Постанова від 20 липня 2026 р. у справі №519/547/26 — Одеський апеляційний суд

Суд: Одеський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: Інші скарги та заяви в процесі виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб)

Дата: 20 липня 2026 р.

Справа: №519/547/26

Суддя: Сєвєрова Є. С.

Номер провадження: 22-ц/813/6503/26

Справа № 519/547/26

Головуючий у першій інстанції Лемець С.П.

Доповідач Сєвєрова Є. С.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.07.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів:

Сєвєрової Є.С. (суддя – доповідач),

Погорєлової С.О., Таварткіладзе О.М.,

учасники справи:

заявник – ОСОБА_1 ,

заінтересована особа – Приватний виконавець Одеського виконавчого округу Щербаков Юрій Сергійович,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Південного міського суду Одеської області від 06 квітня 2026 року у складі судді Лемець С.П.,

встановив:

2. ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст скарги

У квітні 2026 року, ОСОБА_1 звернувся до суду із скаргою, заінтересована особа – Приватний виконавець Одеського виконавчого округу Щербаков Ю.С., в якій просить суд:

- визнати постанову від 25.05.2021 у ВП № 65572218 про стягнення з боржника основної винагороди приватного виконавця Одеського виконавчого округу Щербакова Ю.С. - неправомірною і скасувати;

- визнати бездіяльність приватного виконавця Одеського виконавчого округу Щербакова Ю.С. щодо тривалого невчинення дій, спрямованих на виконання рішення суду неправомірними;

- визнати дії приватного виконавця Одеського виконавчого округу Щербакова Ю.С. щодо надіслання вимоги від 28.11.2022 на отримання інформації, яка містить банківську таємницю - стосовно наявності та/або стану рахунків Боржника - неправомірними;

- визнати дії приватного виконавця Одеського виконавчого округу Щербакова Ю.С. щодо подання запиту до ПФУ від 19.06.2025 про розмір пенсії Боржника - неправомірними;

- визнати дії приватного виконавця Одеського виконавчого округу Щербакова Ю.С. щодо надіслання запиту від 19.06.2025 на отримання інформації, яка містить банківську таємницю - стосовно наявності та/або стану рахунків Боржника - неправомірними;

- визнати дії приватного виконавця Одеського виконавчого округу Щербакова Ю.С. щодо подання запиту від 19.06.2025 до Податкової служби про РНОКПП або серію (за наявності) та номер паспорту, джерела та/або суми доходів, та розміри утриманого податку з доходів - неправомірними;

- визнати дії приватного виконавця Одеського виконавчого округу Щербакова Ю.С. щодо подання запиту від 21.06.2025 до МВС щодо зареєстрованих за боржником транспортних засобів - неправомірними;

- визнати дії приватного виконавця Одеського виконавчого округу Щербакова Ю.С. щодо подання запиту від 15.11.2025 до Податкової служби про РНОКПП або серію (за наявності) та номер паспорту, джерела та/або суми доходів, та розміри утриманого податку з доходів - неправомірними.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції.

Ухвалою Південного міського суду Одеської області від 06 квітня 2026 року скаргу ОСОБА_1 на рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення, залишено без розгляду та повернуто її скаржнику.

Ухвала суду мотивована тим, що скаржником пропущено десятиденний строк на оскарження та не додано заяви або клопотання про його поновлення, а тому скаргу слід залишити без розгляду та повернути скаржнику.

Короткий зміст вимог та доводів апеляційної скарги

Не погодившись з вищевказаною ухвалою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить суд скасувати ухвалу Південного міського суду Одеської області від 06 квітня 2026 року, справу повернути до суду першої інстанції для вирішення питання відкриття провадження й розгляду по суті, а також вирішити питання про розподіл судових витрат, пов`язаних із розглядом цієї скарги.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що підставою для повернення його скарги суд вказав пропуск строків оскарження рішень, дій та бездіяльності приватного виконавця. Проте цей висновок є помилковим, оскільки звертаючись із даною скаргою, заявник послався на ч.4 п.102 розділу ХІІІ (Прикінцеві та перехідні положення) Закону України «Про виконавче провадження», яка вказує, що визначені цим Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану. Таким чином, ОСОБА_1 підкреслив, що сплив строків оскарження дій, рішень та бездіяльності виконавця ще навіть не розпочався.

Зазначає, що посилання суду першої інстанції на постанову Київського апеляційного суду від 17.02.2026 у справі №2605/9213/12 є неправильним, оскільки існує лиш три суди, на рішення яких закон дозволяє посилатися, як на джерело права чи приклад правозастосування, зокрема це Конституційний Суд України, Верховний Суд та ЄСПЛ. Посилання на рішення інших судів теж можливі, але виключно в тому випадку, якщо цими рішеннями встановлено факти, що мають преюдиційне значення для справи.

Доводи скарги також мотивовані тим, що суд фактично розглянув скаргу по суті, без відкриття провадження, без повідомлення сторін і проведення судового засідання, без забезпечення змагальності і можливості подавати докази.

