Постанова від 19 липня 2026 р. у справі №468/607/26 — Миколаївський апеляційний суд

20.07.26

22-ц/812/1499/26

Справа №468/607/26 Доповідач апеляційного суду Т.Б. Кушнірова

Провадження №22-ц/812/1499/26

Постанова

Іменем України

20 липня 2026 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду у складі:

головуючого Кушнірової Т.Б.,

суддів: Лівінського І.В., Шаманської Н.О.,

із секретарем Соловйовим М.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Коренко Тетяни Володимирівни на рішення Баштанського районного суду Миколаївської області, вступна та резолютивна частини якого ухвалені 13 травня 2026 року о 16:11 год., повне рішення складене судом 18 травня 2026 року, під головуванням судді Муругова В.В., по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про зменшення розміру аліментів,

в с т а н о в и л а:

У березні 2026 року ОСОБА_4 , діючи в інтересах ОСОБА_1 , звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про зменшення розміру аліментів.

Позов обґрунтовано тим, що з 03 червня 2006 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у шлюбі, який розірваний за рішенням Баштанського районного суду Миколаївської області від 16 грудня 2025 року.

Від шлюбу вони мають доньок ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішенням Баштанського районного суду Миколаївської області від 16 грудня 2025 року з позивача стягнуті аліменти 1/4 частину його заробітку (доходу) на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_6 до досягнення нею повноліття. Цим же судовим рішенням з нього стягнуто частину заробітку (ходу) на утримання повнолітньої доньки ОСОБА_7 , яка продовжує навчання до досягнення дитиною 23 років.

На даний час він сплачує аліменти на дітей по частки (25%) на кожну дитину, що у сукупності становить частку (50%) від його заробітку.

Він не ухиляється та не відмовляється від виконання свого батьківського обов`язку щодо утримання дітей, однак їх розмір є необґрунтовано завеликий, що призводить до порушення балансу між потребами дітей та його матеріальними можливостями.

Вважає, що розмір аліментів слід зменшити та визначити на кожну дитину до 1/3 частки від усіх його доходів, але не менше 30 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, що буде обґрунтованим, розумним та справедливим.

Посилаючись на викладене, представник позивача – ОСОБА_4 просила зменшити розмір аліментів, що стягується на підставі рішення Баштанського районного суду Миколаївської області від 16 грудня 2025 року, по справі №468/2506/25, з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з частини всіх видів його доходів до 1/6 частки до досягнення дитиною повноліття.

Також, зменшити розмір аліментів, що стягується з нього на користь ОСОБА_2 на підставі вказаного судового рішення на утримання повнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з частини всіх видів його доходів до 1/6 частки до досягнення нею двадцяти трьох років.

Відкликати виконавчі листи видані районним судом на виконання рішення суду від 16 грудня 2025 року по справі №468/2506/25.

13 травня 2026 року рішенням Баштанського районного суду Миколаївської області в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду обґрунтоване тим, що позивачем не наведено обставин визначених ч. 1 ст. 192 СК України та не надано достатніх та допустимих доказів зміни його матеріального чи сімейного становища, які б давали підстави для зміни раніше визначеного розміру аліментів.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 – ОСОБА_4 посилаючись на порушення районним судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення районного суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що районний суд дійшов хибного висновку про не надання належних та достатніх доказів зміни його матеріального становища.

Зазначає, що ухвалення Баштанським районним судом рішення від 16 грудня 2025 року у справі № 468/2506/25, є самостійною підставою, яка призвела до істотного та безповоротного погіршення матеріального становища платника аліментів з часу примусового виконання вказаного судового рішення.

Визнання ОСОБА_1 позову під час розгляду справи №468/2506/25 підтверджує його добросовісність, проте залишок коштів після щомісячних відрахувань в рахунок сплати аліментів є критично малим для підтримання його власного життя.

Погіршення матеріального стану внаслідок виконання надмірного судового рішення, яке покладає на платника непосильний фінансовий тягар, є передбаченою законом підставою для перегляду розміру часток.

Суд не врахував обставини, передбачені ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів, не дослідив, який розмір грошових коштів залишається у розпорядженні ОСОБА_1 для його особистого проживання, харчування, оплати комунальних послуг, проїзду до місця роботи та збереження базової працездатності. Залишення половини заробітку в умовах сучасного рівня цін в Україні ставить його на межу виживання, що є прямим порушенням його конституційного права на достатній життєвий рівень.

Також, судом змішано в один правовий інститут обов`язок батьків щодо утримання неповнолітніх дітей та обов`язок утримання повнолітніх дітей, які продовжують навчання. Тоді як це окремі за своєю юридичною природою зобов`язання, які регулюються різними главами Сімейного кодексу України.

Не враховано, що надання допомоги повнолітній доньці ОСОБА_8 у розмірі, визначеному судом, суттєво обмежують його обов`язок першочергово утримувати іншу доньку – ОСОБА_9 , яка є неповнолітньою.

