право на судовий захист є конституційним правом людини (ст. 55 Конституції України), яке не може бути обмежене, крім випадків, передбачених Конституцією України (ст. 64). Однією з гарантій реалізації цього права є апеляційне та касаційне оскарження судових рішень як одна з основних засад судочинства в Україні, що може бути обмежене лише законом (п. 8 ч. 1 ст. 129 Конституції України).

Чинні норми КУпАП в частині права на оскарження постанови судді місцевого суду є гарантією забезпечення захисту прав і законних інтересів учасників судового розгляду і за аналогією з правом особи на доступ до суду, закріпленим у пункті 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, визначають порядок реалізації цього права, його законну мету.

Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право звернення до суду. Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Звертаючись до суду із клопотанням про поновлення пропущеного строку апеляційного оскарження, захисником особи, яка притягується до адміністративної відповідальності зазначається, що судовий розгляд відбувся без участі особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, копію оскаржуваної постанови не було направлено такій особі та її захиснику, зі змістом постанови ознайомилися з єдиного державного реєстру судових рішень 18.04.2026 (постанова оприлюднена 17.04.2026).

Матеріалами справи встановлено, що оскаржувану постанову ухвалено судом першої інстанції 20.05.2026.

Згідно змісту оскаржуваної постанови, розгляд справи в суді першої інстанції відбувався за участю особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, натомість матеріали справи не містять відомостей щодо участі особи в судовому засіданні, фіксація судового засідання не здійснювалася та розписки ОСОБА_1 щодо роз`яснення йому прав та обов`язків передбачених ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, про що стверджується в оскаржуваній постанові, а матеріалах справи не вбачається.

Повний текст постанови складений 29.05.2026.

Відомості щодо направлення судом першої інстанції особі, яка притягується до адміністративної відповідальності копії повного тексту оскаржуваної постанови у відповідності до положень 295 КУпАП в матеріал справи відсутні.

На підтвердження дати отримання копії повного тексту оскаржуваної постанови скаржником до клопотання про поновлення пропущеного строку долучено роздруківку знімку екрану з мобільного застосунку «Дія», яка в свою чергу підтверджує зазначену ОСОБА_1 дату отримання відповідної копії – 06.06.2026 (а.с. 29).

Апеляційну скаргу направлено особою, яка притягується до адміністративної відповідальності за допомогою засобів поштового зв`язку 16.06.2026.

З підстав викладеного, зважаючи на вищевказане передбачене право особи на доступ до правосуддя, з метою перевірки наведених скаржником доводів апеляційної скарги та законності оскаржуваної постанови суду першої інстанції, апеляційний суд вважає за необхідне поновити строк на апеляційне оскарження та забезпечити ОСОБА_1 відповідне право.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, перевіривши доводи наведені в апеляційній скарзі, апеляційний суд дійшов до наступних висновків.

У відповідності до положень ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

За положеннями ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно положень ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.

Завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом (ст. 245 КУпАП).

Приймаючи оскаржувану постанову щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд першої інстанції виходив із того, що вина останнього в повній мірі підтверджується наявними матеріалами справи в своїй сукупності.

З огляду на наявні встановлені судом першої інстанції обставини справи та в подальшому досліджені апеляційним судом, а також судом першої інстанціях в повній мірі дотримано вищенаведені вимоги КУпАП, та як результат винесено законну та обґрунтовану постанову щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в суді апеляційної інстанції з огляду на наступне.

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №647181 ОСОБА_1 22.04.2026 близько 12 год 45 хв за адресою: Одеська область, Одеський район, с. Дачне, автодорога Київ-Одеса, 452 км, керував транспортним засобом «Volkswagen», д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: тремтіння пальців рук, неприродна бліда шкіра обличчя, зіниці очей не реагують на світло. Від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив п. 2.5 ПДР України за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Пунктом 2.5 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306, визначено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

За положеннями ч. 1 ст. 130 КУпАП відповідальність передбачена за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Факт керування вказаним в протоколі транспортним засобом підтверджується наявними долученими до матеріалів справи відеозаписами подій, що відбувалися в день складення протоколу, та особою, яка притягується до адміністративної відповідальності не заперечується, в апеляційній скарзі не спростовується.

Згідно Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України від 09.11.2015 № 1452/735 та Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою КМУ від 17 грудня 2008 року № 1103, визначено, що огляду підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками такого стану, установленими МОЗ і МВС.

Перелік ознак наркотичного сп`яніння наведений в п. 4 розділу 1 Інструкції № 1452/735.

Положеннями вищенаведеної Інструкції № 1452/735, а саме п. 12 розділу 2, визначено, що у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я.

Тобто, згідно вимог вищенаведеної інструкції, якою визначено та регулюється порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, у разі наявності у водія транспортного засобу ознак наркотичного сп`яніння, вказаний огляд з метою встановлення стану сп`яніння проводиться в закладі охорони здоров`я, з огляду на що доводи апеляційної скарги в даній частині відхиляються апеляційним судом.

Разгідно диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП відповідальність в даному випадку передбачена також за відмову особою-водієм транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку, в даному випадку в медичному закладі, з огляду на що доводи апеляційної скарги в частині неналежності доказу наявності фіксації факту відмови від проходження огляду відхиляються апеляційним судом як необґрунтовані. При цьому, слід зауважити, що наявність факту відмови від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння, що підтверджується також відеозаписами подій, особою, яка притягується до адміністративної відповідальності не заперечується та останнім на відео повідомляється працівникам поліції дослівно «вчора вживав, а тому воно покаже» (відео 232243, 12 год 52 хв).

З огляду на вищевикладене, апеляційний суд вважає за необхідне заначити щодо правильних висновків суду про доведення зібраними по справі доказами факту наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме відмови особи від проходження огляду у встановленому законом порядку, оскільки наявність такої відмови підтверджується безпосередньо особою, яка притягується до адміністративної відповідальності та вбачається з відеозапису подій.

Будь-яких належних та обґрунтованих доводів на спростування висновків суду першої інстанції скаржником не наведено, а наведені в апеляційній скарзі спростовуються наявними матеріалами справи.

Суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін.

Таким чином, з огляду на вищезазначене, оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи та не спростували правильні по суті висновки суду першої інстанції, підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваної постанови суду першої інстанції відсутні.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 251, 280, 283, 294 КУпАП України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в :

Клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 – задовольнити.

Поновити особі, яка притягається до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Біляївського районного суду Одеської області від 20 травня 2025 року.

Апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Постанову Біляївського районного суду Одеської області від 20 травня 2025 року – залишити без змін.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови складений 21 липня 2026 року.

Суддя О.С. Комлева