Позиція заінтересованої особи в суді апеляційної інстанції

У відзиві на апеляційну скаргу від 12.02.2026, Приватний виконавець Одеського виконавчого округу Щербаков Ю.С., посилаючись на її необґрунтованість, просить суд відмовити ОСОБА_1 у задоволенні апеляційної скарги у повному обсязі, залишивши в силі ухвалу Південного міського суду Одеської області від 06 квітня 2026 року, оскільки не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про те, що судом було невірно застосовано норми права, що стосуються перебігу строків, так як скарга була залишена без розгляду не з причин пропущення строків, а за наслідками недотримання скаржником форми звернення, передбаченої ч.3 ст. 448 ЦПК України. Інші доводи апеляційної скарги стосуються незгоди апелянта із відмовою йому по суті скарги, якої фактично не відбулось, оскільки скарга була залишена судом першої інстанції без розгляду, отже, ці доводи також не заслуговують на увагу.

29.05.2026 від ОСОБА_1 надійшли письмові пояснення щодо відзиву на апеляційну скаргу, у яких посилаючись на те, що переважну частину відзиву на апеляційну скаргу займає зміст постанови ВП ВС від 13.03.2019 у справі №199/6713/14-ц просить оскаржувану ухвалу скасувати, а справу повернути до суду першої інстанції для розгляду по суті.

Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37 40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Предметом оскарження є ухвала суду про повернення заяви заявникові (п.6 ст.353 ЦПК України).

Згідно зі ст.369 ЦПК України справу розглянуто апеляційним судом без виклику її учасників.

3. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція апеляційного суду

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступних висновків.

У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Встановлені обставини по справі, визначені відповідно до них правовідносини

Встановлено, що 27.03.2026 засобами поштового зв`язку, ОСОБА_1 звернувся зі скаргою на рішення, дії чи бездіяльність приватного виконавця Одеського виконавчого округу Щербакова Ю.С., в якій просить суд:

Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, та застосовані норми права.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції, відповідає вищевказаним вимогам законодавства.

Так, відповідно до ст. 447-1 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Відповідно ч.1 ст.449 ЦПК України, скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод.

Відповідно до ч.2 ст.449 ЦПК України, пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

Частиною 5 статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів. Рішення виконавця про відкладення проведення виконавчих дій може бути оскаржене протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.

В силу ст.126 ЦПК України, право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Такі строки є процесуальними, можуть бути поновлені за наявності поважних для цього причин за заявою заявника, яка подається одночасно зі скаргою або викладається в скарзі у вигляді клопотання. При вирішенні питання про поновлення строку на подання скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, суд має виходити з того, що у відповідному законодавстві не міститься перелік таких поважних причин, їх з`ясовують у кожному конкретному випадку залежно від обставин справи.

Якщо скаргу подано з пропуском строку, встановленого законом, та відсутнє клопотання про його поновлення, така скарга суддею одноособово залишається без розгляду при її прийнятті та повертається заявникові.

Мотиви відхилення аргументів, викладених в апеляційній скарзі

Залишаючи скаргу ОСОБА_1 без розгляду та повертаючи її скаржнику, суд першої інстанції виходив із того, що останній оскаржує низку рішень та дій приватного виконавця, прийнятих і вчинених у різний час, зокрема постанову про стягнення основної винагороди, а також направлення запитів до банківських установ, Пенсійного фонду України, Державної податкової служби України та Міністерства внутрішніх справ України. Разом із цим, заявляючи вимогу про визнання неправомірною бездіяльності приватного виконавця, ОСОБА_1 не конкретизував, у невчиненні яких саме виконавчих дій така бездіяльність полягала, тоді як зі змісту самої скарги вбачається, що приватним виконавцем здійснювалися виконавчі дії, спрямовані на виконання судового рішення, зокрема відкрито виконавче провадження, винесено постанову про стягнення основної винагороди та вживалися заходи щодо встановлення майнового стану боржника.

Крім того, суд встановив, що скарга подана до суду лише 02 квітня 2026 року, тоді як оскаржувані рішення та дії приватного виконавця вчинялися починаючи з 2021 року. При цьому скаржник не зазначив, коли саме йому стало відомо про порушення його прав, не навів жодних обставин, які б свідчили про поважність причин пропуску встановленого законом строку звернення до суду, та не звернувся із заявою чи клопотанням про його поновлення.

Відхиляючи доводи ОСОБА_1 про те, що строк на оскарження рішень, дій та бездіяльності приватного виконавця не розпочав свого перебігу у зв`язку з дією пункту 10-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження», суд першої інстанції виходив із того, що наведена норма регулює виключно строки, визначені Законом України «Про виконавче провадження» для вчинення процесуальних дій у межах виконавчого провадження, а саме строки, передбачені розділом ІІ цього Закону. Натомість строк звернення до суду зі скаргою на рішення, дії чи бездіяльність державного або приватного виконавця встановлений статтею 449 ЦПК України, положення якої не зазнали змін у зв`язку із запровадженням воєнного стану, а тому дія пункту 10-2 розділу XIII Закону України «Про виконавче провадження» на такі процесуальні строки не поширюється, у зв`язку з чим суд дійшов висновку, що скаржником пропущено встановлений ст. 449 ЦПК України десятиденний строк на оскарження рішень, дій та бездіяльності приватного виконавця, а оскільки клопотання про його поновлення не подано, наявні правові підстави для залишення скарги без розгляду та її повернення скаржнику.

