Постанова від 20 липня 2026 р. у справі №466/4688/25 — Львівський апеляційний суд

Справа №466/4688/25 Головуючий у 1 інстанції:Білінська Г.Б.

Провадження №22-ц/811/3582/25 Доповідач в 2-й інстанції:Левик Я. А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

головуючого-судді: Левика Я.А.,

суддів: Крайник Н.П., Шандри М.М.

секретар: Чиж Л.М.,

за участі в судовому засіданні представниці позивачки ОСОБА_1 – ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м.Львова в складі судді Білінської Г.Б. від 25 вересня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_6 про визнання правочину недійсним, -

в с т а н о в и л а :

рішенням Шевченківського районного суду м.Львова від 25 вересня 2025 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_6 про визнання правочину недійсним – відмовлено.

Вказане рішення оскаржила ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 .

В апеляційній скарзі просить скасувати рішення Шевченківського районного суду м.Львова від 25 вересня 2025 року та ухвалити нове рішення, яким визнати укладений договір купівлі-продажу транспортного засобу №3245/2024/5017285, де продавцем виступає ОСОБА_1 , а покупцем виступав ОСОБА_3 – недійсним.

Вважає рішення незаконним та таким, що було винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права, за неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи. Зазначає, що 23 листопада 2024 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 через мобільний застосунок «Дія» укладено договір купівлі-продажу автомобіля FIAT FIORINO 2008 року випуску, VIN-код НОМЕР_1 , за ціною 25 000 грн. На момент укладення правочину позивачка перебувала у тяжкому моральному та психологічному стані, спричиненому важкою хворобою батька, який потребував термінового лікування та значних коштів, що підтверджується медичними документами, що істотно вплинуло на неї під час укладення правочину, і саме тому було укладено договір на невигідних для ОСОБА_1 умовах: ціна договору значно нижча за ринкову вартість автомобіля. Звертає увагу на те, що в матеріалах справи міститься консультативний звіт про оцінку майна, а саме КТЗ марки FIAT Fiorino, 2008 р.в., VIN-код НОМЕР_1 , відповідно до якого середня ринкова вартість аналогічного автомобіля марки FIAT FIORINO, 2008 року випуску, VIN-код НОМЕР_1 на дату оцінки складає 196 800 грн. 00 коп., а договірна ціна становила 25 000 грн. 00 коп., що свідчить про вкрай невигідні умови правочину. Що стосується погодженої ціни договору зазначає, що на момент укладення правочину особа усвідомлювала свої дії, але вимушена була це зробити через хворобу свого батька, який потребував лікування. В судовому засіданні позивачка пояснила, що в неї не було іншого варіанту, оскільки вона самостійно утримує трьох дітей, а кошти необхідні були на той момент. Вказує також, що посилання суду на те, що позивачка не заявляла претензій одразу після смерті батька, є юридично нерелевантним, оскільки строк позовної давності становить три роки, і він не був пропущений. Більше того, поведінка особи після укладення правочину не впливає на його дійсність, адже оцінюється стан волі сторін на момент укладення правочину, а не їхні подальші дії. Вказує, що в даній ситуації, ОСОБА_1 під дією тяжкої обставини, перебування батька на лікуванні уклала правочин, а саме Договір купівлі-продажу транспортного засобу марки FIAT модель FIORINO, 2008 року випуску, колір червоний, WIN НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 , НОМЕР_3 на вкрай невигідних для себе умовах, а саме за ціною, яка у 8 (вісім) разів менша за ринкову вартість даного автомобіля. Крім того, наголошує, що правочин і був вчинений задля усунення тяжких обставин, а саме лікування батька і збереження його життя. Неодноразово наголошувалось, що ОСОБА_1 усвідомлювала свої дії, що не тягне за собою наслідки визнання правочину недійсним, який вчинено під впливом насильства чи обману.

