Вирок від 19 липня 2026 р. у справі №452/2618/24 — Львівський апеляційний суд

Справа № 452/2618/24 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1

Провадження № 11-кп/811/455/26 Доповідач: ОСОБА_2

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду в складі:

головуючої судді ОСОБА_2 ,

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в місті Львові справу за апеляційною скаргою першого заступника керівника Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_6 на вирок Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 14 квітня 2025 року щодо

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця із зареєстрованим місцем проживання АДРЕСА_1 ; українця, громадянина України, одруженого, із вищою освітою; раніше не судимого, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України,

за участю прокурора – ОСОБА_8 ,

обвинуваченого - ОСОБА_7

захисника обвинуваченого – адвоката ОСОБА_9 ,

в с т а н о в и л а :

вироком Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 14 квітня 2025 року ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України і призначено йому покарання у виді штрафу в розмірі 4000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 68000 гривень.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_7 у виді застави - залишено без змін до набрання вироком законної сили. Після набрання вироком законної сили ухвалено повернути ОСОБА_7 заставу у розмірі 121120 грн.

Вирішено питання про речові докази та арешт майна.

Згідно вироку суду, судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_7 , маючи умисел на заволодіння чужим майном шляхом обману, користуючись тим, що на території України введено воєнний стан та оголошено загальну мобілізацію, усвідомлюючи, що на період дії правового режиму воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України №2102-IX від 24 лютого 2022 року, із змінами, внесеними згідно з Указами Президента України №133/2022 від 14 березня 2022 року, №259/2022 від 18 квітня 2022 року, №341/2022 від 17 травня 2022 року, згідно з постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Правил перетинання державного кордону громадянами України» №57 від 27 січня 1995 року, виїзд за межі країни громадян України чоловічої статі віком від 18 до 60 років забороняється під приводом організації незаконного переправлення громадянина України ОСОБА_10 через державний кордон України реалізував протиправний механізм заволодіння коштами останнього з метою особистого збагачення.

Так, ОСОБА_7 12.04.2024 року по телефону, призначивши особисту зустріч ОСОБА_10 , котрий виявив бажання незаконного перетину державного кордону України та, знаходячись у заздалегідь обумовленому ним місці поруч із магазином «Свій Маркет» в м. Новий Калинів на площі Авіації, 31 Самбірського району Львівської області, повідомив останньому надуману можливість організації ним незаконного перетину державного кордону України за винагороду в сумі 17000 доларів США, з яких в якості авансу слід було надати ОСОБА_7 8500 доларів США. Надалі 17 квітня 2024 року о 17.05год ОСОБА_7 в м. Новий Калинів на площі Авіації, 19 Самбірського району Львівської області отримав від ОСОБА_10 вказані копії документів та грошові кошти в сумі 8500 доларів США як аванс за нібито організацію, керівництво діями, сприяння їх вчиненню порадами, вказівками, наданням засобів та усуненням перешкод, щодо незаконного перетину ОСОБА_10 державного кордону України в обхід встановлених законодавчих обмежень, шляхом включення останнього до складу делегації, яка виїжджатиме за межі території України на міжнародну конференцію з одну із країн Європейського союзу, після чого протиправна діяльність ОСОБА_7 була припинена правоохоронними органами.

Такі дії ОСОБА_7 судом кваліфіковано за ч.3 ст.190 КК України, оскільки останній вчинив заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), в умовах воєнного стану, що завдало значної шкоди потерпілому.

На вказаний вирок суду перший заступник керівника Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_11 подав апеляційну скаргу, у якій просить оскаржуваний вирок скасувати та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_7 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.190 КК України, та призначити йому покарання у виді 3 років позбавлення волі.

На підтримку апеляційних вимог прокурор покликається на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та призначення зам`якого покарання, яке не відповідає тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.

Вказує, що призначаючи обвинуваченому за ч. 3 ст. 190 КК України покарання у виді штрафу у розмірі 4000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (68000 гривень), суд не застосував положення ч.2 ст.53 КК України, яке підлягало застосуванню, та призначив обвинуваченому розмір штрафу, який є меншим за розмір отриманого обвинуваченим доходу (8500 доларів США, що за курсом НБУ становить 336 376, 45 гривень).

Окрім цього, прокурор вважає, що суд при призначенні покарання належним чином не врахував особу обвинуваченого, який будучи офіцером та начальником за військовим званням, будучи зобов`язаним показувати приклад дисциплінованості, неухильного виконання вимог законодавства, наказів і розпоряджень командирів, проводити роботу щодо зміцнення військової дисципліни, запобіганню надзвичайним подіям, кримінальним та іншим правопорушенням серед особового складу, використав умови воєнного стану для власного протиправного збагачення у значних розмірах.

Вважає, що дії ОСОБА_7 підривають авторитет ЗСУ, а відтак свідчать про підвищену суспільну небезпеку як вчиненого ним, так і особи обвинуваченого. Водночас, враховані місцевим судом дані лише характеризують особу обвинуваченого, однак не зменшують суспільної небезпеки вчиненого.

Стверджує, що призначене ОСОБА_7 покарання у виді штрафу є надто м`яким, таке не сприятиме його виправленню та запобіганню аналогічним правопорушенням.

Заслухавши доповідача, виступ прокурора ОСОБА_8 на підтримку апеляційної скарги, пояснення обвинуваченого ОСОБА_12 та його захисника – адвоката ОСОБА_9 , які заперечили проти апеляційних вимог, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення частково.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. При цьому, законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Колегія суддів вважає, що дані вимоги закону судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного вироку щодо ОСОБА_7 дотримано не в повному обсязі.

