Постанова від 20 липня 2026 р. у справі №442/2068/25 — Львівський апеляційний суд

Справа № 442/2068/25 Головуючий у 1 інстанції: Марчук В.І.

Провадження № 22-ц/811/437/26 Доповідач в 2-й інстанції: Крайник Н. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2026 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ в складі:

головуючої: Н.П. Крайник

суддів: Я.А. Левика, М.М. Шандри

секретар: Л.М. Чиж

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Трускавецького міського суду Львівської області від 06 жовтня 2025 року у справі за заявою ОСОБА_2 , заінтересовані особи: Міністерство оборони України, Західне міжрегіональне управління юстиції (м. Львів), Військова частина НОМЕР_1 , Дрогобицький відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Дрогобицькому районі Львівської області Західного міжрегіонального управління юстиції (м. Львів) про оголошення фізичної особи померлою, -

в с т а н о в и в:

17 березня 2025 року ОСОБА_2 звернулася до суду з заявою про оголошення її чоловіка - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померлим.

Заяву обґрунтовувала тим, що 11.10.2019 року ОСОБА_3 був призваний ІНФОРМАЦІЯ_2 та проходив службу навідником 3 механізованого відділення 3 механізованого взводу 4 механізованої роти НОМЕР_2 механізованого батальйону у військовій частині НОМЕР_1 . 27.12.2022 року ОСОБА_3 у складі штурмової групи виконував наказ про зачистку позицій противника після артилерійської підготовки. Однак, на під?їзді до позиції противника БМП М-80 з особами, які в ньому перебували, був уражений ворожим мінним озброєнням, внаслідок чого почав горіти зсередини. З осіб, які були у складі штурмової групи, з місця ураження БМП М-80 до місця дислокації військових повернувся лише ОСОБА_4 .

За результатами проведеного службового розслідування складено акт службового розслідування, згідно якого встановлено що ОСОБА_3 вважається зниклими безвісти за особливих обставин (під час збройного конфлікту) під час штурмових дій в районі населеного пункту Кліщіївка Донецької області та обстрілу противника з артилерії 122 калібру, автоматичних гранатометів станкових, протитанкових керованих ракет, ручних протитанкових гранатометів, стрілецької зброї по штурмових групах НОМЕР_2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 . Пошуки тіла неможливо провести у зв?язку з тим, що район зникнення вищезазначеного військовослужбовця тимчасово не контролюється Збройними силами України. З пояснень ОСОБА_4 від 04.01.2023 року вбачається, що ОСОБА_3 разом з іншими військовослужбовцями опинився 27.12.2022 року в БМП М-80, який був уражений противником під час виконання бойового завдання. Після загорання БМП М-80 з нього вийшов лише ОСОБА_4 , при цьому інші військовослужбовці, в тому числі ОСОБА_3 , залишились у палаючому БМП М-80. Дані обставини також підтверджено поясненнями старшого сержанта ОСОБА_5 від 04.01.2022 року. Дані про зникнення ОСОБА_3 на території бойових дій було внесено до Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, що підтверджується витягом від 27.11.2023 року. Зазначала, що на даний час відомості про місце перебування та стан ОСОБА_3 відсутні, а обставини, за яких він зник, вказують на наявність обгрунтованих підстав вважати його померлим під час виконання бойового завдання. Рішення суду про оголошення ОСОБА_3 померлим необхідне їй ( ОСОБА_2 ). для реалізації права на увіковічнення пам?яті про свого чоловіка, оформлення спадкових прав, а також для реалізації права на отримання частини одноразової грошової допомоги у зв?язку з загибеллю військовослужбовця.

Оскаржуваним рішенням суду заяву ОСОБА_2 про оголошення фізичної особи померлим - задоволено.

Оголошено померлим ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , громадянина України, уродженця міста Трускавець Львівської області, рядовий, навідник 3 механізованого відділення 3 механізованого взводу 4 механізованої роти НОМЕР_2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 за обставин безпосередньої участі у бойових діях під час захисту Батьківщини, внаслідок збройної агресії російської федерації проти України. Датою смерті ОСОБА_3 вирішено вважати ІНФОРМАЦІЯ_3 , місцем смерті - село Кліщіївка, Донецька область, Україна.