В судове засідання окрім представниці позивачки ОСОБА_1 – ОСОБА_2 , решта учасників справи не з`явилися, однак суд вважав за можливе проводити розгляд справи за їх відсутності, зважаючи на те, що такі повідомлялась про час та місце судового розгляду належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи від них до суду не надходило, доказів поважності причин неявки суду представлено не було та зважаючи на вимоги ч.2 ст. 372 ЦПК України.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представниці позивачки на підтримання апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, оцінивши мотиви учасників справи в межах доводів позовної заяви, відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив, заяви про визнання позову, апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Із змісту оскаржуваного рішення вбачається, що суд першої інстанції, посилаючись, зокрема, на ст.ст. 2, 76, 77, 80, 81, 89 263, 141 ЦПК України, ст.ст. 203, 233, 655 ЦК України, п.23 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», п.27 постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» та відмовляючи в задоволені позову, – виходив з того, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перебували у шлюбі з 14 червня 2023 до 31 липня 2024 року. Шлюб розірвано рішенням Шевченківського районного суду м.Львова від 31.07.2024 у справі №466/6671/24. Після розірвання шлюбу сторони не ставили питання про поділ майна подружжя. Спірний автомобіль був зареєстрований на ім`я позивачки ОСОБА_1 , однак перебував у користуванні сестри її колишнього чоловіка ОСОБА_3 . З пояснень позивачки, вбачається, що у листопаді 2024 року її батько перебував на лікуванні з приводу важкої хвороби, для лікування їй потрібні були кошти, у зв`язку із проханням допомогти у цьому вона звернулась до колишнього чоловіка ОСОБА_7 , який погодився надати їй затребувану нею суму – 25 тис. грн. взамін на переоформлення спірного автомобіля на його ім`я. 23 листопада 2024 ОСОБА_1 та ОСОБА_3 через застосунок «Дія» уклали Договір купівлі - продажу №3245/2024/5017285 транспортного засобу марки FIAT модель FIORINO, 2008 року випуску, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 , НОМЕР_3 за ціною згідно п.3 Договору 25 000,00 грн. На момент укладення договору ціна договору погоджена його сторонами. ІНФОРМАЦІЯ_1 батько позивачки помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 . Згідно довідки про причину смерті №197 від 23.12.2024, причина смерті ОСОБА_8 – рак шлунку IV ст. Після смерті батька позивачка не пред`являла жодних претензій до покупця ОСОБА_3 щодо невідповідності ціни договору реальній вартості автомобіля. Разом з тим судом було встановлено, що позивачкою суду надані докази, що під час укладення оспорюваного договору її батько був важко хворим, однак необхідність затребуваної нею суми у ОСОБА_3 при укладенні договору саме на лікування батька та понесені нею витрати з цієї суми нею не доведені. Претензії позивачки пред`явлені до спадкоємців ОСОБА_3 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 , батька – ОСОБА_3 , дружини – ОСОБА_9 , колишньої дружини ОСОБА_5 , яка представляє інтереси неповнолітнього сина ОСОБА_3 – ОСОБА_10 , лише у травні 2025 року, після відкриття спадкової справи. Спадкоємці покупця у оспорюваному договорі не були учасниками договору, не можуть відповідати за добросовісність чи недобросовісність дій сторін договору під час його укладення. Суд зазначив, що покликання позивачки на те, що з`ясована нею через сайт АвтоРІА вартість подібної марки автомобіля становить біля 5000 доларів США, а не 25 000 грн., яку їй при укладенні договору виплатив ОСОБА_3 , судом не приймається до уваги, оскільки позивачкою не доведена дійсна вартість конкретного оспорюваного автомобіля, виходячи з його технічного стану, амортизаційного зносу тощо. Відтак, враховуючи обставини, які передували вчиненню оспорюваного правочину та позиції сторін під час його вчинення, суд вважав позовні вимоги недоведеними та такими, що до задоволення не підлягають.

Колегія суддів вважає, що такі висновки суду першої інстанції відповідають обставинам, що мають значення для справи та вимогам закону, доводи ж скарги таких висновків суду не спростовують.

У травні 2025 року ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_10 (яка залучена ухвалою Шевченківського районного суду м.Львова від 04 червня 2025 року) про визнання правочину недійсним, в якому просила:

- визнати укладений Договір купівлі-продаж транспортного засобу №3245\2024\5017285, де продавцем виступає ОСОБА_1 , а покупцем виступав ОСОБА_3 недійсним.