У відповідності до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України, за наведених у вироку суду обставин, та правильність кваліфікації його дій є вірною та в апеляційному порядку учасниками кримінального провадження не оскаржується.

Щодо призначеного судом першої інстанції ОСОБА_7 покарання, то слід зазначити наступне.

Згідно зі ст. 50 КК України, покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Відповідно до вимог ст.65 КК України, суд призначає покарання враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання. Крім того, призначене особі покарання має бути необхідним і достатнім для її виправлення та попередження нових злочинів.

У відповідності до позиції, висловленої у постанові Верховного суду від 17 жовтня 2019 року у справі № № 205/7091/16-к (№ 51 - 1532 км 19), поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.

Колегія суддів погоджується із доводами апеляційної скарги прокурора про те, що суд першої інстанції не врахував конкретні обставини справи, дані про особу обвинуваченого ОСОБА_7 та призначив надто м`яке покарання за ч. 3 ст. 190 КК України.

Санкцією частини 3 ст. 190 КК України передбачено покарання у виді штрафу від чотирьох тисяч до восьми тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк від трьох до п`яти років.

Як вбачається із матеріалів справи, обвинувачений ОСОБА_7 вину у вчиненому кримінальному правопорушенні за ч. 3 ст. 190 КК України не визнав, однак щиро розкаявся у привласненні коштів ОСОБА_10 , є військовослужбовцем, інвалідом третьої групи армії, про що долучено відповідні довідки, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався. Однак, ОСОБА_7 , будучи офіцером та начальником за військовим званням, будучи зобов`язаним показувати приклад дисциплінованості, неухильного виконання вимог законодавства, наказів і розпоряджень командирів, проводити роботу щодо зміцнення військової дисципліни, запобіганню надзвичайним подіям, кримінальним та іншим правопорушенням серед особового складу, вчинив кримінальне правопорушення в умовах воєнного стану, використав умови воєнного стану для власного протиправного збагачення у значних розмірах.

За таких обставин колегія суддів погоджується із доводами апеляційної скарги прокурора, що покарання слід посилити та застосувати до ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі.

Разом з тим, у відповідності до вимог ч. 1 ст. 75 КК України, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбачене частиною третьою статті 127 цього Кодексу, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Обираючи вид і розмір покарання ОСОБА_7 , колегія суддів враховує дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, не перебуває на психіатричному чи наркологічному обліках, позитивно характеризується за фактичним місцем проживання, його відношення до вчиненого, те, що обвинувачений є військовослужбовцем, та виконує вагомий на сьогодні патріотичний обов`язок, є інвалідом третьої групи армії, відсутність обставин, які пом`якшують та обтяжують покарання, ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке класифікується як нетяжкий злочин, конкретні обставини справи, та вважає за можливе застосувати до ОСОБА_7 положення ст. 75 КК України. Дане покарання буде необхідним та достатнім для виправлення та перевиховання обвинуваченого, відповідатиме положенням ст.ст. 50, 65 КК України та не буде занадто суворим.

Відповідно до вимог п.3 ч.1 ст.407, п.п. 3, 4 ч.1 ст.409 КПК України, суд апеляційної інстанції вправі скасувати вирок суду першої інстанції, у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.

Згідно зі ст. 420 КПК України суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок у разі необхідності застосування більш суворого покарання.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу першого заступника керівника Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_6 слід задоволити частково. Вирок Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 14 квітня 2025 року щодо ОСОБА_7 слід скасувати в частині призначеного покарання. ОСОБА_7 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.190 КК України, та призначити йому покарання у виді 3 років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням та іспитовим строком 3 роки. На підставі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_7 такі обов`язки: не виїжджати за межі території України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; періодично з`являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти цей орган про зміну місця проживання чи роботи.

Одночасно, колегія суддів вважає, що з резолютивної частини оскаржуваного вироку слід виключити як помилково зазначене покликання на залишення при матеріалах кримінального провадження 2-х купюр номіналом по 100 доларів США з серією та номером LB18005226A та LF59213027C, оскільки цим же вироком суд обґрунтовано визначив, що ці дві купюри слід повернути ОСОБА_10 , адже згідно протоколу огляду, ідентифікації, помічення та вручення грошових коштів та ідентифікаційних засобів від 17.04.2024 зазначені 2 купюри номіналом по 100 доларів США були надані особисто ОСОБА_10 (т.1 а.с. 82-84).

У решті вирок суду слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 405, 407, 409, 420, ч. 15 ст. 615 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА :

апеляційну скаргу першого заступника керівника Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_6 задоволити частково.

Вирок Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 14 квітня 2025 року щодо ОСОБА_7 скасувати в частині призначеного покарання.

ОСОБА_7 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.190 КК України, та призначити йому покарання у виді 3 років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням та іспитовим строком 3 роки.

На підставі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_7 такі обов`язки:

-не виїжджати за межі території України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;

-періодично з`являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації

-повідомляти цей орган про зміну місця проживання чи роботи.

-

Виключити з резолютивної частини даного вироку покликання на залишення при матеріалах кримінального провадження двох купюр номіналом по 100 доларів США з серією та номером LB18005226A та LF59213027C.

У решті вирок суду залишити без змін.

Касаційна скарга на рішення суду може бути подана до Касаційного кримінального суду в складі Верховного Суду протягом трьох місяців з дня його проголошення.

Судді

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4