Колегія суддів погоджується із зазначеними висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають встановленим обставинам справи, ґрунтуються на правильному застосуванні норм процесуального права та узгоджуються з положеннями Закону України «Про виконавче провадження».

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що передбачений статтею 449 ЦПК України строк звернення до суду не розпочав свого перебігу у зв`язку з дією пункту 10-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження», колегія суддів вважає необґрунтованими, з огляду на наступне.

Так, положення пункту 10-2 розділу XIII Закону України «Про виконавче провадження» регулюють перебіг строків, визначених саме цим Законом для здійснення виконавчого провадження, та не поширюються на процесуальний строк звернення до суду зі скаргою на рішення, дії чи бездіяльність державного або приватного виконавця, який встановлений статтею 449 ЦПК України.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 13 березня 2019 року у справі № 920/149/18, відповідно до якої норми процесуальних кодексів є спеціальними щодо положень Закону України «Про виконавче провадження» при регулюванні порядку судового оскарження дій виконавця.

Аналогічний підхід застосовано Верховним Судом у постанові від 01 жовтня 2025 року у справі № 497/2150/24, у якій зазначено, що до скарг на рішення, дії чи бездіяльність виконавця застосовується саме процесуальний строк, визначений статтею 449 ЦПК України, а його пропуск за відсутності клопотання про поновлення є підставою для залишення скарги без розгляду.

Твердження апеляційної скарги про неправомірність посилання суду першої інстанції на постанову Київського апеляційного суду від 17 лютого 2026 року у справі № 2605/9213/12 колегія суддів також вважає необґрунтованими, оскільки посилання суду першої інстанції на зазначену постанову не свідчить про застосування її як джерела права чи надання їй преюдиційного значення. Наведене судове рішення використано лише як приклад однакового застосування норм права судом апеляційної інстанції в аналогічних правовідносинах. При цьому правові підстави оскаржуваної ухвали ґрунтуються не на постанові Київського апеляційного суду, а на положеннях статті 449 ЦПК України, Закону України «Про виконавче провадження» та встановлених судом обставинах справи. Посилання на судове рішення іншого апеляційного суду не було визначальним мотивом ухвалення судового рішення та не вплинуло на правильність висновків суду першої інстанції.

Безпідставними є і доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що суд першої інстанції фактично розглянув скаргу по суті без відкриття провадження, повідомлення учасників справи, проведення судового засідання та забезпечення принципу змагальності.

Так, із змісту оскаржуваної ухвали вбачається, що суд першої інстанції не надавав оцінки правомірності чи неправомірності рішень, дій або бездіяльності приватного виконавця та не вирішував заявлені вимоги по суті. Натомість суд перевірив лише дотримання скаржником процесуальних вимог, встановлених ЦПК України, зокрема щодо дотримання строку звернення до суду зі скаргою та наявності підстав для його поновлення.

Встановивши, що скарга подана після спливу передбаченого статтею 449 ЦПК України десятиденного строку, а заявник не порушив питання про його поновлення та не навів поважних причин пропуску, суд першої інстанції дійшов висновку про неможливість її розгляду по суті та залишив скаргу без розгляду.

За таких обставин доводи ОСОБА_1 про порушення принципів змагальності, безпосередності та права на участь у судовому засіданні є безпідставними, оскільки розгляд справи по суті судом першої інстанції взагалі не здійснювався.

Жодних інших доводів на спростування висновків суду, апеляційна скарга ОСОБА_1 не містить.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно застосував норми процесуального права, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви про виправлення описок, а доводи апеляційної скарги цих висновків не спростовують, у зв`язку з чим оскаржувана ухвала підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга ОСОБА_1 без задоволення.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги, з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 є недоведеними, а тому вона підлягає залишенню без задоволення.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374, статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги залишає судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержання норм матеріального і процесуального права.

За вищевикладених обставин колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції є законною та обґрунтованою. Підстави для скасування, зміни ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 у суду апеляційної інстанції відсутні.

Порядок та строк касаційного оскарження

Підстави касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 2 частини першої статті 389 ЦПК України, зазначені у частині другій цієї статті.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 389 ЦПК України, учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, зокрема вказані у п. 6 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.

Частиною першою статті 390 ЦПК України передбачено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Касаційна скарга подається безпосередньо до суду касаційної інстанції (ст. 391 ЦПК України).

4. РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНА

Керуючись ст.ст.374, 375, 382, 383, 384 ЦПК України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Південного міського суду Одеської області від 06 квітня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у випадках, передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України.

Головуючий Є.С. Сєвєрова

Судді: С.О. Погорєлова

О.М. Таварткіладзе

Оригінал: reyestr.court.gov.ua