Рішення суду оскаржила ОСОБА_1 - особа, яка не брала участі у справі.

Вважає рішення незаконним, необґрунтованим, таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права та з невідповідністю висновків суду обставинам справи.

У скарзі зазначила, що справа розглянута без її участі, хоча ухвалене у справі рішення суду безпосередньо стосується її інтересів. ОСОБА_3 є її сином, однак суд не залучив її до участі у справі, як матір особи, яка оголошується померлою, на що неодноразово звертав увагу представник Міністерства оборони України у ході розгляду даної справи районним судом. Стверджує, що не втрачає надії, що її син не загинув, та продовжує його пошуки. За наявної у неї інформації один з військовослужбовців, який перебував разом з її сином в ураженому противником БМП М-80, а саме ОСОБА_6 перебуває в полоні. Задовольняючи заяву ОСОБА_2 , суд посилався лише на акт службового розслідування та долучені до нього пояснення, однак в зазначених документах відсутня інформація, з якої можна зробити беззаперечний висновок, що всі військовослужбовці штурмової групи не мали можливості залишитись в живих. Звертає увагу на правові позиції Верховного Суду, викладені у подібних справах, згідно яких суд повинен мати достатні, належні та допустимі докази на підставі яких можна зробити вірогідне припущення про смерть громадянина. Відсутність безумовних доказів та суперечність у доказах на підтвердження обставин, що надаються заявниками та /або заінтересованими особами, унеможливлює оголошення особи померлою. Крім того, зазначила, що на території с. Кліщіївки Бахмутської міської територіальної громади Донецької області активні бойові дії не завершилися, а тому заява про оголошення ОСОБА_3 померлим є передчасною, що відповідає правовій позиція Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 11 грудня 2024 року у справі № 755/11021/22.

Просить рішення суду скасувати та постановити нове рішення, яким у задоволенні заяви відмовити.

13 лютого 2026 року представник Військової частини НОМЕР_1 - Бельмас Я.Е. надав пояснення, у яких зазначив, що військова частина не заперечує проти задоволення заяви, однак зважаючи, що апелянт як мати військовослужбовця не брала участі у справі про оголошення її сина померлим, військова частина вважає, що рішення суду слід скасувати.

Представник Міністерства оборони України - Тіщенко А.В. у письмових поясненнях зазначив, що вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню. Вважає звернення до суду за заявою про оголошення ОСОБА_3 померлим передчасним, оскільки активні бойові дії на території с.Кліщіївка Бахмутської міської територіальної громади ведуться з 18.09.2023 року та на даний час не завершені. Зазначив, що рішення суду може вплинути на права батьків зниклого безвісти військовослужбовця, оскільки вони також мають право на призначення та виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, однак нормами ЦПК України не передбачено право суду на залучення заінтересованих осіб, тому вважає, що слід застосувати за аналогією положення ЦПК України щодо залучення до участі у справі третіх осіб. Просив суд врахувати зазначені пояснення, розгляд апеляційної скарги проводити без участі представника Міністерства оборони України.

17 березня 2026 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_7 подала відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в якому зазначила, що в матеріалах справи достатньо доказів, які підтверджують загибель ОСОБА_3 . У заявниці не було відомостей про родичів чоловіка, тому вони не були залучені нею до участі у справі в якості заінтересованих осіб. Просила рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу залишити без задоволення.

У засіданні суду апеляційної інстанції представник ОСОБА_1 - ОСОБА_8 скаргу підтримав з підстав, наведених у ній, просив скаргу задоволити.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, хоча належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи, тому, зважаючи на тривалість розгляду справи судом апеляційної інстанції, суд вважає за можливе розглянути справу у їх відсутності по наявних матеріалах справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ОСОБА_1 - ОСОБА_8 , перевіривши матеріали справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних мотивів.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до положень ст.ст. 12, 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.1, ч.6 ст. 81 ЦПК України).

