Постанова від 20 липня 2026 р. у справі №522/13903/25 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/5613/26

Справа № 522/13903/25

Головуючий у першій інстанції Косіцина В. В.

Доповідач Сегеда С. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.07.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого Сегеди С.М.,

суддів: Громіка Р.Д.,

Комлевої О.С.,

розглянувши у порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи, апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Колесніков Іван Леонтійович, на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 03 лютого 2026 року, повний текст якого складено 03 лютого 2026 року та ухваленого під головуванням судді Косіциної В.В., у цивільній справі за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ДВА ПЛАТАНИ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги,

встановив:

20.06.2025 року Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі – ОСББ) «ДВА ПЛАТАНИ» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги.

Позовні вимоги були обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 є власником нежитлового приміщення АДРЕСА_1 .

ОСББ «ДВА ПЛАТАНИ» надає послуги з управління будинку, де також знаходиться нерухоме майно, що належить відповідачу.

Позивач зазначав, що внаслідок неналежної оплати за надані позивачем послуги, заборгованість відповідача з 01.06.2022 року по 31.05.2025 року становить 63 326,92 грн., що складається з наступного: основна сума боргу – 43 029,19 грн., 3% річних – 3 872,63 грн., інфляційні втрати – 16 425,10 грн.

Заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 19.08.2025 року позовну заяву ОСББ «ДВА ПЛАТАНИ» було задоволено частково (а.с.88-94).

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 03.11.2025 року заочне рішення суду від 19.08.2025 року було скасовано, справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 03.02.2026 року позовну заяву ОСББ «ДВА ПЛАТАНИ» було задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСББ «ДВА ПЛАТАНИ» заборгованість за житлово-комунальні послуги за період з 01.06.2022 року по 31.05.2025 року у розмірі 35 264,09 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСББ «ДВА ПЛАТАНИ» 3% річних за період з 30.12.2023 року по 31.05.2025 року у розмірі 1 504,27 грн. та інфляційні втрати за період з 30.12.2023 року по 31.05.2025 року у розмірі 6 443,96 грн.

Всього стягнуто заборгованість ОСОБА_1 за житлово-комунальні послуги перед ОСББ «ДВА ПЛАТАНИ» в розмірі 43 212,32 грн.

Стягнуто також з ОСОБА_1 на користь ОСББ «ДВА ПЛАТАНИ» судовий збір у розмірі 2 065,09 грн., а також витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 728,00 грн. (а.с.130-137).

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 – адвокат Колесніков І.Л. ставить питання про скасування рішення Приморського районного суду м. Одеси від 03.02.2026 року, ухвалення нового судового рішення, яким відмовити у позові, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права (а.с.144-149).

Відзив на апеляційну скаргу не надійшов.

У відповідності до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи, у зв`язку з чим судове засідання не проводиться.

Згідно приписів ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Враховуючи вищенаведене, дана справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку спрощеного позовного провадження за наявними матеріалами без повідомлення учасників справи, як малозначна у зв`язку з її незначною складністю (ч.ч. 4, 6 ст. 19, ч.ч. 1, 2, 4 ст. 274 ЦПК України).

При цьому, колегія суддів зазначає, що провадження по даній справі було відкрито ухвалою Одеського апеляційного суду від 01.04.2026 року (а.с.165-166), згідно якої розгляд справи проводиться в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без проведення судового засідання, та без повідомлення учасників справи, копію ухвали останні отримали належним чином (а.с.167-168), що передбачено ст. 130 ЦПК України.

Крім того, у відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

У зв`язку з перебуванням судді Громіка Р.Д. у відпустці, а також враховуючи недостатню кількість суддів в Одеському апеляційному суді (з 2013 року кількість суддів в цивільній палаті зменшилася з 48 до 8), щодо яких здійснюється автоматизований розподіл справ (без урахування суддів, які хворіють, перебувають у відрядженні, знаходяться у відпустці, тимчасово відряджені до Одеського апеляційного суду), що створює надмірне навантаження, а також через участь суддів даної колегії суддів в інших цивільних, адміністративних і кримінальних справах, датою ухвалення цього судового рішення є 21.07.2026 року.

Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відмови в задоволенні апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що у відповідача виникла заборгованість за надані позивачем житлово-комунальні послуги та яка підлягає стягненню (а.с.130-137).