В обґрунтування позову зазначала, що вона та ОСОБА_3 перебували у шлюбі з 14 червня 2023 до 31 липня 2024 року. Даний шлюб розірвано рішенням Шевченківського районного суду м.Львова від 31.07.2024 у справі №466/6671/24. 23 листопада 2024 ОСОБА_1 та ОСОБА_3 через застосунок «Дія» уклали Договір купівлі-продажу №3245/2024/5017285 транспортного засобу марки FIAT модель FIORINO, 2008 року випуску, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 , НОМЕР_3 за ціною згідно п.3 Договору 25 000,00 грн. Позивачкою було укладено цей Договір на вкрай невигідних для себе умовах у зв`язку із тяжкою хворобою її батька ОСОБА_8 . Вказувала, що на момент укладення Договору батько позивачки хворів на онкологію, проходив курси хіміотерапії, кошти на підтримання життя батька були необхідні щодня. Починаючи з листопада 2024 року стан батька значно погіршився, він практично не пересувався самостійно, перебував у лежачому стані. Тому, коли мова йшла про укладення Договору негайно для отримання грошових коштів, позивачка без сумніву уклала його. ІНФОРМАЦІЯ_1 батько позивачки помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 . Згідно довідки про причину смерті №197 від 23.12.2024, причина смерті ОСОБА_8 – рак шлунку IV ст. IV ел. гр. ОСОБА_11 інтоктика для організму. Кахекеля. Анемія». ОСОБА_3 (покупець за Договором) загинув ІНФОРМАЦІЯ_3 внаслідок виконання бойових дій у зв`язку зі збройною агресією рф, що стало новим ударом для позивачки, адже ОСОБА_3 був батьком їх спільного малолітнього сина ОСОБА_12 . Після втрати близьких людей, позивачка проаналізувала умови укладеного Договору, дослідила ринкову вартість автомобіля і встановила, що ринкова вартість даного транспортного засобу становить 5000,00 доларів США згідно сайту АвтоРІА. Оскільки після смерті ОСОБА_3 спадкоємцями, які претендують на його спадкове майно є батько ОСОБА_3 – ОСОБА_3 , дружина загиблого – ОСОБА_9 та ОСОБА_5 , як представник неповнолітнього сина загиблого – ОСОБА_10 . Вважала, що автомобіль FIAT модель FIORINO, НОМЕР_3 через недійсність договору купівлі-продажу не може бути спадковим майном після смерті ОСОБА_3 , у зв`язку з чим, просила позов задовольнити.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перебували у шлюбі з 14 червня 2023 по 31 липня 2024 року.

Рішенням Шевченківського районного суду м.Львова від 31.07.2024 у справі №466/6671/24 між ними розірвано шлюб. Після розірвання шлюбу сторони не ставили питання про поділ майна подружжя.

Зі слів позивачки, у листопаді 2024 року її батько перебував на лікуванні з приводу важкої хвороби, для лікування їй потрібні були кошти, у зв`язку із проханням допомогти у цьому вона звернулась до колишнього чоловіка ОСОБА_7 , який погодився надати їй затребувану нею суму 25 тис. грн. взамін на переоформлення спірного автомобіля на його ім`я, оскільки спірний автомобіль був зареєстрований на ім`я позивачки ОСОБА_1

23 листопада 2024 ОСОБА_1 та ОСОБА_3 через застосунок «Дія» уклали Договір купівлі-продажу №3245/2024/5017285 транспортного засобу марки FIAT модель FIORINO, 2008 року випуску, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 , НОМЕР_3 за ціною згідно п.3 Договору 25 000,00 грн. На момент укладення договору ціна договору погоджена його сторонами (а.с.5-8).

Згодом, батько позивачки помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Причиною смерті вказано – рак шлунку IV ст., що підтверджується довідкою про причину смерті №197 від 23.12.2024 (а.с.10-14).

Відповідно до ст. 655 ЦК України продавець продає товар, а покупець приймає і сплачує обумовлену учасниками договору вартість товару.

Відповідно до частини третьої статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

За змістом частини першої статті 233 ЦК України правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину.

