Постанова від 14 липня 2026 р. у справі №521/5421/26 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 33/813/1156/26

Номер справи місцевого суду: 521/5421/26

Головуючий у першій інстанції Старіков О.О.

Доповідач Коновалова В. А.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

15.07.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Коновалової В.А.,

з участю секретаря судового засідання – Юцикова Д.Є.,

особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні м. Одеса в залі суду

апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ,

на постанову Хаджибейського районного суду м. Одеси від 21 квітня 2026 року, у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП,

в с т а н о в и в:

Короткий зміст постанови суду першої інстанції

Хаджибейський районний суд міста Одеси постановою від 21 квітня 2026 року визнав ОСОБА_1 винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КпАП України та наклав на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі двадцяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 340 гривень на користь держави. На підставі п.5 ч.2 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір» стягнув з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 665 гривень 60 копійок на користь держави.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 просить скасувати постанову Хаджибейського районного суду м. Одеси від 21 квітня 2026 року, провадження у справі закрити за відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, посилаючись на неповне з`ясування обставин справи, що мають значення для справи, порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

(1) Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга обґрунтована, тим, що він не вчиняв зазначених у протоколі про адміністративне правопорушення дій, у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази його вини.

В судовому засіданні ОСОБА_1 підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги.

Потеріла ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце судового засідання повідомлена належним чином.

Відповідно до ч. 6 ст. 294 КУпАП неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб.

ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, апеляційний суд вважає необхідним зазначити таке.

Завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом (ст. 245 КУпАП).

Згідно з положеннями ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги, але необмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Статтею 280 КУпАП передбачено, що суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст.ст. 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.

На підтвердження вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, до суду надано протоколом про адміністративне правопорушення серії ВБА №177308 від 07.04.2026 року; пояснення ОСОБА_1 від 07.04.2026 року; пояснення ОСОБА_2 від 06.04.2026 року; заява ОСОБА_2 до ВП № 3 ОРУП № 1 ГУНП в Одеській області від 05.06.2026 року; фотографії пошкодженого транспортного засобу; фотографії переписки в мобільному додатку з телефону ОСОБА_2 , рапорт командира 2 роти, 1 бат. УПП в Одеській області Ніколаєва С.В. від 05.04.2026 року.

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВБА №177308 від 07.04.2026 року, 05.04.2026 року, ОСОБА_1 приблизно о 15 годині 00 хвилин, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 , вчинив відносно своєї співмешканки домашнє насильство економічного характеру, а саме пошкодив (порізав) колеса на автомобілі Mercedes-Benz GLE 400D, д.н.з. НОМЕР_1 , своєї співмешканки ОСОБА_2 , чим вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст. 173-2 КУпАП.

Приймаючи оскаржувану постанову, суд першої інстанції виходив з того, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, підтверджується сукупністю досліджених матеріалів, доданих до вказаного протоколу.

Апеляційний суд не погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Склад адміністративного правопорушення - це сукупність законодавчо-визначених ознак, наявність яких дає підстави дійти висновку у кожному конкретному випадку щодо належної правової кваліфікації дій особи, та як наслідок прийняти рішення щодо можливості притягнення такої особи до юридичної відповідальності.

Відсутність (недоведеність) хоча б однієї із ознак складу адміністративного правопорушення унеможливлює прийняття рішення про притягнення особи до відповідальності та застосування відносно неї заходів державного примусу, зокрема накладення стягнення у виді штрафу.

Диспозиція ч.1 ст. 173-2 КУпАП передбачає відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства врегульовані Законом України «Про запобігання та протидію домашнього насильства».

У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашнього насильства» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Згідно з п. 14 ч. 1 ст. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашнього насильства» психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашнього насильства» економічне насильство - форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру.

Отже необхідною передумовою з наявністю (існуванням) якої законодавець передбачає можливість притягнення особи до адміністративної відповідальності за ст. 173-2 КУпАП, є встановлення тієї обставини, що у зв`язку з неправомірною поведінкою кривдника, настають наслідки, які викликають у особи, яка постраждала від домашнього насильства, побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Апеляційний суд не погоджується з висновками місцевого суду щодо наявності у діях ОСОБА_1 складу інкримінованого правопорушення, оскільки під час апеляційного перегляду справи судом не встановлено у справі обставин, які б свідчили про доведеність вини ОСОБА_1 у скоєні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173-2 КУпАП, та наявність правових підстав для притягнення останнього до адміністративної відповідальності.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Відтак, тягар доказування на предмет доведеності достатності доказів винуватості ОСОБА_1 , у скоєні інкримінованого адміністративного правопорушення покладено на особу, що складала протокол про адміністративне правопорушення, тобто поліцейських.

