Постанова від 20 липня 2026 р. у справі №466/9481/17 — Львівський апеляційний суд

Справа № 466/9481/17 Головуючий у 1 інстанції: Баєва О.І.

Провадження № 22-ц/811/2075/25 Доповідач в 2-й інстанції: Шандра М. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

головуючого судді: Шандри М.М.

суддів: Крайник Н.П., Левика Я.А.

секретаря: Чижа Л.М.

за участю: представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 12 травня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради, ОСОБА_3 , з участю третьої особи Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та Експертної оцінки» про скасування розпоряджень, визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності, скасування реєстрації права власності на нерухоме майно,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_4 , правонаступником якої є ОСОБА_1 , звернулась до суду з позовом до Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради та ОСОБА_3 , в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просила:

- скасувати розпорядження Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради Л№846 від 12.08.2004 «Про присвоєння поштового номера»;

- скасувати розпорядження Шевченківської районної адміністрації Львівської міської №152 від 16.02.2005 «Про оформлення права власності на квартири та житлові будинки в м.Львові» в частині щодо оформлення ОСОБА_3 права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 ;

- визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право власності на житловий будинок від 16.02.2005, видане Шевченківською районною адміністрацією Львівської міської ради ОСОБА_3 на житловий будинок АДРЕСА_1 , серія ЯЯЯ №077102 на підставі розпорядження Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради №152 від 16.02.2005 «Про оформлення права власності на квартири та житлові будинки в м. Львові»;

- скасувати реєстрацію права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 за ОСОБА_3 , здійснену на підставі свідоцтва про право власності на житловий будинок від 16.02.2005, виданого Шевченківською районною адміністрацією Львівської міської ради.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_4 на праві приватної власності належала 1/2 частка будинковолодіння за адресою АДРЕСА_1 , а відповідач ОСОБА_3 є власником іншої частини цього будинку. І ОСОБА_4 , і ОСОБА_3 проводили самочинне будівництво, яке в подальшому узаконили. У 2017 році, коли ОСОБА_4 вирішила подарувати свою частку, вона дізналась, що в процесі узаконення самочинного будівництва відповідач оформив право власності на весь будинок, що порушує її права як власника. Шевченківська районна адміністрація Львівської міської ради своїм розпорядженням присвоїла її будинковолодінню окремий поштовий номер «144-А», однак це розпорядження, а також висновок про можливість розподілу будинку суперечить правовстановлюючим документам на будинок. Тому вважає, що наявні підстави для скасування правовстановлюючих документів відповідача в судовому порядку.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 12.05.2025у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду оскаржила ОСОБА_1 , подавши апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі посилається на незаконність та необґрунтованість рішення суду, порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Зазначає, що ОСОБА_4 на праві приватної власності належало 1/2 частки будинковолодіння за адресою АДРЕСА_1 , а відповідач є власником іншої частини цього будинку. Обоє проводили самочинне будівництво, яке в подальшому узаконили. У 2017 році, коли вона вирішила подарувати свою частку то дізналась, що в процесі узаконення самочинного будівництва відповідач оформив право власності на весь будинок, що порушує її права як власника. Шевченківська районна адміністрація Львівської міської ради своїм розпорядженням присвоїла її будинковолодінню окремий поштовий номер «144-А», однак це розпорядження, а також висновок про можливість розподілу будинку суперечить правовстановлюючим документам на будинок.

Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити.

У судовому засіданні апеляційної інстанції представник ОСОБА_1 – ОСОБА_2 підтримала апеляційну скаргу з підстав, зазначених у ній. Інші учасники справи у судове засідання апеляційної інстанції не з`явились, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, тому неявка учасників, відповідно до ч.2 ст. 372 ЦПК України, не перешкоджає розгляду справи, який проводиться за їхньої відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.

Згідно із ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.1, ч.6 ст. 81 ЦПК України).

Згідно із 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що рішення суду таким вимогам відповідає.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 та ОСОБА_3 були співвласниками житлового будинку АДРЕСА_1 .

Зокрема, ОСОБА_4 на праві власності належала частина житлового будинку АДРЕСА_1 , на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 23.10.1998, зареєстрованим в реєстрі за №2-4746.