У пункті 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» роз`яснено, що правочин може бути визнаний судом недійсним на підставі статті 233 ЦК України, якщо його вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, чим друга сторона правочину скористалася. Тяжкими обставинами можуть бути важка хвороба особи, членів її сім`ї чи родичів, смерть годувальника, загроза втратити житло чи загроза банкрутства та інші обставини, для усунення або зменшення яких необхідно укласти такий правочин. Особа (фізична чи юридична) має вчиняти такий правочин добровільно, без наявності насильства, обману чи помилки. Особа, яка оскаржує правочин, має довести, що за відсутності тяжкої обставини правочин не було б вчинено взагалі або вчинено не на таких умовах.

Правочини, що вчиняються особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, характеризуються тим, що особа їх вчиняє добровільно, усвідомлює свої дії, але вимушена це зробити через тяжкі обставини і на вкрай невигідних умовах, а тому волевиявлення особи не вважається вільним і не відповідає її внутрішній волі.

За змістом статті 233 ЦК України для визнання правочину недійсним необхідно встановити наявність двох підстав: тяжких обставин та вкрай невигідних умов вчинення правочину.

Для того, щоб правочин було визнано недійсним з підстав, передбачених статтею 233 ЦК України, позивачу у сукупності необхідно довести наявність таких підстав: 1) наявність в особи, що вчиняє правочин, тяжких обставин: хвороба, смерть годувальника, загроза втратити житло чи загроза банкрутства та інші обставини; 2) правочин повинен бути вчинений саме для усунення та/або зменшення тяжких обставин; 3) правочин повинен бути вчинений особою добровільно, без наявності насильства, обману чи помилки; 4) особа повинна усвідомлювати свої дії, але вимушена це зробити через тяжкі обставини.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Статтею 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно зі ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму ВСУ № 14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі», під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

Згідно положень ч. 1ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З матеріалів справи вбачається, що після смерті батька позивачка не пред`являла жодних претензій до покупця ОСОБА_3 щодо невідповідності ціни договору реальній вартості автомобіля.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що всі істотні умови договору, зокрема ціна транспортного засобу, були погоджені сторонами добровільно, що підтверджується фактом підписання договору в електронній формі через застосунок «Дія». Будь-яких доказів на підтвердження зміни волевиявлення сторін, наявності помилки, обману, насильства або іншого впливу, який би спростовував добровільність укладення правочину, матеріали справи не містять. Відтак доводи про відсутність вільного волевиявлення суд першої інстанції правильно вважав недоведеними.

Доводи апеляційної скарги про невигідні умови правочину, з огляду на ринкову вартість транспортного засобу, також, суд першої інстанції правильно не взяв до уваги, оскільки позивачкою не надано належних та допустимих доказів дійсної вартості конкретного автомобіля з урахуванням його технічного стану, ступеня зносу та інших індивідуальних характеристик.

Також, колегія суддів враховує, що хоча матеріалами справи підтверджено перебування батька позивачки у тяжкому стані здоров`я на момент укладення правочину, позивачкою не доведено доказами ні факту понесення витрат на його лікування, ні необхідності отримання саме грошових коштів у розмірі, визначеному договором, для таких цілей, а також не підтверджено фактичного використання отриманих коштів на лікування батька чи їх розміру, у зв`язку з чим не доведено, що спірний правочин був вчинений виключно з метою усунення тяжких обставин та був єдиним можливим способом отримання коштів.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачкою не доведено належними та допустимими доказами, що укладення спірного договору було безпосередньо зумовлено необхідністю усунення тяжких обставин саме шляхом відчуження спірного транспортного засобу.

Враховуючи вказане доводи апеляційної скарги слід визнати безпідставними та саму скаргу слід відхилити. Рішення ж суду першої інстанції слід залишити без змін як таке, що відповідає обставинам, що мають значення для справи та вимогам закону.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 ч.1 п.1, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, -

п о с т а н о в и л а :

апеляційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду м.Львова від 25 вересня 2025 року – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення постанови безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 21 липня 2026 року.

Головуючий: Я.А. Левик

Судді: Н.П. Крайник

М.М. Шандра