Обов`язок органу (особи), яка склала протокол про адміністративне правопорушення, нести тягар доказування, що є складовою презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини в сенсі ст. 62 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, та звільняє особу від обов`язку доводити свою непричетність до вчинення порушення.

Згідно долученого рапорту командира 2 роти 1 бат. УПП в Одеській області Ніколаєва С.В. від 05.04.2026 року, 05.04.2026 року о 15:04 надійшло повідомлення зі служби 102 про те, що 05.04.2026 року о 15:01 за адресою: АДРЕСА_1 , вчинено домашнє насильство, колишній чоловік ОСОБА_1 прийшов та порізав колеса на автомобілі Mercedes-Benz д.н.з. НОМЕР_1 та поламав ручку на автомобілі.За результатами відпрацювання заяви встановлено, що транспортний засіб Mercedes-Benz д.н.з. НОМЕР_1 з пошкодженими колесами, заявниця повідомила про сварку з колишнім чоловіком, який пошкоджує її майно та проникає до автомобіля (а.с. 2).

У поданій до правоохоронного органу заяві, датованій 05.04.2026 року, ОСОБА_2 просить прийняти міри до її колишнього чоловіка ОСОБА_1 , який 05.04.2026 року біля 15:00 години, перебуваючи за адресою: м. Одеса, вул. Балківська, 137Г порізав колеса на її автомобілі Mercedes-Benz GLE 400D, після чого втік з місця події (а.с. 5).

В письмових поясненнях від 05.04.2026 року ОСОБА_2 зазначила, що все виклала у своїй заяві, більше доповнити нічого (а.с. 6).

ОСОБА_1 в письмових поясненнях від 07.04.2026 року зазначив, що ОСОБА_2 його колишня дружина, на протязі двох років між ними складні відносини, проживають разом, до 04.04.2026 року ОСОБА_2 проживала у квартирі ОСОБА_1 , в подальшому з незрозумілих причин ОСОБА_2 покинула місце проживання, залишивши спільну малолітню дитину. Зазначає, що до цього конфліктів між ними не було. 05.04.2026 року біля 12:00 години ОСОБА_1 приїхав до ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 , в ході конфлікту розірвав одяг, який належить останній. За фактом порізу коліс на автомобілі та подряпин на водійській двері та крилі зазначив, що він цього не робив (а.с. 15).

З долучених до матеріалів справи фотографій вбачається пошкодження двері авто в районі ручки та спущене колесо, за вказаними доказами не можливо встановити коли саме були отриманні зазначенні пошкодження.

Щодо наданих фотографій мобільного телефону з повідомлення з мобільного додатку, апеляційний суд зауважує, що вказане не є допустимим доказом, оскільки неможливо ідентифікувати особу, від якої надходили повідомлення.

Протокол про адміністративне правопорушення не містить посилань на свідків події та судом першої інстанції ані свідки, ані самі учасники події не допитувалися.

Більше того, матеріали не містять даних про те, що будь-яка особа могла бути очевидцем зазначених подій, зокрема і працівники поліції.

Аналізуючи досліджені докази, оцінюючи їх у сукупності, апеляційний суд доходить до переконання, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, не доведена згідно з критерієм її доведеності «поза розумним сумнівом».

Відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.

У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь.

Так, в рішенні від 21 липня 2011 року у справі «Коробов проти України» ЄСПЛ висловив позицію, що суд має право обґрунтувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту. Тобто таких, які не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується зі стандартом доведення «поза розумним сумнівом».

Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції, у порушення вимог ст. 280 КУпАП, не було з`ясовано усіх обставин справи, які мають значення для правильного її вирішення та суд дійшов неправильного висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

За наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції, відповідно до ч. 8 ст. 294 КУпАП, має право: 1) залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін; 2) скасувати постанову та закрити провадження у справі; 3) скасувати постанову та прийняти нову постанову; 4) змінити постанову.

За таких обставин, апеляційний суд, вважає, що постанову Хаджибейського районного суду м. Одеси від 21 квітня 2026 року, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП слід скасувати, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в діяхОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Керуючись ст.ст. 251, 280, 283, 294 КУпАП суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , задовольнити.

Постанову Хаджибейського районного суду м. Одеси від 21 квітня 2026 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, скасувати.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя В.А. Коновалова