Відповідачу ОСОБА_3 належала частина вказаного житлового будинку на підставі договору купівлі-продажу від 03.07.1987, посвідченого Третьою Львівською державною нотаріальною конторою, зареєстрованого в реєстрі за №2-2987.

За заявами співвласників житлового будинку АДРЕСА_1 ОСОБА_4 та ОСОБА_3 . Шевченківською районною адміністрацією Львівської міської ради прийнято розпорядження №506 від 05.05.2001 «Про самовільне будівництво».

3 вказаного розпорядження вбачається, що ОСОБА_3 самовільно провів прибудову розмірами 12,5 м х 6,3 м на місці демонтованої частини будинковолодіння та влаштував металевий гараж розмірами 5,5 м х 3,2 м, а ОСОБА_4 провела прибудову розмірами 4,14 м х 4,18 м та збудувала літну кухню розмірами 6,6 м х 4,1 м. Висновком міжвідомчої комісії /прот. №5 пар.6 від 13.03.2001/ визначено технічну можливість подальшої експлуатації самовільно проведених прибудов та літньої кухні на АДРЕСА_1 згідно з проектними пропозиціями. Гараж вирішено демонтувати у зв`язку з порушенням санітарних та пожежних норм. Пунктом 1 розпорядження погоджено подальшу експлуатацію самовільно проведених прибудов розміром 12,5 м х 6,3 м., 4,14 м х 4,18 м та літньої кухні розміром 6,6 м х 4,1 м будинку АДРЕСА_1 згідно з проектними пропозиціями. Пунктом 2 даного розпорядження зобов`язано ОСОБА_3 , зокрема, зареєструвати будівництво в міській інспекції ДАБК, гараж демонтувати, просити Львівське ОДКБТІ ЕО та зобов`язати начальника ЖЕК-41 внести зміни в технічну документацію АДРЕСА_1 згідно з цим розпорядженням.

14.08.2002 ОСОБА_3 та ОСОБА_4 отримали Дозвіл на виконання будівельних робіт №454c/02 від 14.08.2022, виданий Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю. З дозволу вбачається, що реконструкції житлового з будинку з прибудовою на АДРЕСА_1 будівництвом завершена.

24.01.2003 ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , як співвласники будинку АДРЕСА_1 , отримали Акт державної технічної комісії про готовність закінченого будівництвом об`єкта до експлуатації, який 04.04.2003 був затверджений рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради №278 «Про затвердження акта державної технічної комісії про готовність до експлуатації житлового будинку на АДРЕСА_1 ».

З метою реєстрації права власності самовільного будівництва (прибудов) за кожним зі співвласників, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 звернулись до Львівського обласного державного комунального бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки для визначення ідеальних долей між співвласниками.

Згідно з Висновком про визначення ідеальних долей між співвласниками №4/6153 від 14.08.2003 виданим ОДКБТІ та ЕО за ОСОБА_3 визначено 4/5 ідеальних частин, а за ОСОБА_4 – 1/5 ідеальних частин будинку АДРЕСА_1

Розпорядженням №1536 від 18.12.2003 «Про затвердження Висновку Львівського ОДКБТІ та ЕО «Про визначення ідеальних долей між співвласниками буд. АДРЕСА_1 » Шевченківською районною адміністрацією Львівської міської ради затверджено Висновок Львівського ОДКБТІ та EO N№4/6153 від 14.08 2003 про визначення ідеальних долей між співвласниками будинку АДРЕСА_1 .

Львівське обласне державне комунальне бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки за заявою ОСОБА_3 надало виконкому Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради Висновок №4/28152 від 30.06.2004 «Про можливість розподілу будинковолодіння АДРЕСА_1 на два самостійних з присвоєнням окремих поштових номерів».

3 вказаного висновку вбачається, що: « після вивчення архівних матеріалів ЛОДКБТІ та ЕО встановлено, що: «будинок АДРЕСА_1 складається з 2-х квартир та належать на праві спільної часткової власності: квартира АДРЕСА_2 загальною площею 120,4 кв. м. належить ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого Третьою Львівською державною нотаріальною конторою від 03.07.1987 в р.№2-2987; квартира АДРЕСА_3 загальною площею 32,2 кв.м належить ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданим Третьою Львівською державною нотаріальною конторою від 23 10.1998 за №2-4746.