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з наступних підстав.

Згідно зі ст. 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (далі – Закон), житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Згідно ст. 9 Закону, споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. За бажанням споживача оплата житлово-комунальних послуг може здійснюватися шляхом внесення авансових платежів згідно з умовами договору про надання відповідних житлово-комунальних послуг. Дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг. Структура плати виконавцю комунальної послуги визначається згідно з договором про надання відповідної комунальної послуги, укладеним за вимогами цього Закону.

У ч. 1 ст. 10 Закону вказано, що ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону.

За правилами ст.ст. 530, 612, 625 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у термін, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є власником нежитлового приміщення № НОМЕР_1 , розташованого у будинку АДРЕСА_2 (а.с.63).

ОСББ «ДВА ПЛАТАНИ» надає послуги з управління будинку, де також знаходиться нерухоме майно, що належить ОСОБА_1 .

Звертаючись із даним позовом, ОСББ «ДВА ПЛАТАНИ» посилалось на те, що у відповідача внаслідок неналежної оплати за надані позивачем послуги, виникла заборгованість у розмірі 63 326,92 грн. (а.с.6-9).

Стягуючи заборгованість з ОСОБА_1 на користь позивача у розмірі 43 212,32 грн., судом першої інстанції було обґрунтовано враховано, що відповідачем було частково внесено оплату за надані позивачем послуги у розмірі 7 765,10 грн.

Заявник апеляційної скарги посилається на те, що додане до позовної заяви сальдо станом на 01.06.2022 року у розмірі 71 114,54 грн не підтверджене належними та допустимими доказами, зокрема розрахунками чи бухгалтерськими документами. Також апелянт зазначає, що ОСББ «ДВА ПЛАТАНИ» надало розшифровки та обґрунтування походження вказаної суми, а також позивачем визначено період заборгованості з 01.06.2022 року по 31.05.2025 року, у зв`язку з чим посилання на будь-яке попереднє сальдо є безпідставним.

Апеляційний суд зазначає, що надане позивачем сальдо станом на 01.06.2022 року відображає фактичний залишок непогашеної заборгованості відповідачки – апелянта у справі, внаслідок неналежного виконання останньою обов`язку щодо сплати за спожиті комунально-житлові послуги, надані позивачем у попередні розрахункові періоди. Вказане сальдо є початковим показником бухгалтерського обліку та використовується виключно для визначення загального розміру заборгованості за період, заявлений у позові.

Також, посилання апелянта на незгоду із розрахунком заборгованості, що наданий позивачем, не заслуговують на увагу, оскільки у встановленому законом порядку вказаний розрахунок боржником не спростований та є дійсним.

Крім того, станом на даний час заборгованість за надані позивачем послуги відповідачем не сплачена та має місце.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З огляду на викладене, слід дійти висновку про те, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції. Інші доводи апеляційної скарги не можуть бути підставою для скасування законного та обґрунтованого рішення, оскільки по своїй суті зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції щодо установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом першої інстанції. Ураховуючи, що судом першої інстанції повно та всебічно з`ясовані фактичні обставини справи, правильно застосовано норми матеріального і процесуального права, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Згідно ч.ч.1,5 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Колегія суддів зазначає, що заявник апеляційної скарги не надав суду достатніх, належних і допустимих доказів існування обставин, на які він посилається як на підставу своїх заперечень проти оскаржуваного судового рішення та доводів апеляційної скарги.

За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського суду з прав людини (далі – ЄСПЛ) про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)

Пункт 1 ст. 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі – Конвенція) не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду, доводи апеляційної скарги його не спростовують, рішення ухвалено у відповідності до вимог матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржуване рішення суду - залишити без змін.

Крім того, оскільки зазначена справа згідно п.1 ч.6 ст. 19 ЦПК України є малозначною, то у відповідності до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України постанова в касаційному порядку оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України.

Керуючись ст.ст.141, 367, 368, п.2 ч.1 ст. 374, п. 4 ч.1 ст. 376, ст. ст. 381 - 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд

ухвалив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Колесніков Іван Леонтійович, залишити без задоволення.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 03 лютого 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Судді Одеського апеляційного суду: С.М. Сегеда

Р.Д. Громік

О.С. Комлева