Постанова від 19 липня 2026 р. у справі №463/2495/17 — Львівський апеляційний суд

Справа № 463/2495/17 Головуючий у 1 інстанції: Жовнір Г.Б.

Провадження № 22-ц/811/890/26 Доповідач в 2-й інстанції: Шандра М. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

головуючого судді: Шандри М.М.

суддів: Крайник Н.П., Левика Я.А.

секретаря: Чижа Л.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Личаківського районного суду м.Львова від 23 лютого 2026 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Кайзервальд-Львів», ОСОБА_1 , та за позовом третьої особи Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Кайзервальд-Львів» до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , про визнання недійсними договорів,

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2017 року ОСОБА_2 звернувся з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Кайзервальд-Львів» (далі – ОСББ «Кайзервальд-Львів»), ОСОБА_1 , про визнання недійсними договорів.

Позов обґрунтувував тим, що у договорах про спільну діяльність № 3, № 4 від 03 вересня 2001 року зі змінами та доповненнями до них від 05 листопада 2001 року ОСОБА_3 і ОСОБА_4 помилково вказані членами ОСББ «Кайзервальд-Львів», якими вони не є. У зазначених договорах вони є фізичними особами-співвласниками квартири АДРЕСА_1 . Докази того, що вказані особи є членами ОСББ «Кайзервальд-Львів», у матеріалах справи відсутні.

За таких обставин просив: визнати договори про спільну діяльність № 3, № 4 від 03 вересня 2001 року зі змінами та доповненнями до них від 05 листопада 2001 року недійсними в частині членства ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в ОСББ «Кайзервальд-Львів» та визнати їх підписи в договорах – підписами фізичних осіб-співвласників квартири АДРЕСА_1 ; встановити факт того, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не є та не були членами ОСББ «Кайзервальд-Львів».

У лютому 2018 року ОСББ «Кайзервальд-Львів» (третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору) звернулося з позовом до ОСОБА_3 і ОСОБА_4 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , про визнання недійсними договорів.

Позов ОСББ «Кайзервальд-Львів» обґрунтовано тим, що підписи у договорах про спільну діяльність № 3, № 4 від 03 вересня 2001 року зі змінами та доповненнями до них від 05 листопада 2001 року виконані не ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , а іншими особами. Посилалося на відсутність доказів у матеріалах справи щодо їх членства у ОСББ «Кайзервальд-Львів».

У зв`язку з викладеними обставинами, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, ОСББ «Кайзервальд-Львів» просило: визнати договори про спільну діяльність № 3, № 4 від 03 вересня 2001 року зі змінами та доповненнями до них від 05 листопада 2001 року недійсними в частині членства ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в ОСББ «Кайзервальд-Львів» та визнати їх підписи у договорах – підписами фізичних осіб-співвласників квартири АДРЕСА_1 ; встановити факт того, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не є та не були членами ОСББ «Кайзервальд-Львів».

Ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 23 лютого 2026 року цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи: ОСББ «Кайзервальд-Львів», ОСОБА_1 , та позовом третьої особи ОСББ «Кайзервальд-Львів» до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , про визнання недійсними договорів – залишено без розгляду на підставі п.3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України.

Ухвалу суду оскаржила ОСОБА_1 , подавши апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі посилається на незаконність та необґрунтованість ухвали суду, порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Зазначає, що суд безпідставно застосував положення пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України, оскільки позивачі не були належним чином повідомлені про дату, час і місце судових засідань. Вказує, що один із позивачів – ОСОБА_2 помер ще до призначення судових засідань, у зв`язку з чим не міг отримати судові повістки та взяти участь у розгляді справи. На думку апелянта, за наявності відомостей про смерть сторони суд був зобов`язаний зупинити провадження у справі та вирішити питання про залучення правонаступника відповідно до статей 55, 251, 253 ЦПК України, а не залишати позов без розгляду. Посилається на порушення судом норм процесуального права, що, на його переконання, є підставою для скасування оскаржуваної ухвали та направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Просить ухвалу суду скасувати та направити справу для продовження розгляду.

Учасники справи у судове засідання апеляційної інстанції не з`явились, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, від представника ОСОБА_5 – ОСОБА_6 надійшло письмове клопотання про розгляд справи за їх відсутності, тому неявка учасників, відповідно до ч.2 ст. 372 ЦПК України, не перешкоджає розгляду справи, який проводиться за їхньої відсутності, а фіксування судового процесу згідно ч.2 ст. 247 ЦПК України за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити з таких підстав.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити з таких підстав.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку, зокрема з підстав неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання, та першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними. У разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився у підготовче засідання чи в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.