10.08.2004 ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулись до Шевченківської районної адміністрації м. Львова з прохання розділити будинок АДРЕСА_1 на два самостійних з присвоєнням окремих поштових номерів.

12.08.2004 Шевченківською районною адміністрацією Львівської міської ради прийнято розпорядження №846 «Про присвоєння поштового номера», яким розділено будинок АДРЕСА_1 на два самостійних з присвоєнням окремих поштових номерів: квартирі АДРЕСА_2 , яка належить ОСОБА_3 загальною площею 59,2 кв.м, залишено поштовий номер АДРЕСА_1 ; квартирі АДРЕСА_3 , яка належить ОСОБА_4 загальною площею 32,2 кв.м. присвоєно поштовий номер АДРЕСА_1 .

Розпорядженням Шевченківської районної адміністрації Львівської міської №152 від 16.02.2005 «Про оформлення права власності на квартири та житлові будинки в м.Львові» оформлено право власності власникам нерухомого майна, в тому числі, за ОСОБА_3 на житловий будинок АДРЕСА_1 ;

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05.09.2019 в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)).

Приватноправовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див., постанову Верховного Суду від 08.11.2023 в справі № 761/42030/21 (провадження № 61-12101св23)).

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 з таких підстав.

Фактично предметом даного позову є скасування правовстановлюючих документів відповідача ОСОБА_3 на будинок АДРЕСА_1 .

Згідно зі статтею 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

За змістом статті 41 Конституції України та статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю та мирно володіти своїм майном; право приватної власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Згідно з частиною першою статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Як встановлено судом, 10.08.2004 співвласники житлового будинку АДРЕСА_1 ОСОБА_4 та ОСОБА_3 подали спільну заяву до Шевченківської районної адміністрації м. Львова про розподіл вказаного будинку з присвоєнням окремих поштових адрес.

Згідно з висновком Львівського ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» від 30.06.2004, який затверджений розпорядженням Шевченківської районної адміністрації № 1536 від 18.12.2003, в результаті поділу саме будинковолодінню ОСОБА_4 запропоновано присвоїти поштову адресу з номером «144-А», а номер «144» вирішено залишити за будинковолодінням, належним відповідачу ОСОБА_3 .

У заяві, адресованій голові міжвідомчої комісії Шевченківської районної адміністрації м.Львова, ОСОБА_4 надала згоду на узаконення проведеної реконструкції будинку відповідачем ОСОБА_3 (а.с. 122 т.1).

Крім того, жодних заяв чи заперечень щодо присвоєння її будинковолодінню номера «144-А» ОСОБА_4 до відповідних органів не подавала.

Встановлено, що відповідач ОСОБА_3 у встановленому законом порядку завершив процедуру поділу житлового будинку та оформив право власності на належний йому у результаті поділу будинок із присвоєною адресою «144», відповідно до висновку Львівського ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» від 30.06.2004 та розпорядження Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради прийнято розпорядження №846 12.08.2004 «Про присвоєння поштового номера».

В свою чергу ОСОБА_4 не виконала необхідних юридичних процедур для завершення реалізації оформлення свого права власності на будинок АДРЕСА_4 , який виник у результаті поділу, що відбувся за її ж заявою, і наведене не було пов`язано із незаконними діями відповідача ОСОБА_3 чи Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради.

Жодних належних і допустимих доказів на підтвердження того, що діями відповідача ОСОБА_3 порушено права позивачки та її правонаступника матеріали справи не містять.

Заперечення сторони позивача проти присвоєння номеру «144» будинку, який належить ОСОБА_3 , до чого по суті зводяться аргументи позову про скасування правовстановлюючих документів, свідчить про порушення принципу добросовісності, адже такі заяви суперечать попереднім заявам сторони, на які добросовісно розраховував відповідач ОСОБА_3 під час проведення розподілу будинковолодіння.

Крім цього як правильно враховував суд першої інстанції, у випадку задоволення позовних вимог буде порушено право власності відповідача ОСОБА_3 на належне йому майно, право власності на яке оформлене на законних підставах та у встановленому законом порядку, що буде порушенням статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

Доводи апеляційної скарги правильних висновків суду першої інстанції не спростовують.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Згідно із ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення – без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 12 травня 2025 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня її ухвалення.

Повний текст постанови складено: 21.07.2026

Головуючий

Судді