Згідно ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Перелік справ, які суд розглядає в порядку окремого провадження справи, визначений у ч. 2 ст. 293 ЦПК та такими серед інших є: визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою.

Оголошення померлим (смерть in absentia) - це судове визнання померлим фізичної особи, про яку за місцем постійного проживання відсутні будь-які відомості про місце її перебування протягом встановленого строку. Оголошення особи померлою юридично прирівнюється до фізичної смерті, є припущенням смерті (praesumptio mortis) і має своїм наслідком припинення правоздатності особи. Тому при оголошенні особи померлою суд виходить із презумпції смерті особи, тобто припущення, що на момент розгляду справи особи немає в живих, однак встановити це достеменно неможливо. Оголошення особи померлою здійснюється судом на підставі непрямих доказів або у зв`язку з тривалою безвісною відсутністю (постанова Верховного Суду від 02 квітня 2025 року у справі № 465/3147/22).

Цивільним законом передбачено декілька підстав для оголошення фізичної особи померлою: по-перше, тривала безвісна відсутність, тобто якщо у місці постійного проживання фізичної особи немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років; по-друге, особа пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, якщо у місці постійного проживання фізичної особи немає відомостей про місце її перебування протягом шести місяців; по-третє, за можливості вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру фізична особа може бути оголошена судом померлою протягом одного місяця після завершення роботи спеціальної комісії, утвореної внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру; по-четверте, якщо особа пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, в такому випадку вона може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. При цьому, суду надано право оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців (постанова Верховного Суду від 11 квітня 2019 року у справі № 490/342/17).

Згідно ч.ч. 2-3 ст. 46 ЦК України фізична особа, яка пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців.

Фізична особа оголошується померлою від дня набрання законної сили рішенням суду про це. Фізична особа, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави припустити її загибель від певного нещасного випадку або у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена померлою від дня її вірогідної смерті.

Статтею 47 ЦК України передбачено, що правові наслідки оголошення фізичної особи померлою прирівнюються до правових наслідків, які настають у разі смерті.

Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 31 травня 2023 року у справі № 177/11/20, від 07 листопада 2023 року у справі № 607/159/23, особливістю цієї категорії справ є те, що висновок суду про оголошення громадянина померлим ґрунтується на юридичному припущенні смерті особи. Особа може бути оголошена в судовому порядку померлою у разі встановлення обставин, на підставі яких суд робить вірогідне припущення про смерть цієї особи.

Зазначені обставини суд встановлює на підставі відповідних доказів, якими можуть бути, зокрема, але не виключно, накази командира військової частини, бойові розпорядження, акти службового розслідування, матеріали кримінального провадження, інформація державних органів та міжнародних інституцій, показання свідків, фото- та відеоматеріали тощо.

Вказаний перелік доказів не є вичерпним та може бути конкретизований у кожній окремій справі.

Подібні висновки висловлені у постанові Верховного Суду від 25.10.2023 року у справі № 607/1612/23.

Разом з тим, суд повинен мати достатні, належні та допустимі докази для встановлення обставин, на підставі яких можливо зробити вірогідне припущення про смерть громадянина. Відсутність безумовних доказів або суперечність у доказах на підтвердження обставин, що надаються заявником та/або заінтересованими особами, унеможливлює оголошення особи померлою (постанова Верховного Суду від 08.02.2024 року у справі № 148/1207/22, від 04.06.2025 року у справі № 591/11696/23, від 18.12.2025 року у справі № 357/16463/24).

Встановлено, що заявниця ОСОБА_2 є дружиною ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_4 , виданим повторно від 17 січня 2023 року Трускавецьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Дрогобицькому районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

ОСОБА_9 є матір`ю ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_5 .

Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 28 грудня 2022 року «Про призначення службового розслідування для з`ясування причин і умов зникнення безвісти військовослужбовців НОМЕР_2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 » з метою з`ясування причин і умов зникнення безвісти військовослужбовців, зокрема ОСОБА_3 , під час бойового зіткнення та масованого обстрілу позицій в районі населеного пункту Кліщіївка Донецької області в період з 13 год. 10 хв. до 18 год. 30 хв. 27 грудня 2022 року призначено проведення службового розслідування.

Як убачається з акту службового розслідування командира військової частини НОМЕР_1 , відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 28 грудня 2022 року №344 ОСОБА_3 вирішено вважати таким, що з 27 грудня 2022 року припинив участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванння збройної агресії російської федерації у Луганській та Донецькій областях у зв`язку зі зникненням безвісти. Таким чином встановлено, що рядовий ОСОБА_3 , відносно якого відсутні відомості про місце його перебування, з грудня 27 грудня 2022 року вважається зниклим безвісти за особливих обставин під час штурмових дій в районі населеного пункту Кліщіївка Донецької області та обстрілу противника з артилерії 122 калібру, автоматичних гранатометів станкових, протитанкових керованих ракет, ручних протитанкових гранатометів, стрілецької зброї по штурмових групах НОМЕР_2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 .

Відповідно до пояснень старшого солдата ВЧ НОМЕР_1 ОСОБА_4 від 04 січня 2023 року, 27 грудня 2022 року він перебував в складі штурмової групи з рядовим ОСОБА_3 . Отримавши наказ від старшого сержанта ОСОБА_5 про зачистку позицій, які утримувала піхота противника, штурмова група вирушила на БМП М-80 в бік позицій противника. У подальшому БМП М-80 був уражений, внаслідок чого почав горіти зсередини та був повністю заповнений їдким димом. Йому вдалося відкрити люк та виповзти назовні, де він побачив спалений БМП М-80. Крім нього, з БМП М-80 ніхто більше не вийшов.

З пояснень старшого сержанта ОСОБА_5 від 04 січня 2022 року вбачається, що 27 грудня 2022 року з метою штурму позицій противника він віддав усний наказ, зокрема рядовому ОСОБА_3 , штурмувати позиції піхоти противника. Попередньо по позиціях піхоти противника проводились мінометні обстріли підрозділами 2 механізованого батальйону військоної частини НОМЕР_1 . Штурмова группа, яка складалася з військовослужбовців зазначеного підрозділу, вирушила на штурм позицій піхоти противника на БМП М-80. Через 15 хвилин після виїзду штурмової групи з ними був втрачений радіозв?язок. Засобами візуального спостереження було з?ясовано, що БМП М-80 штурмової групи був уражений та горів. Пошукові дії не було можливості організувати із-за постійних обстрілів місця зникнення військовослужбовців артилерією противника.

Згідно Витягу з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин №20231127-2644 від 27.11.2023 року, ОСОБА_3 зник на території бойових дій.

Задовольняючи заяву ОСОБА_2 про оголошення ОСОБА_3 померлим, суд першої інстанції виходив з наявності в матеріалах справи належних доказів на підтвердження того, що ОСОБА_3 в ході проведення штурму по позиціях піхоти противника на БМП М-80, виконуючи бойове завдання, міг загинути в районі н.п. Кліщіївка Бахмутського району Донецької області. При цьому, суд враховував, що ОСОБА_3 безвісти відсутній за особливих обставин з 27.12.2022 року, вжитими заходами щодо розшуку встановити місце його перебування виявилось неможливим, а тому вважав наявними передбачені законом підстави для оголошення його померлим.

З таким висновком суду колегія суддів не може повністю погодитися, виходячи з наступного.

Так, відповідно до ч. 3 ст. 42 ЦПК України у справах окремого провадження учасниками справи є заявники, інші заінтересовані особи.

До заінтересованих осіб у справах окремого провадження належать особи, які беруть участь у справі та мають у ній юридичну заінтересованість. Коло заінтересованих осіб визначається взаємовідносинами з заявником у зв`язку з обставинами, які підлягають встановленню і які можуть вплинути на їх права та обов`язки. Участь у справі цих осіб обумовлюється тим, що з установленням окремих обставин заявник може реалізувати свої права у правовідносинах, у яких беруть участь і заінтересовані особи. Для цих осіб характерним є те, що їхні суб`єктивні права та обов`язки мають юридичний зв`язок із суб`єктивними правами і обов`язками заявників.