Ухвалюючи рішення про стягнення аліменти в розмірі по 1/4 на кожну з двох дітей, суд мав оцінити сукупний відсоток стягнення. Проте, стягнення 50% від заробітної плати є максимальним лімітом, встановленим Законом України «Про виконавче провадження» для утримання загальних видів боргів, і застосовується як винятковий захід.

Доводи відзиву ОСОБА_2 на апеляційну скаргу зводяться до того, що вимоги апеляційної скарги безпідставні, необґрунтовані, скарга є такою, що не підлягає задоволенню.

Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення в межах доводів апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню із наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мають повнолітню дочку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та неповнолітню дочку ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Повнолітня ОСОБА_3 навчається в Державному податковому університеті на денній формі навчання.

Рішенням Баштанського районного суду Миколаївської області від 16 грудня 2025 року з ОСОБА_1 стягнуто аліменти у розмірі частки заробітку (доходу) ОСОБА_1 на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до досягнення дитиною повноліття.

Цим же судовим рішенням з ОСОБА_1 стягнуто аліменти у розмірі частки його заробітку (доходу) на утримання повнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на період її навчання, але не більше ніж до досягнення дитиною двадцяти трьох років.

На виконання вказаного судового рішення Баштанським районним судом Миколаївської області було видано два окремих виконавчих листа.

Звертаючись до суду з позовом, позивач посилався на те, що розмір аліментів слід зменшити, посилаючись на те, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду є необґрунтовано завеликий, що призводить до порушення балансу між потребами дітей та його матеріальними можливостями.

Обов`язок батьків щодо утримання своїх дітей є одним з головних конституційних обов`язків (частина друга статті 51 Конституції України) і закріплюється в сімейному законодавстві, зокрема статтею 180 СК України на батьків покладено обов`язок по утриманню дитини до досягнення нею повноліття.

Частина третя статті 181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Частиною першої статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом.

Аналіз цієї норми права дає підстави для висновку що підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану як самостійна підстава для зменшення або збільшення розміру аліментів.

При цьому такі положення закону не виключають одночасне настання обох підстав для зміни розміру аліментів: і зміни сімейного, і зміни матеріального стану. Однак, зміна сімейного стану є самостійною, не залежною від зміни матеріального стану підставою для зміни розміру аліментів.

Подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 727/1599/22, від 10 жовтня 2023 року у справі № № 682/2454/22.

У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз`яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.

У постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13 та у постанові Верховного Суду від 09 вересня 2021 року у справі № 554/3355/20 зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

Виходячи з наведених положень закону, при вирішенні вимог щодо зміни розміру раніше стягнутих аліментів суд зобов`язаний з`ясувати матеріальний та сімейний стан як платника аліментів, так і стягувача, погіршення чи поліпшення їх здоров`я.

Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Звертаючись до суду з указаним позовом ОСОБА_1 посилався на те, що визначений за рішенням суду розмір аліментів є надмірним, покладає на нього непосильний фінансовий тягар, а залишку коштів після щомісячних відрахувань в рахунок сплати аліментів є критично недостатнім для підтримання його власного життя, що призводить до погіршення його матеріального стану.

Натомість, зменшення розміру аліментів у зв`язку зі зміною матеріального стану позивача, через надмірний їх розмір, відсутність доходів, які б давали можливість йому сплачувати аліменти у визначеному судом розмірі, без доведення погіршення майнового становища, самі по собі не є підставою для зменшення розміру аліментів.

Матеріали справи не містять жодних доказів, які б свідчили про те, що матеріальне становище позивача, протягом часу існування аліментного зобов`язання, змінилося.

У зв`язку із чим відсутні підстави, визначені ст. 192 СК України, які б підтверджували саме зміну, погіршення матеріального стану ОСОБА_1 .

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 не спростовують наведених висновків суду, оскільки зводяться до незгоди апелянта із рішенням Баштанського районного суду Миколаївської області від 16 грудня 2025 року, яким визначено розмір аліментів та яке набрало законної сили.

Із вказаним судовим рішенням сторони погодились, у встановленому законом порядку воно не оскаржувалось, а отже це рішення підлягає виконанню.

Незгода сторони із раніше визначеним судом розміром аліментів, як така, не може бути підставою для його перегляду у даній справі. Натомість, у разі значного погіршення матеріального становища батька і лише за доведеності цих обставин та наявності належних доказів на їх підтвердження, суд може шляхом ухвалення рішення змінити розмір аліментів.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 , суд першої інстанції, дослідивши докази у справі й давши їм належну правову оцінку, а також, врахувавши обставини справи, дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для зменшення розміру аліментів, у зв`язку з недоведеністю позивачем заявлених ним позовних вимог.

За наведених обставин, колегія суддів не вбачає підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Оскільки в цьому випадку рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін, розподілу судових витрат колегія суддів не здійснює.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 381 -384 ЦПК України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Коренко Тетяни Володимирівни залишити без задоволення, а рішення Баштанського районного суду Миколаївської області від 13 травня 2026 року без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених ст. 389 ЦПК України протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий

Судді:

_____________________

Повне судове рішення складено 21.07.2026 р.