Залишення позову без розгляду – це форма закінчення розгляду судом справи без прийняття рішення суду по суті спору у зв`язку з виявленням обставин, які перешкоджають розгляду справи, але можуть бути усунуті в майбутньому, наслідком якої є можливість повторного звернення до суду з тотожним позовом.

Правом на залишення заяви без розгляду суд наділений лише за сукупності певних установлених законом умов: а) належного повідомлення позивача про час та місце судового засідання; б) повторної неявки позивача в судове засідання, яка в такому разі визнається як друга поспіль неявка; в) ненадходження від позивача клопотання (заяви) про розгляд справи за його відсутності; г) його нез`явлення перешкоджає розгляду справи.

Постановляючи 23 лютого 2026 року оскаржувану ухвалу про залишення позову ОСОБА_2 та позову третьої особи ОСББ «Кайзервальд-Львів» без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що позивачі повторно не з`явилися в підготовче судове засідання, про причини неявки суд не повідомили, клопотань про відкладення розгляду справи чи про розгляд справи за їх відсутності до суду не подали.

Проте погодитися з цим висновком районного суду колегія суддів не може, виходячи з такого.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Личаківського районного суду м.Львова від 06 листопада 2020 року залишено без розгляду позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, – ОСОБА_1 , третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, – ОСББ «Кайзервальд-Львів», та позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, – ОСББ «Кайзервальд-Львів» до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , про визнання недійсними договорів про спільну діяльність.

Постановою Львівського апеляційного суду від 15 лютого 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу Личаківського районного суду м. Львова від 06 листопада 2020 року – без змін.

Постановою Веоховного Суду від 04 вересня 2024 року касаційну скаргу ОСОБА_2 і ОСОБА_1 задоволено частково.

Ухвалу Личаківського районного суду м. Львова від 06 листопада 2020 року та постанову Львівського апеляційного суду від 15 лютого 2021 року в частині залишення без розгляду позову ОСОБА_2 скасовано, справу в цій частині направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В іншій частині, ухвалу Личаківського районного суду м. Львова від 06 листопада 2020 року та постанову Львівського апеляційного суду від 15 лютого 2021 року залишено без змін.

Таким чином позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, – ОСББ «Кайзервальд-Львів» до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , про визнання недійсними договорів про спільну діяльність, залишено без розгляду ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 06 листопада 2020 року, яка набрала законної сили.

На вказане суд першої інстанції не звернув увагу та оскаржуваною ухвалою суду повторно залишив позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, – ОСББ «Кайзервальд-Львів» без розгляду, що суперечить норм процесуального права.

З огляду на вказане, ухвала суду в цій частині підлягає скасуванню.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть Серії НОМЕР_1 , відтак він не міг отримати судові повістки про виклик у судові засідання, призначені на 04 лютого 2026 року та 23 лютого 2026 року, тому помилковим є висновок суду першої інстанції про наявність підстав для залишення позову ОСОБА_2 без розгляду на підставі п. 3 ч.1 ст. 257 ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь – який стадії судового процесу.

Пунктом 7 ч. 1 ст. 255 ЦПК України передбачено, що суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.

Враховуючи наведене, ухвалу суду в частині залишення без розгляду позову ОСОБА_2 слід скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. При цьому суду необхідно з`ясувати чи допускають спірні правовідносини правонаступництво, та як наслідок, вирішити питання про залучення до участі у справі правонаступника померлого ОСОБА_2 або про закриття провадження у справі.

Відповідно до п.6 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Згідно зі ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Оскільки допущене судом першої інстанції порушення норм процесуального права призвело до постановлення ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, така підлягає скасуванню.

Згідно з ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п.6 ч.1 ст. 374, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Личаківського районного суду м.Львова від 23 лютого 2026 року в частині залишення без розгляду позову третьої особи Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Кайзервальд-Львів» до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , про визнання недійсними договорів, – скасувати.

Ухвалу Личаківського районного суду м.Львова від 23 лютого 2026 року в частині залишення без розгляду позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Кайзервальд-Львів», ОСОБА_1 , про визнання недійсними договорів, скасувати, справу в цій частині направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня її ухвалення.

Повний текст постанови складено: 20.07.2026

Головуючий

Судді