Права заінтересованих осіб знаходяться у юридичному зв`язку із суб`єктивними правами заявників і зумовлюються встановленням юридичного факту. Інтереси заінтересованих осіб можуть суперечити інтересам заявника. Отже, притягнення (вступ) цих заінтересованих осіб має важливе практичне значення, оскільки вони мають можливість у процесі розгляду справи про встановлення юридичного факту заявити про порушення чи оспорювання їхніх суб`єктивних прав (постанова Верховного Суду у справі № 638/4/19 від 07 квітня 2020 року).

Цивільним процесуальним кодексом України не визначено осіб, які є заінтересованими у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які суд розглядає в порядку окремого провадження. Коло заінтересованих осіб визначається залежно від мети встановлення фактів, взаємовідносин таких осіб із заявником у зв`язку з фактами, які підлягають встановленню і які можуть вплинути на їхні права та обов`язки. Неправильне визначення такої особи заявником не є підставою для відмови в задоволенні заяви, оскільки заінтересовані особи повинні бути залучені до участі у справі також з ініціативи суду або можуть вступити у справу з власної ініціативи ( постанова Верховного Суду від 5 лютого 2025 року у справі № 183/4366/24).

Під час розгляду справ окремого провадження суд зобов`язаний роз`яснити учасникам справи їхні права та обов`язки, сприяти у здійсненні та охороні гарантованих Конституцією і законами України прав, свобод чи інтересів фізичних або юридичних осіб, вживати заходів щодо всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи (ч. 1 ст. 294 ЦПК України).

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначає Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Статтею 16 цього Закону унормовано правила виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.

Умови та порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовців врегульовані Наказом Міністерства оборони України №45 від 25.01.2023 року.

Відповідно до пункту 1.4. Порядку і умов призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовців Збройних Сил України в період дії воєнного стану, який затверджено Наказом Міністерства оборони України №45 від 25.01.2023, особи, які мають право на отримання ОГД, можуть реалізувати це право з дня його виникнення. Днем виникнення такого права є дата загибелі (смерті) особи, зазначеної у пункті 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», що вказана у свідоцтві про смерть. Право осіб на отримання ОГД визначається станом на дату загибелі (смерті) військовослужбовця.

Так, відповідно до ст. 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають особи, зазначені у пункті 4 цієї статті, зокрема, вдова (вдівець) , батьки (усиновлювачі) загиблої (померлої) особи, якщо вони не були позбавлені стосовно неї батьківських прав або їхні батьківські права були поновлені на час її загибелі (смерті).

Як убачається з матеріалів справи, оскаржуючи рішення про оголошення ОСОБА_3 померлим, ОСОБА_1 покликалася на те, що є матір`ю останнього, а тому оскаржуване рішення, яким вирішено питання й про її права як матері військовослужбовця, ухвалено без залучення у справі всіх заінтересованих осіб.

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо суд прийняв судове рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

Враховуючи, що розгляд даної справи здійснено судом без з`ясування кола заінтересованих осіб, які визначаються тим, чи можуть встановлені судом обставини вплинути на їхні права та обов`язки, колегія суддів приходить до висновку про наявність обов`язкової підстави для скасування оскаржуваного рішення у зв`язку з незалученням до участі у справі матері оголошеного померлим військовослужбовця ОСОБА_3 - ОСОБА_1 .

Ухвалюючи у справі нову постанову, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постановах від 26 квітня 2023 року у справі № 337/3725/22, від 29 березня 2023 року у справі № 753/8033/22, підставою для встановлення факту смерті є підтверджені доказами обставини, які свідчать про смерть громадянина в певний час і за певних обставин.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує на довіру.

Право на захист може вважатися ефективним тільки тоді, якщо зауваження сторін насправді «заслухані», тобто належним чином судом вивчені усі їх доводи (рішення Європейського суду з прав людини в справах «Мала проти України», «Суомінен проти Фінляндії»).

Задовольняючи заяву ОСОБА_2 про оголошення ОСОБА_3 померлим, суд правильно виходив з того, що матеріали справи містять достатні та належні докази, які в сукупності дають підстави для обгрунтованого припущення настання вірогідної смерті ОСОБА_3 під час виконання ним бойового завдання в районі населеного пункту Кліщіївка Бахмутського району Донецької області ІНФОРМАЦІЯ_3 .

При цьому, колегія суддів враховує, що відомості про місце перебування ОСОБА_3 з 27.12.2022 року, а також про те, що він протиправно позбавлений волі чи перебуває у полоні на час розгляду справи в матеріалах справи відсутні.

Крім того, в ході розгляду справи апеляційним судом представником заявника ОСОБА_7 долучено до матеріалів справи довідку Об`єднаного центру з координації пошуку та звільнення військовополонених, незаконно позбавлених волі осіб внаслідок агресії проти України при Службі безпеки України від 20.03.2025 року, згідно якої під час взаємодії з органами, які уповноважені на розшук осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, міжнародними організаціями офіційні фактичні дані про місцезнаходження ОСОБА_3 , перебування його у полоні держави-агресора тощо Об`єднаним центром не отримувались.

Разом з тим, наданий ОСОБА_1 на противагу долучених до заяви ОСОБА_2 доказів лист Об`єднаного центру з координації пошуку та звільнення військовополонених, незаконно позбавлених волі осіб внаслідок агресії проти України при Службі безпеки України від 27.10.2025 року, адресований ОСОБА_10 , не спростовує наявність підстав припускати з високим ступенем вірогідності, що військовослужбовець ОСОБА_3 ймовірно загинув за особливих обставин у результаті мінного ураження БМП М-80, у якому на момент вибуху знаходився військовослужбовець ОСОБА_3 з побратимами під час захисту Батьківщини та виконання бойового завдання й забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії рф, тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про оголошення ОСОБА_3 померлим.

Доводи апеляційної скарги щодо звернення ОСОБА_2 з заявою про оголошення ОСОБА_3 померлим до спливу шестимісячного строку, визначеного ч. 2 ст. 46 ЦК України, колегія суддів вважає необгрунтованими, виходячи з наступного.

Так, відповідно до правової позиції Великої Палата Верховного Суду, викладеної у постанові від 11 грудня 2024 року у справі № 755/11021/22, шість місяців, які визначені в реченні другому частини другої статті 46 ЦК України, мають відраховуватися від дня закінчення активних бойових дій на місці (на території) ймовірної загибелі фізичної особи, що дозволятиме надати правову охорону людям, які постраждали від війни та у яких у зв`язку з вірогідною смертю зниклої фізичної особи виникають певні цивільні права та правомірні інтереси, і забезпечуватиме правову справедливість. Конкретні воєнні дії мають територіальну і часову характеристики. Джерелом офіційної інформації про ці характеристики є Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затверджений наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 309 від 22 грудня 2022 року. Суди можуть використовувати дані з Наказу № 309 для визначення часових характеристик ведення воєнних дій на конкретній території України. Обрахування шестимісячного строку, зазначеного у реченні другому частини другої статті 46 ЦК України, від дня припинення або скасування воєнного стану в Україні загалом, або закінчення воєнних дій, збройного конфлікту на усій її території суперечило б принципу правовладдя (верховенства права) та його складовій - правовій визначеності.

При цьому, Велика Палата Верховного Суду у справі № 755/11021/22 не формулювала висновок для ситуації, коли територія, на якій відбулась вірогідна загибель військовослужбовця, на момент такої події була територією активних бойових дій, а потім окупована супротивником. Обставини справи, яка перебувала на розгляді у Великій Палаті Верховного Суду, стосувались подій, коли ймовірна загибель фізичної особи сталась на території, де велись активні бойові дії, а після їх завершення території залишилась під контролем України.

З Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого Наказом Міністерства розвитку громад та територій України № 376 від 28 лютого 2025 року, вбачається, що на території населеного пункту Кліщіївка Бахмутського району Донецької області з 24.02.2022 року по 23.01.2023 року велися активні бойові дії, з 24.01.2023 року по 17.09.2023 року зазначений населений пункт був тимчасово окупований, а з 18.09.2023 року на території населеного пункту Кліщіївка продовжилися активні бойові дії, які на даний час не закінчилися.

Оскільки за встановленими у даній справі обставинами територія, на якій відбулась вірогідна загибель військовослужбовця ОСОБА_3 , на момент такої події була територією активних бойових дій, а в подальшому більше шести місяців окупованою супротивником, то відлік строку, передбаченого частиною другою статті 46 ЦК України, слід відраховувати з 23.01.2023 року.

Зазначений висновок не суперечить висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному у постанові від 11 грудня 2024 року у справі № 755/11021/22, згідно якого шість місяців мають відраховуватися від дня закінчення активних бойових дій на місці ймовірної загибелі фізичної особи, що відповідає практиці Верховного Суду, викладені у постановах від 18 лютого 2026 року у справі № 759/22513/24 та від 29 квітня 2026 року у справі № 615/129/25.

Відтак, на час ухвалення судом оскаржуваного рішення про оголошення ОСОБА_3 померлим по суті сплинув шестимісячний строк, зазначений у реченні другому частини другої статті 46 ЦК України, а саме, як виснувала Велика Палата постанові від 11 грудня 2024 року у справі № 755/11021/22, від дня закінчення активних бойових дій на території населеного пункту Кліщіївка Бахмутського району Донецької області.

Однак, враховуючи, що суд першої інстанції не виконав обов`язку, передбаченого ч. 1 ст. 294 ЦПК України, не роз`яснив заявнику про необхідність залучення до участі в справі третіх осіб, прав та інтересів яких стосується подана заява, а апелянт не просила апеляційний суд залучити її до участі в справі в якості третьої особи, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду слід скасувати та ухвалити у справі нову постанову, якою заяву ОСОБА_2 про оголошення фізичної особи померлою задоволити.

Оголосити померлим ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , громадянина України, уродженця міста Трускавець Львівської області, рядовий, навідник 3 механізованого відділення 3 механізованого взводу 4 механізованої роти НОМЕР_2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , за обставин безпосередньої участі у бойових діях під час захисту Батьківщини, внаслідок збройної агресії російської федерації проти України.

Датою смерті ОСОБА_3 вважати ІНФОРМАЦІЯ_3 , місцем смерті - село Кліщіївка, Донецька область, Україна.

Керуючись ст. 367, ст. 368, п. 2 ч. 1 ст. 374, п.п. 1-4 ч. 1 ст. 376, ст. 381, ст. 382, ст. 383, ст. 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволити.

Рішення Трускавецького міського суду Львівської області від 06 жовтня 2025 рокускасувати.

Ухвалити нову постанову, якою заяву ОСОБА_2 , заінтересовані особи: Міністерство оборони України, Західне міжрегіональне управління юстиції (м. Львів), Військова частина НОМЕР_1 , Дрогобицький відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Дрогобицькому районі Львівської області Західного міжрегіонального управління юстиції (м. Львів) про оголошення фізичної особи померлою задоволити.

Оголосити померлим ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , громадянина України, уродженця міста Трускавець Львівської області, рядовий, навідник 3 механізованого відділення 3 механізованого взводу 4 механізованої роти НОМЕР_2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , за обставин безпосередньої участі у бойових діях під час захисту Батьківщини, внаслідок збройної агресії російської федерації проти України.

Датою смерті ОСОБА_3 вважати ІНФОРМАЦІЯ_3 , місцем смерті - село Кліщіївка, Донецька область, Україна.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 21 липня 2026 року.

Головуючий: Н.П. Крайник

Судді: Я.А.Левик

М.М. Шандра